Образотворче мистецтво у дитячому садку



Скачати 251.9 Kb.
Дата конвертації14.05.2019
Розмір251.9 Kb.


ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО У ДИТЯЧОМУ САДКУ
У дитячому садку дитина ознайомлюється з різноманітними видами образотворчого мистецтва. Картинами, написаними фарбами, друкованими репродукціями з картин, естампами та іншими творами графіки прикрашують стіни залу і групових кімнат. Великі скульптурні твори, вази та інші предмети декоративного мистецтва також входять у прикраси інтер'єра.

Особливе місце в житті дітей посідає книжка з малюнками. Книжки для дошкільників звичайно багато ілюструються. Розгляд малюнків у книжках, яких діти ще не можуть прочитати, – одне з улюблених занять і молодших і старших.

У деяких випадках до предметів образотворчого мистецтва можна віднести іграшки. Виконані радянськими художниками, а також народними майстрами-умільцями іграшки є справжніми художніми творами.

Отже, різні твори образотворчого мистецтва повсякденно входять у життя дітей, в їх побут; іграшки впливають у процесі ігор і забав. Крім того, ознайомлення з творами образотворчого мистецтва потребує і спеціально організованих занять, які планує та здійснює вихователь.




  1. Добір художніх творів для дітей

Образотворче мистецтво набуває великого виховного значення завдяки властивій йому конкретності та наочності. Образи мистецтва допомагають виховувати в дітей інтерес і любов до прекрасного, розвивати естетичні почуття. Перед ними розкриваються багатство й різноманітність барв навколишнього світу, форм, руху.

За допомогою мистецтва діти ознайомлюються з новими для них предметами та явищами життя. Художник дає характеристику цих предметів і явищ, зображаючи їх в яскравих образах.




    1. Основні вимоги до відбору творів мистецтва

Вибираючи твори живопису, графіки, скульптури, треба дбати про те, щоб вони мали великий виховний вплив, щоб через них можна було виховувати дітей естетично. У них мають відбитися ті події і явища життя, з якими можна ознайомити дітей і до яких потрібно виховувати певні почуття. Це насамперед життя нашої соціалістичної Батьківщини, природа рідного краю, картини творчої праці радянських людей. Від предметів і явищ, близьких і знайомих їм, ми ведемо маленьких дітей до сприймання дедалі ширшого кола подій та явищ. Радянський дошкільник не замкнений у колі сім'ї та її інтересів, у межах життя дитячого садка. Він ознайомлюється з життям рідного міста або села, є учасником народних свят, свідком подій громадського життя країни.

Зміст творів, що їх показують дітям, може бути багатим і різноманітним. Образи реалістичного мистецтва зрозумілі й дохідливі: художник передає не тільки зовнішній вигляд речей, але й дає їх розуміння, виражає своє ставлення до тих чи інших явищ. Проте не кожна картина чи скульптура може бути доступна дітям: вони можуть відбити й незрозумілі дітям почуття та відношення. Про це треба завжди пам'ятати, добираючи твори для дітей.

Сприймання мистецтва розвивається поступово, тому призначені для дошкільників твори повинні мати ряд властивостей, що полегшують це сприймання. Малюнок має бути чітким, яскраво й виразно передавати найхарактерніші ознаки предмета – його форму, колір, відносну величину, положення у просторі.

У сюжетній картині чи скульптурі має бути виразно окреслено, схарактеризовано кожний образ, щоб дітям з тих чи інших ознак було зрозуміло, кого зображено, що він робить, де і коли відбувається подія. Істотне і значення для розуміння творів має композиція. Чітке виділення основного, головного (розташуванням персонажів або кольором) полегшує сприймання цілого та розуміння зображеного.

Колір приваблює дітей, радує їх, більшість картин та ілюстрацій для дітей виконано в кольорах. Колір дає більшу повноту зображенню, створює враження справжнього життя, що є цінним для естетичного виховання. Проте навіть молодші дошкільники здатні сприймати і добре розуміти малюнки, скульптуру, виконані в одному кольорі, лінійно, з одноколірного матеріалу.

Вимоги до іграшки і творів декоративно-прикладного мистецтва для дітей дещо інші, ніж до картин і ілюстрацій, до сюжетно-зображальної скульптури. Самий характер використання цих предметів інший: з іграшками діти мають справу під час ігор, декоративно-прикладне мистецтво застосовується у побуті, прикрашає повсякденне життя. Тому образи в них можуть у більшій мірі бути умовними, узагальненими.

Іграшки мають бути зручними для гри, рухомими, мати лише основні ознаки предмета. Разом з тим іграшка має бути виразною, тоді вона в руках дитини стає «живою».


    1. Ілюстрації у книжках

Малята ознайомлюються з художньою картиною з молодшого дошкільного віку, найчастіше через ілюстрації у книжках. Поєднання зображення з художнім словом наближає цей вид мистецтва до дітей і полегшує педагогові здійснити завдання виховання.

Ілюстрація, пов'язана із змістом знайомого літературного твору, легше сприймається дітьми. За малюнками легше переказати той чи інший твір, особливо коли вони послідовно розкривають епізоди. Дуже часто картини доповнюють текст, допомагають уточнити те, про що говорить письменник.

Радянська дитяча книжка багато й різноманітно ілюстрована. З кожним роком стає більше художників, які віддають свої сили дошкільній книжці. Завдяки творчій співдружності письменників і художників створено образи радянських людей, картини рідної природи, епізоди з дитячого життя, які надовго зберігаються в пам'яті.

Радянські художники багато працюють над оформленням книжок, в яких розповідається про простих радянських людей, про їх повсякденну працю.

Запам'ятовуються ілюстрації, створені О. Пахомовим до книжки В. Маяковського «Ким бути?», до книжки С. Михалкова «А що у вас?», художником І. Бруні до книжки С. Баруздіна «Хто збудував цей дім?», та ін.

В ілюстраціях багатьох радянських художників правдиво зображаються діти, живі, спостережливі, допитливі. Такими є ілюстрації О. Пахомова, Є. Афанасьєвої, Т. Єрьоміної, Н. Цейтліна, Н. Кноррінг.

У виданнях для дітей велике місце посідають казки. В ілюстраціях В. Лебедєва, Ю. Васнецова, Є. Рачова, В. Конашевича ми знаходимо улюблені дітьми казкові образи.

Кожний художник по-своєму передає зміст творів, які він ілюструє.

Ілюстрації В. Конашевича відзначаються любов'ю художника до вигадки, характерною сюжетною та декоративною винахідливістю, гумором, деякою умовністю форми, що відповідає характеру казки або «веселої книжки». Його сторінки цікаві, містять багато невеликих малюнків.

В. Лебедєв виразно, чітко зображає предмети, надає великого значення деталям, його композиції завершені, просторові, заповнюють усю сторінку книжки.

Дуже гострі характеристики в ілюстраціях до казок дає художник Є. Рачов. В них художник за аналогією з людськими розкриває характер і переживання звірів, зберігаючи при цьому в повній мірі повадки звіра, його справжню вдачу і звички.

Ю. Васнецов підходить до казки як до народної фантазії, пов'язує її образи з народною іграшкою, вдаючись до гіперболічності, повторності образів, фантастичності та умовності.

Гумористичний жанр знайшов своє місце в ілюстраціях К. Ротова, О. Канєвського, В. Сутєєва. їх роботи характеризуються тонким смаком, захоплюючою вигадкою.

З веселою фантазією ілюструє О. Канєвський твори К. Чуковского, С. Маршака, подаючи чудові за винахідливістю, дотепністю і багатством деталі.

В. Сутєєв сам пише веселі книжки та ілюструє їх. Великою любов'ю користуються у дітей його «Курча і каченя», «Троє кошеняток», «Хто сказав «няв?», «Мишеня та олівець» та ін.

Вихованню любові до рідної природи, до світу тварин сприяють ілюстрації відомих художників-анімалістів Є. Чарушина, А. Пластова, О. Комарова, В. Ватагіна.

У дитячій книжці ілюстрації звичайно кольорові. Проте не менш цінними є і тонові ілюстрації (розмивка чорної акварелі і туші). У такій техніці виконали ілюстрації до книжки С. Баруздіна «Хто збудував цей дім?» художник І. Бруні, ілюстрації до книжки Г. Скребицького «На лісовій галявинці» художник Г. Нікольський і багато інших.

Є ілюстрації, виконані пером, олівцем. Справжнім майстром олівцевого лінійного малюнка є О. Пахомов.

Естетичний вплив книжки визначається не тільки змістом, ілюстраціями, а й обкладинкою, заставками, кінцівками, віньєтками, а також форматом, папером.

Обкладинка в дитячій книжці відіграє велику роль: вона приваблює дитину, тому вона звичайно буває мальовничою, нарядною і передає саму суть змісту.

Ось, наприклад, обкладинка книжки С. Маршака «Вусатий-смугастий» (худ. В. Лебедєв, Детгиз, 1961 р.). На обкладинці зображено привабливе кошеня – пухнасте, м'якеньке, вусате, смугасте. Слід звернути увагу і на шрифт – смугасті літери шрифту цілком відповідають його призначенню.

Звичайно на титульній сторінці подається назва твору, прізвище автора, художника і невеликий малюнок, який тісно зв'язаний з текстом: портрет героїв або нескладний епізод з твору, що ілюструється.

Уміло знайдена художником кінцівка надає твору закінченого характеру.

Аналізуючи ілюстрації у книжках для дошкільників, особливо важливо встановити відповідність малюнків тексту. Діти дуже спостережливі й вимогливі: найменший відступ від тексту викликає у них здивування і протест. Важливо, щоб художник вибирав для ілюстрування такі епізоди, які переконливо розкривають зміст твору.

Отже, ілюстрацію можна найкраще використати для виховання дітей, коли вона відповідає тексту, розкриває найістотніші епізоди, ідейний зміст твору, створює яскраві образи героїв, коли ілюстрації в книжках для дітей дошкільного віку прості, доступні їх розумінню.


    1. Репродукції творів живопису. Естамп

Дітей старшого і почасти середнього дошкільного віку можна ознайомлювати з творами живопису. Дорослі люди сприймають і розуміють ці картини набагато повніше і глибше. Але й те, що в цих творах зрозуміло дітям, має велике виховне значення, впливає на їх думки й почуття.

Найбільш доступні дітям дошкільного віку картини радянських художників на теми, що відбивають побут дітей: Т. Яблонської «Весна», М. Божія «Таня, не моргай!», О. Дейнеки «Майбутні льотчики», І. Шевандронової «У сільській бібліотеці», О.Ткачова, С. Ткачова «Дітвора».

Доступні для сприймання дітей деякі пейзажі радянських художників К. Юона, В. Бялиницького – Бірулі, Г. Нісського, В. Мєшкова. Картини К. Юона «Зимовий день», «Кінець зими», «Чарівниця-зима» зображають російську зиму з її переливчастими снігами, блакитними далечинами, тінистим мереживом гілок.

Твори російського реалістичного мистецтва минулих часів також є матеріалом для художнього виховання дітей. Міцно ввійшли в побут дитячого садка твори І. Шишкіна «Ранок у сосновому лісі», «Корабельний гай», «Жито». Велике враження справляють на дітей пейзажі І. Левітана «Березень», «Золота осінь», «Весна. Велика вода», «Березовий гай»; морські пейзажі І. Айвазовського. Картини В. Васнецова «Альонушка», «Іван-царевич на Сірому вовку» передають сюжети і образи знайомих дітям казок.

Для старших дошкільників доступні й деякі твори портретного живопису: І. Рєпіна «Дзига», В. Сєрова «Міка Морозов», В. Тропініна «Портрет сина художника».

Великі можливості для розвитку естетичного сприймання створює натюрморт. У цьому жанрі зображення предметів приваблює дитину насамперед своїми виражальними засобами – кольором, формою. Доступні для сприймання натюрморти І. Машкова «Горобинка», «Фрукти», «Малинка», О. Купріна «Букет польових квітів» та ін.

У дитячому садку дуже поширений естамп (твір станкової графіки). В естампах зображаються природа в різні пори року, громадське життя, праця людей міста і села, ігри і побут дітей, світ тварин і птахів, казкові сюжети. Всі ці теми дають можливість використати естампи у виховній роботі дитячого садка.


    1. Скульптура малих форм

У дитячому садку, як правило, широко використовується скульптура малих форм. Твори скульптури звичайно передають образи в дії. Для дітей найбільш доступним є сприймання яскраво виявленої дії, тому при ознайомленні їх з скульптурою слід звертати увагу на характер рухів, постановку фігур, вирази облич. Важливо навчити дітей точно називати й визначати характер дії.

Є скульптура жанрового характеру, наприклад «Дівчинка годує курей», «Дівчинка з лялькою», «Лижник», казкові образи: «Снігуронька», «Альонушка», «Івасик». Важливо мати набір скульптур, що зображають тварин, птахів. Систематично розглядаючи скульптуру з дітьми, вихователь збагатить їх сприймання.




    1. Іграшка

Призначена насамперед для гри, іграшка може мати різностороннє значення для виховання дитини: поглиблювати пізнання нею життя; знайомити з різними предметами та явищами; сприяти розвиткові відчуттів та ознайомленню з якостями і властивостями предметів; сприяти вихованню певного ставлення до оточення, художнього смаку.

Іграшка відтворює в мініатюрі предмети побуту, різні види транспорту, меблі, посуд, одяг і завдяки своїй формі, кольору, прикрасам сприяє естетичному вихованню.

Деякі іграшки можна назвати скульптурними. Це різні фігурки людей і тварин з дерева (наприклад, роботи богородських майстрів), кольорові фарфорові іграшки, іграшки з пластмаси, пап'є-маше, гуми та ін. Фігура людини або тварини подається звичайно в якійсь позі; найчастіше такі іграшки закріплені на підставках. Вони призначені не тільки для гри, а й для прикрашання кімнати, для розгляду.

Інші іграшки, які також зображають людину і тварин, призначені тільки для гри. Це примушує майстрів-іграшкарів допускати деякі умовності в зображенні. Дітям цікавіше гратися з такою лялькою, у якої можна змінювати положення рук, ніг, голови, і тому майстер скріплює їх шарнірами; іграшкового коня дитина хоче возити по підлозі, і тому його роблять з підставкою на колесах. З рухливими кінцівками роблять і м'які іграшки – ведмедика, зайчика, собаку та ін. Допускаючи цю умовність, художник-іграшкар разом з тим додержує реальних пропорцій, правдиво передає будову тварини, її характерні риси.

Поряд з іграшкою, яка зображає дійсні предмети, допустима іграшка казкова – це знайомі дітям образи Діда Мороза, Буратіно, Снігуроньки, коня з золотою гривою, жар-птиці та ін. Широко застосовується казкова іграшка у прикрашанні новорічної ялинки.

Велике значення в іграх дітей має лялька. Радянські художники створили в ляльці виразні правдиві образи дітей: вони здорові, веселі, у них гарне обличчя, міцні руки й ноги.

Художня цінність ляльки в ретельній скульптурній обробці голови, тіла, рук, ніг, у збереженні правильних пропорцій. Життєрадісний, привітний вираз обличчя ляльки викликає у дитини почуття симпатії.

Поряд з ляльками і зображенням живих істот дітям дають різноманітні предмети: іграшкові автомобілі, трамваї, літаки, кораблі, візки, меблі, посуд, одяг тощо.

До іграшки, яка є зменшеною копією предмета, слід ставити ті ж вимоги зручності, вишуканості, краси, доцільності, що і до справжніх предметів.

Для художнього виховання дітей має значення обробка і прикрашання саморобних іграшок, тому деякі вихователі прикрашають узорами виготовлені ними меблі для ляльок, вишивають їм серветки, килимки, ковдри. При цьому вихователь залучає до активної участі дітей старших груп: вони ліплять і оздоблюють узором посуд для ляльок, розмальовують килимки, скатерки, склеюють з картону і розмальовують меблі, візки.

Іграшки, предмети побуту для ляльок, залишаючись реалістичними, часто відрізняються від побутової речі формою, кольором, оздобленням. Маленькі стільчики та інші предмети для ляльок можуть бути яскравого забарвлення; оздоблені більше, ніж справжні меблі, узором. Такими є вироби народних майстрів-іграшкарів. Вони відзначаються яскравим розфарбуванням, багатим орнаментом, що робить їх нарядними, святковими, привабливими для дитини.

Певне місце в дитячому житті посідають іграшки для рухливих ігор, спорту, музичних занять: м'ячі, санки, обручі, скакалки, а також знаряддя дитячої праці: лопати, совки, відерця, поливальнички. Але не слід думати, що кожну річ, з якою має справу дитина, треба прикрашати. Художній смак виховується і на речах простих за формою і кольором, але добре виконаних, гарних. Яскраві фарби повинні мати в іграшках належне місце: радуючи око дитини, вони не повинні стомлювати його строкатістю. Красиво підібрані кольори більше впливають на сприймання, коли їх подати на фоні спокійних тонів.




  1. Особливості ознайомлення дітей з мистецтвом

Насамперед педагог виховує у дітей інтерес до творів мистецтва, викликає увагу до них. Поступово він виховує у дітей здатність естетичного сприймання. Розглядаючи малюнки або скульптуру, діти цікавляться тим, що зображено, пізнають знайомі предмети і явища, знайомляться з тими, яких раніше не знали. Естетичне сприймання передбачає інтерес не тільки до змісту зображеного, а й до форми, в якій виконано образ, до засобів зображення, які роблять образ виразним. Через твори мистецтва діти не просто ознайомлюються з явищами життя: вони дістають уявлення про прекрасне, гармонійне, доцільне, виразне, тобто вчаться естетично освоювати життя.

Для естетичного сприймання характерне переживання того, що сприймається, зацікавлене, схвильоване ставлення до зображуваних явищ. Таке ставлення виражається у словах, в оцінці того, що відбувається в картині, виражено в скульптурі. Естетичні оцінки включають звичайно і моральні судження – що добре і що погано. Художник допомагає виробити таке судження тим, що робить образ виразним, підкреслює у ньому позитивне і негативне. Для цього він користується засобами виразності свого мистецтва. Одним з таких засобів є колір. Коли діти 6-7 років розглядають картину В. Васнецова «Альонушка», вони розуміють і відчувають, що темні кольори одягу дівчинки й пейзажу створюють сумний настрій, виражають самітність і смуток. У картині І. Левітана «Весна. Велика вода» ніжні, світлі барви створюють бадьорий, радісний настрій.

У декоративному мистецтві діти помічають особливості побудови узору, красу кольорових співвідношень.

Чим краще педагог донесе до дітей ті засоби виразності, якими користується художник, тим глибше розкриється для них зміст твору, багатство думок і почуттів, виражених у ньому, і тим більший емоціональний відгук викличе цей зміст.

Свої почуття і переживання при сприйманні творів мистецтва діти дошкільного віку виражають яскраво, безпосередньо. Залежно від змісту картини, скульптури, яку вони розглядають, діти весело сміються або, навпаки, стають серйозними, зосередженими. Вихователь розширює і поглиблює емоціональні про­яви дітей, дає їм належний напрям.

Спрямованість уваги на виразність у зображенні подій, образів людей, тварин, на багатство характерних деталей, на колір у творах мистецтва дає можливість підвести дітей до вміння елементарно їх оцінювати.

Оцінне ставлення у дітей виявляється насамперед у тому, що вони віддають одним творам більше переваги, ніж іншим. Часто вони просять показати ще кілька разів те, що їм сподобалось і запам'яталось. З'являються улюблені твори, розвивається усві­домлене почуття радості, задоволення від розглядання.


    1. Ознайомлення дітей з картинами

Навчаючи дітей 3-4 років, важливо насамперед привернути їх увагу до картини. Один з прийомів, за допомогою якого можна зацікавити малюка змістом картин, це запропонувати йому поставити себе на місце дитини, що є дійовою особою в картині. Дитина стає героєм цікавої для неї події і з захопленням починає розповідати про себе саму.

Розглядаючи картину з маленькими дітьми, можна вводити своєрідним ігровий прийом, що розвиває спостережливість і мову. В процесі розглядання картини вихователь своїми запитаннями втягує дитину в змагання – «Хто більше побачить на малюнку?», спонукаючи її до спостережливості та висловлювання.

Коли дитина заявляє, що вона більше нічого не бачить, вихователь каже їй: «А я ще щось бачу» (шапку, рукавички тощо) – і тим самим підказує, що можна ще щось помітити на малюнку.

Дуже рідко малюки розглядають малюнки мовчки. Вихователь повинен підтримувати розмову дітей, вчити їх правильно називати предмети і деякі їх характерні ознаки, допомагаючи краще зрозуміти зміст малюнка.

Розглядаючи малюнок, дитина дуже часто говорить не про те, що вона бачить, а про те, що згадала у зв'язку із зображенням. Привнесення особистого досвіду в процесі розгляду картини може відігравати велику роль, бо сприяє розвиткові спостережливості, потребі висловитися. Проте, коли дитина обмежується висловлюванням з особистого досвіду і не сприймає запропонованої картини, вихователь повинен спрямувати її увагу, назвати предмети, дії, відношення, зображені на картині.

Діти молодшого дошкільного віку, розглядаючи малюнки, пізнають у них знайомі предмети і вчаться правильно називати їх, а також колір, величину, форму.

Старші дошкільники набувають уміння сприймати твори різного змісту, а не тільки ті, в яких є цікавий сюжет, показано якусь дію. Разом з тим і сюжетну картину вони тепер здатні сприймати інакше, ніж у більш молодшому віці. Багато про що вони можуть догадатися, багато що собі уявити. Допомагають знання, які діти дістають, а також нові уявлення про явища життя. Так, наприклад, у дітей цього віку досить розвинена любов до природи, і вони з цікавістю ставляться до пейзажу, визначають, яку пору року зображено, що характерно для осені й весни, як художник передав зимовий холод, хуртовину, осінній вітер.

Дуже важливо ввести повторний розгляд уже знайомих дітям картин. Знайомий твір викликає жваві висловлювання, у ньому відмічаються ті сторони й деталі, яких не було помічено першого разу.

Бесіди з дітьми мають на меті поглибити розуміння подій, зображених на картині: діти не тільки розповідають про те, що зображено, а й як зображено. Цього вихователь учить дітей на прикладі своєї розповіді.

Розповідь вихователя за картиною повинна бути, по можливості, образною, виразною, щоб посилити інтерес у дітей, створити певний настрій. Коли це можливо, вихователь вдається до художньої літератури (читає рядки вірша, уривок з казки, оповідання) .

Вихователь підводить дітей до вміння порівнювати картини» одну з одною. Старші дошкільники здатні до деякого порівняльного аналізу. Наприклад, показавши дітям картини І. Левітана «Березень» і А. Саврасова «Граки прилетіли», вихователь запитує, де, на їх думку, зображена рання і де пізня весна. «Тут граки вже в'ють, гнізда, – говорить один хлопчик, показуючи на картину Саврасова, – а тут, – показує на картину «Березень», – ще жодної, пташки не видно, і тут снігу багато, а там він весь потемнів, на дахах снігу зовсім немає».

Бесіду можна розпочати розповіддю самого вихователя про картину. Далі за допомогою запитань він залучає і дітей до активного висловлювання своїх вражень.

В інших випадках, коли у дітей розвинене вміння розглядати картини і вихований інтерес до них, бесіда безпосередньо починається із запитань до дітей.

Проводячи з дітьми бесіду за картиною, вихователь наприкінці висловлює свою думку про неї у зрозумілій і цікавій для дітей формі, узагальнюючи їх висловлювання.

За допомогою ілюстрацій педагог підводить дітей до поглибленого сприймання змісту тексту. Велику роль при цьому відіграють запитання вихователя, які встановлюють зв'язок між змістом картини і прослуханим текстом. Слово педагога допомагає сформувати точні, чіткі уявлення і виявити ті, які є у дітей.

При аналізі образу героя вихователь спиняється на вираженні його характерних, індивідуальних рис, ставить запитання, щоб спрямувати увагу дітей на виявлення і оцінку вчинків, окремих властивостей характеру, а також на опис зовнішнього вигляду героя.

Педагог допомагає дітям робити нескладні висновки, узагальнення, звертає їх увагу на головне, посилює емоціональне ставлення до зображуваного викликає асоціації з досвідом.

Діти навчаються підмічати ознаки предметів, які потребують глибшого сприймання, будують елементарні судження про зв'язки і взаємовідношення предметів, явищ, пробують аналізувати-і синтезувати свої враження, звертають увагу на барви, визначають настрій, який створює художник за допомогою виражальних засобів мистецтва.

Внаслідок таких занять у дітей розвивається інтерес до розглядання картин. Вони починають помічати картини поза дитячим садком, розповідають про їх зміст вихователеві.

Цей інтерес підтримується тим, що в дитячому садку діти мають можливість самостійно розглядати художні листівки й малюнки. Альбоми з листівками вихователь може добирати за темами: картини природи, життя дітей і т. п. Іноді вихователь включається в розгляд з дітьми цих малюнків, запитує дітей, які листівки їм більше подобаються і чому, описує деякі з них.

Можна організувати гру в «магазин», де «продаються» листівки. Діти їх самостійно вибирають.

Навесні, після систематичного розгляду у старшій групі картин, добре влаштувати у груповій кімнаті або в залі виставку. Всі репродукції з картин, які діти бачили протягом року, встановлюють під скло або в картонні паспарту і гарно розміщують на стінах. До них додають кілька нових картин.

Коли виставка готова, вихователь пропонує її оглянути. Дітям дається можливість вільно переходити від однієї картини до іншої і їх розглядати. Вихователь прислухається до висловлювань дітей, перевіряє, чи пам'ятають вони картини, які раніше бачили, чи помічають нове для них. Далі він об'єднує дітей і обходить з ними всю виставку. Діти вказують, які картини вони більше люблять, які краще пам'ятають, уважніше розглядають .нові картини, говорять про їх зміст.

Деякий час виставка залишається в залі або в груповій кімнаті. Діти можуть щодня бувати там і самостійно розглядати те, що їм більше подобається.

Така виставка має велике виховне значення і надовго залишає слід у пам'яті дітей.

На заняттях з малювання можна використати картини, малюнки, ілюстрації з книжок. У процесі розгляду графічних зображень перед заняттями або на занятті з малювання діти звернуть більше уваги на форму предметів, їх розмір, кольорові відношення та ін.




    1. Ознайомлення дітей з іншими видами образотворчого мистецтва

При ознайомленні з декоративно-прикладним мистецтвом можна застосовувати інші прийоми. Насамперед діти мають зрозуміти потребу й доцільність цих речей у побуті, красу, яка поєднується з призначенням і використанням речі. У всіх .випадках, коли це можливо, слід давати дітям можливість користуватися речами, вживати їх.

Розгляд узорів на речах, декоративних малюнків дає змогу вносити елементи гри. Вихователь пропонує знайти в узорі однакові або однорідні елементи, вказати, як вони повторюються, відзначити однакові кольори або відмінність у забарвленні однакових елементів. Він підводить дітей до думки про повторюваність елементів, про їх правильне чергування, про різноманітність їх використання.

Узори, орнаменти на предметах допомагають у декоративному малюванні: діти навчаються робити узори більш ритмічні та багатоколірні.

Вихователь використовує іграшку на заняттях. Кольорові кулі, чашечки, башточки з кілець та ін. є дидактичним приладдям при навчанні дітей розрізняти й називати кольори, форми, розміри.

Художньо виконані іграшки і скульптура використовуються як зразки для ліплення і малювання, знайомлять дітей з пластичними зображеннями, з передачею форми, руху.

Незвичайна цікавість образів, життєрадісність, яскраві малюнки на кіровській іграшці (красуні-водоноски, годувальниці, коні, цапи, качечки, півні і т. ін.) дають змогу використовувати їх в іграх, в іграх-драматизаціях на казкові сюжети («Хаврошечка», «Морозко», «Терешечка» та ін.).

Дуже бажано організувати екскурсію дітей підготовчої групи в музей або на виставку декоративного мистецтва. Підготовлені заняттями та іграми з творами мистецтва в дитячому садку, діти з інтересом подивляться експонати музею або виставки і послухають пояснення співробітника музею.

Після відвідання музею добре дати дітям невеличкі прикрашені дрібнички, листівки з художніх творів або красиві іграшки і дрібну скульптуру та дати їм можливість влаштувати виставку самостійно. Дуже цінно, коли є можливість дати дітям папір або фанеру для стендів, підставки з планками на них та ін.




  1. Використання обстановки для художнього виховання

Вихователь використовує обстановку дитячого садка для всебічного виховання дітей: привчає їх прибирати, підтримувати порядок, прикрашати кімнату, розглядає з ними художні твори і проводить бесіду про них. У дітей старшої групи він виховує повагу до праці майстра, художника, які виробляють зручні, красиві речі. Поступово педагог розвиває у дітей художній смак, уміння помічати й розглядати красиві предмети обстановки.

Чим старшими стають діти, тим більше залучає їх вихователь до підтримування чистоти й порядку в груповій кімнаті, показуючи їм, як красивіше і зручніше розміщати речі.

Під час прогулянок вихователь збирає з дітьми квіти, гілки, листя для прикрашання кімнати, питає, куди краще поставити зібраний букет, до якої вази краще підійдуть ті чи інші квіти, листя. Вихователь, а далі й самі діти дбають про те, щоб у кімнаті завжди були свіжа зелень, квіти.

Вносячи у групову кімнату нову картину, узор, вазу та ін., вихователь спостерігає, чи помічають це діти, що вони говорять, чи відчувають красу нової речі; далі він розмовляє з ними, привертає їх увагу до окремих частин або елементів, до поєднання кольорів і викликає у них бажання бережно поводитися з новою річчю.

У дитячих садках, де педагоги систематично проводять роботу по вихованню художнього смаку і прищеплюють любов до краси, до мистецтва, можна спостерігати, як діти, приходячи ранком, зупиняються біля картини або милуються квітами, рослинами. Діти відзначають розпукування кожної квітки, розгортання кожного листка, і це викликає у них радість.


    1. Естетичні вимоги до оформлення дитячого садка

У художньому вихованні естетиці побуту належить така ж висока роль, як і творам мистецтва. Тому велике значення надається оформленню дитячого садка. Вихователь повинен знати принципи художнього розв'язання інтер'єра, щоб дитячий садок оформити відповідно до естетичних вимог. Вимоги до художнього оформлення дитячого садка визначаються педагогічною доцільністю, змістом виховної роботи, завданням художнього розвитку дитини. Ці завдання мають тісний взаємозв'язок і зумовлюють одне одного.

В обладнанні дитячого садка все пристосоване до життя, ігор і занять дітей дошкільного віку. Зручність і доцільність речей зв'язані з їх естетичними властивостями, чистота і порядок диктуються не тільки вимогами гігієни, а й естетики. Меблі, посуд, іграшки, рослини, твори мистецтва – все це створює атмосферу, в якій діти живуть. Обстановка в цілому і кожна річ окремо привертає увагу, цікавить, виховує смак.

Оформлення дитячого садка має бути витримане в сучасному стилі. Які ж риси характерні для сучасного інтер'єра?

Уникання крикливої розкоші, прагнення до простоти форм, до комфорту і зручності внаслідок продуманості, економічності рішень. Якнайбільше світла і повітря – це не тільки вимога гігієни, ай естетичний принцип сучасного інтер'єра. При створенні інтер'єра треба враховувати взаємопідпорядкованість речей, взаємозв'язок між частинами обладнання житла.

Гармонійне співвідношення окремих елементів, загальна підпорядкованість їх цілому характеризують художність оформлен­ня приміщень дитячого садка. Вибираючи ту чи іншу річ, слід подумати про те, яке місце займатиме вона серед уже наявних речей, чи підійде за кольором, за розміром, чи не стануть інші речі поруч з нею непомітними.

В інтер'єрі треба враховувати масштабність, тобто співвідношення розмірів житла, меблів і дрібних предметів з розмірами людини, в даному разі дитини-дошкільника. Розставляючи меблі і розподіляючи деталі оформлення (килими, вази, рослини та ін.), важливо знайти правильні співвідношення предметів і вільного простору. Планування всього інтер'єра враховує розумне, продумане визначення місця для занять, для ігор тощо.

У створенні гармонії інтер'єра велике значення має колір. Важливими є не стільки ті чи інші кольори самі по собі, скільки колірні поєднання. Єдності колірного сприймання інтер'єра допомагає розподіл кольору залежно від розмірів пофарбованих частин, тобто великі поверхні (підлога, стіни, стеля) пофарбовані в м'які тони, менші площі – у яскраві. Особливо великого значення набуває співвідношення кольорів стін і підлоги. Знайшовши правильне колірне розв'язання цих основних компонентів, значно легше розв'язувати питання про колір дрібніших побутових предметів. Від вибору кольору залежить ступінь освітленості кімнат; наприклад, просторе приміщення з великими вікнами може справляти враження темного, якщо невдало підібрана гама кольорів (темно-зеленого кольору стіна, темно-коричневого – підлога, темні портьєри).

У приміщеннях, освітлених сонцем, створюють холодну колірну гаму, у північних або затемнених кімнатах, навпаки, можна створювати ілюзію сонячного світла контрастними співвідношеннями теплих тонів.

Стіни приміщень дитячого садка фарбують у світлі м'які тони (світло-бежевий, салатовий, голубуватий тощо.). Велике значення має і колір підлоги. Підлогу вкривають або лінолеумом, або спеціальними матеріалами, які фарбують у красиві світлі тони, що гармонують з кольором стін.

Кожна групова кімната може бути розв'язана в різній колірній гамі.

Стиль архітектури і декоративного мистецтва нашого часу багато в чому зумовлюється властивостями нових матеріалів. Нові міцні та економічні синтетичні матеріали змінюють зовнішній вигляд житла, вносять елементи новизни в обстановку.

Обробка стін різного виду полімерами дає змогу використати у внутрішньому обладнанні приміщення багатство колірних поєднань, різноманітність зображальних мотивів і новизну фактури самих матеріалів.

Меблі, виконані з застосуванням різних синтетичних матеріалів, часто стають тим основним декоративним елементом, який визначає художнє розв'язання всього приміщення.

Красива, чиста поверхня, багатство колірної палітри, різноманітність фактур різних видів пластичних мас створюють великі можливості для художніх вирішень, внаслідок чого відпадає потреба в додатковому оздоблюванні й декоруванні.

При обладнанні групових кімнат велику увагу слід приділити меблям. Дошкільні меблі роблять відповідно до пропорцій тіла дитини – це одна з умов її правильного фізичного розвитку. Прямі м'які лінії, гармонійне співвідношення частин, проста, чітка конструкція, відсутність навмисних прикрас – ось характерні особливості меблів.

У наших дитячих садках меблі мають спокійний, світлий, чистий колір, який добре гармонує з кольором стін і іншими предметами. Столи і стільці не слід робити яскравих кольорів, бо це стомлює очі дитини.

Останнім часом створюються нові конструкції меблів. Інтер'єри нових типів дитячих закладів будуть обладнані дитячими секційними меблями: двомісними столами з кришками, що піднімаються, стільцями, полицями для книжок, стінними шафами. Передбачається облицювання кольоровим пластиком або збереження полірованої світлої поверхні.

У всіх групах добре використати так звані стрічкові столи (ширина їх 50 см), які розміщують уздовж стіни. Вони зручні для різноманітних ігор – настільних і сюжетних та проведення занять.

Іграшки на великому килимі забирають багато місця і перешкоджають розгортанню ігор. Доцільніше зберігати їх у стінних шафах. Усі групи іграшок треба розміщати у певній системі, відповідно до їхнього призначення. Для цього можна використати секційні шафи з шухлядами різного розміру, з відкидними дошками, дверцями, заскленими або глухими. Іграшки зручно зберігати у спеціальних каталках, ящиках на коліщатках.

Групова кімната призначена не тільки для ігор, а й для занять, тому в ній все має бути максимально пристосовано.

У старших групах мають бути дошка, місце, де можна розмістити малюнки, полички для ліплення, перфоровані дошки (з дірочками), на яких зручно прикріпляти малюнки, встановлювати приладдя. Розміщуючи у приміщенні дитячого садка рослини, треба прагнути до гармонії з загальним характером інтер'єра. Не слід перевантажувати групові кімнати рослинами і квітами, при доборі треба враховувати їх колір, фактуру, форму й будову. Традесканція, пальма, аспарагус, кімнатний виноград, плющ особливо красиві при оформленні приміщень? Легкі, мереживні, вони надають кімнатам нарядного, привабливого вигляду. Кераміка (кашпо, різного виду вази) добре поєднується із зеленню. Так, наприклад, підвішена в кашпо традесканція із звисаючими стеблами красиво виділяється у прогоні вікна; в опукло виліпленому кашпо на ріжечку шафи стоять пишні квіти бегонії; коло портрета Шевченка на невеличкому підвищенні, а то й просто на підлозі стоять великі, високі вази; у красиво вигнутій металевій конструкції розміщують кілька горщечків з рослинами та ін.

Інтер'єр дитячого садка не повинен бути статичним і незмінним. Час від часу треба міняти розташування меблів, вносити нові деталі в оформлення. За цієї умови діти реагують на навколишню обстановку активно, вона радує їх і цікавить.

В оформленні дитячого садка твори мистецтва посідають особливе місце. Вони мають бути не тільки прикрасою, а й допомагати розв'язувати виховні завдання.

Групові кімнати краще оздоблювати естампами і друкованими репродукціями з малюнків, акварелей, гравюр. Естампи і репродукції оформляють під склом, але без рами, простою вузькою окантовкою, вішають на стіну без нахилу. Навколо малюнка при окантовці залишається вільне поле; скло добирають більшого, ніж малюнок, розміру. Найбільш вдалі малюнки і аплікації дітей також можна використати для оздоблення групової кімнати на короткий час. Дитячі роботи, які вивішують для розгляду, так само оформляють – прикріплюють на стенд між паралельними рейками або на паспарту. Додатково до картин і репродукцій в оформленні дитячого садка можна використати і фотографії (чорні і кольорові). Проте не рекомендується обмежуватися фотографіями.

Скульптура малих форм також використовується в оформленні. Виразність фігурок людей у поєднанні з яскравістю колориту робить таку скульптуру доброю прикрасою дитячого садка.

Крім цих предметів, із творів декоративного мистецтва використовують килими, завіси. Тканини, з яких роблять завіси, стали легшими, більш пластичними й рухомими. Для завіс на вікна краще використати легкі білі чи кольорові тканини.

Вази слід вживати за призначенням – ставити в них букети квітів, гілки кущів і дерев. Бажано мати для цього великі вази,, а також маленькі горщики, глечики, куди можна вставити кілька стебел з квітами і прикрасити дитячі столи.

Дитячі садки повинні у великій мірі використовувати мистецтво своєї області (Петриківський розпис, Опішнянська, Васильківська та Косівська кераміка, Яворівська іграшка тощо).

У прикрашанні предметами декоративно-прикладного мистецтва слід додержувати почуття міри і брати до уваги поєднання їх з іншими речами.

Не можна перевантажувати приміщення великою кількістю речей, разом з тим треба брати до уваги масштабність предметів, що прикрашають кімнату. Дуже дрібні речі з строкатим малюнком можуть бути не досить помітними і не відповідати загальному стилю, а дуже великі, яскраво й різко розмальовані вази будуть некрасиві в поєднанні з невеликими дитячими меблями. У кожному конкретному випадку треба продумано ставитись до вибору предметів.




    1. Прикрашання дитячого садка у святкові дні

У дні всенародних свят дитячий садок набуває нарядного вигляду. Стіни групових кімнат прикрашають відповідно до змісту свята доступними розумінню дітей картинами, панно або виконаними дітьми декоративними бордюрами. Ляльок до свят переодягають у нове, чисте вбрання. Діти беруть посильну участь у прибиранні групової кімнати до свята. Проте частину роботи по прикрашанню приміщення бажано виконати тоді, коли дітей немає, щоб це було несподіваним для них і піднесло святковий настрій.

Важливо, щоб святкові прикраси відповідали розмірам приміщення: надто великі і громіздкі прикраси пригнічують; надто дрібні у великому приміщенні губляться і не створюють урочистості.

Під час святкового ранку не слід захаращувати зал будиночками, кіосками, каруселями та ін. Всі ці предмети вносять відповідно до програми після урочистої частини. Для інсценізацій, святкових ігор краще обмежитися переносними невеликими предметами, особливо тоді, коли приміщення невелике.

До свята Новорічної ялинки немає потреби спеціально прикрашати групові кімнати. В залі чи кімнаті, де проводиться свято, основною прикрасою є сама прикрашена ялинка. Ті чи інші доповнення пов'язуються з програмою свята, сценарієм. В одних випадках – це маленькі ялиночки, в інших – вхід до терема Діда Мороза або казкова хатинка на курячих ніжках.



Коли кімната невелика, ніяких додаткових прикрас і предметів вносити не слід. Всі ігри-інсценізації можна проводити біля ялинки.



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка