Морське право



Сторінка33/33
Дата конвертації23.10.2017
Розмір1.62 Mb.
ТипРегламент
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33

Міжнародний орган з морського дна: правовий статус, структура та основні повноваження.


МІЖНАРОДНИЙ ОРГАН З МОРСЬКОГО ДНА - (International Seabed Authority) — міжнар. міжурядова організація. Утв. 1994 державами — учасницями Конвенції ООН по морському праву 1982. Має статус спостерігача в ГА ООН. Відповідальний за організацію та контроль за діяльністю держав у міжнародному районі морського дна. Станом на 2000 членами М. о. з м. д. є 132 д-ви. Україна з 1995 — тимчасовий, а від серпня 1999 — пост, член організації.

Разом з Міжнародним трибуналом з морського права та Комісією з питань кордонів континентального шельфу М. о. з м. д. є інституц. механізмом з широкими повноваженнями у сфері освоєння ресурсів мор. дна за межами дії нац. юрисдикції, пром. розробки сировинних запасів глибоковод. районів дна Світового ок., основу яких становлять руди кольорових металів у вигляді поліметал, конкрецій. Кер. органи — асамблея, рада та секретаріат на чолі з ген. секретарем. Діють також юридична і технічна комісії, фін. комітет. Асамблея є вищим органом і складається з усіх членів М. о. з м. д., кожен з яких має один голос. Вона скликається на щорічні сесії ген. секретарем на пропозицію ради або більшості членів ради. Асамблея визначає заг. політику організації, обирає членів ради і ген. секретаря, засновує допоміжні органи, встановлює внески держав-членів в адм. бюджет і затверджує бюджет М. о. з м. д., призупиняє членство в органі; обирає з членів Міжнар. трибуналу з мор. права членів Камери по спорах з питань морського дна тощо.

Рада М. о. з м. д. займається всіма важливими питаннями розробки мін. ресурсів мор. дна, розвитку співробітництва держав у цій галузі. Вона складається з 36 членів, які обираються асамблеєю на 4-річний строк з представників держав — учасниць Конвенції 1982 (4 члени від держав — найб. імпортерів сировин, товарів, що видобуваються у районі; 4 — від найб. експортерів корисних копалин у районі мор. дна; 4 — від держав-учасниць, чий внесок у підготовку і здійснення діяльності в районі мор. дна є найвагомішим; 6 — від держав, шо розвиваються, і ще 18 — за принципом справедливого геогр. розподілу місць у раді). Перші вибори відбулися у 1996. Тоді ж до складу ради було обрано Україну. Представник України бере участь у роботі юридичної і технічної комісій. Рада контролює і координує виконання Конвенції 1982 стосовно району мор. дна та його ресурсів; подає асамблеї список кандидатів для обрання ген. секретаря; від імені М. о. з м. д. та в межах своїх повноважень укладає з ООН та ін. міжнар. міжурядовими організаціями угоди; подає асамблеї щорічні (та спеціальні — на запит асамблеї) доповіді; вносить асамблеї (на основі висновків Камери по спорах) рекомендації стосовно призупинення пільг і прав, пов'язаних з членством, за грубі і системат. порушення положень Конвенції 1982 тощо. Секретаріат складається з ген. секретаря і персоналу (кваліфікованих наук., тех. та ін. співробітників), членів якого призначає ген. секретар. Ген. секретар — головна адм. особа органу. Він подає асамблеї щоріч. доповідь про роботу організації. М. о. з м. д. розробив проекти ряду спец, міжнар. документів з питань реалізації принципів і норм Конвенції 1982 стосовно експлуатації мін. ресурсів мор. дна. Серед них — Статут з розробки морського дна (т. з. Гірничий кодекс) і Настанови щодо оцінки впливу на навколишнє середовище у результаті розробки поліметал, конкрецій.

Під егідою М. о. з м. д. проводяться міжнар. семінари з актуальних питань розвитку сучас. технологій видобутку мін. ресурсів. Він є координатором міжнар. навч. програм з підготовки фахівців у відповідній гадузі та їх стажування. Роб. мова — англійська. Місцеперебування — м. Кінгстон (Ямайка).



  1. Комісія з питань континентального шельфу: правовий статус, структура та основні повноваження.


КОМІСІЯ З ПИТАНЬ КОРДОНІВ КОНТИНЕНТАЛЬНОГО ШЕЛЬФУ - (Commission on the Limits of the Continental Shelf) — допоміж. орган ООН. Утв. 1997 державами — учасницями Конвенції ООН по морському праву 1982 відповідно до установчих положень Додатку II до цього документа. Покликана сприяти реалізації положень Конвенції 1982 щодо встановлення зовн. кордонів континентального шельфу за межами 200 мор. миль, що відлічуються від вихідних ліній територіального моря. Складається з 21 члена, які є експертами в галузі геології, геофізики або гідрографії й обираються нарадою держав — учасниць Конвенції за геогр. принципом представництва строком на 5 років. Сесії Комісії проводяться двічі на рік. Уповноважена розглядати подання від прибереж, держав у випадках, коли такі д-ви мають намір встановити кордони конт. шельфу поза межею 200-мильної зони, та надавати їм відповідні рекомендації. У травні 1998 на своїй 5-й сесії К. з п. к. к. ш. прийняла Науково-технічні настанови, мета яких — допомогти прибереж, д-вам у підготовці подань щодо встановлення зовн. межі конт. шельфу. Кордони конт. шельфу, встановлені прибереж, д-вами за погодженням з Комісією, вважаються остаточними. Комісія займається також підготовкою ін. док-тів у межах своїх повноважень, зокрема правил розгляду подань від прибереж, держав у випадках тер. спорів і спорів щодо делімітації кордонів тощо. Місцеперебування — м. Нью-Йорк (США).

  1. Міжурядова океанографічна комісія ЮНЕСКО: історія створення, структура, основні повноваження


Міжурядова океанографічна комісія (МОК) ЮНЕСКО була створена у 1960 році в рамках ЮНЕСКО.

У відповідності до Статуту МОК метою Комісії є сприяння міжнародній співпраці та координації програм, що стосуються досліджень, служб та укріплення потенціалу в інтересах розширення знань про природу та ресурси океану, прибережних районів, а також використання цих знань для удосконалення управління, забезпечення стійкого розвитку, охорони морського середовища та полегшення процесів прийняття рішень її державами-членами.

Програми міжнародного співробітництва МОК включають: вивчення ролі океану в зміні клімату, оцінку стану морського середовища, створення Глобальної системи спостережень за океаном, розвиток служб оповіщення про цунамі та міжнародного обміну океанографічними даними та інформацією, мапування дна Світового океану, співробітництво у сфері підготовки та навчання спеціалістів в області морських наук, включаючи «плавні університети» та кафедри МОК ЮНЕСКО. Керівними органами МОК є Асамблея та Виконавча рада. Секретаріат МОК розташовується у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі.

У 2006 році членами МОК являлись 136 держав. У діяльності МОК приймають участь провідні національні урядові моревідомчі організації та науково-дослідницькі інститути держав-членів МОК. В рамках ЮНЕСКО МОК визнана органом з функціональною автономією. В рамках Конвенції ООН по морському праву МОК признана в якості «компетентної міжнародної організації в області морських досліджень та передачі морської технології». ООН визнала МОК в якості ключової організації системи ООН в області морських наук та служб. Багато програм МОК здійснюються спільно з іншими міжнародними організаціями системи ООН (ВМО, ММО, ФАО, ЮНЕП, МАГАТЕ), а також МГО, МСНС, СКОР, МСИМ, ПАЙСИС, МКНИСМ та інші. Зростаюча роль МОК у рішенні глобальних проблем сучасності була відмічена Конференцією ООН по навколишньому середовищу та розвитку (Ріо,1992 рік) та Всесвітнім самітом по стійкому розвитку (Йоханесбург, 2002 г.).



  1. Система забезпечення безпеки мореплавства в Україні


Безпека судноплавства є станом збереження (захищеності) людського здоров’я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах; відсутністю непростимого ризику, пов’язаного з загибеллю або травмуванням людей, заподіянням шкоди довкіллю або матеріальних збитків

Система управління безпекою судноплавства охоплює:

захист людини - захист її життя, здоров'я, майна, її прав щодо використання територіального моря, внутрішніх вод та інших водойм загального користування для праці, відпочинку, спорту, використання водних ресурсів, у тому числі і для судноплавства;

захист довкілля - його захист від негативного впливу судноплавства;

судна - їх стан, умови плавання та перебування на них людини;

водні шляхи - їх придатність до використання, умови плавання ними;

берегові об'єкти - їх відповідність стандартам безпеки судноплавства, готовність і надійність.

  1. Нормативно-правова база забезпечення безпеки мореплавства в Україні.


Управління безпекою судноплавства на морському транспорті врегульоване Положенням про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті (далі за текстом - СУБС МРТ), затв. наказом Мінтрансу України від 20.11.2003 р. N 904.

СУБС МРТ - сукупність організаційної структури, діяльності та відповідних ресурсів і методів для формування, здійснення, аналізу і актуалізації державної політики в галузі БС на МРТ;

Управління БС на МРТ - система планомірних і цілеспрямованих заходів, у тому числі підготовка, прийняття та реалізація на МРТ управлінських рішень, спрямованих на забезпечення БС.

Управління БС на МРТ має забезпечувати виявлення та оцінку факторів, що впливають на рівень безпеки, включаючи фактори ризику, підготовку, прийняття та реалізацію управлінських рішень, спрямованих на забезпечення належного рівня БС.

Комплексне управління безпекою транспорту здійснювали до 2010 р. Міністерство транспорту України, потім Міністерство транспорту та зв'язку України, а відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 р. N 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" - Міністерство інфраструктури України. Управління БС на МРТ здійснює Державна служба морського і річкового транспорту (Укрморрічфлот). Управління БС на підприємстві, в установі, організації МРТ здійснює керівник підприємства, установи, організації. Управління БС на судні здійснює капітан судна (судноводій).


  1. Норми Кодексу торговельного мореплавства України про забезпечення безпеки мореплавства.


Згідно зі ст. 75 КТМ Стаття 75. Функції морського порту щодо забезпечення безпеки мореплавства

Для забезпечення безпеки мореплавства на морські порти покладається здійснення таких функцій:

1) забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден;

2) утримання у справному стані гідротехнічних споруд, засобів зв'язку та електрорадіонавігації, що перебувають у володінні порту;

3) утримання у справному стані засобів навігаційного устаткування на підхідних каналах і акваторії порту;

4) контроль і підтримання оголошених глибин;

5) визначення районів обов'язкового використання буксирів;

6) забезпечення виконання вимог чинного законодавства України щодо охорони навколишнього природного середовища;

7) подання допомоги потерпілим;

8) вжиття ефективних заходів для прийняття з суден забруднених і стічних вод (для нафтоперевантажувальних портів - також вод, що містять нафту), сміття та інших речовин, шкідливих для навколишнього природного середовища і здоров'я людини, а також зменшення обсягів утворення та для знешкодження, переробки, безпечного складування або захоронення виробничих, побутових та інших відходів Згідно Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затвердженого наказом Мінтрансу України 20.11.2003 р. N 904, безпека судноплавства - це стан збереження (захищеності) людського здоров'я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах; відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з загибеллю або травмуванням людей, заподіянням шкоди довкіллю або матеріальних збитків. Вимоги безпеки судноплавства - це вимоги, встановлені чинним законодавством України (включаючи її міжнародні договори), виконання яких на морському і річковому транспорті дозволяє йому функціонувати без надмірного ризику для життя і здоров'я людей, довкілля і схоронності майна.

Всі перелічені функції прагнуть спільної мети та залежно від об'єкта спрямування можуть бути розподілені по групах. Спільною метою функцій є забезпечення виконання вимог чинного законодавства України щодо безпеки судноплавства. Зазначимо на групи функцій:

1) технічно-технологічні функції - це функції, пов'язані з дотриманням законодавства щодо техніко-технологічних процесів під час організації та здійснення портової діяльності:

А) забезпечення безпечного руху в портових водах;

Б) забезпечення безпечної стоянки та обробки суден;

В) утримання у справному стані гідротехнічних споруд, засобів зв'язку і електрорадіонавігації, що перебувають у володінні порту;

Г) утримання у справному стані засобів навігаційного устаткування на підхідних каналах і акваторії порту;

Д) контроль і підтримання оголошених глибин;

Є) визначення районів обов'язкового використання буксирів;

2) функції щодо захисту людського життя і здоров'я - це функції, спрямовані на запобігання ризику життя і здоров'я людей:

А) надання допомоги потерпілим;

Б) вжиття ефективних заходів для прийняття з суден забруднених і стічних вод (для нафтоперевантажувальних портів також вод, що містять нафту), сміття та інших речовин, шкідливих для навколишнього природного середовища і здоров'я людини, а також зменшення обсягів утворення та для знешкодження, переробки, безпечного складування або захоронення виробничих, побутових та інших відходів;

3) функції щодо захисту довкілля - функції спрямовані на забезпечення виконання вимог чинного законодавства України щодо охорони навколишнього природного середовища.



  1. Система органів із забезпечення безпеки мореплавства в Україні.


Безпека судноплавства є станом збереження (захищеності) людського здоров’я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах; відсутністю непростимого ризику, пов’язаного з загибеллю або травмуванням людей, заподіянням шкоди довкіллю або матеріальних збитків

Система управління безпекою судноплавства охоплює:

захист людини - захист її життя, здоров'я, майна, її прав щодо використання територіального моря, внутрішніх вод та інших водойм загального користування для праці, відпочинку, спорту, використання водних ресурсів, у тому числі і для судноплавства;

захист довкілля - його захист від негативного впливу судноплавства;

судна - їх стан, умови плавання та перебування на них людини;

водні шляхи - їх придатність до використання, умови плавання ними;

берегові об'єкти - їх відповідність стандартам безпеки судноплавства, готовність і надійність.

Управління безпекою судноплавства (БС) на морському і річковому транспорті здійснює Державний департамент морського і річкового транспорту (Укрморрічфлот). Управління БС на підприємстві, в установі, організації морського і річкового транспорту здійснює керівник підприємства, установи, організації. Управління БС на судні здійснює капітан судна (судноводій).

Головною метою системи управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті є забезпечення безпечного функціонування морського і річкового транспорту і попередження аварійних подій.

До контрольно-наглядових органів на морському і річковому транспорті належать Держфлотінспекція; державне підприємство «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України», Державне підприємство «Агентство морської безпеки», інспекції державного портового нагляду на чолі з капітанами морських портів; Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків; Інспекція Головного державного реєстратора флоту України

Головна державна інспекція України з безпеки судноплавства (Держфлотінспекція України) створюється для здійснення державного нагляду за безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті та підпорядковується Мінтрансзв'язку.

Основними завданнями Держфлотінспекції є:

- здійснення державного нагляду за безпекою судноплавства у морських і річкових портах, територіальному морі, внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах, а також на суднах, що плавають під Державним Прапором України;

- контроль додержання законодавства і міжнародних договорів України з безпеки судноплавства та здійснення заходів щодо запобігання забрудненню довкілля із суден;

- здійснення за дорученням Мінтрансу заходів щодо імплементації міжнародних договорів України з питань безпеки судноплавства та запобігання забрудненню довкілля із суден.

Держфлотінспекцію очолює начальник. Він призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Мінтрансу.

Держфлотінспекція знаходиться в м. Одесі. її структурні підрозділи можуть знаходитися в інших містах країни.

функції морського порту щодо забезпечення безпеки мореплавства визначаються Кодексом торговельного мореплавства України.

Державний нагляд за мореплавством у порту здійснює капітан морського торговельного (морського рибного) порту, який підпорядкований Міністерству транспорту України (Міністерству рибного господарства України) і очолює Інспекцію державного портового нагляду.

Інспекція державного портового нагляду створюється Міністерством транспорту України (Міністерством рибного господарства України) і діє відповідно до Положення про інспекцію державного портового нагляду.

Управління судами, вжиття всіх необхідних заходів щодо забезпечення безпеки плавання, попередження забруднення морського середовища, підтримання порядку покладається на капітана судна.

  1. Протиправна діяльність на морі. Протидія піратству.


Піратство як злочин міжнародного характеру здавна було визнано світовим співтовариством у якості звичайної норми міжнародного права через його особливу небезпеку для міжнародного морського судноплавства.

морське піратство (його об’єктивна сторона) здійснюється з використанням озброєного чи неозброєного судна для:

1) захоплення морського чи річкового судна;

2) застосування насильства щодо екіпажу чи пасажирів судна;

3) пограбування екіпажу чи пасажирів судна;

4) інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів певного судна9



Правовим підґрунтям протидії піратству є Женевська конвенція про відкрите море 1958 р.; Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства 1988 р.; Конвенція ООН з морського права 1982 р. Тобто піратство віднесено до так званих «конвенційних складів» злочинів, передбачених однойменними документами, що зобов’язують держав-учасниць упроваджувати відповідні норми у своє національне кримінальне право та, відповідно, у випадку їх учинення виносити вироки відповідно до національного закону про кримінальну відповідальність. Згідно з названими документами, піратством визнається будь-який протиправний акт насилля, затримання чи грабежу, вчинюваний із особистими цілями екіпажем або пасажирами якого-небудь приватного судна або літального апарату і спрямований – у відкритому морі чи в іншому місці поза юрисдикцією жодної з держав – проти іншого судна чи літального апарату або проти осіб та майна, які перебувають на їх борту.

В рамках ІМО 10 березня 1988 р. було розроблено і прийнято Конвенцію з боротьби з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства, одночасно і у зв’язку з нею був прийнятий Протокол про боротьбу з незаконним актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі. В преамбулі Конвенції зазначено, що такі акти загрожують безпеці людей та майна, серйозно порушуючи морські сполучення та підриваючи віру народів світу в безпечність морського судноплавства. Згідно зі ст.3, будь-яка особа вчиняє злочин, якщо вона незаконно і навмисно: 1) захоплює судно чи здійснює контроль над ним шляхом застосування сили, погрози її застосування чи іншої форми залякування; 2) поміщує на борту судна пристрій чи речовину, які можуть зруйнувати судно, завдати йому пошкоджень, що загрожують чи можуть загрожувати його безпечному плаванню; 3) руйнує морське навігаційне обладнання, заподіює йому серйозних пошкоджень чи створює серйозні перешкоди його експлуатації, якщо це може загрожувати безпечному плаванню судна; 4) спричиняє поранення будь-якої особі чи вбиває її у зв’язку з учиненням чи спробою вчинення якого-небудь із вказаних злочинів

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка