Навчально-виховний проект навчального закладу



Скачати 287.43 Kb.
Дата конвертації15.01.2018
Розмір287.43 Kb.


Вікнинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Катеринопільської районної ради Черкаської області

Навчально-виховний проект навчального закладу

Кураш Василь Іванович

директор школи

p8280001

20510


вул. Третяка, 9

с. Вікнине

Катеринопільський район

Черкаська область

Телефон 93-5-40

E-mail: viknyne@ukr.net


2013 рік

Анотація

Виховання патріотизму та національної самосвідомості – справа вкрай необхідна і дуже непроста. Як показує досвід багатьох країн, саме почуття національної гідності сприяло їх швидкому розвитку. Це система поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, покликаних формувати світогляд та цілісні орієнтації підростаючого покоління, передавати національний досвід, надбання попередніх поколінь.

Зваживши всі аргументи , педагогічний колектив обрав козацьку педагогіку як основний засіб виховної роботи школи. Тому в 1994 році було створено шкільну національно-патріотичну організацію “Козацький курінь”.

Основною метою організації є формування національно свідомих громадян України , творче продовження в сучасних умовах козацьких звичаїв і традицій,

вироблення в кожного члена організації прагнення розвивати в собі кращі людські риси українця – патріота. Для досягнення мети робота проводиться в таких напрямах:

- туристько-краєзнавча робота;

- вивчення історії та традицій періоду козаччини, козацького фольклору;

- пропагування здорового способу життя;

- екологічне виховання.

Про що і йдеться в поданому матеріалі.



Козацька педагогіка як засіб національно-патріотичного виховання

«Епоха козацтва створила багатогранну, глибоку духовність, що стала гордістю і окрасою української національної культури . Її освітньо-виховний , емоційно-естетичний потенціал покладено в основу не лише козацької національної системи виховання. Козацтво було, в кращому розумінні цих понять, аристократією національного духу, високоморальною елітою своєї нації. Палкий український патріотизм козаків був могутнім стимулом до державотворчого і незалежного життя» [1, ст.61].

У Національній доктрині розвитку освіти (2002 p.), у розділі "Національний характер освіти і національне виховання" справедливо записано: "Освіта утверджує національну ідею, сприяє національній самоідентифікації, розвитку культури українського народу... Національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти". Сучасна практика роботи багатьох шкіл показує, що наведені фундаментальні положення важливого державного документа ще не наповнені конкретним змістом, ефективними шляхами і формами їх реалізації. Тому нині спостерігаємо кризові явища в вихованні підростаючого покоління.

Нам, дирекції і вчителям Вікнинської школи, поталанило більшою мірою, ніж іншим педагогам. В перші роки незалежності України ми ґрунтовно аналізували вітчизняні виховні традиції, шукали високоефективні ідейно-моральні, духовні цінності, явища, процеси в історії свого народу. Ми дійшли висновку, що найпотужнішою суспільно-політичною, морально-духовною, військово-оборонною силою було українське козацтво, яке створило високоефективні виховні цінності, традиції лицарського гарту підростаючих поколінь.

Частина педагогів, на жаль, забуває, що освіта і виховання – плоть від плоті рідного народу.. Вищі здобутки у вихованні дітей і молоді будуть тоді, коли вони постійно і послідовно, в системі будуть виховуватися на найвищих досягненнях, героїко-патріотичних, національно-державотворчих і морально-духовних традиціях українського народу. Упродовж віків козацтво досягло таких національних пріоритетів, яких не мала жодна інша суспільно-політична сила як складова рідного народу.

Справді, українські козаки та їхні духовні спадкоємці (українські січові стрільці, вояки УПА) мали високу національну гідність і честь, українську свідомість, синівську відданість своєму народу, готовність захищати волю і свободу України, здатність на жертовність в ім'я побудови власної держави.

Так, завдяки козацтву, після блискучих перемог його над загарбницькою армією королівсько-шляхетської Польщі, виникла Українська держава на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким. Вона функціонувала, в оточенні мітарних держав-імперій, аж до II половини XVIII ст., коли російський царизм підступно узурпував владу над Україною і загальмував природний хід подій, розвиток козацької держави. Та не забуваймо, що козацька духовна потуга трансформувалася в націєтворчі і державотворчі традиції української культури, науки і освіти, в наростання громадсько-політичного руху, зокрема серед молоді. Так, у 1868 р. у Відні українські студенти, які вчилися там, творчо відроджують козацькі традиції в формі організації "Січ". Вони організовували взаємодопомогу, вивчали козацький визвольний рух, поглиблювали зв'язки з Батьківщиною, виховували в собі та в інших земляків якості борців із австро-угорським і самодержавно-російським режимами. В кінці XІХ — на початку XX ст. в Західній Україні виникають численні молодіжні організації національно-патріотичної спрямованості "Соколи", "Січі", "Луги", "Молоді Січі", "Пласт", в діяльності яких застосовувалися козацько-лицарські традиції.

Сучасним учням корисно знати, що в роки Української революції 1917-1920 років було відроджене Вільне українське козацтво, яке нерідко із зброєю в руках боронило права Селян на землю, кращу долю. Козаками були і воїни армії УHP, політичне керівництво якої недостатньо дбало про організаційні, морально-духовні засади власних Збройних Сил.

Безперервність і невмирущість козацьких традицій підтверджує і наш час. Ще перед здобуттям незалежності України почали відроджуватися громадські козацькі організації. Виникали дитячі і юнацькі організації,. товариства "Джура", "Січ", "Молода Січ", "Дніпровська Січ", "Козаченьки" та ін.

Деякі засадничі наукові положення

Історія українського народу переконливо свідчить, що козацька філософія, ідеологія, психологія, лицарська мораль, козацькі демократичні цінності внутрішньо притаманні нам, українцям. Національна система освіти і виховання має культивувати не якісь придумані, штучні, чужі національній ментальності і характеру ідеї, цінності, підходи, а перевірені століттями вітчизняні ідейно-моральні, духовні цінності, зокрема козацько-лицарські.

На мою думку, мають глибоку рацію дослідники М.Стельмахович, О. Губко, В. Каюков, Ю. Руденко, Д. Федоренко та ін., які творчо відродили століттями функціонуючу козацьку педагогіку і адаптували її до нових, сучасних умов. В основі таких освітньо-виховних, науково-педагогічних явищ, форм і методів роботи з дітьми лежить українська національна ідея, її сутнісний різновид — українська козацька ідея.

Тому я переконаний, що козацька педагогіка — це закономірна для нашої ментальності, національного характеру потужна культурно-історична, духовна, освітньо-виховна традиція. Це яскраво виражена система ідей, традицій, моральних заповідей, звичаїв, інших засобів тою виховання палких патріотів, стійких громадян України з глибокою національною свідомістю, державотворчими прагненнями і уміннями. Відверто кажучи, ще багато вчителів не оволоділо теорією і практикою національного виховання, зокрема козацько-лицарського загартування дітей і юнацтва. З цієї фундаментальної проблеми недопрацьовують у процесі підготовки педагогів і ВНЗ, і органи освіти на місцях, і керівники шкіл.

Хочу акцентувати ще на таких наукових положеннях, які часто автори підручників і посібників з педагогіки, теорії виховання обминають у ґрунтовній праці "Про народність у громадському вихованні" К. Ушинський підкреслював: "В основі особливої ідеї виховання в кожного народу лежить, звичайно, особлива ідея про людину, про те, якою повинна бути людина в уявленні народу в певний період народного розвитку. Кожен народ має свій особливий ідеал людини і вимагає від свого виховання відтворення цього ідеалу в окремих особах. Ідеал цей у кожного народу відповідає його характерові, визначається його громадським життям, розвивається разом із його розвитком, і з'ясування його становить найголовніше - завдання кожної народної літератури". Ці глибокодумні положення К.Ушинського, зокрема щодо ідеалу людини-українця, розробляють і реалізують лише окремі науковці та вчителі ентузіасти.

У книзі "Виховний ідеал" Г.Ващенко продовжує досліджувати цю фундаментальну проблему. Він доходить висновку, що впродовж століть виховними ідеалами нашого народу були патріоти-князі і дружинники, лицарі, козаки, українські січові стрільці, вояки УПА. Частина вчителів ще недостатньо осмислила таке твердження Г. Ващенка: "Основною проблемою всякої педагогічної системи є виховний ідеал як мета виховання. Від того, як розв'язується ця проблема, залежить розв'язування таких проблем, як система освіти й виховання, зміст і методи навчання і т. ін. Багато інших наукових фактів підтверджують положення К.Ушинського, Г.Ващенка, інших вітчизняних педагогів-класиків про те, що ідеали людини-козака, людини-лицаря є поширеними, більше того, улюбленими серед нашого народу. Педагогічна наука, теорія і практика виховання мають все зробити для того, щоб ідеали українців із сучасною козацько-лицарською духовністю, стійкою національно-патріотичною, громадянською позицією успішно формувалися в підростаючих поколінь.



Наші перші кроки у козацькому гарті учнів

У перші роки незалежності України ми також не знали чимало наукових положень. Нам допомагали і досвід роботи, і педагогічна інтуїція.

Першим поштовхом до роботи на козацьких традиціях був вечір відпочинку для старшокласників "Козацькі розваги". На цьому вечорі старшокласники утворили два козацькі загони, обрали старшину, провели змагання. Учням припала до вподоби така форма роботи. Виникла потреба провести ще раз такий вечір. Педагоги помітили, що зміст і форма козацьких традицій близькі і дорогі учням, що в них підвищується настрій, пізнавальний інтерес до історії козацтва, України. При цьому учні ведуть себе природно, невимушено, розкуто. Фактично в них пробуджувалися внутрішні сили, завдяки яким в учнів були глибші почуття, гостріша думка. Ми, педагоги, починали глибше усвідомлювати, що козацька звитяга і героїка, лицарські пориви серця і душі, притаманні нашим великим попередникам, закодовані в нас — українцях, і що треба лише вміло підібрати «ключ», щоб такі духовні цінності пробуджувалися й поглиблювалися.

Ідейним організатором реалізації таких педагогічних роздумів, висновків і пошуків ще в 1994 р. став директор школи Микола Григорович Дзюнь. Це повністю відповідало моїй науково-педагогічній позиції (тоді ще молодого вчителя), яка продовжувала постійно зміцнюватися. Ми енергійно і впевнено взялися за організацію виховання учнів на козацько-лицарських традиціях. Відтоді ми почали виявляти і обґрунтовувати принципи побудови такої виховної роботи.

Педагоги разом із батьками та учнями шукали наукову, популярну і художню літературу про козацтво, зокрема про Запорозьку Січ, Гетьманщину, республіканський козацький лад, освіту і виховання козаків. Справжніми відкриттями для багатьох учнів було те, що вони збагачувалися знаннями про Острозьку і Києво-Могилянську академії, вітчизняні колегіуми, де вчилися козаки, їхні провідники. Учні впевнювалися в тому, що козацтво відігравало провідну роль у розвитку культури, науки, мистецтва, освіти і національного державотворення.

Шкільний «Козацький курінь»

Щоб зміцнити організаційні засади, поглибити наукові підходи до реалізації козацької педагогіки, було створено шкільну національно-патріотичну організацію "Козацький курінь". Це створювало кращі умови для виховання, постійну козацьку духовну ауру. Членство в організації, звичайно, добровільне. Хто хоче вийти з козацького осередку, може зробити це безперешкодно. Буває, що юнак виходить із козацьких лав, бо не витримує високих вимог.

Шкільна національно-патріотична організація "Козацький курінь" має свій Статут. Він чітко визначає завдання і напрямки діяльності, права і обов'язки її членів. У Статуті записано: "Членами організації можуть бути особи (юнаки) віком від 14 до 18 років. Джури —14-16 років, молоді козаки — 16-18 років. Хлопці з 10 років займають підготовчу сходинку в структурі організації".

Вищим керівним органом організації є козацька Рада. Вона складається з усіх членів організації. На козацькій Раді вибираються курінний отаман і козацька старшина (писар, осавули, хорунжий, бунчужний, суддя, обозний) щороку 14 жовтня, на Покрову. Козацький курінь складається з 3 роїв, які очолюють осавули. Право відвідувати козацьку Раду і брати участь у заходах осередку мають всі учні. Спершу вони приглядаються до звичаїв і способу життя джур і молодих козаків. А в День захисника Вітчизни бажаючі вступають до лав козаків.

Хлопців 8 класу приймають до осередку на правах джур із врученням відповідних посвідчень. Юнакам, які ще до вступу у козацький курінь робили добрі козацькі справи, вручається посвідчення з відзнакою. Коли джура витримує термін перебування в курені 2 роки, йому в 10 класі вручається посвідчення молодого козака. Випускники школи, які успішно пройшли вишкіл у козацькому товаристві, отримують Універсал справжнього козака Українського козацтва на випускному вечорі.

Козацька організація має власну бібліотеку, в якій кожен може відшукати необхідну інформацію. Перед кожним важливим заходом, наприклад, велосипедним походом по козацьких місцях учні прагнуть отримати наукові відомості про певну місцевість. Так, під час підготовки до походу в Холодний Яр і Чигирин учні читали твори про Б.Хмельницького, Мотронин монастир, гайдамацький рух, Холодноярську республіку.

Члени куреня мають свою відеотеку на козацьку тематику. Такі фільми, як "Богдан Хмельницький", "Козаки йдуть", "Невгасимий огонь Холодного Яру", "Нескорений" стали дієвою підмогою вчителям для виховання учнів у національно-патріотичному дусі, формування в них стійких громадянських якостей, державницької позиції.

Учні школи з великим інтересом вивчають козацькі клейноди, збирають наукову інформацію про козацькі символи — прапори, хоругви, булаву, бунчук, пернач та ін.

Джури і молоді козаки посилено займаються фізкультурою і спортом, допомагають батькам у трудових справах, господарстві, садять дерева тощо. Про численні козацькі справи свідчать 3 фотоальбоми "Козацького літопису", відеоматеріали. Плануємо зняти окремий фільм про історію нашого шкільного козацького осередку.

Особливо хлопці полюбляють козацькі пісні — бойові, маршові та ліричні, задушевні. Кожен член осередку має пісенник. Писар куреня уважно стежить, щоб кожен козак знав не менше 10 козацьких пісень. І дуже приємно, коли на традиційних зустрічах 23 лютого козаки-випускники минулих років залюбки співають козацьких пісень разом із учнями школи.



Козацька туристсько- краєзнавча робота

Козаки любили рідний край, берегли його волю і свободу. Наші учні продовжують таку славну традицію. Туристсько-краєзнавча робота починалася з велосипедних поїздок наших козаків по Катеринопільському району. Ще в 1994-1995 роках козаки об'їхали всі села району, вивчали їхню історію. Були сфотографовані пам'ятники загиблим жителям сіл. Згодом ми нарощували тривалість таких козацьких походів.

На наш заклик множити спільні козацькі справи влітку 1996 р. відгукнулися по-козацькому настроєні хлопці з Гуляйпільської школи. Ми спільним кошем здійснили першу ночівлю в польових умовах на річці Вись, в урочищі Джулинка.

Наступний триденний козацький велопохід був здійснений до пам'ятних для кожного українця сіл — Моринці та Шевченкове. Кожен учасник велопоходу на все життя усвідомив, що великий Кобзар України ще в дитинстві і підлітковому віці глибоко знав від свого діда, — учасника козацько-гайдамацького руху, Івана Шевченка, інших родичів, земляків про козацько-гайдамацьку визвольну боротьбу в рідному краї. І що Тарас Шевченко в своїй безсмертній творчості навіки утвердив монументальні образи козаків, лицарів С.Наливайка, І.Богуна, І.Гонти, М. Залізняка, І.Мазепи," Т.Трясила та ін., які є для молоді високими взірцями патріотизму і громадянськості.

Незабутні враження мали учні, відвідавши Канів (7 діб), Умань (5 діб), Чигирин (6 діб). Це був справжній духовний і фізичний гарт наших джур і молодих козаків!

До нашого ювілею — 10-річчя козацької організації та 50-річчя утворення Черкаської області учні Вікнинської школи зробили цінний подарунок. Протягом 8 днів вони об'їздили землі Черкаської та Київської областей. Особливе враження на учнів справив Переяслав-Хмельницький, місто 25-ти музеїв. Наші учні пишалися великими перемогами своїх предків-козаків і з сумом сприймали їхні помилки, надмірне довір'я ворогам. На велосипедах подолали відстань 500 км.

У 2005 р. здійснилася давня мрія козаків нашої школи. Це була велика мета, яку плекали вони 11 років, —- підкорення найвищої гори України — Говерли. Цікаво, що після цього частина, учасників такого козацького походу стала більше уваги приділяти загальнонаціональним інтересам, проблемам. Вони почали частіше думати про Батьківщину, образ-символ Говерли учні переосмислили в напрямку пріоритетності в житті загальнонародних, державницьких цінностей.

Наступного року наші козаки-туристи були в відомій Ковалівці Васильківського району на Київщині.

В 2007 році був здійснений чотириденний похід по маршруту «Золота підкова Черкащини». Наступного 2008 року здійснилась ще одна мрія козаків – подорож на Запорізьку Січ (о. Хортиця). Тут, в «серці українського козацтва», юнаки відчули справжній дух лицаря-козака, отримали невичерпний, позитивний заряд енергії на все життя.

Ми, педагоги, зробили висновок, що козацька туристсько-краєзнавча робота має посідати одне з найчільніших місць у виховній діяльності. Відчуття учнями себе нащадками козаків, вивчення історії козацького руху надає важливості такій формі роботи, формує відповідальність кожного за долю рідного краю. Туристсько-краєзнавча робота загартовує джур і молодих козаків духовно і фізично, створює конкретні умови для засвоєння історії краю шляхом безпосереднього споглядання визначних місць, історичних пам'яток, відвідання музеїв, спілкування з цікавими людьми.

Керівники крайової організації Українського козацтва постійно запрошують наших козаків для участі в козацьких Радах, інших заходах обласного рівня. Традиційно ми беремо участь у відзначенні Дня Українського-козацтва (14 жовтня, на Покрову), Дня Перемоги (9 травня) в м. Черкаси, Шевченківських днях в м. Каневі.

Школа є ініціатором проведення щорічного районного Походу „Козацькі мандри”(козацько-спортивні змагання). В районі проводяться з 2005 року. В 2009 році вперше за нашої ініціативи були проведені обласні „Козацькі мандри” на базі нашої школи, де наші козаки посіли перше місце. В 2009 році взяли участь у Всеукраїнській дитячо-юнацькій військово-спортивній патріотичній грі Українського козацтва „Сокіл” („Джура”) в місті Києві. Зайняли почесне 7-те місце серед 34 команд України. 2010 рік – Похід м.Тальне. 2011 рік- м.Умань,Жашків. 2012 рік- Канів, по маршруту «Тарасовими шляхами» (Шевченкове, Моренці, Стеблів, Корсунь, Сахнівка, Канів, Миронівка, Богуслав, Лисянка).Серед членів осередку постійно пропагується здоровий спосіб життя та любов до природи. Учні щорічно займаються благоустроєм та озелененням території села. Біля місцевого ставка висаджений Козацький гай, на території школи буяє молодий фруктовий сад.



Очікуваний результат

Приємно визнати, що за роки існування Вікнинського куреня козаки зробили багато добрих справ, духовно збагатилися, фізично зміцніли. Батьки задоволені, що їхні діти щороку отримують у школі козацький гарт.

Є всі підстави вважати, що козацька педагогіка, яка має віковічні традиції і щонайтісніше пов'язана з ментальністю, національним характером українців, стає в наш час однією з найефективніших систем патріотичного, національно-державницького загартування дітей і молоді.


Додаткові матеріали
Козацькі свята і урочисті заходи протягом навчального року

Козацька рада про підсумок діяльності куреня за період літніх канікул. Проводиться на початку вересня. Отаман аналізує поведінку своїх підлеглих за літо, говорить про успіхи і недоліки традиційного велопоходу по історичних місцях краю, дає оцінку здачі нормативів по плаванню. Складається в загальних рисах план роботи на рік і на найближчу перспективу – до Покрови.

14 жовтня – Покрова св. Богородиці. Традиційне козацьке свято, день покровительки Українського козацтва. Цю дату вікнинські козаки відзначають одноденним велопоходом до відомих храмів недалеких сіл і міст; зокрема до Лебединського жіночого монастиря (Шполянщина), до Сухокалигірського храму Іоанна Богослова, до церков Звенигородки, Тального, Катеринополя. Під час проведення богослужінь юнаки вчаться християнським традиціям, навертаються до прабатьківської віри.

На Покрову відбувається переобрання козацької старшини. На посаду отамана і його першого заступника, писара виставляються по три кандидатури. Шляхом таємного голосування обирається одна особа. Осавули, хорунжий, бунчужний і обожний після обговорення затверджуються відкритим голосуванням.



6 грудня – День Збройних Сил України. В цей день проводиться урочиста козацька рада, на яку запрошуються козаки старшого покоління, воїни-інтернаціоналісти та ветерани ВВВ. Слово надається отаманові та іншим учасникам ради у відповідності до обстановки. Далі, як правило, хлопці-козаки проводять із козачатами спортивні змагання з елементами розваг. Участь у змаганнях і у всьому виховному заході є серйозним кроком до вступу у лави козацького осередку. По закінченню змагань дівчата-чураївни пригощають хлопців кавою і тістечками власної випічки.

7 січня – Різдво, 13 січня – Меланки. Український народ протягом століть виробив свої неповторні традиції відзначання цих релігійних свят, радянська доба у великій мірі зруйнувала, спотворила вияв душі народу. Питання відтворення, зміцнення характеру релігійних свят є актуальним для небайдужих до долі українського народу людей. В першу чергу це стосується учителів, адже вони формують світогляд молоді – майбутнього нашої країни. Тому козаки Вікнинського куреня в обов’язковому порядку повинні взяти участь у відзначанні одного із свят. На Різдво носять зірку і колядують хлопці і дівчата 8-9 класів, а на Старий новий рік водять Меланку із Василем козаки 10-11 класів. Весь процес відбувається на засадах довіри і без наглядачів з боку педколективу.

23 лютого – День захисника Вітчизни. Так трапилося, що перший виховний захід «Козацькі вечорниці» з молоддю старших класів педагог-організатор Комар Тамара Петрівна провела 23 лютого 1994р.ми вважаємо цю дату днем зародження козацької організації у школі. А тому запрошуємо до себе гостей: козацьку старшину з Черкас і Катеринополя; скликаємо усіх козаків-випускників, батьків (чоловічої статі) усіх хлопців, учасників ВВВ.

Основне в програмі урочистого заходу – прийом молодого поповнення. До куреня приймаються хлопці 8 класу, яким присвоюється звання «джура». Вступити до лав осередку дуже просто – треба тільки цього хотіти. Але не всі хлопці зважуються на цей крок, адже знають, що бути козаком не тільки почесно, а й відповідально. Для того, щоб утриматися в списку учасників організації, потрібно багато працювати над собою: регулярно відвідувати козацькі ради, учити напам’ять Гімн України і «Молитву за Україну», співати козацьких пісень, читати відповідну літературу, гартувати фізичну силу, брати участь у змаганнях, не вживати лайливих слів, бути ввічливим до старших і осіб жіночої статі, дбати про виховання молодого поповнення і т. д. за порушення окремих пунктів – неухильне покарання. Найвища міра покарання – виключення з осередку.

На даній козацькій раді отаман наказом по куреню переводить хлопців 10 класу зі стану джур у стан молодих козаків із врученням посвідчень. Останнім часом почали відзначати подарунками хлопців, які ведуть здоровий спосіб життя. Також нагороджуються козаки, які брали участь у всіх туристичних поїздках, хто успішно склав заліки по плаванню. Завершується свято концертом, який підготували дівчата, і святковим обідом.

8 Березня – концерт для дівчат. Дівчата вітають хлопців і готують концертну програму двічі – на День ЗСУ та до Дня захисника Вітчизни. У відповідь козак вітають Чураївен з днем весни – 8 Березня. Хлопці особливо прихильні до сценічних творів гумористичного жанру. Пісні на тему шкільного життя на власні слова і відому мелодію, гуморески, інсценівки з переодяганням у жіночий одяг. Дівчата вдячні за проявлену увагу.

Квітень. Екологічний суботник та посадка дерев. Екологічне виховання з кожним днем набуває все більшого значення, тому що ми є свідомими грубого втручання людини у сферу природи. Керівники козацького осередку переймаються цією проблемою і намагаються залучити юнаків до практичних дій. Кожної весни старшокласник беруть участь у ліквідації стихійних сміттєзвалищ. Це важка і невдячна робота, але ми переконуємо хлопців, що без нас цю роботу ніхто не зробить.

Особлива увага надається озелененню рідного краю. Козаки збирають насіння яблук, груш, аличі, черешень і висаджують у шкілку. Потім доглядають, пересаджують, прищеплюють популярними сортами і реалізують: частину беруть додому як плату за роботу, частину висаджують у шкільному саду, а решта продається населенню. Кошти зберігаються в обозного і згідно рішення козацької ради витрачаються на потреби осередку. Крім цього, кожної весни ми йдемо до лісу і викопуємо там саджанці акації, ясена, клена, липи, дуба. Весь посадковий матеріал приносимо до схилів над новим ставком і тут висаджуємо. Жителі села ці насадження так і називають – козацький гай. Перші дерева були посаджені у 2000р., а цьогоріч під час проведення районного заходу «Козацькі мандри» учасники дійства уже могли заховатися під дерева від спеки. Характерною рисою творення лісового масиву є участь у заході козаків-випускників школи минулих років. Нашим хлопцям не треба доводити, що не можна ламати дерева, нищити зелені насадження. Адже те, що створено власними руками і до чого докладені фізичні і духовні зусилля, дороге і його потрібно берегти.



Травень. День перемоги. Як і до кожного виховного заходу члени козацького осередку готуються заздалегідь. Адже предмет підготовки зрозумілий, тому що повторюється щороку. Завдання козаків полягає в тому, щоб пройти в складі колони учасників свята до пам’ятника полеглим на фронтах Великої Вітчизняної війни односельчанам, покласти вінки до пам’ятних написів і заспівати пісню відповідно до цієї дати. Гості села дивуються, коли чують пісню у виконанні хлопців, адже по всіх інших місцях, як правило, співають дівчата.

Останні декілька років порядок святкування 9 Травня дещо змінився. Справа в тому, що нас почав запрошувати на День Перемоги черкаський крайовий отаман. Таку честь ми вибороли завдяки пошитим одностроям, виконавчій дисципліні та знанню маршових пісень. Дякуючи участі у проведенні громадських заходів обласного рівня, зріс авторитет козацького осередку, хлопці побачили, що маршовий вишкіл, патріотично стройова пісня, гарна поведінка козака серед людей є цінностями, які користуються підтримкою в суспільстві.



«Козацькі мандри». Так називається виховний захід районного масштабу. Започаткований він у 2005 р. за нашої ініціативи і підтримки начальника райвідділу освіти М. В. Ткаченко. За нашим задумом, у другій половині травня загони козаків з різних шкіл району збираються до певного села, де господарі-старшокласники і проводять зустріч. Обов’язковою умовою проведення козацького свята є щорічна зміна місця проведення. Таким чином здійснюється краєзнавча робота, учні знайомляться з історією і краєвидами сіл району. «Козацькі мандри»для нас – не одноденне шоу, а звіт козацьких осередків про роботу за рік. Для нас цей виховний захід є стимулом для підтримки духовної і фізичної форми протягом року. Адже для гідної участі у змаганнях потрібно виконувати нелегкі нормативи: зараз зміст «козацьких мандрів» включає в себе три складові: гуманітарна частина, спортивна та розважальна. Перша частина включає знання Гімну України, «Молитви за Україну» М. Лисенка, 10 козацьких пісень та 20 питань вікторини з історії козацтва. До спортивної складової входять підйом переворотом на перекладині, жим гирі в положенні сидячи, вихід в стійку на руках до опори, ходьба на руках, стрільба з лука чи пневматичної рушниці.

Розважальна програма передбачає такі вправи як біг у мішках, попадання по м’ячу із зав’язаними очима і т.п.



22 травня – день перепоховання Т. Г. Шевченка

Другий рік підряд козаки Вікнинського куреня беруть у хресній ході від храму у Каневі, де відспівувалось тіло Т. Шевченка після перевезення з С.-Петербургу, до Чернечої гори, де він похований. До організації заходу причетний Черкаський козацький полк, а наш осередок входить до його складу як окрема одиниця. Пам’ятним і привабливим у цьому дійстві для хлопців є можливість побачити Президента. Для сільських дітей це й справді рідкісний момент, тому до поїздки на Канів готуються ретельно і майже у повному складі куреня.

Для нас, педагогів, ця подія є стимулом для стройової підготовки, а три години поїздки в автобусі використовуємо для повторення вивчених і розучування нових пісень.

Присутні в автобусі пасажири відмічають, що хлопці знають багато українських пісень, переважно козацьких і стрілецьких.



Влітку темп виховної роботи з козаками загалом спадає, але повністю не припиняється. Основні види літніх занять – залік по плаванню та туристичний велопохід.

Протягом канікул кожен козак повинен здати залік по п’яти видах плавання: кроль, брас, батерфляй, на спині та пірнання на дальність. Хто здає кожен вид по три рази, у вересні на козацькій раді отримує приз. Козаки, що не виконали вказаний об’єм роботи, отримують стягнення – удар києм за кожний окремий вид плавання. Результати досягнень записуються в журналі, а право приймати заліки має козацька старшина – отаман, писар і осавули. Заліки по плаванню розвивають юнаків фізично, стимулюють вивчення різних способів руху у воді, а ще змушують до відповідальності за взяті на себе зобов’язання.



ПАСПОРТ ПОХОДУ

Золота підкова Черкащини”

(назва походу)

Автор: В.І.Кураш

Посада: директор школи

Адреса,індекс вул.Третяка 9

с.Вікнине

Катеринопільського району

Черкаської області

20510

Телефон 93-5-40

E-mail: viknyne@ukr.net

Довідкові відомості про маршрут:

Мета походу: Перевірка козаків на витривалість, уміння переборювати труднощі; знайомство з цікавими місцями рідного краю;виховання бережливого ставлення до природи.

Маршрут: с.Вікнине- м. Звенигородка- с.Будище – с.Шевченкове -с. Моринці-м.Корсунь-Шевченківськ- м.Городище-м.Шпола-с.Вікнине

Район походу: Черкаська область

Вид туризму: велосипедний

Сезонність: літній похід

Оптимальні терміни проведення: липень

Клас маршруту: І категорія складності

Зміст маршруту: велосипедний пробіг

Протяжність маршруту: 250 км

Тривалість походу: 4 доби

Кількість ходових годин: 32

Технічно складні ділянки маршруту: автотраса м.Корсунь-Шевченківськ- м.Шпола- м.Городище

Особливі вимоги до складу групи і спорядження: належна фізична підготовка учасників; задовільний технічний стан велосипедів;наявність теплого одягу і дощовиків,

наметів, запасу харчів,посуду для запасів води;мобільний звязок.

Можливі шляхи сходження з маршруту при аварійній ситуації: до найближчого населеного пункту



Вікнине-2007_____

(населений пункт)



ІІ . Технічний опис маршруту.

Перший день походу

- 11 липня 2007року.



  • с.Вікнине – смт.Катеринопіль – смт.Єрки – м.Звенигородка –с.Хлипнівка-с.Майданівка- с.Будище

. p6230001

с.Вікнине,школа (”Гей,собирайся молодий козаче… “)



  • протяжність – 60км ;

  • ходовий час – 10 год;

  • чистий ходовий час – 8 год;

  • час виходу на маршрут – 9 год;

  • зупинки на привал – 13.00 -14.00 год(Хлипнівський ліс);

  • ночівля – 19.00 год;(розбивка намету,приготування вечері);

21.00 год- відбій;

с.Будище Звенигородського району (поблизу повинна бути питна вода,сухі дрова)



p6240014

с. Будище (ранок)

- час та технічні характеристики проходження складних ділянок – 11.00-12.00 год(траса Катеринопіль-Звенигородка)насиченість траси;

- характеристика шляху, рельєф- погорбована рівнина; рослинність – переважно мішані ліси,лісосмуги;

- природні перешкоди,складні і небезпечні ділянки – відсутні.

Другий день походу


  • 12 липня 2007 року.

  • с.Будище – с.Шевченкове- с.Шампань-с.Моринці-с.Гута

  • протяжність - 60 км;

  • ходовий час - 10 год;

  • чистий ходовий час - 8 год;

  • час виходу на маршрут – 9.00 год;

  • зупинки на привал – 14.00 год(с.Моринці) – обід;

p6240019

« Мені тринадцятий минало…»

- зупинка на ночівлю – с.Гута ;19.00 год;

приготування вечері, відбій-21.00 год;

6.00 – підйом,ранкова зарядка, водні процедури;7.00 – приготування сніданку,огляд велосипедів;

p6240018

p6240022

с.Шевченкове , музей Т.Г.Шевченка



  • проходження складних ділянок – відсутні

  • характеристика хляху – рівнинна місцевість з невеликими западинами;

  • природні перешкоди,складні і небезпечні ділянки- відсутні.

Третій день походу

  • 13 липня 2007 року.

  • с.Гута- с.Селище- м.Корсунь-Шевченківськ

  • протяжність – 70 км;

  • ходовий час -10 год;

  • чистий ходовий час 8 год;

  • час виходу на маршрут – 9.00 год;

  • зупинка на привал- 13.00 год(обід) м.Корсунь-Шевченківськ



p6260036

p6260030

Експонати музею Корсунь-Шевченківської битви.

зупинка на ночівлю – 19.00 год, с.Валява


  • складні ділянки – Корсунь-Шевченківська траса( 15.00-17.00 год;)

  • рельєф- рівнинний, рослинність – лісосмуги;

  • природні перешкоди – відсутні.

Четвертий день походу

- 14 липня 20067року.

- с.Валява- м.Городище- м.Шпола-с.Вікнине

- протяжність - 60 км;

- ходовий час – 10 год;

- чистий ходовий час – 8 год;

- час виходу на маршрут – 9.00 год;

- зупинка на привал – м.Шпола, 13.00 год(обід);



p6260047

Вареники ! В поході.



p6270056

Ми знову вдома



  • складні ділянки – автотраса Городище- Шпола ( 10.00-12.00)

  • рельєф – рівнинний;

  • природні перешкоди – відсутні.

p6250024

Шевченкова хата



ІІІ.Відомості про район походу.

- Загально-географічна характеристика району.

Похід був здійснений в межах Черкаської області.Область розташована в центральній частині України, в басейні середньої течії Дніпра.Маршрут походу пролягав переважно по правобережній частині області.В цій частині знаходиться Придніпровська височина. Місцевість переважно рівнинна з частковою погорбованістю,

порізана річковими долинами, наявний загальний нахил на південний схід.Подекуди зустрічаються яри і балки.

- Туристська характеристика.

Даний маршрут дозволяє обрати велосипедний вид туризму.По даній місцевості рух можливий як по загальних шляхах сполучення, так і місцевих.В обраному районі є достатньо місць для ночівлі, а також поповнення водних та харчових запасів.Природні перешкоди , складні і небезпечні ділянки маршруту

не є загрозою для життя та здоров’я учасників походу.

- Пізнавальна цінність.

* природні географічні об’єкти(річки,долини,яри, балки,горби та ін.);

* рослинний світ ;

* історичні пам’ятки;

* рівень економічного та соціального стану даного регіону;

* спілкування з місцевим населенням, ознайомлення з їх історією,культурою,традиціями.

ІV. Картографічний матеріал.

1)оглядова карта походу

img

p6260053

2)робоча карта

*Корсунь-Шевченківськ

*Моринці

*Городище

*Звенигородка

*Шпола

*Катеринопіль

*Вікнине

V.Під’їзди та від’їзди.

Шляхи загального та місцевого сполучення.



p6240011

Шевченків край



VІ. Рекомендоване спеціальне спорядження .

  • велосипеди;

  • ремкомплект до велосипедів;

  • намети;

  • теплий одяг;

  • дощовики;

  • запас харчів;

  • спорядження для приготування їжі;

  • мобільний зв’язок;

  • речі для особистої гігієни та харчування(кружка,ложка,миска);

  • посуд для запасу води;

  • медаптечка для надання першої медичної допомоги .

VІІ.Список літератури та джерела інформації.

Правила проведення туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю України,

затверджених наказом Міністерства освіти і науки України

від 24.03.2006 року № 237



Список використаної літератури

  1. Українська козацька педагогіка ( концепція ) / / Освіта , 1992. –

  1. вересня ( Група авторів Ю. Руденко , О. Губко , Д. Федоренко та ін.)

  1. Авторська програма першої школи джур м.Запоріжжя / / Автори програми :Отаман школи джур Валерій Наріжний , Суддя школи джур Микола Прохоренко, Осавул школи джур Володимир Архіпов м. Запоріжжя , 1998р.

  2. Макаренко О. Степові лицарі / / Уроки та виховні заходи на тему козаччини / /Тернопіль Навчальна книга – Богдан , 2003

  3. Руденко Ю., Руденко В. Виховання в учнів лицарської духовності / / Рідна школа , 1996 . - № 7.

  4. Статут Українського козацтва / / Зареєстровано Міністерством юстиції України 17 березня 1992 року № 223 / / Затверджено Великою Радою Українського козацтва 10 червня 1995 року Доповнення , зміни та поправки , прийняті ХІV Великою Радою Українського козацтва 25-26 грудня 1999 року

  5. Козацька духовність і виховання молоді : Посібник для студентів і вчителів . – К., 1993.

  6. Федоренко Д. Мудрість козацької доби / / Кривий Ріг :ПП “Видавничий дім”,1999

Рекомендована література

  1. Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків . – К., 1991 ; її ж : Запорозьке козацтво після 1775 року : Задунайська Січ / / Неопалима купина , 1995 . – № 3-4 ; її ж : Козацька енциклопедія для дітей . – К., 1994 ; її ж Чортомлинська Січ . – К., 1998.

  2. Завацький В.І., Цьось А.В. Козацькі забави . – Луцьк : Надстир’я , 1994

  3. Кащенко А. Оповідання про славне Військо Запорозьке низове . – Дніпропетровськ , 1991. – К., 1992

  4. Каюков В. Школа козацького виховання . Методичний вісник – 96 . –

Кіровоград , 1996

  1. Крип’якевич І.П. Історія України . – Львів , 1992 ; його ж : Історія України . – К.,1992

  2. Кузь В.Г. , Руденко Ю.Д., Губко О.Т. Українська козацька педагогіка і духовність . – Умань , 1995

  3. Кузь В.Г. , Руденко Ю.Д., Сергійчук З.О. Основи національного виховання - Умань 1993

  4. Ляпін О.В. , Садчий Г.В. З історії українського козацтва . – К., 1995

  5. Федоренко Д.Т. Жили собі запорожці та й на Запорожжі. – К., 1994 ; його ж : Історія педагогічної думки і освіти в Україні . Частина 4. Козацька республіка : - К., 1999 ( у співавт. з О.О. Любаром ) ; його ж : Історія української педагогіки . – К., 1999 ( у співавт. з О.О. Любаром , М.Г. Стельмаховичем )

  6. Яворницький Д . І . Історія запорозьких козаків . – У 3-х т. . – К., 1990 ; його ж : Дніпрові пороги : Георг . – істор. нарис. – Дніпропетровськ , 1989 ; його ж : гетьман Петро Конашевич Сагайдачний . – Дніпропетровськ , 1989




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка