Перспективи виробництва органічної сількогосподарської товарної продукції



Скачати 132.17 Kb.
Дата конвертації26.10.2017
Розмір132.17 Kb.

Перспективи виробництва органічної сількогосподарської товарної продукції*
В умовах високої конкуренції виробники сільськогосподарської продукції намагаються надати товару якомога більше переваг. Саме органічна сільськогосподарська продукція є оптимальним варіантом, який задовольняє виробника та споживача, оскільки є унікальною за своїми якостями та здатна підвищити економічну ефективність виробництва. Через зниження платоспроможності населення особливої актуальності набуває орієнтація вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції на експорт. Саме експорт органічної продукції дасть можливість показати потенціал нашої держави та її прагнення забезпечити високу якість товарів як важливої складової продовольчої безпеки.

Загальна площа сільськогосподарських угідь усіх країн світу із застосуванням системи ведення органічного сільського господарства перевищує 37,5 млн га. Світовими лідерами за площею органічних сільськогосподарських земель є Австралія (12 млн га), де зосереджена майже третина всіх сертифікованих органічних земель, Аргентина (3,6 млн га) та США (2,2 млн га). Загалом у світі налічується близько 1,9 млн виробників органічної продукції. До країн з найбільшою їх кількістю належать Індія (600 тис. виробників), Уганда (189,6 тис.) та Мексика (169,7 тис.). Більше третини виробників органічної продукції працюють у країнах Африки. У Європі функціонує близько 290 тис. ферм, сертифікованих під органічне агровиробництво [1].

Обсяг ринку органічної продукції становить 50,0 млн доларів та порівняно з 2000 роком збільшився у 4,2 разу. Обсяг ринку такої продукції найбільший у США (22,6 млн євро або 45,2% від загального обсягу), Німеччині (7 млн євро або 14%) та Франції (4 млн євро або 8%). Саме на ці дані слід орієнтуватися вітчизняним виробникам органічної сільськогосподарської товарної продукції при пошуку нових партнерів та виходу на зовнішні ринки збуту.

Лідерами у розвитку органічного землеробства в Європі є Данія та Швейцарія. В інших європейських країнах органічне землеробство останніми роками також активно підтримується. У програмах, актах та інших документах, які ухвалюють у Великій Британії, Німеччині, Норвегії, Франції, Чехії й інших країнах на захист ґрунтів, є розділи, присвячені органічному землеробству. Цей напрям уряди підтримують шляхом надання субсидій [2].

За споживанням органічних продуктів на душу населення світовим лідером є Швейцарія, кожний житель якої в середньому витрачає на них 189,1 євро на рік, на другому місці – Данія із сумою 158,6 євро на рік, до неї наближається Люксембург із сумою 143 євро. Цей показник в середньому у світі становить 9,02 дол. на рік і має тенденцію до швидкого зростання. Висока мотивація визначає готовність частини споживачів платити додаткову премію (10-50% від звичайної ціни) за органічні продукти, й попит на них у світі швидко зростає [3].

Враховуючи досвід країн–членів Європейського Союзу, де щороку стрімко зростає темп споживання органічної продукції, ми проаналізували процеси регулювання відносин операторів ринку у сфері забезпечення якості.

В Україні функціонують два уповноважені органи, що на державному рівні повинні регулювати виробництво органічної продукції. Міністерство аграрної політики України забезпечує формування та реалізацією державної аграрної політики. Міністерство економічного розвитку та торгівлі України реалізує державну політику у сфері оцінки відповідності. Орган акредитації в Україні представлений Національним агентством з акредитації. В Україні також існує один приватний стандарт – стандарт з органічного виробництва асоціації «БІОЛан Україна». Його основною відмінністю від стандарту ЄС є суворіші вимоги щодо заборони ГМО, а також особливості сівозмін. У тваринництві стандарт «БІОЛан» деталізує кормові добавки, заборонені у раціоні, а також більше уваги приділяє правилам забою та транспортування тварин.

Регулювання виробництва органічної продукції, а також її якості, базується на основі Закону України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» [4]. Підкреслимо: для функціонування цього Закону слід ухвалити ряд положень, які докладніше розкривають його статті. Сьогодні таких законодавчих актів є лише декілька, що не дозволяє Закону діяти повноцінно.

Розглянемо докладніше регулювання відносин у сфері забезпечення якості органічної продукції в Україні, поділяючи їх на рівні: макроекономічний, мезорівень та мікроекономічний. Макроекономічний рівень представлений такими організаціями, як Міжнародна федерація органічного сільськогосподарського руху (IFOAM) та Дослідний інститут органічного сільського господарства (FiBL). Саме вони відповідають за визнання базових міжнародних стандартів стосовно органічного виробництва та переробки продукції. Міжнародна федерація органічного сільськогосподарського руху (IFOAM) є міжнародною неурядовою організацією, що сформулювала перші «Базові стандарти IFOAM щодо органічного виробництва і переробки», а згодом почала оцінку сертифікаційних установ на врахування ними зазначених базових стандартів, використовуючи для цього розроблений нею «Акредитаційний критерій IFOAM».

Завданнями Дослідного інституту органічного сільського господарства (Швейцарія) в Україні є підвищення якості та товарообігу сертифікованих органічних сільськогосподарських орних культур від малих та середніх підприємств для експорту, а також молочних продуктів для внутрішнього ринку; підвищення рівня комерційних послуг для органічного сектора; поліпшення сприятливого бізнес-середовища для розвитку органічного сектора.

У межах мезорівня функціонують органи законодавчої влади та громадські організації. Зокрема, згідно із названим Законом, Кабінет Міністрів України встановлює порядок оцінки придатності земель, критерії їх якості та встановлює зони виробництва органічної продукції й сировини. Стосовно останнього пункту Закону розгорнулася дискусія, оскільки у всіх країнах немає таких зон виробництва, а виробник сам може обирати, де здійснювати свою діяльність за рекомендаціями сертифікаційного органу.

Міністерство аграрної політики та продовольства України розробляє критерії якості земель, їх придатності для виробництва органічної продукції та сировини. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України призначає органи з оцінки відповідності (за пропозицією МінАПП) і веде їх реєстр, організовує підготовку та здійснює атестацію аудиторів із сертифікації. Державна інспекція сільського господарства України здійснює державний нагляд (контроль) за діяльністю суб’єктів господарювання, що займаються виробництвом органічної продукції.

На мезорівні здійснюють свою діяльність не лише органи законодавчої влади, а й громадські організації. Їх діяльність спрямована в цілому на створення мережі виробників та формування внутрішнього ринку органічної продукції. Зокрема громадська асоціація «БІОЛан Україна» розробила приватні стандарти органічного сільськогосподарського виробництва та маркування сільськогосподарської продукції і продуктів харчування «БіоЛан». Федерація органічного руху України сприяє забезпеченню операторів ринку органічної сільськогосподарської продукції та його споживачів науково-методичною літературою, підручниками, періодичними виданнями, зокрема щомісячними інформаційними вісниками «ORGANIC UA». Громадська організація «Асоціація виробників органічної продукції «Чиста Флора» відповідає за інформаційне поширення національних традицій регіонів, що стосуються виробництва органічної сільськогосподарської продукції. Громадська спілка «Органічна Україна» дбає про інформаційне пояснення споживачам, що таке сертифікований органічний продукт.

Мікрорівень представляють спеціалізовані відділи підприємств–виробників органічної сільськогосподарської товарної продукції, які розробляють програми щодо підвищення їх якості, шукають нових ділових партнерів, а також можливості виходу на світовий ринок.

Якість органічної товарної продукції підтверджується шляхом отримання виробниками відповідних сертифікатів. Провідними стандартами країн–членів ЄС є: стандарти Bioland (Німеччина); стандарти для сертифікованої продукції KRAV (Швеція); стандарти Soil Association з ведення органічного сільського господарства (Великобританія); міжнародні стандарти Demeter щодо маркування (поширені в усьому світі); стандарти USDA (США). Також розроблено Стандарт з органічного виробництва та переробки для третіх країн, рівнозначний стандартам ЄС, за яким здійснюють діяльність українські виробники. У деяких країнах діють не лише приватні, а й національні стандарти, які регулюють якість органічної товарної продукції. До власників таких стандартів належать: Міністерство продовольства, сільського господарства та рибальства Франції; Федеральне відомство з питань сільського господарства Швейцарії; Міністерство сільського господарства та сільських справ Турецької Республіки. У Нідерландах, Австрії, Норвегії, Німеччині, Польщі та інших країнах ЄС, зокрема і в Україні, національні стандарти не розроблено.

Загалом на вітчизняному ринку функціонують 15 сертифікаційних органів, які здійснюють сертифікацію відповідно до стандартів з органічного виробництва та переробки для третіх країн та вищезгаданих приватних стандартів (KRAV, Demeter, Bioland та ін.). Зазвичай щороку кожен оператор у виробничому ланцюжку (виробник, переробник або трейдер) повинен проходити інспекцію та сертифікацію, щоб підтвердити належну якість продукції.

Незважаючи на велику кількість органів влади, які регулюють відносини у сфері забезпечення якості органічної продукції в Україні, вагомий результат дають лише сертифікаційні органи та громадські організації. Значну підтримку вітчизняні виробники отримують від міжнародних організацій, які розробляють спеціальні проекти саме для розвитку ринку органічної продукції України. До них належать швейцарсько-український проект «Розвиток органічного ринку в Україні» (2012–2016), німецький проект «Сприяння економічному розвитку та зайнятості», а також проект «АгроІнвест» [5]. Поки що діяльність органів законодавчої влади не є результативною у зв'язку з браком нормативно-правових актів, які повинні забезпечувати процес виробництва органічної продукції, зокрема здійснювати контроль за її якістю, а також вводити адміністративну відповідальність за безпідставне вживання терміна «органічний продукт» на несертифікованій продукції. Сьогодні регулювання у даній сфері обумовлене потребами населення та захистом прав виробників органічної продукції [6].

У зв'язку з різким зниженням платоспроможності населення та високою ціною на органічну продукцію порівняно з традиційною виробникам необхідно шукати альтернативні шляхи збуту. Одним із найбільш перспективних шляхів є вихід на зовнішні ринки, що дасть змогу зберегти економічну ефективність виробництва та в перспективі збільшити його обсяги. Для цього необхідно зробити оцінку перспектив експортного потенціалу підприємств–виробників органічної сільськогосподарської товарної продукції. Тому виділимо переваги, які мають вітчизняні виробники такої продукції на зовнішніх ринках:

− збільшення кількості експортоорієнтованих виробників органічної продукції;

− близькість до країн–членів Європейського Союзу, що є основним імпортером вітчизняної органічної сільськогосподарської продукції;

− високий рівень екологічної безпеки органічної продукції;

− науковий потенціал для розробки ефективних експортоорієнтованих стратегій;

− позитивний імідж українських виробників органічної продукції;

− виникнення приватних консультаційних органів, що надають консультації з питань експорту органічної продукції.

Загалом українські виробники органічної продукції мають сприятливі умови для розвитку експортного потенціалу. Проте його реалізації перешкоджає низка проблем, зокрема:

− посилення міжнародної конкуренції;

− складність пошуку надійних партнерів-покупців та налагодження торговельних відносин із ними;

− низькі фінансові можливості підприємств–виробників органічної продукції;

− труднощі під час налагодження збуту органічної товарної продукції;

− відсутність досвіду менеджменту підприємств у проведенні експортно-імпортних операцій, пошуку посередників;

− відсутність практики щодо обстоювання власних інтересів у закордонних органах, зокрема судах;

− відсутність досвіду роботи з міжнародними стандартами виробництва органічної продукції;

− зростання вартості експортних операцій;

− відсутність державної підтримки експортних операцій виробників органічної сільськогосподарської товарної продукції.

Вихід органічної сільськогосподарської товарної продукції на зовнішні ринки зумовить зростання довіри до їх якості та виробників, підвищення іміджу держави, оскільки органічна продукція є найбезпечнішою та найкориснішою для суспільства. Зросте зацікавлення традиційною сільськогосподарською продукцією. Саме тому необхідна державна підтримка підприємств, що успішно реалізовують органічну продукцію на зовнішніх ринках (наприклад, позики на пільгових умовах, першочергове відшкодування ПДВ). Використання міжнародних зв'язків держави дасть змогу розширити ринки збуту та зробити пошук партнерів легшим, а також прискорити його. Також необхідна допомога держави для залучення виробників органічної продукції до участі у міжнародних виставках з метою активізації інтересу партнерів.

У 2013 році загальний обсяг експорту до країн–членів ЄС становив 13,820 млн євро (0,8%). Україна посіла 27-му позицію. А до України було імпортовано товарів на суму 23,942 млн євро (1,4% всього експорту ЄС) [2]. Це свідчить про те, що Україна повністю не використовує свій потенціал та має можливість змінити ситуацію шляхом збільшення обсягів постачання до ЄС органічної сільськогосподарської продукції. Проте більшість вітчизняних виробників такої продукції мають недостатній рівень досвіду та знань стосовно функціонування зовнішніх ринків та не поінформовані, яка продукція користується найбільшим попитом серед імпортерів. Тому нами було визначено напрями удосконалення структури експортних поставок органічної сільськогосподарської товарної продукції з урахуванням потреб потенційних покупців кожної з наведених країн (табл. 1.64).

Таблиця 1.64

Напрями удосконалення структури експортних поставок органічної сільськогосподарської товарної продукції*




Країна

Найменування органічної сільськогосподарської продукції

Австрія

ячмінь, кукурудза, просо, овес, жито, гречані крупи, пшениця, соя, молочні продукти, цукор

Бельгія

жито, гречані крупи, борошно, яблука, сир, лікарські рослини

Данія

боби, яйця, яловичина, молочні продукти

Іспанія

боби, ковбаса, крупи, борошно

Італія

пшениця, борошно, мед, спеції

Польща

яловичина, свинина, пшениця, сир, кукурудза, горіхи, лікарські рослини

Німеччина

пшениця, просо, м'ясо, ковбасні вироби, яйця, борошно, фруктові соки, яловичина

Франція

кукурудза, боби, сир, мед, джем

Швейцарія

пшениця, ячмінь, кукурудза, просо, овес, жито, боби, яловичина, борошно, молочні продукти, лікарські рослини, приправи, ковбасні вироби

Швеція

крупи, спеції, горіхи

* складено автором за даними [7]


Як свідчать дані табл. 1.64, вітчизняним виробникам органічної сільськогосподарської продукції необхідно займатися виробництвом і реалізацією зернових та зернобобових культур (зокрема жита, пшениці, ячменю, кукурудзи, сої), оскільки попит на них є високим, а термін придатності тривалий, на відміну від молочних та м'ясних продуктів. Також спостерігається тенденція до зростання попиту на органічні лікарські рослини, збирають які переважно у західних регіонах України.

У разі виходу на міжнародні ринки у підприємства з'являються нові організаційно-економічні завдання. Передусім потрібно оцінити власний експортний потенціал і встановити, чи може підприємство адаптуватися до вимог зовнішніх ринків, не погіршуючи показники економічної ефективності. Якщо показники не зміняться або матимуть тенденцію до зростання, доцільно орієнтуватися на експорт. Обсяги збуту органічної продукції на традиційних ринках не повинні змінюватися. Необхідно розглянути основні чинники формування експортного потенціалу підприємств, що виробляють органічну сільськогосподарську продукцію (табл. 1.65).



Таблиця 1.65

Чинники формування експортного потенціалу виробників органічної сільськогосподарської товарної продукції




Назва чинників

Характеристика чинників

Політико-правові

- рівень відкритості економічної системи держави;

- гармонізація вітчизняного законодавства до міжнародного права;

- державна підтримка виробників органічної продукції


Ринкові

- висока еластичність попиту на органічну продукцію;

- конкуренція;

- освоєння нових регіональних ринків


Виробничі

- технологічна оснащеність підприємства;

- диверсифікація товарної структури експорту;

- ступінь завантаженості виробничих потужностей;

- продуктивність праці



Фінансово-економічні

- курс валют;

- платоспроможність підприємства;

- рівень оподаткування


Збутові

- орієнтація на експорт;

- наявність фахівців з міжнародного маркетингу;

- ефективність каналів збуту органічної продукції;

- використання власної торговельної марки


Отже, враховуючи перспективи виробництва органічної сільськогосподарської товарної продукції, необхідно забезпечити активну державну підтримку експорту з метою підвищення ефективності її виробництва та формування іміджу на міжнародному ринку. Послідовне вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності з пріоритетом експортної політики органічної сільськогосподарської продукції сприятиме зростанню рівня міжнародної конкурентоспроможності України, підвищенню ефективності зовнішньої торгівлі.



**Захарова Дарина Сергіївна - аспірант кафедри менеджменту Національного університету водного господарства та природокористування.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка