ПоліщукВ. В. Кривий Ріг Робінзонада: теоретичний та історико-культурний підхід



Скачати 81.49 Kb.
Дата конвертації16.01.2018
Розмір81.49 Kb.
ТипДоклад


ПоліщукВ.В.

Кривий Ріг

Робінзонада: теоретичний та історико-культурний підхід

У літературознавчій науці ХІХ-ХХ ст. узагальнено значну кількість фактичного матеріалу, присвяченого проблематиці робінзонади. Упродовж тривалого часу були виявлені літературні попередники та можливі документальні джерела «Робінзона Крузо» Дефо. Крім того, розроблено докладні бібліографії робінзонад і досліджено вплив роману Д.Дефо на літературу Австрії, Німеччини, Голландії, Франції даного історичного періоду.

Доволі цікаве літературознавче тлумачення утворення слова «робінзонада». Його розглядають як поєднання власного імені «Робінзон» із поширеним в європейських мовах суфіксом – ада -. Цей суфікс немов передбачає низку пригод героя та вказує на те, що твір епічний за характером. На противагу давньому тлумаченню, сучасні автори слово «робінзонада» пов'язують переважно не з героєм Дефо, а з ситуацією, в якій він опинився. В літературознавстві відсутнє чітке й однозначне визначення поняття «робінзонада», відсутні також дані про точний час появи слова.

Проблематиці робінзонади присвячені роботи зарубіжних науковців І.

Шнабель, Р. Рейхард, К. Гакен, Р. Геттер, А. Кіппенберг, Р. Ульріх, В. Ставрман, Б. Мильдербрат, С. Прика, Ф. Брюггеман, В. Манна, П. Доттена та ін. У вітчизняному літературознавстві тема «робінзонади» висвітлена в роботах С. Дестунис «Петербурзькі Робінзони» (1874), С. Турбіної «Російський Робінзон» (1879), О. Хмельового «Робінзон у російському лісі» (1881), О. Дигасинського «Пригоди молодого, або Польський Робінзон» (1896), А. Разіна «Справжній Робінзон» (1913), Б. Лавреньова «Сорок перший» (1924), З. Давидова «Російські Робінзони» (1940), В. Нестайка «Робінзон Кукурудзо» (1965) та ін..

Займаючи периферійне місце в літературі, робінзонада тісно пов'язана з розвитком провідних літературних напрямків і жанрів. Різні форми подання роману Д Дефо «Робінзон Крузо» сприяють реалізації «робінзонівської» теми в літературі. Роман англійського письменника Даніеля Дефо «Надзвичайні пригоди Робінзона Крузо» можна вважати джерелом моральних цінностей. У ньому автор піднімає важливе питання морально-етичного виховання та співіснування людей, які опинилися за певних умов у надзвичайних обставинах.

Творчість Даніеля Дефо є  цілою епохою в розвитку англійської прози. Письменник вважається основоположником соціального реалістичного роману XIX століття. Він започаткував такі  різновиди жанру роману, як пригодницький, біографічний, роман-виховання, психологічний, історичний, роман-подорож. У його доробку ці романи не досить розроблені, але саме Дефо намітив провідні лінії в розвитку жанру. 

У концепції людини Дефо виходить із законів Просвітництва про «добру природу людини», яка перебуває під дією навколишньої Сфери та життєвих обставин. Незважаючи на помилковість своїх теоретичних поглядів, Дефо підняв питання про природну людину на таку висоту, дав йому настільки реалістичне художнє вираження, до якого не піднявся жоден з його послідовників. Показуючи діяльність Робінзона на безлюдному острові, Дефо намалював символічну картину суспільного розвитку. Робінзон послідовно проходить через стадії мисливського, пастушого і землеробського побуту. Поява П'ятниці починає собою рабовласницький період історії. Ледарі матроси, які намагаються змусити колоністів острова працювати на себе, символізують феодалізм. Робінзон починає діяльність на острові, вже володіючи відомими запасами знань, звичок і навичок культурної людини, які є продуктом тривалого суспільного розвитку. Проте, теоретичні побудови Дефо не зробили великого впливу на більшість романів наслідувальної літератури. Кожен автор формулював своє ставлення до питання про можливості існування та розвитку виробництва окремої людини майже завжди позитивно[4,с.56].

Даніель Дефо стверджував, що історія про пригоди Робінзона написана самим Робінзоном Крузо з метою віддати належне мудрості Провидіння. Таким чином автор роману визначав головну мету свого творіння, віддав належне розуму, волі й працьовитості людини, яка перемагає в нелегкій боротьбі з відчаєм і зневірою.

У  Європі Д.Дефо здобув широку популярність, а його роман став джерелом появи великої кількості «робінзонад». У різних країнах Європи з'явилися книжки з однотипним словосполученнями у назвах: «німецький Робінзон», «шотландський Робінзон», «французький Робінзон» тощо. Проте жодна з них за ідейно-художньою значимістю не стала на один рівень із романом «Робінзон Крузо» Д. Дефо, в якому автор змушував людство повірити в себе, у власні сили, в непереможність здорового глузду. Роман «Робінзон Крузо» — перший великий англійський роман в історії англійської літератури, який мав значний вплив на подальший розвиток усієї європейської прози.

Розповідь у  книзі  ведеться від  першої особи і спершу нагадує  спогади: «Я народився 1632 року в  порядній сім'ї...» — такими словами починається роман. Мемуарна форма оповіді триває до того моменту в розвитку фабули, коли герой після корабельної аварії опиняється на безлюдному острові. Далі починається «Щоденник» Робінзона Крузо, який він веде, живучи на острові. Потім знову спогади. Вибір такої розповідної манери — мемуарної та щоденникової — був зумовлений не тільки особистим досвідом і літературно-стильовими уподобаннями Д.Дефо. Ця манера відповідала новій історично-культурній добі, характерним для якої було раціоналістичне начало в мистецтві [1,с.46].

Живучи на острові, Робінзон мобілізує все своє знання про природу, вивчає не лише ремесла, а й закономірності кліматичних змін, перебіг пір року. Понад усе він цінує результати діяльності людського розуму. В жорстокій  боротьбі зі стихіями Робінзон не втрачає  поняття про совість, співчуття, людяність. Навіть готуючись до оборони від можливого нападу дикунів, він, добре розміркувавши, доходить висновку, що дикуни — теж люди і що вони «не більші вбивці ніж ті християни, які вбивають полонених на війні або — як іще і це буває — нищать мечем цілі армії, нічого не милуючи, навіть тих, хто склав зброю і здався».

Роман «Робінзон Крузо» має  зв'язок із  просвітницьким «романом виховання». Образ головного героя змінюється упродовж його історії. Легковажний і примхливий хлопець на початку  роману стає під впливом життєвих обставин мудрою і серйозною людиною. Жан-Жак Руссо називав книгу Дефо «вдалим трактатом про природне виховання». В зображенні реального характеру людини, яка потрапила у виняткові обставини, автор досягнув максимальної переконливості. Настанова на життєвий оптимізм витримана від початку до кінця роману з необмеженою послідовністю [11,с.54].

У 1719 році були опубліковані перші два романи Даніеля Дефо про моряка Робінзона Крузо. Термін «робінзонада» міцно увійшов у літературний побут після виходу першої книги Даніеля Дефо про Робінзона Крузо. Цей термін був придуманий німецьким письменником епохи рококо Іоганном Готфрідом Шнабель, який використав його у передмові до своєї утопії «Острів Фельзенбург», виданої в 1731 році[6,с.76].

Дві можливості вживання терміна:

а) у вузькому смислі - піджанр пригодницької літератури, про виживання людей сучасної нам цивілізації на безлюдному острові. Найвідоміші класичні приклади - «Острів доктора Моро» Герберта Уеллса, «Таємничий острів» Жюля Верна, «Острів напередодні» Умберто Еко і багато інших;

б) в широкому сенсі термін «робінзонада» вбирає в себе всі інші твори, не тільки літературні, а й кінематографічні, які описують життя та пригоди «відокремлених особистостей поза суспільством». І тут вже все набагато ширше. У цьому смислі під визначення «робінзонади» потрапляють також розповіді про «дітей джунглів» - Тарзана і Мауглі, та кінофільм «Залишитися в живих» ( серіал про пасажирів літака, що який аварійно приземлився на безлюдний острів). Тема відображається також у науковій фантастиці. Крім означених, до цього під жанру належать твори «космічної робінзонади», в яких головні герої опиняються на планеті, умови проживання на якій йому чужі.

Претекстом романів про Робінзона Крузо і всіх творів, що послідували за ними, вважається «Повість про Хайе, сина Якзана» західно-арабського ученого Ібн Туфайль, написана в XII столітті. Ібн Туфайль назвав свій твір «Повість про Хайе, сина Якзана, що стосується таємниць східної мудрості, витягнутих з зерен суті висловлювань глави філософів Абу Алі Ібн Сини імамом, знаючим і досконалим філософом Абу Бекр Ібн Туфейля».

Ще раніше до цієї теми звертався знаменитий грецький письменник-сатирик з Самосати. Герої його «Правдивої історії», яка по праву претендує на звання першого науково-фантастичного роману в історії світової літератури - мандрівники-мореплавці, волею обставин потрапили на Місяць. Там вони знайомляться з позаземними формами життя, беруть участь в політичному житті жителів супутника Землі та воюють за Венеру. За поданням літературознавців, Вільям Шекспір також відтворив «робінзонаду» в п'єсі «Буря»[6,с.80].

Відомий німецький бібліограф Кох, досліджуючи популярність романів Даніеля Дефо в епоху Просвітництва, вказав, що тільки німецькою мовою написано не менше сорока робінзонад. Найбільш популярними англійськими робінзонадами XVIII в. були «Подорожі та пригоди Вілльяма Бінгфільда», «Життя і пригоди Джона Даніеля» і «Морська подорож Петра Вількінса» Роберта Пултока.

Образ Робінзона Крузо залишається доволі популярним донині, особливо в століття белетристики та масової літератури, коли роман Даніеля Дефо вже давно набув рангу класики світової літератури.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аникст А. А. Даниель Дефо: Очерк жизни и творчества/ А.А.Аникст. - М., 1957.

2. Даниель Дефо. Робинзон Крузо / пер. М. Шишмаревой. - М.:Заруб. Литер., 1992.- 244с.

3. Дефо Д. Життя й чудні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, написані ним самим / Д. Дефо. – Харків : Фоліо, 2004. – 496 с.

4. Елистратова А. Английский роман эпохи Просвещения/ А.Елистратова. - М.:Наука, 1996. – 324с.

5. История всемирной литературы, т. 5/Под ред. Тураева С. В. - М.:Высшая школа, 1998.-488с.

6. Краткая литературная энциклопедия/Под ред. Суркова А. А. - М.:Энциклопедия, т. 2, 1984.- 542с.

7. Литературный энциклопедический словарь / Под ред. В. Кожевникова, П. Николаева. - М.:Энциклопедия, 1997. -1068с.

8. Мелетинский Е. М. Поэтика мифа./ Е.М.Мелетинский. - М.:Наука, 1996.-344с.

9. Нерсесова М. А. Даниэль Дефо/ М.А.Нерсесова. - М.:Заруб. литер, 1990.-246с.



10. Николина Н. А. Филологический анализ текста : учебное пособие для студ. высш. пед. уч. Завед./ Н. А. Николина. – М. : Академия, 2003. – 256 с.

11. Руссо Ж.Ж. Эмиль, или о воспитании./ Ж.Ж.Руссо.- М.:Заруб. литер., 1993.-344с.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка