Плекаймо в серці рідну мову



Скачати 253.65 Kb.
Дата конвертації05.01.2018
Розмір253.65 Kb.

До дня української писемності

Тема: Плекаймо в серці рідну мову

Мета: вчити учнів правильно, виразно читати поетичні твори, формувати в учнів поняття про українську мову як державну мову, розкрити її красу і мелодійність, пробудити почуття національної гідності, сприяти розширенню словникового запасу школярів. Виховувати через віршовані твори почуття любові і поваги до рідної мови, до рідного слова, до батьківщини і народу України, почуття національної гідності, патріотизму, бажання вивчати рідну мову і спілкуватися нею.

Обладнання: книжкова виставка « Рідна мово, ти - душа мого народу», плакати з висловами про рідну мову, збірки українських поезій, музичний супровід, мультимедійна презентація.

Місце проведення: актова зала школи.

Ведуча: 9 листопада – День української писемності та мови. День важливий для кожного з нас. Тож, із святом вас, шановні добродії, шанувальники рідного слова.

Учень: Добрий день вам, милі люди!

Хай вам щастя – доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий – довгий вік.



Учениця: Починаймо наше свято!

Людей зібралося багато,

Щоб веселитись і співати,

І рідну мову прославляти!



Разом: Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, з любов’ю і миром.

Щиро вітаємо всіх на святі рідної мови!

Учитель: Мова! А що таке мова? Народ говорить, що « слово до слова – зложиться мова», а Тарас Григорович Шевченко ось як про неї каже:

Ну що б здавалося слова …

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!..

Діти виразно читають крилаті вислови про рідне слово


  1. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова,

Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.

( Панас Мирний )

2.Мова кожного народу 11. Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово.

Неповторна і своя. ( Любов Забашта)

( В. Лучук )

3.Мова – наш духовний код 12. Мова – то цілюще народне джерело,

Даний нам від роду. і хто не припаде до нього вустами,

Той сам всихає від спраги. ( О. Лупій ) ( В. Сухомлинський)

4. Без слова ми були б німі,

13. Як парость виноградної лози,

Без мови рідної – незрячі. Плекайте мову. Пильно і ненаситно

( П. Ткачук ) політь бур’ян. Чистіша від сльози

5.Слово – чудний витвір природи. Вона хай буде. Вірно і слухняно нехай вона

( І. Франко ) щоразу служить вам, хоч і живе своїм життям.»

6.Розцвітай же ,слово, ( Максим Рильський )

І в родині, і у полі,

Пречудесно, пречудово –

Розцвітай же слово!

( П. Тичина )

7. Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть…

( В. Сосюра )

6. Буду я навчатись мови золотої

У трави – веснянки, у гори крутої…

( А. Малишко )

8. У слові рідному велика сила є,

Що розбива граніт і золото кує.

( М. Рильський )

9. Слово – єдине що буде жити вічно.

( Гезлітт )

10. Немає нічого сильнішого за слово.

( Менандр )



Учитель: « Рідна мова дорога людині, як саме життя», - так говорить народна мудрість. Для нас рідна мова – не тільки дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

Мова – це наша неоціненна , з нею ми не розлучаємося протягом усього життя. Ще з дитинства ми разом із матусиною колисковою вбираємо в себе щире українське слово. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує своєю простотою. У них материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, і щира віра у магічну силу слова…

Щоб виросло не змарніло,

Щоб тяженько не хворіло,

Сили й розуму набралось,

Своїх батьків не цуралось.



Учениця: І тихо мовляться слова,

І шепче зірка вечорова,

І чуть, як засина трава

У колисковій рідній мові.



Учень: Ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плота.

Питається сон дрімоти:


  • Де ми будем ночувати?

  • Де хатинка малесенька,

Де дитинка малесенька,

Там ми будем ночувати

І дитину колихати.

Учитель: Весь світ віддає шану великим володарям українського слова Т. Г. Шевченкові та і. я. Франкові. Далеко за межами України відомі твори М. Коцюбинського, Лесі Українки. М. Рильського та багатьох інших чудових майстрів пера. Священний обов’язок кожного з нас берегти дорогоцінні якості рідної мови, її барвисті слова, образи, звороти, шліфувати і збагачувати їх. Щоб передати прийдешнім поколінням спадщину, гідну нашої великої доби. ( Анатолій Матвієнко )

Учениця: Мова краса спілкування.

Мова – як сонце ясне,

Мова – то предків надбання,

Мова – багатство моє.

Мова – то чиста криниця,

Де б’є, мов сльоза, джерело,

Мова - наша світлиця,

Вона – як добірне зерно.

Мова – державна перлина.

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни –

Мову, як матір, любіть!



Ведучий: Наша українська мова, чарівна наша мова, всім світом вже признана за одну з найзручніших, наймелодійніших мов. Серед слов’янських мов наша мова найбагатша на лексику, найвиразніша на син тактику. Синоніміка нашої мови найбагатша.

Зародившись десь на світанні суспільного слов’янського життя, мова наша витерпіла страшне лихоліття татарщини, пережила утиски Польщі, перенесла наскоки Москви, і проте, перегорівши як криця, дійшла до нас чистою, музичною. Справді щирословянською мовою…( І. Огієнко)



Учениця: О, слово, ти як дивная сопілка,

То звеселяєш, то хвилюєш нас.

Тобі вклонялись Леся Українка

Й благословенний наш Тарас.

Пісенна, ніжна і дзвінка

Мова Шевченка і Франка.



( На сцену виходить дівчинка, яка виконує роль Мови)

Учениця: Я ваша мова, діти, рідна мова,

З роси і води, з квіток і джерела,

Така, як зірка ніжна світанкова

На цій землі завжди жила.

Саме земля мене таку зростила -

Чарівну, мудру, світлу, осяйну.

Дала мені могутні диво – крила,

Вдягла в слова. Як у квіточки весну.

Не раз мене хотіли розтоптати,

Та я жива, і я до вас прийшла,

Щоб вас до зір далеких піднімати

І до сердець не допустити зла.



Ведуча: Одним із найбільших скарбів, які успадковує кожний народ від своїх предків, є незаперечно його рідна мова. Мова ця – то дзеркало душі народу, то святиня, з котрою пов’язана не тільки минувшість, а і будучність народу, і його повага в світі. ( М. Подолинський)

Учениця: Мово рідна, ти для нас, як мати,

З тобою відкриваєм дивосвіт!

Ми правильно вчимося розмовляти

З колиски самої. З маленьких літ.



Учень: Мова моя українська – батьківська, материнська.

Я тебе знаю не вивчену – просту, домашню, звичну.

Не з – за морів прикликану, не з словників насмикану.

Ти у мені із кореня – полем мені наговорена.



Учениця: Дзвоном коси прокована, в чистій воді смакована.

Болем очей продимлена, смутком багать продимлена.

З хлібом у душу всмоктана, в поті людськім намокнута,

З кров’ю моєю змішана і аж до скону залишена в серці моїм.



Учень: Я мислю мовою цією,

Я нею змалку говорю,

Зву рідною її, своєю -

Це де завгодно, повторю.

Моя чарівна, дивна мова,

Хто перелічить в ній слова?

Вона прекрасна і казкова,

Весела, щира і жива.



Учениця: Вона державною вже стала,

Але до волі довго йшла,

Щоразу з попелу вставала…

А скільки спалена була!

На ноги інша б не сп»ялася,

А українська знов жива!

Нарешті стала, відбулася!

Говорить, думає, співа. ( Надія Красоткіна )



Ведучий: Мова – найважливіший, найдорожчий і найміцніший зв'язок, що об’єднує віджилі, живі та майбутні покоління народу в одне велике історичне живе ціле. ( К. Ушинський )

Несе свої запашні бурхливі води, настояні на коріннях віків, українська мова з глибокої й сивої давнини в океан майбутнього.

( М. Шумило )

Учень: Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово!

Несеш барвінь гарячу, яру

В небесну синь пташиним граєм,

І, спивши там від сонця жару,

Зеленим дихаєш розмаєм.

Плекаймо в серці кожне гроно,

прозоре диво калинове.

Хай квітне. Пломенить червоно

В сімї великій, вільній, новій.

( « Рідне слово» Д. Білоус )

Учениця: Мовонько моя ти калинова,

Звита із любові і тепла.

Ти матусі щира колискова –

Первоцвітом в серці розцвіла.

Ти тополі тихая розмова,

в сонячному просторі луна,

Ніжна, як сопілонька вербова.

Музика в століттях чарівна.

Ти - привітна пісня журавлина.

Срібне щебетання солов’я.

Ти від серця і до серця линеш.

Мовонько, пораднице моя!



Ведучий: Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почуття.

( Панас Мирний)



Учень: Наша мова

Наша мова, як барвінок.

В’ється розвивається,

Наша мова, наче річка,

В світі розливається.

Наша мова багата, виразна,

Слова, наче пісня, звучать.

Мова наша лагідна, прекрасна.

Буду я її оберігать!

Учениця: Рідна мова

Моя мова рідна тепла, дивограйна,

Наче блиск заграв.

Мова солов’їна, мова сонцесяйна,

Мовби шепіт трав.

Кожен рідну мову знає

І завжди її плекає.

Учень: Українська мова – давня й молода.

Світить рідне слово, як жива вода.

Звідки воно взялось – діло не просте…

В душу засівалось, із душі росте.



Учениця: Солов’їну, барвінкову, колосисту – на віки –

Українську рідну мову в дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас.

Бо ж єдина – так, як мати – мова в кожного із нас.



Учень: Наша мова калинова, і ласкава, і медова,

І багата, і не бідна – от що мова наша рідна!

Розквітай же слово. І в родині, і у школі, й на заводі, і у полі

Пречудесно, пречудово – розквітай же, слово!



Ведуча: Любов до рідного слова знайшла своє відтворення і в народній творчості. До перлин української мови належать скоромовки, прислів’я і приказки. Віками їх складав народ, вони навчали людей мудрості. Здавна люди вважали, що влучні народні прислів’я і приказки завжди виховували людину. Пригадаємо деякі із них.

  1. Мовивши слово, треба бути йому паном.

  2. Слово не горобець, випустиш – не спіймаєш.

  3. Мудрий не все каже, що знає, а дурний не все знає. Що каже.

  4. Не кидай слова на вітер.

  5. Голова без розуму, як ліхтар без світла.

  6. Птицю пізнають по пірю, а людину по слову.

  7. Умій сказати, умій і змовчати.

  8. Гостре словечко коле сердечко.

  9. Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.

  10. Хто своєї мови цурається, хай сам себе стидається.

  11. Слово до слова – зложиться мова.

  12. Птицю пізнають по пір’ю, а людину – по мові.

  13. Удар забувається, а слово пам’ятається.

  14. Слово може врятувати людину. Слово може і вбити.

  15. Бережи хліб на обід, а слово на відповідь.

  16. Вітер гори руйнує, слово народи підіймає.

  17. Слово не горобець, випустиш - не впіймаєш.

  18. Коня керують уздами, а чоловіка – словами.

  19. У кого рідна мова, в того й душа здорова.

  20. Яка головонька, така і розмовонька.

  21. На словах медок, а на серці льодок.

Учениця: Мова кожного народу

Неповторна і своя,

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші – трелі солов’я.

На своїй природній мові

Зелен – клени у діброві

По – кленовому шумлять.

Учень: Солов’їну, барвінкову.

Колосисту – на віки –

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас, -

Бо єдина – так, як мати, -

Мова в кожного із нас!

( «Рідна мова» О. Забужко)

Ведучий: Відберіть мову - і народ уже більше не створить її. Нову батьківщину навіть можна створити, але людей – ніколи; вимерла мова в устах народу – вимер і народ. ( А. Ушинський)

На Україні повинно мати силу тільки українське слово.( В. Винниченко)

( Учні читають вірші поетів Черкащини)

Учениця: О, мово рідна! Встань, немов зоря!

І Україну нашу освіти. Тебе вивчав

не тільки з букваря –

Тебе вивчав з краси і доброти.

Тебе хотіли звести нанівець,

І твої рани посипали сіллю,

Та ти жила й живеш

в битті сердець.

Журбою й сміхом, радістю і біллю.

Тобі в груди дихали вітри,

Свинцем і чадом, снігом і грозою.

Сльозу скорботи із очей зітри!

Я був і є, і буду вік з тобою.

О мово рідна! Встань, намов зоря!

Щоб твоє світло хмара не зчорнила,

Хай візьмусь небо і свята земля

Тебе на дужі і безсмертні крила.

Допоки серцем заодно з любов’ю,

І думами з народом заодно,

Не дам нікому зап»ятнали кров’ю

Твоє у світ прочинене

О мово рідна! Встань зорею встань.

І освіти обличчя України,

Душа в якої – як досвітня рань,

А тіло – ще не загоєні руїни …

О, мово рідна! Встань зорею,

Встань!

( Юрій Макаренко)



Учень: Не відривайся, слово, від душі.

Бо то для тебе найстрашніша втрата.

Лиш з нею в парі сильне ти, й крилате,

Долати здатне вражі рубежі.

Не відкривайся, слово, від душі:

Із нею ти і пломінке й барвисте,

Ласкаве й мудре, кришталево – чисте,

Стійке в борні супроти кривди й лжі

Не відкривайся, слово, від душі.

Живи із нею в єдності і згоді –

І будеш ти шановне в народі,

Лиш вірно правді і красі служи!

( Петро Власюк)

Учениця: Вона ніколи не вмирала

Вкраїнська мова голосна.

І хоч не раз її топтали.

Знов оживала, мов весна.

Не раз над нею насміхались,

Були такі, сказати слід.

І все ж бо нею розмовляли

І прадід і увесь мій рід.

І батько мій у роки грізні,

Коли на фронт він поспішав.

На чистій мові українській

« Прощайте, діточки…»: - сказав.

Багато років промайнуло.

Все пам’ятається мені:

Співала тихо мати тихо й сумно

Старі українські пісні.

Лилась мелодія журлива,

Як Кармелюк панів карав,

А Морозенко, син Вкраїни,

Татарські орди розбивав.

Вона лилася сумно, журно

Про той тяжкий кріпацький час.

Я славлю мову українську,

Якою розмовляв Тарас.

І ми шануймо нашу мову.

Топтать нікому не дамо!

Бо наше слово, вільне слово

Для нас, українців, дано.

( « Надія Діденко»).

Учень: У вітрі, що спішить в діброву,

У тихім плескоті ріки,

Завжди незмінну й завжди нову,

Я відчуваю рідну мову,

Якою дихають віки.

Я відчуваю кожне слово,

Я відчуваю кожен звук.

Яка дзвінка, яка чудова,

Яка пісенна наша мова!

В ній щастя стріч і біль розлук.

У ній історія і свята.

Тож хай від Заходу до Сходу

Несе в серця любов і згоду

Вкраїни мова золота.

( Юрій Макаренко).

Ведуча: У 1924 році в Парижі відбувся всесвітній Конгрес мовознавців світу. На ньому від діаспори були українці з усіх континентів. Конгрес визначив, що наймелодійнішою є італійська мова. Другою визнано українську мову. Ми, українці, повинні пишатися з того , що нашу мову так високо оцінив всесвітній Конгрес знавців мов. З того часу минуло вже чимало років і сьогодні ми відзначаємо День писемності рідної мови у нашій школі.

( На сцену виходять учні 1 – 2 класів)

Учні: 1 –й. Ще не знаємо всіх літер,

Але букви вже складаєм.

Хоч маленькі ми на вигляд –

Рідну мову полюбляєм!

2 – й. Наша мова солов’їна,

Визнав це уже весь світ.

Мові рідній і чарівній

Шлем дитячий ми привіт!

3 – й. Ми ж читати вже навчились,

Пишемо свої вірші.

До Шевченка нам далеко,

Та із ним нам по путі.

4 – й. Мову станем прославляти,

Щоб жила вона в віках!

Бо вона, як рідна мати,

Не відвернеться від нас!

5 – й. Рідна мова моя поетична, пісенна,

Пелюсткова і ніжна. як спів солов’я.

Як народу душа: щира, добра, натхнення,

Ти найкраща у світі, бо рідна моя!

6 – й. По – своєму кожна

Пташина співає.

По – своєму кожен

Народ розмовляє.

У мене й народу мого

Українська є мова чудова,

Своя, материнська.

По світу її,

Як святиню, нестиму

Допоки живу,

В чистоті берегтиму,

З любов’ю сердечною,

Вірністю сина.

Ця мова для мене,

Як мати, єдина.

С. Жупанин.



Рідна мова: Я дуже задоволена, що ви знаєте і бережете українську мову. Я прийшла до вас з глибини віків і дуже хочу почути. Що ви про мову, і як ви розмовляєте, тому що мова – це найбільше багатство народу, а ви, українці – славні нащадки нашого народу.

Хочу до вас звернутися, діти.

Можна людині без мови прожити.

Можна без пісні, без загадки й казки?

Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!

Учень: І рідну мову треба знати,

Без задушевної пісні й розмови?

Думаю я що таке неможливо.

Мова людини – це щастя, це диво!



Рідна мова: Правильно думаєш. Мова – це диво!

З нею людина розумна і щаслива.

Знаючи мову, спілкуються люди,

Мова загине – й людини не буде.



Учениця: Ми з вами всі живемо в Україні,

Мова чудова й пісні в нас чарівні.

Треба, щоб мову ми вчили і знали,

Й нею чистенько усі розмовляли.



Конкурси для глядачів:

Ведуча: Основним засобом спілкування є мова. Вона відкриває перед людиною величезні можливості. Оволодіння мовою розпочинається у

4 – 5 місяців з лепету. У 10 місяців виникають перші 3 – 4 слова, а в 5 років дитина знає близько 3 тисяч слів.

Давайте перевіримо ваш словниковий запас і

пограємо в гру «Добавлянки».



  1. Ввібрала у себе всі барви землі,

Потрібна усім, наче хліб на столі.

На всі життєві випадки готова

Багата українська … ( мова)


  1. Немов пташка чи пісня крилата,

Мов землиця, родюча й багата,

Знана від Ванкувера й до Мінська

Мова наша … ( українська)


  1. Ішла весна – красна

У синій хустинці.

Несла весна – красна

У скриньці гостинці.

Ягнятам - … ( травиця)

Гусенятам - … ( водицю)

Каченятам - … ( ряску)

А малятам - … ( ласку).


  1. Березневої пори

Кап – кап – капає… ( згори)

У краплині дужа сила –

Дірку у льодку …( пробила)

І хоч дірка невеличка,

З нею виткнулась … ( травичка)

Дивиться на небо синє –

Щиро дякує … ( краплині).

( В. Крищенко)



  1. Ой яка чудова українська … ( мова)!

Де береться все це, звідкіля і як?

Є в ній ліс – лісочок, пуща, гай, …( діброва)

Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й … ( байрак)

І така ж розкішна і гнучка, як … ( мрія)

Можна «звідкіля» і «звідки», можна і «Звідкіль».

Є в ній хурделиця, віхола, … (завія),

Завірюха, хуртовина, хуга, … ( заметіль)…

( « Мова» О. Підсуха)



Ведучий: В українській мові є дуже багато загадок, їх люблять відгадувати не тільки діти. А дорослі. Перевіримо, чи кмітливі ви?

  1. Літом наїдається, а зимою висипляється. ( Ведмідь)

  2. Ходить дивно по рівнині, дві гори несе на спині. ( Верблюд)

  3. Сірий, зубастий. Полем блукає, ягнят шукає. ( Вовк)

  4. Хто спить, а очей не зажмурює? ( Заєць)

  5. Під землею риє нірки, а над ними робить гірки. ( Кріт)

Ведуча: А зараз змагання народознавців. Продовжіть і закінчіть прислів’я:

  1. Праця годує - … ( а лінь марнує)

  2. Зробив діло - … (гуляй сміло)

  3. Хто знання має, … ( той мур зламає)

  4. Хто морем плаває, …( тому калюжа не страшна)

  5. Друга шукай, … ( а знайдеш – тримай)

Ведучий: А тепер настав час усім разом вірші складати. Останнє слово рядочка будете добирати за змістом в риму:

Щоб розумним й мудрим стати, треба рідну мову … ( знати)

А щоб вміти говорити, треба рідну мову … ( вчити)

Знає кожен з нас чудово – не прожити нам без … (мови)

Рідна ж мова пелюсткова, мудра, світла, … ( світанкова)

І дзвенить вона щодня і в свято, бо вона така … ( багата)

І така джерельно – чиста наша мова … (промениста)

Чарівна і калинова наша мова … ( веселкова)

В ній такі слова чудові, хліб і сіль на … (рушникові)

В ній в віках батьки і діти. Як без мови в світі … ( жити)

Понад світом хай лунає, хай ніхто не … ( забуває)

Рідну мову українську, мудру, щедру … (материнську).



Ведуча: Українці – народ талановитий і дотепний. Наш народ є творцем прекрасних пісень, поем, жартів. Мабуть, немає у світі людини, яка б не любила жартувати.

За що двійка?

  • За що двійка?

  • За казки?

  • Що не вмів читати?

  • Ні, я добре прочитав,

Можу й розказати …

  • За що двійка?

  • За казки1

  • Ну й задав мороку!

  • Ох, на співах я читав

Їх під час уроку…

Грицько Бойко



Переплутанка

Дивом дивна дивина!

Виріс ріг у кабана,

Свиня вбралася у пір»я,

Пси порили все подвір»я,

Кози в ірій полетіли,

Галченята стали білі,

А лаписько в курнику

Заспівав: « Кукуріку!».

Горобці пурх – пурх під квочку,

Щоб сховатись в холодочку.

А ягнята, як коти,

Геть обсіли всі плоти.

Віл на яворі пасеться,

Кіт у кошику несеться,

Ще й індики на воді

Плавають, як лебеді.

А тепер скажіть мені,

Що тут правда, а що ні?

Анатолій Григорук



Вірна прикмета

  • Скажи мені, Миколо, твій брат прийшов зі школи?

  • Авжеж:

  • А точно знаєш? – сусідка знов питає.

  • Прийшов, бо наша кішка, сховалася під ліжко.

Хто кого

Бабуся лає Петруся:



  • В пилюці нова кепка вся. Штанці подер он знову, як наче ти ганяв собак…

А Петя: - От і не вгадали, якраз вони мене ганяли!

Полярник

  • Тату, коли я виросту, то буду полярником.

  • Дуже добре синку.

  • Я вже зараз хочу готуватись до цього.

  • А ти щодня купуй морозиво мені, щоб я звикав до холоду.

Вірш Дмитра Білоуса « Клумачний словник ».

Ведучий: Мова – то цілюще народне джерело, і хто не припадає до нього вустами, той сам всихає від спраги.

Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова. Хто дорожить ним, як честю рідної матері, як добрим ім’ям своєї родини. Людина. Яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, - це людина без роду й племені. ( В. Сухомлинський).

Мова людини – показник її вихованості, загальної культури, розуму. Отже, треба старатися так учити рідну мову, щоб розмовляти нею правильно і красиво.

Учениця: Наша мова ввібрала і ніжність квітів. І голос соловейка, і неповторність вранішньої зорі, і красу калини. Недарма її називають калиновою, солов’їною. Тож, любіть, шануйте рідну мову.

Учень: Не шкодуйте часу й зусиль для її вивчення, щоб вона квітла, щоб бриніла дзвінко, мов гірський струмок, щоб сяяла, мов промінь сонця, пробиваючи свій шлях крізь грозові хмари … Наша мова – це наша гордість. Без неї немає нації, немає держави, немає нас …

Ведуча: Ось і добігло до кінця наше свято. Багато теплих слів пролунало на честь рідної мови. Дехто з вас, можливо, відкрив для себе щось нове, дехто збагатив себе новими словами. Тому на останок я нагадаю вам слова Володимира Сосюри:

Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть,

Як стягів красу малинову,

Як рідного неба блакить.

Нехай в твоїм серці любові

Не згасне священний вогонь,

Як вперше промовлене слово

На мові народу свого.

Як сонця безсмертного коло,

Що креслить у небі путі,

Любіть свою мову й ніколи

Її не забудьте житті …

Використана література:



  1. Власик П. пісні над Тікичем. – Черкаси: Редакційно – видавничий відділ облпреси, 1991. – 100 с.

  2. Огієнко Іван. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. Київ, «Абрис», 1991. – 272 с.

  3. Первоцвіт. Поети Маньківського краю. / відповідальна за випуск

Р. Ломачинська – Маньківка, 1992. – 64 с.

  1. Світ, людина, суспільство: Хрестоматія / Упоряд. І. П. Арцишевська,

Р. А. Арцишевський. – Київ; Ірпінь: ВТФ « Перун», 1997. – 400 с.

Додатки:

« Шануймо мову над усі боги

якщо ми хочем зватися народом…»


  1. Цю красу звеличує мова моя.

Нас далеко чути, нас далеко видно,

дмуть вітри історії в наші паруси,

розвивайся й далі, мово наша рідна,

і про нас нащадкам звістку донеси.



  1. Мова

Ой, яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкіля і як?

Є в ній ліс – лісок – лісочок,

пуща, гай, діброва,

бір, перелісок, чорноліс

є іще байрак,

і така ж розкішна і гнучка як мрія,

можна звідкіля і звідки,

можна і звідкіль,

є у ній хурделиця, віхола, завія,

завірюха, хуга, хуртовина, заметіль…

Та не в тому справа, що така багата.

Помагало слово нам у боротьбі,

кликало на битву проти супостата,

то звучало сміхом на полях плаката

і за все це слово, дякуємо тобі.



  1. Наша мова

Мова наша, мова –

мова кольорова,

в ній гроза травнева

й тиша вечорова

Мова наша, мова –

літ минулих повість,

вічно юна мудрість,

сива наша совість.

Я без зерна полова,

соняшник без сонця,

без птахів діброва,

як вогонь у серці,

я несу в майбутнє

невгасиму мову,

слово незабутнє.

Ю. Рибчинський.

4. Для мене багато не треба,

щоб ласку і добрість пізнати.

Лиш просвіток рідного неба

та затишок теплої хати,

та житнього хліба шматочок,

та цвіту, що сяє калинно,

Та іскру краси твоїх дочок,

чорнявих царівн, Україно.

Для мене багато не треба,

щоб серце забилось раптово.

Лиш латочку рідного неба

та матері лагідне слово.

Д. Луценко.

5. Слово

А Вкраїни ж мова –

Мов те сонце дзвінкотюче,

мов те золото блискуче,

вся і давність і обнова –

українська мова…

Розцвітай же слово,

і в родині і в школі,

й на заводі і у полі

пречудесно, пречудово –

Розцвітай же, слово!

Хай ізнов калина

червоніє доспіває,

всьому світу заявляє:

«Я – країна Україна –

на горі калина!»

П. Тичина.

6. О мово наша українська!

Ти – вода з кринички,

над якою гнуться верби,

холодна, і прозора, і проста.

Ю. Бедзик.

7. Як – то гарно, любі діти.

Як – то гарно, любі діти,

у вікно вам виглядати!

В ньому все – тополі, квіти,

сонце й поле біля хати.

На оте вікно ранкове,

що голівки ваші гріє,

схожа наша рідна мова –

цілий світ вона відкриє!

Бережіть її, малята,

бо вона – віконце миле,

що колись до нього мати

піднесла вас, посадила…

В. Терен.

8. Буду я навчатись мови золотої

у трави – веснянки, у гори – крутої,

в потічка веселого, що постане річкою,

в пагінця зеленого, що зростає смерічкою.

А. Малишко.

9. Наша мова солов’їна

Ти, дитино, покликана захищати своїми

долоньками крихітну свічечку букви «ї».

А також, витягнувшись на пальчиках,

оберігати місячний серпик букви «є».

Бо кажуть, дитино, що мова наша – солов’їна.

Правильно кажуть, але затям собі, що колись

можуть настати і такі часи, коли нашої мови

не буде пам’ятати навіть найменший соловейко.

І. Малкович.

10. Солодка земля

Босоніж стежка побіжить

левадою в городи.

Як любо тут, як славно жить

серед цієї вроди.

Кохаю край наш дорогий,

що зветься Україна.

Вітчизні хочу я своїй

зрости достойним сином.

Є в світі зваби немалі

цікава стежка кожна…

Але до рідної землі

збайдужнітись не можна.

Люби, шануй, піднось до зір

її пісні і мову.

Нема солодшої повір,

за неї пречудову.

В. Коломієць.

11. Учись!

Учися, мій хлопче, відмінником будь,

люби й поля, й діброви!

І де б ти не був, де б не жив,

не забудь своєї вкраїнської мови.

12. Рідна мова

Мово рідна, слово рідне,

хто вас забуває,

той у грудях не серденько,

а лиш камінь має.

Як ту мову нам забути,

котрою учила

нас всіх ненька говорити,

ненька наша мила.

С. Воробкевич.

13. Україна



Музика Т. Петриненка

Слова Т. Петриненка

Дороги іншої не треба,

поки зорить Чумацький шлях,

я йду від тебе і до тебе

по золотих твоїх стежках.

Мені не можна не любити,

лиш доти варто в світі жити,

поки живеш і квітнеш ти.



Приспів. Україно, Україно!

Після далечі доріг

вірне серце твого сина

я кладу тобі до ніг.

Поки кохаєм до нестями.

Іще не скоро нащ кінець,

ще, може, нашими серцями

розпалим тисячі сердець.

Ще свічка наша не згоріла,

ще наша молодість при нас.

А те, чи варте наше діло, -

то скажуть люди й скаже час.



Приспів.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка