«Організація обліку розрахунків з покупцями І замовниками в пп «Зарічне» Бердичівського району Житомирської області»



Сторінка1/7
Дата конвертації23.10.2017
Розмір1.06 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Житомирський національний агроекологічний університет


Економічний факультет

Кафедра бухгалтерського обліку


Курсова робота

з Організації обліку

на тему:

«Організація обліку розрахунків з покупцями і замовниками в ПП «Зарічне» Бердичівського району Житомирської області»

Виконав:

студент1групи

ОКР «Спеціаліст»

спеціальності «Облік і аудит»

денної форми навчання

______________

Науковий керівник:

старший викладач



Цибуля Неоніла Дмитрівна

Житомир – 2011



Зміст

Вступ………………………………………………………………………..……4

Розділ 1. Теоретико-нормативні аспекти формування механізму розрахунків з покупцями та замовниками в процесі господарської діяльності………………….6


    1. Економічний зміст і роль розрахунків з покупцями і замовниками в господарській діяльності…...………………………………………..………………...6

    2. Науково-нормативне забезпечення обліку, контролю і аналізу розрахунків з покупцями і замовниками……………………………………………..9

    3. Механізм та інструменти управління розрахунками з покупцями і замовниками в сучасних умовах господарювання………………………………….14

    4. Міжнародні нормативи та зарубіжний досвід в організації облікового процесу розрахунків з покупцями та замовниками …...……………………………17

Висновки до розділу 1………………………………………………………….21

Розділ 2. Побудова системи облікового забезпечення управління розрахунками з покупцями та замовниками в ПП «Зарічне» Бердичівського району Житомирської області……………………………………………..………....22

2.1. Організаційна характеристика та оцінка економічного стану розвитку підприємства…………………………………………………………………..………22

2.2. Оцінка стану облікового процесу розрахунків з покупцями та замовниками…………………………………………………………………………...26

2.3. Суб’єкти, об’єкти і завдання облікового процесу розрахунків з покупцями та замовниками на підприємстві………………………………………..28

2.4. Організація первинного обліку розрахунків з покупцями та замовниками…………………………………………………………………………...30

2.5. Організація синтетичного і аналітичного обліку...………………...……33

2.6. Податковий облік розрахунків з покупцями та замовниками.…………………………………………………………………………..37

2.7. Формування системи управлінського обліку розрахунків з покупцями і замовниками…………………………………………………………………………...40

2.8. Формування і використання розрахунків з покупцями і замовниками в системі показників фінансової, податкової і статистичної звітності……….……..44

2.9. Напрями удосконалення облікового процесу розрахунків з покупцями і замовниками…………………………………………………………………………...48

Висновки до розділу 2……………………………………………………….…52

Розділ 3. Організація контрольної і аналітичної роботи на підприємстві………………………………………………………………………..….53

3.1. Завдання, сутність, мета і суб’єкти аналітично-контрольної роботи в системі управління розрахунками з покупцями і замовниками на підприємстві…………………………………………………………………………...53

3.2. Об’єкти, суб’єкти контролю розрахунків з покупцями і замовниками…………………………………………………………………………...58

3.3. Аналіз розрахунків з покупцями і замовниками………………………...63

3.4. Оцінка резервів аналітично-контрольної роботи в системі управління розрахунками з покупцями і замовниками………………………………………….67

Висновки до розділу 3………………………………………………………….70

Висновки і пропозиції………………………………………………………….72

Список використаної літератури…………………………………………...…73

Додатки:…………………………………………………………………………78

Вступ
Чітка організація обліку розрахунків з покупцями і замовниками має велике значення, так як здійснює безпосередній вплив на швидкість обертання обігових коштів, а своєчасність надходження грошових коштів веде до зростання рівня платоспроможності та абсолютної ліквідності будь-якого господарюючого суб’єкта.

Актуальність теми нашого дослідження можна розглянути з багатьох сторін, адже чітка організація розрахунків з покупцями має велике значення, так як здійснює безпосередній вплив на зменшення кредиторської заборгованості.

Керівництву підприємства необхідно мати достовірну інформацію про стан розрахунків з покупцями та замовниками. Необхідною передумовою достовірності інформації є ведення обліку розрахунків згідно законодавства, здійснення своєчасного контролю і аналізу стану взаєморозрахунків і заборгованості.

Облік розрахунків з покупцями та замовниками є достатньо важливим об'єктом у обліково-звітному процесі. Як ми знаємо підприємство не є замкнутим середовищем, воно постійно взаємодіє в своїй діяльності з контрагентами (постачальниками, кредиторами, покупцями тощо).

Об'єктом дослідження є діяльність приватного підприємства "Зарічне".

Предметом дослідження є організація і методика обліку на приватному підприємстві "Зарічне".

Метою написання даної роботи є обгрунтування теоретичних і методологічних положень з обліку розрахунків з покупцями і замовниками, а також розробка практичних рекомендацій по удосконаленню організації обліку даних розрахунків.

У відповідності з метою була поставлена сукупність наступних завдань:



  • вивчення нормативно-правової бази по даній темі дослідження;

  • визначення фінансового стану базового підприємства;

  • визначення облікової політики підприємства, складу і функціональних обов’язків бухгалтерії;

  • вивчення методологічних аспектів організації обліку розрахунків з покупцями і замовниками;

  • дослідження ведення аналітичного і синтетичного обліку розрахунків з покупцями на підприємстві;

  • формування рекомендацій щодо покращення організації обліку розрахунків.

В ході написання курсової роботи, було застосовано метод теоретико-емпіричного дослідження, який включає у себе аналіз і синтез, порівняння й узагальнення.

Щодо практичного значення одержаних в процесі дослідження даної теми теми організації розрахунків, то їх можна застосувати в практичній діяльності ПП «Зарічне» і тим самим, налагодити розрахункову дисципліну на підприємстві.



Розділ 1. Теоретико-нормативні аспекти формування механізму розрахунків з покупцями та замовниками в процесі господарської діяльності


    1. Економічний зміст і роль розрахунків з покупцями і замовниками в господарській діяльності

У процесі господарської діяльності між суб’єктами господарювання виникають розрахункові взаємовідносини. Ці відносини пов’язані з формуванням основних та оборотних засобів, реалізацією виробленої продукції і наданих послуг, придбанням товарно-матеріальних цінностей, розподілом прибутку.

Встановлення господарських відносин суб’єкта підприємницької діяльності з іншими фізичними і юридичними особами передбачене виникненням між ними певних прав та зобов’язань.

Під зобов’язаннями сторін у цивільному законодавстві розуміють усі дії, які кожна зі сторін договору повинна здійснити на користь іншої сторони і які обумовлені договором, адміністративними актами, юридичними вчинками та іншими підставами, що не суперечать законодавству. На відміну від цього, у бухгалтерському обліку підприємства зобов’язання виникають не в момент укладення договору, а після здійснення однією зі сторін передбачених у ньому дій (або бездіяльності), внаслідок яких виникає заборгованість однієї сторони перед іншою.

Найбільшу частку у розрахункових операціях займають розрахунки підприємства з контрагентами. Основними контрагентами для підприємства є покупці і замовники.

Покупці – це юридичні або фізичні особи, які здійснюють купівлю продукції, виробленої самим підприємством-продавцем або придбаним ним у іншої організації для подальшої реалізації.

Замовниками виступають юридичні та фізичні особи, які замовляють у підприємства виконання різного роду робіт чи надання послуг [6].

У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату відразу, тобто відбувається кредитування покупця. Тому протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість покупців та замовників визначає П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість".

Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Юридичні та фізичні особи, які внаслідок подій, що відбулися, заборгували підприємству певні суми грошових коштів. їхніх еквівалентів або інших активів, є дебіторами [45].

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо її сума може бути достовірно визначена та існує вірогідність одержання за нею майбутніх економічних вигод.

Дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги за строками погашення з моменту виникнення поділяють на:



  • довгострокову дебіторську заборгованість;

  • поточну дебіторську заборгованість.

Дебіторську заборгованість, не погашену в строк, класифікують за строками непогашення і для кожної групи встановлюють коефіцієнт сумнівності, який підприємство визначає самостійно, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності збільшується із зростанням строків непогашення дебіторської заборгованості.

Довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка не виникає у процесі нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців від дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг і оцінюється за первісною вартістю.

Таку заборгованість включають до підсумків балансу за чистою реалізаційною вартістю, яку обчислюють як суму поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка виникає у процесі нормального операційного циклу або

буде погашена протягом дванадцяти місяців від дати балансу.

До розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю належать:


  • розрахунки з покупцями;

  • розрахунки за векселями одержаними;

  • розрахунки з іншими дебіторами.

Основні вимоги до визнання та оцінки резерву сумнівних боргів викладено в П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". В даному П(С)БО 10 визначені методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість, а також формування величини резерву сумнівних боргів. Величину резерву сумнівних боргів визначають, виходячи із платоспроможності окремих дебіторів або на підставі класифікації за строками непогашення. Сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, відносно якої існує невпевненість в її погашенні боржником.

Резерви сумнівних боргів дозволяється створювати тільки за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості в кінці року, в той час як сумнівні борги виникають в ході торгових операцій протягом року. Існують наукові думки, що необхідно нараховувати резерв протягом всього облікового періоду. На мою думку, розрахувати резерв сумнівних боргів доцільно перед складанням звітності, а використовуватися він буде протягом звітного року при потребі або безпосередньо перед складанням звітності.

Резерв повинен формуватись на базі експертних оцінок фінансового менеджменту підприємства.

Списання боргу на збиток внаслідок неплатоспроможності боржника не є анулюванням заборгованості. Ця заборгованість повинна відображатися на позабалансових рахунках з метою контролю за можливістю стягнення у випадку зміни майнового стану боржника. Термін, на який заборгованість повинна обліковуватись на позабалансовому рахунку, встановлюють деякі практики в три, деякі - в п'ять років з моменту списання. Зазначений термін повинен обиратися підприємством самостійно, але не менше трьох років з моменту списання заборгованості з балансу.

Для того, щоб списати безнадійну заборгованість, необхідно правильно документально оформити дану операцію. Дебіторська заборгованість, по якій закінчився строк позовної давності, списується за рішенням керівника підприємства.

Виникнення заборгованості пов’язано з тим, що одночасне виконання обома сторонами зустрічних зобов’язань за договором, відбувається дуже рідко. Як правило, спочатку, свої зобов’язання виконує одна із сторін, внаслідок чого у неї виникає право вимагати компенсацію за заборгованістю, а з іншої сторони – обов’язок оплатити цю заборгованість. Тобто у бухгалтерському обліку у першої сторони в складі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторської заборгованості, а з другої сторони виникає зобов’язання перед кредитором погасити цю заборгованість, яка називається кредиторською.




    1. Науково-нормативне забезпечення обліку, контролю і аналізу розрахунків з покупцями і замовниками

Розрахунки з покупцями та замовниками регулюються господарським законодавством. Господарське законодавство становить нормативну основу господарського правопорядку - правил організації, безпосереднього здійснення та управління господарською діяльністю.

Згідно розділу 4 Господарського кодексу господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

В таблиці 1.2.1. подано нормативні акти, що регулюють облік розрахунків з покупцями та замовниками.
Таблиця 1.2.1

Нормативні акти, що регулюють питання обліку розрахунків з покупцями тазамовниками



п/п

Нормативне джерело

Стислий зміст

1

2

3

1.

Господарський кодекс України від 01.03.2009№436-IV

Забезпечує самостійність підприємств, визначає їх права і відповідальність у здійсненні відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, органами державного управління.

2.

Цивільний кодекс України від 16.01.2004 №435-IV

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

3.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996 - XIV

Цей Закон визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Наведені терміни які використовуються в цьому Законі, правові засади регулювання, організації, введення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України.

4.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" Затв. наказом МФУ 21.06.99 р. №396

Визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Дається тлумачення поняття кредиторської заборгованості перед покупцями, та відображення суми заборгованості у балансі.

6.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Затв. наказом МФУ 08.10.99 р. №237

Визначаються методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.

7.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання". Затв. наказом МФУ 31.01.00 р. №20

Визначаються методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності. Дається тлумачення поняття непередбачене зобов'язання.

8.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.1999 р. №291

Згідно з яким підприємствами та організаціями у 2000 році з дати, визначеної розпорядчими документами керівника підприємства, організації запроваджується новий план рахунків та інструкції

9.

Інструкція "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затверджена постановою Правління НБУ від 29.03.2003 р. № 135.

Регламентує Форми і порядок розрахунків між підприємствами. встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі: платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; акредитива; чека; векселя; платіжної вимоги

10.

Інструкція “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержані цінності, затвердженим наказом міністерства фінансів України від 16.05.96 р.

Довіреність на одержання цінностей видається тільки посадовими особами, що працюють на цьому підприємстві і підписується керівником та головним бухгалтером або їх заступниками, та особами, які на те уповноважені керівником підприємства

11.

Указ Президента від 04.10.94р. №567/94 “Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів"' (за змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 01.07.95р. №505 (93).

Суб’єкти підприємницької діяльності України при укладенні договорів (контрактів) зобовязані дотримувати правил ІНКОТЕРМС

Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 року № 2755-VI визначає порядок нарахування ПДВ при операціях купівлі-продажу, платників податку, об’єкти, базу та ставку оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій [54].

Крім того, організація бухгалтерського обліку на підприємстві регулюється внутрішніми нормативними документами.

В даний час в економічній літературі значна увага приділяється питанню розрахунків з покупцями та замовниками.

Сучасна економіка побудована так, що підприємець повинен постійно вести розрахунки з різними юридичними та фізичними особами. Дослідженню розрахункових відносин присвятили свої праці такі відомі вчені, як О.М.Петрук, Я.В.Соколов, М.С.Пушкар. Підприємство виробляє продукцію, яка потрібна не йому самому, а комусь іншому. З виробництва одержують готову продукцію, яку реалізують покупцям, з якими також виникають розрахунки. І саме цими розрахункам, а саме з покупцями і замовниками, цікавляться науковці. Тому з приводу цього питання написано багато літератури, а також існує чимало дискусій щодо цієї теми [17].

Н.В.Тарасенко, доктор економічних наук, зазначає: «…У більшості країн світу використовують метод нарахування (поставки), тобто реалізацію відображають по відвантаженій продукції. І це правильно, бо касовий метод викривляє фактичний стан справ» [18,19].

В процесі продажу своєї продукції підприємство може виступати у ролі дебітора. Багатоаспектність цієї проблеми спричинили широке її обговорення серед вітчизняних дослідників.

В. Костюченко, кандидат економічних наук Міжнародного інституту менеджменту: «…Дебіторська заборгованість, пов’язана з реалізацією продукції, робіт, послуг поділяється на:

- дебіторська заборгованість за продукцію, роботи, послуги;

- векселі, одержані в забезпечення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги» [20].

«Дебіторська заборгованість» – це елемент оборотного капіталу, сума боргів . що належить підприємству від юридичних чи фізичних осіб. Збільшення дебіторської заборгованості означає вилучення засобів з обороту. Несвоєчасне погашення заборгованості призводить до постійної кризи: зростання заборгованості по комерційному кредиту зумовлює збільшення попиту на короткострокові позики, скорочення їх пропозицій зростання їх вартості. Даний процес супроводжується непрямими втратами доходу підприємства а саме:

1) чим триваліший період погашення дебіторської заборгованості, тим менший дохід від засобів, вкладених у неї, що впливає на оборотність.

2) дебіторська заборгованість являє собою один з активів підприємства, для якого потрібно відповідне джерело, тому підтримання певного рівня дебіторської заборгованості пов’язане з витратами. Висловлював свою думку у статті «Дебіторська заборгованість у сільськогосподарських підприємствах» Л.В.Черненко у журналі Економіка АПК [21].

Я.В. Соколов проблему розрахунків із дебіторами розглядає і в економічному, і в юридичному аспектах. В економічному трактуванні дебіторська заборгованість - це активи, з юридичної точки зору до дебіторської заборгованості слід підходити як до права продавця на отримання коштів за свою продукцію. Для забезпечення достатніх умов керування майном підприємства слід поєднати економічний та юридичний підходи до розуміння дебіторської заборгованості. Причому увагу слід звернути увагу не на класифікацію заборгованості як на таку , що належить економіці на таку ,що належить праву, а навчитися розпізнавати в господарській операцій економічний та юридичний зміст [22].





    1. Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка