Особливості шлюбно-сімейної структури населення Харківської області



Скачати 33.39 Kb.
Дата конвертації18.06.2019
Розмір33.39 Kb.

УДК 911.3

Д.М. Кузьменко

Науковий керівник – канд. геогр. наук К.Ю. Сегіда

Харківський національний університет імені. В.Н. Каразіна, м. Харків, Україна
Особливості шлюбно-сімейної структури населення

Харківської області
Шлюбно-сімейні відносини являють собою особливий інтерес для дослідників, оскільки сім’я є одним з фундаментальних інститутів суспільства, надає йому стабільність і здатність заповнювати населення в кожному наступному поколінні. Сім’я є базовою передумовою функціонування соціуму, первинним осередком відтворення населення та формування людського капіталу. Актуальність дослідження шлюбно-сімейної структури населення зумовлена тим, що вона є одним із рушійних внутрішніх чинників формування демографічного розвитку.

Провідне місце серед процесів формування шлюбно-сімейного складу населення Харківської області належить шлюбності, оскільки шлюб є передумовою створення сім’ї. Шлюбність – процес утворення шлюбних пар в населенні. При цьому враховуються як перші, так і повторні шлюби [5]. Шлюб – це форма відносин між чоловіком і жінкою, яка санкціонується і певним чином регулюється суспільством, визначає їх права та взаємини по відношенню один до одного та до дітей [3, 4].

У процесі формування шлюбного складу населення притаманна циклічність, тобто підйоми і спади. Після різких спадів підйоми мають також компенсаційний характер. До головних чинників таких коливань відносяться насамперед економічні й соціальні катаклізми та вторинні їх наслідки і прояви за відносно сталого розвитку культурних впливів. Це зміни у статево-віковій структурі, яка є важливою передумовою для добору шлюбної пари і від яких залежить кон’юнктура «шлюбного ринку» [1, 6].

Аналізуючи графік (рис.1) можна бачити що до 2000 р. продовжувалась тенденція падіння рівня шлюбності: з 9,5 ‰ у 1990 р. до 5,6 ‰ у 2000 р. (), яка розпочалась у 90-ті рр. Далі спостерігаємо підвищення рівня шлюбності (2000–2005 рр.) з 5,6 ‰ до 6,9 ‰, що можна пояснити змінами у статево-віковій структурі області. Відзначимо тенденцію до стабілізації показника шлюбності починаючи з 2005 р. Також необхідно зазначити важливим фактором на динаміку шлюбів це високосні роки. В ці роки реєструється найменша кількість шлюбів, пари намагаються одружитись у рік, що передує високосному, в такі роки спостерігаються піки в кількості взяття шлюбів (наприклад – різке підвищення рівня шлюбності (8,8 ‰) 2007 р., що передує 2008 високосному року).

Динаміка розлучень є більш стабільною та відзначається позитивною тенденцією, спостерігається поступовий спад (деяке підвищення у кризові

роки: з 4,5 ‰ у 1990 до 4,7 ‰ у 2000; поступове зменшення до 1,5 ‰ у 2011 р.). Зростання відносної кількості розлучень свідчить про наявність процесів, які негативно впливають на міцність сімей.




Рис. 1. Динаміка шлюбів та розлучень Харківської області

за період 19902011 рр. (побудовано за даними [2])


Рис. 2. Розподіл населення Харківської області за шлюбним станом, 2010 р.
(побудовано за даними [2])

З даних діаграм бачимо відношення чоловіків та жінок до шлюбів та розлучень, чоловіків які перебувають у шлюбі більше аніж жінок на 11 %, це пов’язано з емансипацією жінок та можливістю самостійно без батька дитини виховувати нащадка. Стосовно не одружених чоловіків та не заміжніх жінок 26% та 18% відповідно, кількість шлюбів у чоловіків більше, а розлучень менше, а у жінок навпаки кількість шлюбів менше, а розлучень більше – це свідчить про те, що жінкам легше розірвати стосунки, та вийти заміж, аніж чоловікам, тому і кількість не одружених чоловіків більша, що свідчить про серйозність та більшу відповідальність чоловік у питанням шлюбу, жінці відносно легше вийти заміж у друге аніж чоловікові. Серед жінок спостерігається значна кількість вдовиць, потому що середній вік життя чоловіків нижчий за жіночій, чоловіки живуть в середньому менше за жінок.

Отже, можна зробити висновок, що зараз на території Харківської області спостерігається тенденція до збільшення кількості шлюбів та зменшення розлучень, що у майбутньому буде слугувати підставою до появи більшої кількості дітей та, відповідно, збільшення населення. Розподіл чоловіків та жінок за шлюбним станом досить різниться, що говорить про різне відношення жінок та чоловіків до створення сім’ї.



Список використаних джерел: 1. Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові, напрями протидії / НАН України. Інститут економіки; за ред. В. Cтешенко. – Київ, 2001. – 560 с. 2. Офіційний сайт Харківської обласної державної адміністрації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.kharkivoda.gov.ua 3. Прибиткова І. Демографічна ситуація в Україні у дзеркалі Всеукраїнського перепису населення 2001 року / І. Прибиткова // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – № 3. – C. 133-142. 4. Сегіда К.Ю. Демографічний розвиток Харківського регіону / Нємець Л.М., Нємець К.А. – 2012. – С. 104-112. 5. Сім’я і діти: результати спеціального соціально-демографічного дослідження / Український соціум. – 2008. - № 4. – C. 52-28. 6. Швидка Г.Ю. Шлюбна ситуація в європейських країнах / Г. Ю. Швидка // Демографія та соціальна економіка. – 2008. – № 1. – С. 141-151.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка