Навчальна програма



Скачати 269.74 Kb.
Дата конвертації23.10.2017
Розмір269.74 Kb.
ТипПрограма

(Ф 03.02 – 91)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Навчально-науковий Юридичний інститут


Кафедра конституційного і адміністративного права
ЗАТВЕРДЖУЮ

В.о. ректора

_____________

«___»__________2016 р.

Система менеджменту якості




НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА


навчальної дисципліни

«Міжнародне право»

Галузь знань: 08 «Право»

Спеціальність : 081 «Право»

Спеціалізація «Правознавство»

Курс – 2 Семестр – 3


Аудиторні заняття – 51 Екзамен – 3 семестр

Самостійна робота – 34

Усього (годин/кредитів ECTS) – 85/1
Домашня робота – 3 семестр

Курсова робота – 4 семестр

Індекс H - 9-6.030401/15-3.1.22
СМЯ НАУ НП 13.01.02-01-2016

Навчальну програму дисципліни "Міжнародне право" розроблено на основі освітньо-професійної програми та навчального плану № НБ-9-081/16 підготовки фахівців освітнього ступеня "Бакалавр" за спеціальністю 081 «Право» та спеціалізацією "Правознавство" та відповідних нормативних документів.

Навчальну програму розробив:

професор кафедри конституційного

та адміністративного права ________________________ О. Радзівілл

Навчальну програму обговорено і схвалено на засіданні кафедри конституційного і адміністративного права, протокол №___від «___» ________ 2016 р.
Завідувач кафедри _____________________ Ю. Пивовар

Навчальну програму обговорено і схвалено на засіданні випускової кафедри напряму 6.030401 "Правознавство"– кафедри господарського, повітряного та космічного права, протокол №___ від «___» _________2016 р.

Завідувач кафедри _____________________ С. Юлдашев


Навчальну програму обговорено і схвалено на засіданні науково-методично-редакційної ради Навчально-наукового Юридичного інституту, протокол №___ від «___» __________ 2016 р.

Голова НМРР _____________________ В. Вишновецький


УЗГОДЖЕНО


Директор ННЮІ

_______________ І. Сопілко


«___» __________2016 р.

Рівень документа – 3б

Плановий термін між ревізіями – 1 рік

Контрольний примірник


  1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Навчальна програма навчальної дисципліни “Міжнародне право” розроблена на основі “Методичних вказівок до розроблення та оформлення навчальної та робочої навчальної програм дисциплін», введених в дію розпорядженням від 16.06.2015р. №37/роз.

В сучасній системі правової освіти ця дисципліна має особливе значення, оскільки, практично, всі держави світу нині будують своє національне законодавство шляхом імплементації норм і принципів міжнародного права, які, в свою чергу, формуються шляхом узгодженої волі держав, представники яких приймають спільні рішення від імені своїх народів, спираючись на багатовіковий досвід світової правової культури.

Метою викладання дисципліни «Міжнародне право» є усвідомлення студентами головних чинників підтримки сучасного міжнародного правопорядку як унормованої міжнародним правом системи міждержавних відносин, що має протистояти постійним викликам з боку стихії позаправових явищ в міжнародних реаліях.

Завданнями навчальної дисципліни є ознайомлення студентів з базовими науковими концепціями й категоріями міжнародного права, оволодіння його термінологією, вивчення найважливіших міжнародних актів, що формують основу сучасного міжнародного правопорядку, засвоєння методів міжнародного нормотворення й міжнародного регулювання в різних галузях міжнародного співробітництва.

Головним результатом засвоєння курсу «Міжнародне право» у студентів має стати розуміння:

- статутної основи діяльності держав в сфері забезпечення міжнародного миру та безпеки;

- основних викликів сучасності, що знижують ефективність дії міжнародного права;

- дії міжнародно-правових інструментів узгодження конфлікту інтересів держав між собою та з іншими суб’єктами міжнародного права;

- організаційно-інституційних основ та специфіки міжнародно-правового регулювання окремих конкретних видів міжнародного співробітництва;

У результаті вивчення даної навчальної дисципліни студент повинен:



Знати:

  • умови формування й розвитку, сучасні проблеми міжнародного права.

  • цілі і принципи Статуту ООН

  • нормативно-правові акти, що формують основу сучасного міжнародного правопорядку

  • характеристики міжнародної правосуб’єктності держав на тлі несуверенних суб’єктів міжнародного права

  • правові режими територій в міжнародному праві

  • специфіку регулювання основних рівнів міждержавного співробітництва

  • головні напрямки правового регулювання міжнародних відносин

Вміти :

  • визначити роль міжнародного права в міжнародній нормативній системі;

  • володіти термінологією дисципліни міжнародного права;

  • аналізувати нормативно-правові акти, практику міжнародних судів та міжнародних арбітражів в контексті основних принципів міжнародного права і особливостей окремих ми галузями міжнародного права;

  • давати обґрунтовану правову кваліфікацію юридичним фактам міжнародного життя,

  • оцінювати правотворчу та правозастосовчу міжнародну й національну практику;

  • аналізувати тексти й окремі положення міжнародних угод в контексті імплементованих міжнародних угод, Конституції й законодавства України

Навчальний матеріал дисципліни структурований за модульним принципом і складається з одного навчального модулю, а саме:

  • навчального модулю №1 «Основні поняття й інститути міжнародного права, головні рівні правотворчості в міждержавних відносинах», який є логічно завершеною, відносно самостійною, цілісною частиною навчальної дисципліни, засвоєння якої передбачає проведення модульної контрольної роботи та аналіз результатів її виконання.

Окремим модулем є курсова робота, яку студент виконує у четвертому семестрі. КР є важливою складовою закріплення та поглиблення теоретичних та практичних знань та вмінь, набутих студентом у процесі засвоєння навчального матеріалу дисципліни.

Навчальна дисципліна «Міжнародне право» базується на знаннях таких дисциплін, як: «Теорія держави і права», «Державне (конституційне) право зарубіжних країн», «Адміністративне право» та інших.



2. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

2.1. Модуль №1 «Основні поняття й інститути міжнародного права, головні рівні правотворчості в міждержавних відносинах»

Тема 2.1.1. Предмет і система міжнародного права

Походження терміну «міжнародне право». Регулювання міждержавних відносин як предмет класичного міжнародного права. «Право народів» (jus gentium) і сучасне міжнародне право. Концепція «загального міжнародного права», роль кодифікованого міжнародного права в сучасному міжнародному правопорядку. Міжнародне публічне й міжнародне приватне право. Концепція «третього правопорядку» (транснаціональне право, нове jus gentium, нове lex mercatoria).

Суб’єкти і об’єкти міжнародно-правових відносин. держави як первинні суверенні і юридично рівні суботи МП. Міжнародні міжурядові організації я похідні несуверенні суб’єкти МП, з функціонально обумовленим обсягом правосуб’єктності. Дестинатори міжнародного права, проблемність визнання особи в якості суб’єкта міжнародного права. Загальні відмінності міжнародного права від національного.

Система міжнародного права в «міжнародній нормативній системі». «Рух норм» між нормативними квазіюридичними і юридичними системами, між національними, релігійними, традиційними та ін. правовими системами і системою міжнародного публічного права. Структурні елементи системи міжнародного права. Правова норма як елементарна структурна одиниця правової системи. Інститути міжнародного права. Галузі і підгалузі міжнародного права. Загальна структура дисципліни міжнародного права.



Тема 2.1.2. Норми міжнародного права та їх джерела. Статут ООН

Особливості правової норми, її відмінності від інших соціальних норм. Специфіка нормотворчості в міжнародному праві: «узгодження воль» суверенних держав як головна форма нормотворчості в міжнародному праві. Норми міжнародного права, їх класифікація. Формування імперативних норм міжнародного права (норми jus cogens): загальновизнаність (норма ergo omnes) – як передумова імперативності.

Способи утворення і джерела норм міжнародного права: статутне й доктринальне визначення джерел МП. Стаття 38 Статуту Міжнародного суду ООН про джерела, до яких звертаються судді. головні рівні правотворчості в міждержавних відносинах.

Договірний спосіб утворення норм, переваги кодифікованого міжнародного права. Кодифікаційна діяльність держав і міжнародних установ.

Позадоговірні («стихійний» і «довільний») способи нормоутворення. «Стихійні» способи утворення норм міжнародного права. Справедливість – як мета стихійної нормотворчості, природне право як «філософія справедливості», англійське «право справедливості» і його вплив на міжнародне право. Міжнародно-правовий звичай: матеріальна і психологічна його складові, opinio juris – як критерій «юридичності» звичаєвої міжнародної норми. Звичаєве походження загальних принципів права.

Довільні способи нормоутворення: односторонні і багатосторонні не договірні акти держав, односторонні акти міжнародних організацій. довільність форми і відсутність критеріїв юридичності таких норм (м’яке право), їх політична важливість і можливість подальшої юридизації через загальне визнання.

Статут ООН – кодифікована основа сучасного міжнародного правопорядку. Статут Міжнародного суду ООН як невід’ємна складова Статуту ООН. Стаття 103 Статуту ООН про верховенство норм Статуту на іншими договірними нормами. Цілі і принципи Статуту ООН як змістовна основа сучасного міжнародного права.

Тема 2.1.3. Основні принципи міжнародного права

Зв’язок основних принципів міжнародного права з загальноправовими принципами. Тлумачення поняття «основні принципи міжнародного права». Джерела і формування загальних принципів права. Загальноправові принципи як джерело міжнародного права, відповідно до ст. 38 Статуту Міжнародного суду ООН.

Принципи Статуту ООН. Принципи Ст. 2 Статуту: каузальність положень про співробітництво держав-членів з ООН (п.5. Ст. 2) і про невтручання ООН у внутрішні справи своїх держав-членів (п. 7 Ст. 2). Важливість положення п 6. Ст. 2 про важливість визнання принципів Статуту ООН і державами-нечленами ООН. Принципи Ст. 1, що згодом увійшли до основних принципів міжнародного права.

Розкриття змісту принципів Статуту ООН в Декларації про принципи 1970 р., визначення їх як основних принципів міжнародного права, якими повинні керуватися всі нації. Остаточна систематизація десяти основних принципів МП в Заключному (Гельсінському) акті НБСЄ 1975 р. критерії визнання всіх десяти основних принципів як норм jus cogens.

«Логічна парність» десяти основних принципів міжнародного права. Принципи суверенної рівності держав і невтручання держав у внутрішні справи одна одної. Принципи сумлінного виконання міжнародних зобов’язань і співробітництва. Принципи мирного вирішення спорів і незастосування сили й погрози силою. Принципи територіальної цілісності держави і непорушності держаних кордонів. Принципи поваги до прав людини і рівноправ’я та права на самовизначення народів.
Тема 2.1.4. Держава як суверенний суб’єкт міжнародного права. Правонаступництво держав

Суверенітет і міжнародна правосуб’єктність. Міжнародний і внутрішньодержавний виміри суверенітету. Рівність і первинність правосуб’єктності держав: реалізація міжнародної правосуб’єктності держави через інститут визнання: встановлення дипломатичних зносин як необхідна і достатня умова визнання de jure; випадки визнання de facto і ad hoc. Конститутивна і декларативна теорії визнання.

Юрисдикція держави як внутрішній аспект суверенітету. Абсолютна юрисдикція держави над її територією, випадки екстериторіальної юрисдикції. Імунітет держави, її офіційних представників і державного майна – як абсолютна екстериторіальна юрисдикція. Акти держави, що дозволяють і визначають межі дії на її території окремих норм міжнародного права і права іноземних держав. Зв'язок владних повноважень держави і інституту імплементації міжнародно-правових норм. Розвиток поглядів на співвідношення міжнародного й національного права. Способи імплементації норм міжнародного права в національні правові системи.

Інститут держави у динаміці її розвитку: міста-держави і держави-імперії як основні форми держав до ново часу. Держава-нація як політична форма захисту інтересі громадянського суспільства, лояльний суб’єкт міжнародного права. Історичність поняття «суверенітет»: суверенітет як повновладдя монархів (Ж. Боден); суверенітет як форма захисту інтересів нації (Г.Гроцій) і суверенітет як повновладдя, делеговане народним волевиявленням (Ж. Ж. Руссо).

Складові елементи держави: легітимна влада (суверенітет), населення, територія, міжнародне визнання її правосуб’єктності. Міжнародно-правовий статус населення. Сучасні концепції про становище фізичної особи в міжнародному праві. Особливості міжнародних угод, що регулюють відносини, де стороною є фізична особа: міжнародне гуманітарне (в широкому сенсі) і кримінальне право. Інститут громадянства в національному й міжнародному праві. Умови виникнення, підстави й засоби уникнення подвійного громадянства. Міжнародно-правові стандарти регулювання статусу іноземців, осіб без громадянства, біженців. Міжнародно-правові підходи до надання притулку і екстрадиції.

Інститут правонаступництва держав. Істотні зміни території як необхідна умова відносин правонаступництва. Конвенційне визначення поняття правонаступництва. Правонаступництво стосовно міжнародних договорів, державної власності і боргів і державних архівів. Принцип “tabula rasa” при правонаступництві нових незалежних держав. Проблемні питання правонаступництва пострадянських держав.



Тема 2.1.5. Інститут території в міжнародному праві

Загальна характеристика інституту території. Територія як правова категорія. Правовий статус і правовий режим території.

Загальні і спеціальні режими території як норми, що визначають правила діяльності суб’єктів в межах відповідних просторів. Національний, міжнародний і змішаний загальні режими. Спеціальні режими: режими міжнародної безпеки (демілітаризовані, нейтральні без’ядерні території) і режими міжнародного співробітництва (морські, повітряні простори, економічні зони).

Державна територія. Складові державної території: суходіл, надра води і повітряний простір. Поняття внутрішні і територіальні води держави, вихідна лінія (нормальна, пряма, архіпелажна) – як межа між внутрішніми і територіальними водами. Призначення і ширина прилеглої зони. Юрисдикційні повноваження держави на її території та в прилеглій зоні. Державний кордон, його делімітація і демаркація.

Території з міжнародним правовим режимом: режим спільного міжнародного користування і режим об’єктів спільної спадщини людства як варіанти міжнародного режиму. Відкритий космос і небесні тіла, особливості правового режиму геостаціонарної орбіти як вичерпного ресурсу. Повітряний простір за межами національної юрисдикції. Відкрите море: свободи відкритого моря, права та обов’язки капітанів суден у відкритому морі. Район морського дна і особливості його експлуатації. Значення і особливості правового захисту Антарктики.

Території зі змішаним правовим режимом. Поєднання і розмежування в регулюванні територій зі змішаним режимом питань національної юрисдикції і безпосередньо підпорядкованих нормам міжнародного права. Юрисдикція держав в межах їх виключної морської економічної зони (ВМЕЗ) і континентального шельфу над ресурсами, науковими дослідженнями і зведенням споруд, пов’язаних з цими видами діяльності. «Секторальний» принцип в Арктиці: поширення обмеженої юрисдикції п’яти приполярних держав до північного полюсу; відмінність секторального режиму від режиму ВМЕЗ. Особливості регулювання режимів міжнародних проток і каналів.


Тема 2.1.6. Право зовнішніх зносин

Дипломатія як базовий рівень міждержавного співробітництва: предмет і зміст «Права зовнішніх зносин». Зв'язок інституту визнання і права зовнішніх зносин. Джерела права зовнішніх зносин. Державні органи, в компетенцію яких входить регулювання зовнішніх зносин. Закордонні органи зовнішніх зносин: представництва і місії.

Поняття, функції і юридичний статус дипломатичних представництв. Класи глав дипломатичних представництв. Призначення глави дипломатичного представництва: агреман і вірча грамоти. Склад дипломатичних представництв. Поняття дипломатичний корпус. Дипломатичні ранги. Дипломатичні імунітети і привілеї.

Джерела консульського права. Функції і юридичний статус консульств. Акти, що слугують правовою підставою діяльності консула, екзекватура, консульський патент. Інституційні форми консульської діяльності. Консульські округи.

Право спеціальних місій. Джерела, що регулюють статус спеціальних місій. Особливості торгових і військових місій.

Дипломатичне право міжнародних організацій. джерела і правовий статус представництв держав при міжнародних організаціях.


Тема 2.1.7. Право міжнародних договорів

Кодифікація міжнародного права шляхом укладання багатосторонніх міжнародних угод (договорів) як юридична основа сучасного міжнародного правопорядку: поняття і джерела «Права міжнародних договорів». Класифікації міжнародних договорів. Статут ООН як договір вищої юридичної сили стосовно інших міжнародних угод (ст. 103 Статуту). Структура (елементи) міжнародних договорів.

Процедура укладання міжнародних договорів. Обмін повноваженнями їх значення для легітимності договору. Прийняття тексту договору, встановлення автентичності тексту: парафування і підписання ad referendum. Способи надання державами згоди на обов’язковість договору. Умови надання згоди з застереженнями. Депонування договору у депозитарія. Набуття договором чинності.

Дія договорів, їхнє застосування й тлумачення. Дія договорів у часі і просторі. Загальний обов’язок дотримуватися положень договору його сторонами. Обов’язковість договір тільки для його сторін. Тлумачення договору. Включення в договір механізму врегулювання спорів між сторонами стосовно виконання і тлумачення договору.

Підстави недійсності договору: підписання договору при відсутності належних повноважень у представника що підписав договір; підписання внаслідок помилки щодо факту чи ситуації, що мали істотне значення для підписання договору, внаслідок введення держави-члена в обману, внаслідок підкупу уповноваженого на підписання представника, внаслідок тиску на представника держави чи на саму державу; суперечність положень договору імперативній нормі міжнародного права. Підстави і способи припинення і призупинення дії міжнародного договору.
Тема 2.1.8. Право міжнародних організацій.

Інституціалізація міждержавних відносин шляхом заснування міжнародних міжурядових установ – як організаційна основа сучасного міжнародного правопорядку: предмет і зміст «Права міжнародних організацій». Джерела права міжнародних організацій.

Історія розвитку інституціалізованих форм міждержавного співробітництва. Особливості регулювання діяльності міжнародних конференцій. Міжнародні адміністративні органи. Ліга націй як перша універсальна система міждержавного співробітництва. Утворення ООН і її системотворчий вплив на міжнародне право і міжнародний правопорядок

Міжнародна правосуб’єктність міжурядових організацій як похідна і функціонально обумовлена. Вищі, виконавчі та інші органи міжнародних організацій. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях

Універсалізація міждержавного співробітництва в системі ООН. Головні органи ООН: Генеральна асамблея ООН, її функції і структурні підрозділи. Рада Безпеки ООН, її функції і структурні підрозділи. Економічна і Соціальна Рада, її функції і підрозділи. Рада з опіки. Міжнародний суд ООН, його компетенція, формування складу суддів і вимоги до них. Секретаріат ООН, повноваження Генерального секретаря ООН. Допоміжні органи ООН. Спеціалізовані організації системи ООН.

Міжурядові організації поза системою ООН. Особливості діяльності Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) МАГАТЕ і СОТ. Регіональні і субрегіональні організації



Тема 2.1.9. Мирне врегулювання спорів між державами.

Розвиток принципу мирного вирішення міжнародних спорів у доктрині й джерелах міжнародного права. Гаазькі конференції миру і механізми врегулювання спорів між державами запропоновані в них. Значення впровадження Постійної палати третейського суду. принцип мирного врегулювання спорів у Версальсько-Вашингтонській системі міжнародних домовленостей. Значення заснування Постійної палати міжнародного правосуддя.

Врегулювання спорів в системі ООН. Поняття «міжнародний спір» і критерії його «юридичності» за статутом ООН. Засоби розв’язання спорів за Ст. 33 Статуту ООН. Дипломатичні (політичні) засоби розв’язання спорів: переговори, обстеження, посередництво, примирення та інші. Юридичні засоби розв’язання спорів: відмінності між арбітражним вирішенням спорів і зверненням до судових органів. Звернення до регіональних домовленостей та інституцій. Примусові засоби забезпечення миру і безпеки в системі ООН.

Інституційне забезпечення мирного врегулювання спорів. Найбільш відомі арбітражні (міжнародні третейські) суди. Діяльність Постійної палати третейського суду. Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів. Арбітражі ad hoc: претензійний трибунал між Іраном і США.

Універсальні міжнародні судові органи. Постійна палата міжнародного правосуддя. Міжнародний суд ООН. Механізм врегулювання спорів в системі СОТ. Міжнародний трибунал з морського права. Регіональні судові органи: Суд ЄС. Економічний суд СНД.
Тема 2.1.10. Інститут відповідальності у міжнародному праві

Розрізнення юридичної природи реститутивної й репресивної відповідальності; виключно реститутивний характер міжнародної відповідальності держав (за правомірні й протиправні діяння); міжнародна відповідальність держави за тяжкі протиправні діяння супроводжується кримінальною відповідальністю фізичних осіб, винних у здійсненні від імені держави міжнародних злочинів.

Відповідальність держав за правомірну діяльність (абсолютна відповідальність). Конвенція про міжнародну відповідальність за падіння космічних об’єктів 1972 р. – як джерело кодифікації абсолютної міжнародної відповідальності і процедурних питань її понесення.

Міжнародно-протиправні діяння держав і відповідальність за такі діяння. Кодифікація міжнародної відповідальності держав за протиправні діяння: Статті про відповідальність держав за протиправні діяння від 12.12.2001 р. Види і форми міжнародної відповідальності. Контрзаходи як засіб змусити державу-порушницю понести відповідальність, вимоги до контрзаходів.

Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб. Міжнародні злочини як найтяжчі протиправні діяння держав, урядів чи політичних партій, за які міжнародну відповідальність несе держава, а кримінальну виконавці злочинних діянь: їх відмінність від злочинів міжнародного характеру (конвенційних злочинів).

Джерела міжнародного кримінального права. Нюрнберзький і токійський трибунали, трибунали кінця ХХ століття. Римський статут Міжнародного кримінального суду. Склад злочину геноциду. Склад злочинів проти людяності. Склад військових злочинів. Міжнародно-правове регулювання злочину агресії.

Предмет міжнародного кримінального процесу. Інститут екстрадиції в міжнародному кримінальному процесі. Процесуальні норми Статуту міжнародного кримінального суду.
2.3. Домашня робота

Домашня робота виконується у 3 семестрі. Основною метою виконання домашньої роботи є залучення студентів до творчої навчально-пошукової діяльності, результати якої можуть бути представлені у вигляді рефератів за конкретно визначеними темами. Передбачається також можливість виступів студентів із рефератами та доповідями під час проведення аудиторних занять.

Обсяг виконання контрольної роботи – 2 години СРС.
2.4. Модуль № 2 «Курсова робота»№

У четвертому семестрі студенти виконують курсову роботу (КР), відповідно до затверджених в установленому порядку методичних рекомендацій, з метою закріплення та поглиблення теоретичних і практичних знань та вмінь, набутих студентом у процесі засвоєння навчального матеріалу дисципліни Міжнародне право, які використовуються в подальшому при вивченні багатьох наступних дисциплін професійної підготовки фахівця з базовою та повною вищою освітою.

Виконання КР є важливим етапом у підготовці майбутнього фахівця-юриста. Основною метою виконання студентами курсової роботи є поглиблене вивчення окремого розділу (теми) навчальної дисципліни шляхом самостійного опрацювання положень відповідних нормативно-правових актів, наукової та навчально-методичної літератури, а також юридичної практики під керівництвом викладача.

Виконання, оформлення та захист КР здійснюється студентом в індивідуальному порядку відповідно до методичних рекомендацій.

Час, потрібний для виконання КР, – до 30 годин самостійної роботи
3. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

3.1. Основні рекомендовані джерела

3.1.1. Статут ООН від 26 червня 1945 р. [Електронний ресурс] http://zakon2.rada.gov.ua Міжнародні документи. Організація об’єднаних націй (ООН).

3.1.2.Загальна декларація прав Людини від 10 грудня 1948 р. [Електронний ресурс] http://zakon2.rada.gov.ua Міжнародні документи. Організація об’єднаних націй (ООН).

3.1.3. Міжнародне право: Навч. посібник / За ред. М. В. Буроменського. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 336 с.

3.1.4. Міжнародне публічне право: підручник у 3 т. [В. Ф. Антипенко, Л.Д. Тимченко, О.В. Бєглий, О.А. Радзівілл та ін.]. – К.: НАУ, 2012. – Т.1. – 420 с.

3.1.5. Лукашук И. Международное право. Элементарный курс. – М.: Юристъ, 2003. – 216 с.


3.2. Додаткові рекомендовані джерела

3.2. 1. Буткевич В.Г. Міжнародне право: Основи теорії : Підручник. – К.: Либідь, 2004. – 816 с.

3.2.2. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: учеб. для студентов юрид. фак. и вузов. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 432 с.

3.2.3. Дмитрієв А. І., Муравйов В. І. Міжнародне публічне право: Навчальний посібник. – К.: Юрінком, 2000. – 640 с.

3.2.4. Міжнародне публічне право: Підручник. –Т.2. / Антипенко В.Ф., Тимченко Л.Д. та ін. /заг.ред. Антипенка В.Ф. – К.: НАУ, 2010.-730.

3.2.5. Міжнародне публічне право: Підручник. –Т.3. / Антипенко В.Ф.,Тимченко Л.Д. та ін. /заг. ред. Антипенка В.Ф. – К.: НАУ, 2010. – 730 с.

3.2.6. Баймуратов М.А. Международное право: Учебник. – Х.: Одиссей, 2008. – 735 с.
(Ф 03.02 – 01)

АРКУШ ПОШИРЕННЯ ДОКУМЕНТА


прим.


Куди передано (підрозділ)

Дата

видачі


П.І.Б. отримувача

Підпис отримувача

Примітки





























































































































































































































































(Ф 03.02 – 02)

АРКУШ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ДОКУМЕНТОМ

№ пор.

Прізвище ім'я по-батькові

Підпис ознайомленої особи

Дата ознайом-лення

Примітки




































































































































































































(Ф 03.02 – 04)

АРКУШ РЕЄСТРАЦІЇ РЕВІЗІЇ

№ пор.

Прізвище ім'я по-батькові

Дата ревізії

Підпис

Висновок щодо адекватності








































































































































(Ф 03.02 – 03)

АРКУШ ОБЛІКУ ЗМІН

№ змі-ни

№ листа (сторінки)

Підпис особи, яка

внесла зміну



Дата внесен-ня зміни

Дата введен-ня зміни

Зміненого

Заміненого

Нового

Анульо-

ваного



















































































































































































(Ф 03.02 – 32)

УЗГОДЖЕННЯ ЗМІН




Підпис

Ініціали, прізвище

Посада

Дата

Розробник













Узгоджено













Узгоджено













Узгоджено














Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка