Морське право



Сторінка25/33
Дата конвертації23.10.2017
Розмір1.62 Mb.
ТипРегламент
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   33

Види контролю судна при здійсненні стоянки в порту та завантаженні вантажу.


У відповідності до вимог Конвенції по морському праву 1982 року кожна держава приймає у відношенні суден, що плавають під її прапором, заходи для забезпечення безпеки мореплавства, зокрема це стосується конструкції, устаткування та придатності до плавання, укомплектування, умов праці і навчання екіпажів тощо.

Основною метою здійснення портового контролю є попередження інцидентів із серйозними наслідками. В радянські часи система портового контролю зводилася лише до перевірки наявності на судні необхідних суднових документів і відповідності судна даним, що в них містяться. На сьогодні портовий нагляд передбачає в тому числі й перевірку виконання вимог щодо укомплектування суднового екіпажу.

Згідно з Міжнародною конвенцією з охорони людського життя на морі 1974 року, з поправками (СОЛАС 74), кожне судно, що знаходиться в порту іншої держави-учасника, підлягає контролю зі сторони посадових осіб, мета якого - перевірити наявність діючих свідоцтв. Якщо наявна істотна невідповідність між станом судна або його укомплектуванням і даними будь-якого свідоцтва або судно та його устаткування непридатні для виходу в море без загрози для судна і людей, або сплив строк свідоцтва, або воно втратило силу, судну забороняється вихід в море. При здійсненні контролю повинні докладатися всі можливі зусилля для уникнення невиправданої затримки або відстрочки відходу судна. В іншому випадку судно має право на компенсацію збитків.

У відповідності до ч. 4 ст. 90 КТМ в Україні Міністерством транспорту України 17 липня 2003 року прийняті Правила контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства. Вказані правила поширюються на морські судна та річкові судна, які мають право прямувати морськими шляхами, незалежно від прапора і форми власності, що перебувають у портах і на внутрішніх водних шляхах України, Головну державну інспекцію України з безпеки судноплавства (надалі - Держфлотінспекція України), Державну інспекцію з безпеки мореплавства флоту рибного господарства (надалі - Держрибфлотінспекція), капітанів морських портів України та інспекції державного портового нагляду (надалі - ІДПН).

Так, під час стоянки в порту, для отримання дозволу капітана порту на вихід, усі судна підлягають огляду інспекторами ІДПН. При цьому перевіряються:

- суднові документи і свідоцтва та інші документи (в залежності від типу судна, призначення, району плавання і прапора);

- стан корпусу судна, його механізмів, обладнання та пристроїв;

- дотримання екіпажем правил експлуатації щодо безпеки мореплавства та запобігання забрудненню із судна;

- підготовленість екіпажу у відповідності до методів особистого виживання, протипожежної безпеки та боротьби з пожежею, а також компетентність у питаннях особистої безпеки та громадських обов'язків.

Іноземні судна під час перебування в українських портах підлягають контролю державою порту, який здійснюється ІКДП. Організація роботи ІКДП здійснюється Держфлотінспекцією України. Огляд суден ІКДП здійснюється в таких випадках:

- вибірково, в плановому порядку, беручи до уваги, що щорічною загальною кількістю перевірок мають охоплюватись, принаймні, не менш як 15 відсотків загальної кількості іноземних торговельних суден, що відвідують порти України;

- на підставі інформації ІДПН про необхідність здійснення більш детальної перевірки;

- при отриманні повідомлення від іноземної ІКДП про слідування в український порт субстандартного судна або судна, на якому недоліки, виявлені ІКДП, не були усунені в попередньому порту;

- при отриманні інформації від членів екіпажу або інших осіб про невідповідність судна вимогам міжнародних конвенцій, про забруднення судном довкілля або про порушення умов перевезення вантажів і пасажирів тощо.



  1. 71.Сутність та види міжнародного торгового судноплавства.


Морський транспорт вважається найбільш універсальним видом транспорту, який спеціалізується на обслуговуванні міжнародної торгівлі. У системі морського торгового судноплавства зародилися й одержали розвиток основні правові інститути й організаційні форми міжнародних перевезень вантажів і пасажирів. Система економічних і правових відносин між учасниками процесу перевезення на інших видах транспорту розвивалася тією чи іншою мірою під впливом міжнародної практики морського торгівельного судноплавства.

У міжнародному судноплавстві склалися дві форми організації перевезень: лінійна (регулярна) і трампова (нерегулярна). Міжнародне лінійне судноплавство організовується морськими перевізниками на стійких географічних напрямках міжнародної торгівлі. Основним документом при оформленні перевезення вантажу в міжнародному лінійному судноплавстві є коносамент. Коносамент (bill of lading) - це документ, що надає право кожному, хто є його власником, розпоряджатися товаром.



  1. 70.Поняття та форми договору морського перевезення вантажу.


Д. м. п. в. - різновид договору перевезення, що регулює відносини між суб'єктами комерц. діяльності у зв'язку з транспортуванням товарів. Правові норми Д. м. п. в. знайшли відображення у Конвенції з питань уніфікації окр. правил про коносамент 1924 та Конвенції ООН про морське перевезення вантажу 1978.

В Україні Д. м. п. в. регулюється нормами Кодексу торговельного мореплавства України, зокрема гл. 2 розд. V («Морські перевезення»). Згідно із ст. 133 перевізник (фрахтівник) зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення у порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а відправник (фрахтувальник) зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер). Практиці відомі дві форми чартеру — договір перевезення та договір фрахтування.

Після приймання вантажу до перевезення перевізник, капітан або агент перевізника повинен видати відправникові коносамент, який є доказом прийняття вантажу, зазначеного у коносаменті. Відправник повинен своєчасно передати перевізникові всі (передбачені портовими, митними, санітарними та ін. адм. правилами) док-ти, що стосуються вантажу. Вантажі, які потребують затарю-вання чи упакування для запобігання втратам, нестачі і пошкодженням, слід пред'являти до перевезення у цілій тарі чи упаковці. Перевізник зобов'язаний завчасно, до початку рейсу, привести судно в морехід. стан: забезпечити тех. придатність судна до плавання, спорядити його і забезпечити усім необхідним, укомплектувати екіпаж, підготувати трюми та ін. приміщення судна до приймання, перевезення і схоронності вантажу. Якщо відправникові надано для перевезення все судно, то на його вимогу перевізник повинен відправити судно у плавання, навіть якщо було навантажено не весь вантаж. Перевізник у цьому разі зберігає право на повний фрахт.

Перевізник може не видавати одержувачеві вантаж до сплати ним платежів на відшкодування витрат, здійснених перевізником, оплати простою судна та ін. (право утримання вантажу). При цьому перевізник має право застави на вантаж, що перевозиться. Якщо, приймаючи вантаж, перевезений за коносаментом, одержувач письмово не заявив про нестачу або пошкодження вантажу, то вважається, що вантаж одержано згідно з умовами коносаменту.

За неналежне виконання обов'язків за Д. м. п. в. учасники договору несуть майнову відповідальність. Так, перевізник відповідає за втрату, нестачу або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що вони сталися не з його вини, зокрема внаслідок: дії непереборної сили, виникнення небезпеки і випадковостей на морі чи ін. судноплавних водах, пожежі, що сталася не з вини перевізника; рятування людей, судна, вантажу; дій чи розпоряджень властей (затримання, арешт, карантин тощо) та ін. Перевізник не відповідає за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, якщо доведе, що вони сталися внаслідок дій чи упущень капітана, ін. осіб суднового екіпажу і лоцмана в судноводінні або управлінні судном (навігаційна помилка). За порушення умов договору, викликані діями чи бездіяльністю зазначених осіб при навантаженні, розміщенні, вивантаженні або здачі вантажу (комерційна помилка), перевізник відповідає на заг. підставах. Згідно із Законом України «Про транспорт» (1994), за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу перевізник відповідає у розмірі факт, шкоди (ст. 13). Відправник або одержувач відповідають за простій судна, що стався внаслідок непред'явлення або несвоєчасного пред'явлення ними вантажу, затримки навантажувально-розвантажувальних робіт або ін. затримок з їх вини.

Перевезення вантажів мор. тр-том пов'язані, зокрема, з непередбачуваними обставинами (небезпекою, випадковістю), які нерідко завдають шкоди судну або вантажу. Іноді доводиться навмисно вдаватися до втрат, щоб врятувати людей, судно і вантаж. Такі збитки можуть бути визнані загальною або окр. аварією.

Д. м. п. в. має бути укладений у письм. формі. Док-тами, що підтверджують наявність і зміст договору, є: 1) рейсовий чартер (якщо договір передбачає умови надання для перевезення всього судна, його частини або окр. суднових приміщень); 2) коносамент, якщо договір такої умови не передбачає; 3) ін. письмові докази.




  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   33


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка