„Поезія це завжди неповторність



Скачати 211.17 Kb.
Дата конвертації06.01.2018
Розмір211.17 Kb.
ТипУрок



Херсонський професійний ліцей харчової промисловості

Методична розробка уроку

з української літератури

на тему:

Підготувала викладач

української мови та літератури

вищої категорії

Ейсмонтович Оксана Михайлівна

Херсон-2013

Тема: „Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі". Ліна Костенко.
Мета:

поглибити знання учнів про життя і творчість Л. Костенко, допомогти усвідомити ідейно-художню значимість, неповторність її поезій; дослідити різницю між матеріальним і духовним, розкрити духовне наповнення людини, що проявляється індивідуально;

розвивати вміння виразно читати поетичні твори, грамотно висловлювати свої думки, почуття, спостереження, робити висновки, логічно мислити, співставляти, узагальнювати; формувати світогляд, розширювати кругозір учнів;
прищеплювати любов до поезії, виховувати почуття поваги, пошани до людини, її творчих та індивідуальних здібностей, прищеплювати любов до мистецтва слова, високі моральні якості учням, прагнення духовно збагачуватися, чуйність і повагу до почуттів інших.
Тип: урок формування та вдосконалення знань, умінь, навичок

Методи навчання, прийоми: використання відео сюжету про Ліну Костенко, бесіда, індивідуальна робота та робота з текстом

Форма організації навчальної діяльності учнів: літературно-поетичний вечір

Основні терміни і поняття:

Міжпредметні зв’язки: історія України
Наочність: портрет письменниці, міні-збірка поезій Ліни Костенко, хрестоматії з української літератури для 11 класу, виставка її творів, відеоматеріал про Ліну Костенко
Технічні засоби навчання: мультимедійний комплекс
Хід уроку:
І. Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.
Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.


Хтось ними плакав, мучивсь, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!


Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія - це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.



Ліна Костенко
ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

  • Хто така Ліна Костенко?

  • До якого напрямку належить Ліна Костенко (шістдесятників)?

(відеосюжет)

ІV. Формування та вдосконалення знань, умінь, навичок

Вступне слово вчителя

Серед імен сучасних українських літераторів ім`я Ліни Костенко сприймається по-особливому. Її життя стало синонімом унікальної творчої біографії, прикладом боротьби з тоталітарною системою, вивищенням над сірістю, примітивністю, пристосуванством.


Це чесна і безкомпромісна, мисляча і самобутня поетеса. На нинішньому поетичному Олімпі України серед інших майстрів слова вже кілька десятиліть живе вона як, „нерозгадане чудо”, „голос народу ”. Щоб краще зрозуміти, якою була і є Ліна Костенко хочу навести уривок зі спогадів її дочки Оксани Пахльовської: «У 80-і роки після всіх кіл видавничого пекла вихід збірки „Неповторність” все одно був під загрозою. Останній спосіб домогтися дозволу: мама оголошує голодовку. Наш тато каже: „Ліно, у тебе ж діти!” Мама відповідає: „Діти мені простять”.

Я в людей не проситиму

Я нічого в житті не просила.

Як не просять гранітні схили,

Щоб у спеку, дощі їх зросили.

Я в людей попрошу тільки віри

В кожне слово, почуте від мене,

В кожний погляд очей моїх сірих.

В кожну ласку рук не студених.
Українська поетеса Ліна Костенко... Вона належить до того покоління, на долю якого випало важке дитинство, коли зранена земля стогнала від невимовного болю і плакала гарячими слізьми дітей-сиріт і вдів. У багатьох віршах поетеса утверджує безсмертя воїнів, які загинули, захищаючи рідну землю у роки Великої Вітчизняної війни. Усі ми в неоплатному боргу перед ними. Кожен із живих повинен прийти до них на могили, як на сповідь. Особливою і неповторною є інтимна лірика поетеси, з якої постає лірична героїня, яка вміє любити, відчуває близьку їй людину, яка безкорислива і ніжна, вміє розуміти, прощати, розлучатись і зустрічати.
Поезія Ліни Костенко зачаровує, п’янить, змушує замислюватися, вчить розуміти, боротися і жити. Навіть кредо поетеси — це свобода і правда. І на сьогоднішньому уроці ми відчинимо двері у дивовижно-яскравий світ поезії. Вслухайтесь у Слово поета, серцем доторкніться його чар, вдумайтесь у його глибокий зміст – і вам відкриється багато таємниць, життєвих і поетичних. Але, насамперед, я хотіла б, щоб ви прислухалися до власного серця, створили в класі атмосферу довіри, тепла, затишку.

Поезії Ліни Костенко незвичайні, прекрасні, художньо довершені. "Це, — як сказав Володимир Базилевський, — більше ніж поезія — тут наша історія і філософія, наш спосіб думання, героїка... Тут минуле й сучасне, просвічене рентгеном мислі..." Тому зараз ще раз зануримося у цей прекрасний світ Ліни Костенко, який вона нам подарувала.



Самостійна робота учнів. Виразне читання віршів та їх аналіз.
Схема аналізу поезії

  1. Виразне читання поезії .

  2. Визначення жанру поезії.

  3. Визначення теми поезії (Ми вважаємо, що темою поезії «…..» є …., тому що……)

  4. Визначення основної думки (поетеса стверджує, що………)

  5. Поетеса використовує такі художні засоби – епітети, порівняння, метафори, алегорії, гіперболи, метонімії.(називайте, наводьте приклади, висловлюйте свою позицію, що той чи інший художній засіб означає)

  6. Загальне враження від поезії.


Можна проаналізувати такі поезії:

  1. «Страшні слова, коли вони мовчать…»

  2. «Українське альфреско» (пісня - аудіозапис)

  3. «Життя іде і все без коректур»

  4. «Хай буде легко. Дотиком пера…»(аудіозапис)

  5. «Недумано, негадано…» (прослуховування романсу)

  6. «Я вранці голос горлиці люблю» (аудіозапис)

  7. «Крила» (читає Богдан Ступка, відео)

  8. «Очима ти сказав мені: люблю» (прослуховування романсу)

  9. «Світлий сонет»

  10. «Розкажу тобі думку таємну»

  11. «Я хочу знати, любиш ти мене?»

  12. «Я хочу знати, любиш ти мене»

  13. «Ой ні, ще рано думати про все»

  14. «Не треба думати мізерно»

  15. «І як тепер тебе забути?»

  16. «Ісус Христос розп’ятий був не раз»

  17. «Кобзарю»…


Читання вірша «Життя іде і все без коректур»

Франсуа Моріак сказав: «Життя більшості людей — мертва дорога, що веде в нікуди», але ж буває життя людини схоже на спалах, який світить багатьом-багатьом поколінням.




  • Для чого живе людина?

  • Який же слід повинна залишити вона на Землі?

Щоб бути справжньою людиною ти повинен бути добрим, щедрим, милосердним, інтелігентним, вихованим, гідним того, щоб жити на планеті Земля. І прожити це життя так, щоб тобі не було страшно за прожиті тобою роки, — прожити з гідністю. Люди різні, але для кожної людини на планеті Земля повинно бути одне правило: треба прожити життя з гідністю. Це значить — залишити після себе добрий слід на землі, тоді про тебе пам'ятатимуть і згадуватимуть хорошим словом.

Кожен повинен народити доньку чи сина, посадити дерево, написати пісню, виплекати поле, тобто, залишити після себе щось хороше, щоб тебе ніколи не забули. Заради гідності краще попросити вибачення, визнати перед іншим свою помилку, ніж хитрувати і брехати. Обманюючи, ти передусім обманюєш себе. Краще сказати правду. Щоб жити щасливо і довго, людина повинна бути інтелігентною, розумово розвинутою, освіченою, культурною. Адже інтелігентність те саме, що й моральне здоров'я, коли характер, склад душі, звички спрямовані на добро, а здоров'я необхідне для того, щоб жити довго не лише фізично, а й розумово.

Кожна людина — неповторна на цій землі; вона є великою цінністю, тому що має совість, сумління, розум. Їй даровано життя, щоб вона прожила його гідно і плідно. У нас є багато спільного й відмінного, але усіх об'єднує те, що всі ми — люди, що всі ми маємо одну на всіх землю, і нам слід жити так, щоб зберегти мир і спокій.


А зараз давайте підсумуємо, що значить бути людиною:

• Бути благородним.

• Горіти заради іншого так, як горить свічка.

• Бути надією для будь-якого подорожнього.

• Допомагати іншим, турбуватися один про одного.

• Допомагати кожному в біді.

• Своїми справами примножувати кількість щасливих людей на Землі.

• Не бути слабкодухим, безпринципним.

• Не бути байдужим.

• Мати в душі святині та істини, яким уклоняються справжні люди всього світу.


Художнє читання вірша "Доля".

- Яку ж долю обирає поетеса чому? Доведіть рядками з вірша.



- А що ж таке доля людська? Можливо, вона намальована на долоні кожного з нас або позначена зорями на нічному небі?

- А може, при народженні людина опиняється на роздоріжжі і сама мусить вибрати стежку, якою йтиме?
У народі кажуть: доля усміхнулася, чи доля відвернулася. То, можливо, доля – це неземна дівчина, що веде нас по життю; коли посміхнеться, нам щастить…

Доля поетів прозирає крізь вірші, поезія є долею, тому виокремити щось одне – важко. Пам’ятаєте, Шевченко питав: «Доле, де ти? Доле, де ти? Нема ніякої. Якщо доброї жаль, Боже, то дай злої, злої»

Леся Українка писала: «Ні долі, ні волі у мене нема. Лишилася тільки надія одна»
Читання та аналіз поезії «Крила»

Читаючи поезію «Крила» Л. Костенко, кожний із вас, мабуть, звернув увагу на символічне значення людських крил. Чим дорослішою стає людина, тим і крила її стають більшими.


- Для чого людині потрібні крила? Хіба вона літає?

- Чому людина має крила, а не може полетіти?
Так. Людина літає не тільки уві сні. Крила для кожного є тим глибокий духовним наповненням, що проявляється індивідуально. Це залежить у більшій мірі від неї самої, її прагнення, бажання, цілеспрямованості, наполегливості, старанності. Тому кожен повинен прагнути до самоствердження, подолання життєвих труднощів у сучасному житті, а цьому допоможуть наші крила.


  • Що потрібно в житті для птаха, а що для людини? (Птасі — небо, воля, хмари; для Людини — земля, поле, пара)

  • Коли говорять людині, що у неї виросли крила за плечима?

  • Чому, на ваш погляд, Л. Костенко зазначає, що людина має крила?

  • Чим людські крила відрізняються від пташиних? Як про це говориться в поезії?

  • Чим пояснити те, що, на думку поетеси, «... крилатим і ґрунту не треба»?

  • Які риси характеру Л. Костенко цінує в людині?

  • А чи має крила сама поетеса? Якщо так, то які? Власну думку обґрунтуйте.

  • Як, на вашу думку, мати крила людині — це обов'язок чи довільне бажання?

  • Яку людину вважають духовно багатою?


Читання й аналіз поезії "Украïнське альфреско"

Окреме мiсце в творчостi посiдає тема самотньоï старостi, бiль за втраченим минулим. У творi "Украïнське альфреско" перед нами постає, на перший погляд, iдилiчна картина, нiби старовинний малюнок на вологiй штукатурцi:



Над шляхом, при долинi, бiля старого граба,

де бiла-бiла хатка стоïть на самотi,

живе там дiд та баба, i курочка в них ряба,

вона, мабуть, несе ïм яєчка золотi...
Але поступово крiзь iдилiчний сум проступають болючi, навiть трагiчнi ноти:

Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки,



А потiм довго-довго на призьбi ще сидять.

Я знаю, дiд та баба

Ї це коли є онуки,

а в них сусiдськi дiти шовковицю ïдять.

Поетеса нiби заклинає поглянути навколо: хiба мало навколо нас старих з "останньоï в свiтi казки", що на схилi вiку залишилася на самотi.



Альфреско — настінний живопис водяними фарбами по сирій штукатурці.

Старі нагадують Філемона і Бавкіду — старе гостинне подружжя з давньогрецької міфології, які жили довго та дружно й захотіли померти в один день. Боги перетворили їх на дуба й липу. Поетеса в цій поезії виводить «вічні» українські фольклорні типи, по-новому переосмислює традиційну ситуацію. Її образи — архетипи (праобрази) самотніх діда з бабою, що сумують без дітей, мисляться як атрибути української свідомості (без дітей і світ немилий). Елегійну і разом із тим зворушливу картину малює Ліна Костенко у своїй поезії «Українське альфреско», навіяну, очевидно, казкою, а також роздумами про людську долю. Одних вона щедро обдарувала дітьми та онуками, іншим — не дала їх. Тільки сусідським дітям можуть дід та баба подарувати свою ласку, дати гостинця. А потім — бути один для одного як «остання в світі казка», що на неї, ставши навшпиньки, задивляються жоржини.



Читання й аналіз поезії "Хай буде легко. Дотиком пера"
Читаючи, розумiєш, що цей твiр - поезiя серця, що зливається з поезiєю природи. Мабуть, тiльки Лiна Костенко одна з усiх сучасних поетiв змогла так по-жiночому нiжно й прекрасно розповiсти про кохання:

Сьогоднi снiг iти вже поривавсь.

Сьогоднi осiнь похлинулась димом.

Хай буде гiрко. Спогадом про Вас.

Хай буде свiтло, спогадом предивним
Вчитель. Великий пласт лірики Л.Костенко – це твори про кохання. Почнемо з поезії, у якій любов – невгамовна пристрасть.
Спини мене отямся і отям

Така любов буває раз в ніколи

Вона ж промчить над зламаним життям

За нею будуть бігти видноколи

Вона ж порве нам спокій до труни

Вона ж слова поспалює вустами

Спини мене спини і схамени

Ще поки буду думати востаннє

Ще поки можу але вже не можу

Настала черга й на мою зорю

Чи біля тебе душу відморожу

Чи біля тебе полум’ям згорю.


У словах «спини мене отямся і отям» міститься ключовий смисл. Лірична героїня і Він закохалися один в одного. Вона боїться кохання. Боїться власної пристрасті. Відчуває його силу. Тому й благає зупинитись. Чому вона боїться любові? Повної відповіді немає. Але вона нам і не потрібна , бо знаємо головне – ця небажана любов загрожує зламаним життям. А ще її мучить передчуття якоїсь несумісності з ним «чи біля тебе душу відморожу чи біля тебе полум’ям згорю». Це боротьба ліричної героїні з собою.
Читання й аналіз поезії «Моя любове!Я перед тобою…»

Вершинним гімном справжній силі кохання є поезія «Моя любове!Я перед тобою…»

- Які настрої переважають?

- Чого боїться героїня?

- Про що думали,коли слухали поезію?Які картини уявляли?

- Якими засобами поетеса досягла глибини змісту?

Читання й аналіз вірша «Недумано, негадано забiгла в глухомань»

У часи, коли культура i людянiсть вiдiйшли на заднiй план, загубилися на шляхах соцiальних революцiй, поетеса закликає сучасникiв: "Люди, будьте взаємно ввiчливi!" Вона сумує за втратою людьми вiдчуття поезiï, тишi й дощу, i хоче не загубити вiру в творчi сили народу, зберегти iсторичну пам'ять, пiсню, красу мови i землi. Але менi iмпонує й те, що Костенко не тiльки борець, вона насамперед жiнка, тому в творчому доробку поетеси чимало iнтимноï лiрики. Здається, що ïï поезiя звучить, як задушевна лiрична пiсня пiд акомпанемент сумноï мелодiï скрипки:


Недумано, негадано забiгла в глухомань,

де сосни пахнуть ладаном в кадильницях свiтань,

де вечiр пахне м'ятою, аж холодно джмелю.

А я тебе, а я тебе, а я тебе люблю!
Слово «ніжність» походить від слова «нега», що означає розкіш, блаженство, солодке забуття. Ніжність - супутниця любові. Для її пробудження потрібен об'єкт кохання, а значить - захоплення, обожнювання, замилування.
Читання й аналіз вірша “Світлий сонет”
Як уже сьогодні зазначалося, що весна - це пора відродження, початок нового витка життя, молодості, кохання. У світових шедеврах мистецтва весну зображали молодою, гарною дівчиною, готовою покохати.

Одним із шедеврів лірики є “Світлий сонет” із збірки “Над берегами вічної ріки”.


Як пощастило дівчині в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.


Вона росте ще, завтра буде вищенька.
Але печаль приходить завчасу.
Це ще не сльози – це квітуча вишенька,
що на світанку струшує росу.


Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
хлопчина їй не відповів взаємністю.
І то чому: бо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.


Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять!



  • Що називається сонетом?

  • Для чого автор вдається до кільцевої композиції? ( Для посилення виразності й методичності мови)

  • Чому вірш, маючи сумний зміст, є оптимістичним?

  • Чого боїться героїня?

  • Як ставиться поетеса до дівчини? Чи дорікає хлопцю?

  • Чому вірш, маючи сумний зміст, є оптимістичним?

  • Сонет побудований на парадоксі. Пощастило дівчині - вона несе нерозділене кохання. Це, по суті, драма душі. То в чому щастя?


Вчитель. Лірична героїня Ліни Костенко часто переживає діаметрально протилежні почуття. Вона то радісна, то сумна, то палка, то стримана. Це чутлива, ніжна, зболена душа.
Читання й аналіз вірша “Очима ти сказав мені люблю”

Очима ти сказав мені : люблю.

Душа складала свій тяжкий екзамен.

Мов тихий дзвін гірського кришталю,

Несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.

Гукала тиша рупором вокзальним.

Багато слів написано пером.

Несказане лишилось несказанним.


Світали ночі, вечоріли дні.

Не раз хитнула доля терезами.

Слова як сонце сходили в мені.

Несказане лишилось несказанним.


Читання й аналіз вірша “Розкажу тобі думку таємну”

Коли читаєш інтимну лірику Л.Костенко, образ ліричної героїні якось підсвідомо асоціюється з образом самої авторки, такі ці твори відверті й щирі Найхарактерніша ознака почуттів героїнь Л.Костенко - максималізм. У цьому плані вони ніби продовжують жіночі типи Лесі Українки.


Розкажу тобі думку таємну,
Дивний здогад мене обпік:
Я залишуся в серці твоєму
На сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
Сотні вражень, імен і країн,
- На сьогодні, на завтра, назавжди!
- Ти залишишся в серці моїм.

А чому? То чудна теорема, на яку ти мене прирік.


То все разом, а ти - окремо.
Читання й аналіз вірша “Гуде вогонь – веселий сатана”
Гуде вогонь – веселий сатана,
червоним реготом вихоплюється з печі…

А я чолом припала до вікна,


і смуток мій бере мене за плечі.

Сама пішла світ за очі – аби


знайти від тебе крихту порятунку.

Мої думки, як дикі голуби,


в полях шукали синього притулку.

Сама втекла в сніги, у глухомань,


щоб віднайти душевну рівновагу.

І віднайшла – гірку печаль світань.


І п'ю, немов невиброджену брагу.

І жду якогось чуда із чудес.


Читаю ніч, немов би чорну книгу.

Читання й аналіз вірша «Я хочу знати, любиш та мене…»
Я хочу знати, любиш ти мене,
чи це вже сон, який уже не сниться?
Моєї долі пекло потайне,
моя сама від себе таємниця!

Чи ти за мене душу віддаси,


чи розміняєш суєтно і дрібно?
Краса – і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.
Чи, може, в цім калейдоскопі літ,
де все нещадно звичне і щоденне,
ти просто мені дивишся услід
і трохи любиш сни свої про мене?


Вчитель читає поезію.

Осінній день березами почавсь.

Різьбить печаль свої деревороти.

Я думаю про тебе весь мій час.

Але про це не треба говорити.
Ти прийдеш знов. Ми будемо на «ви».

Чи ж неповторне можна повторити?

В моїх очах свій сум перепливи.

Але про це не треба говорити.


Хай буде так, як я собі велю.

Свій будень серця будемо творити.

Я Вас люблю, о як я Вас люблю

Але про це не треба говорити.


Читання й аналіз вірша «Я дуже тяжко Вами відболіла»

Ось одна із ліричних мініатюр, що наділена сильною сугестивною здатністю.




  • Що значить «сугерувати»?

Відповідь: навіювати. Отже, ця поезія навіює, сугерує певний настроєвий смисл.




  • Який настрій визиває ця поезія?

Я дуже тяжко Вами відболіла.

Це все було як марення, як сон.

Любов підкралась тихо, як Даліла,

А розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нас. Будень.

На білих вікнах змерзли міражі.

І як ми будем, як тепер ми будем?!

Такі вже рідні і такі чужі.


Це історія кохання. Є початок, розвиток, завершення.

  • Це історія подій чи історія почуттів?

  • У скільки рядків заходить цей текст?

Сьогодні ви почули прекрасні слова української поетеси Л.Костенко. Якщо ви слухали з відкритим серцем, я впевнена, що зрозуміли ті істини, які не тільки вчать, а й перевертають все життя.

Поезії Ліни Костенко можна читати до безкінечності, милуватися їхньою глибиною. Адже спілкування з поезією Ліни Костенко – це збагачення власного духовного світу, його урізноманітнення і – обов’язково – ушляхетнення. Врешті-решт, це розвиток людяного в людині.

У відомого естрадного співака В. Цоя є хороші слова: ”Кохання варте того, щоб жити”. І я хочу, щоб ваше життя було великим, прекрасним і радісним.



V. Узагальнення та систематизація знань.



  1. Назвіть основні мотиви творчості Ліни Костенко.

  2. Які риси індивідуального стилю письменниці? (неоромантизм; неокласицизм; імпресіонізм; глибока емоційність; ліризм; філософська заглибленість.

  3. Які риси характеру Л. Костенко є визначальними?

  4. Як поєдналась в поетесі людська гідність і жіночність?

  5. У чому її мудрість як жінки, матері?

  6. Яка найвища сутність Л. Костенко поетеси, людини?

  7. Яким вималювався життєвий портрет поетеси?



VІ. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія.
Сьогодні важко уявити українську літературу без Ліни Костенко. Її знають, люблять і обожнюють мільйони людей в Україні. Слухаючи ЇЇ поезію, неможливо приховати захоплення красою і вишуканістю поетичного слова. У її дивовижному за красою і силою поетичному голосі гармонійно поєдналися зворушлива ніжність жінки і твердість духу справжнього борця, філософська заглибленість у проблеми буття і пристрасна емоційність трибуна. Вона прийшла у світ української поезії у дерзновенний і обнадійливий час, коли молоде покоління шістдесятників потужно заявило про світанок нового дня в мистецтві і суспільстві. Нескореність Ліни Костенко перед тоталітарною системою — це її людський подвиг, який ще потребує відповідного осмислення. Залишившись нескореною, вона зберегла не тільки власну честь і гідність, а й честь і гідність рідної літератури.


  • Яке загальне враження у вас склалося від віршів Ліни Костенко? Чим вони схожі на інші, чим різняться?

  • Які людські якості, на думку авторки, є найціннішими, найпотрібнішими в

житті? очуття власної свободи, незалежності та неповторності)


  • Що б ви хотіли сказати і побажати поетесі?



Інтерактивна вправа «Займи й обґрунтуй позицію».


  • Поезія Ліни Костенко здатна вплинути на мою душу, зачепила її за живе.


Підсумкове слово вчителя

Не завжди Україні випадало мати поетів, рівних епохам. Не тільки епохам, у які вони жили, а й тим, які грядуть. Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка... Цю велику трійцю національних месій продовжила наша сучасниця Ліна Костенко. Вона вивела нашу літературу на світову орбіту, давши їй нову якість, відкривши для Європи, Америки і всього світу нові теми, образи, трагедії і гармонії, властиві українській землі.


Між іншим

Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
І боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!

Я дуже хочу, щоб і вашим смислом життя була це свобода і правда, людяність і доброта, доброчинність і взаємодопомога, щоб ви вірили в перемогу життя і добра та його непереможність.


Можна проаналізувати такі поезії:




  1. «Страшні слова, коли вони мовчать…»

  2. «Українське альфреско» (пісня - аудіозапис)

  3. «Життя іде і все без коректур»

  4. «Хай буде легко. Дотиком пера…»(аудіозапис)

  5. «Недумано, негадано…» (прослуховування романсу)

  6. «Я вранці голос горлиці люблю» (аудіозапис)

  7. «Крила» (читає Богдан Ступка, відео)

  8. «Очима ти сказав мені: люблю» (прослуховування романсу)

  9. «Світлий сонет»

  10. «Розкажу тобі думку таємну»

  11. «Я хочу знати, любиш ти мене?»

  12. «Я хочу знати, любиш ти мене»

  13. «Ой ні, ще рано думати про все»

  14. «Не треба думати мізерно»

  15. «І як тепер тебе забути?»

  16. «Ісус Христос розп’ятий був не раз»

  17. «Кобзарю»…


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка