Методика викладання зарубіжної літератури



Сторінка14/16
Дата конвертації29.12.2017
Розмір2.93 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

ПРАКТИЧНІ РОЗРОБКИ З ПОГЛИБЛЕНОГО СПРИЙНЯТТЯ

ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРІВ
УРОК ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ О. БЛОКА “МУЗИКА КРІЗЬ ТІЛО”

О, дай мне, Блок, туманность вещую и два кренящихся крыла,

Чтобы, тая загадку вечную, сквозь тело музыка текла.

Є. Євтушенко, Молитва перед поемою”
1. Підготовка до сприйняття
На межі XIX та XX століть російська література вибухнула появою різноманітних поетичних шкіл, напрямків, окремих ліричних талантів. За аналогією із Золотим століттям російської поезії, пов’язаним із іменем О. Пушкіна, нова поетична майстерність отримала не менш дорогоцінну назву – Срібне століття. Золото та срібло – вічні сусіди та суперники і на п’єдесталах пошани, і в ювелірних справах. Але чи можна надати перевагу золоту над сріблом або сріблу над золотом, якщо відмовитися від умовної ціни, яку їм призначили? Золото сонця і срібло місяця, золото літа й срібло зими, золото майстерності й срібло святості – ці ряди можна множити й далі, але кожний із перелічених образів не заперечується протилежним, а поглиблює або віддзеркалює нові відтінки та значення. Таким же багатозмістовим є й поетичне слово, яке вміщує в собі пам’ять предків, голоси попередників, відповіді сучасників.

Георгій Шенгелі (1894-1956) – один із найменш відомих поетів Срібного століття, що пережив свій час і сучасників, писав у 1955 році про себе в третій особі:



Он знал их всех и видел всех почти:

Валерия, Андрея, Константина,

Максимильяна, Осипа, Бориса,

Ивана, Игоря, Сергея, Анну,

Владимира, Марину, Вячеслава,

И Александра – небывалый хор,

Четырнадцатизвездное созвездье!

– Назвіть прізвища видатних поетів Срібного століття, імена яких згадуються у вірші.

– Поміркуйте, чому Г. Шенгелі обрав саме 14 імен і назвав їх є “чотирнадцятизірковим сузір’ям”.

За аналогією із вишуканою поетичною формою сонета було обрано 14 імен: Валерій Брюсов; Андрій Бєлий; Костянтин Бальмонт; Максимільян Волошин; Осип Мандельштам; Борис Пастернак; Іван Бунін; Ігор Севєрянін; Сергій Єсенін; Анна Ахматова; Володимир Маяковський; Марина Цветаєва; В’ячеслав Іванов, Олександр Блок. Срібна доба була неоднорідною, вона об’єднала багато течій, груп, які сперечалися з питань призначення поезії, її змісту та форми, а іноді вели непримиренну боротьбу. Проте сьогодні з висоти часової відстані від Срібного століття його можна вважати єдиним мистецьким простором. М. Цветаєва у 1930 році, у рік самогубства В. Маяковського, описала загробну зустріч двох літературних противників – футуриста Маяковського та імажиніста Єсеніна:

Здорово, Сережа!

Здорово, Володя!

А помнишь, как матом

Во весь свой эстрадный

Басище — меня-то

Обкладывал?

Ладно...

Поетеса використала інтонації примирення, прощення минулих образ, таких, здавалося б на той час, принципових і антагоністичних. Кульмінацією розмови поетів є згадка про лідера символістів – О. Блока:

А что добрый



Наш Льсан Алексаныч?

Вон ангелом!

Олександр Блок знаходився у центрі Срібного століття, це визнали поети усіх літературних течій ще за його життя. Як Олександр Пушкін, котрий був центром Золотого століття, його сонцем, так і Олександра Блока можна назвати місяцем російської поезії, символом Срібного століття, сповненим загадковості й таємничої краси. Саме з поезії О. Блока вийшло одне з головних понять літературознавства – ліричний герой. Ю Тинянов писав: “Блок – найліричніша тема Блока”, підкреслюючи існування в його поезії унікальної ліричної душі, яка увібрала до себе глибоко особистісне, пережите у реальному житті, і водночас – уявні почуття й бажання, як емоційні узагальнення різних душевних станів і ситуацій. У ліриці О. Блока світла ідилія життя поета жила поруч із відчуттям катастрофи, його власна історія кохання й подружнього життя набула космічного масштабу й неземних обрисів. З перших поетичних творів О. Блок відчував катастрофічність майбутнього. Одну з перших статей почав словами: “Что же делать? Что же делать? Нет больше домашнего очага... Двери открыты на вьюжную площадь“. Він відчував наближення катастрофічних змін, які, вірив, вогнем випалять суспільне зло. ”Его биография безмятежна, а в стихах – лихорадка ужаса,” – так описав К. Чуковський парадокс, що роз’єднав життя й творчість поета й зробив неможливим пояснення ліричних почуттів та емоцій лише біографічними ситуаціями. Знадобилося поняття “ліричний герой”, яке б називало не Блока – реальну людину, а образ Блока, його ліричний символ, його поетичну сутність, безмежно глибоку й рухливо-змінну.

О. Блок відчував велич і тягар власного високого покликання. Свій поетичний дар він вважав духовним знаком, божественною міткою, які піднімали його над світом пошлості, банальності, матеріальності. Його поезія завжди була обернена до краси, святості, таємниці, жіночості, кохання, які й зараз відкриваються читачам ліричних блоківських рядків.




  1. Творче читання вірша О. Блока “Незнайома”


Завдання першого прочитання – створення цілісного уявлення про переживання ліричного героя, котрий болісно сприймає все, що його оточує та поринає у світ загадкового неземного. При читанні це можна передати тоном голосу, паузами, інтонаціями. Повторне читання відбувається за частинами твору.

2.1.Творче читання І частини вірша О. Блока “Незнайома”:

По вечерам над ресторанами

Горячий воздух дик и глух,

И правит окриками пьяными

Весенний и тлетворный дух.

Вдали, над пылью переулочной,

Над скукой загородных дач,

Чуть золотится крендель булочной,

И раздается детский плач.

И каждый вечер, за шлагбаумами,

Заламывая котелки,

Среди канав гуляют с дамами

Испытанные остряки.

Над озером скрипят уключины,

И раздается женский визг,

А в небе ко всему приученный,

Бессмысленно кривится диск.

И каждый вечер друг единственный

В моем стакане отражен,

И влагой терпкой и таинственной,

Как я, смирен и оглушен.

А рядом у соседних столиков

Лакеи сонные торчат,

И пьяницы с глазами кроликов

In vino Veritas! ” кричат.



2.2. Питання та завдання для учнів:

Визначити образи, що сприймаються як зорові, слухові, дотикові, смакові, нюхові.

– Які з чуттєвих образів домінують у цій частині вірша?

– Якій настрій передають звукові образи?

– Як розумієте рядок

Горячий воздух дик и глух”

– Які зорові образи запам’яталися після прочитання? Як можна схарактеризувати зорові деталі?

– Які з образів можна віднести до тактильних – тих, що сприймаються на дотик?

– Які, на вашу думку, чуття найбільш дратують ліричного героя?

– Опишіть картину дачного вечора. Ви цілком уявили незнайоме для себе місце, чи згадали те, що знаєте в реальному житті?

– Які зорові деталі вам важко уявити? Яких із згаданих у вірші речей ви не знаєте?

– Що вам здалося рухливим, а що не рухається в цій картині?

– Як представлена зорова картина в просторових параметрах – розширюється чи звужується?

– Що знаходиться у центрі уявленої вами картини?

– У який просторовій частині ви бачите ліричного героя?

– Опишіть, яким ви його уявляєте.

– Чи викликає створена вашою уявою картина дачного вечора такі ж емоції, як у ліричного героя?


  1. Сприйняття чуттєво-образної картини твору


3.1.Методичний коментар

Перед нами широко відомий малюнок Леонардо да Вінчі “Вітрувіанська людина”, знаний тим, що на ньому продемонстровані ідеальні пропорції людського тіла. Фігура людини водночас вписана в квадрат і коло. Можете перевірити на собі, що довжина вуха – це третина довжини обличчя, так само як і відстань від підборіддя до носа, або від лоба до початку носа. Це ідеальне з точки зору гармонії пропорцій зображення допоможе зафіксувати роботу наших органів чуття: зору, слуху, нюху, смаку, дотиків. Ліричний герой поезії Олександра Блока сприймає світ у всіх його звукових, кольорових, запахових, предметних проявах, які передають відчуття багатомірності довкілля.





Закон художнього сприйняття

Автор літературного твору не ставить перед собою завдання створення такого чуттєвого образу, щоб читач водночас уявив усі якості предмета, як це відбувається при сприйняття речей в реальному житті. Поет лише згадує ті образи, які вже існують у свідомості читача, і поєднує їх на свій розсуд: групує, зіставляє, роз’єднує, підміняє, синтезує. Процес сприйняття літературного образу починається включенням чуттєвої системи читача, проте конкретність зорових образів досить умовна, іноді достатньо лише деталі або натяку, – і образ постає перед внутрішнім зором того, хто сприймає.

3.2. Узагальнення учнівських уявних картин

Учні виділяють зорові, звукові, дотикові та смакові образи з відчутним емоційним забарвленням, які передають почуття дисгармонії, розладу, різкого неприйняття та осудження усього, що оточує ліричного героя. Через слух, зір, дотик, смак у нашій уяві постає картина весняного дачного вечора:



Слухові образи: “окрики пьяные”; “детский плач”; “скрипят уключины”; “женский визг”; “пьяницы кричат”.

Зорові образи: “золотится крендель булочной”; “шлагбаумы”; “заламывая котелки”; “кривится диск”; “глазами кроликов”.

Дотикові образи: “горячий воздух”; “пыль переулочная”.

Смакові образи: “влагой терпкой”.

Більшість чуттєвих образів твору проникає через слух і кожний слуховий подразник завдає болю ліричному герою. Кожен з цих звуків можна сприймати як звичайний супровід заміського відпочинку, коли плачуть діти, сміється молодь. Але для блоківського героя поняття “звичайний“ є синонімом поняттю “пошлий”, проти якого бунтує його тонка душевна природа. Короткочасний спокій він знаходить у ресторанному залі, де бажання бути оглушеним і нічого більше не чути, здійснює “влага терпкая и таинственная” – вино. Про істинність вина кричать і п’яниці, солідаризуючись із ліричним відлюдником. Для людей-кролів винна істина – це забуття від неприємних проблем матеріального життя. Для ліричного героя істина – в забутті від усього матеріального буття, яким би приязним або неприязним воно ні було.

Емоції ліричного героя висловлені прямо та відверто: “воздух дик и глух, тлетворный дух”, “скука загородных дач”, “бессмысленно кривится диск”, “лакеи сонные торчат”, “с глазами кроликов. Зорові образи теж мають оціночний характер, вони навмисно знижені, заземлені: поет описує не дорогу, а канави; не потяг, а шлагбаум; не місяць, а диск; не хліб, а “крендель”.

Починається картина з опису повітря і неба, які ліричний герой відчуває гарячим на дотик, а словами “дик и глух підкреслює непридатність його для життя. Саме сприйняття повітря, такого необхідного для дихання, розкриває глибину неприйняття поетом світу примітивного благополуччя. Усі емоційні оцінки виражають страждання героя, його майже фізичну біль від того, що він бачить, чує, відчуває на дотик. У кінці оповіді зображена картина стає катастрофічно маленькою, бо звужується до ресторанного столику, навіть стакану, саме ця концентрація простору допомагає ліричному героєві нічого не відчувати. Єдиний сплеск позитивних емоцій позначений у словах “друг единственный”, “таинственной”, звернені до вина, яке дає жаданий спокій для відчуттів. Загальне емоційне звучання першої частини здається музичною какофонією, де кожен інструмент веде власну партію, не зважаючи ні на загальне звучання мелодії, ні на диригента. Це обмежений, замкнений світ побутової ідилії, небезпечної та смертельної для поета Блока та його ліричного героя.



3.3. Складання ОСС № 1 “Чуття та емоції”

Опорно-сигнальна схема відбиває чуття та емоції ліричного героя. На схемі ліворуч фіксуються чуттєві образи (зорові, слухові, нюхові, тактильні), які були проаналізовані на етапі узагальнення учнівських уявних картин. У першу чергу фіксуються слухові образи, які переважають у перший частині вірша. На правій частині схеми – емоційно забарвлені слова й вислови, які позначають реакції ліричного героя. Якщо фігура Віртувіанської людини, символізує почуттєво-фізіологічні механізми сприйняття світу людиною, то міміка та вираз обличчя ілюструє емоційну сферу того ж сприйняття. Емоції ліричного героя здебільшого негативні. Відчуття буденного життя неприйнятні для нього, вони викликають душевні муки, бажання уникнути його звуків, картин, спілкування.

Подвійна картинка, що позначає позитивні та негативні емоції, повернута до висловів ліричного героя своїм сумним обличчям.



ЧУТТЯ

окрики пьяные”; “детский плач”; “скрипят уключины”; “женский визг”; “пьяницы кричат”.



слухові
смакові

влагой



тактильні

терпкой” переулочная”

пыль







зорові

золотится крендель булочной”; “шлагбаумы”; “заламывая котелки”; “кривится диск”; ”глазами кроликов”





ЕМОЦІЇ

“воздух дик и глух, тлетворный дух, “скука загородных дач”, “бессмысленно кривится диск”, “лакеи сонные торчат”, “с глазами кроликов







  1. Творче читання II частини вірша О. Блока:

И каждый вечер в час назначенный,

(Иль это только сниться мне?)

Девичий стан, шелками схваченный,

В туманном движется окне.

И медленно пройдя меж пьяными,

Всегда без спутников, одна,

Дыша духами и туманами,

Она садиться у окна.

И веют древними поверьями

Ее упругие шелка, и шляпа

С траурными перьями,

И в кольцах узкая рука.

И странной близостью закованный,

Гляжу за темную вуаль

И вижу берег очарованный,

И очарованную даль.

И перья страуса склоненные

В моем качаются мозгу,

И очи дивные, бездонные

Цветут, на дальнем берегу.

Глухие тайны мне поручены

Мне чье-то солнце вручено

И все души моей излучины

Пронзило терпкое вино.

В моей душе лежит сокровище

И ключ поручен только мне.

Ты право, пьяное чудовище.

Я знаю – истина в вине.

4.1. Бесіда:

– Які чуттєві образи домінують у другій частині блоківського вірша?

– Чи зберігається в цій частині твору такий же зв’язок чуттів та емоцій, який ми спостерігали в першій частині вірша?

– Чим відрізняється образ незнайомої від жіночих образів першої частини твору?

– За допомогою яких чуттєвих образів малюється образ незнайомої, як її сприймає ліричний герой?

– Які емоції пробуджуються в ліричного героя в присутності незнайомої?

– Як ви розумієте вислів “In vino Veritas“, чому він з’являється у вірші двічі? Хто вимовляє його?

– З ким ви себе ідентифікуєте, коли читаєте другу частину вірша: людьми, що розважаються біля ресторану, в ресторані, ліричним героєм чи незнайомкою?



  1. Сприйняття емоційно-чуттєвої картини вірша

5.1. Коментар і узагальнення вчителя:

На відміну від першої картини, чуттєві образи та емоції в другій частині вірша О. Блока міняються місцями – не чуттєві образи викликають емоції, а внутрішні емоційні переживання викликають уявні переживання. Прекрасну незнайому – плід внутрішньої духовної роботи, ліричний герой починає відчувати усіма фібрами, усіма чуттями. Її романтичній появі передують запахові, а потім і тактильні образи. Запах туману, парфумів, давніх легенд, дотик шовку – ось із чого виростає ефемерний образ, який приймає поет, на який він чекав і до якого прагне всією душею.

Читач очікує незвичного фіналу, бо нарешті у творі з’явився світ, протилежний побутовому, матеріальному, приземленому. Але у художньому просторі твору нічого не відбувається, дія ліричного сюжету зупиняється на фразі: “она садится у окна”. Ліричний герой поринає у власний внутрішній світ. Ліричний герой стоїть між ними, його місце – на порозі. У реальности йому нічим дихати, нереальність притягує таємницею, але існують зв’язки, що тримають ліричного героя (“мне чье-то сонце вручено”, “и ключ поручен только мне”). Передовсім це – поетичний талант, божий дар, який митець відчуває як глибоко особистісний і водночас як такий, що належить усім, навіть тим, хто викликає нестерпне дратування. Відповідальність за його збереження й розкриття зупиняє ліричного поета від останнього кроку до незнайомої, бо його місія бути зв’язним – посередником між світами. Тільки поет може запалити над земним світом поетичне золото сонця або срібло місяця.

5.2. Складання ОССМ 2 Чуття та емоції

На цій схемі чуття та емоції знаходяться на протилежних місцях, бо в другій частині вірша чуттєві образи – плід авторської уяви, народжені позитивними емоціями. Якщо в схемі №1 емоції ліричного героя були переважно негативними, то на цій схемі панує позитивний настрій. Серед чуттєвих образів переважають нюхові та тактильні.


Емоції

близостью закованный”

очарованная даль”

“берег очарованный

“очи дивные, бездонные цветут

солнце вручено”

сокровище




Чуття
дыша духами и туманами”

нюхові
зорові смакові

девичий терпкое стан вино”



тактильні
упругие шелка”

шелками схваченный”







  1. Аналіз фінального афоризму

6.1. Підсумкове слово вчителя

Латинське прислів’я In vino Veritas, яке двічі звучить у вірші, спочатку з вуст ресторанних завсідників, а потім – ліричного героя, має доволі прямолінійне тлумачення: людина під дією вина може розповісти про найпотаємніше, чого ніколи не зробить у тверезому стані. Тобто те, що знаходиться всередині у тверезого, у п’яного виходить назовні. Одне тлумачення вислову було зроблено в процесі аналізу чуттєвого сприйняття, коли відзначалося, що ліричний герой короткочасний спокій знаходить у ресторанному залі, де за допомогою вина забуває нестерпний світ. Для п’яниць із очима кролів винна істина – це забуття від неприємних проблем матеріального життя. Для ліричного героя істина – в забутті від усього матеріального буття, яким би приязним або неприязним воно ні було.

Іншим тлумаченням вислову може бути узагальнення – перехід внутрішнього на зовнішнє. Поет його трансформує як зображення перетворення ідеального світу під дією поетичного таланту (вина) на реальний, який приходить (“движется в окне”) і витісняє усе потворне, яке начебто існувало як зовнішнє.

І нарешті, сам поет запропонував інтерпретацію латинського вислову в статті “Іронія”, де він пише про сп’яніння іншого плану – від тотальної іронії, хвороби сучасного світу, яка руйнує душі й свідомість. Ліричний герой згадує “остряков”, що гуляють із дамами, п’яниць, що іронічно повторюють античну мудрість. Але і він сам відчуває, що втрачає ту межу, де закінчується іронія й починається небо романтики. Тому і згадує у фіналі твору ще раз фразу про істину в вині – про ясність і прозорість у людських думках і словах.



6.2.Дослідження критичної статті О  Блока “Іронія”:

– Що поет називає вином сучасного світу, яке призводить до згубного сп’яніння?

– Знайдіть спільні образи з вірша “Незнайома” та статті “Іронія”.

– Які рядки вірша сповнені вбивчою іронією, яку поет називає хворобою, біллю, спустошенням, хворою душею?

– Чому хворобу іронії поет пов’язує із появою машин, паровозів – технічним розвитком суспільства?

– Блок-критик солідарний із Блоком-поетом, чи вони займають протилежні позиції? Доведіть свою думку цитатами зі статті.

– Як, на ваш погляд, слід оцінювати іронію в житті?

Іронія”

Перед лицом проклятой иронии – все равно для них: добро и зло, ясное небо и вонючая яма, Беатриче Данте и Недотыкомка Сологуба. Все смешано, как в кабаке и мгле. Винная истина, in vino Veritas – явлена миру, все – едино, единое – есть мир; я пьян, ergo – захочу – приму мир весь целиком, упаду на колени перед Недотыкомкой, соблазню Беатриче; барахтаясь в канаве, буду полагать, что парю в небесах; захочу – не приму мира: докажу, что Беатриче и Недотыкомка одно и то же. Так мне угодно, ибо я пьян. А с пьяного человека – что спрашивается? Пьян иронией, смехом, как водкой; так же все обезличено, все обесчещено, все – все равно. Какая же жизнь, какое творчество, какое дело может возникнуть среди людей, больных иронией, древней болезнью, все более и более заразительной? Сам того не ведая, человек заражается ею; это – как укус упыря; человек сам становится кровопийцей, у него пухнут и наливаются кровью губы, белеет лицо, отрастают клыки. Так проявляется болезнь ирония. Как не страдать нам такою болезнью, когда властительнее нашего голоса стали свистки паровозов, когда, стараясь перекричать машину, мы надорвались, выкричали душу (не оттого ли так последовательно, год за годом, умирает русская литература, что выкричана душа интеллигентская, а новая еще не родилась?), и из опустошенной души вырывается уже не созидающая хула и хвала, но разрушающий, опустошительный смех? Некому сказать нам спасительное слово, ибо никто не знает силы нашей зараженности. Какой декадент, какой позитивист, какой православный мистик поймет всю обнаженность этих моих слов? Кто знает то состояние, о котором говорит одинокий Гейне: Я не могу понять, где оканчивается ирония и начинается небо!. Ведь это – крик о спасении. Не слушайте нашего смеха, слушайте ту боль, которая за ним. Не верьте никому из нас, верьте тому, что за нами.

7. Домашнє завдання. Вивчити вірш О. Блока “Незнайома” напам’ять, підготуватися до художнього читання вірша групами (продумати розподіл за ролями).
УРОК НА КОНКУРС “ЛИТЕРАТУРА – ЭТО КОГДА ЧИТАТЕЛЬ СТОЛЬ ЖЕ ТАЛАНТЛИВ, КАК И ПИСАТЕЛЬ”

Урок-поиск
(повесть М. Булгакова “Собачье сердце”)

Увидеть и понять автора произведения – значит



увидеть и понять иное, чужое сознание и его мир”

М. Бахтин

1. Подготовка к восприятию
Методический комментарий

Автор присутствует в написанном им произведении бестелесно – почти ничем не обнаруживая своего присутствия. Все, что он создал – результат деятельности его сознания, его ума, фантазии, но сам он в своем творении скрыт, не позволяя себе прямых замечаний, оценок, комментариев. Чем больше самостоятельно думает и воображает читатель, тем лучше для автора. Современный немецкий писатель Г. Гессе выделил такие типы читателей: читатель, который идет за автором, как конь за кучером; читатель, который вступает в беседу с автором как собеседник: следопыт и путешественник. Следопыт способен найти авторское скрытое присутствие в тексте, разглядеть его настроение, симпатии и антипатии. Путешественник – это наивысший тип читателя, опыт которого позволяет получить эмоциональное впечатление-толчок, чтобы уйти от авторской мысли в свободное плаванье. Найти следы автора – задача читателя-следопыта, который в отличие от читателя, послушно идущего за авторским повествованием, может понять авторскую позицию, услышать авторский голос, оценить авторскую точку зрения. Чему мы и будем учиться на уроке изучения повести М. Булгакова “Собачье сердце”.


Работа в группах

– Подумайте, насколько разнятся значения словосочетания “автор текста” и “автор в тексте”. Выберите из предложенных аналогий наиболее подходящие к этим понятиям и прокомментируйте их:

– человек и его поступки;

– лицо человека и фотографии этого лица;

– вид природы и изображающие его пейзажи.

(Презентация серии картин Клода Моне с целью проиллюстрировать разницу между автором картин и автором в каждом пейзаже, запечатлевшем вечно длящейся миг впечатления)




Стог сена на закате, зима




Стог сена




Стог сена




Стог сена в пасмурную погоду, выпал снег




Стог сена утром, выпал снег




Стог сена, розовые и голубые тона





Обобщение учителя

“Автор текста” и “автор в тексте” – неотделимые, но различные по своей природе, функциям и цели понятия. Михаил Афанасьевич Булгаков – автор известных нам произведений (“Белая гвардия”, “Мастер и Маргарита”, “Дни Турбиных” и многих других), выросший в Киеве, получивший там медицинское образование, врач-практик, сотрудник юмористических журналов. Этот список можно продолжать, называя и описывая события жизни и творчества писателя (как это сделала литературовед М. Чудакова в книге “Жизнеописании Булгакова”). “Автор в тексте” – это живая клеточка биографического автора, которая в 1925 году (8-ой год существования советской власти со всеми ее гримасами военного времени и нэпа) раскрылась в повесть о бездомном псе Шарике. Это остановившееся и запечатленное мгновение жизни, мысли, чувств писателя. Это одно из множества его изображений, один из ракурсов культового писателя ХХ века – Михаила Афанасьевича Булгакова.


2. Поиски авторских следов

Комментарии охотника-следопыта


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка