Міністерство оборони україни



Сторінка22/22
Дата конвертації23.10.2017
Розмір3.96 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22

Культура поведінки військовослужбовця. Рівень розвитку культури завжди був показником рівня розвитку людства, якісного розвитку самої людини.

Найбільш наочно і розповсюджено загальна культура людини виявляється в її поведінці. Культура поведінки людини тісно пов'язана з її внутрішнім світом, з моральними нормами, яких людина дотримується, які вона засвоїла від батьків, у школі, у результаті читання книг, самовиховання. І навпаки, культура людини виявляється в її поведінці, яка може бути культурною або безкультурною, моральною або аморальною. Будь-яке суспільство зацікавлене в тому, щоб люди дотримувалися культури поведінки, норм та правил спілкування.

З чого починається зустріч людей? З вітання. Вітання − своєрідна формула чемності. Історично в військовому середовищі закріпилася формула: "Здоров'я бажаємо (бажаю)" у відповідь на вітання начальника або старшого.

В розмові безкультурну людину видно, як то кажуть, за версту. Достатньо почути нецензурну лайку або крик, і все стає зрозумілим: перед вами безкультурна людина, особливо якщо навколо неї є люди.

Крик − найвірніша ознака відсутності культури людських стосунків, казав видатний педагог В.О. Сухомлинський.

Жалюгідно виглядає мова, що перевантажена модерновими словами (неологізмами) типу "рубати", "кимарити" та ін. І ще одна порада − не слід сміятися з мовних помилок інших.

Якщо ви бажаєте, щоб з вами було цікаво вести розмову, то візьміть до уваги деякі рекомендації:

- тема для розмови повинна бути цікавою для всіх співрозмовників;

- нетактовно переривати іншого; уміння вислухати співрозмовника - неодмінна умова бесіди;

- якщо в розмові беруть участь дві людини, потрібно вміти слухати і мовчати;

- молодшим корисно пам'ятати, що їм слід чекати, доки дорослі звернуться до них і втягнуть їх у бесіду;

- висловлюватися потрібно зрозуміло і гранично стисло, думки повинні бути логічно пов'язані між собою;

- в присутності інших не шепочуться, це сприймається як образа;

- розмовляючи, не потрібно гримасувати, розмахувати руками, ляпати співрозмовника по плечу, штовхати ліктем або тримати за рукав.

Якщо ви дотримуватиметесь цих правил, то завжди знайдете собі співрозмовника.

Перед тим як вирушити у звільнення або відбути у відпустку, кожний військовослужбовець одержує інструктаж командира, як поводитись за межами розташування частини. Цей інструктаж, як правило, обмежується рамками статутних вимог. В результаті виявляється, що солдат, сержант знає правила поведінки військовослужбовця, але слабко уявляє правила поведінки на вулиці громадянина і взагалі молодої людини. Адже про кожного з нас люди судять не тільки з того, як ви віддаєте честь, але й за іншими чинниками.

По-перше, вирушаючи в звільнення, потрібно привести в порядок свою форму одягу. "По одежі стрічають, − говорить прислів'я, - а по розуму проводжають".

"Справа не стільки в костюмі, скільки в умінні носити його", − сказав якось відомий письменник Оноре де-Бальзак. Якщо говорити про військову форму одягу, то сама краса форми не вирішує проблеми зразкового зовнішнього вигляду.

Необхідно дотримуватись правил її носіння, а також правил санітарної гігієни, тобто зовнішньої охайності, чистоти одягу і взуття. Потрібно завжди пам'ятати, що ці вимоги є даниною поваги до товаришів по службі, до прийнятих в суспільстві і армії норм спілкування.

Воїн завжди чисто і охайно одягнений, підтягнутий справляє приємне враження на оточуючих, викликає у них позитивні емоції.

І навпаки, людина розбещена, брудна, яка не стежить за собою, нічого, окрім гидливості, викликати не може.

Кожен військовослужбовець повинен пам'ятати про те, що правильне носіння, вчасне чищення і ремонт дозволяють продовжити термін служби одягу і взуття, мати зразковий зовнішній вигляд.



Як же повинна поводитись на вулиці культурна людина? Якщо ви йдете по вулиці, то повинні уникати руху проти загального потоку. Навіть в дуже багатолюдному місці не штовхаються і не пробивають собі дорогу ліктями! Потрібно просто попросити дозволу пройти.

Особливу увагу на вулиці приділяйте інвалідам, малим дітям, батькам з дітьми, літнім людям. При необхідності допоможіть перейти їм вулицю або зайти чи вийти з транспорту. Не слід проходити між двома пішоходами, що ідуть поруч.

На вулиці не співають і не свистять, непристойно голосно розмовляти, сміятися, їсти на ходу. Військовослужбовець повинен стримуватися від паління на вулицях і в місцях, що не відведені для цієї мети, не тримати руки в кишенях.

Статутом передбачено, що військовослужбовець зобов'язаний вітати старшого за званням при зустрічі з ним в громадському транспорті, а за відсутності вільних місць для сидіння − запропонувати йому своє. Таким же чином слід вести себе і відносно інших попутників − літніх людей, жінок, дітей, інвалідів.

При слідуванні залізничним, водним транспортом необхідно виявляти повагу до ваших тимчасових сусідів. Вихований військовослужбовець завжди поступиться жінці або старшому за віком нижньою полицею, не буде набридати їм розмовами, якщо вони цього не хочуть. При тривалій подорожі потягом необхідно не забувати голитися, приводити у порядок одяг і взуття. При виході з вагону або літака військовослужбовець повинен бути одягнений по формі.
Статут вимагає від військовослужбовця дотримуватися чемності по відношенню до цивільного населення, сприяти захисту честі і гідності громадян і підтриманню суспільного порядку, а також надавати допомогу при нещасних випадках, пожежах і стихійних лихах, військовослужбовець повинен бути прикладом не тільки в службі, але і в стосунках з людьми.

Норми поведінки військової людини тісно пов'язані зі специфікою військової служби. Вони чітко визначені вимогами військових статутів.

Всі військовослужбовці при спілкуванні між собою зобов'язані завжди дотримуватися чемності і виявляти витримку. З питань служби військовослужбовці повинні звертатися один до одного на "Ви".

Стосунки між військовослужбовцями повинні будуватися на основі дружби і поваги. Це тільки в відсталому суспільстві заведено на всяк випадок дивитися на незнайому людину як на злодія, поки вона не доведе протилежного. В військовому колективі всім потрібно жити постійно разом, спілкуватися один з одним. Тому, якщо не виявляти витримку і такт зі всіма військовослужбовцями, то порядку і дисципліни не буде.

З стосунках між собою військовослужбовці повинні неодмінно дотримуватися доброзичливості, справедливості, чесності і обов'язковості. Зовсім неприпустимо не виконати дане своїм товаришам слово, намагатися перекласти частину роботи на інших членів колективу, вимагати собі спеціальні "пільги" за різноманітними приводами (позастатутні взаємовідносини).

Важливою моральною нормою поведінки є виконання статутних вимог щодо недопущення своїх товаришів до скоєння недостойних вчинків.

Треба відзначити, що культура поведінки, вихованість, гарні манери не можна взяти напрокат або на час.

Всі ці якості треба виробляти в собі постійною наполегливою працею в результаті спілкування з товаришами, шляхом самоосвіти, читання, критичного осмислення своєї поведінки.


Рекомендована література:

1. Конституція України.

2. Дисциплінарний статут Збройних Сил України.

3. Добродомов I. Г. Етика i етикет. Рос. мова. 1988.

4. Комаров В. Д. Службова етика. Л. (Б. I.), 1968.

5. Обозов Н. Н. Психологія роботи з людьми. − К., Політвидав, 1990.



35. Законодавство України про соціальний захист військовослужбовців

та членів їх сімей
Захист Вітчизни – один з головних обов’язків громадянина. Найвищу юридичну силу в нашій країні має Основний закон – Конституція України. Вона є державно-правовою основою військового законодавства.

У Конституції України знайшли своє вирішення найбільш важливі, принципові, загальні питання, пов’язані з обороною країни, забезпеченням воєнної безпеки України. Так, стаття 65 Конституції України наголошує: “Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону”.

Найбільш повно та детально питання захисту держави відображені у статті 17 Основного закону: “Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Законодавство про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей це сукупність юридичних норм, що регулюють відносини у зазначеній галузі державної політики.

Соціальний захист військовослужбовців – це система гарантованих Конституцією України економічних, соціальних та правових заходів щодо забезпечення військовослужбовців, які потрапили у складні життєві обставини, умов для подолання цих обставин та можливості рівної участі у житті суспільства.

Суб’єкти соціального захистуце особи, до яких застосовуються заходи соціальної політики держави. До кола осіб, на яких поширюються дії певних пільг, належать, крім самого військовослужбовця, ще й члени сім’ї, які перебувають на його утриманні, батьки та члени сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні військової служби.

Членом сім’ї військовослужбовця вважається особа, яка перебуває із суб'єктом права на пільги у правовідносинах, які визначаються кровними (родинними) зв’язками або шлюбними відносинами, постійним проживанням із військовослужбовцем і веденням спільного господарства.

До членів сім’ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки. Діти є членами сім’ї незалежно від того, чи це діти будь-кого із подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Членами сім’ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом із суб’єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають із військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв’язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та ін.).

Членом сім’ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця, є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або такі, у яких пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний прибуток не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До таких осіб належать: неповнолітні; непрацездатні; інші особи, яких військовослужбовець зобов'язаний утримувати за законом; вихованці, учні, студенти, стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім’ї військовослужбовця, що зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який надає члену сім’ї військовослужбовця право на трудову пенсію; інші особи, визнані утриманцями військовослужбовця в установленому порядку.

Для набуття права на цю пільгу не має значення, хто (військовослужбовець чи член його сім’ї) є власником (співвласником) житла або наймачем.

Наявність права на пільги в оплаті користування житлом та комунальними послугами у члена сім’ї військовослужбовця у кожному конкретному випадку визначається відповідними органами чи організаціями, а в разі виникнення спору – судами загальної юрисдикції.

Соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей є одним із головних напрямків соціальної політики Української держави. Відповідно до ст. 3 Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні визнаються людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека, а утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

У статті 17 Конституції України зазначається: “Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей”.

Громадяни України мають рівні конституційні права та свободи і є рівними перед законом. Військовослужбовці, тобто громадяни України, які перебувають на військовій службі, відповідно до законодавства, мають всю повноту конституційних (політичних, соціально-економічних, культурних, релігійних та особистих) прав. Це гарантується Конституцією України та зазначається у ст. 18 Закону України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України”.

Соціальний захист військовослужбовців, ветеранів та членів їх сімей забезпечується й іншими законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та ін.

Пільги, тобто особливі права, переваги та привілеї, які надаються військовослужбовцям на підставі чинного законодавства з метою компенсації певних обмежень їх прав і свобод, пов’язаних із перебуванням на військовій службі та стимулюванням зацікавленості в її проходженні. Пільги для військовослужбовців поділяють на такі види: житлові пільги, у галузі охорони здоров’я, освіти, пільги щодо перевезення та поштових послуг, пільги в страхуванні. Пільги розрізняються за категоріями осіб та військовослужбовців, які мають на них право, періодичністю їх надання (одноразові, щомісячні, щорічні) та ступенем персоніфікації (одноособові та сімейні) та ін.

Можна виділити дві групи нормативно-правових актів, які регламентують проблеми соціального захисту військовослужбовців:

- закони, які визначають державну політику та регулюють відносини у сфері соціального захисту військовослужбовців;

- спеціальні підзаконні нормативно-правові акти.

До першої групи відносяться:

1. Конституція України.

2. Закони України:

“Про Збройні Сили України” від 06.12.1991 р. № 1934-XII;

“Про військовий обов’язок і військову службу” від 25.03.1992 р.  2232-XII;

“Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 р. № 2011-XII;

“Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку” від 21.10.1993 р.  3543-XII;

“Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей ” від 15.06.2004 р.  1763-IV.

“Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ України і деяких інших осіб та їх соціальний захист” від 24.03.98 р.  203/98-ВР;

“Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.93 р.  3551-XII;

“Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 р.  2262-XII;

“Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р.  796-XII;

“Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки” від 23.04.1999 р.  613-XIV;

“Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав” від 02.03.2000 р.  1518-III.

До другої групи належить достатньо велика кількість підзаконних нормативно-правових актів, опрацьованих в Україні протягом останніх років, зокрема:
1. Постанови Кабінету Міністрів України:

“Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень” від 26.06.2013 р. № 450;

“Про затвердження Порядку надання права на безоплатний проїзд і перевезення багажу ветеранам військової служби та членам їх сімей у разі переїзду до місця постійного проживання після звільнення з військової служби” від 27.10.1999 р. № 1983;

“Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації” від 29.03.2002 р. № 426;

“Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу”від 31.03.2003 р. № 426;

“Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час” від 28.10.2004 р. № 1444;

“Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями” від 03.08.2006 р. № 1081;

“Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” від 07.11.2007 р. № 1294;

“Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб” від 28 травня 2008 р. № 499;

“Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій” від 22.09.2010 р. № 889;

“Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей”.від 27.04.2011 р. № 446.

2. Накази Міністра оборони України:

Наказ Міністра оборони України від 15.11.2010 р. № 595 “Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди”, зареєстрований у Мін’юсті 29.11.2010 р. за № 1194/18489;

Наказ Міністра оборони України від 11.06.2008 р.  № 260 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, зареєстрований у Мін’юсті 14.07.2008 р. за № 638/15329;

Наказ Міністерства оборони України від 30.11.2011 р. №  737 Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями”, зареєстрований Мін’юсті 10.01.2012 р. за № 24/20337;

Наказ Міністра оборони України від 05.10.2011 р. № 604 “Про затвердження Інструкції про порядок санаторно-курортного забезпечення у Збройних Силах України”, зареєстрований у Мін’юсті 07.11.2011 р. за № 1272/20010;

Наказ Міністра оборони України від 09.12.2002 р. № 402 “Про затвердження Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час”, зареєстрований у Мін’юсті 20.12.2002 р. за № 992/7280;

Наказ Міністра оборони України від 03.09.2002 р. № 301 “Про встановлення розмірів польових виплат військовослужбовцям військових частин Збройних Сил України”, зареєстрований у Мін’юсті 18.09.2002 р. за № 768/7056;

Наказ Міністра оборони України від 22.10.2001 р. № 370 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги”, зареєстрований у Мін’юсті 08.11.2001 р. за № 940/6131;

Наказ Міністра оборони України від 25.06.2001 р. № 218 “Про виплату надбавок до посадових окладів за безперервний стаж на шифрувальній роботі та надання щорічних відпусток особовому складу шифрувальної служби”, зареєстрований у Мін’юсті 10.07.2001 р. за № 576/5767;

Наказ Міністра оборони України від 10.10.2000 р. № 334 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України польового забезпечення”, зареєстрований у Мін’юсті 20.10.2000 р. за № 728/4949;

Наказ Міністерства оборони України від 22.05.2014 р. № 328 “Про затвердження Інструкції про порядок та умови виплати військовослужбовцям Збройних Сил України винагороди за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів”, зареєстрований у Мін’юсті 05.06.2014 р. за № 584/25361;



Наказ Міністерства оборони України від 29.08.2011 р. № 530 “Про затвердження Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України”, зареєстрований у Мін’юсті 22.09.2011 р. за № 1115/19853.
Довідково:

Внесеними змінами до чинного законодавства визначено, що військова служба за призовом під час мобілізації є новим, окремим видом служби, що дозволяє поширити на осіб, призваних під час мобілізації в особливий період весь комплекс гарантій соціального і правового захисту, встановлених законодавством для військовослужбовців.

Запровадженими норми врегульовано питання щодо:

виплати громадянам, призваним під час мобілізації, грошового забезпечення в повному обсязі, з урахуванням всіх надбавок та премій, на рівні військовослужбовців контрактної служби (відповідно до посад та військових звань), а не на рівні військовослужбовців строкової служби, як передбачалося раніше.

Крім того, гарантовано збереження за всіма громадянами, які призвані під час мобілізації на військову службу, посади, середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності, а також гарантована виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період (у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях). У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців.

Встановлено нарахування одноразової грошової допомоги, що виплачується на день демобілізації (умови та порядок виплати визначається Кабінетом Міністрів України).

Збережено право на підприємницьку діяльність для приватних підприємців, при їх призові на військову службу під час мобілізації. При цьому, державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців не припиняється.

Збережено виплату пенсій пенсіонерам, у разі призову їх на військову службу під час мобілізації, на особливий період на час такої служби, а також гарантовано недопущення зменшення розміру пенсій офіцерам запасу, які призвані під час мобілізації (пенсія збільшується з урахуванням нових посад, військових звань та додаткової вислуги років).

Визначено, що час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону “Про оборону України”, зараховуються до вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначає Кабінет Міністрів України.

На законодавчому рівні врегульовано питання звільнення від нарахування штрафних санкцій військовослужбовцям, а також військовозобов’язаним, які призвані під час мобілізації на військову службу, з боку підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також фізичних осіб у зв’язку з несвоєчасною оплатою фінансових зобов’язань (кредитів, іпотек тощо) на особливий період.

Врегульовано питання надання військовослужбовцям в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію щорічних основних відпусток (за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу).

Врегульовано питання надання пільг на отримання освіти особами, батьки яких є військовослужбовцями.

Крім того, з 1 січня 2015 року набувають чинності зміни щодо призначення пенсії у зв’язку із втратою годувальника, зокрема, збільшується розмір пенсії у разі втрати годувальника – до 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї та до 90 процентів якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім’ї та підвищується мінімальний розмір пенсій в разі втрати годувальника – не нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та надання права на перерахунок пенсії особам, яким раніше призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Також, з метою визначення основних засад державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців військової служби за призовом осіб офіцерського складу у Міністерстві оборони України розроблено проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яким, зокрема, передбачається законодавче встановлення соціальних і правових гарантій військовослужбовцям військової служби за призовом осіб офіцерського складу.

Одним з основних нормативно-правових актів, відповідно до якого здійснюється соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Для військовослужбовців встановлено єдину систему правового і соціального захисту, а також матеріального та інших видів забезпечення з урахуванням займаних військових посад, присвоєних військових звань, загальної тривалості військової служби, в тому числі і в пільговому обрахуванні, задач, що виконуються, умов та порядку проходження ними військової служби.

Таким чином, з моменту створення Збройних Сил України законодавством України була встановлена система соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей.

Подальше вдосконалення системи соціального захисту військовослужбовців в Україні вимагає в першу чергу вдосконалення нормативно-правової бази, а саме: прийняття нормативно-правових актів, які будуть відповідати сучасному стану суспільних відносин та реальним економічним можливостям держави. При цьому найголовніша умова – це сувора відповідність бюджетних асигнувань на утримання Збройних Сил України наявному обсягу прав, гарантій, пільг і компенсацій для військовослужбовців, передбачених чинним законодавством без будь-яких винятків і обмежень.
Рекомендована література:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

2. Закон України “Про Збройні Сили України” від 06.12.1991 р. № 1934-XII.

3. Закон України “Про оборону України”.

4. Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” від 20.12.1991 р. № 2011-XII.

5. Закон України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей” від 15.06.2004 р.  1763-IV.



6. Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 р.  2262-XII.

7. Наказ Міністра оборони України від 11.06.2008 р. № 260 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, зареєстрований у Мін’юсті 14.07.2008 р. за № 638/15329.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка