Поетичний вернісаж «Доля моя з Україною злита», приурочений поетові-земляку В. П. Вихрущу



Скачати 72.99 Kb.
Дата конвертації10.06.2019
Розмір72.99 Kb.

Поетичний вернісаж

«Доля моя з Україною злита», приурочений

поетові-земляку В.П.Вихрущу

Проект підготувала

вчитель-словесник

Августівської ЗОШ І-ІІІст

Винницька Даниїла Олексіївна

Мета: поринути у світ поезії В.Вихруща;

на прикладах поетичної творчості

виховувати патріотичні почуття, естетичні смаки,

любов і шану до рідного слова.



Обладнання: портрет В.Вихруща у вишитому рушнику,

виставка творів поета, плакат

«З Україною в серці»,фонозаписи пісень,

символічна квітка ромашки з пелюстками цитат.



Місце проведення: кабінет української мови та літератури.

1.У фонозаписі звучить « Пісня про Україну».

2.Учень у ролі поета сидить за столом і в задумі( на фоні стишеної музики) читає вірш «Дороги долі».

3.Входить учениця в ролі України у вінку з колосся:



Так любити край свій, так кохати

Лиш великі духом люди вправі,

Хто не звик в холодній тліти славі

Й пульс епохи вміє відчувати.

На твоїх раменах – сонця круг,

Голубінь колишеться в зіницях.

В серці поруч доброта і криця.

Життєлюб. Людей великий друг.

Любиш ти орлину висоту,

Сам піднявся над орлиним летом.

Нелукава доля , горда , вперта ,

Шлях тобі відкрила у безсмертя.

Ведуча.

Доброго дня, доброго світлого дня, шановні друзі!

Земний уклін поетові. Запрошуємо вас на літературний вернісаж «Доля моя з Україною злита».Насолоджуйтесь золотими перлами нашого земляка.

Слово вчителя. Спогади про поета.

Учні підходять до зображення ромашки, відкриваючи по одній пелюстці, де заховані поетичні скарби Володимира Павловича Вихруща, вічні роздуми поета про життя.



1 учень відкриває цитату «Родився в селі я на килимі жита».

Виходець із селянської сім’ї палко закоханий у сільських трудівників, у рідне коріння. Він спішив у село… Спішив на Спаса… Спішив на могилу матері, щоб черговий раз пов’язати хустину на надмогильному пам’ятнику Матері Божої.

Згодом поет напише:

І ніхто вже взятого не верне,

Тільки дощ січе в віконну раму,

Посивілі цементові плити

Перекрили ваще сонце, мамо.

Читає вірш «Мамо» («Поезії». с.398)



2 учень відкриває цитату «Є Бог. Одна є мати – Україна»

Цілком закономірно Володимир Павлович звертався до наших християнських першовитоків, адже Божий перст чи хрест святого Володимира – це та тріада, яка тримає нас на цьому світі. І без якої ми – ніщо.

Земляк писав духовні поезії, де акцентував: «Є світ один. Є Бог. Одна є мати – Україна.»

Він щоденно просив у Господа благословення на добрі справи.

Читає вірш « Вечірнє» («Поезії». с.393)

3 учень відкриває цитату «Держава там є, де є мова»

Володимир Українець… Завжди веселий, життєрадісний.Оптиміст. Він свято вірить, що Держава там є, де є мова, своя, пісенністю чудова.

А у книзі своїх моральних повчань писав:

Слово – мов цілющий деревій

Шукай у ньому для душі прибій.

Книга – мудрості криниця,

Коли нема ні каплі фальші в ній.

Читає вірш «Рідна мова» ( «Поезії». с. 222)

Входять Слово і Мова.

Мова: Уклін сердечний, мій поете,

Що стала матірю тобі,

Що надихнула творчі злети

Життя і далі голубі.

Безмежне щастя – мати сина,

Що болями боліє за народ,

Що відсікає голови гієнам,

Що зневажають мову України

Й чекають від Іуди нагород.

Слово: Спасибі, сину, що не гендлював

Ти словом рідним України

І не зганьбив його, й не спитав…

В часи завій – воно тобі було єдине,

Тому й діамантами цвітуть,

І сяють Україні веселково,

З народом рідним по житті йду,

Коралями сіяю калиново.

( сідають за стіл біля поета)

4 учень відкриває цитату « У серці Україну маю»

Поет, учитель, педагог… Та ми можемо виокремити лиш одне безцінне звання – Людина. Так він був величиною. Людей його ґатунку небагато. Тому спогад про нього завжди світлий і щемний.

Добрий, лагідний та по-батьківськи вимогливий погляд, влучне слово, що проникало в серце і закарбовувалось навіки… Таким був наш поет.

Він ніколи не нарікав на долю, приймав усе, що дано Богом.

Читає вірш «Не нарікаю» («Поезії» с.531)

5 учень відкриває цитату «Не треба більше ран»

У намисті майже всіх поетових збірок чітко звучить мотив визволення України від віковічних кайданів.

Шлях до волі Володимир Павлович вказує через єдність патріотичних сил, і мирним поступом здобути свободу, щоби «розум був на чатах…»

Відчуймо його громадянсько – патріотичну позицію у віщому слові…

Читає вірш «Розум на чати» ( зб. «Шлях до волі»)

6 учень відкриває цитату «Якщо ти українець – будь, ним до кінця»

Всі поетичні перлини засвідчують, що ця велика людина мала в серці Україну.

Учень читає вірш «Якщо ти українець – будь ним до кінця»

(«Поезії» с. 442)



7учень відкриває цитату «Ми – янголята»

Щедра посмішка поета не залишила поза увагою і малечі.Для неї він написав дуже цікаву книжечку «Козачок». Володимир Павлович звертався до малих так:(зачитує анотацію).А тепер послухайте козачат.

Інсценізація дитячих віршів.

8 учень відкриває цитату «Пісня – поміж нас».

Він був автором популярних пісень, музику до яких писали:

Анатолій Горчинський

Володимир Подуфалий

Юлій Мейтус

Анатолій Кос – Анатольський

Микола Колесса

Пісенна творчість об’єднана у шістьох музичних збірках.

Поезія Володимира Павловича Вихруща – це вогник, який спалахує, мов полум’я свічки і запалює душу людини.

Тож запалімо свої серця цілющими скарбами мудрого слова земляка, глибоко вдумаймося у його рядки, і хай їхні добірні зерна стануть добрими сходами у наших серцях.

Учениця читає вірш:

В ефірі Вихруща лунала пісня

Про родовід і батьківський поріг,

Співала Матвієнко славнозвісна,

Сприймалося, неначе оберіг.

І ожили поетові сліди,

І повели в медове Тернопілля

У рідний дім, що не скоривсь біді

Ідав хлопчині в білий світ розкрилля.

Умудреним піднявся на Парнас,

В студентські аудиторії високі…

Завчасно відійшов – та пісня поміж нас,

Бо корені на цій землі його глибокі.

Звучать пісні на слова Володимира Павловича Вихруща.



Поет в задумі читає рядки із «Заповіту».

Учні покладають квіти до пам’ятника поетові.



Учениця в ролі України:

Вже червень в спеці догоряє



І грім з дощами зустрічає.

Скорботна в Тернопіллі днина

Бо залишила світ людина,

Що прожила у ньому гідно,

Трудилася натхненно, плідно.

І колоситься її нива –

Увесь врожай зібрать не вспіла,

А те добірне, що зібрала,

Вкраїні на олтар поклала

Й місцині рідній, барвінковій.

Яка жила у його слові.

Ведуча.

Дивосвіт Володимира Українця неосяжний. Тож шануймо його слово, бережімо пам’ять про просту і Велику Людину.Він – бо у нас один.

Спасибі вам за увагу.

До слова запрошуємо директора школи Бінерта П.І.







Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка