Назарова Оксана Пилипівна Крамська Ольга Борисівна Вчителі української мови Криворізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №70 Кривий Ріг 2015 Зміст Всеукраїнський конкурс



Сторінка1/10
Дата конвертації16.01.2018
Розмір0.84 Mb.
ТипКонкурс
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10



Управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради

Відділ освіти виконкому Саксаганської районної у місті ради

Криворізька спеціалізована школа І-ІІІ степенів №70



Всеукраїнський конкурс-огляд:

Школа сприяння сталому розвитку 2014-2015”






Назарова Оксана Пилипівна

Крамська Ольга Борисівна

Вчителі української мови Криворізької спеціалізованої школи

І-ІІІ ступенів №70

Кривий Ріг

2015





Зміст


Всеукраїнський конкурс-огляд: 1

“Школа сприяння сталому розвитку 2014-2015” 1

Зміст 2

Вступ 2


Розділ І. Теоретичний аспект проблеми використання інтеграції на уроках української мови та літератури в умовах сталого розвитку 3

1.1.Загальні поняття про сталий розвиток 3

1.2.Основні компоненти освіти для сталого розвитку та нові сучасні педагогічні технології 7

Розділ ІІ. Методика впровадження «наскрізного навчання» на уроках української мови та літератури 10

2.1. Реалізація інтегрованого підходу на уроках української мови та літератури 13

Словник 22

Додаток 2 25

Додаток 3 26

Додаток 4 27

Додаток 5 28

Додаток 6 31

Додаток 7 33

Додаток 8 34

Додаток 9 35

Додаток 10 40

Додаток 11 42

Додаток 13 47

Додаток 16 49

Додаток 17 52

Додаток 19 55

Додаток 20 57

Додаток 21 58




Вступ


Сьогодні як ніколи стає важливою організація освітнього простору, який сприяв би розвитку творчої, стратегічно мислячої та відповідальної особистості, здатної на свідомі дії з покращення її власного життя та життя громади. Випереджаюча освіта для сталого розвитку є моделлю трансформації системи освіти та її пристосування до потреб суспільства ХХІ століття. Головними її принципами є безперервність, відкритість, інноваційність, сталість, випереджальний характер.

Важливою складовою випереджаючої освіти є освіта для сталого розвитку, яка спрямована на інтеграцію соціокультурних, економічних та екологічних аспектів життєдіяльності людини шляхом їхнього впровадження у зміст навчального та виховного процесу. Звичайно, однією із головних у реалізації цих завдань є середня освіта, в межах якої фактично закладається світогляд та ціннісні уявлення особистості, відбувається становлення її життєвої стратегії та моделей поведінки.

Випереджаюча освіта спрямована на розвиток самоосвітніх компетенцій, активізацію пошукової діяльності, творчої та соціально активної особистості, а також включає заходи, що сприяють зміні ціннісних пріоритетів та стилю життя особистості у бік принципів сталого розвитку – таких як культура екозбалансованого споживання, здоров’ярозвивальний стиль життя, навички соціального партнерства, толерантної поведінки, соціальної відповідальності тощо [6,3].

У Криворізькій спеціалізованій школі №70 інтеграція економічних та правових знань у курс української мови та літератури носить діяльнісний характер. Учні стають активними учасниками навчального процесу. Їхнє основне завдання полягає не в умінні повторити за вчителем або відтворити зміст підручника. Вони мають навчитися самостійно здобувати знання з різних джерел інформації, критично оцінювати їх та застосовувати в реальному житті. І перед нами постає завдання: подати економічно-правову інформацію таким чином, щоб зацікавити кожного учня, розкрити його творчий потенціал.

На інтегрованих уроках головне місце відводиться елементам творчого пошуку. У процесі проведення таких уроків педагоги вміло й ефективно керують принципами засвоєння і застосування знань, формують мислення школярів, їхню емоційну і вольову сферу, моральні, естетичні та світоглядні аспекти особистості, навчальні і трудові уміння.

Ідея інтегрованого навчання в умовах сталого розвитку нині надзвичайно актуальна, оскільки з її успішною методичною реалізацією передбачається досягнення мети якісної освіти, тобто освіти конкурентоздатної, спроможної забезпечити кожній людині самостійно досягти тієї чи іншої життєвої цілі, творчо самостверджуватися в різних соціальних сферах.

Метою даної роботи є: на основі аналізу методичної літератури з’ясувати та дослідити такі поняття, як: «сталий розвиток», «інтеграція» та показати впровадження в практику загальноосвітньої школи інтегрованого підходу на уроках української мови та літератури в умовах «наскрізного навчання».

Розділ І. Теоретичний аспект проблеми використання інтеграції на уроках української мови та літератури в умовах сталого розвитку

1.1.Загальні поняття про сталий розвиток


Наприкінці ХХ – початку ХХІ століття нарощення економічної складової життя людства стало руйнівною силою для біосфери та людини. Очевидною виявилась необхідність формування збалансованої моделі розвитку цивілізації, яка була б безпечною для навколишнього середовища. Спробою реалізації подібних уявлень виступає стратегія сталого розвитку, яка на сьогодні є провідною у соціально-економічному розвитку людства.

Стратегія сталого розвитку стала результатом екологізації наукових знань та їх пристосування до соціально-економічних потреб людства вже у 70-х роках ХХ ст. у зв’язку із глобалізацією процесів на Землі (Римський клуб, Міжнародний інститут системного аналізу тощо). Перехід до нової моделі сталого розвитку став природною реалізацією світового співтовариства на посилення кризових явищ та катастроф.

Перші дослідження у галузі «розвитку без руйнування, сталого розвитку екосистем» було здійснено ще в 1980 році, а у 1987 році Міжнародна комісія з навколишнього середовища визначила «необхідність задоволення потреб сьогодення без шкоди для свого майбутнього» як курс розвитку світового співтовариства у напрямку його сталого розвитку («Програма 21 – 1992р., 1997р. – підписання Кіотського протоколу, 2002р. – Всесвітній саміт Землі (ООН) зі сталого розвитку (Йоганезбург), грудень 2002р. – прийнято Резолюцію «Про Декаду ООН з освіти для сталого розвитку 2205- 2014», яка була підтримана й Україною і врешті 2005р. у Вільнюсі прийнято Стратегію Європейської Економічної Комісії ООН для освіти в інтересах сталого розвитку» [5,7-8].

Теоретичні дослідження щодо ідеї пошуку раціонального суспільного розвитку активізувалися. Різні аспекти проблеми стають предметом наукових дискусій. Економісти, які фокусують увагу на сталості, мають, насамперед, на увазі добробут, прибуток, нагромадження капіталу (Далі, Пеззі ін.). Значна увага приділяється застосуванню техніки екологічної оцінки (Пірс, Маркандіа, Барб'єр ін.). Дослідники-географи були зацікавлені в дослідженні того, які наслідки породжує сталий розвиток для планування використання земельних площ (Наесс, Оуенс, Рід ін.).

На сьогодні, вклад у розвиток сталого розвитку зроблений такими зарубіжними вченими як Лейзеровіч А. А., Кейтс Р. В., Перріс Т. М., Хулс Дж. М. [3,480].

Ряд теоретиків і прихильників сталого розвитку вважають його найперспективнішою ідеологією 21 століття і навіть усього третього тисячоліття, яка, з поглибленням наукової обґрунтованості, витіснить усі наявні світоглядні ідеології, як такі, що є фрагментарними, неспроможними забезпечити збалансований розвиток цивілізації.

Стрімка динаміка трансформації суспільства ставить перед освітою нові нетрадиційні завдання. Таким чином, головна причина виникнення освіти в інтересах сталого розвитку – усвідомлення необхідності змін в освіті з метою забезпечення подальшого розвитку суспільства. І суспільні, і державні, і особисті інтереси у майбутньому зможе задовольнити лише людина нової формації, в якій дихотомічно розвинені інтелектуальна та почуттєва сфери, яка б відчувала себе патріотом своєї країни і громадянином світу, знала та цінувала досягнення національної культури і володіла надбаннями світової культурної спадщини.

Для України нині пріоритетним завданням є становлення і розвиток Людини як самоцінності та складового індивіда сучасного українського суспільства. «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю…», - зазначено у статті третій Конституції України [12,4 ].

Ідея сталого розвитку передбачає здатність системи зберігати довгострокову рівновагу при наявності зовнішніх впливів [5,9].

Стійкий (сталий) розвиток – це такий розвиток, який задовольняє потреби сучасного людства, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольнити свої власні потреби [5,9].

Сталий розвиток – керований розвиток. Основою його керованості є системний підхід та сучасні (новітні) інформаційні технології, які дозволяють дуже швидко моделювати різні варіанти напрямків розвитку. Високий рівень якості життя людини повинна забезпечити погодженість економічного, екологічного та соціальних аспектів. При цьому важливими є такі чинники як господарська діяльність (економіка), стан біосфери (екологія) та людина (соціум), що являють собою парадигму сталого розвитку у триєдиній концепції:

Парадигма сталого розвитку

Парадигма сталого розвитку включає в себе вимоги до захисту довкілля, соціальної справедливості та відсутності расової й національної дискримінації. У країнах, де на державному рівні зазначені вимоги ігноруються, в поняття сталого розвитку намагаються вкласти «зручний» зміст, вихолощуючи справжній. Так в Україні термін «сталий розвиток» часто вживають для означення лише неухильного зростання галузей економіки. Інколи до цього додають здійснення безсистемних заходів щодо збереження довкілля та поліпшення санітарних умов проживання й праці людей. Таке тлумачення терміну розкритиковане Ґ. Дейлі і є не лише грубою помилкою, але і його профанацією.



Базові принципи концепції

Концепція сталого розвитку ґрунтується на п'яти головних принципах:



  1. Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.

  2. Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов'язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.

  3. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на благополучніше життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф — злидні, які стали у світі звичайним явищем.

  4. Необхідно налагодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії.

  5. Розміри і темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється.

Концепція сталого розвитку з’явилась в результаті об’єднання 3-х основних точок зору: економічної, соціальної та екологічної.

Економічна складова передбачає оптимальне використання обмежених ресурсів та використання екологічних природо-, енерго-, матеріало- зберігаючи технологій, включаючи видобуток сировини, створення екологічно прийнятної продукції та мінімілізацюї відходів. Активами сукупного доходу тут виступає природний і людський капітал (інтелект).

Екологічна складова сталого розвитку має забезпечувати цілісність біологічних і фізичних природних систем. Особливе значення має життєздатність екосистем, від яких залежить глобальна стабільність всієї біосфери [3,476]. проблему становлять деградація природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища, що скорочує здатність екосистеми до самовідновлення.

Соціальна складова орієнтована на людину і спрямована на збереження стабільності соціальних і культурних систем, в тому числі на скорочення руйнівних конфліктів між людьми. Тут велика роль належить справедливому розподілу благ, збереженню культурного капіталу, досягненню між поколінної справедливості. Людина є суб’єктом розвитку, а тому повинна брати участь у процесах, які формують сферу її життєдіяльності, і контролювати їх.

Усі ці три елементи сталого розвитку повинні розглядатись збалансовано, взаємодіючи один з одним. Наприклад, економіко-соціальні елементи породжують такі завдання, як досягнення справедливості всередині одного покоління (розподіл доходів) та надання допомоги бідним верствам суспільства.

Сьогодні однією з основних тенденцій розвитку сучасної освіти є її глобалізація.

Глобальна освіта являє собою сукупність певних форм та технологій освіти в усіх галузях суспільного життя. Компонентами її є екологічна освіта і виховання, розвиток толерантності й політ культурності (суспільствознавча освіта), підвищення інформатизації освіти. Це дозволяє швидше вирішити політичні й економічні проблеми, перебороти екологічну небезпеку, нарощувати інтелектуально-моральний потенціал світової цивілізації завдяки гуманістичним цінностям у сталому суспільстві [додаток 1].

Сучасна освіта не може стояти осторонь процесу глобалізації. Вже сьогодні ясно, що необхідна зміна пріоритетів розвитку вітчизняної освіти з урахуванням необхідності збереження самої української культури.

Глобалізація у першу чергу характеризується інтеграційними процесами [додаток 1] та інтерактивністю у навчанні [додаток 1].

Розроблений уперше у світі український курс «Уроки для стійкого розвитку» з’явився завдяки успішній співпраці української громадської організації «Вчителі за демократію та партнерство» та акредитованій при ООН міжнародній організації «Глобальний план дій».




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка