Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Сторінка6/11
Дата конвертації11.05.2018
Розмір2.55 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

8. Педагогічний контроль в умовах кредитно-модульної

і рейтингової системи




Особливості впровадження КМСОНП в НГУ

Контрольні заходи

Рейтингова система оцінювання успіхів у навчанні

Експериментальні дані впровадження рейтингової системи




Особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) розглянемо на прикладі Національного гірничого університету. Метою впровадження КМСОНП в НГУ є підвищення якості освіти й підготовки фахівців та забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників, високого престижу української вищої освіти загалом.

Основні завдання застосування КМСОНП в НГУ полягають:

у адаптації положень Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS) до умов вищого навчального закладу України;

у стимулюванні навчання студентів за індивідуальною варіативною частиною освітньо-професійної програми;

у стимулюванні основних учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості вищої освіти.

При цьому у КМСОНП використовуються такі терміни:



кредитно-модульна система організації навчального процесу - сукупність організаційно-методичних заходів, що ґрунтуються на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів);

заліковий кредит – одиниця навчального навантаження, що вимірюється у кредитах (національний кредит складає 54 академічних години, кредит ECTS – 36);



змістовий модуль – сукупність навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові та подана в освітньо-професійній програмі підготовки фахівців (ОПП);

заліковий модуль – задокументована сукупність змістових модулів, що реалізується відповідними формами навчального процесу та підлягає модульному контролю;

навчальна дисципліна - сукупність залікових модулів, що підлягає підсумковому контролю. Трудомісткість дисципліни визначається заліковими кредитами.

Одночасно уточнимо сутність поняття "модуль", адже викладачі ВНЗ повинні його адекватно тлумачити. Дефініція модуля (лат. modulus - міра) має таке наповнення: назва, яку дають якомусь надто важливому коефіцієнту чи величині; система логарифмів; уніфікований вузол радіоелектронної апаратури; умовна одиниця в архітектурі та будівництві (зазвичай розмір одного з елементів будівлі); відокремлювана, відносно самостійна частина якоїсь системи, організації, пристрою.

У педагогіці модуль - це функціональний вузол навчально-виховного процесу, довершений блок дидактично адаптованої інформації. Саме тому навчальний модуль являє собою цілісну функціональну одиницю, що сприяє оптимізації психолого-соціального розвитку як того, хто вчиться, так і особи, яка контролює навчання.

Основним нормативним документом, який визначає організацію кредитно-модульної системи навчання, є навчальний план. На підставі навчального плану розробляються річний навчальний план за напрямом підготовки та індивідуальний річний навчальний план студента, хоча в наших умовах він поки що в основному дублює навчальний план самого ВНЗ. Програми навчальних дисциплін адаптуються до визначених документів планування. Документи планування за своїм змістом мусять відповідати чинним стандартам вищої освіти й входять до складу інформаційного пакету дисципліни.



Графік навчального процесу як складова навчального плану визначає терміни та розподіл за календарем: теоретичного навчання; практичної підготовки; контрольних заходів; державної атестації й канікул. Особливості такого графіку полягають у тому, що він визначає:

нормативний термін освіти бакалавра складає 4 роки;

річне навантаження студента становить 44 національних кредити, включаючи практику (4 кредити), без урахування державної атестації та канікул;

навчальний рік розділено на чотири семестри по 10 тижнів кожний;

семестр містить 8 тижнів теоретичного навчання та 2 тижні консультацій і контрольних заходів;

термін канікул 8 тижнів.



План навчального процесу визначається структурно-логічною схемою опанування змістом освітнього процесу за спеціальністю та містить:

перелік нормативних дисциплін;

перелік вибіркових дисциплін;

розподіл дисциплін за циклами навчання та кафедрами;

види навчальних занять;

загальний та річний обсяг дисциплін (час на засвоєння) у годинах і кредитах (національних та ECTS);

аудиторне навчальне навантаження викладачів;

обсяг часу на самостійну роботу студентів;

форми підсумкового контролю.

Дисципліни загальним обсягом до 2-х національних кредитів включно, як правило, викладаються протягом одного семестру, а обсягом 3 і більше кредитів - зазвичай два семестри.



Графік контрольних заходів конкретизує види та терміни контролю за кожний тиждень з кожної дисципліни, курсового проекту тощо і містить:

перелік дисциплін та назви кафедри, які здійснюють викладання;

обсяг дисциплін (час на засвоєння) в академічних годинах, національних кредитах та кредитах ECTS;

кількість залікових модулів з кожної дисципліни;

види і терміни модульного й підсумкового контролів.

До основних контрольних заходів належать поточний, модульний і підсумковий види контролю. Поточний контроль полягає в оцінюванні засвоєння студентом навчального матеріалу під час проведення кожного аудиторного заняття, у тому числі короткотривалого опитування студентів на лекціях, перевірці та прийомі звітів про виконання лабораторних робіт, тестуванні тощо. Засоби поточного контролю визначає викладач.



Модульний контроль – оцінювання засвоєння навчального матеріалу залікових модулів. Види залікових модулів та форми контролю подані в табл. 5. Поточний і модульний контроль належать до міжсесійного контролю.

Таблиця 5.

Види залікових модулів і форми контролю



Види залікових модулів

Форми контролю

Лекційний

Лекційна контрольна модульна робота

Лабораторний

Захист лабораторного модуля

Семінарський

Реферат, аналітичний огляд

Практичний

Захист індивідуального завдання

Практична контрольна модульна робота



Курсовий

Захист курсового проекту (роботи)

Виробничий

Захист звіту про виробничу практику

Науково-дослідний

Захист звіту про НДР


Підсумковий контроль – оцінювання якості засвоєння навчального матеріалу дисципліни на підставі результатів модульних контролів або проведення екзамену.

Указані контрольні заходи базуються на принципах:

відповідності стандартам освіти;

застосування єдиної стандартизованої та уніфікованої системи діагностики, націленої на встановлення можливості застосування знань;

визначеності критеріїв оцінювання;

об’єктивності та прозорості технології контролю.

На початку семестру кожний факультет доводить до відома студентів графік навчального процесу, склад залікових модулів з кожної дисципліни, графік контрольних заходів на навчальний рік та форми модульного контролю. Встановлюється норма, згідно з якою зарахованим студенту вважається заліковий модуль, що отримав позитивну оцінку викладача. Заліковий модуль з незадовільною оцінкою підлягає перескладанню.

Підсумкова оцінка засвоєння навчального матеріалу проставляється за результатами модульних контролів як середньозважена без урахування екзаменаційної сесії. Результати підсумкової оцінки за наслідками модульних контролів доводяться до відома студентів на дев’ятому тижні відповідного семестру. За умови незадовільної оцінки з будь-якого модуля студент має складати екзамен з даної дисципліни. Студенти, які бажають підвищити підсумкову оцінку, отриману ними за результатами модульного контролю, мають право складати екзамен. Отримана на екзамені відмітка визнається остаточною. Заліки проводяться виключно за результатами модульного контролю. Зарахованими мають бути дисципліни, рівень засвоєння яких отримав позитивну підсумкову оцінку. Порядок ліквідації академічних заборгованостей встановлюється ректоратом.

Контрольні модульні роботи з лекційних модулів виконуються за розкладом аудиторних занять на 9-му тижні семестру. Здача та перездача лабораторних, практичних, семінарських, курсових, науково-дослідницьких модулів здійснюється на поза аудиторних консультаціях та відповідно до розкладу аудиторних занять. Екзамени за навчальним планом проводяться на 10-му тижні відповідного семестру.

Якість засвоєння модулів з усіх дисциплін незалежно від форми підсумкового контролю (екзамен чи залік) оцінюється за діючою національною чотирибальною шкалою та одночасно шкалою ECTS (табл. 6).

Підсумкова оцінка з дисципліни, що передбачає екзамен, визначається як середньозважена за часом на засвоєння окремих модулів. Середньозважений бал округлюється до найближчого цілого значення. Оцінки 3,5 та 4,5 округлюються до 4 та 5 відповідно.

Таблиця 6.

Відповідність шкал оцінки якості засвоєння навчального матеріалу



Національна шкала

Шкала ECTS

5 - відмінно

A

4 - добре

BC

3- задовільно

DE

2 - незадовільно

FX

-


F

(незадовільно з обов’язковим повторним опрацюванням дисципліни)



Зараховано

-

Не зараховано

-

Наприклад, дисципліна загальними обсягом 216 годин викладається один семестр із чотирма модульними контролями та підсумковим контролем "екзамен". Студент за результатами модульних контролів отримав 4, 3, 5 та 3 бали. Обсяг модулів 81, 27, 54 та 54 години відповідно. Середньозважений бал, тобто підсумкова відмітка (В) у даному випадку становить:


В = (4х81) + (3х27) + (5х54) + (3х54) = 3,875, або ж 4.

216


Таким чином, студент отримує підсумкову відмітку "добре" за національною системою та "BC" за шкалою ECTS.

Для дисциплін з аналогічними параметрами й підсумковою оцінкою контролю "залік" при середньозваженому балі модульного контролю 4 за національною шкалою виставляється "зараховано", а за шкалою ECTS - "BC".

Встановлюється, що відмітка "не зараховано" виставляється студенту, якщо будь-який модуль оцінено незадовільно.

Рейтингова система оцінювання успіхів у навчанні. Як видно з поданого вище матеріалу розділу, у процесі застосування кредитно-модульної системи увага викладацького складу привертається виключно до засвоєння знань, передбачених ОПП. Однак, як зазначає Закон України "Про вищу освіту", вимоги до освітніх рівнів вищої освіти "містять вимоги до рівня сформованості в особи соціальних і громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а також до формування у неї патріотизму до України та до знання української мови".

Очевидно, це потрібно тлумачити як прямі вказівки на суспільні очікування рис особистості випускника ВНЗ, отже, навчальний заклад має їх враховувати, забезпечуючи відповідну педагогічну діагностику. Існують достатні підстави, аби вважати, що напрацьована в зарубіжній сучасній вищій школі рейтингова система більш гнучко, аніж сама по собі кредитно-модульна організація навчального процесу враховує різноманітні аспекти НДС.

Дійсно, рейтингова система, по-перше, активно стимулює становлення студента як суб’єкта навчальної діяльності. Адже студент вимушений брати на себе відповідальність за вибір значної частини навчальних дисциплін, які входять у зміст індивідуальної освітньої програми і відповідно не постає питання про наявність мотивів оволодіння ними. По-друге, маючи повні відомості про систему нарахування балів з кожної дисципліни, студент сам складає плани їх засвоєння, включаючи встановлення для самого себе як орієнтир бажаних підсумкових оцінок, які він прагнутиме отримати. По-третє, заохочуються різноманітні освітні ініціативи щодо напрямів розгортання самостійної роботи студента як важливої складової його НДС (опрацювання рекомендованих та власноруч знайдених і опрацьованих джерел для підготовки доповідей на семінарах, розробка та реалізація програм своїх досліджень тощо).

Рейтинг (англ. rating – оцінка, порядок, класифікація) - термін, який означає оцінку явища відповідно до встановленої шкали. За допомогою рейтингу здійснюється первинна класифікація соціально-педагогічних об’єктів згідно із ступенем вираження спільної для них властивості. У педагогіці рейтинг служить базою для побудови різноманітних шкал оцінок, зокрема при оцінюванні різних сторін навчальної і педагогічної діяльності, популярності чи престижності професій серед молоді тощо.

В основі рейтингової системи лежить накопичення оцінок за певний період навчання й за різнобічну НДС. Однак вона відображає не тільки якість знань та вмінь, але й точність у навчальній роботі, активність, самостійність і творчість студента.

Для запровадження як КМСОНП, так і модульно-рейтингової системи (МРС) необхідно дотримуватись таких правил:

за рахунок комплексних, попередньо проведених роз’яснювальних та організаційних заходів необхідно забезпечити на практиці готовність викладачів і студентів працювати за КМСОНП та МРС;

здійснити відповідну методичну підготовку викладачів до запровадження МРС;

стимулювати науково обґрунтовану і методично забезпечену самостійну роботу студентів (СРС);

домогтися запровадження КМСОНП (з кожної дисципліни чітко визначити навчальні модулі, обґрунтувати оцінювання кожного модуля в залікових одиницях тощо);

налагодити систему аналізу й оцінювання успіхів у навчанні, включаючи сформовані знання, вміння та навички для кожного студента за результатами опанування ним певних модулів;

налагодити ретельний облік результатів звітів за підсумками виконання модульних завдань;

передбачити наказом, що встановлює норми навчального навантаження у ВНЗ, а також в індивідуальних планах викладачів обліковий час на здійснення аналізу й оцінювання навчальних досягнень студентів у МРС;

у кожній навчальній дисципліні визначити числові параметри переведення кількісних показників (кредитів) в офіційні відмітки студентів;

забезпечити відкритість оцінювання НДС;

визначити науково обґрунтовані обсяги навчальних завдань для СРС на міждисциплінарному рівні з урахуванням бюджету часу, що виділяється на навчальну роботу.

Для студентів переваги МРС полягають у тому, що:

навчальний рейтинг активізує СРС, робить її ритмічною і систематичною впродовж семестру;

формується позитивна мотивація власної НДС;

стимулюється самостійність студентів, ініціативність, відповідальність, творчість, змагальність і дбайливість;

студенти зорієнтовані на самостійний науковий пошук, що сприяє індивідуальному розвиткові особистості;

підвищується об’єктивність оцінювання знань, умінь і навичок, збільшується ймовірність уникнення випадковостей у виставленні відміток;

зменшується "залпове" навантаження під час екзаменів;

здобуті знання є більш глибокими й міцними;

виникає особисте задоволення студента від "вкладання" себе у процес навчання.

Для викладачів плюси полягають у такому:

- реальній можливості індивідуалізації навчання та диференційованого підходу, які складно забезпечити за традиційної для вітчизняної вищої школи організації навчального процесу;

- можливості допомогти студентам у навчальній роботі за рахунок рівномірного розподілення розумового навантаження протягом семестру;

- можливості уникнути конфліктів, які часто виникають під час підсумкового контролю, більш об’єктивне оцінювання успіхів у навчанні студентів і виставлення екзаменаційних відміток.

Рейтинг повинен враховувати ступінь самостійності та навчальні успіхи студентів на таких рівнях: репродуктивний, що вимагає від студента лише знань відповідних законів та вмінь їх застосовувати для виконання елементарних завдань; репродуктивно-творчий, який потребує знань основних законів та вмінь їх застосувати відповідно до розглянутих на практичних заняттях алгоритмів розв’язування типових задач; творчо-пошуковий, який передбачає наявність умінь самостійно побудувати алгоритм розв’язування задачі.

Рівень творчої активності визначається кількістю та змістом випадків позитивної активності студентів за результатами поточного контролю (участь з доповіддю на семінарах, неординарне написані реферати, надання нових обґрунтованих пропозицій відповідно до змісту дисциплін тощо).

Бали рейтингу під час проведення поточного, проміжного й підсумкового модульного контролів додаються, а після закінчення вивчення дисципліни перетворюються на індивідуальний кумулятивний індекс студента. Отже, кожний з них може наочно побачити свої інтелектуальні й професійні здобутки, спів ставити їх з рейтингом своїх одногрупників. Ці мотиваційні стимули підтримують принцип змагальності у навчальній діяльності, який є одним з головних у навчанні студентів провідних світових університетів.

Оскільки впровадження МРС в Україні лише розпочинається, не зайвими виглядають посилання на результати перших педагогічних експериментів. Так, А.І. Кузьмінський наводить відомості про експеримент, в якому брали участь 125 студентів філологічних спеціальностей. Встановлено, що студенти експериментальних і контрольних груп мали помітно різні навчальні досягнення, що зафіксовано шляхом їхнього оцінювання (табл. 7).

Таблиця 7.

Порівняльні дані про експериментальне впровадження МРС



Групи

Кількість

студентів



Якість знань за середнім балом за результатами екзаменів

Якість знань через 5 днів після екзамену

Якість знань через місяць після екзамену

Якість знань через 3 місяці після екзамену

Експериментальні

50

4,8

4,6

4,1

3,8

Контрольні

75

4,4

2,2

1,8

0,7

Приєднання України до Болонського процесу передбачає реорганізацію схеми навчання, основою якої виступають суб’єкт-об’єктні відносини викладача і студентів, подання навчального матеріалу в основному шляхом монологу викладача, зосередження уваги педагогів ВНЗ виключно на знаннях, уміннях і навичках студентів безпосередньо за підсумками навчання. Як видно з наведених у таблиці даних, нові за направленістю організація навчання і педагогічний контроль за навчальним процесом у ВНЗ дозволяють вилікувати стару хворобу вітчизняної системи вищої освіти, яку студенти впродовж останніх десятиліть називали практикою "трьох з", тобто: "заучив, зарахував, забув".

КМСОНП і МРС базується на засадах суб’єкт-суб’єктної, партнерської педагогіки. Як свідчать перші проведені в нашій країні дослідження, така педагогіка гарантує більш високу якість освіти і підготовки, а отже, забезпечує більш високий рівень професійної придатності фахівців.
Питання до самоконтролю

1. Назвіть основні терміни, які використовуються у КМСОНП.

2. Уточніть сутність поняття "модуль", яке є провідним у КМСОНП.

3. Укажіть особливості контрольних заходів під час поточного, модульного та підсумкового контролю у КМСОНП.

4. Назвіть види залікових модулів і форми контролю у КСМОНП.

5. Поясніть сутність рейтингової системи організації навчання і педагогічного контролю.

6. Назвіть переваги МРС для студентів і викладачів.

7. Поясніть особливості НДС на репродуктивному, репродуктивно-творчому і творчо-пошуковому рівнях навчання.

8. Як ви можете прокоментувати дані, наведені в останній таблиці; поясніть, чому студенти експериментальних груп мають більш глибокі й ґрунтовні знання, ніж студенти контрольних.

9. Діагностика результатів навчальної діяльності студентів




Принципи організації контролю й оцінки знань

Зміст контролю знань, умінь і навичок

Діагностика особистих якостей студентів

Діагностика й оцінка творчої діяльності




Принципи організації контролю й оцінки знань визначають направленість усього навчально-виховного процесу у ВНЗ, адже вони віддзеркалюють об’єктивні закономірності побудови педагогічного процесу. Серед них принципи:

індивідуального характеру перевірки й оцінки знань студентів (передбачає індивідуальну роботу викладача з кожним студентом, врахування притаманних саме йому особливостей);

систематичності і системності перевірки й оцінки знань (впливає на здійснення контролю протягом усього навчання студента у ВНЗ);

тематичності (стосується усіх ланок перевірки і передбачає оцінку НДС за семестр і за кожну тему дисципліни);

диференційованої оцінки успішності навчання студентів (передбачає здійснення оцінки успішності на основі різнорівневого підходу);

єдності вимог викладачів до студентів передбачає урахування кафедрами і викладачами діючих у державі освітніх стандартів;

об’єктивності (як систематичний аналіз результатів міжсесійного контролю і показників успішності за єдиними критеріями з метою своєчасного здійснення заходів для покращення організації й змісту навчально-виховного процесу, підвищення ефективності та якості аудиторних і самостійних занять студентів для запобігання (зменшення) відсіву їх з ВНЗ);

гласності, передбачає доведення результатів контролю до відома студентів, розуміння нами об’єктивного характеру отриманих оцінок і відміток.



Зміст контролю знань, умінь і навичок. Перевірка знань включає встановлення:

знання студентами фактів, які наводяться у дисципліні, обставин їхнього встановлення і відмінностей між ними;

знання наукових та інших проблем відповідно до тем, що вивчаються;

знання фундаментальних понять за темами, їх визначень (дефініцій), уявлень про обсяг і зміст понять, а також практичного застосування цих понять;

знання основних правил, закономірностей і законів, їхніх формулювань, умов і границь прояву, специфіки застосування;

знання теорій, встановлених дослідним шляхом фактів, а також основних положень, рівнянь, доказів, висновків, сфери практичного застосування знань, виникаючих прогностичних можливостей використання знань.



Перевірка вмінь передбачає встановлення володіння:

фактами (розуміння джерел фактів, взаємозв’язків між ними, відмінності фундаментальних об’єктів і фактів від похідних);

проблематикою (формулювання і пере формулювання проблем за темою, уміння відшукувати можливі шляхи розв’язання проблеми);

поняттями (розпізнавання понять, конструювання їхніх визначень; розкриття обсягу поняття: характеристика кількісного складу відповідних об’єктів, їхня класифікація; розкриття змісту поняття: характеристика суттєвих прикмет об’єктів; встановлення взаємозв’язку між поняттями, виділення поміж них фундаментальних; практичне їх застосування);

правилами, закономірностями і законами (розпізнавання правила, закономірності, закону; власне формулювання правила, закономірності, закону; розкриття змісту правила, закономірності, закону – характеристика сутності, умов і границь проявів та застосування; характеристика дій, пов’язаних із застосуванням правила, закономірності, закону);

теоріями (впізнавання теорії; відшукування дослідних фактів, необхідних для підтвердження теорії; розкриття змісту теорії, тобто характеристика основних положень, рівнянь, доказів, висновків; здійснення на основі засвоєної теорії практичних дій).



Перевірка навичок включає:

побудову і здійснення алгоритму операцій для виконання конкретних дій у структурі вміння;

моделювання практичного виконання дій, що входять до складу відповідного вміння (за необхідності);

надійне виконання комплексу дій, що є складовими відповідного вміння;

самоаналіз результатів виконання дій, що складають зміст навички у процесі її застосування задля досягнення поставленої мети;

час виконання відповідного вміння (як наприклад, вимірювання швидкості читання іноземною мовою, здійснення розрахунку згідно із засвоєним математичним правилом тощо).



Перевірка засвоєних способів діяльності вимагає:

розпізнавання методів і процедур дій, які належать до вивченого матеріалу;

розкриття змісту методів і процедур: характеристика дій і операцій, які складають їхню сутність;

володіння методами і процедурами, пов’язаними з набуванням знань та їхньою обробкою;

застосування методів і процедур у різних варіантах послідовності дій, що їх складають, а також у нових умовах;

характеристики умов і меж застосування методу або процедури.



Перевірка рівня розвитку здібностей передбачає:

виконання тестів досягнень, інтелекту, креативності;

створення освітньої продукції, яка відповідає темі, що вивчається, з наперед заданими параметрами;

виконання видів діяльності, які відповідають цільовим предметним установкам теми, що вивчається;

виконання видів діяльності, що відповідають цільовим мета предметним освітнім установкам;

виконання методологічних, організаційних та само організаційних видів освітньої діяльності.

Зважаючи на вказані вимоги, оцінка наявних знань та вмінь, навичок і засвоєних видів діяльності мусить бути об’єктивною, тобто не завищеною й не заниженою. Нерідко зовнішнім чинником, що спонукає до лібералізму і прагненню поставити завищену оцінку, виступають усе ще існуючі в національній вищій школі атестаційні вимоги щодо "якості знань". Очевидно, це хибний шлях, адже, як показано у прикладі з експериментальним застосуванням МРС у розділі 8, проблема ВНЗ полягає в забезпеченні перш за все міцності засвоєння знань та вмінь. За умов же традиційно влаштованого навчального процесу, якими б високими не були показники якості, через лічені тижні від якості майже не лишається сліду.

Уміння виступає проміжним етапом оволодіння новим способом дії, яке ґрунтується на якомусь правилі (знанні). Передбачає "правильне" використання цього знання у процесі розв’язання визначеного класу задач, але ще не досягає рівня навички.

Уміння зазвичай співвідносять з тим базовим рівнем, який на початковому етапі застосування виражається у формі засвоєного знання (правила, теореми, визначення тощо), яке зрозуміло студентові і може бути ним довільно відтворене. У подальшому процесі практичного застосування цього знання воно набуває операціональних характеристик, виступаючи у формі правильно виконаної дії, що регулюється даним правилом. Якщо виникають будь-які труднощі під час застосування, студент звертається до правила з метою контролю за виконанням дії або ж у випадку перевірки причини помилки, що була ним допущена.

Подамо на матеріалі хімії наочний приклад об’єктивації оцінки на прикладі такої відмітки, як "4". За умови усної відповіді "4" за продемонстровані знання ставиться, якщо:

дана правильна відповідь на підставі вивчення теорії;

матеріал студентом усвідомлений;

матеріал викладений у визначеній логічній послідовності, літературною мовою;

допущені дві-три несуттєві помилки, які виправлені на вимогу викладача, або ж наявна деяка неповнота відповіді, помічені неточності у викладенні матеріалу.

Відмітка "4" за результатами вміння розв’язувати задачі ставиться, якщо:

у поданому вирішенні і поясненні немає суттєвих помилок;

допущені одна-дві не принципові помилки у вирішенні і поясненні або дане неповне пояснення (відсутність пояснень до вирішення, позначень або ж відповіді, що містить необхідний висновок), або використаний лише один спосіб вирішення при заздалегідь передбачених декількох.

Відмітка "4" за результатами навчального дослідження ставиться, якщо:

робота виконана в цілому правильно, без суттєвих помилок, зроблені висновки;

має місце неповнота проведення або оформлення навчального експерименту, допущені одна-дві несуттєві помилки у ході виконання й оформлення дослідження, а також у встановлених правилах роботи з речовинами та хімічним посудом.

У найбільш загальній формі можна сказати, що відмітка "5" виставляється за наявність знань та вмінь у повному обсязі вимог, передбачених навчальною програмою, "4" – за знання та вміння в обсязі вимог програми з незначними відхиленнями, "3" – за знання та вміння, що дозволяють студенту працювати й далі, а "2" ставиться тоді, коли рівень знань не дозволяє студентові йти відповідно до програми далі.

Отже, на етапі вміння засвоєний спосіб дії регулюється знанням. З часом, внаслідок тренувань, які включають розв’язання завдань у нових різноманітних умовах, поступово досягається перетворення вміння на навичку (або ж "автоматизований" спосіб виконання), а сама дія вже виконується правильно навіть без потреби безпосереднього зіставлення з правилом (знанням).

Загальні правила (умови), що забезпечують найбільшу ефективність формування вміння:

студент повинен розуміти сутність узагальненого правила;

необхідний зворотний зв’язок (рефлексія послідовних дій) у процесі розв’язання нових задач.

Нарешті відсутність умінь примітна нездатністю застосувати знання на практиці. Навичка, навпаки, гарно сформована дія, до динамічної структури якої входять когнітивні компоненти: сенсомоторний образ робочого простору, образ виконавчого акту, програма дій і контроль (поточний і підсумковий) за його здійсненням, а також виконавчі (моторні) компоненти, включаючи процеси регулювання та корекції.



Діагностика особистих якостей студентів. Результати навчання мають дві сторони – зовнішню (матеріалізовану освітню продукцію в знаннях, вміннях і навичках) та внутрішню (особистісну). Тому предметом діагностики і контролю виступають не лише зовнішні освітні продукти студентів, які якнайкраще характеризують результати їхньої підготовки, але й внутрішні якості, адже освіта як атрибут особистості визначається у першу чергу результатами її внутрішнього розвитку.

Згідно з герменевтикою, що вивчає освіту як культурно – історичне явище, головна мета освіти – чуттєве, на підставі розуміння людини осягання істини шляхом проникнення її у духовну сутність суб’єктів освітнього процесу, у власний внутрішній світ людини. Тож діагностика освітніх результатів, у тому числі й визначення рівня розвитку здібностей студентів, відбувається як шляхом стандартної діагностики, так і в результаті тонкого суб’єктивного "відчування" педагогом сутності станів студентів, що набувають освіту.

Застосування "герменевтичних" методів діагностики вимагає спеціальної підготовки викладачів, організації їхньої рефлексії, "педагогічних консиліумів" з обговорення індивідуальних освітніх досягнень студентів. Більш докладно розглянемо сутність подібної діагностики.

Завданнями діагностики рівня розвитку здібностей студентів виступають:

забезпечення умов для комплексного діагностування освітніх процесів і явищ, у яких беруть участь суб’єкти освіти;

встановлення освітніх змін у внутрішньому і зовнішньому світі студентів;

співвіднесення поставлених цілей навчання з отриманими за відповідний період результатами.

Методами контролю власне освітньої діяльності студентів виступають адекватні способи аналізу та оцінки їхньої "освітньої продукції". Вид і характер цієї продукції, а також цільові освітні установки викладача допомагають визначити елементи даного аналізу. Наприклад, необхідність розвитку креативних якостей студентів веде до створення таких напрямів аналізу освітньої продукції студентів: сфера творчості, ступінь творчості, рівень самостійності, ступінь відмінності від успіхів інших студентів (оригінальність), ступінь відмінності від власних попередніх робіт.

Оцінка кожного елементу освітнього продукту студента може бути кількісною та якісною, бальною або ж вербальною. Так, метод освітніх рецензій, відгуків і характеристик передбачає вербальну форму. Якісні показники студентської освітньої продукції оцінюються такими способами:

згідно з кількістю продемонстрованих творчих елементів;

відповідно до ступеня оригінальності таких елементів;

- відповідно до відносної новизни продемонстрованого елементу для самого студента та його одногрупників;

відповідно до ємності, системності та лаконічності створеного образу, символу або ж визначення;

відповідно до багатогранності людських можливостей, використаних даною особою для створення освітнього продукту;

відповідно до практичної користі і можливості використання отриманого продукту.

Рівень розвитку у студентів особистих якостей визначається на підставі порівняння результатів їхнього діагностування на початку і наприкінці семестру. За допомогою методики, що включає спостереження, тестування, аналіз освітньої продукції студентів, кожний викладач може оцінити рівень розвитку особистих якостей за параметрами, які згруповані у конкретні блоки: креативні якості, конгітивні або ж організаційно - діяльністні якості. Діапазон рівня розвитку особистих якостей демонструє табл. 8.


Таблиця 8.

Діапазон рівня розвитку особистих якостей студента



Особистісна якість

Початковий рівень розвитку

Підсумковий рівень розвитку

Здатність встановлювати цілі

Вибір мети своєї роботи на занятті з переліку, запропонованого викладачем

Розробка особистої ієрархії цілей у різних сферах життя та діяльності

Рефлексія

Уміння виділяти етапи власної діяльності з позначенням успіхів, труднощів і використаних способів діяльності

Уміння будувати різнорівневу рефлексивну модель різних видів діяльностей, що відбуваються в індивідуально-колективному освітньому процесі

Генерація ідей

Уміння сформулювати проблему і запропонувати спосіб її розв’язання

Уміння сформулювати проблему і запропонувати декілька способів її розв’язання

Творчість у продукуванні символів

Уміння придумати знак (символ) для позначення реального об’єкту–явища, властивості предмету

Уміння знайти і представити різними образами змістовну ідею об’єкту, що вивчається

Прогнозування

Уміння вгадувати наперед результат напрацювання власного навчального досвіду

Конструювання динамічної моделі розвитку культурного, наукового або ж природного явища

Поміж особистісними якостями студента, видами освітньої діяльності та освітніми продуктами існує очевидна відповідність. Наприклад, для дослідницького типу освітньої продукції така відповідність виглядає як показано в табл. 9.

Подібна до наведеної система відповідностей є орієнтиром для конструювання освітніх програм, адже вона надає надійні структурні підстави формування особистісно-орієнтованих освітніх цілей, для обґрунтованого відбору форм і методів навчання.
Таблиця 9.

Обумовленість освітніх продуктів особистими якостями



Особиста якість

Уміння запропонувати версію розв’язання проблеми

Види діяльності

Висунення й обговорення версій розв’язання проблеми

Освітній продукт

Версії, записані у текстовій формі типу "Якщо..., то..."

В останній час в педагогічній літературі подаються методики, які допомагають певним чином наблизитись до визначення вихованості особи відповідно різним рівням (див., наприклад, Кузьмінській А.І.) – таблиця 10. Тут за критерій вихованості обираються не стільки знання правил і норм поведінки, скільки конкретні дії і поводження в соціумі відповідно до ступеня сформованості й самоконтролю особистості.


Таблиця 10.

Орієнтири для визначення рівня вихованості особи


Високий


рівень

вихованості



1. Сформованість наукового світогляду, прагнення до удосконалення довкілля. 2. Розуміння власного "Я" з погляду фізичного і духовного розвитку. 3. Розумова активність. 4. Сформованість високих ідеалів. 5. Уміння в галузі інтелектуальної праці. 6. Почуття обов’язку. 7. Національна гідність. 8. Високий професіоналізм. 9. Вияв доброти, чуйності, гуманізму, милосердя. 10. Великодушність і справедливість. 11. Почуття відповідальності. 12. Висока етична культура. 13. Совісність.

Середній

рівень

вихованості



1. Спостережливість. 2. Вразливість. 3. Енергійність. 4. Працьовитість. 5. Щедрість. 6. Відвертість. 7. Наполегливість. 8. Сором’язливість. 9. Розсудливість. 10. Людяність. 11. Скромність. 12. Ентузіазм. 13. Сміливість.14. Гордість.

Низький


рівень

вихованості



1. Пасивність. 2. Лінивність. 3. Неуважність. 4. Підступність. 5. Забіякуватість. 6. Ревнощі. 7. Самолюбство. 8. Егоїзм. 9. Нерішучість. 10. Скупість, жадібність. 11. Сварливість. 12. Чванливість. 13. Непостійність. 14. Неслухняність. 15. Грубість. 16. Нахабство. 17. Замкненість.



Діагностика й оцінка творчої діяльності. Зазначимо, не завжди отриманий студентом результат, здавалося б креативного характеру, є продуктом його творчості: адже одна й та ж сама робота може бути цілком творчою для однієї людини і не творчою (репродуктивною, рутинною) для іншої. Отже, визнання високого ступеня суб’єктивності і відносності творчих проявів студентів є головним принципом у плануванні, діагностиці й оцінюванні цих їхніх освітніх досягнень.

Реалізація даного принципу передбачає рефлексивний аналіз студентами власної навчальної діяльності, коли їм, наприклад, пропонують дати відповіді на запитання такого типу: чому саме я обрав цю тему реферату (курсової роботи); що я зрозумів і чому навчився під час її виконання; що виявилось для мене новим; які у мене виникали складнощі і як я їх подолав. Такі відповіді студента дають більш чіткі уявлення про ступінь та особливості його творчості.

Іншим важливим фактором "креативності" освітнього продукту студента є його відмінність від того, який на початку роботи був заданий викладачем або вже існував у розпорядженні самого студента. Відмінність продукту від такого стандарту також може бути як творчого, так і не творчого походження, наприклад, інакше виписана на аркуші задана фігура врешті-решт стала такою, бо студент слабко малює.

Обсяг особистої творчої продукції у кожній роботі студента різний, що характеризується поняттям "ступінь творчості". Встановлення ступеня творчості – важлива задача тих педагогів, цінністю для яких виступає особистісно-орієноване навчання їхніх студентів. За відповідного розвитку рефлексивних якостей студент й сам може визначати рівень власної творчості згідно з встановленою та усвідомленою різницею нового та раніше відомого.

Для оцінки ступеня творчості О.В. Хуторськой рекомендує застосовувати наступну формулу:

P = PSN + PON + PR,

де P – освітній продукт;

PSN – суб’єктивно-нова частина освітнього продукту;

PON – об’єктивно-нова частина освітнього продукту;

PR – репродуктивна частина освітнього продукту.

Новизна освітнього продукту студента визначається як по відношенню до його початкового рівня і можливостей, так і відносно інших студентів, даного викладача, а також досягненням спеціалістів у цій сфері діяльності взагалі. Ступінь творчості в освітній продукції студента відрізняється, якщо вона полягає в постановці проблеми, розв’язання якої відоме викладачу і невідоме студенту; в невідомому способі розв’язання відомої проблеми; в невідомому способі розв’язання раніше нікому невідомої (тобто дійсної) проблеми.

Аналогічно освітній продукт студента може бути:

створений у заданому педагогом напрямі і з наперед очікуваним результатом;

створений у заданому напрямі і з наперед невідомим студенту та викладачу результатом;

новим по відношенню до напрацювань фахівців у даній галузі.

Описані критерії розрізнення освітньої продукції виступають як педагогічний інструментарій для діагностики розвитку і творчої самореалізації студентів. Поняття "відносність творчості", "ступінь творчості" та "область творчості" допомагають виявляти творчі процеси, коректувати педагогічні умови і дії задля вибудовування освітньої траєкторії студентів.

Наведемо схему критеріїв оцінки освітніх результатів під час дослідження фундаментальних освітніх об’єктів. Як основні елементи аналізу студентських робіт відібрані: постановка цілей, планування, "бачення" фактів, експериментальні здібності, формулювання запитань, відшукування версій відповідей і рефлексивні здібності.

1. Формулювання студентом мети дослідження (здатність встановлювати цілі):

репродуктивна мета – 1 бал;

пізнавальна мета – 2 бали;

дослідницька мета – 3 бали;

реалістичність мети, можливість перевірки її досягнення – додатково 1 бал;

цінність, суттєва значимість мети – додатково 1–2 бали;

ємність, повнота мети – додатково 1–2 бали.

2. Планування діяльності (здатність до самоорганізації):

плану немає взагалі – 0 балів;

план простий з 2-х – 3-х пунктів – 2 бали;

план більш складний, системний або ж коректувався у ході дослідження без погіршення результатів – 3 бали.

3. Відшукування фактів про об’єкт (здатність"побачити" об’єкт):

знайдено і записано 0–3 факти – 0 балів;

знайдено і записано 4–7 фактів – 2 бали;

знайдено і записано більше 8 фактів – 3 бали;

окрім того, за кожний встановлений оригінальний і незвичний факт – 1 бал.

4. Досліди (здатність здійснювати експеримент):

виконано 1 дослід з рисунком і фактом – 1 бал;

виконано 2 досліди – 2 бали і т.д.;

за кожний новий отриманий під час під час досліду факт – 1 бал.

5. Формулювання запитань і проблем (здатність задавати питання, "бачити" ключові проблеми):

задано 1–3 запитання – 1 бал;

задано 4–7 запитань – 2 бали;

задано більше 8 запитань – 3 бали;

сформульоване оригінальне запитання – 1 бал додатково;

поставлене запитання розвиває мету дослідження – 2 бали додатково;

у запитанні міститься масштабна проблема або ж протиріччя – 3 бали додатково.

6. Версії відповідей, гіпотези (здатність передбачувати, моделювати результат):

запропонована одна більш менш вдала версія – 1 бал і т.д.;

запропонована версія логічна і не містить протиріч, – 2 бали;

нова обґрунтована гіпотеза – 3 бали.



7. Рефлексивні здібності:

рефлексивні судження належать до реально виконаної діяльності – 1 бал;

усвідомлені різні можливі способи діяльності й отримані при цьому позитивні результати – по 1 балу за кожний спосіб діяльності і результат;

висновки співвіднесені з попередньо поставленою метою дослідження – 3 бали.

Для оцінки рівня розвитку (проявів) кожної з досліджуваних здібностей встановлюється, що 1–2 отриманих бали означають низький рівень її розвитку; 3–5 балів – середній; більше 6 балів – високий.

Нарешті, важливою з-поміж інших є й самооцінка результатів навчання студентів. Наприкінці семестру (тобто, підсумовуючи опрацьовану дисципліну) студентам пропонується на спеціальному занятті виконати рефлексію і самооцінку власної НДС з урахуванням виконання індивідуальних освітніх програм. Наведемо приклади алгоритмів таких рефлексій студентів за семестр та навчальний рік.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка