Питання реформування самої православної церкви



Дата конвертації11.01.2018
Розмір30.4 Kb.

  1. Братства — національно-релігійні громадські організації українських православних міщан у 16-18 ст.Були створені внаслідок національного і релінійного утисків збоку католицької церкви.

Відіграли важливу роль в розвитку культури, а саме розвиток шкіл,друкарень,почалося вивчення різних наук.

Центром книгодрукування сталаКиївська Лавра.Неабияке значення мав і Києво-Могилянський колегіум,що виховала славетних письменників того часу Григорія Сковороду,Самійла Величка,Максима Березовського та багато інших.


2)

Полемічна література виникла внаслідок початку окатоличення України. Окремі полемічні виступи проти намагань папи римського і католицизму загалом підпорядковувати своїй владі не лише Захід, а й Схід. Незабаром відбувся розкол 1054 р. єдиного доти християнства на два ворожі табори — римо-католицький і греко-візантійський.

На розвиток полемічної літератури вплинули такі події як реформа календаря з наказу папи Григорія у 1581 році та офіційне оповіщення унії на Берестейському Соборі 1596 року.

У творах вони порушується питання реформування самої православної церкви, колективного управління її справами, висміюється відсталість і консерватизм православних ієрархів. Крім того, піднімалися і соціально-політичні проблеми: нерівноправності людей, експлуатації людини людиною й одного народу іншим.


3)

Полемічна література-це сукупність художньо-публіцистичних творів, які були написані у формі церковно-історичних трактатів, відкритих листів, послань, промов. Така форма літератури закликала до дискусії, суперечки протилежних сторін, тобто до полеміки.


Збоку уніатів виступили Петро Скарга (особливо в обороні Берестейського унійного собору), Іпатій Потій (найбільш плодовитий автор в цьому часі з боку уніятів), Йосафат Кунцевич, Лев Кревза і

інші.


4)
У них виразно проступають риси викривальні, відчувається голос полеміста на захист пригноблених верств населення, бідного і нещасного селянина.Також відверто висміюються одна з ворогуючих

сторін і засуджується її діяльність.


Видатні українські православніписьменники-полемісти Г.Смотрицький,

Х. Філалета, І. Вишенський, С.Зизанія, М. Смотрицький,

З. Копистенський, М. Андрелли та ін.

5)

На мою думку Іван Франко напівреалістично описав образ Івана Вишенського в своїй поемі.В тексті показано Івана Вишенського з одного боку ,як людину,що покинула Україну в тяжкий момент(три рази Вишенський згадував про Україну,але заставляв себе проганяти ці спогади.Коли прийшов лист ,в якому його просили повернутися на



Україну,він не зважив на нього.Пізніше його почали мучити докори сумління,що він покинув своїх братів в скрутний момент).

З іншого боку Вишенського показано,як борця проти католицьокої церкви і Польщі(він став ченцем).Проте листувався,писав побажання і закликав українців ,щоб не кидали батьківської віри,і причому

тільки писав листи,а не допомогав справами.

Все-таки,я вважаю,що Іван Вишенський був борцем за свободу віри і культури України

6)

Сатирагостра критика окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних з загальнообов'язковими принципами чи встановленими ідеалами.
Іван Вишенський в „Посланні до епископів” відверто висміює

Унію між катольцькою і православною церквами.

Твір починається з того,що автор за допомогою сатиричних

Засобів висміює єпископа Михаїла і ще п’ятьох єпископів.


Автор потім запитує хто виконував шість заповідей Христових: голодних нагодував, спраглих напоїв, мандрівних упокоїв, голих зодяг, хворим послужив, у темницях одвідував.автор засуджує єпископів, показавши,що все вони роблять для їхнього благополуччя

і не зважають на інших.

Далі Вишенський наводить приклади розкішного життя та великих статків каштеляна Потія, архієпископа Рогози, який колись був лише небагатим шляхтичем, єпископа Кирила Терлецького, раніше простого попа.

Їх автор порівнює,з вбивцями Христа,що мають багато спільних рис.

Автор овинувачує їх в підступності,готовності продати

гідность й чесність;володінні величезних маєтків і сіл, тільки



заради надбання статку і автор називає їх язичниками і чортами.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка