Навчально-методичний посібник Одеса ону 2014 (075. 8) Ббк 65. 291. 551я73 В61



Сторінка4/8
Дата конвертації23.10.2017
Розмір1.74 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема 4. Законодавче забезпечення функціонування національної інноваційної системи в Україні


  1. Державна політика щодо регулювання діяльності НІС України

  2. Державна підтримка технопарків України

  3. Іноземне фінансування інноваціних підприємств в Україні

1. Законодавче забезпечення інноваційної діяльності в Україні, насамперед, регулюється Законом України «Про інноваційну діяльність» (№40-IV/2002), де представлені термінологія та основні аспекти державного регулювання в сфері інноваційної діяльності, охарактеризовано правовий режим інноваційних проектів, продуктів, інноваційних підприємств та методологію їх державної реєстрації, а також особливості фінансової підтримки та міжнародного співробітництва в сфері інноваційної діяльності. У Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (№1316-IV/2003) визначаються організаційні, правові та фінансові засади функціонування та розвитку науково-технологічної сфери. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» (№443-IV/2003) створює правову базу для концентрації ресурсів держави на провідних напрямках науково-технологічного оновлення виробництва, забезпечення вітчизняного ринку конкурентною наукомісткою продукцією, та виходу з нею на світовий ринок.   У Законі України «Про спеціальний режим діяльності технологічних парків» (№3333-IV/2006) визначено правові та економічні засади запровадження та функціонування спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків. Також в даній сфері суспільних відносин діють Цивільний Кодекс України (глава IV «Право інтелектуальної власності»), Закони України «Про інвестиційну діяльність» (№1560-12), «Про наукову і науково-технічну експертизу» (№51/95-ВР), «Про власність» (№ 697-XII), «Про державне регулювання в сфері трансферу технологій» (№ 143-V), Указ Президента України від 30.12.2005 року № 1873/2005 «Про утворення Державного агентства України з інвестицій та інновацій», Указ Президента України від 11.07.2006 року № 606/2006 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 квітня 2006 року «Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України», постанова Верховної Ради України «Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технологічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні» (№1786-VI). З червня 2011 року розглядається проект Інноваційного кодексу України.

Інноваційним підприємством в Україні вважається підприємство (об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо більше ніж 70 % обсягу його продукції складає інноваційна продукція (продукти). Інноваційною визнається продукція, яка є результатом виконання інноваційного проекту або виробляється вперше, є конкурентноздатною і має вищі техніко-економічні показники.

Зараз в Україні визначилися декілька організаційних форм реалізації інноваційної діяльності: університетські науково-дослідні центри, де відбувається ефективне об'єднання фінансових ресурсів, кваліфікованих наукових кадрів, матеріально-технічної бази; технопарки — акціонерні товариства, які займаються патентуванням, рекламою, маркетингом, консалтингом, лізингом, орендою в сфері науково-технічної діяльності; технополіси — якісно нова територіальна форма інтеграції науки і виробництва, що забезпечує високі темпи науково-технічного розвитку за рахунок можливостей регіону; бізнес-інкубатори — дрібні наукомісткі фірми, на яких створені сприятливі умови для розробки сучасних наукових продуктів, навчання кадрів, стимулювання власного бізнесу; венчурні підприємства — малі підприємства, які забезпечують зв'язок між фундаментальними дослідженнями і масовим виробництвом, спеціалізуються на розробці нових наукових ідей та їх втіленні у виробництво.

Згідно чинного законодавства України, основними принципами державної інноваційної політики є: орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України; визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку; формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності; створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу; забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності; ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у наукововиробничій сфері; здійснення заходів на підтримку міжнародної науковотехнологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок; фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності; сприяння розвитку інноваційної інфраструктури; інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності; підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності [27].

Об’єктами інноваційної діяльності в Україні є: інноваційні програми і проекти; нові знання та інтелектуальні продукти; виробниче обладнання та процеси; організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери; сировинні ресурси, засоби їх видобувутку і переробки; товарна продукція; механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні здійснюється шляхом: визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів; формування і реалізація державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм; створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності; захисту прав та інтересів суб’єктів інноваційної діяльності; фінансової підтримки виконання інноваційних проектів; стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів; встановлення пільгового оподаткування суб’єктів інноваційної діяльності; підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.

Суб’єктам інноваційної діяльності, для виконання ними інноваційних проектів, може бути надана державна фінансова підтримка шляхом:

а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів зарахунок коштів Державного бюджету України та коштів місцевих бюджетів;

б) часткового (до 50 %) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів зарахунок коштів Державного бюджету України та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб’єктів інноваційної діяльності;

в) повної чи часткової компенсації (зарахунок коштів Державного бюджету України та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб’єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

г) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

д) майнове страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків, відповідно до Закону України «Про страхування».

Досягнення цілей і завдань науково-технічної політики здійснюється державою шляхом застосування форм прямого та непрямого регулювання.

До важелів прямого регулювання в сфері науково-технічної діяльності належать: визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки; формування державних науково-технічних програм; доведення державних замовлень на науково-технічні розробки; бюджетне фінансування фундаментальних досліджень та реалізації науково-технічних програм; проведення державної науково-технічної експертизи; підготовка науково-технічних кадрів вищої кваліфікації; здійснення патентної та ліцензійної діяльності.

До важелів непрямого регулювання науково-технічної діяльності належать: створення сприятливих умов для здійснення науково-технічної діяльності всіма суб'єктами підприємництва; правовий захист інтелектуальної власності; звільнення від оподаткування, введення пільгового режиму оподаткування суб'єктів господарювання в сфері науково-технічної діяльності; введення пільгового кредитування; встановлення взаємовигідних міжнародних зв'язків; пропагування науково-технічних досягнень; стимулювання науково-технічної творчості.

Завданням регулювання науково-технічної діяльності є створення оптимального механізму поєднання ринкових і державних важелів впливу на науково-технічні процеси, їх орієнтація на економічне зростання та інтеграцію у світову економіку. Ринковий і державний механізми регулювання по-різному впливають на ефективність науково-технічної діяльності, зумовлюють різні дії і політику в цій сфері.

Ринкові механізми розвитку науково-технічної діяльності зумовлюють потребу в політиці сприяння активізації приватного бізнесу, створення однакових правових умов захисту інтелектуальної власності, господарювання, конкуренції. Державне регулювання пов'язане з виділенням пріоритетних напрямів науково-технічної діяльності, формуванням програм і держзамовлень, їх фінансуванням. У регулюванні науково-технічної діяльності важливо забезпечити оптимальне поєднання ринкових механізмів і державного впливу на функціонування і розвиток цієї важливої сфери економіки. Механізм регулювання науково-технічної діяльності в цілому передбачає: правове забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності; створення економічно сприятливих умов для ефективного здійснення науково-технічної діяльності шляхом застосування податкових і фінансово-кредитних важелів; забезпечення бюджетним, базовим і програмно-цільовим фінансуванням науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7 відсотка ВВП. Базове фінансування надається для участі наукових, дослідних і проектних організацій у розвитку фундаментальних досліджень.

Для забезпечення розвитку науки і сприяння науково-технічній творчості, держава створює систему науково-технічної інформації, забезпечує стандартизацію, сертифікацію та метрологію, проводить експертизу науково-технічних розробок.

З метою постійного оновлення інтелектуального потенціалу суспільства, розвитку науково-технічної культури, новаторства та сприяння творчості, держава забезпечує престиж наукової праці, організовує підготовку і підвищення кваліфікації науково-технічних кадрів, забезпечує відбір талановитої молоді, запроваджує систему атестації кадрів, встановлює державні стипендії, премії і почесні звання для осіб, що зробили значний внесок у розвиток науки.

Державна політика у сфері патентів і ліцензій спрямована на регулювання відносин щодо набуття та використання права на об'єкти інтелектуальної власності. Автори прав отримують доходи від використання їхнього продукту у підприємницькій діяльності. Тим самим створюється ефективна система мотивацій до науково-технічної діяльності, її практичної спрямованості, підвищення якості розробок.

Важливим засобом державного регулювання у сфері науково-технічної діяльності є державна підтримка міжнародного науково-технічного співробітництва. Держава створює необхідні правові та економічні умови для здійснення вільних та рівноправних відносин з міжнародними організаціями, товариствами, об'єднаннями. Науково-технічне співробітництво здійснюється шляхом проведення спільних досліджень, технічних розробок на основі кооперації, реалізації спільних програм, обміну науково-технічною інформацією, проведення міжнародних конференцій, конгресів, симпозіумів, обміну кадрами, спільну підготовку фахівців, тощо.

Джерелами фінансової підтримки інноваційної діяльності є: кошти Державного бюджету України; кошти місцевих бюджетів; власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ; власні чи запозичені кошти суб’єктів інноваційної діяльності; кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Держава забезпечує реалізацію стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності через систему загальнодержавних (національних) програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля.

Реалізація середньострокових інноваційних пріоритетів загальнодержавного рівня здійснюється через державні прогнози та програми економічного і соціального розвитку України, на конкурсних засадах через державне замовлення; на галузевому та регіональному рівнях — через інноваційні програми та проекти, інноваційні проекти технопарків.

Стратегічними пріоритетними напрямами інноваційної діяльності в Україні на 2003—2013 роки визнано:

1. Модернізацію електростанцій; нові та відновлювальні джерела енергії; новітні ресурсозберігаючі технології.

2. Машинобудування та приладобудування, як основу високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії.

3. Нанотехнології, мікроелектроніку, інформаційні технології, телекомунікації.

4. Вдосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій.

5. Високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості.

6. Транспортні системи, будівництво, реконструкцію.

7. Охорону й оздоровлення людини та навколишнього середовища.

8. Розвиток інноваційної культури суспільства.

З метою забезпечення динамічного та ефективного управління процесами інноваційного розвитку, своєчасного внесення змін і доповнень, проводиться систематичний моніторинг реалізації пріоритетних напрямів інноваційного розвитку.

Серед основних проблемних моментів у законодавчому забезпеченні інноваційної діяльності в Україні, можна виділити наступне: обмеження інноваційної діяльності, що є наслідком неефективного державного впливу, зокрема податкових пільг, антимонопольного, патентно-ліцензійного та кон’юнктурного регулювання технологічного оновлення виробництв.


2. Діяльність технологічних парків в Україні регулюється такими спеціальними законодавчими актами:

- Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» зі змінами та доповненнями від 02.12.2010;

- Постанова КМУ «Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів» зі змінами та доповненнями від 25.08.2004;

- Постанова КМУ «Про відкриття спеціальних рахунків технологічними парками і затвердження Порядку зарахування сум податків на спеціальні рахунки та їх використання технологічним парком» зі змінами та доповненнями від 22.11.2004;

- Постанова КМУ «Про утворення комісії з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів» зі змінами та доповненнями від 07.09.2011;

- Постанова КМУ «Про нормативно-правові акти щодо забезпечення реалізації Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» зі змінами та доповненнями від 10.08.2011;

- Закон України вiд 25.06.2009 № 1563-VI «Про наукові парки» із змінами та доповненнями від 16.06.2011;

Пріоритетні напрями діяльності для кожного із технологічних парків розробляються відповідно до Законів України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» (№2623-111 від 11.07.2001) та «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» (№433-IV від 16.01.2003), та затверджуються Президією Національної акаде­мії наук України та центральним органом виконавчої влади з питань науки (на даний час - Міністерством освіти і науки України).

Реєстрацію, розгляд та експертизу інвестиційних та інновацій­них проектів технологічних парків здійснює центральний орган ви­конавчої влади з питань науки (Міністерство освіти і науки України та Український державний центр науково-технічної та інноваційної експертизи). Положення про порядок розгляду і реєстрації інвести­ційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямами ді­яльності технологічних парків затверджується Кабінетом Міністрів України.

З метою забезпечення механізму впровадження спеціального ре­жиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків створена Комісія з організації діяльності технологічних парків і ін­новаційних структур інших типів. Комісія є постійно діючим орга­ном Кабінету Міністрів України, який призначає і затверджує персо­нальний склад і голову Комісії. Очолює Комісію віце-прем'єр-міністр України з гуманітарних питань.

Згідно положення про Комісію, на неї покладаються завдання організаційного і методичного забезпечення діяльності зі створення і функціонування інноваційних структур різних типів. Комісія займа­ється стратегічними і актуальними проблемами діяльності технопар­ків, розглядає пропозиції і ухвалює рішення з таких питань: створення, реорганізація і ліквідація технологічних парків і інноваційних структур інших типів; визначення пріоритетних напрямів діяльності інноваційних структур, реєстрація проектів, що виконуються ними; удосконалення системи показників і критеріїв економічної і соціальної ефективності проектів; удосконалення механізму ведення оперативного бухгалтер­ського обліку витрат на інвестиційні та інноваційні проекти, впровадження системи контролю і відповідної державної ста­тистичної і бухгалтерської звітності; сприяння реалізації механізму нарахування і цільового вико­ристання коштів, що акумулюються на спецрахунках техно­логічних парків, здійснення контролю за цільовим викорис­танням товарів, що ввозяться до України для реалізації інвес­тиційних та інноваційних проектів. Однією з найважливіших функцій Комісії є організація експер­тизи і реєстрація інвестиційних та інноваційних проектів. Загаль­не управління процесами експертизи і реєстрації проектів здійснює Департамент інновацій і трансферу технологій Міністерства освіти і науки України, Робоча група з питань підготовки пропозицій щодо організації діяльності технологічних парків і інноваційних структур інших типів, Український державний центр експертизи науково-технічних та інноваційних проектів, які визначають склад експерт­ної групи для проведення експертизи поданих документів (проектів). Після проведення експертизи, члени експертної групи представляють в Міністерство науки і освіти висновок про відповідність проекту за­твердженим критеріям.

Особливості державної підтримки діяльності технопарків в Україні полягають в наступному. Інвестиційні та інноваційні проекти технопарків є пріори­тетними для залучення кредитів, що надаються під держав­ні гарантії іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, іншими фінансово-кредитними установами. Інвестиційні та інноваційні проекти, які виконуються у пріо­ритетних напрямах діяльності технологічних парків, є пріо­ритетними для залучення коштів Української державної інно­ваційної компанії та її регіональних відділень.

Для держави в цілому технопарки є вигідними з різних точок зору: підвищується рівень країни у світовому суспільстві, з'являються можливості рівноправного економічного співробітництва з розвиненими країнами, покращується екологічна ситуація в країні та рівень життя її населення, збільшуються масштаби іноземних інвестицій, можливості експорту та валютні надходження.

В подальшому, економічна політика більшості високорозвинених країн світу стосовно технологічних парків включає такі види державної підтримки: пільгове фінансування окремих проектів, податкові та кредитні пільги, державне замовлення на інноваційну продукцію, механізм реєстрації, та ін.


3. Іноземне фінансування інноваційної діяльності простежується за структурними елементами НІС України.

Фінансування НДДКР зарахунок іноземних коштів у 2004 році становило 21,37% загального обсягу фінансування, що становить більше п’ятої частини загального фінансування. Це є значним позитивним підтримуючим фактором розвитку НДДКР, але тільки у сучасних умовах початкового розвитку НІС України. Бо без цього фінансування і так слабкий стан розвитку НДДКР зовсім впаде. Надалі ж, коли Україна стане більш інноваційно розвиненою державою, така частка іноземного фінансування буде стратегічно загрозливою для України, бо можна буде стверджувати, що п’ята частина всіх науково-дослідних розробок контролюється іноземними компаніями, що означає, що доходи від їх комерціалізації також будуть сконцентровані в іноземних компаніях. Це, у самому негативному випадку, може призвести до природних іноземних монополій на об’єкти науково-дослідних розробок.

Участь іноземних компаній у розвитку Української медицини з позиції інноваційних розробок вагома. По-перше, у 2007 р. у сфері медицини іноземці зареєстрували біля 70% заявок на винаходи, 67% патентів на винаходи та 38% заявок на товарні знаки фармацевтичних препаратів. По-друге, з усіх сфер діяльності іноземні фонди надають преференції у фінансуванні науково-дослідних розробок саме у медичній сфері. По-третє, станом на 1.10.2008 р. в охорону здоров’я та надання соціальної допомоги було вкладено 153,5 млн. дол. прямих іноземних інвестицій, а Державний бюджет у 2008 році передбачив 736 млн. дол. на фінансування Міністерства охорони здоров’я України, з яких тільки 1,4 млн. дол. йшло на фундаментальні дослідження і 4,4 млн. дол. на прикладні наукові і науково-технічні розробки.

Що ж до іноземного фінансування у напрямку збереження навколишнього зовнішнього середовища, то можна сказати, по-перше, що зараз активно просуваються пропозиції іноземних інвесторів щодо фінансування українських ресурсозберігаючих, біоенергетичних проектів, по-друге, активно в 2008 році проводилась робота Національного агентства екологічних інвестицій України щодо залучення інвестицій через механізми Кіотського протоколу по захисту екології.

Україна дуже зацікавлена в іноземних інвестиціях в космічну галузь. Це підтверджує кількісно Загальнодержавна цільова науково-технічна програма на 2008-2012 роки, в якій передбачається залучення коштів іноземних компаній у сумі близько 3000 млн. гривень на здійснення комерційних заходів «Морський старт», «Наземний старт» та інших, у той час, коли за рахунок коштів Державного бюджету України виділяється всього 1460 млн. гривень, а інших джерел у сумі 1035 млн. грн..

Що до трансферу технологій, то за кордон передається біля 12% нових українських технологій і біля 20% іноземних нових технологій закупляється із-за кордону. Так, в травні 2007 року, було реалізовано контракти на експорт цивільних технологій на суму 50 млн. дол.. Іноземне фінансування технологічних парків в 2006 році складало 2264,8 млн. грн.. В той же час, коштів вітчизняних інвесторів було отримано 3306 млн. грн., кредитів на суму 400 млрд. грн., і нічого не було профінансовано з бюджетних коштів. Іноземних коштів технопарками використовується порівняно невелика кількість. Такий самий висновок стосується іноземного фінансування й інших інноваційно-активних підприємств України.



Іноземці в Україні отримують 18,5% всіх патентів. З усіх країн найбільше українськими патентами зацікавлені були в 2007 році Росія (89 патентів), Туреччина (63 патентів), Польща (45 патентів), США (25 патентів), Японія (20 патентів), Італія (19 патентів), Німеччина (15 патентів), Австрія (13 патентів), Кіпр (13 патентів), Нідерланди (11 патентів), Білорусь (10 патентів), і менш за 10 патентів зареєстрували Франція, Китай, Індія, Корея, Швейцарія, Молдова, Великобританія, Фінляндія та Болгарія. Також іноземці зареєстрували за національною українською процедурою 21% всіх знаків на товари і послуги, і подали 100% заявок на реєстрацію знаків на товари і послуги за Мадридською процедурою. Найбільшу кількість знаків за національною процедурою зареєстрували США (829 знаків), Росія (596 знаків), більше 100 знаків - Швейцарія, Німеччина, Великобританія, Індія, більше 50-ти знаків – Білорусь, Китай, Кіпр, Франція, Японія, Нідерланди, Польща, Швеція, більше 20 знаків – ОАЕ, Австрія, Канада, Чехія, Фінляндія, Республіка Корея, Ліхтенштейн, Туреччина, Тайвань, Віргінські о-ви. За Мадридською процедурою, найбільше заявок подали підприємства Німеччини (1930 заявок), Франції (903 заявки), Італії (883 заявок), Швейцарії (688 заявок), Росії (448 заявок), США (418 заявок), Китаю (391 заявка), Туреччини (361 заявка), Угорщини (346 заявок), Австрії (304 заявки), Чехії (276 заявок), Нідерландів (263 заявки), Польщі (246 заявок), Великобританії (237 заявки), Іспанії (210 заявок), більше 100 заявок - Бельгії, Болгарії, Японії. Всього ж зацікавлено отримувати права інтелектуальної власності в Україні підприємств 133 держав.

Практичне завдання студентам

  1. Побудувати групою студентів модель технопарку (назва, сфера діяльності, розташування, фінансування, органи підпорядкування, юридична форма власності, залучені учасники, розподіл доходів, налагодження процесу комерціалізації, захисту прав інтелектуальної власності, економічні відносини, звітність, оподаткування) з визначенням тих законодавчих актів (зі статтями), якими він повинен керуватися.


Питання для підготовки до семінарських занять:

  1. Державна політика щодо регулювання діяльності НІС України.

  2. Державна підтримка технопарків України.

  3. Іноземне фінансування інноваціних підприємств в Україні.



Контрольні питання:

  1. Якими головними законодавчими актами регулюється інноваційна діяльність підприємств в України?

  2. За якими критеріями підприємство вважається інноваційним?

  3. Які в Україні визнані організаційні форми реалізації інноваційної діяльності?

  4. Назвіть основні принципи побудови державної інноваційної політики України.

  5. Яка передбачається державна підтримка суб’єктам інноваційної діяльності?

  6. Назвіть важелі прямого і непрямого державного регулювання інноваційної діяльності України. В чому полягає державна підтримка діяльності технопарків в Україні?




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка