Михайло Остроградський патріарх вітчизняної математики



Дата конвертації10.01.2018
Розмір64.4 Kb.

Михайло Остроградський - патріарх вітчизняної математики


Учениця. Є в історії математичних наук ім'я, яке займає одне з найпочесніших місць. Це — Михайло Васильович Остроградський — математик, механік, педагог, своєрідна непересічна особистість. Сьогодні ми поведемо з вами розмову про цю славетну людину. 
Учень. Хутір Пашенна Кобеляцького повіту на Полтавщині — глушина глушиною. Десяток-другий хатин ніби загубилися в довколишніх степах, дібровах та широких луках, серед яких синьою змійкою звивається Псел. 
Учень. Типовий маєток дрібного старосвітського поміщика XIX ст., куди новини з Петербурга доходили хіба що за два тижні. У власника хутора Василя Івановича Остроградського і його дружини Ярини Андріївни 24 вересня 1801 р. народилося четверте дитя. Немовля назвали Михайлом. Василь Іванович радів щасливому поповненню вже п'ятого покоління Остроградських і, загадуючи майбутнє сина, він, звісно, й гадки не мав, що історія позначить своєю увагою саме цей вересневий день. 
Учень. У дитячі роки Мишко в усьому був схожий на своїх товаришів, хутірських хлопчаків. Мов реп'яхів, набирався він кріпацьких слів та звичок. Не раз помічала Ярина Андріївна, що в коморі та погребі не вистачало сала, квашених яблук. Та це ще півбіди. Насторожувала інша синова пристрасть — Михайлові кишені завжди були набиті якимось мотузяччям. Лазить він з тими мотузками по хатах та клунях, щось вимірює, над чимось міркує. Потім усе переводить в аршини, лікті, п'яді. Буваючи з батьком у Хорішках — сусідньому селі, може годинами спостерігати за вітряком. А вночі схоплюється, не може заснути. 

Учениця. У 1809 р. почалася Михайлова наука. Кілька днів Михайлик жив як уві сні, прощався з пашеннівськими хатами, деревами, пасікою, з усім, що стало таким дорогим і милим. 
Учениця. Батько Остроградського був поміщиком, який походив з українського козацького старшинного роду. Прапрадід пройшов шлях від рядового козака до Миргородського полкового судді. Більшість з роду Остроградських обирали військову кар'єру і мали родинні зв'язки з представниками козацької старшини, які були носіями українських культурних традицій: Лисинками, Апостолами, Ланиковськими. У Михайлика була мрія теж стати військовим. 
Учень. 1809 рік. Батько везе Михайлика в Полтаву й влаштовує в Будинок бідних дворян, де вихователем був відомий український письменник І.П.Котляревський. 
Учень. 1810 рік. Хлопець вступає до Полтавської гімназії. 1817 рік. — Харківський університет. Тут остаточно сформувався його математичний геній. 
Учень. 1822 рік. Париж, Франція. Лекції математичного циклу в Сорбонні, знайомство й дружба з великими математиками й фізиками того часу: Лапласом, Коші, Буняковським, Пуассоном, Ампером. Усі вони вважали молодого Остроградського не учнем, а товаришем по науці, бо вже тоді Михайло Васильович вразив усіх незвичайними математичними здібностями, і вже тоді Паризька академія наук прийняла першу працю Остроградського «Теорія хвиль у посудині циліндричної форми». 

Учень. 1828 рік. Остроградський повертається до Петербурга, де його обирають ад'юнктом Петербурзької Академії наук, а через три роки — ординарним академіком. І праця, праця, праця. До виснаження. Далі Остроградський працює в Морському Головному інженерному та Михайлівському артилерійському училищах, в Інституті інженерів шляхів та в Головному педагогічному інституті. Ці вузи дали чимало вчених: І.О.Вишнеградського — основоположника теорії автоматичного регулювання машин, М.П.Паукера — автора проектів найбільших споруд XIX ст., М.Ф.Ястрежембського — автора проектів найбільших споруд мостів. Вплив Остроградського на розвиток вітчизняної науки й техніки пояснюється не тільки геніальністю та широтою наукових інтересів. Педагогічному таланту Остроградського був неприйнятний догматизм. Він міг прочитати лекцію, не вдаючись до дошки, оцінити знання учня без екзамену. Високу оцінку передовим педагогічним ідеям Остроградського дали М.Г.Чернишевський, М.О.Добролюбов. Ось деякі із слів М.В.Остроградського про педагогіку і методи навчання учнів: «У пошуках істини в людей не вистачає не думок, а порядку й системи». «Ми пропонуємо ознайомити з елементами наук у найдоступнішій формі, більш простій, більш дохідливій, збуджувати інтерес учнів, не допускати перевтоми». «Зацікавити дитину — саме в цьому один з найважливіших принципів нашої теорії». «Розвивати самостійність мислення». 

Учень. Вони стояли біля розчиненого вікна: М.В.Остроградський і Т.Г.Шевченко. Тарас Шевченко, дивлячись кудись у далечину, читав: «По діброві вітер виє,гуляє по полю...». Вони познайомилися у 1840 р., коли вперше вийшов у світ «Кобзар». І подружилися на все життя — всесвітньо відомий математик і великий український поет їх об'єднала любов до свого народу, до рідної землі. Молодому поетові Т.Г.Шевченку глибоко запали в душу захоплені відгуки про його вірші поважного вченого Остроградського. Михайло Васильович знав напам'ять майже всі твори Кобзаря. Т.Г.Шевченко писав: «Великий математик прийняв мене з розкритими обіймами, як земляка і як свого сім'янина, який відлучився кудись. Спасибі йому».

Учень. Приятелював М. В. Остроградський також з С. С. Гулаком-Артемовським, з М. О. Головком — магістром математичних наук Харківського університету, який поділяв ідеї Шевченка, з М. Г. Білоусовим — колишнім професором юридичних наук Ніжинської гімназії. Із родинами Лисенків та Старицьких Остроградський мав родинні стосунки.

 Учень. Смерть Т.Г.Шевченка 10 березня 1861 р. стала для М.Остроградського особистою втратою. Відчуваючи, що і йому вже недовго жити, учений все частіше повторював у думках слова Шевченкового «Заповіту»: Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого На Вкраїні милій... Прибувши востаннє в Пашенну, він сказав: «Як умру у себе... так поховайте мене, щоб мені видно було і Пашенну, і Довгу, і Глибоке». У грудні 1861 р. академік зліг. Тільки чудо могло його врятувати. Але чуда не сталося...

.У полудень 20 грудня 1861 р. його на завжди прийняла у своє лоно Полтавська земля.(Звучить пісня «Думи мої, думи мої» на слова Т.Г.Шевченка.) 

Учень. У Полтавському педагогічному університеті, розташованому на вулиці М.В.Остроградського, відкрито перший у країні народний музей ученого, а в Хорішківській середній школі, що поблизу села Пашенівка Козельщинського району, обладнана кімната-музей. 

(Учениця демонструє різні фотографії із життя М.В.Остроградського та фотографії місць, пов 'язаних з М.В. Остроградським та коментує їх.) 

Учениця. Сучасники М.Остроградського відзначали його глибокий інтерес до рідної землі, до української мови, народних звичаїв, його шанобливе ставлення до своїх предків. Перебуваючи на вершині слави, вшанований за свої наукові праці в Європі, Остроградський тримався надзвичайно просто, не любив говорити про свої особисті заслуги, але своє походження з полтавської знаті він високо цінував. Удома він розмовляв українською мовою. А коли говорив російською чи французькою, то з досить помітним акцентом. Михайло Васильович був математиком світової величини, його обрали академіком найвідоміших академій наук, як то в Римі, у Нью-Норку, Туріні, членом-кореспондентом Паризької академії наук. Він працював професором відомого колегіуму Генріха ІV у Франції. Він же першовідкривач багатьох досить важливих теорем і методів. За 40 років своєї наукової діяльності він написав більше 100 наукових праць з різних розділів математики, математичного аналізу, фізики, аналітичної механіки. Він — автор підручників «Посібник початкової геометрії», «Програма і конспект тригонометрії для військово-навчальних закладів». 

Учень. Михайло Васильович залишив велику педагогічну спадщину своїм нащадкам. Він був добрим викладачем, цікавився питаннями методики й педагогіки, підготував багато вчителів математики, методистів, авторів підручників та навчальних посібників. Він добирав педагогічні кадри, керував методичною роботою викладачів кадетського корпусу, організовував роботу: підготовки підручників для середніх вищих навчальних закладів.

 Учениця. 


Михайло Остроградський — це великий вчений. 
Він народився у селі Пашенна, 
В губернії Полтави, Кобеляцького повіту 
І за життя відомим став усьому світу. 
Гігант мислитель і гігант фізично 
Він з діда-прадіда українець корінний.
Як не крути, а факт це — історичний. 
Родився, вчився і помер — і все на ній.
На Україні, де Шевченка слово 
За душу не його лише взяло, 
В країні, де ненавидять окови. 
Де має геніїв найменшеє село.
Він від Пашенної до Парижа проклав дорогу
І всім довести зміг
Що з хутірця незнаного й малого 
Думки й визнання вирвуться у світ. 
З країн далеких серцем рвавсь в країну. 
Де дух козацький прадідів літав. 
Він так любив домівку Україну, 
Що з усіх доріг сюди лиш повертав. 
Своїм талантом у математиці-науці 
Він світ учений приголомшив враз, 
І перед ним схилили голови учені — 
Фур'є, Пуассон, Коші і Лаплас. 
Він теореми недоведені доводив
І неможливе прагнув досягти,
Й до всього розумом своїм доходив 
І не згубив при цьому доброти.
І до останньої хвилини був фанатом 
Науки із гармонії й краси. 
Він синові сказав: 
«Про це — все життя я думав, 
Бери скоріше олівець... пиши...пиши...». 
Й закрив вуста, заплющив мудрі очі. 
Навік забрав з собою відкриття. 
Можливо, вічний як двигун зробити, 
А чи продовжить він людське життя. 
Він тайну забрав у вічність із собою, 
А нам залишив спадщину навік. 
Михайло Остроградський! 

Горді ми тобою!

Ти мудрий вчений наш!

Ти – український чоловік!













Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка