Навчально-методичний посібник Одеса ону 2014 (075. 8) Ббк 65. 291. 551я73 В61



Сторінка5/8
Дата конвертації23.10.2017
Розмір1.74 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема 5. Географія інноваційного розвитку країн


  1. Світовий рейтинг країн за показниками «інноваційні керуючі»

  2. Світовий рейтинг країн за показниками «створення знань»

  3. Світовий рейтинг країн за показниками «інновації та підприємництво»

  4. Світовий рейтинг країн за показниками «застосування»

  5. Світовий рейтинг країн за показниками «інтелектуальна власність»

Для аналізу географії інноваційного розвитку країн використовують рейтингові показники інноваційного розвитку країн ОЕСР [28]. В останньому десятиріччі проявились наступні тенденції глобального інноваційного розвитку.

1. В табл. 1 виділені сучасні діапазони коливань показників (інноваційних керуючих) інноваційного розвитку інноваційно розвинених країн.

Таблиця 1



Діапазони коливань показників інноваційного розвитку (інноваційних керуючих) інноваційно розвинених країн

Показник інноваційного розвитку

Діапазон коливань показника

Інноваційні керуючі

Частка випускників наукових та інженерних спеціальностей

Від 17,8% в Греції до 4,5% в Японії та від 37% (Китай) до 4,7% в Бразилії

Частка випускників першої вищої освіти

Найбільша у США (30,3%), Японіі (9,1%) та Великобританії (7%)

Використання компаніями широко смугастої мережі

Від 45,6% в Мексиці до 99,5% в Ісландії

Джерело: складено автором за даними [28].
Першу вищу освіту отримують від 86,5% жінок і 40,2% чоловіків в Ісландії до 6,2% жінок і 4,4% чоловіків у ПАР. Частка дипломів з наукових спеціальностей коливається від 17,8% в Греції до 4,5% в Японії, а інженерних спеціальностей – від 37% у Китаї, та до 4,7% в Бразилії. Найбільша світова частка випускників першої вищої освіти приходиться на США (30,3%), Японію (9,1%) та Великобританію (7%), зокрема в наукових та інженерних спеціальностях – відповідно 21,8%, 10,7% та 7,7%. Щорічний приріст робочої сили в країнах коливається від -0,1% в Японії до 5,3% в Іспанії, а частки зайнятих з постійною освітою – від 1% в Німеччині до 8,2% в Іспанії. Ступінь доктора наук отримують від 3,3% населення відповідного віку в Португалії до 0,1% в Індії, Китаї, ПАР, Чилі. Ступінь доктора наук в наукових та інженерних спеціальностях отримують від 70,3% докторів наук в Чилі до 23% в Угорщині. Найбільшу частку докторів наук в світі забезпечують США (28,1%), Німеччина (12,5%) та Великобританія (8,2%), зокрема в наукових та інженерних спеціальностях – відповідно 25,6%, 10,6% та 9,4%. Найбільший відсоток безробітніх з вищою освітою в 2007 році був характерний для Словаччини (8,5% випускників), а найменший – для Норвегії (1,7%).

Щорічно проблемам зміни клімату, повітряним та хімічним забрудникам, біологічній варіативності присвячується все більше наукових статтей: середньорічний приріст в 2002-07 роках становив від 14 до 20%. Змінам клімату присвячується від 0,15% (Китай) до 2,23% (США) наукових статтей, повітряним та хімічним забрудникам – від 0,18% (Китай) до 2,40% (США) наукових статтей, біологічній варіативності – від 0,26% (Японія) до 2, 46% (США). Середньорічний приріст статей в дослідженнях мозку в 2001-06 роках становив 15,8%. Генній інженерії присвячується від 0,49% (Японія) до 2,46% (США) всіх наукових статтей в світі, регенеративній медицині – від 0,52% (Іспанія) до 2,58% (США) наукових статтей, науковому дослідженню рослин – від 0,24% (Китай) до 2,24% (США). Середньорічний приріст наукових статей про зовнішнє середовище 2002-07 роках становив 15,8%, зокрема про наноматеріали та елементи - 25%, надпровідність та квантові розрахунки – 17,8%, хімічний синтез – 15,2%. В світі найбільша частка наукових статей по всім трьом групам належить Сінгапуру (відповідно 4,46%, 2,86% та 3,06%) та Швейцарії (2,64%, 2,47% та 2,99%). Тенденції в написанні наукових статей відокремлюються певною стабільністю з 1985 року: щорічний обсяг написання індивідуальних статей стабільно знижується з 91 тис. статтей в 1985 році до 50 тис. в 2007 році, статтей у співавторстві у рамках однієї наукової інституції весь цей період трималось на рівні 200 тис. статей, статтей у рамках вітчизняного співавторства зростало зі 121 тис. до 285 тис. статтей, а в рамках міжнародного – з 29 тис. до 150 тис. статтей. Взагалому, в світі в міжнародному співавторстві публікується біля 20% наукових статтей. Найбільший обсяг - більше 50 % - характерний для Франції та Німеччини.

Серед наведених науково-інженерних проблематик на сьогоднішній день в світі зосереджена увага на таких базових науках як географія, біологія (медицина), фізика, хімія. Вивчення та розвиток унікальних навичок по відношенню до цих наук формується в шкільних закладах, тому для тієї держави, яка бажає ефективно розвиватись і будує стратегію певної спеціалізації, необхідно зосередитись на удосконаленні навчання в середніх навчальних закладах та надалі ВУЗах, і окремо стимулювати навчальний процес відповідно до вибраної спеціалізації.

Щорічний приріст доступу населення до комунікацій в 2005-07 роках коливався від 1,7% (Люксембург) до 15,9% (Мексика), при цьому в країнах на 100 мешканців найбільше стаціонарним доступом до комунікацій забезпечена Швеція (83,7 чоловік), найменше – Мексика (23,1 людина), а мобільним доступом – найбільше Італія (151,4 лінія на 100 мешканців) і найменше – Канада (62,1 лінія). Все більше компаній починають використовувати Інтернет в якості ринку: в 2008 році відсоток компаній, які здійснювали закупки через Інтернет коливалось від 2,2% до 67,7%, продавали продукцію - від 2,2% до 44,8% відповідно в Мексиці та Новій Зеландії. Взагалому, товарообіг електронної комерції коливається від 2,1% (Італія) до 22,3% (Норвегія) всього товарообігу в країнах. Від 99,5% в Ісландії до 45,6% в Мексиці компаній використовують широсмугасту мережу, і від 88,9% компаній в Японії до 46,3% компаній в Португалії мають власні веб-сайти (за даними 2008 року).

Розвиток комунікацій надає більшу свободу, прискорює процес розповсюдження знань та інформації, знижає трансакційні витрати. А це для розвитку інновацій є важливим фактором.
2. Одним із головних факторів розподілення фінансових ресурсів на НДДКР за рівнем технологічного розвитку є технологічна спеціалізація країни. Тож по цим показникам можна робити висновки, які галузі в країні більше розвинені.

Фінансування інновацій є одним із найголовніших прямих факторів впливу на інноваційний розвиток країни. Уніфікованої ефективної пропорції фінансування по джерелам визначити неможливо з погляду на наявність великої кількості факторів впливу, задіяності великої кількості учасників в інноваційному процесі. Проте, можна виділити деякі особливості. Якщо держава стратегічно концентрує процес розвитку інновацій від моменту розробки ідеї про нововведення до моменту комерціалізації інновації в межах державних інноваційних інституцій, то ефективно обмежити участь іноземного капіталу і максимально задіяти ресурси державних, муніципальних інноваційних фондів і в меншій мірі вітчизняних корпорацій. Для цієї стратегії необхідна побудова сильної науково-лабораторної бази та налагодженого процесу комерціалізації нововведень. При такій стратегії в країні будується інноваційна структура мислення населення і вся економіка налаштовується на інновації, бо лише за таких умов державні інноваційні розробки будуть необхідні і вітчизняним і іноземним комерційним структурам. Більш розповсюдженою стратегією у світі є максимальне комерційне фінансування інновацій. Держава в цьому випадку лише пасивно втручається через пільги, стимулюючі законодавчі проекти, створення спеціальних кластерів, містечок, парків. В такому випадку створюються найбільш прибуткові розробки в умовах великої конкурентної боротьби. Залучення великої кількості іноземних ресурсів для інноваційної діяльності в країні свідчить про наявність певних конкурентних інноваційних ресурсів необхідних для іноземних компаній та відсутності в країні своїх фінансових ресурсів на інновації.

В табл. 2 виділені сучасні діапазони коливань показників (створення знань) інноваційного розвитку інноваційно розвинених країн.

Таблиця 2



Діапазони коливань показників (створення знань) інноваційного розвитку інноваційно розвинених країн

Показник інноваційного розвитку

Діапазон коливань показника

Створення знань

Частка витрат ВВП на НДДКР

Від 0,5% у Словаччині до 4,7% в Ізраїлі

Частка державного фінансування НДДКР

Від 16,6% в Люксембургу до 62,6% в Росії

Частка комерційного фінансування НДДКР

Від 79% в Люксембургу до 26% в Росії

Частка комерційних витрат на високо- та середньо-високотехнологічні НДДКР

Від 24,8% в Чехії до 71,9 % в Ірландії та від 13,4% в Ірландії до 63,1 % в Чехії

Частка бюджетних асигнувань в сфері охорони здоров’я

Від 0,005% ВВП в Швеції до 0,222% в США

Джерело: складено автором за даними [28].
Динаміка приросту світової частки витрат ВВП на НДДКР значно повторює динаміку приросту світового ВВП, проте більші коливання відображаються на частках витрат ВВП на НДДКР: зростання ВВП в 1984, 2000 та 2006 роках відповідно на 4,87%, 4,08% та 3,13% призвело до зростання витрат ВВП на НДДКР на 8,73%, 6,11% та 4,94%, зниження приросту ВВП в 1993 та 2001 році до 1,58% та 1,14% призвело до зниження частки витрат ВВП на НДДКР на 0,91% та 0,29%. Така еластичність показників витрат ВВП на НДДКР та ВВП для всіх країн різна, проте коливається від 0,5 (Великобританія) до 3,5 (Угорщина). Що ж до відношення витрат ВВП на НДДКР до ВВП, то у країнах ОЕСР воно становить від 0,5% (Словаччина, Мексика) до 4,7% (Ізраїль). Аналіз розподілу фінансування НДДКР між джерелами в країнах показує, що комерційне фінансування займає від 79% (Люксембург) до 26% (Росія) всіх витрат на НДДКР, державне - від 16,6% до 62,6% в цих же країнах, а інші джерела, в тому числі й іноземні кошти, – від 1,5% (Корея) до 23,4% (Великобританія). Інтенсивність комерційних витрат на НДДКР в світі з кожним роком зростає на 2-2,5%. Найвищі темпи зростання – більше 3,5% характерні для Японії, яка з 2001 року стала світовим лідером, випередивши США (біля 3%). Проте, за обсягами комерційних витрат, безперечним лідером залишається традиційно США – 221 млрд. дол. (2007 рік). Взагалому, з 1993 року світові обсяги зросли з 297 млрд. дол. до 517 млрд. дол. в 2007 році.

Податкова норма субсидіювання 1 долару витрат на НДДКР в країнах коливається від 0,425 у Франції до -0,02 у Новій Зеландії. Майже у всіх країнах податкова норма субсидіювання однакова, як для МСП, так і для великих підприємств, виключенням є Великобританія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Польща та Японія, де для МСП норма вища. Порівняння податкових норм субсидіювання у 1999 та 2008 роках дозволяє зробити висновок, що у більшості країн за десятиліття норма зросла, зниження характерне було лише для Данії, Італії та Мексики.

Витрати на НДДКР у фармацевтичному секторі становлять від 0,01% ВВП в Греції до 0,48% в Данії, комерційні витрати на науково-дослідні розробки в фармацевтичному секторі - від 2,17% всіх комерційних витрат на НДДКР (Корея) до 28,78% (Данія) і винятком є Угорщина з надвисокою часткою витрат - 44,26%. Біотехнології займають від 21,7% всіх комерційних витрат на НДДКР (Ірландія) до 0% (Польща), в абсолютних показниках лідирують США (25 млрд. дол.), Франція (2 млрд. дол.) і найменша частка характерна для Польщі (0,3 млн. дол.). Суспільні витрати на НДДКР в біотехнологіях у світі коливаються від 1% (Словенія) до 19% (Корея) суспільних витрат на НДДКР і від 14,9% (Словенія) до 85% (Польща) всіх витрат на НДДКР в біотехнологіях.

Порівняння відсотків урядових витрат на комерційні НДДКР в 1997 та 2007 роках в загальному обсязі комерційних НДДКР свідчить про те, що за десятиліття у більшості країн відсоток урядових витрат знизився. В деяких країнах таке зниження доходило до -20% (Мексика). Взагалому, в 2007 році коливання відсотку урядових витрат на комерційні НДДКР становило від 1,1% (Японія) до 16,2% (ПАР), винятком була Росія (55,3%). Таке саме зниження характерно було і для комерційного фінансування НДДКР в вищій освіті і державному секторі: максимальне зниження характерне для ПАР (-9,7%), Ірландії (-8,2%), Словенії (-6,4%), а зростання більше 6% характерно було для Ізраїлю, Німеччини, Росії. Взагалому, відсоток комерційних витрат коливався в 2007 році від 1% в Ірландії до 19,9% в Туреччині.

Це свідчить про збільшення розриву між підприємствами, освітою і державою, що само по собі може привести до значних негативних наслідків для економіки.

Аналіз динаміки приросту НДДКР у світі свідчить, що щорічний приріст НДДКР у 1988-93 роках у високотехнологічних галузях коливався в діапазоні -3,8% – 0,58%, надалі він досягав 8-10% у 1997 та 2000 роках і в 2006 році становив 6,25%. Приріст НДДКР у середньо-високотехнологічних галузях був найвищим у 1988-89 роках - біля 6-7%, а в інші роки він коливався від 0 до 5% за винятком 1992 та 2002 років, коли приріст був майже 4%. Зміна НДДКР у середньо-низькотехнологічних та низькотехнологічних галузях мав щорічні значні коливання з приростом більше 4% у 1989, 1990, 1995, 1996, 2004 та 2005 роках, менше -2% у 1992 та 2002 роках. Комерційні витрати на НДДКР у більшості країн зосереджені у високотехнологічному виробництві і складають від 24,8% (Чехія) до 71,9 % (Ірландія), а в середньо-високо технологічному та середньо-низько і низькотехнологічному виробництві – відповідно від 13,4% (Ірландія) до 63,1 % (Чехія) та від 7,6% (Німеччина) до 42,3% (Австралія).

Урядові бюджетні асигнування чи витрати на НДДКР в сфері охорони здоров’я в 2008 році коливались від 0,005% ВВП (Швеція) до 0,222% (США). Середній щорічний приріст цих асигнувань в 2000-08 роках становив від 1% (Греція) до 36% (Естонія) за винятком Польщі (54,3%) і Швеції (-5,2%). Урядовий бюджетний фонд цивільних НДДКР у світі становить від 0,2% ВВП (Мексика) до 1% (Португалія). Фонд оборони в багатьох країнах нульовий, найбільший у США (0,6% ВВП), і 0,2% ВВП становить в Великобританії, Франції та Кореї. Середній щорічний приріст в 1998-2008 роках державного бюджетного фонду оборони та цивільних НДДКР становив від 1,04% (Австралія) до 22,13% (Люксембург) за винятком Ізраїлю та Франції, де простежувалось зменшення обсягів на -0,6% та -0,41%.
3. В табл. 3 виділені сучасні діапазони коливань показників (інновації та підприємництво) інноваційного розвитку інноваційно розвинених країн.

Таблиця 3



Діапазони коливань показників (інновації та підприємництво) інноваційного розвитку інноваційно розвинених країн

Показник інноваційного розвитку

Діапазон коливань показника

Інновації та підприємництво (розповсюдження)

Частка МСП в комерційних НДДКР

Від 14,31% в США до 73,39% в Новій Зеландії

Частка МСП, що співпрацюють в інно-ваційній діяльності з іншими компаніями

Від 4,3% в Італії до 27,5% в Фінляндії

Частка товарообігу нових для ринку продуктових інновацій МСП

Від 2,6% в Німеччині до 20,4% в Греції.

Обсяги венчурного фінансування

Від 23 млн. дол. в Греції до 1,9 млрд. дол. у Франції (Великобританія - 4,5 млрд. і США 17 млрд. дол.)

Частка іноземного капіталу, що надходить до ІКТ

Від 5,6% в Ірландії до 27% в США

Частка МСП, що вроваджують нетехнологічні інновації

Від 24,5% в Словенії до 68,1% в Німеччині

Світова практика свідчить, що в більшості країн комерційною науково-дослідною діяльністю займається більша кількість середніх підприємств з кількістю від 50-ти до 249-ти працівників. Їх частка складає від 6,4% в Японії до 45,5% в Словаччині. Частка комерційних компаній, що займається НДДКР, з кількістю працівників до 50-ти чоловік варіюється від 2,4% в Німеччині (Японія – 0%) до 45,9% в Новій Зеландії. В той же час в більшості країн держава більше фінансово підтримує підприємства з кількістю працівників до 50-ти осіб: частка державного фінансування комерційних НДДКР у світі варіюється від 3,8% у Великобританії до 60,3% в Угорщині для підприємств з кількістю працівників до 50-ти осіб, і від 4,1% у Великобританії до 57,6% у Словаччині для підприємств з кількістю від 50-ти до 249-ти працівників. В біотехнологіях на частку малих науково-дослідних фірм припадає від 6% (Ірландія) до 36,7% (Німеччина) всіх фірм, що займаються НДДКР в біотехнологіях.

Дані 2004-06 років показують, що великі підприємства більше схильні до співпраці в інноваційній діяльності ніж МСП: частка великих компаній, що співпрацюють в інноваційній діяльності з іншими компаніями, коливається від 15,6% в Туреччині до 70% в Фінляндії, а МСП – від 4,3% в Італії до 27,5% в Фінляндії. З вищими учбовими закладами з інновацій співпрацюють від 7,9% (Нова Зеландія) до 59,1% (Фінляндія) великих підприємств і від 1,3% (Іспанія) до 16,3% (Фінляндія) МСП. З урядовими інституціями співпрацюють від 5,8% (Австралія) до 29,8% (Словенія) великих компаній і від 0,9% (Угорщина) до 4,2% (Франція) МСП (Фінляндія є виключенням – відповідно 52% і 12,3%). Частка МСП в комерційних НДДКР коливається від 14,31% в США до 73,39% в Новій Зеландії.

З точки зору ефективності, виконання НДДКР розподілення між великими, середніми та малими компаніями залежить від типу, етапу створення інновації, галузі, фінансових потреб та потреб у ресурсах. Ідеальний варіант інноваційного розвитку країни полягає в поєднанні ресурсів малих та великих підприємств та у їх співпраці.

На ринок країн нові для ринку продуктові інновації виводять від 20,9% (Великобританія) до 62,8% (Люксембург) великих компаній, і від 5,5% (Угорщина) до 26,6% (Люксембург) МСП. Частка товарообігу нових для ринку продуктових інновацій в 2006 році великих компаній коливалась від 4,7% в Норвегії до 35,4% в Греції товарообігу інноваційних компаній, а МСП – від 2,6% в Німеччині до 20,4% в Греції. Власними продуктовими інноваціями займається від 26,5% (Угорщина) до 70,5% (Люксембург) великих компаній і від 4% (Норвегія) до 30,9% (Франція) МСП. Власними процесовими інноваціями займаються від 18,8% (Угорщина) до 50% (Естонія) великих компаній і від 5,1% (Угорщина) до 26,4% (Франція) МСП. У всіх країнах власних продуктових и процесових інновацій більше, з невеликою різницею у виробничому секторі, аніж послуг. Винятком є Люксембург, де частка процесових інновацій в послугах на 0,6% більша, ніж у виробництві. Нетехнологічними інноваціями в світі займається від 40,1% (Австралія) до 89,7% (Люксембург) великих компаній, і від 24,5% (Словенія) до 68,1% (Німеччина) МСП. Нетехнологічні інновації в половині країн переважають в виробництві, а в половині – в послугах, і така різниця коливається від 13,2% в Німеччині, де відсоток компаній що займаються нетехнологічними інноваціями в промисловості складає 76,9% всіх компаній, а в сфері послуг – 63,7%, до -11,3% в Португалії, з відповідними значеннями 50% та 61,4% підприємств.

Такі дані свідчать, що для розвитку економіки і підприємств важливі інновації і в послугах і у виробництві, технологічні і нетехнологічні. Головне – комплексний і гармонійний підхід.

Для більшості країн верхньою межою венчурного інвестування є 1,9 млрд. дол. (показник Франції у 2008 році), а нижньою - 23 млн. дол. (показник Греції). Винятком є обсяги венчурного інвестування Великобританії та США (4,5 та 17 млрд. дол. відповідно). Венчурний капітал розподіляється між трьома сферами: комунікаціями, інформаційними технологіями та біотехнологіями (здоров’я). Розподіл венчурного інвестування між цими сферами на прикладі світового лідера, США, з 1995 року, коли обсяги капіталу були приблизно рівні і становили відповідно 1,2, 1,8 та 1,8 млрд. дол., показує наступні тенденції:

- лідируючим сектором по залученню венчурного капіталу є інформаційні технології; найбільш стабільно венчурний капітал надходить до біотехнологій;

- для всіх трьох сфер можна виділити чотири етапи залучення капіталу (1995-98 роки – поступове нарощування обсягів до 3,9, 6,4 та 4,5 млрд. дол., 1999-2000 роки різке збільшення фінансування до 27, 37 та 7,7 млрд. дол., що було наслідком перетоку капіталу після Азійської фінансової кризи 1997-98 роки, та наступне зниження до стабільних рівнів в 2002 році - 4,7, 8,1 та 5,3 млрд. дол.; 2002-07 роки стабільне зростання обсягів в інформаційних та біотехнологіях до 9,7 та 9,4 млрд. дол. і зниження капіталовкладень до комунікацій до 3,5 млрд. дол.) і п’ятим етапом є зниження обсягів вкладень венчурного капіталу з 2008 року внаслідок світової фінансової кризи, що розпочалася в 2007 році: за рік обсяги впали в інформаційні технології на 10%, біотехнології – на 15% і в комунікації – на 33%, проте з другого кварталу 2009 року намітилось зростання у всіх сферах.

Фінансування інновацій зарахунок венчурних фондів відіграє значну роль в інноваційному розвитку. Водночас, венчурні фонди, які фінансують інноваційні розробки, можуть розвиватися тільки в економічно розвиненій країні з наявною політичною стабільністю. Капітал венчурних фондів створюється зарахунок як вітчизняних, так і закордонних корпоративних коштів. Тому обсяг венчурного інвестування є показником стабільності, розвиненості як країни, так і зокрема її інноваційної системи.

Фінансування старт-апів та початкової стадії інноваційної діяльності від світових криз значно не залежить. В США фінансування старт-апів та початкової стадії інноваційної діяльності зарахунок венчурного капіталу в 2008 році складало 1,3 та 5,3 млрд. дол.. Нажаль, не в багатьох інших країнах таке фінансування взагалі існує, хоча, і відіграє велику роль у розвитку НІС.

Динаміка приросту іноземного інвестування до всіх секторів країни і до ІКТ подібна і коливається в діапазоні від -7,6% до 15%, для ІКТ і від -2,6% до 11,4% для всіх секторів. Високі темпи приросту характерні були в 1988-89 та 1995-2001 роках (біля 12,5% та 14% для ІКТ і 11% та 6% для всіх секторів), а низькі – в 1991-93 та 2001-04 роках (біля 3% та -5% для ІКТ і -0,2% та -2,6% для всіх секторів). До 2001 року темпи приросту інвестицій до ІКТ були вищі ніж до всіх секторів, а надалі знизились. В 2007 році вони майже зрівнялись: 8,3% - приріст інвестування нерезидентами ІКТ та 7,4% - всіх сфер. З усіх сфер економічної діяльності на ІКТ припадає від 5,6% (Ірландія) до 27% (США) іноземного капіталу. В свою чергу, цей капітал розподіляється між устаткуванням інформаційних технологій, де зосереджується від 1,2% (Португалія) до 15,2% (Великобританія), і в більшості країн сюди направляється більша частка іноземного капіталу що приходиться на ІКТ, програмним забезпеченням, де зосереджується від 1,5% (Фінляндія) до 10,4% (Бельгія) іноземного капіталу, та комунікаційним устаткуванням, де зосереджується від 0,9% (Данія) до 7% (Португалія) всіх іноземних інвестицій. Лідером з експорту товарів ІКТ з 2004 року став Китай, в 2007 році (356 млрд. дол.) відірвавшись від США на 191 млрд. дол.. Більшість країн є чистими імпортерами товарів ІКТ. Доля торгового балансу товарів ІКТ в загальній торгівлі в країнах коливається від -5,4% (Австралія) до 5,9% (Корея). Експорт послуг ІКТ коливається від 0,1 млрд. дол. (Ісландія) до 30,2 млрд. дол. (Ірландія).
4. Відносні показники торгівлі технологічними товарами добре відображають зміщення акцентів глобального технологічного розвитку і технологічну стратегію держав. Наявність технологічних змін у всіх галузях економіки, будь то зарахунок власних, чи закордонних технологій, що відображається майже рівними пропорціями торгівлі високотехнологічними, середньо-високотехно-логічними, середньо-низько-технологічними, та низькотехнологічними товарами, свідчить про гармонійний розвиток світової економіки.

В табл. 4 виділені сучасні діапазони коливань показників (застосування) інноваційного розвитку інноваційно розвинених країн.

Таблиця 4



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка