Морське право



Сторінка23/33
Дата конвертації23.10.2017
Розмір1.62 Mb.
ТипРегламент
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   33

Функції, призначення та повноваження морських державних лоцманів.


Кандидатами на посаду державного морського лоцмана можуть бути тільки громадяни України, які мають вищу або середню судноводійну освіту, робочий диплом не нижче капітана малого плавання, стаж роботи на посаді капітана судна не менше 12 місяців або на посаді старшого вахтового помічника капітана судна не менше 24 місяців, придатні за станом здоров'я для роботи лоцманом, а також володіють англійською мовою в обсязі, необхідному для виконання своїх службових обов'язків. Оцінку кваліфікації і підготовки лоцманів, присвоєння кваліфікаційних категорій, контроль за підтримкою кваліфікації і підготовки лоцманів здійснюють державні кваліфікаційні комісії (далі - кваліфікаційні комісії), що створюються Мінінфраструктури за поданням Держфлотінспеції України.

Кандидат на посаду державного морського лоцмана повинен пройти співбесіду у кваліфікаційній комісії за участю представників лоцманської організації, що здійснює лоцманське обслуговування в даному районі і/або порту, та представити документи, що підтверджують його відповідність встановленим вимогам. За результатами співбесіди кандидат на посаду лоцмана зараховується до лоцманської організації як стажист. Перебування стажистом допускається не більше одного року. Лоцманський стажист повинен пройти теоретичне навчання, тренажерну підготовку й практичне стажування під керівництвом лоцманів-інструкторів у лоцманській організації.

Державним морським лоцманам України присвоюються такі кваліфікаційні категорії: державний морський лоцман 2-го класу; державний морський лоцман 1-го класу. Присвоєння кваліфікаційної категорії державного морського лоцмана 2-го класу лоцманському стажисту проводиться кваліфікаційною комісією на підставі перевірки знань і подання лоцманської організації. Державному морському лоцману 2-го класу присвоєння кваліфікаційної категорії державного морського лоцмана 1-го класу проводиться кваліфікаційною комісією за поданням лоцманської організації, на підставі результатів перевірки знань, а також за умови бездоганної, безаварійної роботи на посаді державного морського лоцмана 2-го класу терміном не менше трьох років. Присвоєння кваліфікаційних категорій засвідчується видачею кваліфікаційними комісіями посвідчення державного

Для державних морських лоцманів 1-го і 2-го класу встановлюються обмеження за типами, тоннажем і розмірами суден, до обслуговування яких вони можуть бути допущені.

Державні морські лоцмани 2-го і 1-го класів можуть займати посади лоцмана або старшого лоцмана відповідно. Розмежування функціональних обов'язків між лоцманами здійснює керівник лоцманської організації залежно від ступеня підготовки лоцманів, типу і розмірів суден, що відвідують район лоцманского проведення, та інших факторів.

Не менше одного разу на три роки державний морський лоцман повинен підтвердити свою відповідність вимогам присвоєної йому кваліфікації.


За поданням керівництва лоцманської організації, дію посвідчення державного морського лоцмана України може бути призупинено, а його власника відсторонено від виконання обов'язків на термін не більший одного року у випадку:

- порушення лоцманом вимог, встановлених п. 6.4 Положення;

- неналежного виконання лоцманом лоцманських обов'язків;

- невідповідності лоцмана кваліфікаційним вимогам.

Дія посвідчення державного морського лоцмана України повинна бути призупинена, якщо лоцман не працював у районі лоцманського проведення протягом 3 місяців (у тому числі через хворобу). Для поновлення дії посвідчення він повинен підтвердити свої знання району лоцманського проведення в кваліфікаційній комісії і одержати позитивний висновок за результатами контрольних проведень, виконаних ним під контролем досвідчених лоцманів, а в разі хвороби - підтвердити свою придатність до роботи за станом здоров'я.

Потрібне число лоцманів і лоцманських стажистів у районі лоцманського проведення визначається керівництвом лоцманської організації виходячи з установленого режиму роботи лоцманів, кількості суднозаходів, витрат робочого часу на перепідготовку, стажування й навчання лоцманів. Лоцманські організації здійснюють страхування лоцманів і екіпажів лоцманських суден від нещасних випадків при виконанні ними своїх службових обов'язків у порядку, встановленому чинним законодавством.



  1. Правовідносини, що виникають між лоцманом і капітаном судна.


Згідно з укр. законодавством на підходах до морських портів, у межах цих портів, а також між морськими портами, незалежно від прапора держави, під яким плаває судно, і форми власності судна, лоцманське проведення суден здійснюється виключно держ. морськими Л. Лоцманська служба порту підпорядкована його капітану. Держ. морськими Л. можуть бути тільки громадяни України. Райони обов'язкового й необов'язкового лоцманського проведення визначаються Міністерством транспорту та зв'язку України. Відомості про райони обов'язкового й необов'язкового лоцманського проведення публікуються у встановленому порядку. Відповідальність за аварію, яка сталася з вини Л., несе морський порт або інша організація, якій підпорядкований Л. Його відповідальність обмежується розмірами аварійного лоцманського фонду, що утворюється за рахунок 10 % відрахувань від суми лоцманських зборів упродовж календарного року, що передував року аварії. Присутність Л. не знімає з капітана судна відповідальності за управління судном. Функції Л. обмежуються наданням капітану судна рекомендацій щодо збереження безпеки мореплавства. Відносини, пов'язані з діяльністю Л., лоцманської служби регулюються Кодексом торговельного мореплавства України.

  1. Коносамент та його роль в міжнародних морських вантажних перевезеннях. Основні функції коносамента.


Статтею 133 КТМУ встановлено, що за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення у порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Однак це визначення не можна вважати досконалим. Зокрема, замість перевізника, вантажовідправника і вантажоодержувача (так визначені сторони договору перевезення вантажів за ГКУ) мова йде про перевізника або фрахтівника, відправника або фрахтувальника та одержувача. До того ж, закріплене у ч. 2 цієї статті положення про те, що фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер), заперечує самостійний характер договору фрахтування і дає підстави розглядати його як різновид договору морського перевезення всупереч тому, що кожний із цих договорів має самостійний зміст і регулюється окремими розділами КТМУ.

Сторони договору фрахтування не можуть бути водночас сторонами договору перевезення, бо це призведе до тотожності різних за змістом зобов'язань. Навіть якщо правовідносини щодо фрахтування морського судна передують правовідносинам щодо перевезення вантажу, сторонами у договорі перевезення будуть перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач, тому що вони мають відмінні від договору фрахтування зобов'язання. До того ж, договір фрахтування має свій предмет, зміст, склад сторін (є двостороннім) і ніяк не повинен впливати на інший самостійний вид договору, який застосовується у сфері торговельного мореплавства, - договір морського перевезення вантажу. Таким чином, два договори - перевезення і фрахтування - не можуть поєднуватися в одному, бо тим самим змішується їх предметна ознака, відпадає критерій розмежування і стає неможливим пояснити, чому вони знайшли своє закріплення у різних розділах КТМУ.

Договір морського перевезення вантажу констатується як реальний і вимагає передання вантажу перевізникові. За договором кожна сторона (перевізник, відправник або одержувач) набуває певних прав та обов'язків, і це дає підстави говорити про тристоронність договору. Визначення вказує на обов'язок перевізника здійснити перевезення за встановлену плату, тому договір слід віднести до кола оплатних договорів. До того ж, перевезення має бути здійснено у встановлений законодавством чи договором строк. Мова йде про доставку вантажу у термін і за маршрутом, які встановлюються за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - у строк, який можна розумно вимагати від перевізника з урахуванням конкретних обставин і особливостей маршруту. Отже, договір морського перевезення вантажу є строковим.

Договір морського перевезення вантажу є самостійним видом договору, він хоч і схожий, але істотно відрізняється від договорів підряду, договору майнового найму та договору схову.

Розмежування договорів майнового найму і договору морського перевезення вантажу має полягати у наступному. За договором майнового найму наймач набуває прав використовувати надане йому майно, тоді як за договором морського перевезення вантажу використання морського судна для перевезення вантажу відбувається без передачі його у користування відправнику, внаслідок чого останній позбавлений можливості самостійно його використовувати та отримувати з нього користь. За договором майнового найму відбувається передача майна у тимчасове користування наймача, тоді як за договором морського перевезення вантажу передачі морського судна у користування відправника не відбувається. Під обов'язком перевізника надати морське судно для перевезення розуміється обов'язок прийняти до перевезення на цьому морському судні вантаж, наданий відправником.

Договір морського перевезення вантажу не може ототожнюватися з договором схову. Одним із обов'язків перевізника є обов'язок забезпечити збереження вантажу, тоді як за договором схову послуга охоронця зводиться до зберігання переданого йому майна, і у поверненні цього майна іншій стороні договору у цілості. За умовами перевезення діяльність перевізника по збереженню вантажу і видачі його одержувачу не носить характер самостійної економічної послуги і тому не має самостійного правового вираження. Для перевізника збереження вантажу є дією, яка супроводжує перевезення вантажу, а тому є невід'ємною від самого процесу перевезення.

Не можна розглядати договір морського перевезення вантажу як різновид договору підряду. По-перше, договір морського перевезення вантажу передбачає надання транспортної послуги, яка є продуктом матеріального виробництва; предметом договору підряду є виготовлення або переробка речей. Для виконання підрядних робіт необхідним є використання матеріалів підрядника або замовника, внаслідок чого ці матеріали споживаються, тобто набувають форми певного виробу. В останньому випадку мова йде про відносини, які існують безпосередньо у сфері виробництва. За договором морського перевезення вантажу, приймаючи вантаж до перевезення, перевізник зобов'язується видати його одержувачу у такому стані, в якому він знаходився під час прийому до перевезення, тобто використання перевізником вантажу з метою здійснення самого процесу перевезення є неприпустимим. Отже, за договором морського перевезення вантажу вантаж, як матеріальна цінність, надається перевізнику для його доставки у пункт призначення, тобто під час перевезення він не споживається. Не підлягає переробці і безпосередньо транспортний засіб, за допомогою якого здійснюється перевезення. Останній використовується перевізником лише з метою переміщення вантажу. По-друге, виконання договору морського перевезення вантажу є неможливим без передачі вантажу відправником перевізнику, у той час, коли передача підряднику будь-яких речей, що належать замовнику для виконання певної роботи за договором підряду, не завжди супроводжує виконання цього договору.

Поряд з договором морського перевезення вантажу особливе місце посідає договір фрахтування морського судна, предмет якого, як правило, поєднується з предметом договору морського перевезення вантажу. Питання такого поєднання є наслідком зосередження уваги на загальних рисах цих договорів.

Коносамент виконує три основні функції:

1) засвідчує прийняття вантажу для перевезення;

2) являється товаросупроводжуючим документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний;

3) свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, по якому перевізник зобов'язується доставити вантаж проти надання документів.



  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   33


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка