«організація інвестиційного банківського кредитування»



Сторінка1/6
Дата конвертації22.12.2017
Розмір0.81 Mb.
  1   2   3   4   5   6


ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

Кафедра банківської справи


КУРСОВА РОБОТА


з дисципліни

«БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ»


на тему:

«ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ»


 

Студента III курсу, групи БС – 12 .

напряму підготовки «Фінанси і кредит»

(«Банківські технології і процеси»)



Заєць О. С. .

(прізвище та ініціали студента) 

Керівник: доц. Циганюк Д.Л.

Національна шкала __________________
Кількість балів: _______ Оцінка: ECTS _______


Члени комісії:

______________

(підпис)

____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

______________

(підпис)

____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

______________

(підпис)

____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

Суми – 2014 рік

ЗмІСТ

ВСТУП


В умовах ринкової економіки та безперебійного, повноцінного функціонування суб’єктів господарювання виникає потреба в акумуляції тимчасово вільних грошових коштів, щоб успішно цієї мети необхідно мати розвинену інфраструктуру. В силу її нерозвиненості на території України постає проблема її модернізації та оптимізації, а разом з цим виникає потреба в коштах саме для фінансування інвестиційних проектів. Існує декілька джерел фінансування, одним з яких є банківський інвестиційний кредит.

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю розвитку галузі інвестиційного кредитування з метою стимулювання розвитку пріоритетних галузей та зростання економіки держави.

Проблеми організації інвестиційного банківського кредитування були темами дослідження багатьох зарубіжних та вітчизняних економістів, що розглядають проблеми розвитку інвестиційного кредитування через призму ресурсної бази, монетарної політики в державі та особливостей ціноутворення на банківський кредит.

Дані проблеми відображаються у вітчизняній науковій літературі, в дослідженнях І.О. Бланка, М.І. Савлука, А.С. Гальчинського, Г.Р. Балаянт, Н.В. Попової, О.І. Лаврушина, Т.В. Майорової та інших науковців.

Метою написання роботи є аналіз теоретико-методичних аспектів інвестиційного банківського кредитування. Відповідно до поставленої мети було сформовано наступні задачі:


  • узагальнення основних теоретичних сторін інвестиційного банківського кредитування та характеристика його економічного змісту;

  • аналіз механізму здійснення інвестиційного банківського кредитування;

  • визначення тенденцій розвитку кредитного ринку в Україні та його впливу на розвиток інвестиційного кредитування.

  • розгляд оцінки інвестиційної привабливості проекту з метою надання інвестиційного кредиту;

  • прогнозувати обсяги інвестиційного банківського кредитування та оцінка можливостей формування ресурсної бази для його здійснення;

Об’єктом дослідження даної роботи є інвестиційний кредит як економічна категорія. Предмет дослідження – механізм здійснення інвестиційного банківського кредитування.

Інформаційною базою для написання дослідження слугували нормативно-правові та законодавчі акти України, дослідження науковців в даній сфері, підручники з аналізованої тематики, статистичні матеріали Національного банку України.

Розділ 1теоретичні основи організації інвестиціного банківського кредитування

1.1 Сутність інвестиційного банківського кредитування та характеристика інвестиційного кредитування

Основною формою інвестиційного кредиту в ринковій економіці, як правило, є банківський інвестиційний кредит. Одна з найважливіших функцій банків у здійсненні фінансового посередництва – інвестиційне кредитування господарських суб’єктів і громадян.

Теоретичні аспекти банківського інвестиційного кредитування треба розпочинати з аналізу інвестиційного кредиту як загальної економічної категорії. Єдиного підходу до визначення даної категорії не існує, тому буде доцільно розглядати дане поняття з точки зору різних авторів та спробувати виділити загальне.

О.Г. Семенюта вважає специфічною особливістю інвестиційного кредиту є його можливість бути використаним як додатковий ресурс, якого не вистачає. Це є причиною того, що погашення даного кредиту може відхилятися від терміну окупності тільки за умови, якщо грошовий потік від даних інвестицій виявиться вищим, ніж передбачений у проекті. В іншому випадку кредит буде використовуватися як ресурс, якого не вистачає, і втратить властивості інвестиційного, тобто такого, який стимулює економічне зростання на мікро- та макрорівні [2].

Згідно визначення Т.В. Майорової,інвестиційним кредитуванням слід вважати кредитний процес, що включає сукупність механізмів реалізації кредитних відносин в інвестиційній сфері. Ці відносини характеризуються рухом вартості (позичкового капіталу) від кредитора до позичальника та в протилежному напрямку. Їх специфічною особливістю є те, що вони мають інвестиційний характер, а саме:

а) об`єктом такого кредитування виступає не позичальник, а його інвестиційні наміри (інвестиційний проект), отже у кредитора виникає необхідність в детальному аналізі техніко-економічного обґрунтування інвестиційних заходів, що кредитуються;

б) відсоток з інвестиційного кредиту не повинен перевищувати рівень дохідності за інвестиціями;

в) строк інвестиційного кредиту залежить від строку окупності інвестицій, отже він може бути короткостроковим, середньостроковим та довгостроковим;

г) інвестиційна позичка може бути видана з пільговим терміном відшкодування (на строк реалізації інвестицій), впродовж якого сплачуються лише проценти за кредит, а основна сума боргу відшкодовується у наступні періоди часу[3].


Таблиця 1.1 – Порівняльна характеристика банківського інвестиційного кредиту та інших видів кредиту

Критерії порівняння

Інвестиційний кредит

Інші види кредиту

Характер використання

виключно цільове використання

залежить від виду кредиту

Об’єкт оцінки

інвестиційний проект

позичальник

Умови використання кредитних коштів

вкладення грошей з метою забезпечення притоку коштів упродовж відносно тривалого часу до того, як вкладені кошти повернуться до вкладника

припускає використання коштів упродовж відносно короткого проміжку часу з умовою повернення кредиту або його еквівалента

Ініціатор

переважно банк

переважно боржник

Повернення об’єкта кредитування

не підлягає поверненню власнику, оскільки вже належить йому

підлягає поверненню його власнику

Забезпеченість

кредит не може бути бланковим (незабезпеченим)

може бути як забезпеченим, так і незабезпеченим

Вид забезпечення

основний вид забезпечення – реальні активи інвестиційного проекту, інші забезпечення приймаються як додаткові

будь-які види забезпечення

Строк та ціна кредиту

строк повернення інвестиційного кредиту та плата за нього залежить від особливостей позичальника та самого інвестиційного проекту

строк та плата за кредит є фіксованими, залежно від виду кредиту

Особливості використання

інвестиції відкладаються на завтра з метою більш ефективного споживання у майбутньому

кредит споживається сьогодні за рахунок майбутніх платежів

Н.В. Попова вважає, що інвестиційним кредитуванням є фінансування діяльності, направленої на придбання, створення, реконструкцію, модернізацію об’єктів, у результаті чого виникає потік доходів, які забезпечують повернення банківських коштів і оплату за користування ними відповідно до принципів кредитування [1].

Виходячи із економічної сутності, інвестиційними кредитами можна вважати кредити, що надані позичальникам задля здійснення інвестиційних вкладень (будівництво або освоєння землі, купівлю будівель, фінансовий лізинг тощо). Проте виходячи із можливості придбання інвестиційних цінних паперів, приватизації, слід зазначити, що більш повним може бути визначення інвестиційного кредиту як кредиту в основний капітал з метою його збільшення і розширення виробництва на базі отриманого ресурсу.

Поняття інвестиційного кредиту у банківській практиці тісно пов’язане із поняттям довгострокового кредиту. Положення Національного банку України «Про кредитування» вказує саме на цю особливість: «Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше». Отож, необхідним залишається чітке розмежування понять довгострокового та інвестиційного кредитів, що доцільно здійснювати через призму витрат на поточні та інвестиційні потреби терміном понад один рік відповідно. Існують також короткострокові інвестиційні кредити за умови якщо вони надані представникам малого бізнесу і передбачають термін погашення менший за 1 рік.

Систематизувавши та узагальнивши основні підходи до визначення поняття інвестиційного кредиту, на мою думку, найбільш повним і вичерпним визначенням слід вважати таке: «Інвестиційний кредит – це сформовані між кредитором і позичальником економічні відносини з приводу фінансування інвестиційних заходів на засадах платності, строковості, повернення, цільового використання і забезпечення».

Як стверджує А.А.Пересада, до прямих учасників процесу інвестиційного кредитування відносяться:



  • кредитори — суб’єкти, які надають кошти на фінансування інвестиційної діяльності на певний строк та за певну плату (комерційні банки, кредитні спілки, консорціуми, фінансово-промислові групи, лізингові компанії та ін.);

  • інвестори — юридичні або фізичні особи, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових або залучених коштів у формі капітальних вкладень в об’єкти будівництва;

  • замовники — юридичні або фізичні особи, які видають замовлення, укладають контракт, контролюють хід будівництва та приймають закінчені роботи з реалізації інвестиційного проекту;

  • страхові компанії — суб’єкти, якіберуть участь в інвестиційному кредитуванні для страхування можливих ризиків при реалізації інвестиційного проекту;

  • гарантійні фонди (компанії) — суб’єкти, які беруть участь в інвестиційному кредитуванні шляхом надання позичкових гарантій;

  • інжиніринго-консалтингові фірми — суб’єкти, які розробляють для інвестора інформаційну, науково-технічну, проектно-кошторисну та іншу документацію для реалізації проекту та одержання інвестиційного кредиту;

  • забудовники — титулоутримувачі, які освоюють капітальні вкладення, виділені на будівництво, та здійснюють його підрядним та/або господарським способом [4].

Досліджуючи інвестиційне кредитування як явище, можна визначити процес банківського інвестиційного кредитування як окрему підсистему інвестиційного кредитування, що склалася у зв’язку із діяльністю банку в межах економічних відносин з фінансування інвестиційних проектів на засадах платності, повернення, цільового характеру, забезпечення та строковості.

Як будь-яка система відносин, інвестиційне кредитування має прямих та непрямих суб’єктів. В той час як прямі учасники приймають безпосередню участь у здійсненні процесу інвестиційного банківського кредитування, непрямі учасники створюють умови для функціонування процесу.

До непрямих учасників відносять державні органи управління, зокрема:

а) Кабінет міністрів України — розробляє порядок кредитування суб’єктів підприємництва із забезпеченням кредитів власним майном засновників таких суб’єктів, а також гарантіями фондів підтримки підприємництва; забезпечує розробку та впровадження програм мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва, сприяє реалізації таких програм через кредитні спілки та інші небанківські фінансові установи; здійснює заходи щодо впровадження спеціалізованих програм страхування майнових і фінансових ризиків, відповідальності суб’єктів підприємництва та ін.;

б) Державний комітет України з регуляторної політики та підприємництва — розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення системи та механізму фінансово-кредитної підтримки підприємництва; організовує разом з іншими центральними органами виконавчої влади розробку та реалізацію державних цільових програм розвитку підприємництва, виступає державним замовником такої розробки, організовує проведення експертизи зазначених програм; готує пропозиції щодо ефективного використання бюджетних коштів для фінансування заходів з підтримки розвитку підприємництва, аналізує використання коштів [5].

На сьогоднішній день, велику роль в розвитку державного інвестиційного кредитування відіграють такі громадські та державні організації: Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції, Український союз промисловців та підприємців, Асоціація розвитку приватного підприємництва в Україні «Єднання» та інші. Завданнями даних організацій на ринку інвестиційних кредитів можна виділити: формування економічно-правових та організаційних умов розвитку та розвиток інвестиційних механізмів.

Особливу роль в інвестиційному кредитуванні відіграють міжнародні фінансово-кредитні організації та інститути. Вони сприяють фінансовому та економічному розвитку підприємств України; надають кредити в іноземній валюті з низькою відсотковою ставкою підприємствам, які мають життєздатні, перспективні з економічної точки зору проекти; проводять навчання спеціалістів банківської сфери; допомагають у техніко-економічній розробці та обґрунтуванні вітчизняних інвестиційних проектів, підготовці бізнес-планів та інших документів для одержання позичок [4].

Відповідно до класифікації об’єктів інвестиційного кредитування, існують різні умови надання банківського інвестиційного кредиту, таким чином є досить важливим врахування специфіки кожного з них.

Об’єкти інвестиційного кредитування:


  • об’єкти виробничого призначення;

  • будови;

  • об’єкти невиробничого призначення;

  • черги будівництва;

  • пускові комплекси;

  • пускові комплекси;

  • об’єкти будівництва;

  • нове будівництво;

  • розширення діючих підприємств;

  • реконструкція діючих підприємств;

  • технічне переозброєння діючих підприємств.

Об’єкти виробничого призначення — об’єкти, які після завершення будівництва функціонуватимуть у сфері матеріального виробництва: промисловості, сільському господарстві, водному та лісовому господарствах, на транспорті та у зв’язку, у будівництві та громадському харчуванні, матеріально-технічному забезпеченні та збуті;

Об’єкти невиробничого призначення — об’єкти житлового та комунального господарства, заклади охорони здоров’я, фізкультури, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, а також науково-дослідні та інші організації, пов’язані з розвитком науки;

Будови — сукупність будівель і споруд, будівництво, розширення яких здійснюється за єдиною проектно-кошторисною документацією зі зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, на які у встановленому порядку затверджується титул будови;

Черги будівництва — частини будови, визначені проектом, що забезпечують випуск продукції або надають послуги, можуть складатися з одного або кількох пускових комплексів;

Пускові комплекси — сукупність об’єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення, енергетичного, транспортного і складського господарств, зв’язку, інженерних комунікацій, охорони навколишнього середовища, благоустрою, що забезпечують випуск продукції або надання послуг;

Об’єкти будівництва — окремі будівлі або споруди, на будівництво, реконструкцію або розширення яких повинен бути складений окремий кошторис і проект;

Нове будівництво — будівництво комплексу об’єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій та окремих виробництв, котрі після введення в експлуатацію перебуватимуть на самостійному балансі, яке здійснюється на нових площадках для створення нової виробничої потужності;

Розширення діючих підприємств — будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових та розширення існуючих окремих цехів та об’єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення на території діючих підприємств або на площах, що до них прилягають, з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей, які після введення в експлуатацію не будуть на окремому балансі;

Реконструкція діючих підприємств — переобладнання діючих цехів та об’єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення без розширення існуючих будівель і споруд основного призначення, пов’язане з удосконаленням виробництва та підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень НТП і здійснюване в цілому з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та зміни номенклатури продукції головним чином без збільшення чисельності працівників при одночасному поліпшенні умов їх праці та охорони навколишнього середовища;

Технічне переозброєння діючих підприємств — комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації і автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним, а також щодо удосконалення загальнозаводського господарства та допоміжних служб [3].

Інвестиційний банківський кредит може надаватися як спеціалізованими інноваційними, іпотечними, інвестиційними, так і універсальними банками України, проте принципи здійснення процесу банківського інвестиційного кредитування підлягає одним і тим же завданням:


  • розробка і здійснення комплексу заходів щодо кредитування інвестиційних проектів:

  1. залучення коштів для інвестиційного кредитування на фінансових ринках капіталів іноземних і вітчизняних банків, міжнародних фінансових організацій, суб’єктів підприємницької діяльності та приватних осіб;

  2. експертна оцінка інвестиційних проектів, розробка методів і критеріїв відбору об’єктів кредитування;

  3. розробка разом із позичальником та інвестором фінансових умов здійснення проектів і вибір оптимальних форм кредитування;

  4. розробка механізмів контролю та самостійне здійснення контрольних функцій щодо раціонального та цільового використання позичок;

  • співробітництво з міжнародними організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іноземних держав, іноземними інвесторами з питань організації інвестиційного кредитування;

  • розробка і здійснення комплексу заходів з організації та реалізації схем кредитування, в яких банк є основним менеджером (агентом) або кредитором[4].

Процес банківського інвестиційного кредитування базується на загальних принципах банківського кредитування, до яких слід віднести:

  • строковість;

  • цільовий характер;

  • платність;

  • забезпеченість.

В той же час, дані принципи мають специфіку, що характеризую саме процес інвестиційного банківського кредитування.

Принцип строковості передбачає повернення кредиту в заздалегіть обумовлений строк, тобто відбувається конкретизація повернення кредиту в певний час. Економічною основою строковості інвестиційного кредиту, наданого позичальнику з метою основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу основних та обігових виробничих фондів. Специфікою є те, що кредити на технічне переозброєння та розширення діючих підприємств надаються в межах нормативних строків будівництва, опанування та окупності об’єкта. Конкретний строк повернення інвестиційної позички залежить від форми кредитування, окупності витрат, платоспроможності та фінансового стану позичальника, кредитного та проектного ризику тощо [4].

Крім основних принципів організації банківського інвестиційного кредитування вирізняють і особливі принципи, які визначають специфіку інвестиційного кредитування:


  • обґрунтування життєдіяльності об’єкта кредитування;

  • участь у реалізації інвестиційного проекту кваліфікованих та надійних партнерів;

  • облік і розподіл усіх ризиків проекту (мати на увазі, що кредитний ризик вище інвестиційного ризику);

  • урегулювання правових аспектів і розробка конкретних скоригованих дій реалізації інвестиційного кредитування[4].

Виконання вищенаведених принципів – запорука успішності в реалізації інвестиційного банківського кредитування.

В той же час, слід зазначити, що особливі принципи інвестиційного банківського кредитування не є сталими, адже розвиток економіки спричиняє появу нових умов, що спонукають до виникнення нові принципи. Даний процес можна охарактеризувати як трансформація сутності традиційного принципу і стимулювання економічної зацікавленості учасників кредитних відносин у кращих результатах діяльності.

Отже, єдиної думки щодо тлумачення зазначеного терміну серед вчених-економістів не існує, але порівнявши різні погляди, можна визначити певні спільні характеристики та виокремити підходи до розкриття змісту даної категорії (табл. Г.1).



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка