Положення педагога-гуманіста про категорію "дитинство" набули свого подальшого розвитку в дослідженнях Н. М. Бібік, А. М. Богуш, О. В. Проскури та О. Я. Савченко



Скачати 89.16 Kb.
Дата конвертації08.01.2019
Розмір89.16 Kb.
ТипПоложення


Відділ освіти

Новоодеської райдержадміністрації

Районний методичний кабінет




Пилипчук

Валентина Дмитрівна,

вчитель початкових класів

Дільничної ЗОШ.

Номінація «Ода моїй професії»


2012 рік

Творча спадщина В.О.Сухомлинського не втра­чає своєї актуальності й сьогодні. Пам'ять про ви­датного педагога житиме доти, поки існуватимуть школи, учні, педагогічна наука. Висловлені понад сорок років тому концептуальні положення педагога-гуманіста про категорію "дитинство" набули свого подальшого розвитку в дослідженнях Н.М.Бібік, А.М.Богуш, О.В.Проскури та О.Я.Савченко.

Як тонкий знавець дитячої психології В.О.Сухомлинський глибоко розкриває унікальність дитя­чого світу. Його праця "Серце віддаю дітям" — це книжка про дитинство. Вона присвячена виховній роботі з молодшими класами, світові дитинства. "Дитинство, - пише Василь Олександрович, - найваж­ливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. І від того, яке було дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло до її розуму й серця з навколишнього світу, - від цього значною мірою залежить, якою людиною стане сьогоднішній малюк. У дошкільному й молодшому шкільному віці формуються характер, мислення, мова людини".

Він прагнув, щоб навчання було частиною ду­ховного життя, яке сприяло б розвитку дитини. Цілком очевидним є педагогічне кредо вченого: постійно вивчати, спостерігати життя дітей; вірити в обдарованість кожної дитини, виявляти її задатки і здібності; навчити дітей свідомо дорожити тим, що кожен із них мисляча особистість; турбуватися про фізичне і психічне здоров'я дітей.

Не можна забувати слова видатного педагога про те, що "природа - колиска дитячої думки і треба прагнути, щоб кожна дитина пройшла школу дитя­чого мислення". Саме спосте­рігаючи, діти роблять безліч відкриттів, осягають насолоду цієї праці - відкривати і мислити.

У золоту пору дитинства, коли діти особливо чутливі до слова, образу, душевного світу іншої людини, вони знаходять велике задоволення в тому, що їхня думка живе у світі казкових образів.

Вважаючи казку, гру, фантазію животворним джерелом дитячого мислення, благородних почут­тів і прагнень, В.О.Сухомлинський разом зі школя­рами у своїй "Школі радості" створив "Кімнату каз­ки", куди він раз на тиждень приводив дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Ство­рення казок — один із найцікавіших для дітей видів поетичної творчості. Адже завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем.

У Павлиській школі двічі на рік проводилося Свято Казки. Учні розповідали, інсценували власні казки, "знайдені" серед природи, створені В.О.Сухомлинським. Робота над казкою була початковим етапом у розвитку можливостей школярів.

В.О.Сухомлинський написав понад 1500 казок, оповідань, притч. На жаль, вони вийшли в світ після того, як видатний педагог пішов із життя.

Кожна дитина бачить навколишній світ по-сво­єму, тому потрібно зрозуміти, як спілкується вона з навколишнім світом — джерелом думки, мислення, розумового розвитку. "Потяг до знань, — пише В.О.Сухомлинський, — прагнення до пізнання істи­ни, як відомо, має своїм першоджерелом захоплен­ня дитини тим, що відкривається їй у світі, а потім і в ній самій".

Багата педагогічна спадщина видатного вченого Василя Олександровича Сухомлинського — джерело педагогічних надбань учителів XXI століття, основа для удосконалення якості навчання в сучасній початковій школі.

Замислюючись над питанням, як ефективніше організувати життя маленького школяра, завжди звертаюся до праць видатного педагога, тому що погоджуюся зі словами дослідниці його праць Ольги Коломійченко, що «багата педагогічна спадщина видатного вченого продовжує залишатися невико­ристаним резервом для удосконалення якості нав­чання в сучасній школі».



У педагогічній скарбниці Василя Олександровича я знаходжу відповіді на запитання, які допомагали у вирішенні певних педагогічних проб­лем. Тому основним орієнтиром у моїй роботі з маленькими школярами стали слова Великого Педагога: "Дитинство — найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя». Вагоме місце у роботі В.Сухомлинського з дітьми посідала казка. Педагог вважав, що кожна дитина бачить навколишній світ по-сво­єму, тому потрібно зрозуміти, як спілкується вона з навколишнім світом як певного ступеня розвитку людини. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем, відгукується на події і явища навколиш­нього світу, виражає своє ставлення до добра і зла. З казки черпаються перші уявлення про справедли­вість і підступність. Казка виховує любов до рідної землі, вона — творіння народу. Без казки, гри, уявлень дитина не може жити, без цього навколишній світ перетворюється для неї на гарну, але все ж намальовану на полотні картину: казка цю картину оживлює. Уміння бачити прекрасне навколо робить людину (маленьку людину теж) добрішою, мудрішою, ду­ховно багатою. Дійсно, любов до природи, бажання зрозуміти її, дізнатися про неї якомога більше — хіба не джерело для душевних сил, коріння духовності? Досвід показав, що складати твори-мініатюри ді­ти можуть навіть у період дошкільної підготовки. Са­ма природа дитячого мислення схильна до творчості. Треба вести учнів на берег річки, ставу, разом з ними спостерігати явища природи (наприклад, як сонце сідає за обрій, у які кольори забарвлюються вода, поле, луки) і допомогти кожному з них знайти потрібне слово для висловлення думки, побудови фрази. Робота над розвитком мислення, усного і писем­ного мовлення у 1—4 класах потребує особливого вміння і старанності з боку вчителя. Здійснюючи екскурсії в ліс, до шкільного саду, на луки, ми наближаємося до джерел рідного слова. Під час екскурсій учні милуються красою квітів, осіннього листя, слухають пташиний спів. Відтак розвивається дитяча фантазія, але дітям ще бракує лексичного запасу, їх підводить невміння спостері­гати. Тому звертаю увагу учнів на деталі, допомагаю перебороти шаблони у мовленні. Спочатку на запи­тання, яке листя на деревах восени, учні відповідають стандартно: жовте. Пропоную їм уважно придивити­ся до дерев, кущів. Діти помічають коричневі, виш­неві, золотисті, багряні барви осені. Спостереження за природою і працею людей дають багатий матеріал для розширення та уточнення словникового запасу учнів, для розвитку мовлення. Зміни в природі: мороз і сніг, відлига, проталини, перші струмочки, льодохід, розпускання листя, приліт пташок, весняне цвітіння — кожен день приносить багато нового та пропонує учням свою тему для спостережень і роз­повідей. В цей час проводжу роботу над синонімами, образними виразами, відпрацьовую словник "осін­ніх", "зимових", "весняних" слів. Ось, наприклад, "осінній" словник: сонце яскраве, усміхнене, при­вітне, ласкаве; листя зелене, золоте, барвисте, багря­не; листя шелестить, шепоче, тріпоче, в'яне, сохне.

Керуючись думками В.О.Сухомлинського, що "казка — це свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови, тому що дитина мислить образами" та те, що "клітини дитячого мозку настільки ніжні і нормально працювати можуть лише за умови, коли об'єктом сприймання, осмис­лення є образ", вже багато років використо­вую казки як засіб навчання. Практика показала, що вони здатні розвантажити навчальний процес, стимулювати мовленнєву творчість учнів через слухання, складання та інсценізацію казок. У таких умовах учнівська діяльність, їхня творчість стають могутнім засобом урізноманітнення навчання через малювання і ліплення, виготовлення автор­ських міні-книжечок, проведення нетрадиційних уроків. У навчальному процесі казки, виконуючи організаційні, змістовні, контролюючі, мотиваційні функції, допомагають викликати підви­щений інтерес до навчального матеріалу, сприяти кращому його запам'ятовуванню, своєчасно вияв­ляти прогалини у знаннях.

Ось вже протягом багатьох років я також використовую казку у період навчання грамоти і пе­ресвідчуюсь: вона здатна допомогти провести урок так, що навчання супроводжується почуттями під­несення, схвильованості, подиву, радістю творчості. У цей період казка об'єднала всіх учасників нав­чального процесу, різних за підготовкою, мотива­ційно, а потім дала можливість запалити творчий вогник, зацікавити процесом навчання читати або удосконалювати читацькі навички. Протягом року, навчаючись за допомогою казки, учні активно залучаються до творчої роботи: переказують, інсценізують, створю­ють малюнки до казок, роблять перші спроби вносити свої зміни у зміст казок. У 3 класі учні вже починають створю­вати власні казки до матеріалу, що вивчається, ви­конуючи різні завдання. Використовуючи казки Сухомлинського, вчитель повинен не моралізувати, а вчити дітей естетично сприймати природу, співпереживати старшим, допомагати меншим, творити добро і словом, і ділом.


Додаток



(збірка казок та творів-мініатюр

учнів 3 класу Дільничної ЗОШ)

Весела пісня струмочка

У лісі жив струмочок. Він був веселим, прозорим та співучим. У нього було дуже багато друзів, які приходили до струмочка: мишенятка води попити; жабенята лапки помочити; лисенята, вовченята, ведмежата спрагу вгамувати.

Одного похмурого дня налетів на ліс злий буревій, зламав на дубові величезну гілляку і кинув її на шлях струмочку. Не зміг малий струмок сам подолати перешкоду, не співає він тепер веселої пісні, а тільки журливо хлюпоче. Аж тут прибігло мишеня та й питає:


  • Струмочку, чому ти весело не співаєш, а тільки журливо хлюпочеш?

  • Тяжко мені, не пускає мої хвильки ця гілляка, - каже струмочок.

  • Я придумало! – радісно запищало мишенятко і вчепилося лапками за товсте гілля. Але… гілляка не зрушилася з місця.

  • Почекай, струмочку, - і мале мишенятко побігло швидко до лісу. Через деякий час до струмочка прибігли звірята. Яких струмочок напував своєю чистою, цілющою водою. Вони дружно взялися за гілля і відтягли його далеко від струмочка. І задзвеніла весела пісня струмочка, дякуючи друзям за порятунок, бо справжні друзі пізнаються в біді.

Пилипчук Олександра

3 клас


Як жабенятко із зайчиком подружились

Одного сонячного дня веселий зайчик стрибав лісом. Він захотів пити і попрямував до річки. Біля річки жило маленьке жабенятко. Воно запропонувало зайчикові гратися разом, але довговухий відмовився, бо поспішав. Він попив водички і не встиг далеко відійти , як почув жалібний крик маленького жабеняти. Зайчик швидко пострибав до річки і злякав велику чаплю, яка надумала пообідати жабенятком. Воно дивилося на свого рятівника із захопленням і вдячністю, а зайчик зрозумів, що кожному потрібен друг. З тих пір зайчик і жабенятко – справжні друзі-нерозлийвода.

Сердюк Ольга

3 клас


День народження

Жив собі хлопчик Андрійко. Гарний хлопчик, але був він ледарем та нечупарою.

І ось настав день народження Андрійка, до нього прийшли гості – його друзі. Вони зайшли до кімнати і побачили,як там брудно і неохайно: іграшки розкидані, книжки та зошити на підлозі, ліжко не застелене. Повернулися гості і ну до дверей! А Андрійко лише руками розвів. Сумно стало хлопцеві, а мама зайшла до його кімнати і сказала:

- Цьому лиху можна зарадити – прибери в кімнаті, бо з бруднулею ніхто не дружитиме!

З тих пір Андрійко збирає іграшки, складає книжки та зошити і застеляє своє ліжечко. До нього приходять друзі і вони разом весело проводять час.

Редколесова Олена

3 клас

Краплинка - веселинка

Йшов рясний дощ. Краплинки радісно кружляли у таночку. Раділи, співали пісню дощову. Сіла одна крапелька на листок калини. Заіскрилася, запишалася. Та раптом побачила маленьку тендітну Липку з прив’ялим листям. Зрозуміла краплинка. Що Липці не вистачає води. І тоді покликала вона своїх сестричок – краплинок. Насунула велика хмара і ще рясніший пішов дощ. І засяяла липка яскраво – зеленим кольором. Це вона дякувала краплинкам – веселинкам.

Брусь Ірина

З клас


Моє село

Моє село називається Дільниче. Воно розкинулося серед багатих українських степів, маленьке та гарне. Біля кожного двору ростуть сади, квіти. Серед розкішної зелені видніються ошатні будинки. На них височать телевізійні антени. У моєму селі є школа, магазини, лікарня, клуб, стадіон, дитячий садок, будують церкву. Село славиться працьовитими людьми: хліборобами, тваринниками, народними майстрами та артистами. Я хочу, щоб моє село було ще кращим!



Пилипчук Олександра




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка