Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Сторінка6/12
Дата конвертації23.10.2017
Розмір2.72 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Тема 4. ОРГАНІЗАЦІЯ БЕЗРЕЦЕПТУРНОГО ВІДПУСКУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ З АПТЕК
Актуальність теми. Важливим аспектом економії бюджетних асигнувань в галузі охорони здоров'я за рахунок зменшення числа ам­булаторно-поліклінічних відвідувань є реалізація права людини на само­лікування. Воно представляє собою самостійно обдумане застосування людиною лікарських засобів, які відпускаються без рецепта лікаря, з метою профілактики або лікування порушень самопочуття і розладів здоров'я в очікуванні фахової допомоги лікаря. Безрецептурний відпуск підвищує роль фармацевтичного фахівця як консультанта відвідувача аптеки. Тому вивчення правил здійснення цього відпуску є важливим для майбутньої практичної роботи.
4. 1. Принципи самолікування і характеристика безрецептурних препаратів
Суть самолікування
Безрецептурний відпуск лікарських засобів населенню тісно пов'яза­ний із самолікуванням, під яким розуміється попередження захворю­вань, підтримання чи покращення стану організму в процесі хвороби, лікування не дуже тяжких хвороб чи уражень, а також реабілітація за допомогою ліків, які доступні без рецепта, а їх вибір і придбання не пе­редбачає звернення до лікаря. Самолікування здійснюється без участі людей з фаховою приналежністю до лікування. Пацієнт є тоді в ролі осо­би, що робить вибір і впливає на процес лікування. На практиці під ним також розуміють лікування одного члена сім'ї або одного знайомого іншим.

Таким чином, самолікування - це концепція, яка випливає з:



  • визнання відповідальності особи за своє здоров'я;

  • небажання звертатися до лікаря за незначних причин, які можна усунути самостійно;

  • зростаючих труднощів стосовно фінансування охорони здоров'я.


Джерела навичок самолікування
Як показують дані опитування відвідувачів аптек, навички самоліку­вання населення набуває через:

  • консультації лікарів;

  • консультації фармацевтичних фахівців;

  • поради рідних;

  • поради знайомих;

  • самоосвіту.

Правда, далеко не всі мають правильну уяву про той чи інший безрецептурний препарат. На недостатність інформації про дію, можливі побічні ефекти і протипокази вказало 67 % опитаних відвідувачів аптеки.

Хвороби, при яких застосовують безрецептурні препарати
Безрецептурні препарати найчастіше застосовуються для лікування:

  • головних і м'язових болів;

  • високої температури;

  • кашлю;

  • застуди;

  • болю в горлі;

  • шлункових розладів та закрепів;

  • серцевих нападів;

  • шкірних хвороб (вугрова висипка, порізи, забиття).


Основні правила самолікування
Незважаючи на те, що безрецептурні препарати займають провідне місце при лікуванні багатьох захворювань, обізнаність споживачів про їх застосування через недостатню інформованість залишається на неви­сокому рівні.

Необхідна відповідна підготовка медичних і фармацевтичних фахівців щодо використання лікарських засобів безрецептурного відпуску. Голов­не, щоб безрецептурні препарати, особливо імпортні, мали докладну і зрозумілу для хворого інструкцію щодо їх застосування з обов'язковим зазначенням протипоказань, побічних ефектів та заходів перестороги. Запорукою ефективного самолікування повинна стати грамотна і док­ладна консультація у фармацевтичного фахівця, оскільки отримання кон­сультації у лікаря пов'язано з певними труднощами (запис на прийом, черга тощо), а інститут сімейної медицини поки що знаходиться в за­родковому стані.


Які ж основні правила самолікування?
1. Лікувати лише ті порушення самопочуття, де ознаки хвороби вам відомі.

2. Використовувати лише ті ліки, які добре відомі і перевірені.

3. Використовувати мінімум ліків. Якщо турбує тільки нежить і висока температура, то лікуйте ці симптоми, а не кашель і біль в горлі заодно, використовуючи складні комплексні ліки.

4. Не нашкодити собі. Якщо на другий, щонайбільше на третій день самолікування не покращує самопочуття - необхідно йти до лікаря.

5. Уважно читати інструкцію про застосування.

6. Суворо притримуватися правил приймання ліків, а цього дотримується лише 33 % опитаних відвідувачів аптек.


Критерії віднесення медикаментів до безрецептурних ліків
Важливе значення для вирішення проблем самолікування мають критерії віднесення медикаментів до категорії лікарських засобів, що відпускаються без рецепта:

  • лікарський засіб при його застосуванні згідно з інструкцією не становить загрози для здоров'я, активні інгредієнти препаратів використовуються в країні протягом тривалого часу, їх побічна дія добре відома;

  • лікарський засіб застосовується для усунення симптомів захворювання, які пацієнт може визначити самостійно;

  • лікарський засіб має спеціально розроблену для споживача інструкцію про застосування, яка не містить незнайомих медичних термінів;

  • інформація на листівці-вкладці, що стосується препарату іноземного виробництва, відповідає існуючим в Україні схемам лікування;

  • лікарський засіб призначається лише для перорального та зовнішнього застосування.


Характеристика вітчизняного Переліку лікарських засобів, які відпускаються без рецептів з аптек
Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 303 від 06.05.14 р. затверджений Перелік лікарських засобів безрецептурного відпуску. Сюди внесені лікарські препарати вітчизняного та іноземного виробництва, які зареєстровані (перереєстровані) Державним фармакологічним центром МОЗ України і які відпуска­ються з аптек без рецептів лікарів.

Всього у Переліку 3755 позицій лікарських засобів. Найбільш чисельними є групи препаратів, що застосовуються:

а) для лікування шлунково-кишкового тракту;

б) протизапальні, знеболюючі та жарознижуючі засоби;

в) вітаміни;

г) дезінфікуючі та антисептичні засоби;

д) препарати для лікування інфекційних захворювань;

є) ліки, що діють на органи дихання.

Найменша кількість препаратів у таких групах, як анестезуючі засоби; препарати, що застосовуються при мігрені, імуномодулятори; гормони, ендокринні препарати; засоби, що застосовуються при анафілаксії та алергії.

Незрозумілими є такі повторення вітчизняних препаратів: Ацетилсаліцилова кислота – Кислота ацетилсаліцилова, Аскорбінова кислота з глюкозою – Кислота аскорбінова з глюкозою, Борної кислоти розчин спиртовий – Кислоти борної розчин спиртовий – Розчин кислоти борної спиртовий, Брильянтовий зелений (розчин спиртовий) – Розчин брильянтового зеленого спиртовий – Розчин діамантового зеленого спиртовий, Вовчуга настойка – Настоянка вовчуга тощо. Крім цього, відмічається повторення більшості препаратів під однією й тією ж назвою, але різними дозами (кислота аскорбінова – 10, бромгексин – 8, ацетилсалі­цилова кислота – 6 та ін.)

Варто зазначити, що ряд рецептурних лікарських засобів відноситься до безрецептурних препаратів в залежності від кількості разових доз чи об'єму, наприклад:


  1. Бальзам "Вігор" по 100 мл - безрецептурний препарат, а бальзам "Вігор" по 200, 250, 330, 375, 500, 750 і 1000 мл - рецептурний.

  2. Солпадеїн в капсулах № 2, № 12, таблетках № 6, № 12 і таблетках розчинних № 2, № 12 підлягає безрецептурному відпуску, а солпадеїн в капсулах № 24, № 48, таблетках № 24, № 48 і таблетках розчинних № 24, № 48 – рецептурному.

  3. Цинаризин в таблетках по 25 мг № 10, № 50 - безрецептурний, цинаризин в таблетках по 0,025 № 25 х 10 - рецептурний препарат.


Найпоширеніші безрецептурні лікарські засоби в Україні
Серед препаратів, які споживачі купують в аптеках для самолікування, провідне місце утримують вітчизняні лікарські засоби. Так, найпопулярнішим безрецептурним препаратом є аспірин – його при високій температурі застосовують 67 % опитаних відвідувачів аптек. Значно меншою популярністю користується парацетамол (13 %). При головному болі частіше всього вживають анальгін (46 %) і цитрамон (26 %), при нежиті – нафтизин, піносол і галазолін (22, 14 і 10 % відповідно), у випадку простудного кашлю – мукалтин, бромгексин і бронхолітин (26,19 і 10 %), для лікування серцевих хвороб – валідол і корвалол (35 і 29 %), при шлунково-кишкових розладах – активоване вугілля (29 %), фестал (24 %), фталазол і ношпу – по 12 %.

Проте необхідно відмітити, що спостерігається високий рівень нераціонального попиту стосовно анальгіну. По-перше, анальгін є рецептурним препаратом і при його застосуванні необхідна консультація лікаря. По-друге, анальгін є шкідливим із погляду здоров'я, оскільки спричиняє до незворотних змін у системі кровотворення. Унаслідок цього анальгін заборонений до застосування у понад 40 країн світу і в найближчому майбутньому це буде характерно для України. Тому завданням фармацевтичного маркетингу і належної фармацевтичної практики зокрема є значно обмежити попит на анальгін, тобто проводити протидіючий маркетинг. Тут необхідна продумана інформативна кампанія як у фахових періодичних виданнях, так і в засобах масової інформації.

Дослідження показують, що в нашій державі склалася непроста ситуація в галузі роздрібної реалізації ліків, оскільки без рецепта в аптеці можна купити майже усі рецептурні ліки (за виключенням тих, що знаходяться на предметно-кількісному обліку). Практично усі лікарі часто зіштовхуються з наслідками безконтрольного відпуску рецептурних ліків і 67 % опитаних лікарів вважають недопустимим існування такої ситуації у подальшому. Основною причиною відпуску рецептурних препаратів без рецептів, на думку 70,7 % опитаних працівників аптек, є бажання допомогти відвідувачу аптеки, а потім уже звичка (43,0 %), розпорядження керівництва (40,7 %) і бажання не знижувати обсягів про­дажу (31,7%).

4. 2. Інформаційно-рекламне забезпечення реалізації безрецептурних препаратів
Основні джерела інформації щодо безрецептурних лікарських засобів
Як показує зарубіжний досвід розвитку медицини і фармації, застосування лікарських засобів безрецептурного продажу в нашій країні буде розширюватись, але очевидно й інше – вітчизняні споживачі до цього ще не готові, рівень їх орієнтації у даній сфері недостатній. Тому реаліза­ція безрецептурних препаратів має бути регульованою, контрольованою та інформаційно забезпеченою.

За даними опитування відвідувачів аптек (табл. 4. 1), основними джерелами інформації щодо безрецептурних препаратів є:



  • програми про здоров'я на телебаченні;

  • рекламні блоки на телебаченні;

  • спілкування із знайомими;



Таблиця 4. 1

Структура джерел інформації про безрецептурні препарати (за даними опитування відвідувачів аптек)




з. п.

Джерело інформації

% позитивних відповідей

ранг

1.

Програми про здоров'я на ТБ

44

1

2.

Рекламні блоки на ТБ

40

2

3.

Спілкування із знайомими

28

3

4.

Консультації медичних фахівців

26

4

5.

Консультації аптечних фахівців

25

5

6.

Спілкування з рідними

21

6.5

7.

Журнали медичні і фармацевтичні

21

6,5

8.

Інструкції про застосування ліків

20

8

9.

Газети популярні

17

9

10.

Зовнішня реклама

16

10,5

11.

Реклама на місці продаж

16

1,5

12.

Програми про здоров'я на радіо

15

13,5

13.

Проспекти, каталоги, буклети

15

13,5

14.

Журнали популярні

15

13,5

15.

Газети медичні, фармацевтичні

15

15

16.

Реклама на радіо

13

16

17.

Газети загальноділові

8

17

18.

Медичні виставки

6

18

19.

Журнали загальноділові

5

19



  • медичні фахівці;

  • аптечні фахівці.

Не дивним є п'яте місце аптечних фахівців. Так, 84 % опитаних відвідувачів аптек вказали на бажання отримати від аптечних фахівців інформацію про дію, ризик і побічні ефекти, додаткові рекомендації. Проте лише дві п'ятих (40 %) респондентів отримують додаткові рекомендації стосовно лікування свого захворювання під час останнього відвідування аптеки, що вказує на недостатній рівень впровадження принципів належ­ної фармацевтичної практики в роботу вітчизняних аптечних закладів.

Оптимальність задоволення потреби залежить від ступеня поінформованості з питань самолікування та застосування безрецептурних пре­паратів. Як показують результати опитування відвідувачів аптек, рівень ознайомленості з принципами самолікування з часом знизився майже удвічі (з 65 % у 1996 р. до 34 % в 2001 p.), що можна пояснити декілько­ма причинами:



  • стійкою тенденцією кількісного росту в засобах масової інформації
    даних із досліджуваних питань. Причому ця інформація носить у значній
    мірі рекламний, а не пізнавальний характер, відрізняється якісною неоднорідністю, суперечливістю фактографічних і документальних даних,
    їх розсіяністю в різних джерелах, що створює значні труднощі в її пошу­ку та використанні;

  • недотриманням правил реалізації рецептурних і безрецептурних пре­паратів.

Викликає занепокоєння той факт, що дещо більше третини відвіду­вачів аптек (36 %) не завжди дотримуються правил приймання безре­цептурних ліків. Легковажність частини відвідувачів аптек у ставленні до свого здоров'я підтверджує те, що близько двох п'ятих з них (37 %) удаються до самостійного лікування тих захворювань, симптоми яких їм часто невідомі.
Порядок реклами лікарських засобів для населення в Україні
Основні засади рекламної діяльності в Україні визначає Закон України "Про рекламу" (1996 р). Особливості рекламування лікарських за­собів і виробів медичного призначення визначає стаття 20.

Правда, положення цієї статті не поширюється на рекламу, призначе­ну для медичних закладів і лікарів.

Згідно із Законом забороняється реклама лікарських засобів, які:


  • відпускаються тільки за рецептами;

  • містять наркотичні і психотропні речовини.

Посилання в рекламі на терапевтичні ефекти відносно захворювань, які не піддаються або важко піддаються лікуванню може розміщува­тись лише з дозволу МОЗ України.

Реклама лікарських засобів повинна містити:



  • повну, зокрема й міжнародну фармакологічну назву лікарського засобу та назву виробника;

  • інформацію щодо використання або застосування лікарського засобу.

Заборонено в рекламі про лікарських засобів вказувати дані:

  • які можуть справити враження, що медична консультація у спеціа­ліста не є необхідною;

  • про те, що лікувальний ефект від прийому лікарського засобу є аб­солютно гарантований;

  • про те, що цей лікарський засіб є продуктом харчування, косметичним або іншим продуктом для вживання.

У рекламі косметичних засобів, харчових продуктів, вітамінних та інших харчових добавок забороняється посилання на те, що ці товари мають лікувальні властивості, якщо наявність таких властивостей не доведено у встановленому порядку.
Європейський підхід до реклами безрецептурних засобів
Згідно з директивою Ради ЄС від 31 березня 1992 р. реклама лікарсь­кого засобу повинна сприяти його раціональному застосуванню шляхом надання об'єктивної інформації без перебільшення властивостей препа­рату і не повинна вводити в оману.

Як і в Україні в Європі заборонено рекламувати лікарські препара­ти, які:



  • відпускаються тільки за рецептами;

  • містять наркотичні або психотропні субстанції.

Крім цього, в державах ЄС забороняється при рекламуванні насе­ленню згадувати такі хвороби: туберкульоз, венеричні захворювання, інші небезпечні інфекційні хвороби, онкологічні захворювання, хронічне безсоння, цукровий діабет та інші хвороби обміну речовин.

Ця реклама не повинні містити матеріалів, які:



  • створюють враження, що медична консультація або хірургічна опе­рація є необов'язковою, особливо коли вказаний діагноз або передба­чається лікування поштою;

  • дозволяють припускати, що ефективність лікування гарантована,
    прийом препарату не супроводжується побічними ефектами або що його
    ефект переважає чи рівний ефективності іншого методу лікування або
    лікарського препарату;

  • дозволяють припускати, що людина стане здоровішою в результаті
    прийому лікарського засобу;

  • дозволяють припускати, що стан здоров'я людини, коли вона не
    буде приймати лікарський засіб, може погіршуватися (не поширюється
    на кампанії щодо вакцинації);

  • призначені виключно або в основному для дітей;

  • мають посилання на рекомендації вчених, медичних фахівців або
    осіб, які внаслідок своєї популярності можуть заохотити до вживання
    ліків;

  • дозволяють припускати, що лікарський препарат є харчовим, косметичним або іншим харчовим продуктом;

  • дозволяють припускати, що безпечність або ефективність лікарсь­кого препарату обумовлена природним походженням;

  • можуть за допомогою опису чи докладної демонстрації історії хво­роби призвести до помилкового самодіагнозу;

  • відгуки про вилікування супроводжуються неправильними термі­нами, які викликають неспокій або вводять в оману;

  • використовують недоречні терміни, що викликають неспокій або
    вводять в оману, а також яскраві зображення змін людського тіла, викликані хворобою, травмою або впливом лікарського засобу на людське
    тіло або частину тіла;

  • згадують, що на лікарський засіб видана торгова ліцензія, тобто
    що препарат зареєстрований.


Сюжетні рішення телерекламних звернень стосовно безрецептурних препаратів
Рекламна інформація, що її передають на телеканалах, відіграє важ­ливу роль у реалізації безрецептурних препаратів. Вона має експресив­ний характер і здійснює сильний емоційний вплив на можливих споживачів унаслідок поєднання зображення, звуку і руху, можливості охоп­лення широкої аудиторії.

Головним рушійним фактором реклами є її розміщення в найпопулярніших передачах. На першому місці за популярністю у відвідувачів ап­тек – художні фільми, далі - інформаційні, розважальні, музичні та інші передачі.

Найбільшу привабливість має красиво знята реклама, потім рекла­ма нового лікарського засобу, присутність гумору в рекламі, незвичний сюжет.

Стильові вирішення конкретного телерекламного звернення можуть бути дуже різними:



  • сценки з життя: батькові розділити радість святкування дня народження сина допомагає розчинний Ефералган, що швидко тамує головний біль;

  • використання дітей в якості активних персонажів: лікувальний бальзам авторитетно пропонує дорослим маленька дівчинка. При
    цьому в рекламному лозунгу використовується перефразоване народне
    прислів'я: "Устами дитини - бальзам Біттнера, щоб дорослі не хворіли";

  • наведення цифр: телеглядачів активно переконують, що лікувальний бальзам став доступнішим, оскільки ціни знижені на 40 %;

  • присутність наукової термінології: "АЦЦ – високоефективний
    муколітик з антиоксидантними і антитоксичними властивостями";

  • використання символічного персонажа: мультиплікаційна аптечка пропонує від кашлю Пакселадин, мультиплікаційні динозавр і жирафа – відповідно Маалокс від печії в шлунку та Себідин від захворювання горла;

  • "відштовхування" від негативних явищ: "Коли повітря насичене шкідливими речовинами, чи варто випускати дитину на вулицю? –
    запитує Мультивітамінол;

  • використання гіперболізованого почуття колективізму: "Усе
    більше людей купляють вітаміни Плюс", "Кожна мати знає, що проти
    жару ...ефективний дитячий Панадол";

  • використання пересічних персонаже: вітаміни Плюс купує сту­дентка, яка ніколи не хворіє, для маленького братика, а також парубок,
    що регулярно відвідує спортзал, і пенсіонер із серцевою недостатністю;

  • заклик до здійснення вчинку: "Горло болить? Вихід один – Вам необхідний Себідин!" тощо.

Проте на вітчизняних телеканалах зустрічаються такі види сюжет­них рішень, які заборонені в країнах Європейського Союзу:

  • рекомендації медичних і фармацевтичних фахівців, у ролі яких
    виступають як актори (фармацевт Марія рекомендує Панадол, безіменні
    лікарі – Лазолван, Геріатрик Фарматрон), так і дипломовані лікарі (заві­
    дувач відділення лікувально-профілактичного закладу рекламує мазь
    Альгофін);

  • свідчення відомих кіноакторів або телеведучих на користь
    лікарського засобу: Леонід Куравльов ("Афоня") рекламує Назол, В'ячеслав Тихонов ("Штирліц") – антиоксидант Три-Ві плюс, ведучі інфор­маційних передач та прогнозу погоди на різних телеканалах рекламують
    Комбігрип від простуди, Ренні і Фосфалюгель від печії та шлункових болів;

  • відверте перебільшування ефективності лікарського засобу:
    "Бронхікум - по-справжньому ефективний засіб від простудних захворю­вань і кашлю", "таблетки Солпадеїн діють надзвичайно швидко", "Висо­ку температуру і жар найкраще знімають американські ліки – Тайленол";

  • порівняння з лікарськими засобами-аналогами: ''На зміну Бромгексину приходить препарат нового покоління – Лазолван".


Основні принципи розміщення безрецептурних препаратів в залі обслуговування аптеки
Оформлення вітрин, інформація про наявні лікарські засоби у залі обслуговування має відповідати вимогам законодавства про рекламу лікарських засобів. На вітринах і полицях мають бути лише безрецептурні препарати або їх зразки.

Розміщення безрецептурних лікарських засобів здійснюється за та­ких принципів:



  • у відповідності з фармакологічними групами;

  • в залежності від способу застосування (внутрішнє, зовнішнє);

  • з використанням написів на полицях чи вітринах для ліків однотип­ної дії;

  • пропорційно споживацькому попиту;

  • на рівні поясу і очей покупця;

  • менш ходові розташовувати з більш ходовими;

  • використовувати асиметричність при розміщенні препаратів;

  • не використовувати "мертві" зони залу обслуговування.


4. 3. Роль фармацевтичної опіки у безрецептурному відпуску ліків
Суть фармацевтичної опіки
При самолікуванні єдиним кваліфікованим співбесідником відвідува­ча аптеки є фармацевтичний фахівець, який повинен досконало володіти знаннями і навичками з фармацевтичної опіки.

Фармацевтична опіка – це комплексна програма взаємодії фарма­цевтичного фахівця і лікаря протягом всього періоду фармакотерапії кон­кретного хворого – від моменту відпуску лікарського засобу до закін­чення його дії.

Ця концепція передбачає залучення фармацевтичного фахівця разом з лікарем до активної діяльності стосовно забезпечення здоров'я і запобі­гання захворюваності населення. На фармацевтичного фахівця покладаєть­ся обов'язок не тільки забезпечити хворого якісними ліками і виробами медичного призначення, але й сприяти їх раціональному використанню.

Здійснюючи фармацевтичну опіку в аптеці при відпуску безрецептурних препаратів, фармацевтичний фахівець бере на себе відпові­дальність за:



  • діагностику симптомів неважких захворювань;

  • індивідуальний підхід до призначення ліків (з урахуванням статі, віку, взаємодії з іншими ліками, їжею тощо);

  • ефективність лікарської терапії;

  • безпеку лікарської терапії;

  • оптимальний фармакоекономічний вибір безрецептурного препарату;

  • кінцевий результат лікарської терапії.

При оцінці стану відвідувача аптеки фармацевтичний фахівець пови­нен пам'ятати, що будь-який симптом може бути як проявом незначно­го порушення здоров'я, так і початком серйозного захворювання або ознакою загострення хронічної хвороби, що є у цього пацієнта. У всіх випадках до оцінки серйозності симптомів потрібно підходити з надзви­чайною обережністю. При найменших сумнівах доцільно рекомендува­ти хворому звернутися за лікарською допомогою.

Для здійснення фармацевтичної опіки аптечний фахівець повинен дотримуватися порядку дій, зазначеного на схемі 4. 1.

Після вибору безрецептурного препарату фармацевтичний фахівець повинен надати інформацію, яка повинна стосуватися дії, побічних ефектів та умов його приймання, а також попереджень стосовно можливих не­гараздів при самолікуванні. На закінчення фармацевтичний фахівець по­винен проконтролювати засвоєння пацієнтом наданої інформації, тобто:


  • запитати хворого, чи все йому зрозуміло;

  • попросити його повторити найважливішу інформацію;

  • взнати у хворого, чи є у нього ще якісь питання.



Принципи фармацевтичної опіки
Згідно з вимогами фармацевтичної опіки фармацевтичний фахівець повинен вміти надавати такі рекомендації і консультації для пацієнта:

  • вибір оптимальної лікарської форми і способу її введення в організм;

  • правила використання різних лікарських форм;

  • особливості індивідуального дозування;

  • особливості взаємодії конкретного лікарського препарату з іншими
    лікарськими засобами;

  • особливості взаємодії конкретного лікарського препарату з їжею,
    алкоголем і нікотином;

  • про оптимальний для прийому конкретного препарату період доби;

  • про можливий несприятливий вплив лікарського засобу на функції
    органів і систем людини;

  • про умови зберігання конкретного лікарського засобу.

Зміст інформації, яку фармацевтичний фахівець повинен надавати хворому, зазначений в табл. 4. 2.

Таблиця 4. 2

Зміст інформації, яку фармацевтичний фахівець повинен надати хворому


Напрямки інформації

її зміст

1. Дія лікарського засобу

1.1- для чого потрібний цей препарат;

1. 2 - які симптоми хвороби зникнуть, а які ні;

1. 3 - як проявлятиметься дія препарату;

1.4- що відбудеться при неправильному вживанні препарату або відмові від нього.



2. Побічні ефекти

2. 1 - які побічні ефекти можуть з'явитися;

2. 2 - як їх розпізнати;

2. 3 - як довго вони триватимуть;

2.4- наскільки вони серйозні;

2. 5 - що необхідно зробити.


3. Умови раціонального прийому

3. 1 - як приймати препарат;

3.2- коли його приймати;

3.3- яка тривалість лікування;

3. 4 - як зберігати препарат;

3.5- що необхідно робити із залишками препарату.


4. Попередження

4. 1 - коли не можна приймати лікарський засіб; 4.2- яка максимальна разова і добова доза;

4. 3 - чому потрібно пройти повний курс лікування;

4. 4 - чому на третій день лікування при відсутності результатів потрібно проконсультуватися з лікарем.

Для забезпечення результативності фармацевтичної опіки фармацев­тичний фахівець повинен:



  • ініціювати діалог з пацієнтом для одержання достатніх даних про
    його захворювання;

  • задавати ключові питання для з'ясування стану здоров'я пацієнта;

  • бути підготовленим до розпізнання специфічних станів, симптомів
    поширених захворювань;

  • у разі потреби скеровувати пацієнта до лікаря, оскільки детальна
    постановка діагнозу захворювання в умовах аптеки неможлива і не є
    прерогативою фармацевтичного фахівця. У той же час на базі певних
    "загрожуючих" симптомів фармацевт чи провізор може запідозрити у
    пацієнта наявність серйозної хвороби;

  • забезпечувати конфіденційність даних про стан здоров'я пацієнта;

  • надавати об'єктивну інформацію про ліки і передавати її в доступній
    для пацієнта формі;

  • використовувати додаткові джерела інформації про ліки для задо­волення насущних потреб пацієнта;

  • допомогти пацієнтові здійснювати відповідальне та адекватне самолікування;

  • надавати консультації споживачам для здійснення ними усвідомле­ної турботи про своє здоров'я.

Таким чином, при відпуску безрецептурних препаратів на фармацев­тичного фахівця покладається важлива контрольно-консультаційна функція, яка полягає:

  • в принциповій і фаховій перевірці доцільності дій пацієнта;

  • у профілактиці застосування невідповідних показам ліків;

  • у вказівці на умови раціонального застосування;

- в роз'ясненні ризику виникнення небажаних побічних ефектів
лікарських засобів;

- в обмеженні застосування окремих категорій ліків.

Обов'язкові умови для якісної фармацевтичної опіки:


  1. Фахівці охорони здоров'я повинні поширювати серед фармацев­тичних фахівців достовірну і перевірену інформацію про основні препарати і схеми лікування найпоширеніших захворювань.

  2. Фармацевтичні фахівці повинні володіти:

  • знаннями з основ внутрішніх хвороб;

  • основами раціонального застосування ліків;

  • правилами надання консультації хворим.

3. Необхідний дійовий контроль за інформацією, яка надходить до фармацевтичного фахівця від виробників ліків через їх представників і рекламу.
Контрольні питання

  1. Суть самолікування.

  2. Джерела навичок самолікування.

  3. Хвороби, при яких застосовують безрецептурні препарати.

  4. Основні правила самолікування.

  5. Критерії віднесення медикаментів до безрецептурних ліків.

  6. Характеристика вітчизняного Переліку лікарських засобів, які відпускаються без рецептів з аптек.

  7. Найпоширеніші безрецептурні лікарські засоби в Україні.

  8. Основні джерела інформації щодо безрецептурних лікарських засобів.

  9. Порядок реклами лікарських засобів для населення в Україні.

  10. Європейський підхід до реклами безрецептурних засобів.

  11. Сюжетні рішення телерекламних звернень стосовно безрецептур­них препаратів.

  12. Основні принципи розміщення безрецептурних препаратів в залі обслуговування аптеки.

  13. Суть фармацевтичної опіки.

  14. Принципи фармацевтичної опіки.


ВПРАВИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
І. Концепція самолікування випливає з:

  1. - визнання

  2. - небажання

  3. - зростаючих


ІІ. Основні правила самолікування:

  1. – лікувати відомі хвороби;

  2. – використовувати __________________;

  3. – використовувати __________________;

  4. – __________________________________;

  5. – уважно читати ___________________;

  6. – суворо дотримуватись _____________.


ІІІ. Підберіть правильні відповіді:

Підхід до реклами Наявність заборони стосовно

а) сценок з життя;

1 - вітчизняний; б) залучення людей в білих халатах;

в) порівняння з аналогами;

2 - європейський. г) гарантованості лікувального ефекту;

д) докладної демонстрації історії хвороби.


IV. Перечисліть основні джерела інформації про безрецептурні препарати:

1 - _____________________________________________;

2 - _____________________________________________;

3 - _____________________________________________;

4 - _____________________________________________;

5 - _____________________________________________;

6 - _____________________________________________.
V. Як найкраще використовувати "мертві" зони залу обслуговування:


  1. - розмістити найходовіші безрецептурні препарати;

  2. - розмістити неходові безрецептурні препарати;

  3. - розмістити інформаційний куток.


VI. Здійснюючи фармацевтичну опіку в аптеці при відпуску безрецептурних препаратів, фармацевтичний фахівець бере на себе відповідальність за:

  1. – діагностику ______________________________;

  2. – індивідуальний підхід ______________________;

  3. – ефективність _____________________________;

  4. – безпеку _________________________________;

  5. – оптимальний ____________________________;

  6. – кінцевий ________________________________.

VII. При відпуску безрецептурного препарату фармацевтичному фахівцю достатньо надати об'єктивну інформацію про ліки і передавати її в доступній для пацієнта формі, оскільки самолікування здійснюється без участі людей з фаховою приналеж­ністю до лікування:

а) перше твердження правильне, а друге ні;

б) друге твердження правильне, а перше ні;

в) обидва твердження правильні, між ними є зв'язок;

г) обидва твердження правильні, між ними немає зв'язку;

д) обидва твердження неправильні.


VIII. Підберіть правильні відповіді для рекомендацій щодо безре­цептурного препарату:

Зміст інформації Чого вона стосується

  1. - яка максимальна разова і добова доза; а) дії лікарського засобу;

  2. - які негаразди можуть з'явитися; б) побічних ефектів;

  3. - які симптоми хвороби зникнуть, а які ні; в) умов раціонального

прийому;

4 - що необхідно робити з залишками г) попереджень.

препарату.
IX. Як фармацевтичний фахівець повинен проконтролювати зас­воєння пацієнтом наданої інформації:

а) запитати _______________________________________________;

б) попросити ______________________________________________;

в) взнати _________________________________________________.


X. Контрольно-консультаційна функція аптечного фахівця при безрецептурному відпуску полягає:

1-в принциповій _______________________________________________;

2 - профілактиці ________________________________________________;

3-у вказівці ______________________________________________________;

4 – обмеженні __________________________________________________.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Закон України "Про рекламу" від 3 липня 1996 р. № 270/96 - ВР //Юридичні аспекти фармації: Збірник нормативно-правових актів ста­ном на 10 лютого 2001 р. - Харків: Мегаполіс, 2001. - С. 267-270.

  2. Перелік лікарських засобів, дозволених до застосування в Україні,
    які відпускаються без рецептів з аптек, аптечних пунктів та аптечних
    кіосків, затверджений Наказом МОЗ України від 21 травня 2002 р. № 181
    //Юридичні аспекти фармації: Збірник нормативно-правових актів ста­
    ном на 10 лютого 2001 р. - Харків: Мегаполіс, 2001. - С. 65-103.

  3. Директива Совета EC от 31 марта 1992 г. № 92/28/ЕЕС «О рекламировании лекарственньїх препаратов для человека» /Лицензирование
    в Европейском Союзе: фармацевтический сектор //Редакторы составители В. А. Усенко, А. Л. Спасокукоцкий. - К. : Морион ЛТД, 1998. - С.301-309.

  4. Громовик Б. П. Мониторинг реклами лекарственных средств на
    телевидении // Провизор, 1998. - № 2. - С. 35.

5. Громовик Б. П. Реклама лікарських засобів на каналах телеба­чення // Маркетинг и реклама, 1999. - № 5. - С. 39-44.

6. Громовик Б. П., Кулешко Н. М., Заваринский Я. Л. Отношение


потребителя к телерекламе лекарственных средств, отпускаемых из аптек без рецепта врача // Провизор, 1998. - № 21. - С. 16-17.

7. Громовик Б. П., Мірошнікова І. О., Ярко Н. Б. Маркетингове вив­чення питань самолікування та безрецептурного відпуску ліків // Фар-мац. журн., 2001. - № 6. - С. 17-26.

8. Громовик Б. П., Щудло Н. Б., Кулешко Н. М. Маркетинг-анализ лекарственньїх средств безрецептурного отпуска // Провизор, 1999. -№ 2. - С. 28-29.


  1. Зупанец И. А., Бездетко Н. В. Фармацевтическая опека больных
    с простудными заболеваниями // Провизор, 2002. - № 8. - С. 13-17.

  2. Изучение телерекламы косметических средств / Б. П. Громовик,
    И. А. Мирошникова, В. С. Марчукова, Н. Б. Костюк//Провизор, 2000. -
    № 4. - С. 20-23.

11. Мнушко 3. Н., Грекова И. А. Жадько С. В. Изучение предпочте­ний ОТС-препаратов для лечения простудных заболеваний // Провизор, 1999.-№22. - С. 23-26.

12.Мнушко 3. Н., Грекова И. А. Практические аспекты потреби­тельского выбора лекарственных средств // Провизор, 2000. - № 11. - С. 28-30.



  1. Немченко А., Гала Л. Розробка концепції безрецептурного відпуску
    лікарських засобів та самолікування в Україні // Ліки України, 2001. -
    №7-8. - С 18-20.-№ 9. - С 18-21.

  2. Немченко А. С, Гала Л. О. Дослідження проблем медикаментозного самолікування населення України //Фармац. журн., 1999. - № 3. -
    С 3-6.

  3. Немченко А. С, Гала Л. О. Розробка критеріїв лікарських препа­ратів до переліку безрецептурних засобів на прикладі ненаркотичних аналгетиків та нестероїдних протизапальних засобів //Вісник фармації, 1998. -№ 2,- С 84-86.

  1. Немченко А. С, Гала Л. О. Стан безрецептурного відпуску
    лікарських засобів населенню в Україні та за кордоном // Вісник фармації, 1999. -№ 1. - С 104-106.

  2. Фармацевтическая опека – важнейший аспект клинической фармации/ И. А. Зупанец, В. П. Черных, С. Б. Попов, Н. В. Бездетко, А. В. Зайченко //Провизор, 2000. - № 11. - С. 6-7.

18. Фармацевтична опіка - перші кроки Я. А. Зупанець, Н. В. Бездітко,
Л. Є. Зарума, О. М. Заліська // Аптека Галицька, 2002. - № 3. - С. 19.

19. Шуванова Е. Можно ли отпустить препарат без рецепта? // Про­визор, 2000. - №22. -С. 10-11.

20. Шуванова Е., Печеный О. Зачем выписывать рецепты? // Прови­зор, 2000. - № 9. - С. 6-7.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка