Міська науково-практична конференція іппо ку імені Бориса Грінченка для вчителів української мови та літератури



Скачати 83.07 Kb.
Дата конвертації29.12.2017
Розмір83.07 Kb.


Міська науково-практична конференція ІППО КУ імені Бориса Грінченка

для вчителів української мови та літератури
Є. Маланюк у контексті української культури ХХ століття
м. Київ, 15 березня 2012 року

Галина Степанівна Пенська,

учитель вищої категорії української мови та літератури,

учитель - методист ліцею № 303

Дарницького району м . Києва


Український дух та прагнення до волі з позиції історіософії

в поетичному доробку Євгена Маланюка

Дійсними творцями життя


є мислителі, апостоли ідеї.
Справжніми пророками
історичних подій є Митці і
в першу чергу – поети.
Є. Маланюк
Доля була немилосердною до багатьох творців , мислителів , апостолів ідей , справжніх синів та дочок України , які , долаючи життєві випробування, перебуваючи далеко за межами Батьківщини , прагнули прислужитися рідному народові, очистити українську душу , відродити традиції волі . Вони знайшли прихисток у Празі , Варшаві, Мюнхені та інших містах Європи .

Євген Маланюк – чи не найбільший поет українства ХХ століття, який усе своє творче життя прожив ”на пісках емігрантських Сахар ”, але його душа не розлучалася з отчою землею , а змістом життя стала боротьба за вільну Українську державу та пошуки історичної правди . У публіцистиці , у поетичних творах , щоденникових записах

Є. Маланюк наполегливо та стійко шукав відповіді на питання про причини поразки УНР , нездарність її провідників , роздвоєність політиків та їх слабку волю.
Слово “воля ” є визначальним в історіософії (тобто позначеній мудрістю історії) Є. Маланюка, воно пов’язане з глибоким осмисленням історії України , починаючи з докняжої доби; розумінням причин трагедій українського народу ; чому в усі часи існування України , коли чужинці “тяжко гупають у древні груди ”, вона лежить ” замріяно - безсила”, - куди поділася її ”варязька сталь ” і “візантійська мідь ”? ; це й усвідомлення значимості історичних постатей : князя Ярослава Мудрого, який, розбудовуючи давньоруську державу, не зумів уберегти її від феодальної роздробленості ; гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, які свідомо і послідовно закладали підвалини української державності , але не знайшли сил, щоб її захистити .

Мабуть, ніхто з українських поетів після Т. Шевченка так гостро не виповів пекучий біль і тугу за втраченою волею , так суворо не “вчиняв бичем” свій народ за малоросійську кволість і брак твердої волі .

Вірю в Дух . Ми могли нашу “на розум ”абсурдну боротьбу виграти. Забракло Духу і натхненої ним Волі“ , - писав Є. Маланюк .

З юних літ поет спізнав смак волі, насолоджуючись привіллям херсонського степу, красою ріки Синюхи , від свого діда Василя, який був чудовим оповідачем козацьких легенд та чумацьких бувальщин і на старості літ тужив за Гетьманщиною. Він став для онука справжнім уособленням національно свідомого українця, котрому

…Боліла в серці цілість

Свого народу і отчизни -

За всі ці чини і часи.

Скребли покора і ледарство,

Пекли каліцтво й рабство мертве,

І раєм страченим минуле

Вставало в присмерку століть.

(“Голоси землі”, 1929)

Сліпа покірність, нав’язане відчуття меншовартості, нерішучість змусили українців поневірятися по світах та зруйнували державність:

Шкода, що внуки вже не мали

Ненависті й презирства діда…

Шкода! Бо, може, б не зазнали

Циганських мандрів по чужинах

І не віддали б на поталу

Країну крові та пісень…

Євген Маланюк добре розумів, що головна причина поразки українців криється в особливостях національного характеру, і не варто шукати провину тільки в діях історичних персоналій.

Щоб осягнути всю глибину патріотичних почуттів поета, його державницьку позицію: “Я волю полюбив державну”, треба бути вільною людиною. Тільки вільні мають право будувати державу.

Раби не можуть взріти сонця волі, -

Хай зникне ж скитсько – еллінська краса

На припонтійській тучнім суходолі .

Щоб власний Рим кордоном вперезав

І поруч Лаври – станув Капітолій

Експресивно-емоційний заклик до національної повноцінності поета є зверненням до українців усіх поколінь.

Опрацьовуючи творчість Євгена Маланюка, наголошую учням на тому, що сильне відчуття автором приналежності до своєї нації розвинуло в ліричному героєві непохитну національну самосвідомість, а “дух землі”, який герой “ з дитинства нюхав”, утвердив ідею необхідності вільної незалежної держави.

Перше знайомство учнів із поезією Євгена Маланюка розпочинаю ще в 9 класі під час вивчення творчості Т.Г. Шевченка та значення його пророчого слова для наступних поколінь. За твердженням поета, Шевченко – пророк, виразник гніву свого народу, його волі та мрії, це заклик до національного прозріння, Прометеїв дух поета. Життєве та творче кредо геніального Кобзаря та Євгена Маланюка співзвучні.

Т.Г.Шевченко в поемі “Сон” і в посланні “ І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм …” засуджує українців, які заради власних вигод продавали свою душу і гідність, цуралися рідної мови й культури , і закликав переосмислити свою історію, об’єднатися задля спільної національної ідеї. Тому й не дивно, що в поезії Шевченко Є. Маланюк використовує поняття “бунт”,“ полумя”, “вибух крови”,“ кара”,“ лютий зір” для розкриття української душі, віковічного прагнення мати свою державу та бути вільними.


Своїм духовним батьком та проповідником волі Євген Маланюк вважав П.Куліша, під час вивчення творчості цього письменника варто проаналізувати сонет “Куліш”. З нього постає ідеалізований образ українця-просвітителя, який прагнув розбудити свідомість народу та підняти його з колін:

Прокинувсь. І перо виводить ядом спраги:

“Народе без пуття, без честі, без поваги”

У 10 класі опрацьовуючи творчість Павла Тичини, принагідно згадую вірш-посвяту Маланюка “Сучасник”. Автор нікому не пробачав роздвоєності та слабкодухості. Він не називає прізвище адресата, але стає зрозуміло, що сповнені сарказмом слова:

…Від кларнета твого – пофарбована дудка зосталась.

… в окривавлений Жовтень – ясна обернулась весна. –

адресовані авторові “Сонячних кларнетів”. Будучи людиною вільною, Євген Маланюк чи не єдиний, хто сказав правду про трагізм творця, який був поставлений на коліна у більшовицькій державі.

Звичайно, дві години навчального часу в одинадцятому класі для ознайомлення з цією волелюбною особистістю та можливістю збагнути, ким був Євген Маланюк для своєї епохи і є сьогодні для нас, замало. Тому для кращого пізнання поетичного таланту митця та громадянської позиції варто зупинитись на аналізі творів Є. Маланюка. Хоча навчальна програма передбачає опрацювання двох творів поета: “Стилет чи стилос” та “Під чужим небом”, однак доречно проаналізувати твори “Біографія”, “Уривок з поеми”, “Варязька балада”, “Земна Мадонна”, “Ісход”, “невичерпальність”. Для самостійного читання пропоную учням “Голоси землі”,“Істотне”, “Псальми степу”, “Молитву”.

Часто поет говорив про особисте почуття волі, використовуючи історіософічний підтекст та релігійні образи. Зокрема у творі “А ще забуду тебе, Ієрусалиме …”-присвяченому Олені Телізі – поет писав:

Вже вересень в лункій блакиті тане,

Вже багряніє мантія садів,

А нам згадались київські каштани,

Бездонне небо і дніпровський спів …
Таке своє, незнищено – родиме …

Розлука не згасила зір і слух.

Як і колись, великий Володимир

Благословляє древній виднокруг.

Проаналізувавши вірші поета , учні визначають, що ліричний герой обирає замість стилосу стилет, щоб збудити в народу, який залишився на втраченій батьківщині, бажання стати нацією. Пізніше у творі “Напис на книзі віршів” Є. Маланюк висловив сподівання, що нащадки збагнуть “Чим серце билось” і Чому стилетом був мій стилос і стилосом бував стилет.

Отож боротьбу за Україну колишній воїн УНР продовжив іншою зброєю – словом, а поезією взявся творити націю і державу, відроджуючи національну свідомість.

Аналізувати вірш можна за такими орієнтовно запитаннями:


  • Який зміст автор вкладає у слова “стилет” і “стилос”?

  • Чому життєві терези “трагічні”? Чи трагічні вони тільки для ліричного героя ?

  • З якою метою використано персоніфіковані образи лісу, трави, обрію, безмежжя та ін.? Які асоціації вони у вас викликають?

  • Чи є вибір ліричного героя остаточним і виправданим ?

Опрацьовуючи цикл “Біографія” , запитую учнів:

  • Чому поет вирізьблює “німий життєпис”?

  • Чий образ він конструює?

  • Чому мудрість порівнюється з коброю? Чи достатньо мудрими були українці, коли боролись за незалежну державу?

  • Хто такий апостол і чому ліричний герой називає себе апостолом “кривавих шляхів” ?

  • Які поетичні образи передають душевний стан героя, його почуття?

Про свою причетність до “тієї породи ” козаків, які могли однією рукою тримати рало, а другою – шаблю, стверджує Є.Маланюк устами ліричного героя у поезії “Уривок з поеми”. Він належить до тих, що “уміли кинуть пяний сміх в скривавлене обличчя – муці”, “Хто в дикий вихор гопака втіляв життя назустріч степу…”.

Поет використовує історичні події для розкриття найкращих рис вдачі козаків-українців – волелюбність, війському міць, відчайдушність, нескореність “у бою і в танці”.

Звертаю увагу учнів на засоби виразності у розкритті українського характеру: епітетах: “залізна голова”, “п’яний сміх”; метафорах “народ мій жбурне”; персоніфікації “рокоче запорозька кров”; порівняннях “херсонські прерії – мов Січ”.

Доречними є запитання:


  • Чим вірш співзвучний з поезією Т.Шевченка?

  • Які пророчі думки висловлені у творі?

  • Чим актуальні вони сьогодні?

  • З чим порівнюється українська душа?

Часто Євген Маланюк виступає у ролі грізного судді. Але його суд продиктований любов’ю та почуттям розлуки з Україною. Для поета спокуси великих міст чужих держав не можуть замінити рідний край, його Елладу.


Найбільш відчутно мотив волелюбства , який переплітається з ностальгією, у поезії “Під чужим небом” зі збірки “Гербарій”.

Кожна частина поезії посилює природне бажання ліричного героя прислужитися рідній землі, незважаючи на відстань розлуки, на відсутність чітких орієнтирів. Український дух живлять спогади про “свист херсонського простору”, “вітер з кришталевих хвиль”, “гук весни і вітер”, “солома рідних стріх”, “весела синь” ріки дитинства.


Аналізуючи твір, ставлю учням запитання:

  • З якою метою автор використовує антитезу: тут і там?

  • Що є уособленням волі та якими художніми засобами автор підкреслює твердість духу ліричного героя?

Євген Маланюк боровся за Українську державу (а не державу Україну) у рядах армії УНР, в еміграції, коли “перекував стилет на стилос”, не переставав відстоювати ідею незалежної вільної України, дбати про національну свідомість та гідність. Більш детально про це знайомлю учнів, працюючи у проекті “Музей-Ліцей” з Національним музеєм літератури України. Це дає можливість вивчати творчість геніального митця та представників “празької школи” у храмі літератури та культури, бібліотеці Колегії Павла Галагана, переглянувши експозицію “Література ХХ століття. Письменники празької школи.” Жодного учня не залишають байдужими зустрічі з науковцями Інституту літератури при Національній академії наук України ,співробітниками музею літератури та читання поезій Євгена Маланюка акторами театрів.

Ми живемо у незалежній державі, але чи сповна реалізована мрія Євгена Маланюка, чи вистачає духу і волі сучасникам у її розбудові.

Питання риторичне

Отож , молодому поколінню, як зазначає Дмитро Павличко, не можна не знати доробку Євгена Маланюка, оскільки, по-перше, він один з найталановитіших українських поетів ХХ століття, а по-друге, сьогодні його творчість допомагає утверджуватися нам як нації, враховувати уроки історії, спонукає сповна використати даний долею шанс і знайти ,нарешті, “державну бронзу”.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка