Міжнародні економічні відносини



Скачати 145.51 Kb.
Дата конвертації22.12.2017
Розмір145.51 Kb.
ТипРеферат

Реферат на тему:

«Міжнародні економічні відносини»

МЕВ як предмет дослідження інших наук.

МЕВ мають системний характер.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) - це система економічних зв'язків щодо виробництва, розподілу, обміну і споживання, що вийшли з за межі національних кордонів.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) - це система господарських зв'язків між національними економіками різних країн, відповідними суб'єктами господарювання, особлива форма діяльності, яка базується на міжнародному поділі праці.

МЕВ залежать від природних (географічних і демографічних) і набутих (виробничих, технологічних) факторів, а також соціальних, національних, етнічних, політичних і правових умов.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) - це відносини, які характеризують спосіб і характер взаємодії всіх країн світу в сфері економічного співробітництва, розвитку і переплетення торгівельних, виробничо-технологічних, фінансово-валютних зв'язків.

Сучасні МЕВ є системою економічних зв'язків, які характеризуються:

- виходом за межі національних господарств;

- взаємодією фізичних та юридичних осіб, держав і міжнародних організацій;

- визначеністю форм;

- різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення.

Розглядаючи систему економічних наук, неважко прийти до висновку, що "Міжнародні економічні відносини" ("МЕВ"), як наука, являють собою своєрідну і самобутню частину економічної теорії. Наука "МЕВ" визначає закономірності розвитку міжнародних явищ і процесів, які відбуваються у сфері економіки.

Багатогранність спектра міжнародних економічних відносин зумовлює те, що вони є предметом дослідження різноманітних наук. Серед дослідників немає чіткої визначеності щодо дисциплін, які так чи інакше вивчають МЕВ. Куінсі Райт, Жан-Батіст Дюрозель та інші фахівці виділяють такі:

- історія дипломатії;

- міжнародне право;

- міжнародна політика;

- міжнародна економіка;

- міжнародна торгівля;

- право і міжнародні організації;

- економічна географія;

- соціологія;

- антропологія;

- соціальна психологія;

- етика.

Предметом МЕВ є безпосередні зв'язки із спеціалізації і кооперування в галузі виробництва та науково-технічних робіт. Особливого значення набуло переміщення факторів виробництва між країнами - рух капіталу в різних формах, міжнародне використання фінансово-кредитних ресурсів, міграція робочої сили, обмін інтелектуальною власністю.

До об'єктів МЕВ відносять товари і послуги, матеріально-грошові та трудові ресурси, які є предметами міжнародного обміну; багатостороннє та різноманітне співробітництво країн і міжнародних організацій.

Можна визначити такі проблеми наукового дослідження, що складають предмет МЕВ:

- методологічні принципи й основні методи історичного дослідження;

- основні напрямки історії розвитку теорії міжнародних економічних відносин, їх концептуальні та методологічні особливості;

- міжнародні економічні відносини як загальносуспільний феномен та їх закономірності;

- система міжнародних економічних відносин та її середовище;

- учасники міжнародних економічних відносин, їх цілі та засоби;

- зовнішньополітична діяльність суб'єктів міжнародних економічних відносин та процес прийняття зовнішньополітичного рішення;

- національні інтереси й міжнародна безпека;

- правове та моральне регулювання міжнародних економічних відносин;

- конфлікти і співробітництво в міжнародних економічних відносинах;

- міжнародний порядок та його характерні риси.

Набуті знання можуть послужити міцною основою для наступного вивчення таких спеціальних дисциплін, як "Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності", "Міжнародні валютні та фінансово-кредитні відносини", "Міжнародний маркетинг", "Стратегія зовнішньоекономічної діяльності підприємств", "Фінансові системи зарубіжних країн і корпорацій", "Організація і техніка зовнішньої торгівлі" та інших.

Рівні розвитку МЕВ

Рівні МЕВ можна традиційно розбити на макро- мета- та мікрорівні.

Макрорівень - це рівень державних і міждержавних міжнародних процесів, метарівень - це міжнародні зв'язки галузевого і регіонального значення, мікрорівень - це відповідно рівень зв'язків між фірмами різних країн.

Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем тривалості дії угод і переплетення економік.

При цьому виділяють такі 4 рівні:

Міжнародні економічні контакти - це найпростіші одиничні випадкові економічні зв'язки, що мають епізодичний характер і регулюються переважно разовими угодами. Зв'язки цього рівня більше притаманні юридичним і фізичним особам.

Міжнародна економічна взаємодія - це добре відпрацьовані стійкі економічні зв'язки між суб'єктами МЕВ, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, укладених на доволі тривалий період часу.

Міжнародне економічне співробітництво - це міцні тривалі зв'язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, заздалегідь вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових економічних договорах і угодах. Цьому рівневі притаманне партнерство суб'єктів МЕВ.

Міжнародна економічна інтеграція - це вищий рівень розвитку МЕВ, який характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Кожен більш високий рівень не являє собою щось протилежне нижчому, а є його усталеним і розвиненим продовженням, тобто вищий рівень містить у собі більшість ознак нижчого.

Характеристика суб'єктів МЕВ

Суб'єкти МЕВ - це учасники міжнародних економічних явищ і процесів, що здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів.

Класифікувати суб'єкти МЕВ можна по-різному. Наприклад, можна їх поділяти за критерієм рівнів. Суб'єкти мікрорівня - це підприємства, фірми, фермерські господарства, окремі особи. На метарівні діють регіони, галузі економіки, що займаються ЗЕД. Для макрорівня характерні зв'язки між державами, між групами держав, між державами та міжнародними організаціями.

Поділяють суб'єкти на фізичних і юридичних осіб.

Фізичні особи - це право- і дієспроможні особи, які у міжнародних відносинах виступають як окремі індивідуали, тобто діють від власного імені й не представляють ніяких фірм.

Юридичні особи - це організації, фірми, корпорації, які займаються ЗЕД й відповідають таким ознакам, що встановлюються законодавством відповідної країни:

- постійність існування, незалежно від окремих елементів, осіб, які входять до їхнього складу та можуть мінятися;

- наявність власного майна, відособленого від його учасників;

- право купувати, володіти, користуватися й розпоряджатися об'єктами власності;

- право від свого імені бути позивачем у суді й арбітражі;

- самостійна майнова відповідальність.

Юридичні особи поділяються на юридичні особи публічного права та приватного права. Суб'єктами публічного права вважаються такі особи: держава як верховна влада; підрозділи державного апарату й державно-територіальних об'єднань; суспільно-політичні угрупування й організації державного значення.

Суб'єктів визначають ще за критеріями способів привласнення й відповідальності. Виділяють юридичних осіб приватного права: товариства з необмеженою відповідальністю, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства, командитні товариства, одноосібні підприємства.

Суб'єктами МЕВ виступають різні об'єднання: фізичних осіб, юридичних осіб, фізичних і юридичних осіб.

Особливою є участь у МЕВ такого їх суб'єкта як держава.

Держава - це суверенне утворення, яке має верховну владу на своїй території та незалежне по відношенню до інших держав.

Як суб'єкт МЕВ держава виконує подвійну функцію:

1) вона через уповноважені органи може бути безпосереднім учасником міжнародних операцій;

2) через нормативно-законодавче регулювання, розвиток інфраструктури держава може сприяти (або заважати) міжнародній діяльності інших суб'єктів.

Міжнародні організації беруть участь у МЕВ в залежності від їх цілей, завдань тощо. Міжнародні організації поділяються:

- за юридичною природою: міжурядові, позаурядові;

- за складом учасників: універсальні, регіональні;

- за масштабом діяльності: загального характеру, спеціальної компетенції;

- за характером діяльності: оперативно діючі, координуючі, консультативні;

- за терміном діяльності: постійнодіючі, періодично діючі, тимчасові.

Головними суб'єктами МЕВ на сьогодні є міжнародні підприємства або корпорації, серед яких виділяють багатонаціональні та транснаціональні корпорації.

Регулювання відносин, котрі складаються між суб'єктами МЕВ, здійснюється на різних рівнях різними інститутами:

на внутрішньому - державою;

на регіональному - органами регіонального співробітництва;

на глобальному - всесвітніми економічними організаціями (СОТ, ЮНКТАД, спеціалізовані організації, установи і фонди при ООН).

Методологічні принципи теорії МЕВ і основні методи теоретичного дослідження

Методи пізнання міжнародних явищ і процесів, наукових досліджень міжнародних економічних відносин в основному такі ж, як і методи інших економічних наук, але мають певну специфіку.

Метод наукових абстракцій, як і її інших науках, використовується для усунення другорядного з метою пізнання основного. Особливість полягає в тому, що інколи необхідно абстрагуватись від конкретних національних економічних процесів, щоб пізнати дію міжнародних економічних законів.

Міжнародні економічні явища і процеси мають досить добре виражений системний характер, а тому широко використовується метод аналізу та синтезу, за яким аналізуються окремі елементи цілісної системи, а зроблені узагальнення по кожному елементу об'єднуються (синтезуються) в одне ціле системне узагальнення.

Оскільки міжнародні економічні відносини здійснюються на різних рівнях, то в дослідженнях користуються методом макро- та мікроаналізу. Це означає, що пошуки проводяться, з одного боку, на рівні зовнішньоекономічної діяльності підприємств, а, з іншого боку, на рівні міждержавних і наддержавних економічних стосунків. Відповідно при цьому використовуються такі інструменти макро- та мікроаналізу, як порівняння показників економічного зростання, з'ясування стану макроекономічної рівноваги, визначення циклічності міжнародного розвитку тощо.

За допомогою методу історичного і логічного вивчаються історичні етапи розвитку конкретних міжнародних економічних відносин, визначаються тенденції їхнього розвитку, передбачаються можливі варіанти подальшого перебігу подій.

Як і всі економічні явища, міжнародні потребують кількісного обґрунтування. Кількісні показники з'ясовуються за допомогою економіко-математичних методів, використовуються функціональні підрахунки. Крім того, визначення й порівняння кількісних показників здійснюються також за допомогою статистично-графічного методу.

Оскільки експеримент не може широко застосовуватись в економічних дослідженнях, особливо у сфері міжнародної економіки, то неабияку роль грає використання такого методу наукових досліджень, як моделювання, яке набрало ваги з часу широкої реалізації комп'ютерного потенціалу. Моделювання базується на використанні попередніх методів і є важливим для прогнозування розвитку того чи іншого міжнародного явища.

Варто зазначити, що дослідження міжнародних економічних відносин не дадуть достатньо достовірних результатів, якщо не враховувати взаємопов'язаність, взаємозалежність, діалектичну єдність міжнародних явищ і процесів між собою, а також з національно-господарськими явищами і процесами.

Особливості розвитку МЕВ на сучасному етапі

Розвиток МЕВ в сучасних умовах характеризується певними особливостями, які є наслідком розвитку процесів науково-технічної революції, інтенсифікації міжнародних господарських зв'язків, глобалізації економічних процесів на інтернаціональному рівні.

До основних особливостей розвитку МЕВ належать:

1. Цілісність формування МЕВ в сучасних умовах. Це означає, що в наш час міжнародна економіка розвивається і може функціонувати як цілісний соціально-економічний організм.

2. Системність МЕВ. Ця особливість означає, що МЕВ розвиваються як система, що має ядро та органічно пов'язані з ним структурні елементи. В сучасному світі ядром МЕВ можна вважати Організацію Об'єднаних Націй, зокрема її економічні органи, такі як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк тощо. А як структурні, можна розглядати проаналізовані вище елементи.

3. Діалектичність МЕВ. Ця особливість означає, що розвиток МЕВ відбувається за рахунок розв'язання притаманних їм внутрішніх діалектичних протиріч. Вони мають місце як всередині ядра системи міжнародної економіки, в його структурних елементах, так і у взаємодії між ними.

4. Суперечливість МЕВ. Ця особливість фіксує конкретний стан розвитку взаємовідносин між найбільш розвиненими структурними елементами міжнародної економіки, які претендують на абсолютизацію свого пріоритету. Йдеться про суперечності, насамперед, між основними центрами міжнародної економіки, такими як США, Західна Європа, Японія.

5. Інтегративність МЕВ. Ця особливість означає, що у процесі розвитку МЕВ з'являються загальні закономірності. Вони властиві їх структурним елементам та світовому господарству як цілісному утворенню.

Розглянуті особливості МЕВ можна вважати загальними тенденціями їх розвитку в сучасних умовах. При цьому треба зазначити, що важливими передумовами функціонування МЕВ в таких напрямах є наявність певних факторів розвитку країн світу. Серед них необхідно виділити такі.

1. Науково-технічна революція. Це процес об'єднання революцій у науці та техніці. Науково-технічна революція зумовлює об'єднання зусиль країн світу з метою використання сукупного науково-технічного потенціалу світового співтовариства, в тому числі і в межах окремих країн.

2. Інтернаціоналізація господарського життя. Цей фактор об'єктивно передбачає всебічний розвиток господарських зв'язків між країнами світу і ґрунтується на постійному об'єктивному процесі розвитку продуктивних сил, економічних відносин у країнах світу.

3. Глобальні проблеми розвитку міжнародної економіки. Цей фактор означає, що зараз у світі існують проблеми, які об'єктивно не визнають національних кордонів. До таких глобальних проблем треба віднести:

проблему війни і миру. Ця проблема означає, що не може бути іншої альтернативи загрозі світової війни, як мирне співіснування країн світу;

екологічні проблеми. Ці проблеми мають особливе значення для нашої країни, яка зазнала шкоди внаслідок Чорнобильської катастрофи;

продовольча проблема;

медична проблема;

демографічна проблема;

енергетична проблема;

інформаційна проблема та інші.

Світовому господарству поряд із загальними особливостями притаманні й окремі конкретні риси, що характеризують його функціонування в сучасних умовах. До них треба віднести такі:

зміни у структурі міжнародної економіки. Зокрема йдеться про появу нових перспективних груп країн, таких як нові індустріальні держави, окремі країни перехідної економіки;

динамізм економічного розвитку, якому притаманні в цілому постійні темпи економічного зростання;

посилення інтеграційних процесів між країнами світу;

посилення диференціації економічного розвитку серед країн, що розвиваються;

ринкова уніфікація економічного розвитку більшості країн світу.

Поряд з особливостями розвитку МЕВ треба виділити і певні структурні зміни, що мають місце у процесі її функціонування за умов посилення, інтенсифікації міжнародних економічних зв'язків країн світу. До таких змін насамперед можна віднести:

- збільшення обсягу виробництва продукції у матеріальній сфері;

- зниження частки сільськогосподарського виробництва в цілому в межах міжнародної економіки;

- високі темпи розвитку сфери послуг і збільшення числа зайнятих в ній;

- швидкий науково-технічний прогрес транспортної та інформаційно-комунікаційної систем;

- зниження частки традиційних зовнішньоторговельних угод порівняно із зовнішньоторговельними операціями, які обслуговують виробництво;

- зміна аграрно-сировинної спрямованості країн, що розвиваються;

- скорочення у світовому товарообороті частки сировинних товарів, збільшення частки машин та устаткування.

Методи пізнання законів та закономірностей розвитку міжнародних економічних відносин, в основному, такі ж, як і методи інших економічних наук, але мають певну специфіку.

Так, метод наукових абстракцій, як і в інших науках, використовується для усунення другорядного з метою пізнання основного. Особливість полягає в тому, що інколи необхідно абстрагуватись від конкретних національних економічних процесів, щоб пізнати дію міжнародних економічних законів.

Міжнародні економічні явища і процеси мають добре виражений системний характер, а тому широко використовується метод аналізу та синтезу, за яким аналізуються окремі елементи цілісної системи, а зроблені узагальнення щодо кожного елемента об’єднуються (синтезуються) в одне ціле системне узагальнення.

Оскільки міжнародні економічні відносини здійснюються на різних рівнях, то в дослідженнях користуються методом мікро- та макроаналізу. Це означає, що пошуки проводяться, з одного боку, на рівні зовнішньоекономічної діяльності підприємств, а з іншого – на рівні міждержавних і наддержавних економічних стосунків. Відповідно, при цьому використовуються такі інструменти макро- та мікроаналізу, як порівняння показників економічного зростання, з’ясування стану макроекономічної рівноваги, визначення циклічності міжнародного розвитку.

За допомогою історичного і логічного методів вивчаються історичні етапи розвитку конкретних міжнародних та економічних відносин, визначаються тенденції їхнього розвитку, передбачаються можливі варіанти подальшого перебігу подій, робляться історичні аналогії.

Оскільки експеримент не може широко застосовуватись в економічних дослідженнях, особливо у сфері міжнародної економіки, то неабияку роль відіграє використання такого методу наукових досліджень, як моделювання в математичній та логічній формах. Моделювання базується на використанні попередніх методів і важливе для прогнозування розвитку того чи іншого міжнародного явища: розробка гіпотез та їх перевірка; побудова прогнозованого сценарію; прогнозування за випереджаючою інформацією.

Варто зазначити, що дослідження міжнародних економічних відносин потребують також врахування взаємопов’язаності, взаємозалежності, діалектичної єдності сукупності міжнародних явищ і процесів між собою, а також з національно-господарськими явищами та процесами.

Як і всі економічні явища, міжнародні потребують кількісного обґрунтування. Для цього використовується система показників. Економічні показники – це система кількісних характеристик, що визначають функціонування міжнародної економіки, а також її структурних елементів. Показники поділяються на дві групи: вартісні, що обраховуються в грошових одиницях, та натуральні, які виражаються у фізичних одиницях.

Залежно від змісту економічні показники поділяються на кількісні та якісні, а також залежно від способу одержання – на абсолютні (статистичні) або відносні (аналітичні). Абсолютні можуть виражатися як у грошових, так і у фізичних одиницях. Відносні розраховуються на основі абсолютних.

Рівень дослідження міжнародних економічних відносин спричиняє розподіл економічних показників на:

– мікроекономічні, що характеризують функціонування та ефективність міжнародних зв’язків на рівні первинної ланки господарювання:

а) вартість експорту;

б) вартість імпорту (як у цілому, так і за окремими товарними групами);

в) швидкість обігу коштів за зовнішньоекономічними операціями;

г) ефективність зовнішньоекономічних операцій;

д) рівень забезпеченості банківськими кредитами для здійснення зовнішньоекономічних операцій;

е) віддача обігових коштів при здійсненні експортних та імпортних операцій;

– макроекономічні, що відбивають міжнародні економічні зв’язки на державному та наддержавному рівні:

а) чистий експорт – різниця між експортом та імпортом;

б) показник руху капіталу, що визначається як різниця загального обсягу інвестицій у країні та обсягу національних заощаджень:

І - S


в) обмінний курс;

г) державний борг – показник, що відбиває суму заборгованості держави. Державний борг може бути зовнішнім і внутрішнім. Зовнішній складається з зовнішніх позик, а внутрішній виникає внаслідок систематичного випуску внутрішніх позик для покриття дефіциту держбюджету. Світовий досвід показує, що пороговим є таке значення зовнішнього боргу, яке становить 70 % річного експорту країни. Світова практика вказує на ще один індикатор загрози економічної безпеки країни – коли річна сума на обслуговування зовнішнього боргу перевищує 25 % загальних валютних надходжень країни або 20 % експорту товарів;



д) валютні резерви центрального банку – показник, що відбиває активи центрального банку в іноземних валютах, що використовуються для забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Відповідно до світової практики валютні резерви країни повинні бути не меншими від тримісячного обсягу імпорту.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка