Н. К. Мар'євич, Викладач Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. М. Грушевського



Скачати 116.77 Kb.
Дата конвертації28.02.2019
Розмір116.77 Kb.

Мар’євич Н. ПЕДАГОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ МУЗИЧНО-ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ //Відродження: Науково-методичний вісник. Випуск №4. Вінниця: ПП “Поліграфічний центр “Фенікс”. ДІВП ВАТ “Інфракон -1”, 2007.-Вип.4.-С.171-173.

Н.К. Мар'євич,

Викладач Барського гуманітарно-педагогічного


коледжу ім. М.Грушевського
Педагогічне значення та особливості організації музично-ігрової діяльності молодших школярів
Демократичні тенденції соціального розвитку України зумовили зміни цілей і цінностей розвитку освіти. Гуманістичне ставлення школи неможливе без актуалізації внутрішнього потенціалу учнів у процесі тих діяльностей, які природно забезпечують саморозвиток дитячої особистості. Зорієнтована на дитину чотирирічна початкова освіта прагне цілеспрямовано використовувати гру у навчально-виховному процесі, оскільки вона має великий педагогічний потенціал і найбільшою мірою створює для учнів атмосферу психічного комфорту [7, 5].

У суспільстві склалися два підходи до керівництва дитячими іграми: стихійний і педагогічно упорядкований. Як стверджує канд. пед. наук

Н. В. Кудикіна “педагогічне керівництво ігровою діяльністю – це спосіб досягнення мети навчально-виховного процесу шляхом цілеспрямованого застосування системи педагогічних прийомів, адекватних особливостям конкретної гри та спрямований на гармонізацію взаємодії в системі педагог-учень через задоволення актуальних потреб дитини і реалізацію її особистого потенціалу. За таких умов ігрова діяльність реалізується як педагогічний метод” [13, 35].

Гра - єдиний вид діяльності, коли процесові надається більше значення, ніж результатові. Мотив гри полягає в самому процесі, який слугує результатом, а результат - проміжною ланкою процесу. Відповідно до психолого-фізіологічних особливостей свого віку, молодші школярі постійно відчувають потребу в грі, ігровому спілкуванні. Здійснити самокорекцію та самовдосконалення своєї поведінки в спілкуванні з оточенням школярі можуть, якщо отримають об'єктивні уявлення про своєрідність власної особистості. У цьому аспекті найбільш значущою діяльністю для них стає гра.

В процесі дефінітивного аналізу констатуємо той факт, що енциклопедична та довідникова література з психології та педагогіки приділяє належну увагу феномену гри і детально опрацьовує поняття "гра", "ігрова діяльність". Зокрема, психологічний словник тлумачить ігрову діяльність як різновид діяльності, переважно властивої дітям. Порівнюючи ігрову і трудову діяльність, словник розрізняє їх за значущістю кінцевого результату (в трудовій діяльності - конкретний продукт праці, а в ігровій - суб'єктивне вдоволення від самого процесу гри). Втім це не применшує роль гри в житті дитини. Навпаки, гра, завдяки своїй емоціогенності, перетворюється на важливий фактор пізнання дітьми навколишнього світу, освоєння рольових функцій у групі, загального розвитку психічних процесів. З погляду соціальної і педагогічної психології, головне соціально-педагогічне навантаження ігрової діяльності - стати процесом соціалізації дитини, засобом підготовки її до майбутнього дорослого життя, входження у соціальні ролі, оволодіння соціальним досвідом людства [2 , 66].

Велика увага суті і функціям ігрової діяльності приділена в педагогічній довідниковій літературі. Зокрема в Українському педагогічному словнику гра характеризується як форма вільного самовияву людини, яка передбачає реальну відкритість світові можливого й розгортається або у вигляді змагання, або у вигляді зображення (виконання, репрезентації) якихось ситуацій, смислів, станів. Рольову ж гру словник тлумачить як школу довільної поведінки й діяльності, властивої поведінці й діяльності дорослих [5, 73].

Феномен гри протягом усієї історії людства привертав до себе увагу визначних мислителів (Я.А.Коменський, Дж.Локк, Й.Г.Песталоцці, Ф.Фребель, Ф.Шіллер та ін.). Зарубіжна педагогіка, психологія, культурологія (В.Акслайн, Ф.Бонтейдайк, В.Вундт, К.Гросс, К.Левін, Д.Мід, М.Монтессорі, Д.Селлі, Г.Спенсер, З.Фрейд, Й.Хейзинга) активно досліджувала соціально-психологічну роль та культурно-функціональне поле гри. Плідні думки про гру як метод навчання і виховання знаходимо у науковій спадщині П.Блонського, П.Каптерева, Я.Корчака, А. Макаренка, С.Русової, В.Сороки-Росинського, В.Сухомлинського, К.Ушинського та ін.). Глибоке розуміння ігрової діяльності започатковане у працях відомих вітчизняних психологів Л. Виготського, О.Запорожця, В.Зіньковського, Д. Ельконіна, О.МЛеонтьєва, С.Рубінштейна, Б.Теплова.

У творчому доробку педагогів, які досліджують проблеми гуманізації та гуманітаризації початкової освіти, знаходимо методичні прийоми ефективного застосування гри як авктивізатора мотивації дитячої діяльності (Н.Бібік, В.Бондар, М.Ващенко, І.Ґудзик, Н.Кудикіна, Н.Підгорна, О.Савченко, Г. Тарасенко, В.Тименко та ін.) [13, 7].

Потрібно підкреслили, що наукова думка завжди високо оцінювала педагогічний смисл ігрової діяльності. Дослідники ніколи не вважали її забавкою, а схилялися до думки, що гра - це дитина праці ( В.Вундт). Саме в ній дитина поступово вчиться цінувати свою діяльність як джерело насолоди. Крім того, справжня гра з її емоційно-естетичним ефектом притаманна лише людям з вираженими моральними установками. Відповідно людина грає лише тоді, коли вона в повному значенні слова є людиною, а людиною вона буває лише тоді, коли грає (Ф.Шіллер). Рольова ж гра допомагає дитині перетворити себе та предмети, що її оточують, перейти у вигаданий світ і знайти смисл існування в реальному вимірі (Д.Селлі). Датський історик, філософ культури, професор Гроніченського, Лейденського (1905-1915 рр. ) університетів Йоган Хейзинга вважав музику найвищою формою гри. Творчі пошуки культуролога були найбільшою мірою зосереджені на дослідженні форм співвідношення і мислення у пізньому Середньовіччі та філософському аналізі проблем гри.

У трактаті “Homo Ludens” (“Людина граюча” 1938 р.) Й. Хейзинг обґрунтував наскрізне значення гри у розвитку основних культурних форм людства – не лише у мистецтві, а й філософії, науці, політиці, юриспруденції, військовому ремеслі. Філософ демонструє неможливість редукції буттєвого феномена гри до фактів пізнавального і психічного життя, а також виявляє визначну роль гри в людській історії [32, 109].

Ми дотримуємось підходу Й. Хейзинга до гри як сфери культури. На його думку, гра – це довільна діяльність, яка відображає ставлення людини до світу, до самої себе, має мету – передбачення ситуації спілкування.

Особливе значення набуває гра для дітей молодшого шкільного віку. Вони так само люблять гратися, як і дошкільники. Втім гра для молодшого школяра дає неоціненний матеріал для подальшого розвитку сенсорного апарату та мислитель них процесів. Переосмислюючи досвід роботи з шестилітніми учнями, відомий педагог Ш.Амонашвілі характеризує цей вік як найбільш сприятливий (сенситивний) для розумового розвитку дитини, акцентує увагу на таких його особливостях, як недостатність соціально-морального й пізнавального досвіду, зростання актуальних потреб, та імпульсивна активність, нестримне прагнення до ігрової діяльності [1,16-17]. Тому позбавляти молодшого школяра гри неприпустимо.

Дослідники одностайно відзначають багатофункціональну природу гри. Серед її провідних функцій: коригуюча, діагностична; навчально-пізнавальна; адаптаційна; збагачення емоційно-почуттєвої сфери; забезпечення основ здоров'я; мотиваційна; розвивальна. У педагогічній літературі зафіксовано також багато спроб систематизувати ігри та визначити структурну модель ігрової діяльності. Нам імпонує своєю чіткістю класифікація Н.Кудикіної, яка розподіляє ігри на дві великі групи: творчі та ігри за правилами. Зазначений підхід Н.Кудикіна ґрунтує на аналізі досліджень Л.Виготського та О.Леонтьєва. До творчих ігор відносять: сюжетно-рольові; конструктивно-будівельні; ігри-драматизації; ігри з елементами праці; ігри-фантазування. Ігри за правилами мають такі різновиди: дидактичні; пізнавальні; рухливі; спортивні; хороводи; народні; інтелектуальні, комп'ютерні; ігри-розваги [13,46].

Окреслюючи методичні вимоги до організації дитячих ігор, потрібно пам'ятати, що дітей молодшого шкільного віку відзначає велика рухова активність, яскрава емоційність реакцій, бажання фантазувати. Ці риси знаходять своє позитивне втілення в ігровій діяльності, яка поєднує і трудову, і навчальну, і комунікативну складову. Під час організації гри треба враховувати наступні моменти:

• Гра є добровільною діяльністю і не припускає примусу;

• Тривалість гри не може бути занадто довгою;

• Варто залучити до гри всіх дітей класу;

• Потрібно вдумливо розподілити рольові функції між учасниками гри.

Серед ігор, які педагог пропонує дітям молодшого шкільного віку, особливе місце посідають музичні ігри. їхня особливість обумовлена тим, що під час музично-ігрової діяльності легше подолати розбіжності між почуттями, думкою і дією. В таких іграх відбувається могутній розвиток емоційно-почуттєвої сфери молодших школярів. На думку видатного українського педагога В. Сухомлинського, музика є могутнім засобом самовиховання. Досвід "школи радості", створеної В.Сухомлинським, переконує в тому, що тільки у ранньому дитинстві крізь сприймання краси музичного твору дитина відчуває багатогранні відтінки людських почуттів, у неї відбувається зростання культури, яке неможливе забезпечити ніякими іншими засобами [29, 60-62 ].

Музичні ігри активно розвивають музично-естетичний потенціал дитини. Засоби засвоєння музичного досвіду разом із здібностями до музичної діяльності становлять її музикальність. На думку Б.Теплова, музичні здібності - це, по-перше, здатність емоційно переживати й розрізняти функції, тобто ладове відчуття; по-друге, довільно користуватися слуховими уявленнями; по-третє, активно (рухливо) переживати музику, тобто відчувати її ритм [30, 51].

Ігрова діяльність розглядається в філософії, педагогіці та психології як виховний фактор, який створює умови для формування цінностей орієнтації.

З огляду психологів приваблююча сила гри полягає у гармонійному навантажені енергією та інформацією почуттів, уяви, мислення, тому енергетичне піднесення, веселий настрій, захоплення, зустріч з невідомим – обов’язкові компоненти гри.

Академік С. Д. Максименко в підручнику “Загальна психологія” зазначає, що “зміст гри вчить дітей культурі бажань і потреб, культурі дії, прагнення доводити розпочату справу, виконувати мету. Правила гри формують моральність, ведуть до саморегуляції оцінки. Предмет гри завжди конкретний у руках дитини, яким вона маніпулює. Продукт гри сприймається дитиною. Привабливість гри в тому, що вона насичена почуттями, потужною роботою уяви, активністю ділового мислення” [17, 525].

Однією з правдивих сфер ігрової діяльності являється мистецтво, де музика займає значне місце, так як вона є найвищою формою гри.

Музично-ігрова діяльність могутньо впливає на розвиток творчих здібностей учня та загальну креативність його мислення та поведінки. Розвиваючи творчий потенціал дітей, потрібно домагатися виразної передачі у музично-ігровій формі різних казкових образів, імпровізувати оригінальні поспівки з використанням ритмічних рухів, створювати танцювальні рухи під час інсценування пісні. Доречно зазначити, що в методичній літературі описано різні музичні ігри, які пропонуються з метою поліпшення навчання й розвитку дітей, а також виховання дружніх стосунків молодших школярів. Так, Є. Печерська звертає увагу на реалізацію різних функцій кожної гри (навчальної, розливальної, виховної)шляхом складання з таких етапів: [8, 25-27]


  1. Ознайомчий. Мета цього етапу – допомагати дітям краще довідатись одне про одного, ознайомити їх з моральними нормами та правилами поведінки, послабити психологічне напруження в класі. ( Гра “В кого сьогодні гарний слух ?”).

  2. Емоційно-активізуючий. Мета цього етапу – формувати вміння передавати свої емоції та розуміти емоційний стан співрозмовника. (Гра “Три подружки”).

  3. Колективістичний. Мета цього етапу – виховувати риси колективізму, організованість, доброзичливі стосунки. (Гра “День народження”).

Частково використавши досвід роботи М. І. Чистякові та Н. Гоголь,

Р. Дверій, Ю. О. Поплавської та О. Гумінської, нами було модифіковано методичні рекомендації, щодо реалізації поліфункціональності музично - ігрової діяльності.


Добираючи ігри до уроків музики, вчитель має віддавати пріоритет не загальнорухливим, а музично-хореографічним. Звуки музики, організовані ритмічно, здатні передавати заряд енергії і в цьому виявляється їх значна сила, яку не варто ігнорувати в початковій школі. Танцювальні рухи під час сприймання або виконання музичних творів значно підсилюють емоційність реакції молодшого школяра на музичний образ.

Використання гри на уроці музики допоможе забезпечити ґрунтовне засвоєння учнями основ музичної грамоти, що є одним із найбільш складних аспектів музичного виховання. Це можна пояснити тим, що вивчення та засвоєння нових музичних термінів, елементів нотної грамоти, відомостей про композиторів та їх твори – складний процес, який вимагає від школяра стійкої уваги, концентрації зусиль, емоційних та інтелектуальних затрат. Автор посібника “Методика навчання музичної грамоти в початковій школі” Ю. О. Поплавська наголошує на необхідності використання на уроках музики музично-дидактичних ігор. Музично-дидактичні ігри можна поділити за таким принципом:



  • музично-дидактичні ігри, які сприяють формуванню конкретних музично-слухових уявлень про елементи музичної мови ( мелодію, лад, ритм, тембр, динаміку тощо). До таких ігор слід віднести музично-дидактичні ігри: “Луна”, “Дощик”, “Ланцюжок”, “Хто співає?”.

  • музично-дидактичні, в процесі яких закріплюються відомості про нотну грамоту (назви звуків, запис нот на нотоносці, тривалості звуків, знаки альтерації тощо). Наприклад: “Рибалка-музикант”, “Музична математика”, “музичне лото”, “Мелодійне лото”.

  • музично-дидактичні ігри, у процесі яких засвоюються та поповнюються знання про музичні твори та творчість композиторів. Наприклад: “Відгадай мелодію”, “Музична галерея”, “Музичні терміни”, “Три кити” [27, 58].

Методист Львівського ОІППО Р. Дверій пропонує розмаїття музично-дидактичних ігор з метою вивчення, повторення та закріплення навчального матеріалу. Пропонуємо деякі з них.

Музично-дидактична гра “Співаємо з нот”


Написати на дошці літери Д Р М Ф З Л С Д – скорочений запис назв нот. Переводячи указку із літери на літеру, співати з учнями нескладні мелодії.

Музично-дидактична гра “Спів зовнішній та внутрішній”

Навчившись співати зовнішньо (голосом), учні вчаться співати її внутрішньо (подумки). При цьому вчитель показує однією пульсацією долей, а іншою переводить учнів зі співу на спів внутрішній.



Музично-дидактична гра “Годинникова майстерня”

Учитель ділить клас на три групи. Кожна група імітує голосом хід одного з годинників – великого (він іде чвертками – та та), середнього (йде вісімками – ті ті ті ті ), маленького (шістнадцятими – туку туку туку туку). Годинниковий майстер перевіряє годинники – запускає їх хід та зупиняє. Гру можна ускладнити, поділивши клас на шість груп, запропонувавши великому годиннику дзвонити чвертками ( бам – бам – 1-2 групи), середньому (3-4 групи - дінь дінь дінь дінь), маленькому ( 5-6 групи – одним довгим звуком дззззз).

В ігровій формі можна проводити як окремі етапи уроку музики, так і весь урок. Наприклад, О.Гумінська до кожної теми уроку, окремого виду діяльності пропонує придумати музичну гру. Для її створення потрібні винахідливість і фантазія. Завдання гри - сприяти активному розвитку музичних здібностей учнів, допомагати засвоєнню музично-дидактичного матеріалу. Пропонуємо приклади музичних ігор на уроках музики в початкових класах:

- Актуалізація опорних знань, гра:



"Вартові казкового королівства". Учитель оголошує на тому, що король та королева казкового королівства запрошують на бал. Усі хочуть на нього потрапити. А перепусткою є відповіді на запитання двох вартових, що стоять на вході до королівства. Основою питань є теми уроків ( творчість композитора чи теоретичний матеріал).

- Вокально-хорові навички, гра:

" Спіймаємо в долоньки". Застосовується для розширення діапазону емоційно-образних характеристик музичних творів. Після прослуховування творів учитель описує характер, спеціально називаючи неправильні слова. Учні повинні " зловити" правильні слова характеристики даного твору.

- Музична грамота, гра:



"Музична рибалка" ("Збираємо квіти") - музичні терміни записуються на вирізаних із паперу рибках (квітах). Учні ловлять рибу ( збирають квіти), пояснюють терміни. Хто не може пояснити, кидає рибку назад в озеро. Кращий той, хто наловив більше риби ( назбирав більше квітів).

- Хоровий спів, гра:



"Живий рояль" . Застосовується для гри під час вивчення ступенів ладу, поділяються на три групи, за кожною з них закріплюється один зі ступенів, а учитель вказує на них по черзі. Групи відтворюють свої звуки.

- Слухання музики, гра:



"Музичний живопис". Застосовується з метою поліхудожнього розвитку дітей. На "живописних полотнах" учні створюють графічні образи пісень, прослуханих музичних творів тощо [6, 54].

Таким чином, використання музично-ігрової діяльності у навчально-виховному процесі початкової школи є напрочуд корисним. Розвивально - виховний потенціал музично-ігрової діяльності молодших школярів полягає в тому, що в таких іграх карбується творчий досвід сприйняття і перетворення світу за законами моральності і краси.


Література:

1. Аникеева Н.П. Воспитание игрой: Книга для учителя. - М: Просвещение, 1987.

2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997.

3. Зльконин Д.Б. Психология игрьі. - М: Педгогика,1978.

4. Ждан А.Н. История психологии от античности до наших дней. - М.: Изд-воМГУ,1990.

5. Коменский Я.А. Избранньїе педагогические сочинения. - М., 1982. -Т.1.

6. Песталоцци И.Г. Избранньїе педагогические произведения: В 3-х т. -М., 1961. -Т. 1.

7. Психологический словарь. - М: Педагогика - прес, 1996.

8. Философский словарь. - М: Изд-во политической литературьі,1980.

9. Ярошевский М.Г. История психологии. От античности до середини X века: Учебное пособие для вьісших учебньїх заведений. — М.: Издательский центр «Академия», 1997.

10. Ярошевский М.Г. История психологии. - М.: Мьісль, 1976.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка