Оцінювання власного висловлення



Сторінка1/3
Дата конвертації04.02.2019
Розмір0.67 Mb.
  1   2   3


ОЦІНЮВАННЯ

власного висловлення

за критерієм лексичної, граматичної та стилістичної вправності

Додаток

до інструктивно-методичних матеріалів для

підготовки екзаменаторів із перевірки відкритих завдань зовнішнього незалежного оцінювання 2013 року з української мови і літератури

Київ–Харків

2013


ЗМІСТ

ВСТУП 3



  1. ЛЕКСИЧНІ ПОМИЛКИ 4

    1. Види лексичних помилок 4

    2. Ілюстративна добірка найпоширеніших випадків лексичних помилок 9

  2. ГРАМАТИЧНІ ПОМИЛКИ 14

    1. Види граматичних помилок 14

    2. Ілюстративна добірка найпоширеніших випадків граматичних помилок 17

  3. СТИЛІСТИЧНІ ПОМИЛКИ 22

    1. Види стилістичних помилок 22

    2. Ілюстративна добірка найпоширеніших випадків стилістичних помилок 23

Додаток А. Зразок картки для моніторингу якості роботи екзаменатора

з оцінювання власних висловлень за критерієм 26



Додаток Б. Коментарі до картки для моніторингу якості роботи екзаменатора 27

з оцінювання власних висловлень за критерієм

ВСТУП

Писемне мовлення учасника ЗНО, яке він має можливість реалізувати під час відповіді на завдання відкритого типу у вигляді власного висловлення, має ґрунтуватися на нормах літературної мови. Автор власного висловлення повинен знати мовні й мовленнєві норми, уникати їх порушення у власному тексті, оскільки такі порушення (або відхилення) кваліфікують як помилки, що свідчать про недоформованість мовленнєвої компетентності тестованого, а відтак уможливлюють зниження оцінки учасника за критеріями «мовного оформлення».



Оцінювання мовного оформлення власного висловлення є важливим складником роботи екзаменатора в процесі перевірки відповідей учасників тестування на відкрите завдання тесту з української мови та літератури.

Успішність екзаменаторів у цьому виді діяльності залежить від кількох факторів:



  • лінгвістичної фаховості екзаменатора, під якою можна розуміти знання ним норм сучасної української літературної мови й уміння застосовувати ці знання на практиці;

  • рецептивної уважності екзаменатора, під якою можна розуміти його здатність у процесі рецепції тексту власного висловлення помічати всі випадки невідповідності писемного мовлення учасника тестування нормам сучасної української літературної мови;

  • таксономічної спроможності екзаменатора, під якою можна розуміти його здатність відносити помічені в тексті власного висловлення мовленнєві невідповідності до якогось класу в наперед визначеній таксономії невідповідностей (класифікації помилок).

Від успішної перевірки екзаменаторами мовного оформлення власного висловлення частково залежить успішність учасників тестування, результати яких формуються, крім інших, і балами, отриманими за мовленнєву вправність. Залежність цих «успішностей» має базуватися на принципі об’єктивної адекватності, тобто на презумпції того, що успішність тестованого жодною мірою не дискримінується неуспішністю екзаменатора, адже для тестування як методу оцінювання знань, умінь тестованих, категорія об’єктивності є однією з визначальних.

Таким чином, для забезпечення об’єктивної адекватності оцінювання мовного оформлення власних висловлень необхідно домогтися того, щоб жоден із вищевказаних факторів не справляв негативного впливу на кінцеву успішність екзаменатора.

На сьогодні більшість екзаменаторів, задіяних на перевірці, забезпечує високу успішність при оцінюванні мовного оформлення власних висловлень за критерієм «6а» «Орфографічна й пунктуаційна вправність», що свідчить про те, що екзаменатори знають правописні норми, уміють відстежувати порушення цих норм у писаному тексті й правильно кваліфікувати їх як орфографічні чи пунктуаційні.

Якщо знаходження, кваліфікація й підрахунок орфографічних і пунктуаційних помилок не викликає особливих труднощів в екзаменаторів, то оцінювання лексичної, граматичної та стилістичної вправності подекуди хибує на суб’єктивізм.

Пропоновані матеріали покликані допомогти екзаменаторові стати більш успішним при оцінюванні за критерієм «6б» власних висловлень учасників тестування з української мови і літератури.

У цьому додатку до інструктивно-методичних матеріалів схарактеризовано специфіку лексичних, граматичних і стилістичних помилок, проаналізовано окремі помилки кожної з груп, прокоментовано найчастотніші випадки порушень лексичної, граматичної та стилістичної вправності учасників ЗНО з української мови і літератури.

Добірки прикладів помилок різних груп (лексичні, граматичні, стилістичні) були сформовані на підставі частотної вибірки з робіт учасників ЗНО.
1. ЛЕКСИЧНІ ПОМИЛКИ

У лінгводидактиці1 до групи лексичних помилок відносять недоліки мовлення, пов’язані з використанням слів і фразеологічних зворотів, які не відповідають нормам літературної мови.



1.1. ВИДИ ЛЕКСИЧНИХ ПОМИЛОК

До типових лексичних вад тексту відносять такі:



  1. стилістично немотивована тавтологія – повтор слова, спільнокореневих слів в одному або сусідніх реченнях: Школярам доручили прибрати шкільний двір;

  2. стилістично немотивований плеоназм – дублювання значення у двох словах: Кожному гостеві нашого закладу подарували пам’ятний сувенір;

  3. стилістично немотивоване багатослів’я – уживання зайвих слів: Похід

князя Ігоря на половців відбувся у квітні місяці;

  1. уживання слів у невластивому значенні: Молоко дуже корисливе для дитячого організму; Я рахую, що…; вірні рішення; задати запитання;

  2. порушення сполучуваності слів, часто засноване на інтерференційних явищах: Ми зайняли перше місце на конкурсі;

  3. уживання слів, не властивих літературній українській мові (немотивовані діалектизми, полонізми, росіянізми): Треба приймати участь у різних міроприємствах;

  4. уживання слів, не властивих зображуваній епосі: Солдати князя Ігоря були відважними;

  5. некоректне вживання фразеологізмів: Я і природа – це дві сторони медальйона.


1.1.1. Тавтологія НЕПРАВИЛЬНО:

Не можу не згадати про твір Лесі Українки «Лісова пісня». Цей твір є яскравим прикладом того, як потрібно жити з природою і як не слід чинити. Дядько Лев – образ розумної людини, що прагне жити в гармонії, за що його і поважали в лісі.

Яскравим прикладом щодо цього аргументу є кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні». У творі яскраво протиставлено два головні герої.

Погодьтеся, більшість українських письменників того часу писали здебільшого про красу природи.

У своїй кіноповісті «Зачарована Десна» він описує свою безмежну любов до природи.

Та згодом письменник напише іншу повість.

Тому нам слід задуматися над нашим підкоренням планети.

По-друге, вплив на природу може призвести до негативних наслідків. Прикладом цього може слугувати політика Хрущова. Коли він вирішив догнати і перегнати Америку, то він підписав кукурудзяну реформу.

Для мене взірцем є мій батько.

Одні все життя живуть в одному місці, ходять в одну школу.

Добра людина – це яка робить добрі справи, тобто добродійка.

ПОЯСНЕННЯ: тавтологія (від грецького ταυτο – «те саме» й λόγος – «слово, поняття, знання») – неусвідомлюваний, мимовільний або, навпаки, навмисний повтор у межах словосполучення, речення того самого чи однокореневих слів (формальносемантична Т.) або різнокореневих слів з тотожним, аналогічним і под. значенням (семантична Т.). Це може бути виявом недостатньої культури мови2. На відміну від плеоназму, де один і той самий зміст дублюється звичайно словами, які стоять поряд, тавтологію характеризує невдале пояснення слова або поняття через інші слова чи поняття, які в результаті не сприяють розумінню сказаного, наприклад: Право – це юриспруденція; Лінгвістика – це мовознавство; Старий – це той, хто постарів, не молодий. Найвідомішим прикладом тавтологічного висловлювання є масло масляне, у якому значення слова й поняття масло розкривається за допомогою однокореневого прикметника масляне, що, звичайно, не створює уявлення ані про сутність масла як певного предмета дійсності, ані про його характерні ознаки. Інколи тавтології трапляються й у словниках, коли одне слово пояснюється через друге, а друге у свою чергу тлумачиться через перше. За приклад можна взяти тлумачення слів “результат”, “наслідок”, “підсумок”, подані в 11-томному “Словнику української мови”: наслідок – “те, що виходить, випливає з чого-небудь; результат”; результат – “остаточний, кінцевий підсумок якого-небудь заняття, діяльності, розвитку і т.ін.; наслідок якоїнебудь дії, якогось явища і т.ін.”; підсумок – “результат якої-небудь діяльності, занять і т.ін.”. Як видно з прикладів, наслідок – це результат, результат – це підсумок / наслідок, підсумок – це результат. Утворюється “замкнуте коло” пояснень, що перетікають одне в одне, але не наближують до розуміння суті слів і понять, які за ними криються.

У власних висловленнях тавтологія типово виявляється у немотивованому:



  • використанні спільнокореневих слів в межах одного речення або контактних реченнях;

  • перенасиченні абзацу тими самими словами;


УВАГА! Тавтологія може бути стилістично мотивованою. Її доречність у власному висловленні визначається в кожному конкретному випадку окремо з урахуванням загальної стилістичної специфіки тексту. Практика засвідчує, що тавтології в роботах тестованих найчастіше є свідченням несвідомого слововжитку.
1.1.2. Плеоназм НЕПРАВИЛЬНО:

Молодий юнак заради грошей убив стару жінку.

На сьогодні креативна творчість вітається в нормальних фірмах, тому що вони хочуть отримати добрі прибутки.

Наша сучасна модерна цивілізація звикла до всіх вигод і комфорту, забуваючи про те, що все це може закінчитися зовсім скоро.

У кожної людини є чимало потенціальних можливостей для досягнення успіхів у житті.

Особисто на мою думку.

Відродивши духовність душі.

Підкорювати вершини заради свого власного успіху.

ПОЯСНЕННЯ: плеоназм (від грецького πλεονασμοξ – «надмірність, перебільшення») – вираз, у якому є близькозначні, хоч і різні за звучанням слова, одне з яких зайве. У цілому плеоназми в мовленні – явище негативне, окрім випадків, коли вони вживаються з певною стилістичною метою. Наявність плеонастичних виразів у писемному тексті свідчить про недостатній рівень редакторської роботи над ним. Типовими тавтологіями є, наприклад, такі: вільна вакансія – у слові вакансія вже є значення «вільний»; вакансія – «вільне місце, посада»; близькі контакти – у слові контакт є значення «дотичність, зв’язок, узаємодія», які дублюють слово близькі; контакти не можуть бути далекими; зашкодили шкідливі умови – невмотивовано поряд стоять однокореневі слова; треба прибрати одне з них, наприклад: зашкодили складні умови або вплинули шкідливі умови; корективи та поправки – значенням слова корективи є «поправка, часткове виправлення чи зміна»; остаточний результат – у слові результат міститься значення «закінчення чогось», тому варто прибрати слово остаточний, яке також містить значення «кінець, підсумок, залишок»; перша прем’єра – слово прем’єра означає «перший показ театральної вистави», отже, слово перша зайве; підсумковий результат – слова є синонімами, у слові результат є значення «підсумок»; прейскурант цін – слово прейскурант означає «поточні ціни, перелік цін», отже, має в собі значення «ціна»; справжні факти – слово факти має значення «справжні, невигадані події, явища, які сприймаються непроцесуально», тобто слово справжні зайве; ставитися по відношенню до когось – слова ставлення й відношення мають спільне, хоча й не однакове значення, тому вислів слід спростити, наприклад: ставитися до когось або відноситися до чогось; творчі ідеї – слово ідея містить елемент значення «творчість», ідеї не можуть бути нетворчими; хронометраж часу – слово хронометраж означає «вимірювання часу», тому слово час зайве; а також: період часу.

1.1.3. Багатослів’я НЕПРАВИЛЬНО:

Письменник написав свої твори (а чиї ж твори він ще може написати?).

У власній кіноповісті «Зачарована Десна» Олександр Довженко показав складне й в той самий час прекрасне дитинство.

В той же самий час багато людей не вважають потрібним допомогати іншим, щоб не получити взамін невдячності.

Напротязі всього періоду життя хлопець намагався боротися зі злом.

І до цих пір п’єса «Наталка Полтавка» не сходить зі сцен театрів.

ПОЯСНЕННЯ: багатослів’я – явище, близьке до плеоназму й тавтології, сутність якого полягає у використанні зайвих слів у писемному мовленні, що не додають до висловлення ніякої нової інформації.

1.1.4. Уживання слів у невластивому значенні НЕПРАВИЛЬНО:

На мою думку, нам треба тільки згадати, як батьки залучають не кидати сміття на вулиці й не вбивати маленьких комах.

Зараз ми живемо в затишних будинках, харчуємося здоровою їжею і маємо всі умови для комфорту.

Прикладом може слугувати й те, що в давні часи відбувалися цілі війни для завоювання чужих земель.

Тому і відправлялися у свої далекі мандри, усе більше і більше прикріплюючи свою душу до природи.

Ні, бо усяка вихована та порядна людина повинна поважати природу.

Зла, безпорядна людина може досягти успіху швидше, але ненадовго.

Ці люди думають, що володарюють над природою. Але це так низько.

Ми щохвилини лише шкодимо їй, тому задумайтесь, чи є це вірним і потрібним.

ПОЯСНЕННЯ: актуалізація невластивого для слова значення типово виникає внаслідок семантичної некритичності тестованого в процесі добору слова для певного контексту: учасник тестування ніби ось-ось згадає потрібне слово, але не робить останньому зусилля й зупиняється на лексемі, яка чимось подібна до тієї, що вже «крутилася на язиці». Нетипове значення актуалізується в разі наявності міжмовних омонімів як результату інтерференційних міжмовних процесів (накладання семантики слова в одній мові на подібне формально слово іншої); синонімів; паронімів.

1.1.5. Порушення лексичної сполучуваності слів НЕПРАВИЛЬНО:

Освоюючи природу, людина несла негативний вплив на неї.

Тоді по всьому світу почались масові природні катаклізми.

Сучасний розвиток науки дозволяє прослідкувати шляхи для розв’язання цієї проблеми.

Добро, як правило, перемагає за допомогою засобів насилля.

Він здійняв руку, коли вже всі діти опустили свої.

Допомогти іншому – це страшенно просто. Людям властиво жаліти за минулим.

Хочу надати приклад доброї людини. Ми бачимо таку людину в повісті «Маруся».

Для прикладу хочу привести новелу «Я(Романтика)».

ПОЯСНЕННЯ: у цьому разі йдеться не про граматичну сполучуваність слів (це граматичне явище), а про лексичну, тобто про семантичну узгодженість використаних у контексті слів. З формального-граматичного погляду такі конструкції правильні, а з погляду смислу, що виникає, відчувається вада, яка, найімовірніше, є наслідком семантичної несумісності використаних лексем.
УВАГА! Для цього типу помилок характерно те, що використані в конструкції слова морфологічно правильні, граматично правильно вжиті, є літературними.

1.1.6. Уживання слів, не властивих літературній українській мові НЕПРАВИЛЬНО:

Ці люди думають, що володарюють над природою. Але це так низько.

Проте його приземленість дала про себе знати, а прагнення підкорити світ природи врешті-решт погубило його щастя. На мою думку, добро заключається в любові.

Як би він не старався, не давалось з того пагорбу того, що від нього очікувалося.

Першою домівкою для первісних людей були пещери, а їжею – м’ясо диких тварин.

Польоти людини в космос кожного разу розрушують озоновий шар.

Отже, навіть цей приклад доказує нам, що будь-які спроби підкорення природи закінчуються дуже небажано для людей.

ПОЯСНЕННЯ: уживання слів і виразів, невластивих українській мові.


1.1.7. Уживання слів, не властивих зображуваній епосі НЕПРАВИЛЬНО:

Солдати князя Ігоря були відважними.

У далекому минулому люди не вміли користуватися різноманітними технічними пристроями.

Радянська армія перемогла петлюрівців.

У панів були раби, яких вони експлуатували.

ПОЯСНЕННЯ: дуже часто, пропонуючи у власному висловленні приклади з історії, суспільного життя, учасники тестування ігнорують принцип історичної достовірності й оперують поняттями, що не стосуються певної з історичних епох, у такий спосіб використовуючи замість потрібних історизмів, архаїзмів непитомі.

1.1.8. Некоректне вживання фразеологізмів НЕПРАВИЛЬНО:

Я і природа – це дві сторони медальйона.

І щоб захиститися, добру треба встати на захист своїх прибічників, використовуючи не слабшу зброю проти зла, бо, як кажуть, «клин клином викорінюють».

ПОЯСНЕННЯ: перекручування фразеологізмів під впливом іншої мови або незнання свого фразеологізму. Пор. клин клином вышибать (рос.) – клин клином вибивати (вибити, виганяти, вигнати).

1.2. ІЛЮСТРАТИВНА ДОБІРКА

НАЙПОШИРЕНІШИХ ВИПАДКІВ ЛЕКСИЧНИХ ПОМИЛОК

В

ВІРНИЙ, ПРАВИЛЬНИЙ

НЕПРАВИЛЬНО: Але це не завжди є стовідсотково вірним рішенням. Ми щохвилини лише шкодимо планеті, тому задумайтесь, чи це є вірним і потрібним. Твердження про те, що добро завжди має перемагати, але будь-яка перемога пов’язана з певним насильством, є вірним. Потрібно мати неабияку силу, щоб обрати вірний шлях. На мою думку, вислів «Добро завжди має перемагати – це ми знаємо з дитинства» є вірним, тому що…

ПОЯСНЕННЯ: Вірний уживається в значенні «відданий, надійний, незрадливий, стійкий у своїх почуттях і поглядах». В українській мові слово вірний(-а,-е, -і) і похідне вірно вживається у порівняно небагатьох словосполученнях («вірна дружина», «вірно кохати»).

РЕКОМЕНДУЄМО: належне рішення, адекватне рішення, правильне рішення, правильний шлях, правильне твердження, істинне твердження.
ВВАЖАТИ/УВАЖАТИ, РАХУВАТИ

НЕПРАВИЛЬНО: Я рахую, що добро не може перемогти зло, тому що, зважаючи на силу зла, їх сили нерівні. На жаль, це є майже неможливим, адже те, що одна людина сприймає як зло, інша може рахувати добром.

ПОЯСНЕННЯ: Рахувати має вживатися тільки в прямому значенні, а саме «називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму»: рахувати хвилини, дошкільнятко вже вміє рахувати, рахувати гроші.

Уважати/вважати має значення «мати свою думку; давати якусь оцінку»: Я вважаю, що так чинити не можна, Уважаю за потрібне вам нагадати.

РЕКОМЕНДУЄМО: я вважаю, мені здається, переконаний, упевнений, можна вважати добром.
ВІДНОСИТИСЯ, СТАВИТИСЯ

НЕПРАВИЛЬНО: У цьому відношенні йому пощастило. Ми повинні частіше проводити такі заходи, тому що люди не завжди відносяться до оточуючого середовища з відповідальністю. Хіба погано, коли люди відносяться один до одного з повагою та співчуттям. Як зараз пам’ятаю такі слова: «відносься до людей так, як ти хочеш, щоб відносилися до тебе».

ПОЯСНЕННЯ: ставитися – виявляти певне ставлення до кого-, чого-небудь, мати своє уявлення про когось, щось, оцінювати, виявляти своє почуття щодо когось, чогось, симпатію, антипатію. Уживання дієслів відноситися в цьому значенні мало властиве українській мові.

РЕКОМЕНДУЄМО: ставитися добре, з підозрою, як до друга, скептично, доброзичливо.
ВДАЧА, УДАЧА

НЕПРАВИЛЬНО: Так, я, звичайно, погоджуюся з тим, що добро завжди має перемагати і вдача повинна бути лише на боці чесності і справедливості.

ПОЯСНЕННЯ: чергування у/в в окремих випадках спричиняє зміну лексичного значення, що унеможливлює використання слів в однокових контекстах.

РЕКОМЕНДУЄМО: вдача натура, норов, природа; характер; удачауспіх, фортуна; позитивний результат чого-небудь.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка