Організація з безпеки І співробітництва в Європі (обсє)



Скачати 138.52 Kb.
Дата конвертації23.10.2017
Розмір138.52 Kb.
ТипРеферат


Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Чернівецький торговельно-економічний інститут

реферат

на тему: «Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)»


Виконала студентка

IV курсу, 141 групи

спеціальності 6.030503

«Міжнародна економіка»

денної форми навчання

Онофрей Анастасія Михайлівна

ЧЕРНІВЦІ, 2015



ПЛАН

  1. Історія створення та основні напрямки діяльності ОБСЄ.

  2. Характеристика ОБСЄ.

  3. Проблеми діяльності ОБСЄ.

  4. Механізм дії ОБСЄ.

ВСТУП


ОБСЄ - найбільша з усіх існуючих організацій з підтримки безпеки, наймолодша і володіє найбільш великий потенціал у сфері підтримання стабільності. ОБСЄ - досить нове утворення, офіційно оформлене лише в 1995р., Але почало своє формування в 1975р. після підписання Гельсінських угод.

У сучасному світі, питання безпеки важливі як ніколи. Світове співтовариство не раз намагалося виробити єдиний механізм для спільної підтримки безпеки. Цей процес бере свій початок ще з часів утворення Ліги Націй і залишається одним з найбільш актуальних до цього дня. Природно, що численні суперечності між групами держав, соціальні та політичні відмінності, аспекти зовнішньополітичних концепцій завжди були дестабілізуючими при спробах вироблення єдиного для всіх механізму. Створені ж структури часто виявляються недієздатними або недостатньо авторитетними для прийняття і, що найбільш важливо, виконання рішень, пов'язаних з підтриманням миру і стабільності. Не виключенням є і сьогоднішня ситуація. Процес розрядки, прямим наслідком якої і стало утворення ОБСЄ, схоже, зупинився на невизначений термін, що ставить під сумнів дієвість міжнародних механізмів, покликаних сприяти загальному миру і відкритості. У ситуації, коли самий головний орган з підтримання міжнародної безпеки - Рада Безпеки ООН - виявився недостатньо авторитетний у запобіганні війни, ризикує знову повернути світ в часи «холодної війни», важко говорити про конструктивну роль інших регіональних утворень з підтримки миру, серед яких і знаходиться ОБСЄ. Тим не менш, потенціал цієї організації величезний, і їй ще належить використовувати всі свої можливості для реалізації на практиці своїх цілей і принципів. 

1. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ОБСЄ.

Історія створення ОБСЄ бере свій початок з підписання 1 серпня 1975р. 33 державами Європи, а також США і Канадою в Гельсінкі Заключного акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ). Цей документ, вироблений на основі інтенсивних трирічних консультацій, отримав назву «10 заповідей розрядки». «Заповіді» включали в себе положення про повагу суверенітету, непорушності кордонів, відмови від використання сили при вирішенні конфліктів, визнання територіальної цілісності і права народів на самовизначення, невтручання одних країн у внутрішні справи інших, повага прав людини і свобод, співпраця між державами і дотримання міжнародних законів.

Нарада з безпеки та співробітництва в Європі, що проходила з 3 липня 1973 р. до 1 серпня 1975р. за участю 33-х європейських держав, США і Канади, завершилася підписанням главами держав і урядів в Гельсінки Заключного акту, який став довгостроковою програмою дій з будівництва єдиної, мирної, демократичної і процвітаючої Європи. Нараду було започатковано як політичний консультативний орган, до якого ввійшли країни Європи, Центральної Азії та Північної Америки. 1 січня 1995 р., згідно з рішенням Будапештського саміту, Нарада з безпеки та співробітництва в Європі змінила свою назву на Організацію з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) і набула статусу міжнародної організації.

У процесі розвитку розпочатого 1972 року процесу НБСЄ 1975 року було укладено Гельсінський Заключний акт. Цей документохоплює широке коло стандартів міжнародної поведінки та зобов'язань, що регулюють відносини між державами-учасницями, заходів зміцнення довіри між ними, особливо в політично-військовій сфері, поваги до прав людини і основних свобод, а також співпраці в економічній, культурній, технічній та науковій галузях.

Знаменною віхою в розвитку процесу НБСЄ став Стокгольмський документ 1986 р. про заходи зміцнення довіри й безпеки, положення якого були доповнені й розвинуті в документах, ухвалених у Відні в 1990 і 1992 роках. На Гельсінській зустрічі в липні 1992 року країни-учасниці прийняли рішення заснувати у Відні Форум НБСЄ з питань співпраці в галузі безпеки (FSC), під егідою якого нині відбувається діалог з питань безпеки та переговори щодо контролю над озброєннями, роззброєння та зміцнення довіри й безпеки.

Впродовж двох наступних років у межах цього органу, який було введено в дію 22 вересня 1992 року, тривали переговори щодо пакету документів за мандатом, узгодженим у Гельсінкі під назвою «Програма термінових заходів» з питань контролю над озброєннями, роззброєння та заходів щодо зміцнення довіри, безпеки та співробітництва і запобігання конфліктам.

У руслі Програми термінових дій ще два елементи були узгоджені в грудні 1994 року напередодні саміту НБСЄ в Будапешті: нова редакція Віденського документа (Віденський документ-94), що об'єднала колишні Стокгольмський та Віденський документи й обіймала також тексти документів про Планування оборони та Контакти і співпрацю у військовій галузі, узгоджені 1993 року, а також документ про глобальний обмін військовою інформацією. Підсумковий документ саміту, який увібрав у себе нові Керівні принципи непоширення, став важливим кроком в узгодженні Кодексу поведінки з політично-військових аспектів безпеки, куди було включено нові суттєві зобов'язання щодо демократичного контролю над збройними силами та їх використання.

У руслі контролю над звичайними озброєннями під час відкриття саміту НБСЄ в Парижі 19 листопада 1990 року 22 країни НАТО та тодішньої Організації Варшавського договору підписали далекосяжний Договір про звичайні збройні сили в Європі (ЗЗСЄ), який обмежує цю категорію сил в Європі від Атлантичного океану до Уральських гір. Договір набув чинності 9 листопада 1992 року. 10 липня 1992 року в рамках Гельсінського саміту НБСЄ було підписано Заключний акт Договору ЗЗСЄ — 1 А, яким вводились обмеження щодо чисельності звичайних збройних сил та запроваджувались додаткові стабілізаційні заходи.


2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСЄ.

Головним статутним документом Організації є Заключний акт НБСЄ (Наради з безпеки та співробітництва у Європі), укладений в Гельсінкі 1 серпня 1975 р. Він продовжує фундаментальну міжнародно-правову традицію, закладену в Статуті ООН, та грунтується на принципах мирного співіснування між націями й поваги до основних прав людини.  Сьогодні Організація з безпеки і співробітництва у Європі (ОБСЄ) є міжнародною регіональною структурою, що об’єднує всі країни Європи, СНД, а також США й Канаду. Фундаментальними документами Організації є Гельсінський Акт 1975 р., Паризька "Хартія для нової Європи" 1990 р. та Додатковий документ до неї, а також документи, ухвалені на наступних саммітах ОБСЄ. Відповідно до них, головними цілями функціонування Організації визнаються:

сприяння покращенню взаємовідносин, а також створення умов по забезпеченню довготривалого миру; 

підтримка розрядки міжнародної напруги; 

визнання неподільності європейської безпеки, а також взаємної зацікавленості в розвитку співробітництва між державами-членами; 

визнання тісного взаємозв’язку миру й безпеки у Європі та в усьому світі; 

внесок у справу дотримання прав людини, економічний та соціальний прогрес та добробут усіх народів.

Штаб-квартира ОБСЄ знаходиться у Відні (Австрія). Діяльність ОБСЄ скеровується структурами, що складаються з представників країн-учасниць Організації. Зокрема, до системи ОБСЄ входять: Рада Міністрів закордонних справ держав-учасниць (форум для регулярних політичних консультацій), Комітет старших посадових осіб (здійснює підготовку засідань Ради Міністрів, виконує функції бюджетного характеру та відповідає за зовнішні зв’язки Організації), Постійна Рада (складається з постійних представників держав-членів і здійснює керівництво поточною діяльністю ОБСЄ), Секретаріат, Центр запобігання конфліктам як спеціалізована структура Ради Міністрів, Верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин (головною метою діяльності якого є захист прав національних меншин та уникнення міжетнічного протистояння). 


У тих зонах континенту, де можливе розгортання міжетнічних та міжнаціональних конфліктів, а також у "гарячих точках" створюються спеціальні місії ОБСЄ, що сприяють налагодженню діалогу між конфліктуючими сторонами, послабленню напруженості, а також здійснюють нагляд за дотриманням прав людини в зонах конфліктів або можливої їх ескалації. 

Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) представляє собою організацію з безпеки, в яку входять 54 держави (членство 55 держави - Югославії - було призупинено в 1992р.), Розташовані на території «від Ванкувера до Владивостока». У цьому регіоні ОБСЄ є головним міжнародним інструментом для раннього виявлення, попередження і запобігання конфліктів, а також регулювання криз і постконфліктній реабілітації. ОБСЄ займається широким колом питань безпеки, включаючи контроль над озброєнням, превентивну дипломатію, заходи щодо зміцнення довіри, права людини, спостереження за проведенням виборів, економічну та екологічну безпеку. Рішення приймаються на базі косенсуса - всі вхідні в організацію держави мають рівний статус. Все це виділяє організацію серед інших організацій та інститутів Європи. 57 держави - члена включають континентальну Європу, Кавказ, Центральну Азію та Північну Америку. ОБСЄ також співпрацює з середземноморськими та азійськими партнерами.

ОБСЄ практикує широкий і всеосяжний підхід до питань безпеки, а саме: захист і сприяння в розвитку прав людини і основних свобод, співпрацю в галузі економіки та екології є такими ж важливими питаннями в підтримці і зміцненні миру і безпеки як і політичні та військові питання. Їх рішення є головною метою діяльності ОБСЄ. Різні аспекти розглядаються як взаємопов'язані і взаємозалежні. Протягом всього часу існування організації країни - члени активно сприяють зміцненню додаткових заходів у різних сферах безпеки - політичної, військової, економічної, соціальної. Ще один приклад того, що дія ОБСЄ грунтується на розумінні безпеки як всеосяжної є участь організації у всіх стадіях розвитку конфліктів, від раннього попередження та запобігання конфліктудо сприяння в вирішенні конфлікту і постконфліктній реабілітації.

3.ПРОБЛЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ ОБСЄ.

Головні проблеми, які стоять перед ОБСЄ, зводяться до наступних:

1. Зоні дії ОБСЄ бракує умов для формування ефективного спільноти безпеки. Вона охоплює демократичні і авторитарні держави і тягнеться від сучасних, багатих західноєвропейських та північноамериканських товариств до бідних, традиційних суспільств Центральної Азії. У цій зоні відсутні гомогенність, загальні цінності, взаємна емпатія та багатосторонні, інтенсивні контакти, чого вимагають спільнота безпеки. І в найближчому майбутньому тут нічого не зміниться.

2. ОБСЄ в якості системи колективної безпеки недієздатна. Хоча вона може з допомогою своїх механізмів врегулювання криз і всупереч волі будь-якої країни розслідувати її дії, що ставлять під загрозу мир, або порушення статуту ОБСЄ на її території (принцип «консенсус мінус один»), але як тільки мова заходить про прийняття конкретних заходів , всі 57 члени, включаючи зацікавлена ​​держава, повинні дати на це свою згоду (напрошується порівняння з ООН, де потрібна лише консенсус п'яти постійних і більшості інших членів Ради Безпеки).

3. НАТО і ЄС випереджають ОБСЄ у військовому та економічному сприяння з питань безпеки. Однак ОБСЄ має найбільш прогресивним у міжнародному масштабі інструментом для того, щоб виявити основи нестабільності в Європі. Довгострокові місії ОБСЄ на місцях та інститут Верховного комісара у справах національних меншин можуть сприяти реалізації на практиці захисту прав меншин, завчасному виявленню етнонаціоналістіческіх конфліктів тапосередництва між сторонами для того, щоб взагалі не допустити ескалації насильства, а також встановити взаєморозуміння між колишніми воюючими сторонами після призупинення цієї ескалації. Поки, проте, цей інструмент показав свою неспроможність.

4. Варто було б подумати про активізацію діяльності ОБСЄ у сфері екологічної безпеки, з огляду на спільності цього питання для всіх країн. У природоохоронній сфері важливо активізувати зусилля щодо подальшого розвитку екологічної програми дії для Центральної та Східної Європи, схваленої в 1993р. на конференції в Люцерні, а також щодо підвищення рівня безпеки АЕС та інших ядерних об'єктів. Країни - учасниці ОБСЄ повинні також активно включиться в здійснення Програми ООН з охорони навколишнього середовища - ЮНЕП, а також дотримуватися міжнародні угоди щодо захисту навколишнього середовища, з відновлення і підтримання сталого екологічного балансу. Враховуючи першорядну важливість і терміновість вирішення екологічних проблем, слід запропонувати розробити і прийняти Програму негайних дій або Хартію по захисту навколишнього середовища, а також створити Бюро зі співробітництва, спостереження та оцінки виконання існуючих зобов'язань в області екології. Повинні бути вжиті заходи, що стосуються засудження та покарання тих, хто руйнує навколишнє середовище, аж до кримінальних.

5. Неодноразово пропонувалося розгорнути такі напрями діяльності ОБСЄ як криміногенне, моральне й інші виміри. У рамках криміногенного вимірювання можна було б проводити Рада міністрів внутрішніх справ, безпеки, прокуратури та інших правоохоронних органів із залученням «Інтерполу» і «Європолу», поставити питання про створення за аналогією Агенства по боротьбі з злочинність в рамках ОБСЄ.

4.МЕХАНІЗМ ДІЇ ОБСЄ

Місії ОБСЄ та інші представництва в тих чи інших регіонах - головне вираження роботи організації. Вони прямують у країни, що потребують, на думку ОБСЄ, допомоги для втілення в життя політичних рішень. Як вже було сказано, ОБСЄ діє у всіх фазах розвитку конфлікту: раннє попередження, превентивна дипломатія, сприяння у вирішенні конфлікту, постконфліктного. В загальних рисах завдання і цілі місій наступні: сприяти тим політичним процесам, які ставлять за мету запобігти або залагодити конфлікт, а також забезпечити своєчасну інформованість представників ОБСЄ про розвиток ситуації в даній країні або регіоні. Завдання, цілі і залучення місій у що відбуваються в тій чи іншій країні процеси можуть істотно варіюватися, підкреслюючи гнучкість цього інструменту врегулювання.

Для всіх місій, проте, ключовими питаннями є соціальні, питання демократії та забезпечення сили закону. Місії ОБСЄ відрізняються і за кількістю представників, варіюючись від чотирьох чоловік (місії ОБСЄ щодо взаємодії у Центральній Азії, центри ОБСЄ в Алма-Ати, Ашгабаті та Бішкеку) до більш ніж двох тисяч (місія в Косово).

Всі місії співпрацюють з міжнародними та неурядовими організаціями у сферах своєї роботи.

Місії ОБСЄ представлені в Косово, Боснії і Герцеговині, Хорватії, Естонії, Грузії, Латвії, Молдові, Таджикистані, Македонії, а також на Україну. Представлена ​​ОБСЄ також у Чечні, Албанії, Білорусі, Центральної Азії, Алма-Аті, Ашхабаді, Бішкеку.

Місії та інші представництва зазвичай прямують рішенням Постійної Ради з угоди приймаючої країни. Спочатку вони зазвичай розгортаються на період від шести місяців до одного року, і поновлюються у міру необхідності. Більшість членів місій призначаються державами-учасницями і є представниками цивільних або військових інститутів. Місії очолюють голови місій, представники країн-членів ОБСЄ, яких призначає голова організації. Діяльність місії управляє і підтримує Центр із запобігання конфліктів при Секретаріаті, Департамент управління та операцій і голова ОБСЄ.

Місії почали свою діяльність в першій половині 90-х років. Їх створення було викликано необхідністю "запобігти разгорание внутрішньодержавних конфліктів, можливих при зміні режимів державного правління в Східній Європі» 7.

Зоною найбільш пильної уваги ОБСЄ є південно-східна Європа. Чотири найбільші місії в даному регіоні - місія ОБСЄ в Косово, місія ОБСЄ в Боснії і Герцеговині, місія ОБСЄ в Хорватії та представництво ОБСЄ в Албанії. П'ята місія знаходиться в колишній югославській республіці Македонія. Балкани - перший регіон, в який були послані місії ОБСЄ. Це були місії в Косово, Сандьяк і Воєводіну у вересні 1992р. і в колишню югославську республіку Македонія(восени того ж року).

Місії та інші представництва ОБСЄ також знаходяться на Кавказі, східній Європі, двох прибалтійських державах і центральної Азії.

ВИСНОВОК.



ОБСЄ діє на великій території, в основному в регіонах, що стали ареною конфліктів і озброєних зіткнень в результаті краху соціалістичної системи і Радянського Союзу. Саме до таких належать колишні радянські республіки і, великою мірою, балканські країни. На сьогоднішній день можна говорити про те, що механізм дії ОБСЄ, незважаючи на його активність і наявність розгалуженої системи органом, все-таки неефективний у запобіганні потенційних конфліктів. Тим не менш, аналіз місій ОБСЄ показує, що організація діє дуже гнучко та мобільно, і що питання ефективності її дії, можливо, пов'язаний з обмеженістю її повноважень. До того ж світ знову дав зрозуміти, що питання конкретних політичних амбіцій і військово-стратегічних інтересів, як і раніше стоять вище, ніж абстрактна «загальна безпека». Тим не менш, ОБСЄ може сконцентрувати свої зусилля в інших напрямках, як, наприклад, екологічному або боротьби зі злочинністю, а також постконфліктній реабілітації, якщо вже механізм запобігання конфліктів виявляється поки недієздатним.
Список використаних джерел:

  1. "Компас", № 50, 12.12.96г.

  2. Пархаліна Т. Про нову архітектуру безпеки в Європі // Світова економіка і міжнародні відносини. № 12, 1999

  3. Фрідмен Л. Силовий потенціал і вакуум безпеки в Європі / / Світова економіка і міжнародні відносини. № 2, 1995

  4. Шреплер Х.А. Міжнародні економічні організації. Довідник. - М., 1997.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка