Наталія звольська



Сторінка2/2
Дата конвертації06.01.2018
Розмір0.67 Mb.
ТипДовідка
1   2

2. Літературна творчість


Тарас Шевченко у своїй творчості відобразив саме ті думки і настрої, які були важливими в житті українців його часу. Про те, що його творчість знайшла відгук у серцях людей, свідчить те, що в другій половині XIX і на початку XX ст. чи не єдиною книжкою у більшості сільських хат України був «Кобзар», вірші з нього вчили напам'ять, за ним училися читати.



Автограф поезії Шевченка «Думи мої»

В історичному розвитку України Шевченко — явище незвичайне своїм місцем улітературімистецтвікультурі. Походженням, становищем та популярністю Шевченко — виняткове явище також у світовій літературі. З 47 років життя поет пробув 24 роки у кріпацтві, десять на засланні, а решту — під наглядом жандармів. Шлях Шевченка до творчих висот визначив в образній формі І. Франко:

«Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, свіжі і вільні шляхи професорам та книжним ученим».

Революційна творчість Шевченка була одним із головних чинників формування національно-політичної свідомості народних мас України. Впливи Шевченка на різні сторони духовно-національного життя нації відчуваються до сьогодні.


Творчість Шевченка була багатогранною. Митець був і глибоким  ліриком, і творцемепічних поем, і видатним драматургом та різнобічно обдарованим митцем. Літературна спадщина Шевченка обіймає велику збірку поетичних творів («Кобзар»), драму «Назар Стодоля» і два уривки з інших п'єс; дев'ять повістей, щоденник та автобіографію, написані російською мовою, записки історично-археологічного характеру («Археологічні нотатки»), чотири статті та понад 250 листів. З мистецької спадщини Шевченка збереглося 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів. Натомість у літературі про його мистецьку спадщину безпідставно приписувано йому чимало творів живопису і графіки інших авторів (досі зареєстровано 263 такі твори).
2.1. Рання творчість
Упродовж першого періоду літературної діяльності (1837 — 1843) Шевченко написав багато високохудожніх поетичних творів, у яких — поряд версифікаційних і стилістичних засобів народно-пісенної поетики — було й чимало нових, оригінальних рис, що ними поет значно розширив і збагатив виражальні можливості українського вірша (складна і гнучка ритміка, уживання неточних, асонансних і внутрішніх рим, використання цезури й перенесення (анжамбеман), майстерність алітерацій, звукової інструментації та поетичної інтонації, астрофічна будова вірша тощо).

Новаторство прикметне й для Шевченкових епітетів, порівнянь, метафор, символів та уособлень. Керуючись власним художнім чуттям і не оглядаючись на панівні тоді літературні канони, Шевченко знаходив відповідну поетичну форму для втілення нових тем та ідей, які підказувала йому тогочасна дійсність. Одним словом кажучи, Тарас Шевченко спочатку наслідував найкращі зразки народно-поетичної творчості. Скажімо, перші його твори написаніколомийковим віршем, що чітко вказує на зв'язок із українською народно-пісенною творчістю, насамперед із піснями, які виконувалися у жанрі коломийки.


Марія (ілюстрація до поеми О. С. Пушкіна «Полтава», 1840)
До ранньої творчості Шевченка належать балади  «Причинна» (1837),  «Тополя»(1839) й  «Утоплена»  (1841), що мають виразне романтичне забарвлення. Своєю фантастикою й основними мотивами вони близькі до народної поезії.

Поетичним вступом до «Кобзаря» (1840) був вірш «Думи мої, думи мої», у якому, висловлюючи свої погляди на зв'язок поезії з дійсністю, Шевченко підкреслив нерозривну єдність поета зі своїм народом. Із цим віршем тематично споріднена поезія «Перебендя», у якій відобразилися думки молодого Шевченка про місце поета в суспільстві.

Особливе місце серед ранніх творів посідає соціально-побутова поема «Катерина» — хвилююча розповідь про трагічну долю української дівчини, яку знеславив московський офіцер. У розвитку подій цей ліро-епічний твір відзначається високою драматичною напруженістю. Визвольна боротьба українського народу проти загарбників і поневолювачів є основним мотивом у таких ранніх творах, як «Тарасова ніч» (1838), «Іван Підкова» (1839), «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1842). У поемах «Іван Підкова» і «Гамалія» Шевченко оспівав героїчні походи українського козацтва проти турків. Поеми «Тарасова ніч» і «Гайдамаки» змальовують різні моменти боротьби українського народу проти польського панування. Історично-героїчна поема «Гайдамаки» є вершиною революційного романтизму Шевченка.

Драма «Назар Стодоля» (1843), створена на межі першого і другого періоду творчості Шевченка, є новим явищем в українській драматургії. Зображені в ній події відбуваються у XVII столітті біля Чигирина. Розвиток дії подано вромантичному дусі, проте в п'єсі переважають риси реалістичного відтворення дійсності. Етнографічно-побутові картини увиразнюють історичний колорит. Сценічні якості драми забезпечили їй великий успіх, і вона досі входить до репертуару українських труп. На тему Шевченкової п'єси Костянтин Данькевич написав однойменну оперу (1960).


1.2. Період «Трьох літ»

По-новому звучать мотиви революційної боротьби у творах Шевченка періоду «Трьох літ» (18431845). Провівши вісім місяців в Україні, Шевченко зрозумів своє історичне завдання і свій обов'язок перед батьківщиною як прямий шлях безкомпромісної революційної боротьби. Перехід Шевченка до нового періоду літературної діяльності позначився в поемах «Розрита могила» (1843), «Чигирине, Чигирине» (1844) і «Сон» (1844). Поет написав ці твори під безпосереднім враженням від тогочасної дійсності в Україні.

У сатиричному творі «Сон» («У всякого своя доля») автор з їдким сарказмом змалював свавілля та жорстокість російського царату і закликав до знищення цієїдеспотичної системи. Поема «Сон» уважається одним з найвизначніших взірців світової сатири. Вона має чимало спільних типологічних рис з поемами «Дзяди» Адама Міцкевича, «Німеччина. Зимова казка» Генріха Гайне та частиною «Божественної комедії» Данте «Пекло». Сатиричні ознаки також помітні в політичних поемах Шевченка «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим…» та вірші «Холодний Яр» (усі 1845).



Казашка Катя (папір, сепія,1856).
У поемі-містерії  «Великий льох», що складається з трьох частин («Три душі», «Три ворони», «Три лірники») й епілогу («Стоїть в селі Суботові»), Шевченко втілив свої роздуми про історичну долю України в алегоричних образах, що зазнали в літературознавстві особливо тенденційної інтерпретації (Шевченкова наскрізь негативна оцінка Переяславської угоди різко суперечить так званим «Тезам про 300-річчя возз'єднання України з Росією»).

У творі «Кавказ», що поєднує жанрові ознаки лірично-сатиричної поеми, політичної медитації та героїчної оди, Шевченко із сарказмом виступив проти гнобительської політики царської Росії і закликав пригноблені народи до революційної боротьби.


Ця поема Шевченка мала значний вплив на розвиток самосвідомості не тільки в Україні. Шевченкове послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» — вдумливий поетичний аналіз тогочасного суспільно-політичного і національно-культурного життя в Україні, що мала служити дороговказом на шляху національного, соціального і культурного відродження українського народу.

У поезії «Холодний Яр» Шевченко відкинув негативний погляд історика Аполлона Скальковського на гайдамацькийрух і, назвавши Миколу І «лютим Нероном», гостро картав ту частину українського панства, що покірно плазувала перед російським царатом.


У грудні 1845 Шевченко написав цикл віршів під назвою «Давидові псалми» — перша його спроба переспіву й осучаснення біблійних текстів. Уміло зашифрованою формою псалмів поет засуджував тогочасний лад, надаючистарозавітним текстам зрозумілу для читача політичну спрямованість. У вірші «Три літа», що дав назву альбомній збірці автографів поета, Шевченко змальовує процес свого «прозрівання» і говорить про зміни, які сталися за цей час у його світогляді й творчості. Характерним для нового періоду творчості Шевченка є також вірш «Минають дні, минають ночі».

У ньому поет пристрасно засуджує суспільну бездіяльність і пасивність та закликає до дії й боротьби. Цикл «Три літа» завершується «Заповітом», одним із найдосконаліших зразків світової політичної лірики.

Серед творів періоду «Трьох літ» на історичні теми особливе місце посідає поема «Іван Гус» («Єретик»), написана восени 1845 з поетичною присвятою Павелу Шафарикові. Поєднуючи історичний сюжет (засудження і спалення чеського реформатора  Гуса в Констанці 1415 року) з дійсністю свого часу, Шевченко створив поему, що була сприйнята читачами як алюзія на адресу російського царату. В історично-побутовій поемі «Сліпий» («Невольник») Шевченко гнівно осудив  Катерину II за зруйнування Запорізької Січі та закріпачення українського селянства.

До збірки «Три літа» включено також соціально-побутові поеми «Сова» (1844) і «Наймичка» (1845). У поемі «Сова» змальовано трагічну долю матері-вдови, у якої забрали в солдати єдиного сина. До зображення нового аспекту морально-психологічної драми матері-покритки звернувся Шевченко в поемі «Наймичка». Ця тема хвилювала поета протягом усієї творчої діяльності. До неї він звертався в ранній поемі «Катерина», а згодом — у поемах «Відьма» (1847), «Марина» (1848) та інших. Тему трагічної долі покритки Шевченко розробляв також у відмінних одна від одної баладах «Лілея» та «Русалка» (обидві 1846).


Червоний корпус Київського університету у 1846 році. Замальовка Тараса Шевченка
2.3. Період заслання
Цикл «В казематі», написаний навесні 1847 в умовах ув'язнення і допитів у Петербурзі, відзначається глибоким ідейним змістом і високою художньою майстерністю. Він відкриває один із найважчих періодів у житті і творчості Шевченка — час арешту й заслання (1847 — 1857). Чекаючи в тюрмі вироку, поет боліє не за себе, за свою долю, його хвилює доля «окраденої» й замученої московським пануванням України. З приголомшливою силою виявлено любов до України, зокрема, в поезіях «Мені однаково», «В неволі тяжко» та «Чи ми ще зійдемося знову», що закінчується словами:


«

Свою Україну любіть,

Любіть її... Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.



 »

Поет почав свою творчість на засланні поезією «Думи мої, думи мої» (1847), що відкривається тими самими словами, що й заспів до «Кобзаря» (1840). Цим Шевченко підкреслив незмінність своєї ідейно-поетичної програми та нерозривність свого зв'язку з рідним краєм і народом. Шевченкова лірика часів заслання має широкий тематично-жанровий діапазон. У ній дедалі збільшується і багатство фоніки, і кількість оригінальних тропів, і емоційна багатогранність ліричних реакцій поета. Тематично можна виділити такі групи віршів цього періоду: автобіографічна,пейзажна, побутова, політична, філософська лірика.





Собор Св. Олександра в Києві (папір. акварель, 1846).
До ліричних творів автобіографічного характеру, у яких Шевченко змалював свої власні почуття, настрої й переживання, належать вірші «Мені тринадцятий минало», «А. О. Козачковському», «І виріс я на чужині», «Хіба самому написать», «І золотої й дорогої», «Лічу в неволі дні і ночі» та інші.

Але й у пейзажній ліриці поет, описуючи краєвиди місцевостей, де відбував заслання, часто висловлює особисті настрої, думки і спогади («Сонце заходить, гори чорніють», «І небо невмите, і заспані хвилі» та інші). Автобіографічні мотиви трапляються і в таких поезіях громадсько-політичного звучання, як «Сон» («Гори мої високії») та «Якби ви знали, паничі». Багатством мотивів відзначається побутова лірика часів заслання.

Тут звучать мотиви дівочих пісень і бадьорих юнацьких жартів, материнства і жіночого безталання (так званої жіночої лірики Шевченка), шукання долі й нарікання на неї, смутку, розлуки й самотності. Поет часто вдається до жанру народної пісні й пісенної образності, але побутово-соціальний аспект зображення у багатьох випадках переростає в політичні узагальнення.

Поетичний стиль цих творів відзначається простотою вислову, конкретною образністю й метафоричністю. Зображуваний у них світ персоніфікований  (вітер шепоче, доля блукає, думи сплять, лихо сміється). Процес опрацювання фольклорного матеріалу вдосконалюється, збагачується новими формами й методами. Фольклорні мотиви й образи набирають у Шевченка ознак нової мистецької якості. Деякі вірші Шевченка ще за його життя перейшли в народно-пісенний репертуар і стали жити самостійним життям, підлягаючи законам фольклорних творів.


Поет і на засланні далі таврував у своїх творах самодержавно-кріпосницький лад та поневолення уярмлених Москвою народів. Свою політичну актуальність донині зберіг заклик Шевченка у вірші «Полякам» («Ще як були ми козаками» 1847) до згоди й братерства українського і польського народів як рівний з рівним. У невеликій поемі «У Бога за дверима лежала сокира» (1848) Шевченко використав казахську легенду про святе дерево, щоб відтворити в алегоричних образах тяжку долю поневоленого казахського народу.

Відгуком поета на революційні події в Західній Європі була сатира «Царі», одна з найзначніших політичних поезій Шевченка часів заслання (є дві редакції твору —1848 і 1858 років). Вдало поєднуючи елементи зниженого бурлескного стилю з пародійним використанням урочисто-патетичної лексики, автор створив поему, яка містила в собі заклик до революційного повалення царату:



«

Бодай кати їх постинали,

Отих царів, катів людських.



 »

Своєрідний розвиток мотивів поеми «Царі» бачимо у вірші «Саул» (1860). На засланні Шевченко написав і декілька лірично-епічних поем, що відзначаються новими формами зображення подій і свідчать про творчий розвиток поета. Героїня поеми «Княжна» — це українська Беатріче Ченчі, трагічна жертва кровомісного злочину батька. Образ дочки, збезчещеної рідним батьком, траплявся вже в творах  Шеллі, СтендаляДюма-батька і Словацького, але й у Шевченковій поемі «Відьма», першу редакцію якої поет написав ще перед арештом під назвою «Осика». Новий образ кріпачки-месниці Шевченко дав у поемі «Марина» (1848). Героїня поеми, ставши жертвою панської сваволі, помстилася за зневагу.

У невеликій поемі «Якби тобі довелося» (1849) поет звеличує мужність хлопця-кріпака, який вступився за честь дівчини і вбив пана-ґвалтівника. Образ скривдженого кріпака, який стає народним месником, Шевченко вивів у поемі «Варнак» (1848). Деякі дослідники пов'язують цей образ з особою Устима Кармалюка. Поема написана у своєрідній формі сповіді героя, у ній відчувається деякий вплив байронізму. Морально-етичні проблеми Шевченко порушив також у поемах «Іржавець» (1847), «Чернець» (1847), «Москалева криниця» (1847 і 1857), «Титарівна» (1848), «Сотник» (1849) і «Петрусь» (1850). У цих творах історичні рефлексії поета перегукуються з його суб'єктивними настроями політичного засланця. Та найбільше турбувало і мучило Шевченка страждання уярмленого рідного народу.
Повісті, що їх Шевченко написав на засланні російською мовою (до нас дійшло дев'ять), не дорівнюють своєю мистецькою якістю його поетичним творам і за життя поета не друкувалися. Вони пов'язані з традиціями сатирично-викривальної прози М. Гоголя, але в них значне місце посідають позасюжетні елементи (екскурси в минуле, вставні епізоди, авторські рефлексії, спогади, коментарі).

Щедре використання в їх мові українізмів надає цим творам українського національного колориту. Мемуарно-публіцистичний характер має і щоденник («Журнал») Шевченка, у якому день за днем протягом майже року зафіксовані найважливіші події в житті поета, його враження, спостереження, роздуми, наміри і спогади. Щоденник Шевченка має велике значення для вивчення біографії і творчості поета. Він також дуже цінний для характеристики революційних, суспільно-політичних, філософських та естетичних поглядів поета-мислителя і свідчить про його широку ерудицію.


2.4. Творчість останніх років життя
Десятирічне заслання вимучило Шевченка фізично, але не зламало його морально. Після повернення поета на волю починається останній етап його творчості (1857 — 1861). Розпочинає його поема «Неофіти», написана в грудні 1857у Нижньому Новгороді. За історичним сюжетом поеми (переслідування християн римським імператором Нероном) заховано актуальний сюжет жорстокої розправи російських царів з борцями за національне і соціальне визволення (аналогію Миколи І — Нерона Шевченко використав ще до заслання у вірші «Холодний Яр»).

Незакінчена поема«Юродивий» (1857) — гостра політична сатира, спрямована проти російського самодержавства в особі Миколи І та його сатрапів в Україні. Оглянувши пройдений доти життєвий шлях, Шевченко написав ліричний триптих «Доля», «Муза» «Слава» (1858). Тема циклу — самоусвідомлення поетом своєї творчості.

Повернувшись до Петербурга, змужнілий і загартований поет, у вірші «Подражаніє 11 псалму», афористично проголошує гасло всієї своєї творчості:


«

… Возвеличу

Малих отих рабов німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово.



 »

Шевченко й далі підпорядковував ідейне спрямування своєї політичної і особистої лірики меті пробудження національної і соціальної свідомості народних мас України. Використовуючи характерну для його творчості мистецьку форму «подражанія», поет прорікає у вірші «Осії глава XIV» (1859) неминучість майбутньої революційної розправи над гнобителями України — російськими царями. Поема «Марія» (1859) присвячена одній з основних тем Шевченкової творчості — темі про страдницьке життя жінки-матері.

Образ Марії в поемі Шевченка не має багато спільного з богословським образам Богородиці. Біблійний сюжет служить лише зовнішнім приводом для цілком самостійних висловлювань поета. У поемі Шевченка мати виховала свого сина борцем за правду, віддала його людям для їх визволення, а сама «під тином», «у бур'яні умерла з голоду». Іван Франко вважав цю поему «вершиною у створенні Шевченком ідеалу жінки-матері». Наприкінці життя Шевченко почав перекладати «Слово о полку Ігоревім»(1860), та встиг перекласти лише два уривки — «Плач Ярославни» (дві редакції) і «З передсвіта до вечора».

Свій останній поетичний твір, вірш «Чи не покинуть нам, небого», Шевченко закінчив за десять днів до смерті. Написаний з мужньою самоіронією у формі звернення до музи, цей вірш звучить як поетичний епілог Шевченкової творчості і відзначається неповторною ліричною своєрідністю.


2.5. Доля творчого скарбу Тараса Шевченка
За життя Тараса Шевченка лише незначна частина його поезій побачила світ. То були переважно його ранні твори.

1840 року вийшла друком під назвою «Кобзар» його перша книжечка поезій. До неї увійшли вісім ранніх творів: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова» та «Тарасова ніч». У цьому виданні твори постраждали від жорсткої, спотворюючої цензури. 1841 року, на ті кошти, що Шевченко зібрав від різних меценатів, прихильників його таланту, вдалося видати «Гайдамаки».


1844 року окремим книжками вийшли поема «Гамалія» та поема «Тризна» (російською мовою). Того ж року, під назвою «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки Тараса Шевченка», окремою книжкою вийшли твори, що увійшли до першого видання «Кобзаря», та поема «Гайдамаки».

Під час арешту Шевченка 1847 року до рук жандармів III відділення потрапила рукописна збірка «Три літа» вже готова до друку, що містила такі твори, як «Сон», «Кавказ», «До мертвих і живих…», «Єретик» та ще десятки інших поезій і поем. Ці твори змогли побачити світ лише після революції 1905 року. Окремі ж поезії зі збірки «Три літа», що залишилися у приватних руках у рукописних списках, поширювалися серед народу. «Кавказ», «Холодний Яр», «До мертвих і живих…» були надруковані за кордоном (хоча й дуже неохайно), у Лейпцігу, 1859 року у книжці із назвою «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки».

Із заслання, з неволі, Шевченко привіз із десяток повістей, писаних російською мовою, та чотири «захалявних книжечки» віршів, які він «мережив і кучерявив», переховуючи від своїх наглядачів. Оправлені разом, ці книжечки склали альбом «невольничої поезії», який умовно назвали «Малою книжкою». Цей альбом зберігався у рукописному відділі Інституту української літератури ім. Т. Г. Шевченка.
Після заслання, під час перебування у Нижньому Новгороді, Москві та Санкт-Петербурзі Шевченко переробляв твори, переписуючи їх до нового альбому, куди записував і нові твори. Так сформувалася нова книжка поезій — «Більша книжка» (умовна назва науковців). Проте надрукувати за свого життя Шевченкові із цих творів нічого не вдалося.

З великими труднощами Тарасові Шевченку пощастило видати лише деякі видані до заслання твори. Із нових вдалося додати мало що, як от поему «Наймичка» (видана П. Кулішем 1857 року без імені автора) та «Давидові псалми».

Те, що до заслання та після нього Шевченкові та його друзям вдалося видати, увійшло до книжки «Кобзаря», що побачила світ 1860 року. Ця книжка поезій була останньою за життя Тараса Шевченка.
2.6. Художня творчість
Збереглося 835 творів, що дійшли до нашого часу в оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві російських та граверів з інших країн, а також у копіях, що їх виконали художники ще за життя Шевченка. Уявлення про мистецьку спадщину Шевченка доповнюють відомості про понад 270 втрачених і досі не знайдених робіт.

Живописні й графічні твори за часом виконання датуються 1830–1861 роками й територіально пов'язані з Росією, Україною і Казахстаном. За жанрами — це портрети, композиції на міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці олійного письма на полотні, а також аквареллюсепієютушшюсвинцевим олівцем та в техніціофорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різних розмірів, а також у п'ятьох альбомах.

Значну частину мистецької спадщини Шевченка становлять завершені роботи, але не менш цінними для розуміння творчого шляху й розкриття творчого методу художника є й його численні ескізиетюдиначерки та навчальні студії. З усіх творів лише незначна частина має авторські підписи, написи і ще менша — авторські дати.
3. Методичні рекомендації до проведення заходів
3.1. Теми експозицій книжково-журнальних виставок:


  • «Світоч української культури»;

  • «Тарас Шевченко – великий національний пророк»;

  • «І мертвим, і живим, і ненародженим»

3.2. Рекомендовані епіграфи до книжкових виставок:

« Шевченка бур, як зір на небі,

Шевченку спокою не треба.

В Тараса бур, як сонця літом,

Летів до них співець з привітом».

(Косимін П.)


«Ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою»

(Т. Г. Шевченко)



«І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений
І все спочиває».

(Т. Г. Шевченко)


3.3. Теми бесід для учнів старших класів на теми:

  • «Син України – наш Кобзар»;

  • «Доля жінки у творчості Т.Г.Шевченка»

3.4. Теми поетичних заходів для учнів молодших класів:

«Життя і творчість Т.Г. Шевченка»;


  • «Заповіт» Т. Г. Шевченка;

  • «Катерина»

3.5. Сценарій заходу


Ведучий :

Черкащино, краю мій,

Тебе усі знають.

Як матусю нашу рідну,

В віках прославляють.

Бо земля твоя священна

Шевченка родила,

В гаях темних, в садах рясних

Бунтаря ростила.

Щастя й долі не вділила

Генію людському.

Муштри – кари і кріпацтва,

Неволі страшної,

Журби також уділили

Тяжкої, тяжкої…
Ведучий : Року 1814 з 26 на 27 лютого (старого стилю) темної ночі, перед світом у селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті кріпака Григорія  Шевченка блиснув єдиний на все село вогник, народилася панові нова кріпацька душа, а Україні – її великий поет і художник Тарас Шевченко.
Учень. Шевченко прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 17 років – невольником у засланнях, під наглядом жандармів і тільки 10 років – вільною людиною.
Учень. І в цих несприятливих умовах Тарас створив свій безсмертний «Кобзар», написав декілька томів прозових і драматичних творів, став Академіком Академії мистецтв.
Учень. Колись кобзарями називали мудрих дідусів, що ходили від села до села і, граючи на кобзі, розповідали людям про долю України. «Кобзар» — так Шевченко назвав свою першу книжечку віршів. Писав Тарас Григорович про бідних людей, над якими були владні жорстокі пани. Люди, хоч і знедолені, були працьовиті, хоробрі, справедливі і могли б жити щасливо, в достатку. Тож поет і закликав їх на боротьбу за волю.

Великим Кобзарем прозвали Тараса Григоровича в народі.


Ведучий. Хлопчик ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном.
Інсценівка оповідання С.Васильченка «Залізні стовпи»

(Стоїть маленький стіл, стільці, на столі мичка, дерев’яна ложка, хліб. Одяг Тараса, батька, брата-білий, полотняний, матері –вишита сорочка, спідниця , фартух, сестрички-вишита блузка, спідничка, стрічкою перев’язані коси ; Тарас у солом’яному капелюсі)



Ведуча. Невесела вечеря — зморений батько, зажурена мати,  сестричка Катеринка, брат .
Сусід. Слава Ісусу Христу !
Всі. Слава на віки !
Сусід. Це тільки вечеряєте ? Що так пізно ?
Мати. Та у нас клопіт , що й вечеря, не в вечерю: хлопець десь дівся, — зранку як пішов , то й досі немає . Бігали і до ставка , і до греблі , всі бур’яни обшукали,  —  як у воду впав !
Батько (сердито).  Догляділи !
Сусід. Нічого, знайдеться . Може заснув десь у буряні . Проспиться — прийде .
Мати. Ну й де б їй дітись , вражій дитині?
Ведуча. Раптом чути : «Чумаки! Чумаки!»
Сестричка. А ось і наш волоцюга з’явився !
Брат. Нарешті прийшов !
Мати. Де це ти був ?
Батько. Де тебе носило досі ?
Мати. Де ти волочився ?
Батько. Де ж ти був оце – питаю? Чому не кажеш ?
Тарас. Був у полі , та й заблудив .
Батько. Бачили таке ?  Хто ж тебе привіз додому?
Тарас. Чумаки.
Всі. Хто?
Тарас. Стрінувся з чумаками, питають:«Куди ідеш – мандруєш». А я кажу :«В Кирилівку, треба назад іти. Сідай , кажуть , з нами , ми довеземо». Та й посадили  мене на віз . І дали мені батіг волів поганяти.
Батько. Бачили такого ? Чумакувати надумав уже ! І як воно згадало, що з Кирилівки ?
Сусід. Я ж казав , що знайдеться . Такий лобатий , не пропаде.
Батько. Ну , почумакував, тепер бери ложку та й сідай вечеряти.
Мати. Ну , чого тебе понесло в поле ?  Чого ? Як мотає ! Наче три дні міного не їв .
(Тарас швидко їсть і пошепки розповідає братові і сестричці , а вони уважно слухають . Мати підслуховують ).

Мати. Ви послухайте , що цей волоцюга вигадує, старий того не придумає збрехати , як воно. Каже , що ходив він туди , де сонце заходить , бачив залізні стовпи , що підпирають небо, і ті ворота , куди сонце заходить на ніч. Розповідає , ніби справді сам те є бачив. Ой, Тарасе, що з тебе буде?
Сусід. Всі на кутку кажуть , що з вашого Тараса , мабуть, щось добряче вийде!
Батько. Що вийде? Розбишака великий вийде – ось що ! Ото чули про  Кармелюка, а це другий буде такий.
Сусід. Це той, що в панів однімає та наділяє бідних?
Батько. Так!
Ведучий:  Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка в «науку». За найменшу провину карав він своїх учнів різками.

Учень:

Ти взяла


Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

«Учися, серденько, колись

З нас будуть люде», — ти сказала.
Ведучий: Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика.
Учень:

Там матір добрую мою

Ще молодую — у могилу

Нужда та праця положила.


Ведучий .20 серпня 1823 року неня його… ще молодою, померла на 32-му році свого віку, На руках удівця Григорія Шевченка залиш лось п’ятеро сиріт: Микита — на 12-му, Тарас — 10-му, Ярина — на 8-му, Марія — на 4-му, Йосип — на 2-му році. Батько одружується вдруге. Взяв з Моринець вдову Оксану Терещенчиху з трьома дітьми. В родину свого другого чоловіка не принесла вона кохання тихого, життя спокійного. Не заступила вона сиротам Шевченка рідної матері. Років через 20 після цього Тарас напише: «Хто хоч здалеку бачив мачуху і зведенят, той звичайно бачив пекло… Не було години, щоб меж зведенятами не було сварки, бійки, сліз!»
Учень (Тарас).

І золотої й дорогої,

Якби ви знали, мені не жаль

Моєї долі молодої.

А іноді така печаль

Обступить душу, аж заплачу.

А ще до того, як побачу

Малого хлопчика в селі,

Мов одірвалось од гіллі,

Одне-однісіньке під тином

Сидить собі в старій ряднині.

Мені здається, що се я,

Що це ж та молодість моя…

Мені здається, що ніколи

Воно не бачитиме волі,

Святої воленьки, що так

Даремно, марно пролетять

Його найкращії літа.

І він не знатиме, де дітись

На цім широкій вольнім світі.

І піде в найми, і колись,

Щоб він не плакав, не журивсь,

І щоб де-небудь прихиливсь,

 

То оддадуть у москалі.


1-й літературознавець. Мене дуже вразив такий випадок. Мачуха мучила Таласа по-всякому. А тут іще один випадок стався. На постій у хату до Григорія Шевченка поставили солдата. В один із днів він закричав, що зникли його гроші.

«Украв Тарас» — гучно оголосила недобра Терещенчиха. Тарас божився і клявся — не винний! Але жодні запевнення не допомагали. Втік. Заховався, знайшли… Ярина розповідала, що Тарасу зв’язали руки й ноги — катували різками. Дізнання тривало три дні, доки знесилений хлопчина не «зізнався». Зажадали, щоб гроші повернув, А де йому їх узяти? Знову били, потім кинули в темну комору. Свої монети солдат одержав: заради цього продали святкову материну спідницю, яку вона заповідала Катерині. А справжній злодій виявився пізніше. Це був син мачухи Степанко, який украв гроші й заховався у дуплі старої верби. Отакий був «гостинець» сироті Тарасу.


2-й літературознавець. А мені запам’яталося таке: в 11-ий рік свого народження Тарас почув від мачухи: «Не жилець твій батько на цьому світі — помре скоро». Заплакав хлопець і вибіг з хати. Як жити сироті? А батько, відчуваючи наближення кінця, давав розпорядження щодо майбутнього свого нехитрого скарбу. Тоді й почули люди від нього: «Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба — він буде незвичайною людиною: з нього вийде або щось дуже гарне, або великий ледар, для нього моя спадщина або нічого не буде варта, або нічим йому не допоможе…»
Ведучий: Незадовго після смерті матері в 1825 р. помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.
Учень:

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи —

Носити воду школярам.


Ведуча: Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».

 

(Інсценізація вірша «Мені тринадцятий минало»).


Оксана: Чом же плачеш ти! Ох, дурненький Тарасе. Давай, я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем.

Тарас: Еге ж, малярем.
Оксана: / розмалюєш нашу хату.
Тарас: Атож. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду таки малярем.
Оксана: Авжеж, будеш!
Ведуча: Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї і дитинство його було тяжким та безрадісним, малий Тарас ріс допитливим та розумним хлопчиком. Але золотим сонячним промінчиком в безпросвітній темряві була вірна, щира дружба Тарасика і його сусідки Оксани Коваленко.

 

(Тарас сидить за столом, щось малює. Раптом до нього тихо підкралась дівчинка, закрила долонями очі).


Оксана. Ку-ку! Хто я?
Тарас. Оксана? Оксана! Ти у вінку — найкраща за всіх панянок на світі. А я тобі ще й чобітки справлю із срібними підківками.
Оксана. Із срібними?
Тарас. І золотими дзвіночками в закаблуках.
Оксана. Золотими? Щоб ні в кого таких не було!
Тарас. А в тебе будуть! І по дзвіночках зразу вгадаю, що ти йдеш!
Оксана. Я без тебе нікуди!
Тарас. І я тебе нікому не оддам…

(Діти беруться за руки).


Тарас.

Ми вкупочці колись росли

Маленькими собі любились.
Оксана.

А матері на нас дивились

Та говорили, що колись

Одружимо їх. Не вгадали.


Тарас.

Старі зарані повмирали,

А ми малими розійшлись

Та вже й не сходились ніколи…

(Обоє виходять)
Ведучий: Тарас наймитує, а випаде вільна часина — читає і малює. Вечорами, щоб ніхто не бачив, плаче з горя. Але думка навчитися малювати у маляра не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського маляра. Згодом пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург, і Тарас стає козачком.

Т.Шевченко .Портрет Енгельгардта 1833р.

 

Ведучий  Щоб мати дворового маляра, Енгельгардт у Петербурзі віддав його на 4 роки в науку до живописця Ширяєва. Там Тарас уперше почав писати вірші. Влітку 1836 він познайомився зі своїми земляками — художником Сошенком, поетом Євгеном Гребінкою, письменником Григоровичем і художником Венеціановим.


25 квітня 1838 зусиллями друзів, з доброї волі знаменитого художника Брюлова та  поета Жуковського молодого поета викупили з кріпацтва.

Про цю визначну подію нам розкаже …


Пан Енгельгардт запросив за свого кріпака величезну суму грошей: 2500 руб. сріблом. Для викупу Тараса з кріпацької неволі було вирішено намалювати картину і розіграти її в лотерею. Вирішили, що Брюлов для цього намалює портрет поета Жуковського. Далеко не всім відомо, що лотерея розігрувалась  у царській родині.

Найбільш активну роль у цьому зіграла 19-літня дочка імператора Миколи І — Велика княжна Марія Романова.


За рік до цього влітку 1837 року вона здійснила велику поїздку Україною. На Миколаївщині у Вознесенську були армійські вчення і маневри, де був присутній імператор Микола і, імператриця, цесаревич Олександр (майбутній імператор Олександр II), та багато генералів. Україна вразила молоду княжну. Можливо, тому, вона із співчуттям віднеслась до долі молодого талановитого українця. 22 квітня 1838 року княжна Марія внесла 300 рублів за лотерею, на портрет Жуковського, що був намальований Карлом Брюловим. Інші білети лотереї купляли також члени імператорської родини, в тому числі і майбутній імператор Олександр та Імператриця Марія Федорівна. Було зібрано 2500 рублів і за ці кошти Шевченка було викуплено. Пізніше, коли Велика княжна Марія стала президентом Імператорської Академїї мистецтв, вона ще раз допомогла Шевченкові визволитись із заслання у 1857 році.

 

(На екрані-ілюстрації до сюжету про викуп Шевченка з неволі)

 К. Брюлов. Портрет Жуковського Відпускна на волю

 

Ведучий. Шевченко  навчається в Академії мистецтв, стає улюбленим учнем Карла Брюлова. Шевченка природа наділила так щедро, що за 2 роки самоуком він встиг багато перечитати і стати надзвичайно інтелігентною людиною.

Ведучий. А чим пам’ятним для поета став 1840-й рік?
Ведучий. Цього року свій день народження Тарас Григорович відсвяткував напередодні виходу в світ свого першого поетичного збірника. Складався він і друкувався в одній із кращих приватних друкарень Петербурга -— в друкарні Фішера. До першого видання «Кобзаря» увійшло 8 поезій: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка». «До Основ’яненка», «Іван Підкова» і «Тарасова ніч».

 

Вірш «Минають дні, минають ночі…»


Ведучий. 1840-й рік був щасливим для Тараса і як для художника. За свою першу роботу з живопису масляними фарбами — картину «Хлопчик-жебрак що дає хліб собаці» — він був удостоєний срібної медалі другого ступеня. Все це його дуже тішило.
Ведучий. За час навчання в Академії Тараса  тричі нагороджують срібною , а потім золотою медалями за малюнки з натури та живописні твори .

Про тогочасного Шевченка, на основі спогадів сучасника розповість нам



(На екрані показують портрети молодого Шевченка). Студент Академії мистецтв С.Петербург Зима1840-1841

 

Ось як описували сучасники зовнішність 29-літнього Шевченка: молодий вродливий, середнього зросту, широкоплечий, міцно збудований. Його круглее виголене обличчя було прикрашене бакенбардами, волосся вистрижене по-козацькому , але зачесане назад. Він був темний блондин, з його лиця пробивалася відвага, в темно-сірих невеликих очах світилися розум та енергія. Голос у нього був м’який, в ході й рухах — зосередження. При першій зустрічі з ним у ньому не примічалося нічого привабливого, навпаки, він здавався холоднуватий, сухий, хоч і простий, приступний.



До людей ставився спершу недовірливо і перед першим-ліпшим не відкривав своєї душі. Зате, коли пізнавав чоловіка і відкривав у нім бодай одну гарну рисочку, прив’язувався до нього, а як знаходив у тій людині взаємність, віддавався йому цілим серцем.

Помітними рисами характеру була доброта, м’якість, навіть делікатність, що суперечило його суворій масці, незвичайна простота, природність, безкорисливість, навіть саможертовність. На кривду і несправедливість його серце запалювалося гнівом і вибухало, немов вулкан - тоді він міг бути і несамовитий. З бідними ділився останнім.

 

Ведучий. Однак, незважаючи на радісні події в Петербурзький період життя, думи поета про Україну стають «сумними рядами». Життя на чужині гнітило його. І ось після довгої розлуки, в 1843 році поет вперше відвідав рідну Землю, а в 1845 р. відбулася друга поїздка в Україну. І що ж він побачив на рідній Землі?
Учень. (Тарас).

І виріс я на чужині,

І сивію в чужому краї,

Та одинокому мені

Здається, кращого немає

Нічого в Бога,

Як Дніпро, та наша славная Вкраїна.

Аж, бачу, там тільки добро, де нас нема.

В лиху годину

Якось недавно довелось

Мені заїхать в Україну,

У те найкращеє село..

…Аж страх погано

У тім хорошому селі:

Ведучий. Тарас Шевченко любив і знав історію рідного краю. Багато своїх віршів поет присвятив різним історичим подіям: козацькій добі, Гайдамаччині, Коліївщині.

Послухаємо один із них.


Вірш Тараса Шевченка «Розрита могила» читає …

              Світе тихий, краю милий, Моя Україно!

              За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих літок доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі літи.
Панувала і я колись
На широкім світі—
Панувала… Ой Богдане!’
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку!……….
Ведучий. За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати.

І знову довга розлука з рідним краєм. Тяжка солдатська служба, постійний нагляд, заборона писати й малювати, страждання, туга за рідним краєм, хвороба… Але поет не просить помилування. З-під його пера з’являються рядки «Караюсь, мучусь, але не каюсь»…

Співець-патріот Тарас Шевченко і в засланні мріє ще повернутись на Україну, подивитись на зелені ліси, вилити там своє горе. Мрія Тараса про вільне, щасливе життя своїх знедолених земляків — у багатьох його творах
Учень.

Україно! Україно!

Серце моє, ненько!

Як згадаю твою долю —

Заплаче серденько.

Лічу в неволі дні і ночі,

І лік забуваю.

О Господи, як-то тяжко

Тії дні минають.

А літа пливуть за ними,

Пливуть собі стиха.

Забирають за собою

І добро, і лихо.

Воскресну я!

Воскресну нині!

Ради їх, людей закованих моїх,

Убогих, нищих.

Возвеличу Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх Поставлю слово.

Я так люблю Мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю.

Холоне серце, як згадаю,

Що не в Украйні поховають,

По не в Украйні буду жить,

Людей і господа любить.

Для кого я пишу? Для чого?

За що я Вкраїну люблю?

Чи варт вона огня святого?

А все-таки люблю її,

Мою Україну широку.

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте,

В останню тяжку минуту

За неї Господа моліть….

 

Ведучий. В останні роки Шевченко написав значно менше, ніж в період «Трьох літ» чи в Орській фортеці на Кос-Аралі — давалися взнаки вимушене семирічне мовчання, кволе здоров’я, поліційний нагляд, особисті негаразди… У 1857 р. було написано лише дві поеми — «Неофіти» і «Юродивий» (остання залишилася незакінченою); у 1858 — п’ять невеликих віршів: «Доля», «Муза», «Слава», «Сон» («На панщині пшеницю жала»), «Я не нездужаю, нівроку»; у 1859 — одинадцять віршів і одну поему; у 1860 — тридцять п’ять поезій; у 1861 — одну.

Але це був урочий час його генія.

Поезію «Доля» читає …

 

Ведучий: 9 березня 1861 р. Шевченку минуло 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т. Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.


Вчитель. Дорослі, і діти шанують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди пам’ятатимуть його заповіти.

Учениця: Я, маленька українка,

Вісім років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Він — дитя з-під стріхи,

Він — в подертій свиті,

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре, не загине.

Наш Тарас Шевченко-

Сонце України.


Джерело: До дня народження Тараса Шевченка (Сценарій) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://kovtuny.net.ua/– Назва з екрана

.


4. Бібліографія
4.1. Цікаві Інтернет-ресурси

  • Шевченко Тарас Григорович [Електронний ресурс] // Вікіпедія. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki//.– Назва з екрана. – (Дата звернення 02. 12.2014).

  • Тарас Шевченко – Кобзар. Біографія. Вірші. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://taras-shevchenko.in.ua/.- Назва з екрана. – (Дата звернення 02.12.2014).

  • Біографія Тараса Шевченка [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://shevchenko.ukrlib.com.ua/.- Назва з екрана. – (Дата звернення 02.12.2014).

  • Тарас Шевченко – пісні, біографія [Електронний ресурс] // Українські пісні.– Режим доступу: http://www.pisni.org.ua/. - Назва з екрана. – (Дата звернення 02.12.2014).

  • Тарас Шевченко - Експеримент [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://md-eksperiment.org/. - Назва з екрана. – (Дата звернення 02.12.2014).

  • Шевченко Тарас Григорович [Електронний ресурс] // Вікіцитати.– Режим доступу: http://uk.wikiquote.org/. – Назва з екрана. – (Дата звернення 02.12.2014).

  • Кобзар – Тарас Шевченка [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://oursong.narod.ru/. – Назва з екрана. – (Дата звернення 02.12.2014).

  • Шевченко Тарас Григорович (1814 – 1861) - Біографія [Електронний ресурс] // Укрліт.Org. – Режим доступу: http://ukrlit.org/.- Назва з екрана. – (Дата звернення 02.12.2014)

  • Тарас Шевченко [Електронний ресурс] // Український центр. – Режим доступу: http://www.ukrcenter.com/. - Назва з екрана. – (Дата звернення 02.12.2014).

  • Вурдалак Тарас Шевченко [Електронний ресурс] // Украинские Страницы. – Режим доступу: http://www.ukrstor.com/. - Назва з екрана. – (Дата звернення 02.12.2014).

  • Шевченко Тарас [Електронний ресурс] // Буквоїд. – Режим доступу: http://bukvoid.com.ua/. - Назва з екрана. – (Дата звернення 02.12.2014).

  • Шевченко Тарас живее і промовляє [Електронний ресурс] // Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». – Режим доступу: http://kpi.ua/. - Назва з екрана. – (Дата звернення 02.12.2014).


4.2. Список рекомендованої літератури

  1. Гудченко, З. Архітектурні образи у творчості Тараса Шевченка [Текст] / З. Гудченко// Народна творчість та етнологія . - 2013.- № 5. — С. 17-26.

  2. Комаринець, Т. Шевченко і народна творчість [Текст] / Т. Комаринець .- К.: Держлітвидав,1963. — 231 с.

  3. Левицький, Вячеслав Творчість Тараса Шевченка: діалог між дисциплінами та поколіннями [Текст] / Вячеслав Левицький // Слово і час. — 2013. — № 6. — С. 123.

  4. Лепкий, Б. Про життя і твори Тараса Шевченка [Текст] / Б. Лепкий . К.: Україна ,1994. — 173 с.

  5. Лукич, М. Рукою великого Кобзаря (З творчої лабораторії Т. Г. Шевченка) [Текст] /М. Лукич// Педагогіка і психологія. —1995. — № 1. – С. 152-161.

  6. Марко, В. П. Наближення до Тараса Шевченка[Текст] / В.П Марко Аналіз художнього твору.- К., 2013. — С. 53-71.

  7. Пилип’юк, О.М. Фольклорні джерела образності ранньої поезії Т. Г. Шевченка [Текст] / О. М. Пилип’юк // Укр. мова і література в школі.- 1985. — № 11. — С. 8-13.

  8. Рибалт, Єва Шевченко поміж академізмом та романтизмом [Текст] / Єва Рибалт// Сучасність.- 2006.- № 2. – С. 138-145.

  9. Савчук, Валентина Традиційні та нові акценти у вивчені життя і творчості Тараса Щевченка у школі [Текст] / Валентина Савчук // Дивослово.–2012. № 3.— С. 38-40.

  10. Саппа, М. Давним-давно на берегах Орелі: ( Про творчість Т. Г. Шевченка) [Текст] М. Саппа//. — Вітчизна, 1985. — № 2. — С. 206-207.

  11. Сверстюк, Євген Ліричний голос Поета: /Тарас Шевченко/ [Текст] / Євген Сверстюк // Літ. Україна. — 2014. — 17 липня. – С. 6-7.

  12. Скоць, А. До проблеми періодизації творчості Тараса Шевченка [Текст] / А. Скоць // Дивослово. — 2006. — № 3. - С. 58-62.

  13. Соловей, Є. Шевченківський канон у поезії: функції конструктивна і гальмівна [Текст] / Є. Соловей // Дивослово.- 1997. — № 8.- С. 2-4.

  14. Ушкалов, Л. В. Тарас Шевченко [Текст] / Л.В.Ушкалов. - Х.: Фоліо, 2009 .- 122 с.

  15. Федченко, П.М. Тарас Шевченко [Текст] / П.М. Федченко. — К.: Знання, 1963. — № 17 – 40 с.

  16. Чугуй, О. П. Драматургічні елементи в ліриці Т.Г. Шевченка[Текст] / О.П. Чугуй. — Харків: Вища школа, 1989. — 192 с.

  17. Щербак, Віталій Козацька Україна в поезії Т. Шевченка [Текст] / Віталій Щербак.- Слово і час, 2014. — № 5.- С. 11-17.

____________________________________

Ключові слова: Шевченко




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка