Моніторинг атмосферного повітря



Скачати 485.94 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації08.07.2018
Розмір485.94 Kb.
  1   2   3

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Кафедра комп’ютерного еколого-економічного моніторингу та інженерної графіки
КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Моніторинг довкілля»

на тему: МОНІТОРИНГ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
Студента (ки) 3 курсу

групи ЕКО-12

напряму підготовки 6.040106Екологія, охорона

навколишнього середовища

та збалансоване природокористування,

Панькевич А.С.

(прізвище та ініціали)

Керівник: доц., к.т.н.

Крижановський Є. М.

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)


Національна шкала ________________

Кількість балів: __________

Оцінка: ECTS _____
Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Вінниця – 2014 рік

Анотація
В курсовій роботі створено та наповнено базу даних спостережень за станом атмосфери, розроблено її структуру, створено форми для зручного користування інформацією. Проаналізовано дані спостережень за станом атмосферного повітря, а саме: обчислено середні, мінімальні та максимальні значення по кожному джерелу викидів, побудовано графічну інтерпретацію динаміки викидів. Нанесено джерела викидів на електронну карту та здійснено візуалізацію усереднених даних по показникам якості.

ЗМІСТ


ВСТУП 2

1 Загальна характеристика досліджуваної системи 2

2 Постановка задачі 11

3 Розробка програмного забезпечення обробки результатів спостережень та візуалізації даних 24

1.Для створення бази даних розроблено її структуру. Аналіз вихідних даних показав, що необхідно створити дві таблиці: 24

2.Використовуючи конструктор для створення таблиць MS Access, створено відповідні таблиці (рис. 3.1 та рис. 3.2). 24

3.Використовуючи майстер підстановок налаштовано зв’язок між таблицями по номеру джерела викидів (рис. 3.3). 24

4.З метою подальшої обробки та здійснення зручної конвертації до бази даних перенесено вихідні дані (рис. 3.4 та 3.5). 25

5.Використовуючи майстер для створення форм, створено форми для зручного користування інформацією (рис. 3.6 та 3.7). 26

1.В MS Excel обчислено середнє, мінімальне та максимальне значення по кожному джерелу викидів (рис. 3.8 та рис. 3.9). 27

2.Побудовано графічну інтерпретацію динаміки викидів протягом року для 2 перших джерел (рис. 3.10 та рис. 3.11). 28

6.Побудовано діаграми середніх, мінімальних та максимальних значень (рис. 3.12, рис. 3.13 та рис. 3.14). 29

1.В редакторі класифікатору створено числові семантики 340 «Код зв’язку з базою даних» та 341 «Величина показника» (рис. 3.8). 30

31


Рисунок 3.8 – Створення числових семантик 31

7.Створено нову користувацьку карту: «Файл/ Створити/ Користувацьку карту» (рис. 3.9). 31

31

Рисунок 3.9 – Створення користувацької карти 31



8.Запущено інструмент «Створення об’єкта». Вибрано точковий об’єкт «Промислові підприємства з трубами» та спосіб нанесення «Створення по введеним з клавіатури координатам», (рис. 3.10) та в метриці введено геодезичні координати та збережено їх (рис. 3.11). 31

32


Рисунок 3.10 – Інструмент «Створення об’єкта» 32

32


Рисунок 3.11 – Введення геодезичних координат в метрику 32

9.В результаті на карту нанесено векторний об’єкт (рис. 3.12) в який добавлено значення в 2 створені семантики (рис. 3.13). 32

10.Аналогічно нанесено всі векторні об’єкти на електронну карту (рис. 3.14). 33

11.Далі здійснено побудову карти забруднення атмосферного повітря вуглекислим газом, шляхом побудови кругових діаграм. Для побудови виділено потрібні об’єкти та запущено додаток «Побудова тематичних діаграм» (рис. 3.15). 34

34

Рисунок 3.15 – Додаток «Побудова тематичних діаграм» 34



Діаграми побудовано за семантикою «Величина показника», значення діаграм залежить від значення семантики. Встановлено розмір діаграм, градацію та інтервал. Також налаштовано вид, тип та легенду діаграм (рис. 3.16). 35

35


Рисунок 3.16 – Побудова тематичних діаграм 35

Для побудованих діаграм побудовано підписи по семантиці об’єктів (рис. 3.17). 35

35

Рисунок 3.17 – Додаток «Побудова підписів по семантиці об’єктів» 35



ВИСНОВКИ 37

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 37




ВСТУП


Людська діяльність неминуче призводить до змін атмосферного повітря. З кожним історичним періодом їх масштаби невпинно зростають, набуваючи глобального характеру. З метою обмеження шкідливих викидів у атмосферу і запровадження сучасних високоефективних методів очищення повітря необхідно здійснювати постійний моніторинг його стану.

Більше двох сторіч серйозні побоювання викликає забруднення повітря у великих промислових центрах багатьох країн. Однак тривалий час ці забруднення мали локальний характер. Дим і кіптява забруднювали порівняно невеликі ділянки атмосфери й легко розбавлялися масою чистого повітря в той час, коли заводів і фабрик було небагато. Швидке зростання розвитку промисловості й транспорту в XX в. привів до того, що кількість речовин, викинутих у повітря, не може більше розсіюватися. Їхня концентрація збільшується, що спричиняє небезпечні й навіть фатальні наслідки для біосфери у ХХІ ст. [1].

Метою курсової роботи є обробка даних моніторингу атмосферного повітря з використанням оптимального програмного середовища.

Тема курсової роботи є актуальною через те, що людство завжди хвилювали проблеми забруднення атмосферного повітря та екологічної безпеки.

Завдання курсової роботи – здійснити аналіз даних моніторингу атмосферного повітря з використанням оптимального програмного середовища.

1 Загальна характеристика досліджуваної системи



1.1 Джерела забруднення атмосферного повітря
Атмосферне повітря забруднюється різними газами, дрібними часточками і рідкими речовинами, які негативно впливають на живі істоти, погіршуючи умови їх існування. Джерела забруднення атмосфери можуть бути природними і штучними (антропогенними) (рис. 1) [1].

Рисунок 1.1 - Джерела забруднення атмосферного повітря


До природних джерел атмосферного забруднення відносять пилові бурі, виверження вулканів, космічний пил та інші. Продукти природного забруднення атмосфери на 3/4 складені із неорганічних речовин. Це продукти вивітрювання гірських порід, частинки ґрунтів, попіл, сіль тощо.

В атмосфері Землі присутні різноманітні органічні домішки, які є продуктами життєдіяльності організмів. Це вуглеводні спирти, органічні кислоти, ефіри, альдегіди. Фітогенні хімічно активні газоподібні продукти виділення отримали назву атмовітамінів. Вони використовуються багатьма організмами для життєвих потреб. Органічні речовини, які згубно діють на бактерії, мікроорганізми, гриби отримали назву фітонциди. Щорічне надходження в атмосферу морських солей оцінюється від 0,700 до 1,5 млрд. т, винесення ґрунтового пилу – 7-700 млн. т. Утворення аерозолів внаслідок лісових пожеж – 35-360 млн. т. Сумарно від усіх джерел в атмосферу поступає до 2,3 млрд. т. аерозолів природного походження. Якщо природні джерела забруднення не перевищуються ГДК, то вони не спричинюють істотних змін повітря. Інтенсивне поширення природного джерела забруднення на певній території (викиди попелу і газів вулканами, лісові і степові пожежі) може стати серйозною причиною забруднення атмосфери. Такі явища зумовлюють іноді утворення світлонепроникного екрана навколо Землі, а також зміну її теплового балансу. Проте природні забруднення атмосфери здебільшого не завдають великої шкоди людині, бо відбуваються за певними біологічними законами і регулюються кругообігом речовин, виявляються періодично.

Штучне (антропогенне) забруднення атмосфери відбувається під впливом діяльності людини внаслідок зміни її складу і властивостей. Штучні джерела забруднення поділяються на стаціонарні і пересувні. До стаціонарних джерел забруднення належать підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу. Пересувне джерело забруднення атмосфери - це транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин. Міністерство екології та природних ресурсів України вважає, що інші механізми, такі, як газонокосарки, ланцюгові пили та бензопили, можна умовно віднести до пересувних джерел забруднення, зокрема, до типу ”не дорожні транспортні засоби і машини” [1].

Розглянемо найважливіші штучні джерела забруднення:



  1. Теплові електростанції. Забруднюють атмосферу викидами, що містять сірчистий ангідрид, двоокис сірки, окисли азоту, сажу, яка є носієм смолистих речовин, пил і золу, що містять солі важких металів. При спалюванні вугілля середня запиленість димових газів складає 10 – 50 г/м³. До складу димових газів входить SО2, що утворюється в результаті окислювання сірки, що є у вугіллі в межах від 0,3 до 8%. При спалюванні мазуту запиленість димових газів складає 20 – 50 мг/м³. Димові гази містять SО2, концентрація якого залежить від вмісту сірки в мазуті, що коливається в межах від 0,3 до 2,8%.

  2. Комбінати чорної металургії, що включають доменне, сталеплавильне, прокатне виробництва; гірничорудні цехи, агломераційні фабрики, заводи коксохімічні та по переробці відходів основних виробництв, теплоенергетичні установки. Викиди цих підприємств в атмосферу містять оксид вуглецю, сірчистий ангідрид, пил окисли азоту, сірководень, аміак, сірковуглець, аерозолі хрому і марганцю бензол, фенол, піридин, нафталан.

  3. Кольорова металургія - забруднює атмосферу сполуками фтору кольорових і важких металів (часто у вигляді аерозолів), парами ртуті, сірчистим ангідридом, окислами азоту, окислом вуглецю, поліметалічним пилом, смолистими речовинами, вуглеводнями, що містять бенз(а)пірен. Вміст пилу в газах може досягати: у дробарках, млинах — 5 – 20 г/м³; у сушарках — до 80 г/м³; у випалювальних печах — 20 – 30 г/м³. Питомий викид в атмосферу забруднюючих речовин: сполуки фтору – до 20 кг/т; сірчисті сполуки – до 10 – 12 кг/т; смолисті речовини – до 11 кг/т; пил – 30 – 85 кг/т.

  4. Машинобудування і металообробка. Викиди в атмосферу підприємств цього профілю містять аерозолі сполук кольорових і важких металів, зокрема парів ртуті, з парами органічних розчинників.

  5. Нафтопереробна і нафтохімічна промисловість. Є джерелом таких забруднювачів атмосфери: сірководню, сірчистого ангідриду, окису вуглецю, аміаку, вуглеводнів, у тому числі бенз(а)пірену.

  6. Підприємства неорганічної хімії. Викиди в атмосферу містять окисли сірки й азоту, сірководень, аміак, сполуки фосфору, вільний хлор, оксид вуглецю.

  7. Підприємства органічної хімії, викидають в атмосферу велику кількість органічних речовин, що мають складний хімічний склад, соляної кислоти, сполук важких металів, сажі й пилу.

  8. Підприємства по виробництву будівельних матеріалів, забруднюють атмосферу пилом, що містить сполуки важких металів, фтору, двоокису кремнію, азбесту, гіпсу, тонкодисперсним скляним пилом. Питомий викид пилу при виробництві скла на 1 т продукції складає 190,9 кг.

  9. Хімічне забруднення атмосфери автотранспортом. Важливим фактором, який визначає географію хімічного забруднення середовища, є автотранспорт. Причому географічні закономірності поширення забруднювачів, які від нього надходять, дуже складні і визначаються не тільки конфігурацією мережі автомагістралей та інтенсивністю переміщення ними автотранспорту, але й великою кількістю перехресть, де автотранспорт працює на перемінних режимах. Кількість моторизованого транспорту в усьому світі складає 630 млн. одиниць і вона ймовірно подвоїться в наступні 20 або 30 років. Забруднення навколишнього середовища автотранспортом - одне з найбільш небезпечних для здоров'я людини, тому що вихлопні гази надходять у приземний шар повітря, звідки утруднене їх розсіювання; до того ж будинки жилих кварталів, які знаходяться поряд з автомагістралями, є свого роду екраном для вловлювання забруднювачів.

На сьогоднішній день існує також проблема спалювання листя. Саме листя як горить дуже небезпечне. У повітря вивільняються небезпечні, а часом і канцерогенні речовини, які викликають захворювання дихальних шляхів, знижують імунітет людини, а часто посилюють негативний перебіг хронічних захворювань. При згорянні однієї тонни рослинних залишків у повітря вивільняється приблизно 9 кілограмів мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. З тліючого листя виділяється бенз(а)пірен, здатний викликати у людини ракові захворювання. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини — одні з найотрутніших для людини речовин, які при всмоктуванні в легені, у верхні дихальні шляхи спричинюють алергічні реакції у формі бронхіальної астми, алергічного риніту.

Найбільш поширеними токсичними речовинами, котрі забруднюють атмосферу, є: оксид вуглецю СО, діоксид сірки в SO2, оксид азоту NO, вуглеводні СnНm та пил. Основні джерела забруднення атмосфери та їхні щорічні викиди наведено в таблиці 1.1 [3].

Таблиця 1.1 - Джерела викидів в атмосферу

Домішки


Основні джерела

Середньорічна концентрація в повітрі, мг/м

Природні

Антропогенні

Тверді частки (зола, пил тощо)

Вулканічні виверження, пилові бурі, лісові пожежі тощо

Спалювання палива в промислових та побутових установках

В містах - 0,04-0,4

SO2

Вулканічні виверження, окислення сірки, сульфатів, розсіяних в морі

Вулканічні виверження, окислення сірки, сульфатів, розсіяних в морі

В містах — до 1,0

NOx

Лісові пожежі

Промисловість, автотранспорт, теплоелектростанції

У промислово розвинених регіонах — до 0,2

СО

Лісові пожежі, виділення океанів, окислення терпенів

Автотранспорт,

промислові енергоустановки, чорна металургія





В містах - від 1 до 50

Леткі вуглеводні

Лісові пожежі, природний метан, природні терпени

Автотранспорт, палення відходів, випаровування нафтопродуктів

В промислово розвинених регіонах - до 3,0

Поліциклічні, ароматичні вуглеводні



Автотранспорт, хімічні заводи, нафтопереробні заводи

У промислово розвинених регіонах — до 0,01

Характерними джерелами виділення шкідливих речовин є доменні й мартенівські печі, сушильні барабани, агломераційні машини, хлоратори, котлоагрегати, які працюють на всіх видах палива, бітумоллавильні агрегати, смоловарки, сепаратори, елеватори, солодосушарки, тютюнорізальні машини, електролізні ванни, плавильні котли, печі вулканізації та інше технологічне обладнання.

Джерела виділення шкідливих речовин залежно від оснащення спеціальними приладами газовідведення поділяють на організовані і неорганізовані. Викиди шкідливих речовин залежно від джерела виділення також поділяють на організовані і неорганізовані.

До організованих джерел виділення належать такі, шкідливі речовини від яких надходять у систему газоходів або повітроводів (труба, аераційний ліхтар, вентиляційна шахта тощо), а сама система дозволяє застосовувати для вловлювання газоочисні і пиловловлювальні пристрої та обладнання. До неорганізованих джерел виділення належать такі шкідливі речовини, від яких надходять у повітря внаслідок негерметичності технологічного обладнання, транспортних засобів і резервуарів. До цієї категорії належать терикони, що горять, відвали тощо.

Організовані промислові викиди - це викиди, що надходять в атмосферу через спеціально споруджені газоходи, повітропроводи та труби. Неорганізовані викиди надходять в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків внаслідок порушення герметизації, невиконання вимог охорони атмосфери при навантаженні та розвантаженні, порушення технології виробництва або несправності обладнання [4].

Серед промислових об'єктів основними забруднювачами атмосферного повітря є підприємства теплоенергетики (близько 29 % усіх шкідливих викидів у атмосферу). Загалом, на рахунок енергетичної, металургійної та вугільної промисловості можна віднести відповідно 33, 25 і 23 % усіх забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу, підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості — 3 %. Найбільша частка викидів припадає на Донецько-Придніпровський регіон — 79 % загального обсягу викидів у країні (рис. 2).



Рисунок 1.2 - Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря у 2009 році


1.2 Моніторинг атмосферного повітря
За міжнародним стандартом (СТ ICO 4225-80), моніторинг — це багаторазове вимірювання для спостереження за змінами будь-якого параметра в певному інтервалі часу; система довготривалих спостережень, оцінювання, контролювання і прогнозування стану і зміни об’єктів. Цей термін було запропоновано напередодні проведення Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища у 1972 р. на противагу (або на доповнення) до терміну «контроль». Крім спостережень і отримання інформації, моніторинг передбачає і елементи активних дій, таких як оцінювання, прогнозування, розроблення природоохоронних рекомендацій.

Моніторинг (англ. monitoring, від лат. monitor — той, що контролює, попереджує) довкілля — система спостереження і контролю за природними, природно-антропогенними комплексами, процесами, що відбуваються у них, навколишнім середовищем загалом з метою раціонального використання природних ресурсів і охорони довкілля, прогнозування масштабів неминучих змін.

Метою моніторингу довкілля є екологічне обґрунтування перспектив та удосконалення системи моніторингу навколишнього середовища, оцінювання фактичного і прогнозованого його стану; попередження про зниження біорізноманітності екосистем, порушення екологічної рівноваги у довкіллі, погіршення умов життєдіяльності людей.

Предметом моніторингу довкілля як науки є організація і функціонування системи моніторингу, оцінювання і прогнозування стану екологічних систем, їх елементів, біосфери, характеру впливу на них природних і антропогенних факторів.

Об’єктами моніторингу довкілля, залежно від рівня та мети досліджень, можуть бути навколишнє середовище, його елементи (атмосферне повітря, поверхневі й підземні води, ґрунтовий і рослинний покриви, екосистеми, їх абіотичні і біотичні складові, біосфера) і джерела впливу на довкілля [2].

Моніторинг довкілля передбачає виконання таких загальних завдань:



  • спостереження за факторами впливу на навколишнє природне середовище і за його станом;

  • оцінювання фактичного стану довкілля;

  • прогнозування стану навколишнього природного середовища і його оцінювання;

  • дослідження стану біосфери, оцінювання й прогнозування Б змін;

  • визначення обсягу антропогенної дії на навколишнє природне середовище;

  • встановлення факторів і джерел забруднення навколишнього природного середовища;

  • виявлення критичних та екстремальних ситуацій, що порушують екологічну безпеку.

Залежно від мети здійснюють моніторинг компонентів біосфери (атмосфери, гідросфери, літосфери), біологічний, екологічний моніторинги, моніторинг чинників впливу, джерел забруднення та інші його види на різних територіальних рівнях. З огляду на предмет спостережень виокремлюють абіотичний, геофізичний, фізичний, хімічний, санітарно-токсичний види моніторингу. Цим далеко не вичерпується класифікація систем моніторингу, оскільки в наукових дослідженнях і практичній діяльності керуються різноманітними підходами і принципами (табл. 1.2) [2].

Таблиця 1.2 – Класифікація систем моніторингу



Принципи

класифікації



Наявні або розроблювані системи (підсистеми) моніторингу

Універсальні

системи


(територіально -

просторово

організовані)


Глобальний моніторинг (базовий, регіональний, імпактний рівні), у т.ч. фоновий і палеомоніторинг, державний, міждержавний, міжнародний моніторинги (моніторинг транскордонного переносу забруднюючих речовин)

Реакція

основних


складових

біосфери


Геофізичний, біологічний (у т.ч. генетичний), екологічний, медико - біологічний, кліматичний, біоекологічний, геоекологічний, біосферний моніторинги

Ступінь

антропогенного

порушення

середовища



Моніторинг антропогенних змін в атмосфері, гідросфері, ґрунті, кріосфері, біоті. Моніторинг джерел забруднення, інгредієнтний моніторинг (окремих забруднюючих речовин, радіоактивних випромінювань)

Просторово - часовий підхід

Дистанційний, авіаційний, космічний, історичний моніторинги

23 вересня 1993 року постановою Кабінету Міністрів України було затверджене «Положення про державний моніторинг навколишнього середовища», яке стало правовим підґрунтям впровадження та функціонування такої системи в нашій країні. Положення визначало загальні засади системи державного моніторингу довкілля, її структуру та рівні, організацію роботи та порядок функціонування.

У «Положенні про державний моніторинг навколишнього середовища» визначено два головні етапи створення цієї системи:

1) інвентаризація й оптимізація діючих відомчих мереж, уніфікація методик спостережень, створення окремих ланок СЕМ, передусім у регіонах з напруженою екологічною ситуацією.

2) створення локальних, регіональних і національних центрів збирання й оброблення інформації, розроблення контрольно-вимірювальних приладів для спостереження за станом навколишнього середовища, впровадження системи у повному обсязі на всій території України.

Система державного моніторингу створюється на локальному (на території окремих об’єктів), регіональному (в межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях економічних і природних регіонів), національному (на території країни) рівнях з дотриманням міжнародних вимог і є сумісною з аналогічними міжнародними системами [2].

Спостереження за забрудненням атмосферного повітря здійснюються Державною гідрометеорологічною службою (МНС), Державною екологічною інспекцією (Міністерства екології та природних ресурсів України), санітарно-епідеміологічною службою (МОЗ), центральною геофізичною обсерваторією (ЦГО), Міністерством охорони здоров’я України.

Діюча в Україні мережа спостережень за забрудненням атмосферного повітря охоплює пости ручного відбору проб повітря й автоматизовані системи спостережень та контролю оточуючого середовища (АСКОС). Пости спостережень за забрудненнями можуть бути стаціонарними, маршрутними та пересувними (підфакельними).

Оцінювання забруднення атмосферного повітря в містах України здійснюють за даними спостережень, які проводять у 53 містах на 166 стаціонарних постах та на 2 станціях транскордонного переносу.

У 2013 році Міністерство екології та природних ресурсів України назвало 23 найбільш забруднені міста України (табл. 1.3). Найбільш забрудненими є міста, переважно, на сході та центрі України, зокрема, у Донецькій області – Горлівка, Дзержинськ, Донецьк, Єнакієве, Краматорськ, Макіївка, Маріуполь і Слов’янськ. Дуже високий та високий рівень забруднення атмосферного повітря в містах пов’язаний із значними концентраціями формальдегіду, діоксиду азоту, фенолу, бенз(а)пірену, фтористого водню, оксиду вуглецю, завислих речовин.

Рівень забруднення повітря в містах оцінюється за допомогою індексу забруднення атмосфери (ІЗА), який розраховується за сумою п’яти найбільших значень ІЗА забруднювальних домішок із середньорічними концентраціями. ІЗА кожної забруднювальної домішки отримують шляхом ділення її середньорічної концентрації на гранично допустиму концентрацію (середньодобову) та піднесення до ступеня, яким є коефіцієнт згідно з класом небезпеки цієї домішки.

Градації індексу забруднення атмосфери, що визначають рівень забруднення такі: низький за ІЗА < 5; підвищений за ІЗА ≥ 5 - < 7; високий за ІЗА ≥ 7 - < 14.


Таблиця 1.3 – Таблиця значень ІЗА по найбільш забруднених містах України за даними спостережень гідрометеорологічних станцій

Місто/ІЗА

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

Армянськ

14,8

14,4

9,7

8,9

11,8

12,1

14,7

Горлівка

14,5

16,2

15,2

10,8

13,5

14,3

16,0

Дзержинськ

13,7

14,4

16,8

14,4

12,8

10,2

10,8

Дніпродзержинськ

17,2

18,4

19,4

13,6

14,7

12,1

14,0

Дніпропетровськ

11,1

10,9

14,7

9,2

9,7

11,4

11,6

Донецьк

11,4

17,9

20,1

21,6

14,1

12,8

13,1

Єнакієве

12,9

14,4

14,0

10,2

10,2

10,2

10,3

Запоріжжя

12,2

10,7

12,2

9,8

10,4

12,9

8,7

Київ

6,9

9,3

6,9

8,0

7,4

6,8

9,8

Краматорськ

11,0

12,7

10,9

8,5

10,1

10,8

8,7

Красноперекопськ

17,0

18,6

11,6

11,2

11,3

11,5

13,8

Кривий Ріг

9,3

10,5

8,6

6,9

9,5

11,2

13,0

Лисичанськ

12,7

14,6

14,1

14,9

14,6

12,4

10,1

Луганськ

5,3

4,9

4,1

5,9

6,5

10,3

6,4

Луцьк

10,2

9,2

9,0

9,0

10,3

8,6

7,5

Макіївка

13,6

20,7

18,6

12,8

15,9

12,8

12,2

Маріуполь

13,4

16,3

18,0

20,3

17,4

16,5

13,2

Одеса

19,4

18,0

17,4

13,9

13,8

14,3

15,5

Рубіжне

9,3

11,1

13,4

13,6

13,7

11,0

10,6

Сєверодонецьк

9,6

11,0

13,4

11,4

12,2

10,1

8,7

Слов'янськ

14,1

17,8

12,4

9,7

11,6

13,9

14,2

Черкаси

9,4

8,0

7,7

6,0

5,9

5,9

6,0

Ялта

9,3

11,1

9,7

8,2

8,6

7,8

6,9

По Україні

8,1

9,4

9,2

8,1

8,2

8,7

8,0



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка