«Мистецька Україна»



Скачати 130.08 Kb.
Дата конвертації04.01.2018
Розмір130.08 Kb.

Виховний захід на тему: «Мистецька Україна».

Провела вчитель ОМ Маловільшанської ЗОШ I-III ст. № 2

Вишняк В.І.
Україна очима Архипа Куїнджі (6-10 класи)

Мета: виховувати естетичне ставлення до дійсності, емоційно-ціннісне став-

лення до мистецтва живопису, здатність сприймати, інтерпретувати

та оцінювати твори на основі поглиблення знань про художньо-образ

ну мову мистецтва;

сприяти розвитку здібностей до аналізу виразних засобів пейзажного

живопису і композиційної побудови картини, образного мислення,

естетичного смаку і творчих здібностей учнів при сприйнятті творів

живопису;

виховувати патріотичні почуття, естетичний смак учнів

Обладнання: портрет Архипа Куїнджі, репродукції його робіт;

карта України; підбірка українських та грецьких мелодій;

репродукції картин К.Айвазовського.

Хід заняття

Ведучий 1 :

Художник не може творити, якщо його душа мертва, а серце холодне. Він не буде живописцем чи скульптором, композитором чи архітектором, якщо його почуття не сприймають фарб життя, гармонії природи, якщо його не хвилюють долі людей, якщо у нього немає джерела натхнення. Для справжніх митців найдорожчим, потаємним джерелом творчості завжди була Батьківщина., її образи, розуміння та визнання земляків, співвітчизників, які з вдячністю мали сприймати твори мистецтва.

Пригадайте Сергія Рахманінова, композиторська творчість якого вичерпалася з втратою Батьківщини. Максим Березовський, ім’я якого було викарбуване поряд із іменами Глюка і Моцарта у Болонській музичній академії, від відчаю через нерозуміння співвітчизників, які не оцінили його благородних намірів з відкриттям Української академії музики, покінчив життя самогубством. Невизнання композиторського таланту Модеста Мусоргського призвело його до передчасної смерті.

Отже, образи Батьківщини були початком багатьох творчих починань. Для наших митців у всі часи природа була музою як для поетів, композиторів, так і для художників. Незалежно від стилю митця, від його техніки або фантазії пейзаж, написаний з натури рукою майстра, завжди був не просто застиглою миттю або прекрасним виглядом – така робота живе поза часом і місцем.

Сьогодні ми говоритимемо про те, чим була Україна для видатного художника ХIX ст. Архипа Куїнджі.
Ведучий 2 В Архипа Івановича був особливий духовний зв’язок із рідною землею. В усіх його пейзажах України відчувається трепетна ніжність до зображуваних місць. У пейзажах художника перед очима глядача чи не вперше в образотворчому мистецтві розкрилася в таких яскравих і поетичних образах природа України. Він збагатив російське пейзажне мистецтво новими темами та мотивами. Тут художник ішов стежками М.В.Гоголя, котрий оспівував красу української природи. Квітучий степ, осяяний сонцем, спокійна гладь Дніпра, місячне сяйво – все це образи, в яких художник не ставив собі завдання зберегти у пейзажі «портретну» схожість із певним місцем. Він створював узагальнені образи, прагнучи в кожному творі розкрити властиву даному мотиву поетичність.
Учень (у ролі А.Куїнджі, на фоні грецьких мотивів)

Народився я в Україні, у містечку Маріуполі. Все моє дитинство і юність пов’язані з цими землями, які ніколи не залишали мене байдужими. У десятирічному віці я вже пішов працювати, але з годом, за порадою вчителя Аморетті, вирушив у Феодосію до знаменитого живописця Костянтина Айвазовського, та через деякий час я перебрався до Одеси.

Де б не був, я не розлучався з пензлями. Бажання вчитися у мене було гаряче і тверде, і в 1866 році я ризикнув поїхати до Петербурга, де нікого не знав, будучи майже без грошей, для вступу в академію мистецтв. Однак відразу мені не вдалося цього зробити.
Ведучий 1. Перед нами картина «Татарська сакля у місячну ніч». Картина написана з величезною старанністю і любов’ю на мотив рідної Куїнджі південної природи. Ця картина допомогла йому знайти бажане покликання.

Картина досить великого розміру. Всі деталі ретельно накреслені. Загальний колорит і сам мотив досить виразно говорять про вплив Айвазовського. Вдивіться, і ви побачите, що в силі світлотіні, в рішучості контрастів затіненого берега на першому плані й освітленого місячним сяйвом моря вже відчуваються більш сильні задатки. Успіх картини пояснюється ще й тим, з яким натхненням працював майстер, адже мотив картини був рідний, пережитий ще у Маріуполі на рідному Карасунському обриві!


Учень 2.(У ролі мистецтвознавця)

Архип Іванович пристає до гуртка «передвижників», об’єднання молодих художників-бунтарів проти хибно-класичної рутини, що панувала в Академії, найбільш самовідданих прихильників реалізму. Його картини, у тому числі «Чумацький шлях в Маріуполі» - підтвердження цьому.

Автор пише картину дуже реалістично, він це багато разів бачив, адже це – Україна: сіре небо, брудний нескінченний потік валок, похмурі люди… Відчуття холоду, сирості посилюється колористичним рішенням полотна.

Друг Куїнджі, письменник В.М.Гаршин написав про картину: «Бруд невилазний, дощ, дорога, мокрі воли і не менш мокрі хохли, мокрий пес, який виє при дорозі про погану погоду. Все це змушує щеміти серце». Глядач повинен не милуватися «видом», а відчути на собі всю велич і безпорадність простору. Ця картина була наповнена глибоким соціальним змістом, і сприйнята як твір, що відображає суспільно значущу тему селянського життя. Можливо, в цей момент у Куїнджі говорила гіркота розлуки з рідним краєм. Але в картинах цього періоду вже помітні зміни художньої мови. У чому ж вони?


Учень 1 (у ролі Куїнджі)

Я продовжую працювати над українським пейзажем, усе частіше звертаюся тепер до обрання таких мотивів, які здатні пробудити у глядача почуття краси і величі природи моєї батьківщини – України. Тепер моє мистецтво набуває позитивних ідеалів й оптимістичних ноток у сюжетах.


Учень 2. (у ролі мистецтвознавця)

Із середини 70-х років художник від соціальної тематики переходить до пейзажу – це новий період у розвитку таланту Куїнджі. У 1876 році на 5-й Пересувній виставці він показав картину, яка справді приголомшила громадськість. Газети писали: «Цей пейзаж абсолютно вбиває всі інші, які експоновані на виставці, а В.Мамін назвав її «недозволеною розкішшю». І це було справді так – настільки надзвичайною і в той же час украй правдивою здавалася картина Куїнджі з її темно-сірим глибоким небом, стрункими тополями, місячним світлом на стінах хат, величаво-непорушним спокоєм, тишею південної ночі і самотнім вогником, який світиться у віконці. Звичайний, невидатний образ Куїнджі зобразив так, що, дивлячись на картину, глядач міг почути звуки тієї самої української ночі.



(на фоні народної пісні «Ніч яка місячна…»)

Подивіться, адже це – образ майже ідеального світу, однак художник не пориває з реальністю. У картині ясно позначилися народні коріння куїнджівського світогляду, вгадуються фольклорні витоки, головним чином – образотворчий фольклор. Куїнджі робить рішучий крок до умовного декоративного розуміння кольору. Майстер видозмінює свій живопис, вносить нові пластичні принципи, які до нього наче і не траплялися, це початок декоративізму. Зверніть увагу на дещо спрощену форму, яка надає твору трохи наївного виразу. Нехитрий мотив хутора, що завмер у тихому нічному сні, типовий і характерний для України. Але картина відзначила небаченої сили ефект! В ілюзії місячного світла Куїнджі пішов далі за всіх, навіть Айвазовського». Вітчизняне демократичне мистецтво 1870-1880-х років відрізнялося своєрідним поглядом на світ – ніби з рівня народної свідомості. Це було принципово нове ставлення до дійсності, позбавлене екзотики колишнього романтизму. В «Українській ночі» світ сприймається як благо, що дарує людині красу і багатство вражень. Зримий світ сповнений розкоші, але розкоші не екзотичної, а земної, доступної для свідомості простої людини. Тому і мотив, і наївний світогляд, закріплені в ніби прозаїчному, характерному сюжеті, видають в авторі картини художника, який намагається перейнятися усвідомленням національної краси.


Ведучий.

Особлива доля спіткала картину «Місячна ніч на Дніпрі». Розгляньте її. Які враження у вас виникають?


Учень (у ролі Куїнджі)

Влітку і восени 1880 року я працював над новою картиною. У Петербурзі поширилися чутки про феєричну красу моєї «Місячної ночі на Дніпрі». Адже на дві години щонеділі ми з моєю дружиною відкривали всім бажаючим двері своєї майстерні. І через кулька днів картина набула воістину легендарної слави. У нас побували і І.С.Тургенєв, і І.Крамськой, і Д.І.Мендєлєєв. І уявіть собі, що «Місячна ніч на Дніпрі» була продана ще коли пахла свіжою фарбою, прямо у майстерні.

Одного разу, в одну з неділь, про її ціну запитав якийсь морський офіцер. «Та навіщо це вам? – знизавши плечима, запитав я в нього. – Адже все одно не купите: вона дорога». Але я знову почув наполегливе: «А все-таки?» - «Та тисяч п’ять”, - хоробро назвав я неймовірну, фантастичну суму на ті часи. І несподівано почув у відповідь: «Добре, залишаю за собою». І тільки після відходу офіцера я дізнався, що в нас побував сам великий князь Костянтин.
Учениця (у ролі дружини Куїнджі Віри Леонтіївни).

До цієї картини Архип Іванович ішов давно. Їздив в Україну, на Дніпро, може, саме за цим сюжетом. Дні, тижні він майже не виходив із майстерні. Робота захопила його на стільки, що навіть обід я приносила наверх у майстерню. Задумана картина – мерехтлива, жива – стояла в нього перед очима. Працював він над нею осінь і зиму. Навесні закінчував своє незвичайне творіння. Одного разу чоловік прокинувся вночі, думка виникла як осяяння: « А якщо … «Місячну ніч на Дніпрі» показувати в темній кімнаті?!» Він схопився, запалив гасову лампу і, човгаючи домашніми туфлями, побіг по сходах у майстерню. Там запалив ще лампу, поставив обидві на підлогу по краях картини. Ефект виявився разючим: простір у картині розширився. Місяць світив, оточений мерехтливим сяйвом, Дніпро грав його відображенням. Усе як у житті, але красивіше, величніше. Архип Іванович поставив стілець у потрібному, як вважав він місці, вдалині, сів, оперся на спинку і дивився, дивився, поки не розвиднілося за величезним вікном. Вражений знайденим ефектом, він знав, що треба показувати «Місячну ніч на Дніпрі» тільки в темному залі й одну…»



Учень 2 (у ролі мистецтвознавця)

Картина була виставлена на Великій морській вулиці в Петербурзі. Виступ художника з персональною виставкою, та такою, що складалася лише з одного полотна – однієї невеликої картини, був подією незвичайною. Причому картина ця трактувалася не як який-небудь незвичайний історичний сюжет, а була вельми скромним за розмірами пейзажем – 105 х 144 см.

Знаючи, що ефект місячного сяйва повною мірою появиться при штучному освітленні, художник звелів задрапірувати вікна в залі і висвітлити картину сфокусованим на ній променем електричного світла. Відвідувачі входили в напівтемний зал і, як зачаровані, зупинялися перед холодним сяйвом місячного світла.

Куїнджі умів перемагати. Довгі черги шикувалися на вулиці, і люди годинами чекали, щоб побачити картину. Аби уникнути тісняви, публіку впускали до залу групами. Архип Іванович наводив порядок, установлював чергу.

Неросійське прізвище, густа чорна борода,, очі, які горіли щастям, перетворювали його на міфічного мага і чарівника, перевдягнутого у світський костюм.
(У класі вимикається світло, прожектором висвітлюється картина під звуки прелюдії Рахманінова Соль-мажор. Відбувається процес споглядання з наступним аналізом-інтерпретацією)

Учитель: Спробуйте відповісти на запитання:



  • Що відкривається перед нами як глядачами?

  • Що заворожує нас?

  • Що приваблює увагу перш за все?

  • Які прикмети можна дібрати до пейзажу?


Ведучий

Перед нами розкривається вдалину широкий простір, рівнина, перекреслена зеленкуватою стрічкою тихої ріки, яка майже зливається на горизонті з темним небом, укритим рядами легких хмар. Придивіться, вгорі вони трохи розійшлися , і у вікно, що утворилося, глянув місяць, освітив Дніпро, хати. Прислухайтесь, як все у природі притихло зачароване чудесним сяйвом неба та дніпровських вод… світ забувся у спокійному сні. Таємниче тече могутній, повноводний Дніпро і блищить, як риб’яча луска. Погляньте вгору. Ви бачите хмари, які пливуть? За ними ніби пливе й місяць. Його блискучий сріблясто-зеленуватий диск залив своїм таємничим світлом занурену в нічний спокій землю. Світло від нього було таке сильне, що деякі з глядачів на виставці намагалися зазирнути за картину, щоб знайти там ліхтар або лампу! Але лампи не виявилося, а місяць продовжував випромінювати своє зачароване, таємниче світло. Гладким дзеркалом відбивають це світло води Дніпра, з оксамитової сині ночі біліють стіни селянських хат.


Учень 3

Це величне видовище досі занурює глядачів у роздуми про вічність і неперехідну красу світу. Так до Куїнджі співав про природу тільки великий М.Гоголь: «Чудовий Дніпро за тихої погоди, коли вільно і плавно мчить крізь ліси і гори повні води свої, не шелесне, не прогуркотить. Дивишся і не знаєш, йде чи не йде його величава ширина».




Учень 4

Згадуються рядки О.Пушкіна, що перегукуються із загальним настроєм картини:

Тиха украинская ночь.

Прозрачно небо. Звёзды блещут.

Своей дремоты превозмочь

Не хочет воздух…

Луна спокойно с высоты

Над Белой Церковью сияет…

И тихо, тихо всё кругом…
Ведучий

Спробуємо зрозуміти феномен цих картини, поділивши їх на так звані сцени і проаналізувавши їх зміст.

Чим цікаве місячне сяйво? Чому воно притягує нашу увагу?

Учень 3

Місячне сяйво – найдивовижніше в цій картині. Його гранична природність визначається багатошаровим лісируванням й умінням використовувати світлові й колірні контрасти.



Лісирування – тонкі прозорі або напівпрозорі шари фарб, які наносяться на просохлі або напівпросохлі барвисті шари, щоб змінити колорит. Домогтися його посилення, ослаблення.

Мазки можуть бути суцільними (непрозорими) і лісирувальними (прозорими)


Ведучий . Архетипом чого є місяць? Навіщо він потрібний?
Учень 4.

Архетип грецької)прообраз, першооснова, зразок. Зміст його становлять загальнолюдські первообрази – архетипи (наприклад, образ матері-землі, героя, мудрого старця, демона тощо), динаміка яких лежить в основі міфів, символіки народної творчості, сновидінь і т.ін.)

  • Будинків не видно, видно лише силуети. Оксамит ночі лежить на небі, снами загасивши вогні в будинках.

  • Місяць намагається не зникнути, щоб урятувати душі сплячих людей і не допустити в їхні серця вічної мли.

Чи можемо ми провести паралель мі місяцем і часом?

  • Час крізь хмари струмує і тече місяцем, зв’язуючи воєдино денний цикл людини, віщуючи кінець ночі і початок нового дня тощо.



Коментар до інтерпретації картини

Яскраве сріблясте світло місяця відтінене глибиною синього кольору, перетворює традиційний мотив із місяцем на привабливий і таємничий. Висловлювалися навіть припущення про якісь незвичайні фарби і навіть про дивні художні прийоми, які нібито використав художник. Чутки про таємниці художнього методу А.Куїнджі, про секрет його фарб ходили ще за життя художника, деякі намагалися викрити його у фокусах, навіть у зв’язку із нечистою силою.

Художнику вдається таке поєднання фарб, що в картині при темних тонах берегів і неба, створюється відчуття світіння місяця. Залитий місячним світінням берег він писав не раз.

Тепер написав місяць! Зазвичай у живописців він залишається за краєм картини або задрапірований хмарами. Куїнджі написав той самий момент, коли ненадовго розсіялися хмари.


Учень-мистецтвознавець

Надзвичайно ефектна передача місячного світла, колірні контрасти, композиційна декоративність полотен Куїнджі ламали старі принципи малювання. І все це було результатом його напружених пошуків. Куїнджі жваво цікавився працями професорів Петербурзького університету фізика Ф.Ф.Петрушевського і хіміка Д.І.Менделєєва. Петрушевський досліджував технологію живопису, співвідношення основних і додаткових кольорів. Усе це він доносив до слухачів Академії мистецтв.

Особливий інтерес у сучасників викликала книга А.Куїнджі «Світло і колір самі по собі і стосовно живопису», що вийшла в 1883 році. Він і сам у своїй власній майстерні постійно експериментував з фарбами. З’явився навіть термін «куїнджівська пляма» Художники прагнули розгадати секрет його колірних ефектів, а публіка зустрічала кожен його новий твір як особливу подію.

Публіку приводила у захват ілюзія натурального місячного світла, і люди, за словами І.Є.Рєпіна, «у молитовній тиші» стояли перед полотнами А.Куїнджі, йшли із зали зі сльозами на очах. Поет Я.Полонський, один із друзів художника, писав: «Я не пам’ятаю, щоб перед якоюсь картиною так довго застоювалися…Що це таке? Картина чи дійсність? У золотій рамі чи у велике вікно ми бачили цей місяць, ці хмари, цю темну даль, ці тремтячі вогні сумних поселень і ці переливи світла, це сріблясте відображення місяця у струменях Дніпра або гірську далечину, цю поетичну, тиху, величну ніч?»



Ведучий:

Отже, чим для Архипа Куїнджі була Україна? Насамперед – джерелом натхнення, головною темою творчості. Матеріалом для надзвичайних творчих експериментів.

Життя великого пейзажиста почалося на Україні і страшна хвороба, що обірвала його життя, почалася теж на батьківщині. Та й протягом усього життя Куїнджі звертався до мотивів, навіяних рідною природою. Перший успіх прийшов до художника саме після написання пейзажу. Де він зобразив рідні місця. Найбільший гонорар. Загальне визнання і славу пейзажист так само отримав після написання полотна «Місячна ніч на Дніпрі». Можливо, саме рідні мотиви, дитячі враження та кохання допомогли художнику творити шедеври.

Які новації ми спостерігали у творчості митця? У низці картин кінця 1870-х років, куди сміливо можна додати і творчість А.Куїнджі, позначився новий напрям пейзажу, були рішуче розвинуті кордони художньої образності. У збагаченому нечувано для того часу живопису все більше стверджувалася ідея «цвітіння життя». Найбагатша краса природи стала джерелом не тільки захопленого натхнення, а й насолоди, чого бракувло пейзажу раніше. Історичну помилку російської демократичної естетики, яка визнавала тільки тьмяні, сіренькі пейзажі, було подолано.



Височину образів творів Куїнджі відзначено романтичним поглядом на світ.

(Звучить українська мелодія)

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка