Організація роботи гуртків та студій вокально хорового жанру в загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах



Скачати 272.67 Kb.
Дата конвертації14.02.2019
Розмір272.67 Kb.

Організація роботи гуртків та студій

вокально - хорового жанру в загальноосвітніх

та позашкільних навчальних закладах

Найбільш масовим видом музичної діяльності дітей є вокально – хоровий спів, як дієвий засіб виховання любові до рідного народу, його історії, мови, культури і мистецтва.

Вокально-хорова робота – це складний творчий процес. Він потребує багато зусиль, знань, умінь, як від керівника, так і від співаків.

Ц е передусім серйозна робота, спрямована на розвиток у дітей голосу, слуху, творчого мислення, уваги, волі, емоційності, пам’яті, артистичності, художнього смаку.

Знання психології дітей різного віку, особливостей розвитку їхнього голосового апарату, володіння методикою роботи становить основу навчально – виховного процесу.

Найкращих результатів можна досягти у тому випадку, коли стабільно працюють різновікові колективи. Навики набуті на попередньому етапі – є фундаментом наступного. Лише систематична цілеспрямована робота дасть змогу виявити і розвинути природні музичні і вокальні здібності дітей, опанувати цілим комплексом вокально - хорових навичок (правильне дихання, звукоутворення, звуковедення, якість звуку, техніка голосу).

Однією з актуальних проблем у роботі колективу є підбір репертуару.

Основним критерієм його добору має бути загальний музичний розвиток дітей, їхня емоційність, артистичність. Твори, що виконують діти повинні бути високохудожніми, подобатись співакам, відповідати їхнім виконавським можливостям.

Керівникам колективів слід включати в репертуар твори композиторів класиків, сучасних авторів. Особливу увагу слід приділяти роботі над народною піснею, яка є чудовим матеріалом для вокально - хорового виховання співаків. Не слід залучати до репертуару твори, що не відповідають віковим та вокально – технічним можливостям хорового колективу. Це призводить до порушень голосового апарату співаків.

Поряд з роботою над новим пісенним репертуаром керівник повинен продовжувати працювати і над вивченими раніше творами. Особливо це стосується творів композиторів класиків, народних пісень, творів а сареlа.

Саме такі твори стануть “золотим фондом” у репертуарі колективу в результаті постійного їх художньо - технічного удосконалення.

Кожен керівник повинен пам’ятати, що однією з форм творчого зростання колективу є його концертна діяльність. Успіх виступу багато в чому залежить від його підготовки.

Подані рекомендації, щодо організаційної та навчально-виховної роботи складають лише частину творчого процесу навчання дітей вокально – хоровому мистецтву. Практичне застосування даних порад на основі творчого осмислення буде запорукою подальшого творчого розвитку дітей, зростання їхньої художньо - виконавської майстерності.

У процесі навчання співу починає розвиватися дитячий голос, а також вирішуватися виховні завдання, пов’язані з вихованням особистості дитини.

Питання дитячого співу є предметом вивчення не тільки спеціальної педагогіки, я й естетики, методики, фізіології та інших наук.

Кожна з них розглядає окремий аспект виховання - це якісна зміна голосу, режим навантаження дитячого голосу, гігієнічні норми співу.

В якості звучання дитячих голосів як у дзеркалі, відображається методика викладання вокалу педагогом.

Методика роботи з вокально-хоровим репертуаром

Етапи розучування музичного твору


  1. Підготовка керівника до роботи над твором.

  2. Ознайомлення дітей з твором, його показ.

  3. Технічний етап освоєння музики і тексту.

  4. Завершальний етап, пов’язаний з художнім удосконаленням виконання твору .


Підготовка вчителя до роботи над твором – це добір матеріалу, пов’язаного з історією його виникнення, відомостей про авторів музики і тексту; повний аналіз музики та тексту з виявленням усіх можливих труднощів; підготовка питань, пов’язаних з аналізом твору дітьми; добір вправ, прийомів, які б сприяли засвоєнню самої пісні й особливо складних місць; встановлення цезур для дихання, розподіл динаміки, словесних логічних наголосів; визначення виконавського плану відповідно до розвитку художнього образу; вибір темпу з урахуванням його можливих відхилень у зв’язку зі змістом.

У підготовку керівника до занять входить обов’язкове знання музики і тексту напам’ять.


Ознайомлення дітей з твором, його показ

Перед показом твору має бути проведена невелика вступна бесіда, мета якої викликати зацікавленість дітей до роботи над твором, допомогти зрозуміти та розкрити художній образ, свідомо і емоційно його сприйняти.

Для активізації сприйняття та уваги дітям необхідно перед показом твору ставити запитання, пов’язані з визначенням його характеру, настрою, засобів музичної виразності.

Показ пісні – найвідповідальніший момент, це ключ до подальшої роботи з погляду зацікавленості і бажання працювати над нею.

Виконання керівника(вчителя) повинно бути взірцем до якого мають прагнути діти. Можна демонструвати пісню, використовуючи і технічні засоби, але сам запис і апаратура мають бути якісними.

Показуючи пісню керівник не повинен співати голосно, головне не сила його голосу, а вміння виразно розкрити художній образ, навіть при обмежених вокальних здібностях.


Технічний етап освоєння музики і тексту

а) Розучування мелодії

      • в молодшому віці цьому виду діяльності відводиться 15 хвилин. Під час заняття можна повертатись до співу, але обов’язково при чергуванні різних видів діяльності;

      • в старшому віці цьому виду діяльності відводиться 20-30 хвилин, знову ж таки з різноманітністю методичних прийомів.

Розучування як правило проводиться за фразами. Дітям легше розподіляти дихання, брати його на початку кожної нової фрази. Працюючи над новою піснею, доцільно дати дітям можливість якомога більше поспівати, отримавши від цього задоволення. У цьому випадку питанням аналізу відводиться менше часу, але це доповнюється на наступних заняттях.

Розучування необхідно проводити із застосуванням наочності, тобто використовувати плакати нотного запису пісень з текстом для кожної нової пісні. Усі складні моменти в пісні (розспіви – проспівування декількох звуків на один склад; довгі за тривалістю ноти, складні інтервали, акорди) необхідно на кожному плакаті виділити іншим кольором. Наприклад, інтонаційні труднощі виділяти червоним кольором; ритмічні – синім, і в дітей з’являється свідома реакція на конкретну складність, усунення її при цьому полегшується.

Аналіз звуковисотних та ритмічних особливостей пісні перед розучуванням полегшує її засвоєння. Найбільш складні моменти бажано відпрацювати до розучування на спеціальних вправах.

У роботі над складними місцями можна скористатися такими прийомами:



      • вчити в повільному темпі;

      • складні мелодичні ходи, інтервали відпрацювати окремо із зупинкою на кожному звуці з невеличким акцентом, використовуючи прийом стаккато;

      • для більшої слухової активності проспівувати закритим ротом на окремий склад. Цей прийом сприяє рівності звукової лінії, чистоті інтонації, ансамблевій злагодженості.

      • музичні фрази, написані у високій теситурі доцільно вчити у транспортуванні з поступовим попівтоновим поверненням у тональність оригіналу або транспортувати пісню у зручну для дітей тональність;

      • чергувати спів сидячи та стоячи (розспівування – стоячи, що забезпечує активність всього співочого апарату; розучування – сидячи; повторення вивчених творів – стоячи);

      • для постійного набуття і закріплення співацьких прийомів і навичок бажано на одному занятті працювати над двома різнохарактерними творами, які знаходяться на різній стадії розучування. Для активної реакції на якість власного виконання корисно спів дітей записувати використовуючи технічні засоби з обов’язковим аналізом і прослуховуванням.

б) Робота з текстом

      • ознайомити дітей з текстом, виразно прочитавши його напам’ять, створивши певний поетичний образ;

      • за допомогою пошукової ситуації дати можливість дітям відповісти на такі запитання (яка за характером повинна бути музика, виходячи з поетичного образу, в якому темпі повинна бути написана і виконуватися в якому ладу, з якою динамікою);

      • у молодшому і старшому віці тексти записувати недоцільно;

      • текст швидше запам’ятовується в процесі розучування мелодії і тексту;

      • у роботі над текстом необхідно вчити дітей інтонаційно усвідомленій вимові, з дотримуванням логічних наголосів, із виділенням слів, які висловлюють основну думку фрази, музичного речення;

      • пісні, які виконуються у швидкому темпі потребують окремої роботи над текстом щодо його розбірливості. Вимова повинна бути чіткою, при мінімальному русі артикуляційних органів. Корисно промовляти текст скоромовкою при невеликій силі звуку, слідкуючи за чіткою артикуляцією.



Робота над багатоголоссям


Основне завдання – це розвиток почуття ансамблю, злагодженості у виконанні. Діти повинні вміти слухати, відрізняти, аналізувати напрям і рух мелодії в голосах, координувати звучання свого голосу з голосом товариша, мінятися голосами, що сприяє розвитку гармонічного слуху усіх вихованців, і як результат – вільному володінню навичками дво-, триголосого співу. Вправи підбираються з урахування зручної теситури для голосів. При розучуванні дво-, триголосих творів не варто довго затримуватися на вивченні голосів з початку і до кінця, краще вивчити голоси однієї-двох фраз і об’єднавши їх, дати можливість дітям почути спільне звучання всіх голосів. Ансамблеве звучання, використання контрастної динаміки у звучанні двох-трьох голосів, спів однієї із партій закритим ротом або на визначену голосну – все це розвиває дітей, виховує у них почуття ансамблю, привчає слухати звучання свого голосу та координувати його з іншими голосами.

Усі методичні прийоми, про які йшла мова, можуть дати позитивний результат тільки при систематичній, цілеспрямованій роботі, творчій атмосфері, яка направлена на вдосконалення виконавської майстерності та розвиток дитячого голосу.


Методологія вокального виховання
Виховання голосу

У процесі навчання співу по­чинає розвиватися дитячий голос, а також вирішуються виховні за­вдання, пов'язані з формуванням особистості дитини. Питання ди­тячого співу є предметом вивчення не тільки спеціальної педагогіки, а й естетики, методики, фізіологи, акустики, медицини та інших наук. Кожна з них розглядає окремий ас­пект виховання — це якісна зміна голосу, режим навантаження дитя­чого голосу, гігієнічні норми співу. В якості звучання дитячих голосів, як у дзеркалі, відображається мето­дика викладання педагога.

Вокальна педагогіка розвива­ється в кількох напрямах:

- розвиток голосового апа­рату;

- музичне виховання;

- виховання художнього й во­кального смаку;

- виконавська майстерність.

Ці напрямки нерозривно пов'язані один з одним і є ланками єдиного цілого - вокаль­ної культури співака. Серед цих напрямів головним є - розвиток голосового апарату, виховання співочої техніки, без якої не можливе виховання виконавської майстерності.

Для цього педагогу перш за все потрібно:

- володіти методологією роз­витку голосу, яка допомагає визначити для вихованця правильний режим;

- мати загальні знання з фоніатрії, фонопедії, які дають змогу своєчасно фіксувати відхилення від норми;

- мати вокальний слух, який дає можливість слідкувати за тим, як звучить голос, визначати правильність звукоутворення та звукоподачі;

- знати основи психології.
Характеристика голосу

За вмістом обертонів дитячі го­лоси бідніші за голоси дорослих, особливо в молодшому шкільному віці. Вони відрізняються від дорослих голосів більшою легкістю та сріблистістю.

Вокальна робота з дорослими та дітьми базується на однакових методичних принципах. Заняття розпочинаються з попереднього ознайомлення з голосами та му­зичними даними учнів. Голосові дані визначаються за такими озна­ками:


  • тембром;

  • теситурою;

  • діапазоном;

  • перехідними нотами;

  • примарним звучанням.
    Починати прослуховування учня потрібно зі знайомої пісні. Педагогу бажано гармонічно під­тримати спів учня грою на інстру­менті та підібрати тональність, у якій дитині буде зручно виконува­ти пісню.

Робочий діапа­зон — це той обсяг звуків, який людина, яка співає, відтворює без ускладнень. Робочий діапазон менший за увесь діапазон голосу. У високих голосах він буде «мі» І октави - «мі» II октави. У низь­ких голосах — «до» І октави - «до» ІІ октави.

До 9—10 років робочий діапазон у дітей менший за октаву — це «ре», «мі» І октави - «сі» І, «до» II октави.

У зручній теситурі співак буде вільно та природно співати, і тому простіше визначити тембр та тип його голосу. Виконання пісні учнем дає можливість визна­читись із музичними та виконав­ськими здібностями дитини. Після виконання пісні можна перевіря­ти робочий і загальний діапазон, повний обсяг голосу. Діапазон голосу можна визначити на відповідних вправах: спів тризвуків, тетрахордів.

Прослуховуючи пісню, слід відокремити особливо яскраві кілька звуків, які називаються примарними звуками. Примарне звучання є початковим етапом ви­ховання співака.

Зона примарного звучання у дітей від 8 до 1З років:

• 8—9 років: «фа» І — «ля» І;

• 10—11 років: високі голо­си — «соль» І — «сі» І, «до» II;

низькі голоси — «фа» І — «ля» І;

• 12—13 років: високі голоси — «ля» І - «до» П;

низькі голоси —«мі» І ,«фа» - «ля»

Виявлення природного темб­ру — головна мета для вчителя. Трапляється, що природне за­барвлення голосу дитини важко виявити відразу. Дітям прита­манно копіювати дорослі голо­си різноманітних естрадних спі­ваків. Під час прослуховування дитина може співати в манері якогось співака, а за наступно­го дослідження її голосу може з'ясуватися, що учень має інший тембр.

Разом із діагностикою голосу звертаємо увагу на особливості голосоутворення, а саме на: вдих, подачу звуку, звучання голо­су, видих під час співу, роботу артикуляційного апарату та дикцію.

Особливості голосоутворення мо­жуть бути задовільними. Вони збі­гаються з професійними співочи­ми навичками. Також особливості голосоутворення можуть бути незадовільними: квола артикуляція, поверхове дихання, тучний вдих при піднятих плечах, переддихальна або тверда атака, дуже за­жата нижня щелепа, напружений язик, дефекти мови.

Перед голосоутворенням ро­биться вдих, який визначає видих. Вдих здійснюється завдяки руху діафрагми та м'язів живота.

Видих можна регулювати під­свідомо, тому його організації слід приділяти особливу увагу; Необ­хідно домагатися спокійного та достатньо глибокого вдиху.

Наступною педагогічною ме­тою є організація потрібної ата­ки звуку.

У дітей це майже м'яка атака. Важливо, щоб атака була чіткою, щоб той, хто співає, брав звук відразу, без «в'їздів» і при­звуків, ніби зверху. У вихованні такої атаки допомагають вправи на стакато.

Разом із подачею звуку діти опановують уміння виспівувати, тягнути звук. Для цього викорис­товуються вправи на легато. Особливу увагу приділя­ють поєднанню звуків. Але при цьому треба стежити, щоб кожен попередній звук не «в'їжджав» у наступний.

Уже з перших занять треба за­гострити слухову увагу вихованця до тембрового забарвлення звуку. Спочатку діти з'ясовуватимуть загальні якості звуку, а саме — округлий чи неокруглий звук, місце його найбільшого резону­вання. Потім слухове сприйняття та навчання будуть ускладнюва­тися. Наприклад, діти зможуть з'ясувати, як звук звучить у ви­сокій чи низькій позиції, яскраво чи глухо. Разом з оцінкою зву­ку буде розвиватись і критич­не ставлення до нього. Усе це прийнято називати вокальним слухом. Це вміння засноване на слухових, м'язових, резонаторних відчуттях.

Із самого початку, щоб ство­рити хороші умови для засвоєння вокальних навичок, учням насам­перед потрібно навчитися добре слухати себе, особливості свого звучання. У цей період форму­ються основні слухові критерії. На цьому буде базуватись як вокально-технічна робота, так і художнє виховання співаків.


Вокальні вправи

Обов'язковими умовами фор­мування й удосконалення вокаль­них навичок є вправи. Вправам притаманні:



  • повторність;

  • визначена організація;

  • цілеспрямованість.

Окремі звуки в межах діапазо­ну голосу можна співати окремо, без систематичного зв'язку, бага­то разів, але від цього не буде ви­рівнюватись їх звучання. Коли ми окремі звуки розташуємо за сту­пенями, перетворимо їх на гаму, або на елементи гами та будемо їх співати зв'язно, тобто навмисно організуємо, то вони сприятимуть вирівнюванню звуків по всьому діапазону.

Спів вузьких і широких інтер­валів використовується для фор­мування однорідного звучання та вокальності голосних. Так само формуються інші вокальні навич­ки і на кожну навичку добираєть­ся кілька вправ. Щоб вправа за­безпечувала виконання й удоско­налення навичок, учню необхідно пояснювати, який звук необхідно відтворювати, за чим слідкувати під час співу.

Після кожної вправи педагог повинен зазначити, чи правильно її виконано, які були помилки і як їх виправити. Вправи зазвичай ви­конуються на початку заняття. Цю частину уроку називають розспі­вуванням.

Під час розспівування викорис­товуються добре знайомі вправи. Потім даються вправи на усклад­нення засвоєного чи на форму­вання нових навичок. Вони мають бути нескладними за мелодичним і ритмічним малюнком та легко запам'ятовуватися. Вправи дають­ся у мажорному ладі. На початку навчання вправи потрібно вико­нувати в спокійному, повільному темпі.

На початку роботи вправи потрібно співати з гармонічною підтримкою, а потім переходити до співу а-капела.

Досвід показав, що діти з різ­ними музичними здібностями за­вдяки послідовній, ретельно про­думаній роботі над розвитком му­зичного слуху, вокальних даних, здатні співати а-капела, дво-, три-, чотириголосся.

Інтонаційні вправи — це один з елементів у роботі з розвитку основних навичок.

Формування цих умінь, зді­йснюване послідовно протягом усього періоду навчання, є най­важливішим дидактичним завдан­ням і основою всієї діяльності

педагога.



Наступність у вокально-хоровому вихованні
Завдання за рівнями підготовки
Завдання початкового рівня підготовки (виявлення творчих здібностей обдарованих дітей.

– організувати набір дітей у гуртки та студії;



  • створити у новачків еталонне уявлення про жанр вокального ми­стецтва;

  • ознайомити з умовами на­вчання і вимогами до по­чатківців;

  • виявити рівень розвитку музичних здібностей вихованців.

Контрольний показник – спів в унісон.

Діти, які в процесі навчання проявляють яскраво виявлену музично-рухову обдаро­ваність, відповідний рівень вмінь та навичок з вокалу, акторської та хореографічної майстерності, мають можливість пройти початкову підго­товку за прискореним (скороченим) варіантом або бути відразу зарахованими в групи основного рівня.


Завдання основного рівня підго­товки (розвиток творчих здібностей обдарованих дітей)

- дати необхідні теоретичні знання та сформувати прак­тичні уміння та навички.

а) знати:


  • основи професійного співу, хореографічної, акторської майстерності, музичної теорії (з термінами і поняттями);

  • різноманітні виконавські стилі світового та вітчизняного вокального мистецтва.

б) уміти:

  • співати самостійно та в ан­самблі, користуватися мікрофоном;

  • поєднувати вокал та пла­стику;

  • відтворювати художній образ музичних творів.

в) прагнути:

  • розвивати музичні здібності ;

  • долати професійні та психологічні труднощі ("зажими", ніяковість, конфліктність тощо).

Контрольні показники для пе­реведення на вищий рівень підго­товки:

  • спів в унісон та з елементами багатоголосся;

  • участь у концертних виступах, масових заходах та творчих звітах студії .

Завдання вищого рівня підготовки (концертна діяльність та вдос­коналення майстерності):



    • вивчати та виконувати музичні твори різних стилів та напрямів; вдосконалювати вокальну та хореографічну майстерність вико­навців (індивідуальну та ансамб­леву);

    • сприяти формуванню творчої індивідуальної манери вико­навців (за індивідуальними про­грамами);

    • сприяти формуванню про­фесійного партнер­ства та сприятливого психологіч­ного мікроклімату в колективі.

Контрольні показники для вищого рівня підготовки:

  • активна участь у концертній діяльності колективу;

  • уміння створити музичний образ засобами вокальної, хореографічної та акторської майстерності;

  • стійке амплуа в ансамблі, власна манера виконання;

  • зацікавленість у сучасному розвитку світового та вітчизняного музичного мистецтва;

  • допомога початківцям у розвитку вокальних здібностей, вмінь та навичок, подоланні психологічних труднощів, підтримка успіхів учасників колективу.


Методичні поради щодо навчання вокалу
Про користь та шкідливість вокалу

Чим корисні заняття співом? Збільшується звучність голосу. З'являється красивий тембр. Розширюється діапазон. Розвивається музичний слух. Поліпшується дикція. Підвищується гучність. Ваша мова краще сприймається публікою. Особливо це важливо для людей, яким часто доводиться використовувати голос в своїй професійній діяльності (лекторам, вчителям, дикторам).

У процесі співу задіяно багато груп м'язів. Здійснювана ними фізична робота сприяє зміцненню здоров'я. Завдяки постійній вентиляції легенів значно знижується ризик захворювань дихальної системи.

Чи може вокал шкодити? На жаль, може, якщо неправильно займатися. Це може відбутися, якщо займатися без педагога, або педагог не дуже кваліфікований. Достатньо подивитися на черги до лікарів-фоніатрів, щоб зрозуміти, як часто це відбувається.

Деякі педагоги, прагнучи добитися миттєвих результатів, надмірно перенавантажують голос учня. Особливо це небезпечно для дитячого

вокалу.
Як займатися вокалом самостійно



1. Самоконтроль

Звичайно, займатися вокалом потрібно з професійним педагогом. Але, якщо ви зважилися самостійно проекспериментувати над собою, вас нікому контролювати в даний момент, то перша порада - обзаведіться диктофоном. Записи допоможуть вам відстежити неминучі помилки при виконанні вправ. Крім того, після певного часу ви зможете переконатися у власних досягненнях, порівнявши вокальний рівень перших і останніх записів.



2. Створіть умови для самостійних занять

Кожному співаку, що починає, потрібно знати одне з найважливіших правил: відстежувати власні помилки і виправляти їх можливо тільки в тому випадку, якщо ви себе добре чуєте!

Тому:

1) в приміщенні, де ви займатиметеся повинна бути повна тиша



2) постарайтеся, щоб поряд була яка-небудь поверхня, що відбиває звук (велике дзеркало, порожня стіна).

3) записуйте свої заняття на диктофон кожного разу, вчіться чути різницю у виконанні, оцінювати себе. Це розвиває слух.

Краще, якщо ви скористаєтеся цифровим диктофоном. Він дає мінімальне спотворення голосу.

3. Для того, щоб краще чути себе ви можете користуватися наступними прийомами:

- якщо ви співаєте з супроводом, прикрийте пальцем одне вухо (ми часто так робимо, розмовляючи по телефону в галасливому місці);

- якщо ви співаєте без супроводу, прикрийте таким же способом обидва вуха;

Коли ми хочемо щось краще розчути, ми прикладаємо до вуха складену долоню. Виконайте теж саме, тільки замість долоні прикладіть до вуха аркуш паперу

Ваша мета - створити напівзамкнений простір для звуку, щоб чути себе. Знайдіть таке положення аркуша, при якому ваш голос звучатиме наближено.
З чого починати

Розминка

Якщо ви хочете не тільки навчитися співати, але і з часом не втратити голос, то засвойте одне з найважливіших правил: завжди починайте заняття з «розігрівання» голосу. Це також важливо, як розігрівання двигуна перед експлуатацією автомобіля, або розминка м'язів в спортзалі. Тоді ваш голос прослужить вам довго вірою і правдою.

Розминка повинна починатися з вправ на дихання. Правильне дихання - це дихання носом. Хто уміє правильно дихати, той навчиться правильно співати.

- стійте прямо, але вільно

- вдихайте через ніс (рот закритий)

- видихайте поволі, в порожнині рота повинне бути відчуття округлості, немов ви прагнете стримати позіхання, при цьому тягніть звук «с» (здувається повітряна кулька). Добийтеся рівного звучання цього звуку.

"Зніміть плечі з вух!". Таку "жартівливу пораду" можна почути від викладача співу. Це значить опустити плечі і у жодному випадку їх не піднімати під час занять. "Плечі на вухах" - вірний знак, що співак дихає грудьми, а не животом. Дихання стає куцим, не повним. Співак з таким диханням "обкрадає" свої голосові можливості. Більше того, напружуються м'язи шиї, потилиці і плечей. "Затиск" передається горлу і звук стає затиснутим.

З часом треба так натренувати дихання, щоб під час співу ви вільно могли:

- утримувати повітря всередині

- виводити повітря поволі і рівномірно, при чому стільки, скільки потрібно зв'язкам

Довіряйте своїм відчуттям. Визначити потреби зв'язок просто: якщо горло "втомлюється" або йому не комфортно, значить, відбувся перебір або недобір повітря при вдиху.
Як справлятися з довгими нотами

У пісні довгі ноти - це голосні звуки. Саме з цими нотами, як правило, виникають основні проблеми. Щоб справитися з ними, спробуйте наступне: проспівайте цю пісню без приголосних, виспівуючи тільки голосні. Спочатку поволі, потім в потрібному темпі. Застереження: не забувайте при цьому про правильне дихання.



Як справлятися з високими нотами

Для того, щоб «подолати» високу для вас ноту, витягуючи її, просто гарненько відкрийте рот (як на прийомі у стоматолога). Це нота повинна «впасти» на нижню щелепу.

Застереження: слухайте себе, звук не повинен бути різким і відвертим.

Щоб зробити звук округлим приємним, уявіть, що у вас в роті яблуко і співайте, зберігаючи це відчуття.


Як не переходити на крик

У співі, як і у вправах, дуже важливо не переходити на крик. Це шкідливо для зв'язок. Прагніть знайти середній рівень гучності, зручний для вашого голосу. Ніколи не допускайте співу «на межі» гучності. Зберігайте відчуття запасу можливостей голосу.

Не «застрягайте» на одній пісні. Прагніть працювати над трьома-чотирма піснями в один період. Різноманітність мелодій і ритмів піде на користь, як вашому слуху, так і голосу.
Як співати в мікрофон

Відкриємо маленький секрет тим, хто ніколи не співав з мікрофоном або співав, але не знає, як це робити правильно. По-перше, мікрофон треба тримати строго паралельно підлозі, тобто горизонтально. По-друге, максимально близько до рота, майже торкаючись його губами.

Прагніть не займатися вокалом на повний шлунок. Оптимальний проміжок між їжею і заняттями має бути 3 -4 години. При порушенні цього правила надалі з'являється гойдання звуку.

Під час співу не затягуйте себе туго одягом або ременем. Це порушує свободу дихання.

Підходьте до занять усвідомлено, частіше прислухайтеся до своїх відчуттів. Якщо ви відчуваєте стомленість, біль в горлі, млявість, зробіть перерву в заняттях до повного одужання. Якщо після занять з'явилися неприємні відчуття в горлі, значить певні вправи були зроблені невірно. А це може заподіяти шкоду голосу. Тому краще всього займатися під контролем досвідченого педагога.

Тим, хто вирішив всерйоз зайнятися вокалом, слід знати, що перший місяць - це обережне засвоєння вправ, пробна настройка голосового апарату. Тому, не треба старатися, займаючись більш 2-х разів, на тиждень, по 15 хвилин в день.

І ще одне правило: у вокалі, як в спорті, тільки регулярні вправи приводять до результатів.

Рано чи пізно, досягнувши певного рівня у вокалі, вам захочеться нових звершень, і ви відчуєте необхідність присутності педагога. Але самостійна робота, безумовно, корисна. Вона дисциплінує і розвиває.



Схема щоденних занять

Уміння співати - це навичка, що виробляється багаторазовим повторенням дій, які приводять до позитивного результату. Якби для співу було достатньо тільки знань, то по прочитанні книжок або статей вокаліста очікувало би одразу світове турне. На жаль (або на щастя), оволодіння вокальними навиками вимагає постійних, методичних тренувань. Пропонуємо схему щоденних занять, яка дозволить, не перевтомлюючи голосовий апарат, досягти максимальних результатів за короткий час.

Спершу - загальні зауваження. Існує думка, що вранці займатися важко і навіть шкідливо. Звичайно, багатьом вокалістам ранішні заняття даються важче, ніж вечірні. Але для справжнього професіонала час не повинне мати значення: вранці, вдень, увечері і вночі голос повинен звучати якщо не ідеально, то хоча б добре. Адже не відомо, на який час припаде відповідальне прослуховування або запис на студії. В музичних навчальних закладах, як правило, заняття починаються з 10 ранку, а всі іспити з 11 ранку. Отже, студентам доводиться привчатися співати вранці. А ось співати одразу після обіду або вечері дійсно і важко і шкідливо. По-перше, порушується процес спокійного перетравлення їжі, а по-друге, діафрагма тисне на шлунок і може викликати неприємні відчуття. Тому після прийняття їжі повинно пройти не менше 2 години. Але спів на голодний шлунок також може бути небезпечний для здоров'я. У результаті тиску діафрагми на шлунок починає вироблятися шлунковий сік, що роз'їдає за відсутністю їжі сам шлунок. Якою ви тільки що прийшли з роботи або навчання і дуже голодні, перед співом рекомендується з'їсти небагато фруктів, кисломолочних продуктів, йогурт або булочку. Після цього можна без шкоди для здоров'я позайматися вокалом, а після - щільно поїсти.

Тепер поговоримо про самі заняття. Починати рекомендується з дихальних вправ - вони розігрівають вокальний апарат, готуючи його до подальших співацьких навантажень:

- Спинне дихання 1-1.5 хвилини

- Активний вдих, активний видих 1 -2 хвилини

- Рівномірний видих (бажано лежачи) 7-10 разів

Далі при необхідності (наприклад, на початку навчання або у відновний період після довгої перерви) робляться вправи на зміцнення м'язів язика, м'якого піднебіння і губ. Всі разом 3-4 хвилини. Для економії часу можна чергувати з дихальними вправами.

Наступні 5-10 хвилин необхідно присвятити стаккатним вправам. Якщо ви займаєтеся недавно, то співайте прості вправи в повільному темпі. Якщо ви вже освоїли швидкі стаккато, наступною вправою можуть бути вони.

- Прості стаккато 3-5 хвилин

- Підтяжки швидкого темпу 2-3 хвилини

- Швидкі стаккато 2-3 хвилини

Далі йде блок легатних вправ. Прості легато, повільні підтяжки можуть слідувати один за одним в будь-якій зручної вам послідовності.


  • Прості легато 3-4 хвилини

- Повільні підтяжки 4-5 хвилин

Наступним номером нашої програми виступають дикційні вправи. До них відносяться всіма І-Е-А-О-У-О-А-Е-І із приголосними або без, робота з відкритими голосними А-О-Е, вправи на зміцнення м'язів язик і розслаблення нижньої щелепи.

- Відкриті голосні А-О-Е - 1-2 хвилини

- Вирівнювання голосних І-Е-А-О-У-О-А-Е-І - 2-3 хвилини

- Додавання приголосних в І-Е-А-О-У-О-А-Е-І - 2-3 хвилини

- Інші вправи 2-3 хвилин

Останніми виконуються нові вправи, які ви тільки почали вивчати або складні вправи на різні види вокалізу. На все це вам доведеться витратити не менше 7-10 хвилин. Ось орієнтовний перелік вправ (не обов'язково виконувати все):

- Вправи на техніку бігкості: чистота інтонації на стаккато і легато в швидкому темпі.

- Крупне діафрагменне вібрато.

- Прикриття верхнього регістру: стрибки і гліссандо

- Вправи на розвиток верхнього регістру

- Інші вправи

Якщо вам необхідно заспівати великий пісенний репертуар, то скоротіть розспівування до 10-15 хвилин, скориставшись мінімальною схемою.
Дихальні вправи

1. Роздування вогню. Наберіть повні легені повітря і з силою роздувайте уявний вогонь протягом хвилини, уявіть, що роздути його треба обов'язково. Від гіпервентилляції у багатьох може появитися легке запаморочення, але в цьому немає нічого страшного, це лише свідчить про те, що вправа виконується правильно.

2. Собачка. Уявіть себе на деякий час собакою. Встаньте перед дзеркалом, висуньте язика і починайте швидко вдихати і видихати протягом хвилини. Поступово збільшуйте швидкість дихання, наскільки це тільки можливо. Повторіть цю вправу раз п'ять. Обов'язково тримайте при собі воду, оскільки зв'язки і глотка пересихають через активне дихання і задоволення вам це не принесе.

3. Комплексне дихання. Ця вправа досить складна і вимагає достатньо доброї координації дихальних м'язів». Рахуючи до 5, вдихайте "животом", при цьому живіт надувається, як м'ячик. Не видихаючи продовжуйте вдихати грудьми теж на рахунок 5, при цьому стежте, щоб плечі не підіймалися. Затримайте дихання, відлічіть до 5 і почніть повільний видих. Видих проводиться в зворотній послідовності, кожного разу рахуючи до п'яти - грудьми, животом і в кінці затримуємо дихання.

Щоб успішно виконати цю вправу потрібно розподілити кількість повітря, яке вдихається/видихається грудьми і животом. Рекомендується вдихати поволі, рівним, постійним струменем повітря. Якщо ця вправа у вас виходить без проблем, то збільшуйте відлік до десяти.

Як працювати над піснею

Будь-яка справа вимагає ґрунтовного підходу. Тому, коли ви приступаєте до роботи над новою піснею, не прагніть відразу працювати над драматургією, динамікою, звуком. Розділіть роботу на частини. Такий підхід приводить, як не дивно, до більш швидкого, а головне, якісного результату.

Перше, що ви повинні зробити, працюючи над новою піснею, це вивчити мелодію. Не намагайтеся приклеїти її де слів. Текст приховає від вас дійсну звуковисотну криву мелодії. І ви співатимете невпевнено і, як наслідок, "мимо нот". Набагато правильніше вокалізувати мелодію на зручну голосну. Таким чином, ви ізолюєте музичну складову пісні і природно можете надати їй більше уваги.

Одночасно з роботою над точністю інтонації розберіться з диханням. Пам'ятайте, що задача в тому, щоб брати дихання не якомога рідше, а якомога частіше, не забуваючи при цьому про фразування і кантилену. Загальне правило таке - змінюйте дихання в кожній паузі. На початку пісні або після програшу робіть активний вдих носом, в решті випадків використовуйте активний видих із зміною дихання. Дихання зручно проставляти галочками в нотах або в тексті. Це забезпечить вам підказку, поки організм не запам'ятає дихальний скелет пісні.

Паралельно з вищеописаною роботою можна зайнятися і текстом. Прочитайте текст кілька разів, визначте можливі дикційні складнощі (декілька приголосних підряд, необхідність швидко промовити деякі уривки, мовні труднощі, якщо ви співаєте на іноземній мові). Ізолюйте їх від основного матеріалу і почитайте як скоромовки, вимовляючи чітко і поступово збільшуючи темп. Доведіть темп до більш швидкого, чим це буде необхідно в пісні. Це дасть вам запас міцності.

Після технічної роботи прийшла черга роботи творчої. Почитайте текст як вірші. Подумайте про драматургію, яку підкажуть вірші, придумайте, або пригадайте ситуацію, на фоні якої могли б розгортатися описані в тексті події або сказані дані слова. Це дасть вам можливість пропустити річ через себе, забарвити пісню живою людською емоцією.

Тепер прийшов час все з'єднати. Постарайтеся, щоб в результаті не постраждав жоден з компонентів. На цьому етапі має сенс затриматися довше. Це дасть вам можливість укласти пісню у вокальному апараті. Тепер запишіть своє виконання на магнітофон і постарайтеся об'єктивно оцінити запис. Не піддайтеся першій реакції: "Все погано!!!" або "Все відмінно!" послухайте ще раз, надайте увагу дрібницям. Задайте собі питання: чи зрозумілий текст? Чи вірна музична інтонація? Чи не провалені низькі ноти і чи не дуже відкриті верхи? Виправте недоліки і запишіться знову. Для якісного виконання цього часто буває достатньо. Але якщо пісня глибока і складна, текстовий матеріал цікавий, можна піти далі. Пошукайте звук, задіюючи по черзі різні резонатори, різні прийоми звуковидобування. Продумайте виконання вокального твору, імпровізуйте з ритмом, поміняйте фразування, змістіть кульмінацію. Іноді пісня від цього сильно виграє, іноді міняється до невпізнання.

Як позбутися хвилювання на сцені

Нарешті, ми торкнемося теми, яка хвилює всіх артистів без винятку - страх сцени. Кожен, абсолютно кожен музикант або артист - хай навіть професійний і активно концертуючий - хвилюється перед виходом на сцену. Це цілком природне явище - всі люди схильні до емоцій в тій або іншій мірі. Питання в тому, як справлятися з цими емоціями і як спрямовувати їх в потрібне русло. Як не дати захлиснути вас і не дозволити перерости в страх, паніку?

Всім відомо, що з практикою виступів приходить досвід, і багато людей вдаються до перевірених протягом років прийомів, хитрувань, що рятують їх у важкий момент. Поза сумнівом, необхідна деяка частка артистизму і вправності, щоб виглядати на сцені невимушено і розкуто, але якщо ви відчуваєте, що це дуже складно - просто не беріться. Для тих, хто упевнений в успіху немає перешкод.

Уявіть собі наступну картину - ви стоїте перед сценою і через п'ять хвилин ваш вихід. Які емоції хвилюють вас у цей момент? Багато кому достатньо тільки уявити таку картину, як кров починає кипіти від викиду адреналіну. В грудях щемить, в ногах наступає відчуття слабкості, а в горлі все пересихає так, що важко навіть говорити, не те що співати. Знайомо? Далі - гірше. У момент вашого виходу наступає паніка. Ви насилу переставляєте ноги, починає нудити, і все ваше внутрішнє враження від виступу залишається зіпсованим.

Річ у тому, що хвилювання, яке ми відчуваємо перед виходом - це прояв енергії, яка переповнює нас. Варто спрямувати її в потрібне русло -і ви перемагаєте, варто піддатися їй і пустити все на самоплив, тоді все буде навпаки. Отже, пропонуємо ознайомитися з трьома речами, необхідні для успішного "страх-менеджменту".

Перша і найважливіша складова успішного виступу - це вдалий контакт з публікою. Якщо ви налякані тим, що на вас дивитимуться і слухатимуть, або тим, що вас оцінюватимуть і критикуватимуть, то ви неодмінно виглядатимете неприродно і незграбно, публіка від вас відвернеться, а це значить, що ви просто не готові до виходу. Ви повинні бути стурбовані зовсім іншими речами, а саме - тим що ви зробите щось таке, що настроїть публіку проти вас. До речі кажучи, це обов'язково відбудеться, якщо вона відчує ваш негативний настрій, або страх.

Ви повинні відчути контакт з публікою, теплу атмосферу хоча б з декількома людьми зі всього залу. Тобто це необхідна і достатня умова, висловлюючись мовою математики.

Виберіть очима декількох чоловік з натовпу, хай це будуть ваші знайомі або люди, які вам показалися симпатичними і співайте для них. Хай цей виступ буде присвячений їм. Знайдіть людину, яка дивиться на вас і посміхніться їй, або просто кивніть, загалом - встановіть контакт. Як тільки ви це зробите, ви відчуєте деякий підйом - адже ви вже не одні на цій сцені, з вами вони - ті, з ким ви в контакті. Співайте дивлячись в очі окремим людям, пробіжіть поглядом трохи вище за голови глядачів, кивніть в публіку, хай кожен думає, що це було зроблено для нього. До речі, у жодному випадку не виходьте на сцену з гордовитою міною. Публіка набагато розумніше за нас, навіть якщо вона неабияк агресивна. Саме публіці видніше, що ви робите правильно, а що ні, і ваше ставлення до неї повинно бути дружнім, тому що ви вийшли, щоб підкорити їх серця, а не викликати заздрість до того факту, що ви стоїте на сцені.

Друге правило - думайте і відчувайте те, про що ви співаєте. Ви просто зобов'язані проживати текст, стати тою самою людиною, яка розказує історію, а не програвачем, який відтворює платівку з математичною точністю. Якщо ви думатимете про це, то страх сцени відступить, поступившись місцем емоціям які несе текст. Емоції, не можуть бути штучними, тому що вони індукуються страхом сцени, а страх це найсильніша емоційна складова всього нашого життя. Страх сцени у всіх цих випадках повинен бути направлений на генерацію емоцій в ході того, що артист вживається в образ. Таким артистам публіка вірить, і якщо при цьому артист у контакті з нею, то все гаразд.

Будьте готові до виступу наперед. Ви повинні бути упевнені в матеріалі, який ви виконуєте. Вивчіть текст так, щоб вас розбудили вночі і ви могли розповісти або наспівати його без запинки. Вивчіть мелодію, якщо відчуваєте, що у вас проблеми з точною інтонацією. Визубріть її так, щоб вона була вбита в м'язову пам'ять. Все це звучить дуже легко, але деякі люди, навіть при дотриманні всіх правил відчувають неконтрольований страх сцени. Таким людям варто порадити одне - вам треба один раз переступити через це. Не намагайтеся це зробити на сцені, просто потрібно створити собі умови, при яких ви зможете повторно переступати через свій страх.


Методична література

  1. В. Павлик. Охоронці дитячих голосів.Шкільний світ. 2009, № 14.

2. Підготовка до проведення занять в гуртку. Позашкілля , 2008, №3.


3.С. Ріггз .Співайте як зірки. Повна програма вдосконалення вашого голосу.

К.,2007.

4. Підготовка до проведення занять в гуртку. Позашкілля , 2008, №3.
5.Загальні рекомендації щодо навчання вокалу. К., 2005

6.В.Демянчук. Теорія та практика роботи з хором та вокальним ансамблем.

Т., 2001

7.І. Способін “Елементарна теорія музики”, “Музика”, 1973

8. Є. Смоліна. Сучасний урок музики. Я., 2007

9. І. Зеленецька. Співають діти на уроках музики початкових класів. К.,2008.



Методист вокально-хорового жанру Вовк Н.М.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка