Морське право



Сторінка15/33
Дата конвертації23.10.2017
Розмір1.62 Mb.
ТипРегламент
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   33

Особливості правового статусу військових кораблів.


Військові кораблі і військово-допоміжні судна є державними суднами, належать військово-морським силам однієї з держав і відповідають критеріям, передбаченим Конвенцією про відкрите море і Конвенцією ООН з морського права. Військові кораблі і судна мають суверенний імунітет держави прапора від іноземної юрисдикції, тобто на них не розповсюджується дія карних, цивільно-правових, адміністративних законів будь-якої держави, крім держави прапора, вони і їх екіпаж (команда) непідсудні іноземним владам, вільні від примусових дій з боку іноземних влад. Держава прапора несе повну міжнародну відповідальність за любий збиток, нанесений прибережній країні в наслідок неправомірних дій військового корабля чи судна. При перебування в іноземному порту військовий корабель (судно) має низку пільг і привілеїв у порівнянні з торговими суднами — звільняється від усіх видів зборів, санітарного, митного оглядів тощо.

  1. Підстави та порядок огляду судна, яке здійснює плавання у відкритому морі.


Стаття 110 Конвенцыъъ ООН 1982 р.

За винятком випадкiв, коли акти втручання основанi на правах, встановлених мiжнародними договорами, вiйськовий корабель, що зустрiв у вiдкритому морi iноземне судно iнше нiж судно, що користується повним iмунiтетом вiдповiдно до статей 95 i 96, не мають права пiддавати його огляду, якщо вiдсутнi розумнi пiдстави пiдозрювати, що

а) це судно займається пiратством;

b) це судно займається работоргiвлею;

с) це судно займається несанкцiонованим мовленням, а держава прапора вiйськового корабля має юрисдикцiю вiдповiдно до статті 109;

d) це судно не має нацiональностi; або

е) хоча на ньому пiднято iноземний прапор або воно вiдмовляється пiдняти прапор, це судно насправдi має ту ж нацiональнiсть, що й даний вiйськовий корабель.

2. У випадках, передбачених у пунктi 1, вiйськовий корабель може провести перевiрку права судна на його прапор. З цiєю метою вiн може вiдправити шлюпку пiд командуванням офiцера до пiдозрюваного судна. Якщо пiсля перевiрки документiв підозра залишається, вiн може провести подальший догляд на борту цього судна з усiєю можливою обережнiстю.

3. Якщо пiдозра виявляється безпiдставною i за умови, що оглянуте судно не вчинило нiяких дiй, якi б виправдували цю пiдозру, йому повиннi бути вiдшкодованi будь-якi заподiянi збитки або шкода.

4. Цi положення застосовуються mutatis mutandis до вiйськових лiтальних апаратiв.

5. Цi положення також застосовуються до будь-яких інших належним чином уповноважених суден або лiтальних апаратiв, що мають чiткi розпiзнавальнi знаки, якi свiдчать про те, що вони перебувають на державнiй службi.

  1. Право «переслідування по гарячим слідам».


Конвенція про відкрите море 1958 р. і Конвенція ООН із морського права 1982 р. містять поняття переслідування, причому в другій із них це поняття сформульовано більш точно, як «переслідуванням по гарячих слідах». Право переслідування пов'язане з особливим випадком поширення юрисдикції прибережної держави за межами його території щодо іноземного судна.

Переслідування по гарячих слідах іноземного судна може мати місце, якщо компетентні органи влади прибе­режної держави мають достатні підстави вважати, що це судно порушило закони та правила цієї держави. Таке переслідування має розпочатися тоді, коли іноземне судно або одна з його шлюпок знаходиться у внутрішніх водах, архіпелажних водах, у територіальному морі або прилеглій зоні держави, що переслідує. Переслідування може продовжуватися за межами територіального моря або в прилеглій зоні держави лише за умови, що воно не переривається. Якщо іноземне судно знаходиться у прилеглій зоні, переслідування може початися тільки у зв'язку з порушенням прав, для захисту яких ця зона встановлена.

Право переслідування по гарячих слідах застосовують також щодо правопорушень (включно з порушенням за­конів і правил прибережної держави, що стосуються виключної економічної зони або континентального шельфу), що вчинені у виключній економічній зоні або на континентальному шельфі, включно із зонами безпеки навколо установок на континентальному шельфі.

Право переслідування по гарячих слідах вправі використовувати тільки військові судна, військові літальні апара­ти або інші судна й літальні апарати, що мають чіткі зовнішні знаки, дозволяють упізнати їх як такі, що знахо­дяться на урядовій службі й уповноважені для цієї мети. Право переслідування по гарячих слідах припиняється, щойно судно, що його переслідують, входить у територіальне море своєї або будь-якої третьої держави. Якщо іноземне судно було зупинено або затримано за межами територіального моря в умовах, які не виправдовують використання права переслідування по гарячих слідах, йому мають бути відшкодовані будь-які завдані збитки або шкода.

Безумовний і повний імунітет від іноземної юрисдикції мають у відкритому морі: військові судна1; судна, що нале­жать державі; судна, які вона експлуатує і які знаходяться лише на некомерційній державній службі. Військове або інше судно, що належить державі, захоплене командою, котра чинить вказані вище правопорушення, втрачає імунітет.


  1. Правила перевезення пасажирів морем. Афінська конвенція.


Афінській конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу, 13 грудня 1974 р., яка є чинною для України на підставі Закону України “Про приєднання України до Конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 р. і Протоколу 1976 р. до неї ” від 15 липня 1994 р.. Зазначена Конвенція застосовується до будь-якого міжнародного перевезення, якщо: судно плаває під прапором Держави, яка є Стороною цієї Конвенції, або зареєстроване в такій Державі, або сам договір перевезення укладено в Державі, яка є Стороною за цією Конвенцією, або відповідно до договору перевезення місце відправлення або місце призначення знаходяться в такій Державі. Разам з тим, Конвенція не застосовується, якщо перевезення підпадає під режим цивільної відповідальності, передбаченої положеннями будь-якої іншої міжнародної конвенції про перевезення пасажирів та їх багажу іншим видом транспорту, у випадку застосування цих положень до перевезення морем.

Перевізник відповідає за шкоду, завдану в результаті смерті пасажира або заподіяння йому тілесного ушкодження, а також в результаті втрати або пошкодження багажу, якщо подія, внаслідок якої було завдано шкоду, сталася під час перевезення і була наслідком вини або недбалості перевізника, його службовців або агентів, які діяли в межах своїх службових обов’язків.

Обов’язок доказування того, що подія, внаслідок якої було завдано шкоду, сталася під час перевезення, а також обов’язок доказування розміру шкоди покладається на позивача. Перевізник не відповідає за втрати і пошкодження грошей, цінних паперів, золота, виробів із срібла, коштовних речей, прикрас, творів мистецтва чи інших цінностей, за винятком випадку, коли такі цінності було здано на зберігання перевізникові, який погодився їх зберігати в безпеці.

Конвенція врегульовує низку інших питань, зокрема, порядок перерахування грошової одиниці, групу додаткових положень про межі відповідальності, порядок застосування меж відповідальності, передумови об’єднання позивних вимог до перевізників випадки втрати права перевізником на обмеження відповідальності, порядок повідомлення пасажиром про втрату чи пошкодження багажу, строк позовної давності та питання підсудності тощо.






  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   33


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка