Методичний коментар до читання творів різних жанрів



Сторінка1/2
Дата конвертації05.02.2019
Розмір0.54 Mb.
ТипУрок
  1   2

До уваги:

  1. Особливості роботи за навчально-методичним комплектом з літературного читання в журналі «Шкільний бібліотечно інформаційний центр», № 5, 2013 рік.

  2. Методика «Уроки літературного читання» (методика роботи з творами різних жанрів, орієнтовні розробки уроків) вийдуть в кінці вересня, видавництво «Генеза»

Уроки літературного читання за підручником «Літературне читання», авт.В.О.Науменко
Методичний коментар до читання творів різних жанрів. Орієнтовні зразки уроків.

З народного джерела.

1.Народні дитячі пісні та малі жанри

Пісні, прислів’я, приказки, казки, загадки - це справжні перлини мудрості народної, коштовні згустки мислі і почуття, що хвилювали розум і уяву людей. Українська народна поезія - це джерело, з якого ще довго будуть пити нащадки.

Щоб навчити дітей розуміти фольклорні твори, учителеві треба знати істотні особливості загадки, скоромовки, при­слів’я, лічилки, дитячої пісні, казки і т. д., а також основні по­ложення, що визначають, як ці знання застосовувати в прак­тичній роботі з дітьми.

Далі ми визначимо особливості кожного жанру, а зараз на­звемо керівні літературознавчі положення для вчителя, якому треба правильно будувати процес роботи з текстом літературно-художнього твору на уроках літературного читання в початковій школі:

Повноцінне сприймання художнього твору під час навчання дітей читання починається з уваги до слова, з нав­чання дітей сприймати твір з першого слова, з першої фрази - і так до кінця..

Під час читання художнього твору з тексту нічого не треба виключати, доповнювати, змінювати

Цілісність і самодостатність літературно-художнього тво­ру вимагають від читача під час первинного читання здатності спочатку спрогнозувати можливий зміст і характер того, що обіцяє йому читання-спілкування з твором, а потім - під час повторного читання - вміння виділяти і за­пам’ятовувати всі образи і деталі, які є в тексті, виявляти і простежувати всі колізії, якими вони зв’язані, оцінювати доцільність цих зв’язків, щоб зрозуміти художній образ (за Н.М.Свєтловською).

Ці методичні настанови важливі для читання і фольклорних, і літературних творів.

Урок 1.

Тема. Знайомимося з новим підручником «Літературне читання» і посібниками до нього.



Мета. Ознайомити другокласників із підручником, зошитом до нього, книгою з літературного читання «Перлинка», книгами для позакласного читання «Чарівне слово», «Книжкова країна».

Шляхом розгляду малюнків, умовних позначень, читання тексту від автора сприяти ознайомленню із навчальними матеріалами, викликати інтерес до спілкування з ними протягом навчального року.

Матеріал до уроку: підручник «Літературне читання», «Зошит з літературного читання», «Перлинка» (книга з літературного читання), «Чарівне слово»(книга для позакласного читання), оповідання Паоли Утевської «Син рослинного світу»(с.7-8, Чарівне слово).

Методичний коментар. На цьому уроці треба ознайомити дітей з кожною одиницею навчального комплекту методом «розгляд – читання». Розглянути обкладинки: де написано назву, що зображено. На обкладинці підручника зверху напис «веселкова школа». Міркуючи над змістом слів, діти побачать котика і собачку, усміхнених і зацікавлених читанням книжки; веселкова школа від веселка, весела, різноманітна , а отже цікава; красива, сонячна, пахне дощем, поведе у незвідані світи, налаштовує на творчість, на читання, відкриття.

На обкладинці намальована хитра киця з «золотим ключем». Його їй вручила жар-птиця. Цей чарівний птах опоетизований українцями. (Українці вірили, що жар-птиця живе в тридесятому царстві. У неї золоте пір’я, очі — як коштовні камені. Одна її пір’їнка може яскраво освітити велику кімнату. Їсть жар-птиця чарівні золоті яблука, які дають їй безсмертя й неземну красу. Коли вона співає свої чудові пісні, з її дзьоба падають на землю великі круглі перлини). Жар – птиця відкрила скриньку з книгами. З цими персонажами і скриньками з творами ми будемо зустрічатися на сторінках підручника.

Далі знайомимо дітей з умовними позначеннями, зверненням автора до дітей, які налаштовують на спілкування, особливо треба наголосити на тому, що все в цих книгах створено і написано для дитини ( конкретно для тебе, Сергійку, Наталочко,Надійко…).

Хто ж працював над створенням книжок, зошита? Насамперед, письменники написали твори, автор підручника розробив завдання до творів, щоб діти знайшли цінні перлини і взяли їх у свою душу, редактор подбав, щоб все було правильно і зрозуміло, а художники зробили книжку привабливою і здатною розмовляти не лише текстами з читачем, а й малюнками. Книжки віддрукували у друкарні.

Чи завжди книжки були такими, як сьогодні? Як виник папір? Про це діти дізнаються, прочитавши текст Паоли Утевської «Син рослинного світу».

Завдання додому. Якщо вчитель вважає, що дітям зручніше буде працювати з таблицями № 3,4,5, вирізаними, тоді запропонує їх вирізати з додатків і наклеїти на картон.

Урок 2.


Тема. Твори, які народилися давним-давно.

Мета. Розкрити зміст назви розділу «З народного джерела». Сформувати поняття про усну народну творчість, види творів. Викликати інтерес до вивчення усної народної творчості. Визначити, які знання мають діти з означеної теми, зацікавити до пошуку під час опрацювання розділу відповідей на «Завдання зі скриньки УНТ».

Матеріал до уроку. Текст підручника (с. 4 –ознайомся з інформ.самостійно), завдання зі скриньки усної народної творчості (с.5), завдання і текст посібника «Перлинка» (с.4).

Тип уроку. Вступний до теми.


Хід уроку

І етап «До читання»

І. Робота з таблицею № 3 ( до букв одного з рядків, які позначають приголосний звук, діти додають голосний звук і промовляють злиття спочатку повільно, потім швидше і швидко; тихо, голосніше, голосно. Промовляють разом з учителем, без учителя, працюючи протягом певного часу самостійно (наприклад, протягом 1 хвилини скільки рядочків встигнуть діти озвучити), в парах. Перед промовлянням кожного рядка треба набрати повітря ( робимо це легко, безшумно), промовляємо злиття на струмені видихуваного повітря.



ІІ етап «Під час читання».

1.Читання назви розділу. Розгляд малюнка: діти впізнають, з яких творів прийшли півник, зайчик і лисичка. Описують кожного з них, звертають увагу на емоції, розповідають казку з намальованим персонажем. Міркують над проблемним питанням: чи тільки в казках можна зустріти зображених персонажів?

2.Міркування над назвою розділу: все має початок; де джерельце, там копають криницю; з джерельця починається ріка; джерельце витікає із землі. Так і казки, про які ви розповіли, створив народ, дав початок творам.

3.Читання учнями самостійно статті з умовним позначенням жар-птиця.

4. Вибіркове читання: -що створив український народ? Як твори передавалися від покоління до покоління? Як називаються і чому так називаються? Які твори призначені спеціально для дітей?

5. Підготовка до читання статті вголос: Читання слів з правильними наголосами; визначення логічних наголосів: вчитель читає кожне речення, голосом виділяє в ньому то одне слово (з давніх), то за другим разом інше слово (народ). Діти визначають, яке слово виділив учитель і читають речення так само. Визначають, яке слово треба виділити ( давніх –слабіший наголос, народ – сильніший) і т.д.

6.Виразне читання статті учнями.

7. Самостійне читання статті в «Перлинці»(с.4). Робота в парі : відповіді на запитання до тексту.

8.Читання статті «котився клубочок…».Формування в учнів уявлення про збірки казок, прислів’їв, загадок. Показ збірок, розгляд їх дітьми. Розмотування клубочка «усна народна творчість». Формування уявлення про жанр.

9.Виконання завдань зі скриньки усної народної творчості. (Завдання наповнені конкретним змістом. Бажано створити атмосферу зацікавлення, таємничості, дивування. Для цього принести скриньку, пофантазувати з дітьми, як жар-птиця з цієї скриньки принесла завдання, подарувала всім нам чарівний ключик, щоб ми самі відкрили скриньку. Але спочатку дізнаємося, що в цій скриньці.

Перше завдання діти читають, повторюють кілька разів виділені слова, прогнозують, хто то міг упасти у воду і за яких обставин. Відповіді різні, про правильність переконаємося, як будемо читати твори зі скриньки.

Під керівництвом учителя діти виконують всі завдання.



ІІІ етап «Після читання»

Ми так багато дізналися сьогодні на уроці. Завдання додому. Із своєї домашньої бібліотеки відібрати твори, збірки із словами українська(і) народн(а)і. Принести на урок. Перед уроком літературного читання зробити з них виставку.

Урок 3.

Тема. Що нам розкаже пісня, яка прийшла до нас здалека? Дізнаємося зі скриньки пісень-небилиць.



Мета. Ознайомити дітей з особливостями дитячої пісні. Зацікавити їх цим жанром, заохотити до спостереження за звучанням, описаними подіями; ввести поняття “персонаж твору”, навчати виділяти в тексті описані події, вчинки персонажів, давати їм оцінку.

Визначити жанрові особливості пісні-небилиці: пісенне мелодійне звучання, описані події не можна спостерігати у житті.

Формувати вміння виразно читати, передаючи голосом пісенний характер твору.

Матеріал до уроку. Низенькі пороги…, Максим Рильський; Два півники.

Обладнання : запис пісні «Два півники»

Тип уроку. Урок вивчення дитячих пісень



Хід уроку

  1. етап «До читання»

  1. Діти представляють твір (збірку), принесені у клас. Розповідають, чому вибрали цей матеріал. Вчитель оголошує тему, підкреслюює, що спочатку прочитаємо про пісню.

  2. Підготовка до правильного усвідомленого читання.

  • Робота з таблицею № 3.

  • Виконання завдань у зошиті (1,2).

3.Читання дітьми рядків, з яких вони дізнаються, коли ви­никли народні пісні, зосередження уваги на словах М. Рильського, пояснення їх змісту. (Читаючи і відповідаючи на запитання до поетичних рядків, діти зрозуміють: нащадки- це ми. Пісня народилася давно. Але вона й сьогодні звучить, бо її зберегли, відкрили навстіж двері і зробили низенькі пороги. Це так гарно сказав поет про нашу душу, серце і пам'ять. Пісня велична, могутня, дзвінка. Будемо читати, співати їх, багато дізнаємося про минуле, про мрії народу).

ІІ етап «Під час читання»

  1. Читання дітьми назви скриньки. Українська пісенна творчість дуже багата. Познайомимося з дитячими піснями. Першою відкриємо скриньку пісень для дітей: пісень-небилиць.

  2. Читання дітьми самостійно про особливості пісень-небилиць. Обмін враженнями: що зацікавило з прочитаного, що захотілося дізнатися?

3.Читання дітьми заголовка: «Два півники». Розглядання малюнків. Бесіда за малюнками.

  • Що роблять півники? Як вони працюють? Чим молотять горох? (Ціпами.) Хто зображений на другому малюнку? Як дивиться коза на козеня? Чому так суворо дивиться цап на вовка?

4.Виконання завдань у зошиті до пісні «Два півники» ( 1,2,3,4). Після виконання 4 завдання запитати, чи здогадалися, що могло трапитися з козенятком?

5.Читання вчителем тексту: мелодійно, дотримуючись пісенної інтонації, ніжно промовляючи слова півники, куроч­ки... Спочатку спокійно, милуючись описаною картиною, а потім, коли з’являється вовчок-сірячок, з тривогою.

6.Бесіда за прочитаним. З яким настроєм слухали пісень­ку? (На дошці або на окремих табличках перед дітьми - «слов­ничок настрою»: веселий, радісний, святковий, урочистий, сумний, тривожний.) Коли хвилювалися? Хто порушив спокій?

7.Повторне читання твору та його аналіз.

  • Прочитайте першу строфу вголос. Про кого прочитали? ( вчитель пропонує прочитати слова над віршем ( персонаж твору), розкриває зміст поняття: усі, хто діє у творі, - це персонажі). Що робить кожен персо­наж?

  • Прочитайте далі пісню, про кого ще в ній розповідається?

  • Назвіть слова, які треба вам пояснити ( з'ясовуючи значення слів ковші, надерти круп необхідно наголосити, що сьогодні ми купуємо крупу, а не деремо її. Отже, слова такого змісту підтверджують висловлену на початку уроку думку: давно-давно в Україні виникли... ).

  • Назвіть усіх персонажів твору.Називайте їх так, як у пісні: курочки-чубарочки, вовчок-сірячок. (Якщо діти забувають, пропонувати знайти в тексті). Розкажіть, що робить кожен з них.

( Після розповіді учнів про кожного персонажа вчитель на­голошує на тому, що, як сказано в пісні, працювали всі: і до­рослі, і маленькі. Це характерно для українського народу, а для його творчості притаманне прославлення праці, працелюбства, прагнення працею придбати блага, залучення до праці змалечку. Ще в пісні оспівується вміння працювати й відпо­чивати.

У результаті роздумів над тим, що тут вигадано, вводиться поняття «небилиця».Учні вибирають, які слова можна вибрати, близькі за значенням до небилиця із запропонованих – вигадка, фантазія).

  • Текст пісні наповнений емоційно-забарвленими словами, які надають твору милозвучності. Відшукайте в тексті слова за зразком : не козеня, а козенятко; не півні, а півники).

  • Послухайте, як звучить пісня «Два півники» (слухання у записі).

  • Прочитайте виразно текст пісні. Прислухайтеся, чи вдається вам читати мелодійно, так, ніби звучить пісня (кілька разів діти читають пісеньку, дося­гаючи цілковитої правильності, виразності).

Робота в парах. Прочитайте один одному з пам’яті ту частину пісні, яку ви запам’ятали.

ІІІ етап «Після читання»

Учителю необхідно ще раз привернути увагу дітей до ма­люнків:

  • знайти в тексті рядки, які ці малюнки ілюструють;

  • поміркувати, чому на малюнках немає інших персонажів;

  • намалювати свої словесні малюнки;

Повертаємося до теми, відповідаємо на поставлене запитання: про що нам розповіла пісенька, яка прийшла здалека ( хто і як працював, хто порушив спокій, про які дивовижні події розповіла пісня, як вона називається).

Для узагальнення уявлення про прочитаний твір, діти виконують у зошиті завдання 5 (с.7). Це пісня.

Завдання додому.

  • Дізнатися, які вам співали пісеньки, коли ви були маленькими.

Урок 4.

Тема. Дитяча пісенька зі скриньки пісень- забавлянок.

Мета. Розкрити особливості змісту, побудови тексту пісні-забавлянки. Визначити призначення пісень-забавлянок, дослідити походження назви. Поглиблювати уявлення про діалог, удосконалювати вміння його читати, розігрувати. Навчати складати забавлянки за поданими словами ( буриме).

Матеріал до уроку. Скринька пісень- забавлянок, Зайчику, зайчику з підручника; с. 11 з «Перлинки».

Тип уроку. Урок вивченя дитячих пісень

І етап “До читання”.

1. Виконання вправ з таблицею № 3. Ознайомлення із вправами за таблицею № 4 ( промовляємо поєднання двох приголосних з голосним; голосного з двома приголосними; приголосного з голосниим і приголосним: бва, джа, кса, нча….;абв, адж, анч…; бав, даж, нач… ( з різною силою голосу, в різному темпі; промовляємо плавно, промовляємо відриваючи злиття одне від одного; працюючи разом з учителем, індивідуально, в парі).

2.Оголошення вчителем теми. Учитель розповідає, що пісні бувають різні, і кожна з них має своє призначення: одні розважають, інші забавляють, третіми ми закликаємо когось або щось.

3. Робота із схемою (с.8 «Перлинки)». Нам щодня одна із скриньок дарує свої пісні. Відшукайте у завданні, яке пропонує жар-птиця, де написано «народні дитячі пісні», які з дитячих пісень ми вже читали, які сьогодні будемо читати. Покажіть, де вони записані.

3.Читання ( промовляння) дітьми пісень, які їм, маленьким, співали. Визначення з прослуханих творів, про кого найчастіше згадується у цих текстах, хто персонажі (зайчик, котик, півник). Чому так? (Бо маля рано дізнається про них, розуміє, любить їх). Чи завжди розкриваються правдиві історії.

4.Розширення уявлень учнів про пісні-забавлянки.Розповідь вчителя.

Дорослі у спілкуванні з дітьми створили «поезію пестування»— це невеликі поетичні твори, які примовляють дорослі, пестячи немовля. Найближче до колискових пісень за змістом і характером стоять потішки або утішки — невеликі віршики, які промовляють дитині перед тим, як кладуть спати. Їхнє призначення — заспокоїти дитину, щоб вона швидше заснула. Тексти утішок дуже подібні до колисанок, в них фігурують ті ж дійові особи, що в пісенній ліриці, найчастіше — кіт, який допомагає приспати дитину. Найбільшу групу забавлянок становлять пестушки — коротенькі віршики, які виконуються у поєднанні із своєрідними рухами чи вправами, якими дорослий пестить дитину, підбадьорює, спонукає до певного виду діяльності і т. ін.

5.Читання дітьми маленького тексту зі скриньки пісень-забавлянок (с.7 підручника), заголовка й виду пісні (“Зайчику-зайчику”, пісня-забавлянка), розглядання малюнка. Бесіда за цими орієнтирами, передбачення змісту забавлянки, її емоційної спрямованості: хто персонаж пісні? Де був зайчик? Де він зображений? Який у нього настрій( зайчик чимось стурбований).



  • А що трапилося з ним, дізнаємося, прочитавши текст.

ІІ етап “Під час читання”.

1.Читання тексту пісні-забавлянки вчителем зі зміною інтонації промовляння слів, звернених до зайчика, слів-відповідей зайчика.

2.Відповідь учнів на поставлене перед читанням запитання: що трапилося із зайчиком; на перше запитання після тексту.

3. Визначення дітьми слів, які потребують пояснення. Словникова робота: тік ( пояснення ), колода (за малюнком).

4.Читання тексту дітьми напівголосно (кілька разів, щоб навчитися читати без помилок, у міру швидко).

5.Читання твору вголос, після цього – розігрування різних ситуацій.

6.Визначення співрозмовників: між ким ведеться діалог.

7.Різні варіанти читання: читання в особах, читання з пам’яті ляльці (іграшці). Обговорення питань. Як читати? До кого звертатися?

(У результаті діти приходять до висновку, що промовляючи пісню-забавлянку, ми звертаємося до малюка, заохочуємо його до розмови).

8.Самостійне доповнення дітьми за малюнком забавлянки (с. 11 «Перлинки»). Спочатку розглядають діти малюнок, звертають увагу на задоволене личко дівчинки, розповідають, що в дівчинки у мисці, що ще на столі (мед, молочко). Потім самостійно читають, перше пропущене слово здогадуються за змістом наступного запитання ( з чим оладки), другу відповідь складають ( із медком та солодким молочком).

9. Показ дітьми ( хто знає) або вчителем, як промовляється забавлянка.

Вивчення забавлянки напам'ять.

10. Робота в групі. Діти розподіляють ролі, розігрують забавлянку, супроводжують промовляння плесканням у долоні; визначають, який настрій викликає така забавлянка.

Висновок: дітям дуже подобаються такі забавлянки, вони сміються, пробують наслідувати рухи дорослих.

11. Робота в групі. Скласти забавлянку (Довідка для вчителя. Складання вірша за поданими останніми в рядках римованими словами – їх не можна змінювати, переставляти, називається буриме), промовити її.

ІІІ етап «Після читання».

1.Поміркувати, від якого слова утворене слово забавлянка. Які забавлянки запам’ятали? Прочитати з пам'яті забавлянки.

2.Виконати завдання у зошиті (с.7). ( Текст буд таким: переляканий зайчик тікає від ловців. Біжить через бабин тік. Поспішає, з колоди – шубовсть у воду. Косим виділені слова, які дописують діти).

3. Пригадати завдання, у якому треба було промовити і прислухатися до слова шубовсть. Ось тепер ми дізналися, що це зайчик впав хвостиком у воду. Але добре все для нього обійшлося: він живий, бо у забавлянні про все сам розказав.

Завдання додому. Навчитися виразно читати ( за бажанням читати з пам'яті) заклички.

Урок 5.


Тема. Дитяча пісня зі скриньки пісень-закличок.

Мета. Ознайомити дітей з особливостями побудови, промовляння пісні-заклички. Сформувати уявлення про виникнення пісень-закличок. Виховувати пильність під час читання, навчати відшукувати значення незрозумілих слів у виносках, тлумачному словнику. Формувати вміння знаходити спільне і відмінне в текстах пісень-закличок. Заохочувати дітей до запам’ятовування закличок.

Матеріал до уроку. Скринька пісень-закличок, Іди, іди, дощику. Не йди, не йди дощику. Глухий дощик - підручник.

Тип уроку.Урок вивчення дитячих пісень

Хід уроку

Перевірка домашнього завдання. Розповідь за схемою (с.8 «Перлинки»), про які пісні і що розповіла нам жар-птиця?

Робота в парах: читання пісень-забавлянок.

І етап «До читання»

1.Оголошення теми.

2. Виконання завдань, поданих у зошиті (1-4), с.7-8.

ІІ етап «Під час читання»

1.Читання учнями тексту про пісні – заклички. Наголос у слові робимо на першому складі ( Довідка для вчителя. ). Розгляд малюнка ( біля дуба полив'яний горщик із борщиком, іде дощ. Одночасно проводиться словникова робота)

2.Бесіда за запитаннями: у що вірили люди в прадавні часи? Куди закликали дощ, вітер, сонце? Що їм обіцяли?

3.Читання тексту вголос із завданням: знайти, чим обіцяли в пісні пригостити дощ.



4.Читання першої заклички «Іди, іди, дощику» вчителем. Відповідь учнів на перше запитання після тексту.

5.Читання першої заклички дітьми (напівголосно, потім вголос). Спостере­ження за побудовою.

  • Прочитайте перший рядок. До кого звертаються діти? Що просять? вертаються до дощу з про­ханням). Промовте цей рядок.

  • Прочитайте наступні два рядки (про що в них ідеться?) - обіцянка щось зробити приємне, задобрити сили природи.

  • Прочитайте пісню до кінця. З яких слів видно, що борщику зготуємо багато? (Буде вам, буде й нам, буде всім комарам.)

6.Підготовка до виразного читання пісеньки-заклички: вибір тону читання, сили голосу (весе­ло, досить голосно, спочатку з проханням, а потім з обіцянкою).

7.Виразне читання, запам’ятовування, читання заклички з пам’яті.

8.Читання вчителем, учнями другої заклички. Її аналіз і порівняння з першою.

  • Прочитайте однакові рядки. Чим відрізняється третій рядок?

  • Прочитайте у другій закличці ту частину, якої немає в першій.

  • З яких слів довідалися, що пішов гарний дощ?

9.Читання другої заклички, передача голосом радості, ви­кликаної дощем, гумору в словах (тобі каша, мені борщ).

  1. Вибір заклички для вивчення напам’ять, обмін вражен­нями: яка сподобалася більше і чому. Вибір мелодії, приспівування закличок.

  2. Робота із зошитом. Із другої заклички діти вибирають слова, якими можна підписати малюнки ( поставлю на дубочку; горщик розбився, а дощик полився).

  3. Читання учнями мовчки заклички «Не йди, не йди дощику». Порівняння її з першою закличкою ( в обох закличках діти звертаються до дощу, але в першій «іди», а в другій «не йди». Але обіцяють задобрити і одній, і в другій закличці). Розгляд малюнка ( як одягнена дівчинка, про що говорить вираз її очей, де стоїть горщик. А куди обіцяє дівчинка віднести горщик у закличці? Спробуємо «оживити» малюнок. Що почуємо?

  4. Робота в парі. Читання діалогу «Глухий дощик». Міркування над змістом заголовка.

  5. Творча робота. Створення заклички на основі прочитаного діалогу: відкинути слова дощу і доповнити обіцянку (зварю тобі борщику…).

ІІІ етап «Після читання»

  1. Учитель пропонує зробити висновок, чому пісні зі скриньки, яку ми відкрили сьогодні, називаються закличками;

  2. запам’ятати заклички, спробувати ни­ми скористатися, щоб закликати дощ.

  3. Завдання додому:

  • скласти заклички (до сонечка, хмар, вітру, весни, зими, літа, грибів, вишеньок).

Урок 6.

Позакласне читання.



Тема.Твої нові друзі – книжки.

Мета.Розкрити дітям зміст поняття «збірка творів». Навчати читати думаючи, уявляючи, відчуваючи, відкривати таємниці художнього слова: літо злітає, сонечко за дітками іде, кавун лице ховає…; адекватно реагувати на гумор, вибірково читати і переказувати.

Матеріал до уроку. Чарівне слово: Кн. для позакл. читання у 2 кл./В.О.Науменко, І.Г.Сухопара. – К.: Літера ЛТД, 2010.-С.4-7.

Урок 7.


Тема. Дитяча пісня із скриньки пісень-ігор.

Мета. Ознайомити дітей із дитячою піснею – грою, сформувати уявлення про особливості побудови тексту пісні-гри, мову твору. Навчати промовляти, розігрувати. Зацікавлювати до вивчення пісні напам'ять.

Матеріал до уроку. Скринька пісень- ігор. Подоляночка.

Довідка для вчителя. У дитячій пісні-грі «Подоляночка» збереглися відголоски того періоду, коли у степовій Україні частими були набіги кочівників. Від чужинців люди переховувались у водоймах, дихаю­чи через очеретину, у густих кронах високих дерев. А якщо поблизу не було озера чи річки, лісу, тоді залишалися в чистому полі, залягали в густій траві, припавши до землі, щоб перечекати навалу. Можливо, про такий спосіб переховування і співається в «Подоляночці».

Тип уроку. Урок вивчення дитячих пісень

Хід уроку.

І етап «До читання».

1.Перевірка домашнього завдання.



  • Робота в парі. Прочитати заклички один одному.

  • Прочитати складені заклички. Підготовка з них збірки, продумування ілюстрацій. Збірку діти можуть оформити на урок узагальнення знань.

2.Робота з таблицею № 3,4.

3.Оголошеня теми. Пошук на схемі виду пісні ( с.8 «Перлинки»)

4. Робота в зошиті. Завдання 1.

5. Міркування над значенням слова подоляночка – дівчинка з Поділля ( це Вінницька, частина Тернопільської, Хмельницької, Одеської, прилеглі частини Житомирської, Черкаської, Кіровоградської областей).

- Знайти імена в слові подоляночка (Оля, Оляночка ( Улянка)
ІІ етап «Під час читання»

1.Прочитати, чим особливі пісні- ігри.

2. Прочитати текст з лілією: у кожному рядочку є незвичайні слова. Чому незвичайні? ( слова молода, гарна звучать звичайно, а молодесенька, гарнесенька - промовляються лагідніше, ніжніше; у наступних виразах чистота личка прирівнюється до скляночки, а краса дівчинки до калини)

3.Читання пісні «Подоляночка» вчителем.

4. Перевірка первинного сприймання.

Якою ви уявили гру за змістом пісні? Хто брав участь у цій грі? Хто знає мелодію пісні?

5. Читання пісні дітьми.

-Прочитайте пісню самостійно. У пісеньці багато пестливих слів. Відшукайте їх у тексті, прочитайте з ними рядочки;

назвіть слова, які вважаєте, що треба пояснити (припала -опустилася на землю; скоки (скоком) – підстрибуючи, а підстрибуємо ніжками – показано на малюнку).

-Прочитайте текст пісні вголос. Перші чотири рядки читайте спокійно, тихо, не поспішаючи; наступні рядки швидше, енергійніше, голосніше.

6. Розповідь за малюнком і виділеними словами, що має робити подоляночка під час гри.

7.Робота в парі: читання і розігрування дій подоляночки.

8.Підготовка до гри: вивчити слова пісні, вивчити мелодію.

ІІІ етап «Після читання»

- Визначити, вивчена пісня-гра весела чи сумна. Пояснити відповідь (настрій пісні змінюється, веселе звучать слова останньої строфи)


  • Поділитися на дві групи, проспівати пісню, супроводжуючи її діями.

  • Назвати вивчені дитячі пісні ( схема,с.8 «Перлинки)»

Завдання додому:

  • підготувати цікаві відомості про городні рослини.

Урок 8. Тема. Пісня – інсценівка із скриньки пісень- ігор.

Мета. Розширити уявлення учнів про пісенний фольклор, його види (інсценівки, ігри), призначення. Поглибити уявлення про діалог, навчати зосереджувати увагу на змісті діалогу в інсценівці, визначати, кому належать репліки, розігрувати інсценівку, передаючи інтонацією характер ведення діалогу, супроводжуючи слова жестами, мімікою. Заохочувати до промовляння слів із пам'яті.

Матеріал до уроку. Ходить гарбуз по городу (с. 12-13 підручника), А продай, бабусю, бичка (с.9-10, схеми с. 8 посібника «Перлинка»).

Тип уроку. Урок вивчення дитячих пісень.

Хід уроку.

Перевірка домашнього завдання.

1.Читання і впорядкування рядків пісні «Подоляночка»:

Десь тут була молодесенька-

Тут вона впала, до землі припала,

Десь тут була подоляночка,

Личко вмивала, бо води не мала.
І етап «До читання»


  • Оголошення теми.

  • Гра-розповідь. У кошику малюнки : гарбуз, диня, огірок, морква,, буряк, картопля, квасоля, біб.

Вчитель пропонує дітям з кошика взяти малюнок і передати тому, хто підготував розповідь про цю рослину

• Словникова робота. Виконання завдання в зошиті ( третє, с.9)


ІІ етап «Під час читання»

1.Читання вчителем пісні «Ходить гарбуз по городу».

2.Перевірка первинного сприймання:


  • розкласти малюнки в такій послідовності, в якій персонажі появляються в пісні. ( Учні пригадують завдання до пісні із скриньки УНТ).

3.Повторне читання і аналіз пісні.

  • Самостійне читання пісні учнями. Розгляд малюнків, визначення особливостей кожного персонажа, які передав художник. Міркування над змістом вислову: всі родичі гарбузові; добір аргументів.

  • Характеристика персонажів пісні і визначення інтонації, з якою промовляють вони свої слова: турботливий гарбуз, можливо, стурбовані його родичі.

  • Відпрацювання тону, темпу промовляння слів кожним персонажем, вибір забарвлення голосу.

  • Читання пісні в особах

4.Творча робота учнів в групах: підготовка до інсценізації – робота акторів, режисера, костюмерів, художника- декоратора.

5.Розігрування пісні « Ходить гарбуз по городу».

6.Словесний малюнок «свято гарбузової каші».

Виконання четвертого завдання 4 в зошиті.



7. Мірку­вання дітей над значенням слова інсценівка (твір для сцени). Оскільки цей твір для сцени, для його виконання (постановки) потрібні актори.

Читання учнями розмови бабусі з покупцем (с.8-9 «Перлинки»), розповідь про бабусю на основі перших вражень;

читання назви пісеньки-інсценівки, прогнозу­вання учасників, які будуть розігрувати твір на сцені.

9.Читання вчителем пісні. Завдання для учнів: уважно слу­хати, про що і як відбувалася розмова. Визначити, між ким во­на відбувалася.

10.Перевірка первинного сприймання. Відповідаючи на сформульовані запитання перед читанням тексту, учні відміча­ють, що для бабусі бички були такі дорогі, що вона нікому їх не хотіла продати.

11. Словникова робота ( за виносками на сторінці після тексту)

12.Самостійне читання учнями тексту інсценівки. Аналіз відповіді бабусі: спочатку бабуся називає колір, потім розповідає, чим бичок їй дорогий, закінчує словами: «цього не продам бич­ка». Може, вона якогось іншого продасть? Виявляється, ніякого.

Обмін враженнями. (Чи сподобалася бабуся? Якщо сподо­балася, то чим?)

13. Підготовка до розігрування пісні ( послідовність визначена після тексту пісні).

( Вчитель може розширити ролі дітей для підготовки інсценізації, визначити художників, костюмерів, декораторів, артистів, режисерів, відповідальних за музичний супровід).


14.Визначення особливостей пісеньки-інсценівки. У пісеньці- інсценівці кілька дійових осіб. Це твір для сцени.


ІІІ етап « Після читання»

Для перевірки своєї пам'яті, учні виконують останнє завдання: пригадують, які кольори згадуються в пісні, малюють трикутники і зафарбовують їх такими кольорами.

Повертаються до схеми (на с.8 «Перлинки» і називають вивчені пісні та їх особливості.

Домашнє завдання. Повторити вивчені пісні, за бажанням вивчити нові



Урок 9. Тема. Узагальнення знань про дитячий пісенний фольклор. Ознайомлення із колядками, щедрівками.

Мета. Узагальнити знання дітей про дитячі пісні. Розширити уявлення дітей про дитячий пісенний фольклор: ознайомити із щедрівками і колядками. Заохоти до вивчення їх напам'ять. Збагатити знання дітей про традиції українського народу.



Матеріал до уроку. Посібник «Перлинка»:схеми с.8, колядки, щедрівки с.12-16. Урок узагальнення знань про вивчені дитячі пісні.
Хід уроку

1.Гра за змістом прочитаних пісень. За підказкою впізнайте пісню:

не продавала б бабуся бичка, якби до неї не звернувся покупець;

якби дощик не йшов, не обіцяли б йому вилізти на дуба і впіймати голуба;

у якій пісні усіх персонажів було по двоє, тільки вовчок-сірячок один;

який персонаж пісеньки біг із млина.

2. Читання учнями з пам'яті пісень, які впізнали за підказками. Робота в парах: прочитати напам'ять один одному по одній строфі пісні;

прочитати в ролях пісню ( на вибір).

3.Визначення за схемою (с.8) пісень інших видів (щедрівки), але ниточка продовжується.

4.Гра «Набираємо текст повідомлення». Кожна дитина в класі зображує букву( в руках друкована буква). Якщо в класі дітей менше, ніж букв в алфавіті, комусь припадає зображувати кілька букв. Учитель в повільному темпі промовляє фразу «Наближається щедрий вечір», а кожний учень з відповідною буквою піднімається й показує її. Коли фразу «записано, переходять до наступної «Новорічний вечір у народі називають щедрим».

- Повідомлення про щедрівки ( інформація в «Перлинці», інформація з інших джерел)

Щедрування — давній звичай новорічних обходів, під час яких групи щедрувальників (переважно молодь) піснями славили господарів, бажали їм здоров'я й достатку, за що отримували винагороду. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Обрядових новорічних пісень — щедрівок (різновид колядок) співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині. Були щедрівки дитячі, жартівливі, пародійні. Щедрівка увібрала в себе національні традиції нашого народу.

- Бесіда за змістом одержаної інформації ( у формі «Інтерв'ю журналіста»: Що нового ви дізналися про щедрівки, щедрування; що найбільше вам подобається у цьому чудовому обряді; кому співаються щедрівки?)



ІІ етап «Під час читання»

  • Читання оповідання Андрія М'ястківського «Сію, посіваю». Бесіда за змістом прочитаного ( Відповіді на запитання, подані в кінці тексту)

  • Читання щедрівок. Учениця виконує роль господині, в неї подарунки дітям. Класна кімната прибрана під світлицю. Діти одягнені в одяг щедрувальників. Розпочинається інсценізоване свято піснею «Щедрівочка щедрувала…». Щедрують під уявним віконцем. Господиня дякує, обдаровує щедрувальників. ( При можливості, на роль господині можна запросити бабусю когось із учнів).

  • Робота в групах. Клас ділиться на дві групи. Кожна група читає одну щедрівку, визначає, кому вона адресована, навчаються гарно промовляти, тренуються говорити злагоджено.

  • Промовляння підготовленої щедрівки кожною групою. Одержання подарунків від господині.

  • Аналіз змісту кожної щедрівки: яка щедрівка адресована дітям, яка господарям. Яке побажання звучить у щедрівках? Тож яке призначення щедрівок, щедрувань? За що господарі обдаровують щедрувальників?

ІІІ етап «Після читання»»

Діти пригадують щедрівки, які сьогодні не звучали, вивчають їх один у одного. Міркують, хто є автором щедрівок, чи створюються вони у наш час? Завдання додому. Відшукати, вивчити нові щедрівки, щоб бути готовим до свят. Прочитати про колядки, вивчати їх до свят (с.12-13 «Перлинки»).


Методика читання загадок. Особливості жанру

Загадки - це короткий образний опис якогось предмета чи явища. У них загадані предмети зображено за допомогою інших, що мають певну подібність з тими, які треба відгадати. Загадка вимагає від дитини кмітливості, спостережливості, уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати. Вона навчає образно мислити, розуміти переносне значення слів, виразів.

Загадка часто сприймається як щось беззмістовне. У процесі відгадування беззмістовне зникає, а предмет розкривається.

У загадках загаданий предмет чи явище можуть бути зобра­жені за зовнішніми ознаками, за дією, яку виконує предмет, за властивостями. Подаються загадки у формі розповідного ре­чення або запитання, але найчастіше - у формі вірша.

Загадка має три «таємниці»:

предмет, про який вона складена, не називається;

йдеться про схожий на нього предмет;

називаються ознаки загаданого предмета, за якими можна його визначити.

Загадки - коштовні згустки думки і почуттів, що хвилюють уяву людей. У загадках відбивається душевна краса народу, його розум, спостережливість, дотепність і художня обдаро­ваність.

Загадки - багатий матеріал для опанування учнями навич­ки читання. Вони мають співзвучні закінчення, а це розвиває в дитини чуття ритму, сприяє виникненню здогадки під час чи­тання, позитивно впливає на пришвидшення темпу читання.

Загадка - зразок багатої поетичної уяви народу, який знаходив у цих творах втіху і розвагу під час дозвілля.

Загадки - жанр для дорослих. Виникнення загадок ніколи не пов’язувалося з дітьми. Але діти їх дуже люблять. Чому? Італійський письменник Джанні Родарі вважав, що загадки в концентрованій, майже символічній формі відображають дитя­чий досвід пізнання дійсності, тому що навіть сама присутність дитини у світі - таємниця, яку їй треба розкрити, загадка, яку ще треба відгадати за допомогою прямих і допоміжних запи- тань1.

Загадки пов’язані з іншими фольклорними жанрами. Вони присутні в казках, деякі загадки текстуально збігаються з прислів’ями і відрізняються від них виключно наявністю відгадки.

Мова у весільних обрядах нагадує ланцюжок загадок. Зга­даймо заручини, з їх загадковою мовою сватів про порошу та ку­ницю - вони фактично були повністю побудовані на загадках.

У літописах збереглися дані про те, що загадками користу­валися державні діячі та дипломати Київської Русі, надаючи своїй мові, подібно до мови загадки, лаконізму, метафорич­ності, уникаючи зайвої прямоти у відповідях.

Простежується певна спорідненість загадок із казками.

«Справді, чимало загадок за характером свого образу є, по суті, стислим, гранично сконденсованим викладом ознак того чи іншого явища, яке б могло бути в такому ж плані предметом відтворення значного за розміром художнього полотна. Саме тому часом один і той самий художній образ фігурує і в казці, і в загадці, знаходячи різний ступінь деталізації, в різній мірі розгортаючи закладене в ньому розповідне начало відповідно до можливостей кожного жанру зокрема»2. Ця особливість за­гадки дає можливість на уроці будувати казки на основі загад- ки-іносказання. Походження загадки, її початкове життєве призначення багато дослідників пов’язують з тайним мовлен­ням (іносказанням). У древні часи людина вважала звірів, птахів розумними істотами, які розуміють мову. Мисливці таємно готувались до полювання. Вважалося, що варто назвати птахів, звірів, знаряддя для ловлі, як вся таємниця буде відкрита, і звірі, зрозумівши з людської мови, що на них чекає, заховаються в глибокі нори, а птахи полетять. Пізніше, коли склалися міфологічні уявлення про господарів лісів і вод, мис­ливець і рибалка почали приховувати приготування і від уяв- люваних володарів лісів і річок. Залежність від природних стихій змушувала мисливця, плугатаря думати про те, що в полі, лісі, на воді, хаті - скрізь зустрічаються люди з ворожою свідомою силою, яка насилає невдачу, нещастя, розорення. Во­рожу силу стихій треба було перехитрити. Так виникли мовні, підставні назви - іносказання. В умовних назвах брались до уваги найбільш примітні ознаки.

Д. Садовников вважав іносказання залишками древньої таємничої мови, від якої веде свій початок загадка. Адже є в українському фольклорі такі твори з цікавими іносказаннями, які вимагають кмітливості для їх розгадування.

Наприклад: Прийшов Саврадим, у ворота грим! Питається лепеті, чи дома понура? (Вовк, собака, свиня.)

Бігла моргуля, питала крикуля, чи є вдома хапуля? (Миша, півень, кіт.)

Серед творів цього циклу є загадки, побудовані у формі діа­логів. Наприклад:

Одне каже: Світай, Боже!

Друге каже: Не дай Боже!

Третє каже: Мені байдуже.

(Вікна, двері, сволок. Вікна хочуть, щоб їх освітило сонце. Двері не хочуть, щоб їх вдень замикали. А сволоку лежати все одно - чи вночі, чи вдень).

Розглядаючи побудову загадки, треба зуміти побачити, як вона загадується, тобто як створюється загадковість, незро­зумілість і як дається ключ до їх відгадування. Центральний прийом загадки - метафора. Відгадати загадку - означає роз­шифрувати метафору. Метафора в загадках створюється на співвіднесенні окремих ознак, які виділяються загадкою, з предметом порівняння, тобто метафоричним образом.

Багато творів цього жанру мають характер простого запи­тання. Характерним для них є ускладнення предмета загадки шляхом використання омонімів, які примушують замислюва­тися, всебічно аналізуючи предмет, щоб знайти відгадку. На­приклад: Від чого в гуски ноги червоні? (Від коліна.) Від чого качка пливе? (Від берега.)

Є загадки, які побудовані прийомом послідовного виклю­чення окремого із загального. Наприклад: Рідке, а не вода, біле, а не сніг. (Молоко.)

Іноді в загадці змальована картина в статиці, що відображає характер предмета відгадки (Сидить Марушка в семи кожуш­ках.), або набуває динамічних рис (Без рук, без ніг, а пнеться на батіг).

Широко застосовується у загадках рима (Сімсот соколят на одній подушці сплять).

Методичний аналіз загадки
Оскільки рівень читацького сприймання тексту визначаєть­ся увагою до всіх слів, то перше слово - загадка. Необхідно да­ти можливість дітям поміркувати, що воно означає, від яких слів утворене.

Через те що загадки - жанр для дорослих, у дітей недо­статньо життєвого досвіду для їх відгадування: на щось вони не звертали уваги, чогось не бачили, деякі слова є незрозумілими. Тому потрібна ґрунтовна підготовча робота, під час якої відкриється шлях до таємниці (перенести дітей в уяві на місце, де будемо шукати відгадку; пригадати ознаки предметів, про які загадка, провести словникову роботу).

Основною особливістю загадки є таємничість, метафоричне зображення предмета. Дітей треба зацікавити пошуком, від­криттям, як ця загадковість створена. Результатом цього від­криття буде знайдена відгадка. Наприклад: Сидить Марушка в семи кожушках, хто її роздягає, той сльози проливає. У ході міркування звертаємо увагу на кожне слово. Про кого йде мова у тексті загадки? (Про Марушку, це ім’я людини.) Але таємни­ця загадки в тому, що те, що є відгадкою, ніколи не називаєть­ся. Отже, відгадкою ні бабуся, ні дівчина бути не може. Це щось те, що чимось схоже на людину. Чим? (Одягнене, в семи кожушках, сидить.) Ще що сказано про загаданий предмет? (Коли роздягають, то плачуть.) Це цибуля (і не часник, не ка­пуста, бо…).

Під час міркування визначаються основні ознаки предмета і за ними впізнається сам предмет, діти бачать, що предмет- відгадка зображений образно: названий Марушкою, порівню­ється з нею одягом, наділений такими діями, які може викону­вати жива істота, - сидить. А ще слово сидить підказує, що предмет-відгадка сам не рухається.

Якщо дитина знає відгадку чи швидко її знаходить, тоді тре­ба їй запропонувати довести правильність знайденої відгадки. Це вдається зробити, коли дитині зрозуміла побудова загадки, її таємниці.

У процесі роботи із загадкою потрібно викликати в дітей за­хоплення народною кмітливістю, спостережливістю, красою.

Учні виразно читають загадки, пробують їх самі складати, шукають у збірках усної народної творчості, запам’ятовують їх, загадують іншим, розгадують.

Розвиває творчі здібності учнів, допомагає їм зрозуміти такі ознаки загадки, як стислість викладу ознак загаданого предме­та чи явища, прийом складання казки на основі загадки - іно­сказання.

Пізніше учні познайомляться з авторськими загадками, навчатимуться їх порівнювати з народними, побачать, що ав­тор вніс свого, зустрінуться із загадками у скоромовках, каз­ках, віршах.
Урок 10. Тема. Загадка. Таємниці, які хочеться відгадати зі скриньки загадок.

Мета. Сформувати у дітей знання, які твори належать до малих жанрів усної народної творчості. Подати дітям загадки як перлини народної мудрості, мовної краси. Формувати в них уявлення про жанрові особливості загадки, загадковий тон їх читання; ознайомити з поняттям: ознаки загаданого предмета перенесені на інший предмет, про який ідеться в тексті загадки; навчати визначати в тексті загадки слова, якими передано ознаки загаданого предмета, під час читання виділяти їх силою голосу; відгадувати загадки, слідкувати за ходом міркування персонажів художнього твору під час відгадування загадки; виразно їх читати, складати за аналогією. Навчати працювати в групі.

Матеріал до уроку. Скринька загадок, с.13-14, І.Сенченко, За лісом… с.14-15 підручника; схема с.5 «Перлинки

Тип уроку. Урок вивчення загадок

Хід уроку

І етап «До читання»

1. Оголошення теми. На урок прийшла загадка ( учениця в образі загадки). Принесла завдання, загадки. Щоб гарно їх читати і відгадувати, підготуємося до правильного, швидкого, усвідомленого читання.

2.Робота з таблицями №3,№4. Завдання в зошиті 1-3 на с. 9-10.

3. Гра «Так» чи «Ні».

Діти промовляють «так», якщо згодні із твердженням, «ні» - якщо не згодні.

Картопля росте на городі.

Стебло гарбуза в’ється, лізе на тин.

Цибуля росте в землі.

Капустяні листочки туляться один до одного.

У часнику є борода.

Головка часнику розділяється на зубки.

Про які городні рослини згадували у грі? Як їх можна на­звати одним словом? (Овочі.)

4.Гра-монолог «Екскурсія на город» (Заздалегідь підготовлена інформація про рослини. Рослини розповідають про себе).

Буряк :«Сам я червоний, соковитий. І для борщу, салату потрібний, на вітаміни багатий.

Гарбуз: «Стебло моє сильне, в’юнке». (Показ фотографії).

Соняшник: «Кожне моє зернятко має свою хатинку. А скільки їх - того й сам не знаю».

5. Робота із схемою (с.5,»Перлинки»).Формування уявлення про малі жанри. Для цього достатньо привернути увагу дітей, які твори об’єднані словами «малі жанри».

ІІ етап «Під час читання»

1.Робота з «підручником». Читання назви скриньки. Міркування над значенням слова загадка (загадати - гадати - відгадати).

Коли промовляємо це слово, відчуваємо таємницю, яку треба розгадати. Отже, загадки створювалися для того, щоб їх відгадувати.

Спробуємо з’ясувати для себе, як створюється загадка, як нам вдається її відгадати.

2. Читання інформації від жар-птиці (Зміст діти зрозуміють, працюючи із загадками. Акцентувати увагу на необхідність бути уважним, щоб відгадати загадку).

3.Читання учнями першої загадки.



Без рук, без ніг, а пнеться на батіг.

Учитель керує процесом відгадування, акцентуючи увагу на особливостях загадки.

- Наша відгадка не має рук і ніг, отже, це не людина, не тва­рина.

- Що робить предмет-відгадка? (Пнеться на батіг.)

- Яким ми уявляємо загаданий предмет? Це щось, що рухається (сказано - пнеть­ся), - це рослина, в якої витке стебло, яке називають батогом. Виберіть серед намальованих (мал..с.14). (Правильна відповідь: квасоля, огірок, а ще гарбуз, диня).

Визначення слів у тексті загадки, які допомогли знайти відгадку: без рук, без ніг, пнеться. Під час читання їх треба виділити силою голосу. Тон під час читання загадки таємничий, а темп помірний.

Виразне читання загадки.

4.Кожна загадка аналізується, а потім відгадується. Якщо учні знають відгадку, то доводять правильність своєї думки.

Під час читання загадок про моркву, капусту, помідор, цибулю, часник і огірок формується уявлення в учнів про перенесення ознак одного предмета на інший.

Кожну відгадку діти шукають на малюнку. Визначають, з яких «відгадок» можна приготувати смачний борщ, загадують загадку про кріп, петрушку, які додають у борщ. Спочатку рос­лину, про яку учні виявили бажання скласти загадку, опису­ють, з’ясовують, на що вона схожа. Наприклад, кріп схожий на сосонку, але не колючий і запашний.

5.Читання тексту про петрушку(с.6 «Перлинки»)

Після відгадування кожної загадки потрібно уточнити, чи зрозуміли діти, що таке загадка; чи згадується в загадці предмет, явище, які є відгадкою; про що в загадці розповідається.

6. Читання дітьми оповідання Івана Сенченка «За лісом, ...».Відповіді на запитання після тексту.

ІІІ етап «Після читання»

1. Виконати завдання в зошиті (4,5 на с.10-11). Щоб діти склали із двох загадок про сонце одну, треба сонечко назвати клубочком з його ознаками, а небо голубою хустиною: Вдень червоний клубочок по голубій хустині качається, а ввечері на землю сідає.

Домашнє завдання

Навчитися виразно читати оповідання «За лісом, за пралісом», вивчити загадки с.6 «Перлинки».
Методика читання прислів’їв, приказок Особливості жанру
У дуже давні часи в прислів’ях наші предки передавали на­ступним поколінням правила моралі, досвід минулого життя та набуті спостереження за природою. У прислів’ях, як у дзер­калі, відтворені всі сторони життя народу: домашня, родинна, рільнича, лісова, громадська, його потреби, звички, погляди на природу, на значення всіх явищ життя. Прислів’я та приказки живуть разом з народом, його турботами й болями, радіють його успіхам, захищають і стверджують добро, засуджують зло.

Прислів’я - це короткий образний вислів, переважно ритміч­ний, з повчальним змістом. У прислів’ях висловлені глибокі думки.

Прислів’я передають ці думки дітям, допомагають їм самим учитися образно висловлюватися, вчать любити влучне, дотеп­не слово. Над кожним з них треба добре подумати: кожне з них - своєрідна задача.

Необхідно показати дітям прислів’я як художній твір, бага­тий на художні засоби зображення: ритмізована мова, звукопис (алітерація, асонанс), епітети, порівняння, метафори. Спостере­ження за побудовою, розкриття узагальнено-метафоричного образу - спосіб аналізу прислів’я як особливої художньої форми.

Прислів’я підсилюють виховне спрямування твору, відчут­тя особливостей його персонажів.

Цікавою є вправа - «діалог» персонажів, складений з українських народних прислів’їв, дібраних тема­тично. Можливий приклад такої бесіди (українська народна казка «Лисичка-сестричка»).

1. Веселий гість - дому радість.

2. Гарні гості, та не в пору.

Дорогі гості, а нічим приймати.

Від гостей не відкрутишся.

1. Міняв тихо - виміняв лихо.

Міна буває надвоє: або виміняв або проміняв.

Мир та лад - великий клад.

Згода будує, а незгода руйнує.

Де незгода, там часто шкода.

Хто згоди хоче, той згоду має.

Де згода панує, там і горе танцює.

Я до згоди, як риба до води.

Урок 11. Тема. Щоб їх зрозуміти, треба добре подумати. Влучні, мудрі вислови зі скриньки прислів’їв і приказок.

Мета. Формувати в учнів уявлення про прислів’я, приказки як перлини усної народної творчості, в яких відображена на­родна мудрість, як джерело увиразнення нашого мовлення. Навчати розкривати їх зміст, сприймати узагальнено-метафоричний образ. Формувати вміння вибирати інтонацію промов­ляння прислів’їв, приказок залежно від ситуації, ввести понят­тя тон читання. Викликати в учнів бажання запам’ятовувати прислів’я, приказки, використовувати їх у своєму мовленні.

Матеріал до уроку. Скринька прислів’їв і приказок; А.Григорук, Влітку день годує рік; прислів’я- підручник; приказки, с.7-8 «Перлинки».

Тип уроку. Урок вивчення прислів’їв, приказок

Хід уроку

Перевірка домашнього завдання.

1.Загадати загадки. Клас ділиться на дві групи: одна група загадує, друга відгадує. Потім міняються ролями.

2. Робота в групах. Скласти усну розповідь, вплітаючи у сюжет загадки (за поданим початком на с.6 «Перлинки»

3.Виразне читання оповідання І.Сенченка «За лісом…»



І етап «До читання»

1. Вправи з таблицями №3,4.

2. Оголошення теми. Читання віршованих рядків Д.Білоуса про мислення народу, пошук у вірші прислів’я, розкриття його змісту.

ІІ етап “Під час читання”.

1.Читання інформації від жар-птиці : що таке прислів’я, приказка. Розвиваємо думку далі: З чим порівнюється слово? А чим відрізняється слово від горобця? (Впіймати можна будь-яку пташку, тому можна було б назвати у прислів’ї не обов’язково горобця. Але ця пташка весь час поруч з людиною, найбільш відома, може залетіти у приміщення.)



  • Яким може бути слово? (Добрим, злим; можна щось пообіцяти, сказавши “так”; можна відмовити; словом можна образити, розгнівити, принизити; окрилити.)

“Мудре, добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльозу, породити віру в людину і заронити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі. Зле, невдале, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину” (В. Сухомлинський).

  • З якими словами треба бути обережним? Що треба робити спочатку: подумати чи сказати? Чи не було таких випадків у вашому житті, що ви сказали, а потім передумали? Чи можна вмить забути сказане?

  • У якому випадку доречним буде прислів’я “Слово не горобець, вилетить – не впіймаєш”?

У такій послідовності учні міркують над змістом кожного прислів’я, приказки.

2.Перше прислів’я. Посієш вчасно-вродить рясно. Народна мудрість застерігає від зволікань у вирішенні справ, все треба робити вчасно. Як буває у житті. Прийшла весна, сіємо у садимо у теплу вологу землю.Є надія на гарний врожай. Але ж сіються і знання, і починаються справи. Не прочитав книжку у другому класі, спеціально написану для тебе, звідки чекати врожаю?

3.Друге прислів’я застерігає від поспішності, необдуманих кроків тощо. Поспішиш – людей насмішиш.

Інтонування прислів’їв і приказок. Уведення поняття тон (таблицю використовувати на наступних уроках):

Тон – веселий;

сумний;


бадьорий;

спокійний……





  1. Читання висновку на жовтій плашці.

- Голосом можемо передати настрій: радість, сум, захоплення, невдоволення, розчарування. Можемо не бачити людину, тільки чути, і за голосом визначати її стан. Кажуть, у голосі звучить радість, бринить сум, або під час розмови відзначають: “Мені подобається твій радісний тон”. У голосі можуть звучати застереження, насмішка, докір.

Вчитель задає ситуації (родина рада, що ти все робиш обдумано; бабуся радить вдумливо вибирати друзів; ти з захопленням розповідаєш про нового друга, але дідусь хоче, щоб ти і старих друзів не забував).

5.Після розкриття змісту прислів’їв, приказок учні працюють у парах, групах, складають діалог, в якому використовують прислів’я і приказки, оповідання.

6. Словникова робота. Підготовка до правильного читання вірша (робота в зошиті; 5,6 завдання, с.13).

7.Читання вчителем вірша А.Григорука «Влітку день годує рік» Обмін враженнями.

7.Читання вірша учнями мовчки. Учні знаходять прислів’я, розкривають його зміст, придумують свої ситуації про значення своєчасного виконання важливих справ; розглядають малюнки (як курятка дивляться на серп і ціпи, озвучують їх: годі вам ледарювати - час у полі жито жати; годі байдики вам бити-треба просо молотити.

8. Виразне читання вірша ( передача голосом прохання, повчання, кукурікання півника).

9. Відповіді на запитання після тексту.

(Під час роботи дітей з текстом привернути їхню увагу до багатства української мови: скільки можна сказати влучних висловів щодо одного випадку).

10.Пригадування пісні «Два півники», порівняння змісту (півники горох молотили, а тут просо; працювали дорослі і малі, а тут до праці припрошують малих курточок. Вчитель на дошці під час читання малює круги Ейлера, записує у перетині спільне.



ІІІ етап “Після читання”.

1.Самостійно виконати завдання в зошиті(с.11-12). За роботу виставити бали.

2.Пригадати прислів’я, приказки, які запам’яталися на уроці.


  • Вибрати прислів’я.Скласти оповідання, основну думку якого можна виразити прислів’ям.

Домашнє завдання.

Записати прислів’я, які використовують у мовленні члени сім’ї.

Скласти прислів’я і коротку розповідь ( с.7-8»Перлинки)».
Урок позакласного читання.

Тема. Про пісню у віршах, казках. Жартівлива пісня.

Збагатити знання дітей про пісню, її значення, вплив на навколишній світ. Навчати визначати настрій пісень. Заохочувати до пошуку інформації про дитячі пісні. Розвивати творчу уяву, формувати вміння створювати словесні образи: образ ображеної чи жартівливої пісні. Створений образ передавати за допомогою фарб. Навчати працювати в групах.

Матеріал до уроку: Пісні ( посібник «Чарівне слово», с. 78-86).



Методика читання скоромовок Особливості жанру
Скоромовка - навмисне придумана фраза з важким для вимови набором звуків, яку треба промовити швидко, не поми­ляючись.

З дитинства нас захоплює магія слів, наприклад у таких текстах:

Кипів окріп, як був Прокіп, і так кипить без Прокопа, як кипів при Прокопі.

Скоромовки є короткі і довгі, з римою і без рими, сюжетні і безсюжетні, з повторенням одного звука чи сполучень звуків і без повторів.

Необхідно організувати спостереження за тим, які букви повторюються, як у деяких текстах ускладнюються слова (мок­ра погода розмокропогодилася), як дібрані слова з перестанов­кою букв: пік біля кіп картоплю Прокіп.

Далі - які слова підтверджують, що скоромовки прийшли до нас з давнини; формувати вміння ясно і чітко промовляти сло­ва, прислухатися до їх звучання, запам’ятовувати, складати скоромовки за аналогією до прочитаних, дати можливість пе­реконатися, що складати їх непросто, треба проявити стільки кмітливості, щоб дібрати слова і так їх розставити, щоб важко було вимовляти. Непросто, але цікаво. Створенням скоромовок цікавилися і подарували їх дітям письменники Грицько Бой­ко, Володимир Лучук, Анатолій Костецький та інші.

Робота зі скоромовками починається з обдумування першого слова. Що означає слово скоромовка? Чим воно цікаве?

Оскільки скоромовка не лише допомагає виробляти чітку ви­мову, а й відкриває дитині шлях у світ звукової образності пое­тичної мови, необхідно зацікавити її промовлянням, визначенням повторюваних звуків, відшукуванням скоромовок, вивченням їх.
Урок 13. Тема. Вислови, у яких часто повторюються окремі звуки або групи звуків, зі скриньки скоромовок.

Мета. Формувати у дітей уявлення про скоромовку, особливості промовляння скоромовок. Ввести поняття темп читання (повільний, помірний, швидкий). Спонукати дітей бути уважними до побудови тексту скоромовки, визначати звуки чи групи звуків, які повторюються в словах скоромовки. Формувати вміння промовляти, складати скоро­мовки за аналогією до прочитаних.

Навчати працювати в групах: готуватися і брати участь у грі ( вивчати, правильно промовляти скоромовки)

Матеріал до уроку. Скринька скоромовок, с.17- 18 підручника, с.7 посібника «Перлинка».

Тип уроку.Урок вивчення скоромовок




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка