Письменник. Вчитель. Людина



Скачати 197.71 Kb.
Дата конвертації10.03.2019
Розмір197.71 Kb.

Надвірнянська районна централізована

бібліотечна система

Організаційно-методичний відділ

Письменник. Вчитель. Людина.

(інструктивно-методичний лист до 80-річчя від дня народження Нестора Чира)
c:\users\bogdan\desktop\нестор_чир.jpg

Надвірна


2018

Письменник. Вчитель. Людина: інструктивно-методичний лист до 80-річчя від дня народження Нестора Чира /Надвірнянська ЦРБ; уклад. М. Кушнерчук; відп. за вип.. Г. Волошин. – Надвірна. 2018 -28 с.

Укладач: М. Кушнерчук, провідний методист ЦРБ

Комп’ютерна верстка: Б. Зрайко, інженер-програміст

Відповідальна за випуск: Г. Волошин, директор ЦБС

Тираж: 40 прим.


1. Біографія

Нестор Іванович Чир народився 12 березня 1938 року в с. Новий Диків Любачівського повіту Жешувського воєводства (Польща) в багатодітній українській селянській родині. У 1945 р. під час злочинної радянсько-польської урядової змови разом із сім’єю зазнав насильницької депортації на Тернопільщину (Україна), де пройшли його дитинство і шкільні роки в с. Полівці Чортківського району. Після закінчення середньої школи навчався у Дрогобицькому нафтовому технікумі (Львівська обл.), котрий успішно закінчив у 1960 році, здобувши фах спеціаліста з буріння нафтових і газових свердловин. Того ж року направлений на роботу в м. Надвірна Івано-Франківської (тоді Станіславської) обл. У нафтовій галузі працював на рядових та різних інженерно-технічних посадах до 2003 року.

Член Національної спілки письменників України з 2002 року. Поет, нарисовець, публіцист. Автор поетичних збірок "Пізнє яблуко мого саду" (1998), "Долоні в крапельках дощу" (2001 р.), "Калиновий спалах" (2003 р.), "Паморозь дивного світіння" (2008), "Акорди срібної печалі" (сонетарій, 2009), "Білі сльози снігу" (2011), «Гортаючи долю» (2015), дитячої книжки "Котячий обід" (2003). Співавтор ще восьми книжок. Голова редакційних рад з видання Книги про Надвірнянщину "Страгора" (диплом 2-го ступеня Міністерства преси та інформації України) та "Надвірна: Історичний нарис", співредактор фотокнижки "Надвірна: поема в світлинах". Друкувався у відомих в Україні та поза її межами часописах "Дзвін", "Дніпро", "Тернопіль", "Німчич", "Перевал" (член редколегії), "Січеслав", "Ятрань", "Народна армія", "Радосинь" "Літературне Прикарпаття", "Золота пектораль" (член редколегії), "Літературна Україна", "Море", "Літературний Львів", Всеукраїнському дитячому журналі "Дзвіночок" (член редколегії), обласній та районній пресі. Лауреат літературних премій: Всеукраїнської ім. Ярослава Дорошенка в жанрі сонета (2011), обласних ім. Василя Стефаника та ім. Марійки Підгірянки, районної (Надвірнянський район) – ім. Надії Попович. Низка віршів стали піснями. Член ради Івано-Франківської обласної організації НСПУ з 2008 року.

Занесений в антологію українського автографа "Віщі знаки думки, серця і руки" (2010) та 1-й том двохтомного видання "Постаті" (Студії, Есеї. Сильветки. Рефлексії. 2012) академіка Володимира Качкана, книжки літературного критика Євгена Барана "У полоні стереотипів" (2009) і "Тиша запитань" (2011), літературознавця і письменника Дмитра Юсипа "Норовистий кінь Посейдона" (2005), читанку для школярів "Рідний край"(2007), студентську магістерську роботу Прикарпатського Національного університету "Поетичний світ Нестора Чира" (2005), у довідники "Гуцульщина в літературі" (1977) і "Дослідники та краєзнавці Гуцульщини" (2002), які вийшли у видавництві "Писаний камінь" (м. Косів).

У липні 1987 році разом з іншими літераторами Надвірнянщини створює літературну студію "Бистрінь", яка до сьогоднішнього дня активно діє при редакції газети "Народна воля", і стає незмінним її керівником. Редактор, упорядник та співавтор двох літературних альманахів літстудії "Жниво на стерні" (1997), "Купальська злива" (2002) та двох антологій творів літстудійців "Літоплин над Бистрицею" (2007), "Сонячні обрії слова" (2012), автор багатьох передмов та рецензій на поетичні книжки прикарпатських поетів і нарисів про відомих людей Надвірнянщини. У 1989 році був серед засновників у Надвірнянському районі Всеукраїнського Товариства української мови ім. Т. Шевченка (в даний час ВУТ "Просвіта"), неодноразово обирався членом правління та ради цієї авторитетної громадської організації. В часи незалежності України чотири рази поспіль (1990, 1994, 1998, 2002 рр.) обирається депутатом Івано-Франківської обласної ради. Був серед ініціаторів створення Галицької Асамблеї демократичних рад Галичини. У 1993 році стає переможцем конкурсу "Людина року Надвірнянщини" в номінації "Громадсько-політичний діяч". Нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня, ювілейною медаллю Президента України "Двадцять років Незалежності України"(2011), Почесною грамотою Верховної Ради України, Подякою голови обласної ради (2000), медаллю "За заслуги перед Прикарпаттям" (2011), медаллю "За заслуги перед рідною землею" (2006), багатьма грамотами голови облдержадміністрації та голови облради, Почесним знаком на честь 2000-ліття Різдва Христового, Срібним нагрудним знаком "За заслуги" II ступеня Міністерства з надзвичайних ситуацій України, цінними іменними відзнаками. У 2003 році його визнано переможцем Всеукраїнської акції "Зорі надії" з врученням Диплому Міністерства праці та соціальної політики України. Також нагороджено Подякою голови районної ради (2007, 2011) та медаллю "За заслуги перед Надвірнящиною" (2012).

Ім’я Нестора Чира занесено в книгу ділової еліти Прикарпаття "Золоті імена" та в книгу "Новітня історія України: Хто є хто на Івано-Франківщині".

15 жовтня 2014 помер. Похований у м. Надвірна на місцевому цвинтарі.
Бібліотека української літератури [Електронний ресурс ]. – Режим доступу: www. ukrlib. com.ua (дата звернення 23.01.2018 . – Назва з екрана

2. Літературний доробок Нестора Чира

Чир Н. Пізнє яблуко мого саду [Текст]: Поезії / Нестор Чир. – Коломия: Вік, 1998. – 168 с.

Чир Н. Долоні в крапельках дощу [Текст]: Поезії / Нестор Чир. – Коломия: Вік, 2001. – 202 с.

Чир Н. Калиновий спалах [Текст]: Поезії / Нестор Чир. – Коломия: Вік, 2003.



  • 124 с.

Чир Н. Котячий обід [Текст]: Байка / Нестор Чир. – Коломия: Вік, 2003. -

23 с.


Чир Н. Паморозь дивного світіння [Текст]: Поезії / Нестор Чир. – Коломия: Вік, 2008. – 231 с.

Чир Н. Акорди срібної печалі [Текст]: (сонетарій ) / Нестор Чир. – Коломия: Вік, 2009. – 203 с.

Чир Н. Білі сльози снігу [Текст]: Поезії / Нестор Чир. – Коломия: Вік, 2011. – 163 с.

Чир Н. Гортаючи долю [Текст]: Поезії / Нестор Чир. – Коломия: Вік, 2015. – 155 с.


3. Про творчість поета
«…сам автор є людиною великої внутрішньої сили і переконань. Він з когорти письменників, які живуть і творять «всім смертям назло»… він – з когорти борців. І вже цей внутрішній подвиг, цей життєстверджуючий досвід заслуговує неупереджуваного людського сприйняття. Заслуговує розуміння. Того, що є однією із найважливіших функцій літератури. Тієї, яка сміливо дивиться правді в очі й не уникає відповідальності за озвучене Слово. Поетичний досвід Нестора Чира є важливим не тільки в естетичному, але, можливо насамперед в етичному вимірі. Це той випадок, коли авторське слово і авторський вчинок творять єдину, цільну особистість. Творять ЛЮДИНУ.»
Баран Є. «На відстані любові…» // Чир Н. Калиновий спалах: Поезії. – Коломия: Вік, 2003. – С. 3-4.
«Цієї світлої, чистої ностальгії-віри, якою сповнена поезія Нестора чира, так бракує сучасній літературі, що інколи його донкіхотський порив сприймається як тиха радість»
Літературна Україна, 26.06.2001 р.

«Нестор Чир – традиціоналіст віршотворення у його класичному сенсі, одначе він чує-відчуває й осягає потреби нинішнього… часу, - і тоді з його образної кузні виіскрінюються яскраво-гарячі, тепло дотикові образи, що розповивають уяву читача…»


Качкан В. Білі лілії його печалі // Чир Н. Білі сльози снігу: Поезії. – Коломия: Вік, 2011. – С. 3-9.
«Поезія Нестора Чира – високоінтелектуальна, побудована на знанні законів словесної творчості. В автора думка ясна, слово рафіноване. Він блискуче демонструє можливості літературної норми, водночас не боїться зачерпнути з лексики грецької міфології. З латинських самовиразів-афоризмів та ідіом – усе це збагачує «словесну будівлю»ю
Качкан В. Втішайтесь: творить поезію і музику любов // Чир Н. Паморозь дивного світіння: Поезії. – Коломия: Вік, 2008. – С. 3-12.
«Віршопласт Нестора Чира – не якась там застигла даність, не горування надбаних рим, не мозаїка образних планшетів. Його словесний загінчик – як мольберт у маляра, на ньому не просто дисгармонійне згромадження побаченого, відчутого й пережитого. На цьому, заораному думкою. Грунті навіть не пробивається лопушшя та пирій, а тільки сходить і проростає стебло з доброзерним колосом»
Качкан В. Зачерпну з сонетарію – наче із жбана води… // Чир Н. Акорди срібної печалі (сонетарій). – Коломия: Вік, 2009. – С. 200-203.
«Можливо, вірші Нестора Чира не завше світлі, бадьористі, інколи з печаттю обпалених мрій, але й не заземлені на ремствування, природно життєствердні, емоційно-духовні»
Дорошенко Я. Неспалимий цвіт душі // Чир Н. Пізнє яблуко мого саду: Поезії. – Коломия: Вік, 1998. – С. 5-10.
«Це творчість, в якій на рівні поетового серця втілено світ роздумів і спостережень. Світ болю і почувань. Світ, який передає безнастанне прагнення ліричного героя оволодіти найпотаємнішими відтінками слова, магією його впливу на читача».
Юсип Д. На лінії серця // Чир Н. Долоні в крапельках дощу: Поезії. – Коломия: Вік, 2001. – С. 3-6.
4. Назви книжкових виставок


  • «В обіймах я, Вкраїно, твого слова» (Н. Чир)

  • «Я йду до вас з відкритими грудьми» (Н. Чир)

  • «Я слова живого невільник…» (Н. Чир)

  • На лінії поетового серця

  • Поетична доля Нестора Чира

  • Світ творчості Нестора Чира

  • «Своїм словом він вчить творити добро» (Д. Юсип)

  • Поетична палітра Нестора Чира

  • Нестор Чир – майстер-новатор і традиціоналіст

  • Поезія Нестора Чира – високоінтелектуальна (В. Качкан)

  • Вірші, написані чистою сльозою душі

  • Поетичне безмежжя Нестора Чира

  • Поезія зрілого майстра


5. Вікторина «З когорти мужніх»



  1. Коли і де народився Нестор Чир?

(12.03.1938 р. в с. Новий Диків на Жешувщині (Польща)

2. Де пройшли його дитинство і шкільні роки?

(в с. Полівці на Тернопільщині, куди був вивезений в 1945 р.)

3. Як доля завела Нестора Івановича в Надвірну?

(Після закінчення Дрогобицького нафтового технікуму був направлений на роботу)

4. Яку літературну студію очолював?

(«Бистрінь» - з 1987 р.)

5. Назвіть першу поетичну збірку автора.

( «Пізнє яблуко мого саду», 1998 р.)

6. В якому році Нестор Чир був прийнятий до НСПУ?

(2002 р.)

7. Лауреатом яких літературних премій був?

(Всеукраїнської ім.. Я. Дорошенка в жанрі сонета, обласних ім.. В. Стефаника та Марійки Підгірянки, районної (Надвірнянський р-н) ім.. Н. Попович)

8. Що Ви знаєте про громадську діяльність Н. Чира?

(обирався депутатом обласної ради чотирьох скликань, організовував товариство «Просвіта»)

9. Коли помер поет і де похований?

(15.10. 2014 р. Похований на цвинтарі у Надвірній)

10. Який доробок залишив поет Нестор Чир?

(8 книг: 6 поетичних збірок, сонетарій та байка для дітей)

11. Яка книга була видана після смерті автора?

«Гортаючи долю», 2015 р.)

12. Які твори Н. Чира Вам подобаються найбільше?

13. Прочитайте улюблені поезії Н. Чира.
6. «В далечінь відійду,

Щоб вернутись до свого народу…» (Н. Чир)
(літературна година)
Книжкова виставка «Я кожне слово вишию, мов ружу…» (Н. Чир)
Голос з-за куліс: Моє життя, мов сад. У нім – доробок мій,

Моя душа і помисли, як вітер.

Мені творилося і в бурі грозовій,

І серед зим, і в буйноцвітті літа.


Читець. Я – людина.
Ненадовго, до першого схлипу,

Зазорію, засвічусь вогнем,

Крикну відчаєм, гомоном кликну

І ліловим засіюсь дощем.

Не залишу собі ані вірша,

Подарую Вкраїні усе.

Десь, край неба, самітником грішним

Зорям віщим відправлю есе.

Не у зморі і не в безпросвіті

Я розхитував серце своє.

В кожній кроні карпатського віття,

Мов росина, воно виграє.

Йду дорогою з горем в двобої,

Там відлуння, а там – гримотить

Та нехай… але знаю: за мною

Непідкупності сріберна нить,

Не продажності і не холуйства,

Не блюзнірства… - і ще сотні «не…»,

Бо спокуса, огидна і тлуста,

На чуже не зманила мене.

Від закутої в розпач години

До щемкого в любові чуття

Я людиною був… я – Людина

Й це наймення несу крізь життя.


Ведуча. Так, через все своє життя Нестор Іванович Чир проніс це наймення – Людина.

Допоки житиму на цій землі,

Не буду пнутися у «королі»,

До олігархів теж я не пристану,

Хоч будь вони великі чи малі.

Душа моя блукатиме в саду,

Шукатиме надію молоду,

Непізнану ще мною і незнану –



Зорею спалахну, як віднайду.
Ведучий. Нестор Іванович Чир народився 12 березня 1938 року в селі Новий Диків на Жешувщині (Польща). У 1945 році разом із сім»єю зазнав насильницького вивезення в Україну (с. Полівці Чортківського району Тернопільської області), де пройшли його дитинство і шкільні роки. У 1960 р. закінчив Дрогобицький нафтовий технікум і був відправлений на роботу в місто Надвірна, де і проживав. Працював, займався спортом, відслужив в армії, знову праця, сім»я… Наприкінці 1969 року захворів, почали боліти ноги. Після хірургічного втручання - вирок: ходити не буде. Але, зібравши волю в кулак, вирішив: не здаватися, боротися. І ця боротьба з надокучливою недугою розтягнулася на все життя.
Ведуча. Перші поетичні спроби, публікації в часописах датуються 1987-м роком. Цього ж року в Надвірній створено літературну студію «Бистрінь», яку згодом очолив та опікувався нею як керівник 25 років. Сьогодні літературна студія носить його ім»я.
Ведучий. У 1990 році загострилася хвороба. В Угорщині, в місті Дебрецені Нестору Івановичу зробили третю важку операцію, яка, хоч і зберегла життя, але він так і не позбувся милиць. Повернувшись після лікування додому, знову поринув у громадське і літературне життя. За цей час літературна студія «Бистрінь» видала книгу про Надвірнянщину «Страгора», літературний альманах «Жниво на стерні», окремі книги літстудійців при безпосередній участі Нестора Івановича.
Ведуча. Перша книжка поезій «Пізнє яблуко мого саду» побачила світ у 1998 році в Коломиї, у видавництві «Вік». У чималій за обсягом збірці – сповідь душі, виражена в яскравих поетичних образах свого неповторного внутрішнього світу, поезії громадянського звучання, філософських мотивів, інтимна лірика. В передньому слові до збірки Ярослав Дорошенко писав: «…справляє сильне враження Несторова невичерпна енергія, наявний молодечий запал, живодайна потуга в прагненні творчо зреалізувати давним давно вимріяне, як і те, що спалахнуло моментально, вибухнуло під настрій, засмутило чи окрилило душу».
Читці. Кілька віршів із збірки.
Ведучий. Другу поетичну збірку «Долоні в крапельках дощу» (Коломия, «Вік», 2001 р.) автор присвятив дружині Аллі «за терпіння і любов». Про що ця книга? В анотації читаємо: «У поетичних рядках автор як би проводить психологічне дослідження самого себе, а водночас – непростих подій і фактів сьогодення, роздумує над долею України через призму пошуку Істини». А Дмитро Юсип в передньому слові «На лінії серця» пише, зокрема, що «своїм словом він вчить творити добро, вчить віддячувати любов»ю на любов…».
Читці. Кілька поезій із збірки.
Ведуча. Перші дві поетичні збірки Нестора Чира не залишились непоміченими, навпаки, викликали певний позитивний резонанс в літературних колах краю, а також серед читачів. До автора прийшов творчий успіх. У 2001 році він став лауреатом районної премії ім.. Надії Попович за збірку «Долоні в крапельках дощу», у 2002-му - прийнятий до НСПУ, за наступну книгу – «Калиновий спалах», яка вийшла друком у 2003 р. отримав обласну літературну премію ім.. В. Стефаника, за дитячу «Котячий обід» - обласну премію ім.. Марійки Підгірянки.
Ведучий. У збірці «Калиновий спалах» автор продовжує торкатися тих глибинних тем нашого буття, що й у попередніх: роздуми про долю України, рідної мови, спостереження та філософське осмислення навколишнього світу. У передньому слові до книги Євген Баран пише: «Поетичний досвід Нестора Чира є важливим не тільки в естетичному, але, можливо насамперед, в етичному вимірі. Це той випадок, коли авторське слово і авторський вчинок творять єдину, цільну особистість. Творять Людину».
Читці. Вірші із збірки.
Ведуча. Зріла поезія Нестора Чира читається із захопленням. Його високоінтелектуальні твори відзначаються чистотою сприйняття світу, відчуттям краси природи, щирістю і відвертістю думок і почуттів. Незважаючи на довгі роки хвороби, його Слово не є скорботне, розпачливе, а сповнене твердості, гідності й глибокої моралі, хоча й присутні нотки сентиментальності, тихої печалі чи суму.
Ведучий. В кожній збірці поета є розділ інтимної лірики, яка звучить по-особливому, щиро, захоплено, емоційно. Чимало віршів присвячено вірному другу, коханій дружині Аллі Федорівні, яка завжди була поруч, опікувалась, допомагала, співчувала.
Читці. Кілька віршів інтимної лірики.
Ведуча. «Паморозь дивного світіння» - таку назву має чергова поетична збірка Нестора Чира, яка вийшла друком у Коломийському видавництві «Вік» в 2008 році.
Читці. Кілька віршів із збірки.
Ведучий. Нестор Іванович дуже любив сонети, почувався в цьому жанрі вільно, розкуто, справжнім майстром. В кожній книзі подавався розділ з сонетами, а в 2009 році вийшла друком окрема книга – сонетарій «Акорди срібної печалі», в якій відображене світоглядне єство поета, його природне єднання з навколишнім світом і всім тим, чим він живе. У виспіві «Зачерпну з сонетарію – наче із жбана води…» академік Володимир Качкан зазначив: «З розгалуженої тематики нової книги-сонетарію виосібнюється тема любові. Вона – ця тема-лінія – інтенсивна, всеохопна і невичерпна, як і сама любов: чоловіка до жінки, матері до дитяти, громадянина до батьківщини… що не вірш, то дивовижний духовний ландшафт, над яким пильне обсерваційне око майстра слова».

У 2011 році Нестор Чир став першим лауреатом Івано-Франківської міської літературної премії в жанрі сонета ім.. Я. Дорошенка за свій сонетарій.


Читці. Кілька сонетів із збірки.
Ведуча. Сьома книга-сповідь Нестора Чира – збірка поезій «Білі сльози снігу» вийшла друком у 2011 році. Можна вважати, що вона в якійсь мірі автобіографічна, бо поет щиро ділиться з читачем своїм власним, сокровенним, пережитим і перемученим, але, водночас, не відходить від суспільних проблем, торкається вічних істин буття у світі нашої сучасності. В передньому слові «Білі лілії його печалі» Володимир Качкан пише: «Нестор Чир – поет, що взяв з Божої ласки в розхрестя власного стривожено-виболеного духу жаль, біль, тугу, страждання і як противагу парадигму – віру, молитву, надію, любов.»
Читці. Вірші із збірки.
Ведучий. Це була остання книга, яка вийшла за життя Нестора Чира. У 2012 році хвороба дала різкий рецидив. Прикутий до ліжка, з тяжкими фізичними болями, поет продовжував творити.

Такі мої ці вірші, як дощі.

такі, як діти: то сумні, то гойні.

то виростають вишнею в душі,

то світяться, мов яблука червоні.
Ведуча. Поезія рятувала, полегшувала фізичний і душевний біль, однак здолати його не змогла. 15 жовтня Нестора Івановича не стало. Вже після його смерті у 2015 р. вийшла друком його остання, найкраща за висловом Ольги Слоньовської, його книга – збірка поезій «Гортаючи долю». Найкраща, бо сповнена таким болем, такою людяністю і любов»ю! Ця книга - життєвий і творчий підсумок автора, його лебедина пісня.
Читці. Вірші із збірки.
Ведучий. Слід згадати і окрему вагому сторінку в житті Нестора Чира – активну громадську діяльність. Чотири рази поспіль – 1990, 1994, 1998, 2002 років обирався депутатом обласної ради. До своїх обов»язків перед виборцями ставився дуже відповідально, ним зроблено чимало добрих справ для громад Надвірнянщини, про що свідчать численні листи-подяки, а також урядові нагороди – орден «За заслуги» ІІІ ступеня, Срібний нагрудний знак «За заслуги» ІІ ступеня Міністерства надзвичайних ситуацій України, Почесна Грамота Верховної Ради України, різні грамоти та відзнаки. За заслуги перед Прикарпаттям його ім.»я внесено в книг «Золоті імена ділової еліти Прикарпаття», «Новітня історія України: Хто є хто на Івано-Франківщині», довідник «Гуцульщина в літературі» із серії «Бібліотека гуцульської школи» та в довідник «Дослідники та краєзнавці Гуцульщини».
Ведуча. Нестор Іванович Чир був інтелігентною, комунікабельною людиною. Для «бистріньців» - і батько, і наставник, і друг. Для друзів – добрий, відкритий, готовий прийти на допомогу. Для всіх, з ким спілкувався – відвертий, щирий, тактовний. Для дружини – чудовий чоловік, який з любов»ю і великою повагою ставився до неї. Для дітей, онуків – добрий, турботливий батько і дідусь. Для працівників культури, бібліотек зокрема – надійний творчий партнер, ініціатор різних імпрез, голова бібліотечної ради. Двері його квартири завжди були відкриті для гостей, яких щиро любив приймати і пригощати разом з дружиною.
Ведучий. Сумно, що Нестора Івановича більше нема з нами. Але його добрі справи – в спогадах людей, його Слово живе в книгах і продовжує промовляти до читачів свою мудрістю, позитивом і щирістю.

До сценарію можна долучити пісні на слова Н. Чира, уривки відеосюжетів за участі поета, які можна знайти в You Tube


7. В дарунок другу

(вірші, присвячені Н. Чиру)


О. Букатюк. Поети не вмирають!

(Світлій пам»яті Нестора Чира)
Учителю,

Батьку,


Поете,

не вірю, що Ви не з нами.

Україна втрачає найкращих.

Україна втрачає найкращих!

ЇЇ серце болить синами.

Учителю,


Батьку,

Поете,


наша втрата безмежно велика,

та ми віримо, що і з неба

завжди будете берегти нас,

бо Ви ангелом-охоронцем

нам були по житті і в слові.

Та так мало і слів, і часу,

щоб сказати:

«Простіть!»,

«Спасибі!»…

Відчуваємо Вас у серці,

Учителю,

Батьку,


Поете.

Ви ж нас завжди душею гріли…

Як без голосу Вашого бути,

що так сонячно нас голубив?

***

Та лунає із уст України:



Не вмирають герої

й поети!
Оксана Андрухович. ПРОЩАННЯ.



(Пам’яті Н. І. Чира)
Ви були для мене батьком,

ще Учителем та другом,

І тепер в моєму серці

розлилась безмежна туга.

Ясний світоч, що долає

непробудний морок ночі…

До небес душа волає:

я прощатися не хочу!


Ви були для мене Сонцем,

Що теплом всіх зігріває.

Темні тучі край віконця

над моїм карпатським краєм.

Не здались жорстокій Долі

і не стали на коліна.

Плачуть гори, тужать доли,

Стогне ненька – Україна.


Теплим дощиком осіннім

знов сьогодні плаче осінь.

Жаль, що стрітись на «Бистріні

нам із Вами не вдалося.

Терпко пахнуть хризантеми,

їх чогось в руці стискаю.

Щось згустилися проблеми,

з ким тепер ділитись маю?


І до кого прихилитись

в цім страшнім, жорстокім світі?

Поверніться, Вас благаю,

поверніться хоч би вітром.

Хоч би тим листком багряним,

що кружляє край дороги.

Не турбують більше рани,

не болять вже більше ноги...


Відлітаєте у Вічність.

Скапують сльозою свічі.

Не спитаєте: «Як справи?»,

пильно глянувши у вічі.

Небеса для Вас відкрились.

Ждуть на праведних і грішних.

Недописані лишились

у блокноті Ваші вірші.


Чорні круки над подвір’ям

вість страшну навкруг розносять.

Плач, ридай, моя Надвірно,

домовину вже виносять.

Зажурилася світлиця:

із господарем прощання.

Посмутніли наші лиця:

це ж востаннє, це ж востаннє.


Все скінчилось. Так поспішно

грози б’ють по зелен-цвіту.

Ми спізнились. Так невтішно

сиротами йдемо світом.

Все скінчилось. Відболіло.

Відшуміло. Відлетіло.

Ми спізнились. А прощатись...

Не хотіли. Не хотілось.


Відійшли Ви в час непевний,

Коли смута понад краєм,

Коли матері щоденно

Раз- по- раз синів втрачають.


Роман Бенюк. Недописані вірші.

        ( Н.І.Чиру)

 

Фотографія стрічкою вкрита ,



Земна книга життєва закрита .

Вдаль душа подалася незрима.

В простір канула визріла рима.

 

Так просились рядки на сторінки,



Наче в коси—весняні барвінки.

У політ Муза зичила крила …

Квола доля ходу завершила .

 

Б'є у скронях хвилина мовчальна,



На столі –  хліб , свіча поминальна.

Ще  листки чисті не пожовтіли ,

А  слова – у епоху осіли .
Марія Єрмакович. МУДРЕ СЛОВО НЕ ВМРЕ.

(Пам’яті Нестора Чира)
Плаче осінь. Вітри гірку звістку розносять.

Вчитель, батько, поет вже покинув цей світ.

Чорні круки кричать. В церкві дзвони голосять.

Відлетіла душа у небесний зеніт.


Відійшла вона в рай до едемського саду,

В володіння захмарні лежить її путь,

Виграють водограї сумну серенаду.

Вшанувати Поета вкраїнці ідуть.


У жалобі планета, пов’янули квіти,

Ронять сльози берізки , і клени тремтять.

І ридає дружина, онуки і діти,

У журбі журавлиній бистрінці стоять.


Мудре Слово не вмре, не потоне в водиці,

А міцний його дух розцвіте поміж нас.

Поетичні рядки—мов джерельні криниці.

Попливуть у віки правда й суть його фраз.


Олександра Сорохманюк. Осіння туга.

(Н.І. Чиру)


Відходять в небуття,

як птиці в небеса,

мої найближчі друзі.

Лишають ясний світ

і білих яблунь цвіт

в життєвій смузі.

Летять так швидко геть

аж за стожари ген

мої кохані, любі.

І не спинити час

та й не догнати Вас

у вічнім крузі.

Так плаче гіркота,

у зірці — мерзлота,

трембіта тужить.

Стікає з дум роса —

і котиться сльоза,

прощай, МІЙ ДРУЖЕ.

Ніхто не знає де,

коли життя мине,

все в волі Бога.

Каштани спалюють свічки,

смереки в'ються у вінки —

така земна дорога...


Мирослава Гордєєва-Мельник. Пам’яті Нестора Чира.

Я вже й так не чоловік—лелека…

Н.Чир

Гірко тиша схлипне некрологом.

Попеліє слово на вустах.

Ви вже там десь, на розмові з Богом,

Пташкою на грудях у Христа.
Ви вже там, у вирію далекім

Легкокрило здійнялись у лет.

Кажуть люди, пролетів лелека,

А насправді — втомлений Поет.


В дім новий за третьою зорею

Хтось незримий потай Вас привів.

Каже : «Відпочинь. Торкнись душею

Спокою нетанучих снігів».


Але й там, у дальнім потойбіччі,

Ви—я знаю!—молитесь за нас.

…Опливають спогади, мов свічі,

У серцях, осиротілих враз.


Хай Вам сльози не впадуть на крила,

Хай спокійна буде Ваша тінь,

Бо живе усе, що Ви любили:

Україна, Слово і «Бистрінь».


8. Використана література:
1. Баран Є. «На відстані любові…» // Чир Н. Калиновий спалах: Поезії. – Коломия: Вік, 2003. – С. 3-4.

2. Дорошенко Я. Неспалимий цвіт душі // Чир Н. Пізнє яблуко мого саду: Поезії. – Коломия: Вік, 1998. – С. 5-10.

3. Качкан В. Білі лілії його печалі // Чир Н. Білі сльози снігу: Поезії. – Коломия: Вік, 2011. – С. 3-9.

4. Качкан В. Зачерпну з сонетарію – наче із жбана води… // Чир Н. Акорди срібної печалі (сонетарій). – Коломия: Вік, 2009. – С. 200-203.

5. Юсип Д. На лінії серця // Чир Н. Долоні в крапельках дощу: Поезії. – Коломия: Вік, 2001. – С. 3-6.

***


Бібліотека української літератури [Електронний ресурс ]. – Режим доступу: www. ukrlib. com.ua (дата звернення 23.01.2018 . – Назва з екрана

Зміст:



  1. Біографія_______________________________с.3

  2. Літературний доробок Нестора Чира________с.6

  3. Про творчість поета______________________с.7

  4. Назви книжкових виставок________________ с.9

  5. Вікторина «З когорти мужніх»_____________с.10

  6. Літературна година «В далечінь відійду,

  7. щоб вернутись до свого народу…» (Н. Чир___с.11

  8. В дарунок другу (вірші, присвячені Н. Чиру)__с.20

  9. Використана література___________________ с.27





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка