Особливості дитячого мовлення



Скачати 36.44 Kb.
Дата конвертації17.11.2018
Розмір36.44 Kb.

ОСОБЛИВОСТІ ДИТЯЧОГО МОВЛЕННЯ

Доп. - Козак А.А., студ. гр. ПР-71,

Баранова С.В., канд. філол. наук, доцент

Дитяче мовлення - це особливий етап онтогенетичного розвитку мовлення дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. До вивчення дивовижного феномену дитячого мовлення в свій час закликали П. Гальперін, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн .

Дослідження мовлення дітей викликають значний інтерес, тому що  розширюють наші уявлення не тільки про оволодіння мовою, але також про саму мову, про її функціонування в мовленнєвій діяльності, не тільки про становлення пізнавальних та інших психологічних процесів, але і про їх побудову, розширюють наші знання про людину взагалі.

Психолінгвістичний аспект дослідження мовленнєвої діяльності передбачає характеристику таких понять, як спілкування й комунікація. Спілкування визначається О. Леонтьєвим як діяльність, що забезпечує всі інші види діяльності. Проте спілкування – відносно самостійна діяльність, яка має свої мотиви, мету, засоби, структуру. Діяльність спілкування – це, зокрема, використання мовленнєвої діяльності для здійснення соціальної або особистісної взаємодії. За Н. Хомським, комунікація визначається як спілкування між особами. Мовленнєва комунікація – спілкування людей, що розуміється у широкому значенні слова не тільки як розмова, а як взаємодія з метою обміну інформацією.

У процесі оволодіння дитиною першими словами спостерігається перехідний етап. Що засвідчує своєрідність дитячого мовлення. Зарубіжний учений О. Йєсперсен назвав його «малим мовленням». У. Еліасберг і Л. Виготський цей етап назвали «автономним мовленням». А за словами ще одного зарубіжного вченого В. Вундта, це псевдо дитяче мовлення є мовою няньок, що підлаштовуються під дитину. Не заперечує існування такого мовлення і С. Рубінштейн. Він співвідносить його існування з етапом розуміння мовлення дорослих і розглядає його як своєрідний перехідний етап. За своєю зовнішньою формою слова малого мовлення мають здебільшого моторний характер, вони є немовби уривками слів, у складі яких є подвійні склади, на зразок таких: фу-фу, ква-ква, ля-ля. Флексії та синтаксичні з’єднання у них відсутні. Таке слово має стільки значень, скільки разів воно вживається. В англійській мові бачимо аналогічні приклади: ugh-ugh, croak-croak, la-la.

Учені відзначають, що процес оволодіння словом становить для дитини великі труднощі: часом на засвоєння нового слова потрібно кілька місяців. Так, К. Чуковський описує приклад з хлопчиком, якому потрібно було 15 місяців, щоб оволодіти словом «кооператив».

Формування активного словника дітей на другому році життя відбувається нерівномірно, спостерігаються ритмічні коливання розвитку мовлення, він відбувається не прямо висхідною лінією, а зигзагоподібно (чи стрибкоподібно): за «періодом щедрого набуття нових слів йдуть періоди відносного затишшя й навіть збіднення».

Комунікативний розвиток дитини пов’язується із збагаченням мовленнєвих жанрів. Ідея використання терміна «мовленнєвий жанр» стосовно дитячого мовлення (приклади цього знаходимо в працях дослідників наукової школи С. Цейтлін) залишається дискусійною. Уперше проблему жанрів мовлення дослідив М. Бахтін. Учений убачав у мовленнєвому жанрі категорію, що дозволяє пов’язувати соціальну реальність з мовленнєвою.

Жанрове мислення починає формуватися значно раніше перших вербальних проявів дитини. Зародки дискурсивного (жанрового) мислення з’являються уже у віці немовлят, періоді дословесного етапу мовленнєвого розвитку.

У дитячі роки розвиток мовлення йде в двох основних напрямках: по-перше, інтенсивно поповнюється словниковий запас та  засвоюється морфологічна система мови,  якою говорять оточуючі; по-друге,  мовлення  забезпечує перебудову когнітивних процесів (уваги, сприйняття, пам’яті, уявлення, а також мислення).



Велику роль при спілкуванні дітей з однолітками в дитячому мовленні грають вигуки. Дитина повна експресії - її емоції швидко та яскраво спалахують. Чистими знаками емоцій є вигуки. Вигуки служать створенню когезії, коли висловлюють реакцію на попередню репліку, виступають сигналом початку нової теми розмови та заповнюють паузи, необхідні для обдумування мовленнєвих ходів у відповідь, коли вигуки висловлюють реакцію на оточуючу дійсність, вони служать зв’язком висловлювань з безпосереднім контекстом ситуації. Найбільш уживані вигуки в мовленні дітей - це вигуки oh та hey. Позиція вигуків у мовленнєвих ходах дітей не фіксована.  Здебільшого  вони  починають  висловлювання (GUY: yi yi cant even do it cause  it  here teddy  bear.;  GUY: oooh who wants me to swing this fish aroud?),  проте можуть займати серединну (ARI: no you said uh Bal you mean Baltimore; BEV: yeah ooooie ichy fishy place cause it has water and it has ooey ooey fishies) і   кінцеву позиції  (ZOE: let' see  pretend  that  you  were  the  husband  and  was  the  wife  ok?).

Отже, лексико-граматичні особливості дискурсу дитячого спілкування залежить від різниці мовлення дитини в ситуації спілкування з однолітками та з дорослими яка полягає в особливостях прагматичного варіювання висловлювань дітей. Дитина в спілкуванні з однолітками виступає як суб’єкт, як особа, яка живе своїм життям, як член маленького суспільства з власними інтересами та потребами, який завойовує  своє  місце  в  цьому  суспільстві.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка