На дошці записи



Скачати 81.21 Kb.
Дата конвертації14.02.2019
Розмір81.21 Kb.

Доброта і повага

у ставленні до батьків
Мета: виховувати у дітей милосердя,

почуття вдячності у ставленні

до батьків, до бабусь і дідусів,

вчити робити добрі вчинки

для своїх батьків, ставитися

з повагою до старших.


На заняття запрошені батьки

учнів.
Хід заняття:
На дошці записи:

«Життя дається людині

на добрі справи»

«Доброта краща за красу»

(Генріх Гейне)
«Як сонце — краса і прикраса неба,

так велич душі— блиск і світоч всякого милосердя»

(Д.Боккаччо)
«Не зліть дітей: хто хоче бити, будучи дитиною, той захоче вбивати, коли виросте»

(П.Буаст)
«Без милосердя нема ні слави, ні честі»

(О. Суворов)
— Ви ознайомилися з висловами видатних людей. Про що ж ми будемо говорити сьогодні?

Так, про добро, про доброту.


- Що ж таке доброта? Чи добрі ваші батьки? Чи добрі діти у нашому класі? У чому це виявляється?

- Ось послухайте вірш і скажіть, яка з двох дочок була доброю, яка віддавала, а яка брала доброту?



(Діти декламують).
ТІЛЬКИ В ДІМ ЗАХОДИТЬ МАТИ

Тільки в дім заходить мати, Друга донька в мами Рая,

Дві дочки спішать стрічати: Лащиться, її прохає

- Здрастуй, мамочко, матусю, — Мамо, казку розкажи,

- Метушиться донька Люся. Розмалюй картинку!

— З тебе я жакет зніму. Мамо, стрічку зав'яжи!

Сядь за стіл. Я вмію Дай-но мандаринку!

Дать тобі обід. Візьму Ой, стемніло вже давно..

Й миттю розігрію. Мамо, ходім у кіно.

Тапочки надінь: а ось Мама й каже: ти дивись,

І халат з квітками. Ви ж обидві — рідні.

Працювать весь день прийшлось. А які ж бо різні!



Т.Волгіна

(Роздуми над змістом вірша).
Моральні задачі.

А) Дівчинка йде вздовж скверу. Ось і ріг будинку. Але що це? Перед нею на тротуарі лежить людина. Від страху дівчинка зупинилась.



(Ваші дії далі).
Б) Попереду вас йде старенький дідусь. В одній руці у нього важка сумка, в другій — палиця. Дідусь зупинився відпочити, поставив сумку і паличку біля будинку. Раптом палиця упала. Ви проходите поруч і все це бачите.

(Що ви зробите?).
Іде дід через лід,

Дідусеві слизько.

Іде дід через лід,

А іти неблизько.

Підійдем до діда ми,

Візьмемо за руки,

Бо слизькі серед зими

В діда закаблуки.

Тьохка лід, дзвонить лід.

Вітер з лісу вибіг.

Іде дід через лід,

Каже нам: «Спасибі!».



(М'ястківський)

— Як автор ставиться до вчинку дітей? Якими словами він це виражає?



(Тьохка лід, дзвонить лід. Вітер з лісу вибіг. Природа навколо радіє від доброго вчинку дитини)


Інсценізація оповідання Ю.Єрмолаєва

«Добрий хлопчик»

Костя (сам до себе). Сьогодні 8 Березня. Буду з усіма жінками найчемнішим і найуважнішим з усіх наших хлопців...

— Яким виросте Костя?

Чи народжуються діти недобрими, чи стають? Яка причина?

Однією з причин є байдужість дорослих, які бачать дитячі пустощі, погані вчинки, але байдуже проходять повз них, мовляв, моя хата скраю...

(Приклади: поламані штахети, пописані фарбою огорожі, кидають сніжки у вікна будинків, машин, пропадають у класі олівці, ручки, гроші).

А батьки ж бачать, що їхня дитина принесла додому чужу річ.

Як ваші батьки вчинили б у такому випадку? .

- Мабуть, в кожному будинку є Біблія, особливо дитяча. І кожна мама читає своїй дитині розповідь про Ісуса Христа, який дав людству 12 Божих заповідей.



  • Які з них ви знаєте?

  • Як розуміти: «Люби і поважай ближнього, як самого себе»? Хто такий ближній?


ЧЕРЕЗ КЛАДКУ

Через кладку, через річку

Я веду свою сестричку.

Прямо в хвилі кладка гнеться.

А Оксаночка сміється,

Бо зі мною через річку

Йти сестричка не боїться.

(М. Стельмах)
БАБУСЯ ЯКИЛИНА

У Березня свято Вона стара і квола,

Я рано-рано встала, Самотня й самовита.

Малюночок весняний В війну її синочка

Гарненько змалювала. Під Києвом убито.
Вербички волохаті, За нашу Батьківщину

Над ними небо ясне. Наклав він головою.

І сонечко у небі Бабусю я розважу,

Горить, горить, не гасне. Погомоню з старою.


Піду я в крайню хату Віддам їй сонце, небо,

До баби Якилини, Вербички волохаті.

Ані дітей у неї, Нехай весна засяє

Ані рідні-родини. В її самотній хаті!



А. Компанієць


  • Пам'ятаєте казку Ш.Перро «Червона Шапочка»? Яку добру справу робили мати й дочка?

  • Кожна родина бодай раз у рік, на Святий вечір, носить вечерю тим, хто цього потребує. Чи носили ви вечерю? Кому? Як наставляла вас мама? Що було у вашому вузлику? Чи була там ложка? Для чого?

  • Чи давали ви булочки, хліб, цукерки «за спасибі»? Як вам було після цього на душі?

  • Чи вживаєте ви у своїй мові «чарівні слова»? Хто вас навчив цього? Як саме?

НА ДОБРАНІЧ

На добраніч, мої лялечки,

Мої зайчики і ведмедики.

На добраніч, мої котики,




Позаплющуйте свої віченьки

Та позтулюйте свої вустонька.

Ніженьки простягніть, спіть!

(Д. Чередниченко)



І слухняні, і вередики.


  • А як називають вас мами, коли зробите щось добре? А якщо щось погане?

  • Чи є у вас вдома коти, собаки? Як ви до них ставитесь?


ЧОМУ ТИМКО ПОДРЯПАНИЙ

  • Чому це ти подряпаний?
    Юрко Тимка пита.
    Тимко йому відказує:

  • Та я ж купав кота!

  • А я от не подряпаний,
    Хоч теж купав свого...

  • Еге ж, ти не викручував
    І не сушив його!

(Г. Бойко)
(Діти співають пісню на сл. М.Пляцковського, муз. Птічкіна «Не дратуйте собак»).
Казка — джерело виховання доброти. Бо в казці завжди добро перемагає зло.

(Інсценізація казки «Ріпка»).

Так дружно зробимо будь-яке діло.


Вчитель.

Не зобидь старого, ні дитину,

Поділись останнім сухарем.

Тільки раз ми на землі живем...

У могилу не бери провину.

Зло нічого не дає крім зла,

Вмій прощати, як прощає мати.

За добро добром спіши воздати,

— Мудрість завше доброю була.

Витри піт солоний із чола

І трудись, забувши про утому.

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що змогла,

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало.

М. Луків

— Людина формується у дитинстві. Які моральні якості вона набуде тоді, така й буде з неї людина. Сім'я — первинний осередок виховання. Найперший обов'язок батьків — виховати дитину доброю, чемною, порядною, патріотом своєї країни.

«Добре вихована людина — це наша щаслива старість, погано вихована людина — це наше горе, наші сльози, наш біль», — так сказав А.С. Макаренко. І це не заперечно.

Батьки і діти. Вічна проблема. Ми хочемо від своїх чад любові, слухняності, покірливості, розуміння, і так часто самі позбавлені цих почуттів. Невеличка стаття І.Лівегстона Ларнеда не може не зачепити за живе, не змусити задуматись навіть твердосердну людину. Послухайте її.


РОЗКАЯННЯ БАТЬКА

«Послухай, сину. Я промовляю ці слова у той час, коли ти спиш: твоя маленька ручка підкладена під щічку, а кучеряве біляве волосся злиплось на вологому лобі. Я один прокрався у твою кімнату. Кілька хвилин тому, коли я сидів у бібліотеці і читав газету, на мене накотила тяжка хвилина каяття. Я прийшов до твого ліжечка з усвідомленням своєї провини.

Ось про що я думав, сину: я зірвав на тобі свій поганий настрій. Я висварив тебе, коли ти одягався, щоб йти до школи, оскільки ти лише доторкнувся до свого обличчя мокрим рушником. Я вичитав тобі за те, що ти не почистив черевики. Я сердито закричав на тебе, коли ти кинув щось зі свого одягу на підлогу.

За сніданком я також до тебе присікався. Ти розлив чай. Ти жадібно ковтав їжу. Ти поклав лікті на стіл. Ти занадто густо намазав хліб маслом. А потім, коли ти пішов гратися, а я поспішав на потяг, ти обернувся, помахав мені рукою і крикнув: «До побачення, тату!», я ж насупив брови і відповів: «Випрями плечі!».

Потім, в кінці дня, все розпочалося знову. Йдучи дорогою додому, я помітив тебе, коли ти навколішках грався. На твоїх панчохах були дірки. Я принизив тебе перед твоїми товаришами, змусив йти додому поперед себе. Панчохи коштують дорого, і якби ти повинен був купувати їх за власні гроші, то був би акуратнішим! Уяви тільки, сину, що це говорив твій батько!

Пам'ятаєш, як ти увійшов потім до бібліотеки, де я читав, — несміливо, з болем у погляді? Коли я мимохідь поглянув на тебе поверх газети, роздратований, що мені заважають, ти в нерішучості зупинився біля дверей. «Чого тобі?» — різко запитав я.

Ти нічого не відповів, але поривчасто кинувся до мене, обійняв за шию і поцілував. Твої рученята стисли мене з любов'ю, яку Бог вклав у твоє серце, і яку навіть моє зневажливе ставлення не взмозі було висушити. А потім ти пішов, задріботівши ніжками, уверх по східцях.

Так ось, сину, невдовзі після цього, газета вислизнула із моїх рук, і мною заволодів жахливий, огидний страх. Що зі мною зробила звичка? Звичка прискіпуватися, розпікати — такою була нагорода моя тобі за те, що ти маленький хлопчик. Адже не можна сказати, що я не любив тебе, вся річ у тім, що занадто багато очікував від юності і міряв тебе міркою власних років.

А у твоєму характері так багато здорового, прекрасного і широкого. Твоє маленьке серце таке ж велике, як і світанок над далекими пагорбами. Це виявилося у твоєму стихійному пориві, коли ти кинувся до мене, щоб поцілувати перед сном. Я прийшов до твого ліжечка в темряві і, присоромлений, схилив перед тобою коліна!

Це слабка покута. Я знаю, ти не зрозумів би цих речей, якби я тобі сказав усе це, коли прокинешся. Але завтра я буду справжнім батьком! Я буду дружити з тобою, страждати, коли ти страждаєш, і сміятися, коли ти смієшся. Я прикушу свого язика, якщо з нього буде готове злетіти роздратоване слово. Я постійно повторюватиму, як заклинання: «Адже він лише хлопчик, маленький хлопчик!».

Боюсь, що я подумки бачив у тобі дорослого чоловіка. Проте зараз, коли бачу тебе, сину, втомлено зіщуленого у ліжечку, я розумію, що ти ще дитина. Ще вчора ти був на руках у матері, і голівка твоя лежала на її плечі. Я вимагав від тебе багато, надто багато».
— Закінчуючи нашу зустріч, хочу вам усім побажати: нехай промениться доброта у ваших очах, а із серця струменить співчуття, милосердя, повага до людей, живіть так, щоб легше жилося поруч із вами. Сійте у душах наших дітей зерна доброти, і проростуть вони вам урожайною нивою.
ТВОРИ ДОБРО!

Ти добро лиш твори повсюди.

Хай тепло твої повнять груди:

Ти посій і доглянь пшеницю,

Ти вкопай і почисть криницю.

Волю дай, нагодуй пташину,

Приласкай і навчи дитину.

Бо людина у цьому світі



Лиш добро повинна творити!

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка