Міністерство оборони україни



Сторінка6/22
Дата конвертації23.10.2017
Розмір3.96 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Шляхи і способи протидії негативному інформаційному пливу на свідомість та психіку особового складу. Інформаційно-психологічна протидія – це складова інформаційно-психологічної боротьби, спрямована на власну аудиторію, яка одночасно є мішенню для спеціальної пропаганди (інформаційно-психологічних операцій) противника, з метою нейтралізації або зведення до мінімуму ефекту від ворожого інформаційно-психологічного впливу. Вона включає комплекс заходів, спрямованих на захист певної системи світоглядних орієнтирів, настанов, стереотипів, на основі яких ґрунтується високий морально-психологічний стан особового складу військ та здатність Українського народу до опору російському агресору.

На сьогодні у науковому світі остаточно ще не визначені єдині методологічні основи організації протидії інформаційно-психологічному впливу противника. Одні вчені поділяють усі методи протидії за їх спрямованістю на методи, які спрямовані на зміну психіки військовослужбовців, і на такі, що спрямовані на зміну об’єктивної реальності, умов діяльності військовослужбовців. Інші вчені умовно поділяють всі заходи протидії на профілактичні (випереджувальні) заходи і заходи з нейтралізації негативного інформаційно-психологічного впливу противника та умов бойової обстановки.

Разом із тим відомо, що однією з характерних світових тенденцій є випереджальний розвиток форм, способів, технологій і методик впливу на свідомість (підсвідомість), психологію й психічний стан людини у порівнянні з організацією протидії негативним, деструктивним психологічним впливом, інформаційно-психологічним захистом особистості і суспільства у цілому.

Під інформаційною безпекою особистості військовослужбовця розуміється захищеність його свідомості та психіки від дії негативного інформаційно-психологічного впливу, який може призвести до погіршення його морально-психологічного стану або до деструктивних дій.

Найбільший негативний вплив на морально-психологічний стан особового складу при виконанні бойових завдань здійснюють такі фактори, як: небезпека, дискомфорт, відсутність бойового досвіду, негативне ставлення до цілей війни (збройного конфлікту), незадоволеність діями командування, соціально-побутові та духовні проблеми.

Головною метою протидії інформаційно-психологічному негативному впливу противника на особовий склад є інформаційно-психологічна протидія, контрпропаганда і досягнення інформаційно-психологічної переваги над противником.



Інформаційно-психологічна протидія об’єднує інформаційну, психологічну та духовну складові. Інформаційна складова спрямована на заповнення інформаційного вакууму. Психологічна складова здійснює позитивну психологічну підтримку військовослужбовців за безпосередньої участі командирів та психологів. Духовна складова здійснюється за допомогою душпастирської і волонтерської роботи, спілкування з близькими.

Шляхи та способи протидії негативному інформаційному впливу на психіку (свідомість та підсвідомість) особового складу:

  1. Визначаються морально-ціннісні установки особового складу і фактори бойової, соціально-політичної та психологічної обстановки, які можуть бути використані для інформаційно-психологічного впливу на особовий склад підрозділу.

  2. Вивчаються сили та засоби ведення інформаційно-психологічних операцій противника (гучномовні станції, теле- і радіостанції і т.д.) і негайно вживаються заходи щодо їх глушення, знищення або придушення.

  3. Своєчасно інформується особовий склад. Він знайомиться з методами дій сил і засобів інформаційно-психологічних операцій противника, за необхідності нейтралізуються канали розповсюдження чуток, дезінформації, страху і паніки.

  4. Оперативно збираються і знищуються друковані та інші агітаційно-пропагандистські матеріали противника (листівки, буклети, газети, брошури, журнали, книги), радіоприймачі з фіксованою частотою, обмежується індивідуальне використання мобільних пристроїв, теле- і радіоприймачів.

  5. Здійснюється суворий контроль за використанням інтернету.

  6. Організовується індивідуальна робота з військовослужбовцями, які схильні до панічних настроїв, стресів, забезпечується висока пильність.

  7. Виявляються неформальні лідери колективу (підрозділу, команди) та створюються із них групи військовослужбовців, які формують відповідні стереотипи про армію і найманців ворога, будуть носіями високого морально-психологічного стану колективу.

  8. Організовується співпраця стосовно проведення заходів протидії інформаційно-психологічному впливу з державними та місцевими органами влади у регіоні перебування, правоохоронними органами, українськими патріотичними громадськими організаціями, у тому числі релігійними тошо.

Таким чином, інформаційно-психологічні операції російських спецслужб і ЗМІ щодо відвернення України від вступу до Європейського Союзу, НАТО, розгону студентського майдану, розстріли беззбройних героїв Небесної сотні приховали анексію українського Криму Росією та її агресію на Донбасі під виглядом так званої гібридної війни, замаскованої під нібито народне “повстання”, а Путіну ці ІПсО дали змогу знекровити патріотів України та Росії, щоб утримати Україну від впливу Заходу та свою владу над Росією якнайдовше.

Протидіяти інформаційно-психологічним операціям ворога необхідно широкою пропагандою серед наших воїнів та населення України священного права Українського народу, як єдиного джерела і носія влади, на захист державного суверенітету, територіальної цілісності, єдиної державної мови та цивілізованого європейського вибору України.


Рекомендована література:

1. Закон України “Про інформацію” від 13.01.2011 № 2938-VI (зі змінами).

2. Військовий стандарт. Інформаційна безпека держави у воєнній сфері. Терміни та визначення. ВОСТ 01.004.004 – 2014 (01). Наказ начальника Центрального управління метрології та стандартизації Озброєння ЗС України – Головного метролога ЗС України від 27.02.2014 №1.

3. Крысько В.Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт). – Минск, 1999. – 180 с.

4. Нарис теорії і практики інформаційно-психологічних операцій / Дзюба М.Т., Жарков Я.М., Ольховой І.О., Онищук М.І. Навчальний посібник / під заг. ред. В.В. Балабіна. – К.: ВІТІ НТУУ “КПІ”, 2006. – 472 с.

5. Підлісний А.Р. Методи інформаційно-психологічного впливу на військовослужбовців українського миротворчого контингенту в Іраку (2003–2005 рр.) // Сухопутні війська Збройних Сил України: 20 років миротворчої діяльності: Матеріали доповідей науково-практичної конференції 25 жовтня 2012 р., м. Львів. – Львів: АСВ, 2012. – С. 188–191.

6. Попов М.О., Щербак В.А. Дезінформаційні заходи та їх вплив на функціонування системи добування даних і прийняття інформаційних рішень // Наука і оборона. – 2002. – № 4. – С. 42–51.

7. Толубко В.Б. Складові інформаційної боротьби / В.Б. Толубко, А.О. Рось // Наука і оборона. – 2002. – № 2. – С. 23–28.

8. Толубко В.Б. та ін. Підготовка і ведення інформаційної боротьби в Збройних Силах: Навчальний посібник. – К.: НАОУ, 2004. – 280 с.

9. Быченок М.М., Дзюба Т.М., Рось А.О., Витковский В.В. Основы информационной борьбы: Учебник. – К.: НУОУ, 2014. – 265 с.



8. Актуальні проблеми морально-психологічного забезпечення особового складу Збройних Сил України в ході антитерористичної операції на Сході України та шляхи їх вирішення
Війна, що точиться на українській землі, – це випробування всіх матеріальних і духовних сил нашого народу та війська.

Саме життя сьогодні висуває високі вимоги до питань всебічного забезпечення Збройних Сил України. Головне – це узгодити, скоординувати діяльність усіх органів управління, всіх наявних сил і засобів для виконання завдань щодо захисту суверенітету та територіальної цілісності української держави. Події в Криму та на Сході України показали необхідність внесення якісних змін до морально-психологічного забезпечення особового складу Збройних Сил України у кризовій ситуації, як одного з основних видів бойового забезпечення.

Зазначене питання потребує детального вивчення та аналізу фахівцями всіх сфер військової діяльності. Не претендуючи на всебічність висвітлення проблем морально-психологічного забезпечення особового складу Збройних Сил України в ході антитерористичної операції на Сході України спробуємо розглянути деякі з них та окреслити шляхи їх вирішення.

Морально-психологічне забезпечення в бойових умовах. Поряд з оперативним, технічним, тиловим і медичним забезпеченням об`єктивною необхідністю і фактором підтримання боєготовності та боєздатності підрозділів Збройних Сил України є морально-психологічне забезпечення.

Морально-психологічне забезпечення у воєнний час це – формування високого рівня морально-психологічного стану, бойових і морально-психічних якостей у особового складу, досягнення високої морально-психічної стійкості й готовності до збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності й недоторканості країни, забезпечення досягнення перемоги, перехоплення й утримання морально-психологічної переваги над противником узагалі, сприяння ефективного виконання конкретного бойового завдання зокрема.



Основними напрямками морально-психологічного забезпечення в бойових умовах є:

формування у військовослужбовців наукового світогляду, менталітету українського народу, усвідомлення внутрішньої та зовнішньої політики держави, свідомого ставлення до мети, призначення та завдань Збройних Сил України, розвиток патріотичної свідомості, духовної готовності до захисту Батьківщини;

розвиток в особового складу високих морально-психічних і бойових якостей, звичок до суворого дотримання норм і правил загальнолюдської моралі та воїнського етикету, гуманізму, колективізму, товариства та взаємодопомоги, формування довіри до командирів (начальників), виховання дисциплінованості, прагнення до вдосконалення бойової майстерності й виконання за будь-яких умов бойового завдання;

формування та підтримка в особового складу високої психічної стійкості та готовності, здатності ефективно діяти в екстремальній обстановці, стійко переносити труднощі військової служби, виявляти рішучість, ініціативу, самостійність і бойову активність під час виконання бойових завдань;

сприяння зміцненню духовного, психічного, психофізіологічного й фізичного здоров’я військовослужбовців, розвиток у них витривалості, спритності, швидкості, здатності діяти в умовах великих моральних, фізичних, психічних і психофізіологічних навантажень, підвищення стійкості організму до впливу стрес-факторів і умов бойової діяльності, формування стійких емоційно-вольових якостей;

психологічна допомога й реабілітація військовослужбовців, які отримали бойові психічні травми, надання їм своєчасної соціальної та правової допомоги;

формування у військовослужбовців правової свідомості, поваги до Законів України та Кодексу учасника бойових дій, правопорядку, який підтримується у Збройних Силах України, розуміння необхідності їх суворого дотримання;

створення у підрозділах таких соціально-правових умов, які забезпечують виконання особовим складом своїх функціональних обов’язків, дотримання та реалізація всіх правових і соціальних гарантій, які передбачені Конституцією та чинним законодавством України для військовослужбовців і членів їхніх сімей у воєнний час;

виховання у військовослужбовців загальної культури поведінки, формування у військових колективах здорових взаємовідносин, організація духовно-змістовного дозвілля та відпочинку особового складу, його культурного обслуговування і соціальна реабілітація;

організація активної протидії інформаційно-психологічному впливу противника на особовий склад підрозділів.



Морально-психологічне забезпечення реалізуються шляхом здійснення:

інформаційно-пропагандистського забезпечення, психологічного забезпечення, воєнно-соціальної роботи, культурно-виховної роботи, інформаційно-психологічної протидії.



Інформаційно-пропагандистське забезпечення – це система цілеспрямованих заходів для формування стійкого і керованого морально-психологічного стану особового складу на основі своєчасного його інформування про зміст і особливості воєнно-політичної та бойової обстановки, визначені для підрозділів бойові завдання та умови їх виконання.

Психологічне забезпечення бойових дій – це комплекс заходів з формування, підтримання та відновлення у військовослужбовців духовних, психічних, психофізіологічних і фізичних якостей, що забезпечують їх високу морально-психічну стійкість і готовність виконувати бойові завдання в будь-яких умовах обстановки, психологічне супроводження їх виконання та надання своєчасної оперативної допомоги військовослужбовцям, що отримали бойові психічні травми.

Воєнно-соціальна робота, організується у військових підрозділах і частинах з метою створення оптимальних соціально-правових умов для ефективного виконання особовим складом своїх функціональних обов’язків під час бойових дій, реалізації прав і пільг військовослужбовців, працівників Збройних сил, членів їхніх сімей, дотримання моральних принципів поведінки, норм міжнародного гуманітарного права, підтримання високої дисципліни, організованості та порядку.

Культурно-виховна робота – це діяльність, спрямована на задоволення духовних (культурних) потреб воїнів у бойових умовах, відновлення їх моральних, психічних, психофізіологічних і фізичних сил у процесі ведення бою і мобілізацію на виконання бойових завдань.

Інформаційно-психологічна протидія – це комплекс заходів з прогнозування, профілактики та зриву інформаційно-психологічного впливу (психологічних операцій) противника, нейтралізації його намагань дезінформувати й деморалізувати особовий склад , дезорганізувати його бойову діяльність. Вона повинна мати попереджувальний контрпропагандистський характер.

Особливості морально-психологічного забезпечення особового складу Збройних Сил України в ході антитерористичної операції. Проблеми морально-психологічного забезпечення як комплексу заходів впливу на особовий склад знаходяться в полі уваги керівництва держави та Міністерства оборони України. А практичні шляхи їхнього вирішення обговорюються і пропонуються досвідченими військовими вченими-практиками та офіцерами, які мають досвід бойових дій та успішно застосовують його під час АТО.

Актуальними проблемами морально-психологічного забезпечення особового складу Збройних Сил України в ході антитерористичної операції на Сході України є:

відсутність в оборонному відомстві кваліфікованих спеціалістів з цивільно-військових відносин;

низька інформованість населення регіонів щодо причин виникнення кризової ситуації та заходів, які здійснюються для нормалізації обстановки державою та Збройними Силами України;

неефективна робота щодо захисту особового складу та населення від негативного інформаційно-психологічного впливу та ворожої пропаганди;

недоліки системи підготовки кадрових офіцерів органів по роботі з особовим складом та військових журналістів, зокрема, обмежене державне замовлення на їх підготовку;

незадовільна підготовленість офіцерів органів по роботі з особовим складом запасу, неможливість їх професійного застосування через відсутність навичок проведення організаційних заходів та невміння вести індивідуальну та колективну виховну роботу;

недоліки нормативно-правової бази з питань гуманітарної та соціальної політики щодо забезпечення Збройних Сил;

відсутність системи розробки та закупівлі технічних засобів виховання.

При детальному аналізі проблем щодо термінового та суттєвого покращення стану морально-психологічного забезпечення особового складу Збройних Сил України необхідно:

запровадити єдину систему морально-психологічного забезпечення сектору національної безпеки та оборони нашої держави;

внести зміни з урахуванням сучасних вимог до підготовки фахівців для органів роботи з особовим складом та військових інформаційних структур;

підготувати зміни та поправки до низки законодавчих актів нормативно-правової бази з питань гуманітарної та соціальної політики щодо забезпечення Збройних Сил;

забезпечити узгодженість, координованість усіх органів управління, всіх наявних сил і засобів для виконання завдань моральної та психологічної підтримки особового складу підрозділів;

залучити фахівців, здатних організувати мовлення і створювати актуальні радіопередачі безпосередньо в зоні АТО за допомогою військових радіомовних станцій;

налагодити взаємодію військових формувань з місцевими органами державної влади та населенням у районах виконання завдань підрозділами;

вжити заходи для оперативного інформування військовослужбовців та цивільного населення щодо суспільно-політичної обстановки в державі, підвищення рівня технічного оснащення підрозділів наших військ.

У сучасних умовах до морально-психологічних та бойових якостей особового складу пред’являються виключно високі вимоги. Тільки сильні духом військовослужбовці, вірні ідеї державної незалежності України, які майстерно володіють зброєю, бойовою технікою, здібні отримати в бою перемогу над противником не тільки фізичну, а й морально-психологічну.

Таким чином, зростання ролі і значення морально-психологічного забезпечення в сучасному бою вимагає від командирів, органів по роботі з особовим складом, громадських організацій достатніх навичок його організації, ведення на високому патріотичному рівні, цілеспрямовано, оперативно, безперервно, в тісному зв’язку з конкретними завданнями частин та підрозділів.


Рекомендована література:

  1. Ягупов В.В. Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій. К: Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка, 2002. – 349 с.

  2. Ягупов В.В. Військова психологія. К: Тандем, 2004. – 656 с.

  3. Стасюк В.В. Військова психологія видородової діяльності. Підручник для слухачів та студентів вищих навчальних закладів. – К.: ПП “Золоті ворота”, 2012. – 458 с.

  4. Офіційний сайт кафедри МПЗ діяльності військ Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.lisv_lp.gov.ua.



  1. Європейський вибір України: необхідність, реалії, перспективи

Інтеграція у цілому, особливо економічна інтеграція, є велінням часу. Інтеграційні процеси охопили всі куточки Земної кулі. Водночас інтеграційні утворення розвиваються досить нерівномірно і мають різні форми, як Європейський Союз, Організація американських держав (ОАД), Союз Російської Федерації і Республіки Білорусь, митний союз країн СНД, що переріс в ЄврАзЕС, Єдиний економічний простір (ЄЕП), ГУ(У)АМ тощо. Найпривабливіший досвід має інтеграція Західної Європи, учасники якої віднайшли та випробували ефективні економічні, політичні і правові рішення, застосували нові форми і втілили новий зміст реформ. Для західноєвропейської інтеграції характерні стійкість розвитку, динамізм.

У системі зовнішньополітичних пріоритетів України особливе місце посідає європейська орієнтація. Європейський вибір нашої держави відкриває нові перспективи співробітництва з розвиненими країнами континенту, надає можливості економічного розвитку, зміцнення позицій України у світовій системі міжнародних відносин. Цей вибір має своє нормативно-правове підґрунтя. Зокрема, відповідно до закону “Про основи національної безпеки України” передбачено “інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір та в євроатлантичний безпековий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України”.

Важливість ролі інтеграції нашої держави до Європейського Союзу засвідчує і подане у 2002 році Послання Президента України до Верховної Ради – “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки”, в якому була визначена низка практичних кроків щодо питань європейської інтеграції, які за своєю природою можна вважати державними орієнтирами європейського вибору. Це, зокрема: отримання Україною членства у Світовій організації торгівлі; проведення переговорного процесу та підписання Угоди про асоціацію, створення зони вільної торгівлі й реальних передумов для вступу України до ЄС.

На нинішньому етапі розвитку нашої держави процес європейської інтеграції стає особливо актуальним, оскільки потребує модернізації всіх сфер життєдіяльності українського суспільства та приведення їх у відповідність до стандартів провідних європейських країн. Проте, обов’язковою умовою цього процесу має бути дотримання національних інтересів України. Він не означатиме сліпе механічне копіювання будь-якого іноземного досвіду на шкоду нашій крані.

У контексті європейської інтеграції Україною на сучасному етапі реалізується значна кількість спільних європейських економічних планів, програм, проектів. Підтвердженням євроінтеграційного курсу держави є, зокрема, те, що Міноборони упродовж усіх років незалежності держави проводить чисельні спільні навчання із зарубіжними партнерами. Щороку на території України та на територіях європейських держав відбувається до 20 багатонаціональних навчань та миротворчих операцій під егідою ЄС, до яких залучається більше трьох тисяч військовослужбовців у складі сухопутних, авіаційних та морських підрозділів. Понад 40 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України починаючи з 1992 року, взяли участь у 29 міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у різних регіонах планети. Понад 100 українських офіцерів щороку проходять фахову та мовну підготовку в Німеччині, Польщі, Швейцарії, Туреччині, Словаччині, Італії, Австрії, Великобританії та інших державах.

Європейський вибір України є природнім та цілком закономірним. Його можна пояснити декількома факторами. По-перше, це географічна та цивілізаційна близькість між Україною та Європою. Якою б банальною не була ця істина, але українці були, є і завжди будуть європейцями.

По-друге, історична традиція співпраці українців із іншими європейськими народами (Київська Русь IX – XIII ст., козацька Україна XV – XVII ст. та ін.). Із проголошенням незалежності України у 1991 році всім стало зрозуміло, що п’ята за населенням та перша за територією на європейському континенті Українська держава є одним із ключових елементів політичної, військової, економічної, наукової та культурної співпраці Європи.

По-третє, “ідея повернення в Європу“, що охопила посткомуністичні держави Центральної та Східної Європи, виявилася каталізатором процесу зближення Києва та Брюсселя. Цей фактор змусив спрямувати русло зовнішньої політики України у бік більш стриманих центрів європейської інтеграції: Брюсселя, Страсбурга і Люксембурга.

Останній фактор європейського вибору України, що теж був і залишається важливим елементом інтеграції України, це – “євростандарти” економічного процвітання, політичної стабільності, соціального благополуччя, демократії та особистої свободи громадянина. На фоні економічної кризи, корупції, організованої злочинності, політичної нестабільності в країні “євростандарти“ політичного та соціального буття виступають більш ніж привабливими взірцями для наших співвітчизників.

Євроінтеграція України відповідає інтересам Західної Європи, серед яких можна виділити наступні:

по-перше, збереження західної цивілізації і розширення співробітництва між її європейською, північноамериканською і тихоокеанською частинами; зміцнення її базових цінностей та інститутів: демократії, механізмів вільного ринку, ліберально-демократичної ідеології тощо;

по-друге, формування нової структуризації світу на принципах глобальної економіки; протидія створенню і зміцненню будь-якого геополітичного блоку або стратегічної сили, які могли б протистояти західній цивілізації та сприяти формуванню нової біполярності або антагоністичної багатополярності;

по-третє, обмеження впливу і експансії месіанських держав, упередження переростання регіональних конфліктів у глобальні війни;

по-четверте, збереження й посилення існуючої стратегічної переваги над колишніми і потенційними противниками та забезпечення можливості стратегічного домінування у будь-яких регіональних чи глобальних конфліктах;

по-п’яте, стимуляція приєднання до Європейського Союзу та європейської культури країн Центральної Європи і країн, що утворилися після дезінтеграції СРСР, особливо тих, чиї культури близькі до західної;

по-шосте, розбудова й поширення впливу міжнародних інститутів, що відповідають західним цінностям, забезпечення інтеграції незахідних країн у ці інститути; економічна і соціокультурна експансія в інші країни, підтримка соціальних інститутів і груп, що орієнтуються на західні цінності, інтереси і стиль життя; боротьба з міжнародним тероризмом.

Після розпаду соціалістичного табору назрівало найбільше розширення ЄС за всю його історію. У зв’язку із цим у 1993 році країнами-учасниками співтовариства були розроблені так звані “Копенгагенські критерії” для країн претендентів на вступ до ЄС.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка