Покормяко Надія



Скачати 180.71 Kb.
Дата конвертації14.01.2018
Розмір180.71 Kb.

Покормяко Надія


ТВОРИ М.С. БАШИЛОВА У КОЛЕКЦІЇ МУЗЕЮ


Михайло Сергійович i Тарас Григорович – дві споріднені душі. Обидва талановиті, різнобічно обдаровані, дуже любили простий i нещасний наш люд, показували його у своїх творах, уболівали за нього i гнані за це урядом.

Башилова можна назвати i українським, i російським художником. Народився 1821 року у Могильовській губернії, але довгий час жив на Україні. Закінчив Харківський університет і мабутъ відвідував там літографські класи, але спеціальної освіти, як відомо, не отримав. Деякі мистецтвознавці пишуть про те, що він вчився в Академії Мистецтв у Петербурзі1, причому у К.П.Брюллова. Можливо там художники і по-знайомилися, але документальних підтверджень ні одному, ні другому поки-що немає.

Жив він і в Києві, де в нього проявився вже талант педагога. У журналі "Художественный хроникер" /1887/ читаємо: "... затем, по инициативе некоего Башилова открылись при университете вечерние рисовальные классы... "2.

Взагалі, чоловік мав не абиякий дар Божий. Жемчужников згадує: "він був талановитий в усьому: володів масою наукових знань; знав декілька мов, малярство, скульптуру, різьбу по дереву; грав на роялі що завгодно, ноти читав неначе книгу; прегарно співав і до всього цього був делікатною, доброю i чесною людиною".3

У 1843-1844 pp. співробітничав з альманахом "Молодик", виконав для нього декілька літографованих портретів українських письменників. У той час там були надруковані твори Тараса Григоровича, працював М.Костомаров і інші друзі поета.

Найімовірніше знайомство двох художників могло відбутися 1843-го на початку 1844 року в маєтку Якова де Бальмена у с.Линовиці Полтавської губерії /нині смт. Чернігівської обл. Прилуцького району/, куди часто приїздив поет, або на балах у с. Мойсівці Т.Волховської - тітки і хрещеної матері Якова /29 червня – іменини чоловіка, 12 січня - хазяйки/.

Шевченко, після виходу "Кобзаря" й інших його творів, був людиною уже добре знаною в Україні.

Великим шанувальником поетового слова став і Михайло, і мабуть волею Долі - першим ілюстратором його творів у техніці графіки і в живописі.

1844-го року разом з Яковом художник виконав пречудові ілюстрації до рукописної збірки польською транслітерацією "Вірші Т.Шевченка", до якої входило три розділи: ''Кобзарь Т.Шевченка, І840", "Гайдамаки,1840", "Гамалія,1844". Башилов проілюстрував перший розділ, Бальмен - два інших; виконали вони /туш, перо/ по 39 малюнків, заставок і кінцівок. Твори мають підписи Бацилова: "МВаshiloff " або монограму: "MB". Михайлові роботи більш майстерні і закінчені, проте може менше у них експресії, ніж у Яковиних. Манера обох художників - типова для 40-х років. "Почувається великий вплив французів - особливо найблискучішого із них Гаварні", - пише О.Гер.4 Можливо Башилов підучувався ще і в Рабуса К.І. - вчителя малювання Я. де Бальмена.

Хочеться наголосити на тому, що митець пройнявся змістом творів, глибоко їх відчув, бо сам добре знав життя українських селян, тому й вибрав для ілюстрування, в основному, ті моменти, в яких показана соціальна несправедливість.

Про майстерність художника можна судити і за змальованою ним постаттю головної героїні поеми Шевченка "Катерина", образ якої використовувався пізніше у творах багатьох художників.

Історію створення збірки, її побутування добре викладено у статтях М.Мацапури та В.Яцюка.5,6. Цікаво, що у ній є правки рукою Шевченка; побувала вона і в жандармерії, високо оцінені малюнки навіть і там. А на запитання слідчих Тарас Григорович про Башилова відповів: "...а другого зовсім не знаю"7; зробив це мабуть тому, щоб останній уник арешту.

Нині збірка знаходиться у ІЛ АН України /ф.№ І, №79/. У нашому музеї зберігаються негативи з оригіналів /№№ 8334-8360/, муляж збірки / та 22 копії малюнків, непогано виконаних художницею Л.К.Колечко. У збірці серед інших творів, на шмуцтитулі, є портрет Шевченка, виконаний з натури чи по пам’яті і підписаний Бациловим, що також є побічним доказом знайомства цих двох непересічних осіб. Риси поета передані вдало: перед нами експресивна молода людина з високим чолом, вольовим підборіддям, чуприною, що розвівається назад. Портретної схожості з поетом надає художник і головному героєві в ілюстрації до "Тарасової ночі". Такий образ Тараса знаходимо і в інших тогочасних художників: М.О.Степанова, В.Штернберга, Г.Псьол, П.Куліша та у начерках автопортретів самого поета.8

На жаль, збірка до цих пір так і не була видана. Тільки Кирило Студинський у "Старій Україні"/ ч.З-4/9 помістив декілька малюнків та за сприяння Сергія Єфремова у Шевченківському збірнику за 1924 рік було репродуковано портрет Тараса /с.4/ і ще 17 малюнків Башилова.

Таких збірників у колекції зберігається два /КН - 4280; 7773/, а "Стару Україну треба розшукати, бо немає її ні у фондах, ні в науковій бібліотеці Державного музею Т.Г.Шевченка.

З архіву Ф.К.Сарани надійшов до нас ще один невеличкий експонат -запрошення на концерт, Львів, 1926, де вміщена репродукція ілюстрації до "Перебенді" /Д-4906/.

Художник був людиною прогресивною і сміливою. 1857 року, саме тоді, коли навіть прізвище Шевченка заборонялося згадувати, він виконує і підписує й першу живописну ілюстрацію до однойменного твору поета - картину "Наймичка".

Ця поема ходила серед народу поема у списках, вперше була опублікована без зазначення автора Кулішем 1857 року у "Записках о Южной Руси".11 На щастя, картина зберігається в музеї. Зображена на ній сцена - вражаюча, драматична - відчувається глибоке розуміння художником трагедії матері-покритки. Відомо, що робота зберігалася в колекції В.В.Тарновського12, потім у ЧІМ,13 звідки по акту від 6 січня 1936 року передана до ГКШ14 експонувалась у Харкові 1940-го на виставці "Кобзар Т.Г. Шевченка в образотворчому мистецтві"15. А далі - війна, й історія її могла б закінчитися, якби не ентузіазм і наполегливість Мацапури Миколи Івановича. У акті за 1944 р., м.Новосибірськ16, зазначено про те, що він розшукав роботи Галереї картин, які вважалися загубленими - це Башилова "Наймичка" і Шевченкові: "Чекан-Арал", портрет Горленко, Киргизькі діти - Байгуші. Остання відразу не знайшлася, тому мабуть і залишилася у Харкові.17

На Шевченківській виставці в Москві І9ІІ року експонувався: "К поэме "Наймичка". Оригинальный рисунок М.И.Башилова. Сепия. Эскиз к масляной картине, находящейся в музее Тарновского".18 Малюнок майже тотожний: ті ж Настя і Трохим, лише дещо інші передній і другий плани та відсутні дитина і Ганна. За Мацапурою :"... є етюдом з натури"19.

Цей майстерно виконаний твір зберігається в Літературному музеї, Москва /№ 2ІІ/А-8ІЗ/, а в нашому музеї є з нього фоторепродукція /Фд - 211/ та негатив / №16912/.

Поема Шевченка, де він оспівує велику материнську любов, видно імпонувала Михайлові Сергійовичу. Наступного 1858 року митець пише ще одну картину на її сюжет - "Три покоління": сидять старі, поряд - наймичка підтримує маленького Марка, який робить перші кроки. Тут художник дуже вдало передав психологічний стан персонажів, оспівав радість буття простої сім’ї. /Хочеться тут згадати Шевченкову "Селянську родину"/. Картина має підпис автора, зберігається в Російському музеї, Петербург /ж-3807, 34,5 х 27,5/20 закуплена ним 1947 із зібрання Я.А.Голубєва. На жаль, у музеї є тільки її репродукція в книжці "Русское искусство"21 /бібліотека/.

У каталозі московської виставки, у коментарі до сепійного етюда зазначено: "Иная композиция лринадлежит дочери худ. М.М.Галаниной."22 Очевидно, мова йде про олівцевий ескіз "Наймичка" /Москва, Літературний музей/ і, беззаперечно, є ескізом до "Трьох поколінь": ті ж герої, тільки дія відбувається, не на подвір’ї, а у хаті. ДМШ має з нього також негатив /№ 9875/ та фоторепродукцію.

Крім "Наймички" у музеї зберігається ще одна живописна робота художника, експонується в залі і милує око відвідувача - це "Краєвид з вітряком"23. У літературі зустрічається під іншими назвами. Цікава для нас тим, що довгий час приписувалася Тарасові Григоровичу. Як його твір, експонувалась того ж 1911 року на Шевченківській виставці у Києві24, хоч на картині до реставрації чітко прочитувалися літери: "М.Б." - монограма, що часто зустрічається на роботах Башилова.

Підтвердження авторства, опис твору і висока його оцінка є у спогадах Левка Жемчужникова: "В кабинете гр. С.П. де Бальмена висела маленькая картина "Вечер", где представлена была типичная малороссийская мельница, работы его двоюродного брата Михайла Сергеевича Башилова. Работа била талантлива и мне очень понравилась; тихое чувство и любовь к природе проглядывали в ней"25.

Щодо місця виконання, то цілком імовірно, що це Линовиця, бо митець жив там довгий час. Дані вхідних документів музею підтверджують це: 1927 року Прилуцький окружний музей придбав цю картину від линовецького селянина як краєвид цього села, а вже 1928 передав її під назвою "Млин", як твір Тараса Григоровича до музейного відділу Інституту Тараса Шевченка в Харкові, правда, за трьох умов: а/ виготовити копію; б/ допомогти у науковому вивченні "Шевченківського будинку" в Яготині з метою реставрації; в/ допомогти в організації Шевченкового куточка.

Ось так високо поцінувався цей твір музейцями. Звичайно, вони вважали його Шевченковим, як і О.П.Новицький. У ГКШ і ДМШ приписувався Тарасові Григоровичу доки Микола Іванович не провів дослідження, що ні за манерою виконання, ні за характером зображення робота немає нічого спільного з Шевченковими; ідентифікував ініціали.

Авторство встановлено, а за спогадами того ж Жемчужникава, який жив у Линовиці в 1852-1857 роках, можна уточнити час її виконання.

За Мацапурою - це І851-1857 рр.26 , за етикеткою експозиції музею - "1843" - рік, коли за всіма даними автор був ще у Харкові, на Полтавщину тільки наїжджав; 1854-го одержав медаль Академії мистецтв27, уже після того як бачив картину Левко Ж. і посприяв, щоб твори митця були представлені на виставці.28

Співставлення всіх даних дає нам підставу повернутися до назви роботи "Вечір в селі Линовиці" і датувати її І85І-1854 рр.

Відомо, що у кінці 1850-х Башилов переїжджає до Москви, займає там посаду інспектора Училища живопису, скульптури і зодчества, живе при ньому, бо після банкрутства батька, одержав на свою сім’ю із його спадщини всього 10 крб29.

В училищі зарекомендував себе педагогом-новатором; сам підбирав для учнів літературу, допомагав їм багато в чому. Михайло Сергійович і тут входить до кола передових людей, співпрацює з сатиричними журналами "Зритель" і "Будильник", стає також першим ілюстратором і творів російських письменників: М.Є.Салтикова-Щедріна, О.М.Голіцинського, О.С.Грибоєдова, Льва Толстого /свого родича по дружині - двоюрідний її дядя/, під керівництвом якого створив прекрасні ілюстрації до "Війни і миру", високопоціновані самим письменником.

Музей має із цього періоду два експонати, що надійшли І948 р. також із ГКШ - це аркуші із "Художественного листка" за 1858 рік, виконані художниками П.Борелем та Фернлундом за ескізами Башилова і літографовані Брезе та Хорном / інв. №№ ЕД - 218; ЕД - 241/. Зберігається в музеї ще негатив з роботи творця, використаної в альбомі В.Тімма /№9057/. Вони також дають уявлення про творчість художника, підкреслюють його авторитет, характеризують як талановитого ілюстратора, рисувальщика, над творами якого ще за життя працювали інші художники.

Взагалі, сила мистецтва Башилова в тому, що він відтворював прості ситуації, брав образи із реальних людей і подій, а виходили вони у нього узагальнюючими.

Митець ще замальовував пейзажі, створював побутові, жанрові роботи. Деякі з них музей 1965 року за 250 крб. придбав у онуки художника /очевидно дочки сина/ Наталії Михайлівни Башилової.

У листі до ДМШ30 вона пише про них як про сімейні реліквії - це 12 графічних творів та дві мідні офортні дошки / інв №№ Г - 1995 – 2006; М- 176/.

Цю колекцію можна розділити на дві групи: родинні портрети; сцени із життя українських селян. Вони заінвентаризовані музеєм як твори Башилова, що сумніву не підлягає31, але датування їх не було встановлено, окрім двух - портретів дітей художника, на яких є монограма автора: "М.Б." та дата: "1859". На деяких – невірно визначена техніка виконання.

Художник мав дружину і двох діток, які, очевидно, мали ім’я Мишко і Марічка. За спогадами Жемчужникова він їх дуже любив32. Портрети дітей виконані високопрофесійно: перед нами постають чудові, миловидні, .добрі дітки: Мишко старший, йому років 5-6, а Марічці - 3-4. На роботаї використано твердий тонований папір, намальовано італійським і білим олівцями, сангіною /у інв. картці - олівець, білило, сепія/. Уточнити техніку виконання цих творів допомогли художники Г.Вербицький і К.Рябов. Можливо створені ці роботи уже в Москві.

До родинних сюжетів відносяться і олівцевий ескіз "Художник з родиною біля мольберта" та "Бабуся і онуки". Тушований олівець, білило /у інв. картці - крейда/. На обох - безперечно - зображена сім’я художника. На ескізі: у кімнаті біля мольберта сидить у кріслі художник. У нього видовжене, благородне обличчя, характерний з горбинкою ніс.

При співставленні з репродукціями портретів Башилова, що зберігаються в ДМШ: автопортретом останніх років /Музей Толстого, Москва; (у нас є з нього негатив № 11745) та репродукцією портрета Михайла Сергійовича більш молодшого віку /невідомий художник, літографія/ з книжки В.Шевчука "Доля"33, що зберігається у фондах /КН-86212/ приходимо до висновку, що на ескізі він зобразив себе. Поряд дружина і ще малі дітки: хлопчику - 3-4 роки, дівчинці - 1-2. Порівняння з попередніми датованими роботами дає нам приблизний термін його виконання - 1856-1857 рр., Україна.

На іншому малюнку: сцена, коли діти, портретно схожі на художникових, тільки вже старшого віку, грайливо поглядають на бабусю /чи, можливо, няню/, яка задрімала, читаючи газету, чи якесь інше видання, на якому чітко прочитується декілька букв: "Москов...". Знову ті ж вікові порівняння дітей та біографічні дані художника дають підставу атрибутувати малюнок - 1864-1869 рр. , Москва.

Підказку у визначенні дати виконання "Портрета дружини художника" /поколінне зображення ніжної, лагідної, трохи засмученої жінки середніх років/ дає нам папір, на якому виконана робота, що має водяний знак: "1862". Отже, теж Москва, І862-І870-й – рік смерті Башилова: захворів на туберкульоз, помер в Австрії.

До іншої групи входять твори, на яких зображені в українському одязі селяни; виконані вони, очевидно, в Україні у 1843-1857-х роках, можливо з натури. Серед них і "Пейзаж з річкою"; у техніці виконання - поєднання олівця з білилом як і в деяких творах Шевченка. Як перлинка у пейзажі - невеличка капличка з ледь помітною людською постаттю.

Ескіз "Корчма над ставком", де використано розмитий білий олівець, а не крейду, ніби і довершений малюнок, але не дуже виразний - зображена типова для тогочасного села сцена: жінки перуть у ставку, чоловіки ж - біля корчми.

На іншому - "Танок біля хати" /туш/: мабуть у вихідний день зібрався чималий гурт різних людей потанцювати і послухати музик. Очевидно, також біля корчми, бо хата стоїть на краю села; недалеко на пагорбі - вітряк.

Найбільша за розміром і найкраща із цієї групи олівцева робота "Селяни повертаються з поля": гарно вимальовані обличчя людей, український одяг, знаряддя праці - вдало передано життєрадісний настрій зображених.

Інший же твір, навпаки, показує безрадісне селянське життя, та й сама його назва говорить про це - "Двоє на санях, в які запряжена корова". /Ескізний начерк олівцем/.

Закуплені музеєм у онуки два офорти і мідні дошки, з яких вони виконані, мають монограми з переплетених букв «М» і «Б». На московських роботах художника бачимо уже дещо інші його підписи. Отже, виконані, очевидно, ще в Україні, у 1850-х роках, причому, надзвичайно майстерно: під сепію, тисячі тоненьких ліній різних напрямів, часто переплетених між собою. Разом з тим, роботи дуже виразні, якісь легкі і прозорі, відчувається світло й повітря, вдало передані людські постаті, їх психологічний стан.

В одному із них, а саме: "Чоловік на санях, в які запряжена корова" передана та ж тема, що і на названому вище ескізі. Можливо про нього, а більше всього про інший рисунок, з якого потім Башилов і виконав офорт, згадує Жемчужников: "Сергей Петрович /де Бальмен/ показал мне еще рисунок Башилова карандашом, набросанный им за полчаса до его венчания, когда сам уже был во фраке, а невеста еще одевалась. Рисунок представлял мужика-литвина, едущего в санишках, запряженных коровенкой, и был настолько симпатичен, что не могло быть никакого сомнения в таланте художника"34.

Можливо ескіз, де зображено двоє на санях і в іншому ракурсі є один із варіантів до офорта і намальований художником в кінці сорокових - на початку 1850-х рр.

На іншому естампі: "Старий чоловік і смерть" зображено бідного селянина з в’язанкою дров і смерть із косою, що йде за ним.

Як пише В.М.Яцюк, останній можливо є "ремінісценцією із спорідненого "Солдат і смерть" Шевченка.35

Михайло Сергійович не тільки через душу сприйняв поезію Шевченка, а й дещо вчився у нього малярству й різних технік. У фондах Літературного музею, Москва, зберігаються офорти Тараса Григоровича із серії "Живописная Украина", які у свій час належали Башилову і були туди передані його нащадками.

Всі роботи, що надійшли до музею від онуки не репродукувалися але декотрі з них, можливо, самим Башиловим готувалися до публікацій, бо мають угорі праворуч позначені номери. Аркуші не є альбомні, неоднакові за розміром і фактурою, виконані у різні часи. А за спогадами сучасників митець до всього був ще і гарним книжником.

Ці реліквії перекреслюють і висновок відомого Сидорова: "Интересно, что работ с натури от Башилова не сохранилось"36.

Звичайно над цими експонатами ще треба працювати. Думається що більшість із них може зайняти достойне місце у нашій експозиції. Художника можна представити і як сучасника, і як послідовника Шевченка.

Роботи Михайла Сергійовича зберігаються у багатьох музеях, різноманітні за технікою виконання, на всіх відчувається рука майстра.

Талановитий, з ясним розумом і рідкісною памя’ттю, але не дуже визнаний, - безталанний чи що? Мав творець виставки і нагороди, а звання художника так і не отримав, мабуть із-за вільнолюбивого і дещо саркастичного свого характеру, за свої надто демократичні погляди.

Але здобув він собі ім’я, і не у жанровому живописі, а в графіці, почавши з творчості Тараса Григоровича Шевченка, в історії ілюстрації дев'ятнадцятого віку, Башилов сказав своє вагоме слово. Його ілюстрації неперевершені до цього часу, стали взірцем для інших художників.

ПРИМІТКА


  1. Л.П.Варшавський. Михаил Сергеевич Башилов : Русское искусство. Очерки о жизни и творчестве художников середини XIX века. - М., "Искусство", 1958, - С.І80.

  1. Художественный хронікер. - СПб., 1887. - № 6-7. - С.58.

  2. Жемчужников Л. Мои воспоминания из прошлого. - М., 1927. - С. 94.

  1. Шевченківський збірник. - К.: Сорабкоп, 1924. - Ч. І, - С.150.

  2. Мацапура Н. Башилов - первый иллюстратор произведений Т.Г.Шевченко // Искусство, - 1964. - №12, - С.64-65.

  3. Яцюк В. Сторінки невиданої книжки // Живописна Україна. – 1992. - № 1-2. - С. 53-55.

  4. Шевченко Т. Документи та матеріали до біографії. - К., 1982. - С.І20.

  5. М.О.Степанов. Портрети - шаржі /1840-і рр./; В.І.Штернберг. Портрет Шевченка /1840/; Г.Псьол. Начерки портрета Т.Шевченка. /29 січня 1844/; Т.Шевченко : начерки на листі до брата Микити від 2.03.1840; "Замість чаю ми побрились" /1840/.

9. Студинський К. Ілюстрований Кобзар Т.Шевченка з 1844 // Стара Україна. – Ч. 3-4.

  1. Шевченківський збірник. - К.: Сорабкоп. – 1924. - Т.І.

  2. Записки о Южной Руси. - СПб. , 1857. - Т.2. - С. 147-168.

  3. Каталог музея украинских древностей В.В.Тарновского, - Чернигов, 1903. - С. 216. - №644.

13. Чернігівський історичний музей.

  1. Галерея картин Шевченка, Харків. Інв.- № 858.

  2. Кобзар Т.Г.Шевченка в образотворчому мистецтві: Каталог виставки. - Харків, 1940. - № 14.

  3. ДМШ: Евакуаційні документи ЦМШ і ГКШ /194І-1947/.

  4. Шевченко Т. Повне зібрання творів у десяти томах. - К., 1964. - Т.ІХ. - С.23.

  5. Каталог Шевченковской виставки в Москве то поводу пятидесятилетия со дня его смерти. І86І-І9ІІ. – М., 1911. – С. 20 - № 456.

  6. Государственный русский музей. Живопись. ХУШ - нач. XX в.: Каталог. - Л.: Аврора, Искусство, 1980. - С. 36.

  7. Див. № 1. - С.181.

  8. Див. №18. - С.20.

  9. "Вечер" /Д.М.Жемчужников. Мои воспоминания из прошлого. Ленинград, "Искусство", 1971. - С.176/; "Вечер в селе Липовцы" /Див. №5, -С.67/; "Краєвид з млином у селі Липовці /?/ /ГКШ/; "Млин" /Прилуцький Окружний музей. - Акт №6 від 8.10.1928 р., інв. № 62/.

  10. НМТШ: Інвентарна картка. – Ж - 85.

24. "Искусство, живопись, графика и художественная печать". - К., 1911, - № 3. - С.138.

  1. Жемчужников Л. Мои воспоминания из прошлого. Л.: Искусство, 1971. - С.176.

  1. Див. №5. - С.67.

  1. Сборник материалов для истории Императорской С.-П. АХ за сто лет ее существования. – СПб., 1866. - Ч.Ш. - С.226-227.

  1. Див. № 25. - С.176.

  2. Див. № 25. - С.177.

  1. Лист від 16.12.1965.- Дом. адреса: М., В-36, вул. Профсоюза, 18, 2-й корпус, кв.12.

  1. Див. - № 30.

  2. Див. -№ 25. - С.177.

  1. Доля: Книга про Тараса Шевченка в образах та фактах. Автор – упор. тексту Шевчук В.- К.,1993. -С.204.

  1. Див. № 25. - С.176.

  2. Див. № 6. - С.55.

  3. Сидоров А. Рисунок русских мастеров. - М., I960.- С.124.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка