Методичні вказівки з курсу "Урбаністика " для студентів курсу денної і курсу заочної форм навчання спеціальності 092103 "



Сторінка1/2
Дата конвертації26.10.2017
Розмір0.52 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ


МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Комплексні методичні вказівки
з курсу "Урбаністика "

(для студентів 3 курсу денної і 4 курсу заочної форм навчання спеціальності 6.092103 – “міське будівництво і господарство”)

ХАРКІВ -ХНАМГ– 2008

Комплексні методичні вказівки з курсу "Урбаністика "(для студентів 3 курсу денної і 4 курсу заочної форм навчання спеціальності 6.092103 – “міське будівництво і господарство ”). Харків: ХНАМГ, 2008.- 38 с.


Рецензент: доц. Л.К. Завальна
Укладач: доц. О.С. Безлюбченко

Рекомендовано кафедрою містобудування, протокол № 15 від 15. 12.07 р.



ВСТУП

Метою цих методичних вказівок є допомога студентам при виконанні практичних занять, курсової роботи та самостійної роботи з дисципліни "Урбаністика".

У методичних вказівках у стислій формі викладена послідовність роботи, наведено формули для необхідних розрахунків, а також рекомендації щодо оформлення графічної частини.

Основою для виконання є завдання на проектування, що міститься на сьомій сторінці.

Виконання завдань сприяє закріпленню знань, одержаних студентами при вивченні курсу на лекціях. Студенти одержують практичні навички урахування факторів, що впливають на вибір території для розташування тих чи інших функціональних зон, знайомляться з основними елементами кварталу, архітектурною композиційно-просторовою побудовою житлових комплексів, раціональними й оптимальними рішеннями планувальної структури з урахуванням соціальних вимог та особливостей способу життя в сучасних економічних умовах.



САМОСТІЙНА РОБОТА

Самостійна робота (Ср) складається з роботи над підручниками з тематичних питань та виконанню КР, супроводжується консультаціями лектора та викладачів, які проводять практичні заняття і консультації з Кр.


Розподіл навчального часу


Семестр

Форма навчання

Лк

Пр

Ср

Разом

Лк

Кр

5

Денна

36

36

32

40

144

6

Заочна

8

8

50

94

144

Тематичний план

(розподіл часу за темами, формами й видами навчальної роботи)

Зміст навчальної дисципліни (теми, підтеми)



Обсяг у годинах

Денне навчання

Заочне навчання

Лк

Пр

Ср

Лк

Пр

Ср

ЗМ 1

Тема 1. Вступ. Профілююче значення курсу “Урбаністика, його особливості та зв’язок з іншими дисциплінами.

Тема 2. Сельбищна територія міста. Загальні відомості про сельбищну зону: состав, розмір, значення, розміщення в місті. Загальні поняття про планувальний район, житловий район, мікрорайон, квартал. Визначення меж розмірів. Планувальна структура сельбищної зони малого, середнього, крупного, великого міста.


Тема 3. Житловий район. Загальні відомості про житловий район. Визначення розмірів, кількості населення, меж та стадії проектування. Функціональне зонування, визначення зон, їх розміщення та зв’язок. Вулично-дорожня мережа району, транспортний та пішохідний рух. Принципи композиційної побудови окремих житлових районів міста.

Тема 4. Громадсько-торговельні центри житлових районів міста. Склад центру, його розміщення в системі житлового району. Композиційне рішення центру, вплив зупинок метрополітену на організацію та розміщення центрів. Архітектурне рішення центру. Принцип “фокусування” та інші прийоми формування центрів.

Тема 5. Система культурно-побутового обслуговування житлового району. Розподіл об'єктів культурно-побутового обслуговування за спеціалізацією та за призначенням. Принципи обслуговування міста, житлового району, мікрорайону. Створення загально-торгівельних центрів житлового району. Врахування ландшафту.


1
2

3

2



2

2

4



3

1


1
2

4

1



2

0,5


0,5

1


1

1



1

1


1
4

4

4



3


ЗМ 2

Мікрорайон (житловий комплекс)

Тема 1. Мікрорайон (житловий комплекс). Загальні відомості, Функціональне зонування території, Загальні положення, історія виникнення, позитивні якості й недоліки, розмір, межі проектування, розрахунок кількості мешканців. Функціональне зонування, основні вимоги до зон, їх розміщення, приклади.

Тема 2. Основні вимоги для забудови. Типи житлових будинків, позитивні якості та недоліки. Розвиток домобудування. Етапність, поверховість, використання типових проектів. Щільність забудови. Містобудівна цінність території мікрорайону.

Тема 3. Організація культурно-побутового обслуговування мікрорайону. Розрахунок, розміщення та архітектурно-планувальне рішення об’єктів мікрорайонного значення. Зв’язок їх з зонами відпочинку. Благоустрій території, прийоми композиційної побудови центрів мікрорайонного обслуговування. Приклади.

Тема 4. Організація транспортного та пішохідного руху в мікрорайоні. Вулиці, які оточують мікрорайон. Місцеві проїзди, стоянки, гаражі. Пішохідні зони, алеї, їх трасування. Приклади. Організація комунальних зон мікрорайону, їх зв’язок з житловим районом.

Тема 5. Містобудівний аналіз побудованих житлових районів. Позитивні й негативні сторони побудованих житлових районів. Вплив поверховості, кольорового рішення забудови на мешканців. Масштабність забудови та її сприйняття. Салтівський й Олексіївській житлові масиви, Павлово Поле, мікрорайони Москви, Києва.

Тема 6. Благоустрій території житлових районів та мікрорайонів. Композиційна побудова території, яка підлягає благоустрою. Використовування малих форм. Композиційні прийоми благоустрою дитячих територій, зон відпочинку, спортивних зон.

Тема 7. Квартал. Принципи забудови. Аналіз квартальної забудови на прикладах Москви, Києва, Харкова та інших міст. Позитивні та негативні якості, переваги та недоліки.

Тема 8. Вплив геопатогенних факторів на проектування та будівництво житлових районів. Вивчення умов виникнення гєопатогених зон, Побудова їх графічних схем. Приклади композиційної побудови кварталів з геопатогеними зонами.

Тема 9. Висновок. Розгляд варіантів і демонстрація слайдів, що характеризують більш кваліфіковані рішення забудови мікрорайонів, житлових районів, оформлення вулиць.



2

2



2

2
2


2

2

2


2

6

5



4

4
2


3

2

2



2

2
2


2

1

2


2

1

1



1

1


1

1



1

1


4

2



2

3
2

4

4

2


2



Разом 36 36 32 8 8 50

Курсова робота
Курсова робота "Організація забудови мікрорайону ” складається з графічної частини і пояснювальної записки. Обсяг графічної частини - аркуш ватману формату А1 у М 1:1000. Графічна частина завдання - топографічна схема місцевості. Послідовність виконання роботи :

  • знайомство з текстовою частиною завдання і копіювання топографічної схеми;

  • аналіз території згідно з умовами її придатності для розміщення тих чи інших функціональних зон;

  • визначити обсяги житлового будівництва, в тому числі багатоповерхового й садибного;

  • визначити розміри ділянок, що прилягають до будинків;

  • виявити потребу в об'єктах обслуговування та визначити їх місцеположення;

  • установити номенклатуру житлових будинків, тип і композиційні прийоми забудови;

  • запроектувати шляхи пішохідного й транспортного руху, благоустрій території;

  • затвердження схеми викладачем;

  • оформлення графічної частини;

  • розрахунок проектного балансу території;

  • захист виконаної роботи.


Завдання на проектування
Прізвище________________________, група__________________________
1. квартал для опрацювання № _______ площею ______________ га.
2. Співвідношення за поверховістю забудови:

5- поверхових блок-секцій - ________________________ %;

9- поверхових блок-секцій - ________________________ %;

12- поверхових блок-секцій - _______________________ %;

16- поверхових блок-секцій - _______________________ %.

3. Нормативна житлозабезпеченість на одного

жителя __________м2/чол.

4. Територія садибних ділянок __________га.

5. Призначення і характер оточуючих квартал вулиць згідно з проектом планування міста___________________________________

_____________________________________________________.

6. Особливі умови, які треба враховувати при проектуванні ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.

Керівник ______________________

Дата видачі завдання ___________________

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ

Заняття 1



РОЗРАХУНОК ЧИСЕЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

І ЖИТЛОВОГО ФОНДУ
Площа функціональних зон, розмір ділянок окремих елементів, а також розмір установ повсякденного обслуговування залежать від чисельності населення кварталу. Тому для опрацювання проекту планування кварталу в першу чергу необхідно визначити чисельність населення. У завданні на проектування є розмір та конфігурація кварталу. При цьому слід пам'ятати, що коли на території кварталу передбачається розміщення об'єктів міського або районного призначення, то площа їх ділянки при розрахунку населення виключається із загальної площі кварталу.

Населення кварталу визначають на основі розрахункової його щільності на території кварталу. Розрахункову щільність населення жилого кварталу з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення слід встановлювати для кварталів, розташованих у центральній частині міста, - 300 чол./га, віддалених - 240 чол./га 4. У віддалених районах міста, на складному рельєфі доцільно проектувати квартали з садибною забудовою. У таких випадках розрахункову щільність населення треба брати за розміром садибної ділянки, тобто при розмірі ділянки до 1000 м2 розрахункова щільність становить 35 чол./га (при середньому складі сім'ї в 4 чоловіки), при розмірі ділянки 600 м2  55-57 чол/га; при блокованій забудові з площею ділянки 300 м2  101-104 чол/га, 400 м2  98-100 чол/га 4.

Чисельність населення визначають за формулою

=

де

де Н - загальна кількість мешканців кварталу, чол.;

Н1,Н2 - кількість мешканців багатоповерхової та садибної забудови;

Т1,Т2 - територія зон багатоповерхової та садибної забудови, га;

1,2 - щільність населення зон багатоповерхової та садибної забудови, чол./га.

Житловий фонд кварталу встановлюють за формулою

=

де Ж - житловий фонд кварталу, м2;



Н1 - чисельність населення зони багатоповерхової забудови, чол;

р - нормативна житлозабезпеченість на одного мешканця на розрахунковий термін (відповідно до завдання).


ВИБІР ТИПУ ЖИТЛОВОЇ ЗАБУДОВИ І РОЗРАХУНОК

ОБСЛУГОВУЮЧИХ УСТАНОВ

Щоб задовольнити потреби населення кварталу в житловому фонді, треба підібрати й розташувати на його території відповідну кількість жилих будинків. Загальна кількість жилої площі всіх будинків має відповідати розрахованому житловому фонду. Вибираючи тип жилого будинку, слід враховувати кліматичний район будівництва і орієнтацію будинку.

Для досягнення архітектурної виразності жилої забудови важливо мати набір типових будівель, блок-секцій, що мають велику кількість прийомів групування взаємного положення 5. Враховуючи, що при вирішенні питань просторової композиції забудови кварталу доведеться уточнювати кількість будинків, на першому етапі проектування треба визначити тільки загальну кількість секцій жилих будинків із загальною жилою площею, відповідною житловому фонду. Розподіл площі за поверховістю виконується за рівняннями:

=

=

=

=

де Ж5, Ж9, Ж12, Ж16 - загальна площа у 5-, 9-, 12-, 16-поверхових будинках, м2;



К5, К9, К12, К16 - співвідношення загальної площі, розташованої у 5-, 9-, 12-, 16-поверхових будинках, %;

Ж - раніше визначений житловий фонд, м2.

Для виявлення потрібної кількості 5-, 9-, 12-, 16-поверхових секцій треба знайдену раніше загальну площу Ж5, Ж9, Ж12, Ж16 поділити на загальну площу 5-, 9-, 12- і 16-поверхових рядових секцій. Приклади показників по секціях, а також їх габарити і схеми внутрішнього планування наведені в посібнику "Альбом габаритів жилих і громадських будівель", що знаходиться на кафедрі містобудування:









Розрахунок установ культурно-побутового обслуговування виконують згідно з нормативами, наведеними у табл. 1 4, 6.

Заняття 2

СХЕМА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ЗОНУВАННЯ

ТЕРИТОРІЇ

Планування і забудова кварталу повинні відповідати двом вимогам: зовнішнім, що визначаються генеральним планом міста і місцеположенням кварталу, і внутрішнім, що обумовлює раціональну архітектурно-планувальну організацію кварталу.

З метою раціонального використання площі та розміщення забудови територію кварталу необхідно поділити на окремі функціональні зони, кожна з яких призначається для цільового виду будівництва й благоустрою.

Схему функціонального зонування виконують в масштабі 1:2000. На ній умовними позначками зображують такі зони кварталу:

- жила зона, де розташовуються житлові будівлі;

- зона розміщення магазинів і установ харчування;

- зона шкіл і дитячих закладів;

- сад кварталу (за необхідністю);

- господарська зона.

Якщо на території кварталу розміщуються об'єкти районного або міського призначення, зону їх розташування також відображують на схемі.

Таблиця 1 - Установи повсякденного обслуговування

жилого кварталу



Установи

Одиниці розміру

Розрахункова норма на 1000 мешканців

Радіус обслуговування, м

Приблизна місткість

Розмір ділянки

1

2

3

4

5

6

Дитячий садок

Ясла

місце

70

300

до 80

більше 80



більше 350

45 м2 на 1 місце

40 м2 на 1 місце

35 м2 на 1 місце



Школи

місце

120

800







Продовольчі магазини

Кв м.

80

500

1 тис.

0,1-0,2 га

Промтоварні магазини

Кв. м

150

500

1-2 тис.

3-4 тис.


4-6 тис.

7-10 тис.



0,2-0,4 га

0,4-0,6 га

0,6-1,0 га

1,0-1,2 га



Роздавальні пункти молочної кухні

об'єкт

1

500

-

вбудовані

Побутові майстерні

Кв. м

9

500

-

0,1-0,2 га

Пральня

Кг білизни в зміну

98,2

500

-

0,1-0,2 га

Відділення зв'язку

об'єкт

1

500

-

вбудовані

Ощадна каса

об'єкт

1

500

-

вбудовані

Аптека

об'єкт

0,104

500

-

0,3 га, або вбудовані

Гаражі, стоянки

Місце

100-150

800

-

8, 14 або 25м2 на машину

Для визначення розмірів кожної зони розраховують попередній баланс території кварталу. При цьому площу жилої зони розраховують згідно з встановленою щільністю населення, а площу обслуговуючих установ - за даними табл. 1.

Територію саду кварталу, за необхідністю, визначають залежно від норми 6 м2, а спортивних майданчиків  1,2-2,0 м2 на 1 мешканця. Отримані дані зводять у таблицю попереднього балансу території функціональних зон (табл. 2).

Жила зона утворюється з кількох груп жилих будинків, в кожній з яких мешкають 3-7 тис. чоловік. Зовнішнім кордоном цієї зони є червоні лінії вулиць, оточуючих квартал, внутрішнім - межі ділянок шкіл, дитячих закладів та саду кварталу. У розривах між жилими будинками можливе розташування торговельних установ, гаражів та інших комунально-господарських закладів чи зелених насаджень.


Таблиця 2 - Попередній баланс території функціональних зон кварталу




Зони кварталу

Розмір ділянки

п/п




га

%

м2 на 1чол.

1

Жила










2

Ділянки магазинів і установ харчування











3

Ділянки шкіл і дитячих садків










4

Сад кварталу, фізкультурні майданчики











5.

Господарство













УСЬОГО:










Розміщення центру доцільно здійснювати на транспортних магістралях, біля зупинок громадського транспорту, тобто на шляху основних потоків населення, з метою попутного обслуговування мешканців. В окремих випадках можна це роботи в глибині кварталу.

Зону шкіл розташовують у центральній частині кварталу, іноді біля червоних ліній вулиці. При цьому треба враховувати радіус обслуговування житлової забудови.

Зону дошкільних закладів, призначену для розміщення дитячих садків та ясел, розташовують у глибині території, біля груп жилих будинків, які вони обслуговують.

Зоною відпочинку може бути сад, розташований в центрі, або бульвар, що проходить через територію кварталу, має призначення для відпочинку мешканців та заняттям спорту.

Господарська зона - це територія, де розміщуються гаражі для індивідуальних машин мешканців, господарство й майстерні.

У кварталі не завжди розміщують усі перелічені зони. Іноді тут відсутній сад, або господарська зона проектується на кілька кварталів.

На схемі функціонального зонування території треба показати обслуговування жилої зони установами повсякденного обслуговування. Для цього на схему наносять радіуси обслуговування, що визначають зону тяжіння мешканців до кожної установи.

Схема функціонального зонування є першим наближенням до детальної розробки кварталу. У процесі проектування можливе її коригування.
Заняття 3-6

ДЕТАЛЬНА РОЗРОБКА КВАРТАЛУ
Забудова жилої зони складається з окремих груп і комплексів. У архітектурному відношенні групи жилих будинків повинні мати закінчений вигляд і планувальний зв'язок з іншими групами та будинками кварталу.

Архітектурна композиційно-просторова побудова жилих комплексів, кварталів має велике містобудівне значення. Для досягнення певного художнього враження від архітектурно-просторової організації забудови необхідно правильно вибрати й виявити загальний прийом, композиційну ідею, на основі якої треба вирішувати забудову і компонувати простір.

Основою композиційної ідеї вирішення жилої забудови є "кістяк" композиції - прийнята система торговельного центру кварталу, школи, дитячих закладів, спортивних споруд, внутрішні пішохідні алеї, зв'язки.

Архітектурно-просторове рішення залежить від конкретних умов будівництва:

- характеру оточуючих квартал вулиць;

- наявності зелених масивів або водоймища;

- близькості міських та районних торговельних центрів;

- рельєфу території;

- клімату та інших факторів.

В умовах складного рельєфу застосовують прийоми вільної забудови, що дозволяють найбільш повно враховувати характер рельєфу, створити зручний для мешканців простір у групах жилих будинків, відкриваючи їх у бік кращого огляду навколишнього ландшафту (рис. 1, 2).



Рис. 1 - Приклад забудови жилого утворення на складному рельєфі: а – план, б – перспектива



Рис. 2 - Забудова кварталу з внутрішнім простором, відкритим у бік водоймища

Рис. 3 - Забудова кварталу:



а - з організацією основної композиційної осі - бульвару, що зв'язує громадсько-торговельні центри в зоні зупинок громадського

транспорту; б - з організацією двох композиційних осей - пішохідних алей, що зв'язують дитячі заклади, установи соцкультпобуту в єдину систему забудови з виходом у бік зупинок громадського транспорту


При формуванні груп жилих будинків враховують вимоги архітектурно-просторової композиції - пам'ятний силует по головних магістральних вулицях, гармонійне об'єднання однаково високих об'ємів або контрастність будинків значної довжини і точкових висотних будинків, протиставлення простих і складних об'ємів (рис. 4, 5).

Одночасне застосування в житловому масиві будинків різних типів, різної поверховості й об'ємно-композиційної характеристики (довжини, конфігурації, пластики фасадів та ін.) є композиційним прийомом і принципом сучасного житлового будівництва.

Змішана забудова дозволяє краще задовольнити потреби різних груп і категорій населення.



Рис. 4 - Композиція кварталу побудована на контрасті будинків значної довжини і точкових висотних будинків


Рис. 5 - Вільна замкнута забудова на основі безупинного блокування будинків і акцентних кутових секцій підвищеної поверховості

Залежно від розташування жилих будинків відносно червоних ліній вулиць, від їх взаємного розташування розрізняють:


  • периметральну забудову кварталів, жилих утворень - забудову вздовж вулиць;

  • групову забудову - розташування жилих будинків окремими групами, що утворюють невеликі внутрішні двори;

  • рядкову забудову - розташування будинків паралельними рядками незалежно від напрямку вулиць;

  • комбіновану забудову - комбінація перерахованих вище прийомів забудови кварталу.

Групи житлових будинків утворюють первісну просторову композицію. Поєднання груп жилих будинків і громадських будівель утворює композицію забудови жилого комплексу.

Значно впливає на формування груп жилих будинків інсоляція та рельєф місцевості. Необхідна інсоляція досягається відповідною орієнтацією будинків за сторонами світу та відстанню між ними. Вплив сонячного світла на будинок і приміщення визначається часом інсоляції, який з 22 березня по 22 вересня у районах на південь від 600 п.ш. та з 22 квітня по 22 серпня на північ від 600 п.ш. повинен бути не менше трьох годин на добу. Для цього необхідно орієнтувати будови згідно з румбами горизонту. найбільш зручні румби горизонту - східний, південно-східний та південний. Не можна орієнтувати будинки з квартирами на один бік на північну частину горизонту в межах від 310 до 500. Для інсоляції квартир важливо, щоб будови не затінювали одна одну. Затінювання будов залежить від їх висоти, відстані між ними, взаємного розташування (рис.6, табл. 3).

Відстань між жилими будинками, жилими й громадськими будинками слід приймати на основі розрахунків інсоляції згідно з нормами й протипожежними вимогами 4,6. Між довгими боками жилих будинків висотою 2-3 поверхи слід брати відстань не менше 15 м, висотою 4 поверхи і більше - 20 м, між довгими боками й торцем з вікнами з жилих кімнат цих будинків - не менше 15 м.

Слід підкреслити, що вимоги орієнтації є головними. Якщо вони не збігаються з умовами рельєфу, будови розміщують з оптимальною орієнтацією, роблячи при цьому місцеві підсипки та зріз, або здійснюючи терасування території. Зменшення обсягу земляних робіт може бути досягнуто при розташуванні будов уздовж горизонталей.




Грудень


Січень-листопад Лютий-жовтень




Квітень-серпень


травень

Березень - вересень

Червень



Травень-липень

Рис. 6 – Графік тіней та координати сонця

Забудова кварталу групами жилих будинків має позитивне значення не тільки в організації побуту мешканців, але й в послідовності будівництва та благоустрою закінченими частинами, в досягненні загальної архітектурної єдності. У кожному окремому випадку, враховуючи конкретні містобудівельні й топографічні умови, треба вирішувати забудову тими прийомами, що дають більше зручності для мешканців і є економічними. Блокування різних типових секцій за допомогою типових кутових або поворотних секцій чи індивідуальних вставок дає змогу створювати різноманітні за формою і розмірами простори, які формуються житловими будівлями, різноманітними за конфігурацією та формою 5.
Таблиця 3 - Координати сонця



Дата

δ

Координати

сонця


Години

Координати

сонця



δ

Дата


12

11-13

10-14

9-15

8-16

7-17

6- 18

5 -19

4- 20










18ْ0

166ْ






















А

-23ْ 27′

22.XII





10ْ 33′

9ْ 31′






















h

22.I

-19ْ 59′

азимут А

18ْ0

165ْ 30′

152ْ



















А

-19ْ 50′

21.XI


висота h

14ْ

12ْ 55′

9ْ 53′



















h

21. II

-11ْ 3′

А

18ْ0

164ْ

149ْ

134ْ 30′

121ْ













А

-10ْ 5′

22.X


h

23ْ

21ْ 50′

18ْ 30′

13ْ 18′

6ْ 41′













h

21.III

+0ْ 5′

А

18ْ0

162ْ

145ْ

130ْ

116ْ

102ْ 30′










А

+0ْ 5′

23.IX


h

34ْ 5′

32ْ 46′

29ْ 2′

23ْ 22′

16ْ 18′

8ْ 29′










h

22.IV

+12ْ 4′

А

18ْ0

159ْ 30′

14ْ0

123ْ

109ْ

96ْ

83ْ







А

+11ْ 56′

22.VIII

h

46ْ

44ْ29′

40ْ 13′

34ْ

26ْ 29′

18ْ 18′

9ْ 56′







h

22.V

+20ْ 18′

А

18ْ0

156ْ 30′

136ْ

118ْ

104ْ

90ْ30′

78ْ

66ْ 30′




А

+20ْ 22′

22.VII

h

54ْ 6′

52ْ 23′

47ْ 42′

41ْ 11′

33ْ 12′

24ْ 53′

16ْ 33′

8ْ 34′




h

21.VI

+23ْ 27′

А

18ْ0

155ْ 30′

134ْ

116ْ

102ْ

88ْ 30′

77ْ

65ْ

53ْ

А







h

57ْ 27′

55ْ 39′

50ْ 44′

44ْ

35ْ 55′

27ْ 35′

19ْ 16′

11ْ 22′

4ْ 13′

h




а.

б.

Рис. 7 - Прийоми формування груп житлових будинків


Заняття 7

САДИБНА ЗАБУДОВА

Забудова може бути змішаною, коли поряд з багатоповерховим високощільним житлом пропонується для будівництва малоповерхове квартирне житло з приквартирними ділянками як елементом ущільнення.

Як правило, садибна забудова відокремлюється в самостійну частину кварталу. Раціональним є здійснення житлового малоповерхового будівництва компактними масивами на незручних землях. У разі розміщення малоповерхової будови на особливо цінних міських землях треба досягати найвищих меж щільності.

Будинки, що складають високощільну малоповерхову забудову можна поділити на зблоковані і терасні. До перших належать:

-багатоквартирна зблокована забудова із земельними ділянками (тобто забудова зблокованими будинками - 3 і більше, найчастіше 8 будинків) з невеликими приблокованими або вбудованими господарськими приміщеннями, гаражем для кожної квартири, що дозволяє займатись городництвом, розміщенням палісадників;

- багатоквартирна зблокована забудова без особливих земельних ділянок (килимова забудова) з окремим входом у кожний будинок, з лінійною структурою блокування або блокування у 3-4, іноді більше напрямках, дозволяє проживати в кожному будинку окремій сім'ї, створюючи ілюзію «свого будинку», повністю або частково задовольняє потребу кожної сім'ї в закритій чи відкритій автостоянці або гаражі, дозволяє розміщення палісадників і невеликої кількості фруктових дерев, площа земельної ділянки 0,05-0,03 га.

Терасну забудову можна розподілити на:

- багатоквартирну малоповерхову забудову на складному рельєфі - багатоквартирні зблоковані житлові будинки, розміщені на схилі, в яких дах одного з будинків використовується як відкрита тераса з розміщенням на ній додаткової «зеленої кімнати» сусіднього будинку;

- багатоквартирну малоповерхову забудову терасного типу на рівній місцевості - багатоквартирні житлові будники, які розміщують на плоскому рельєфі, тераси утворюються за рахунок змінної по вертикалі ширини будинку в плані за принципом, чим вищий рівень, тим менша квартира, в цокольному поверсі таких будинків розміщуються побутові приміщення.

В
окрему типологічну одиницю можна виділити високощільну малоповерхову забудову секційного і коридорного типів, що являє собою 2-4- поверхову забудову з вбудованими закритими стоянками для автомобілів у цокольному поверсі з різноманітними схемами блокування для забезпечення максимальної щільності забудови з дотриманням необхідних санітарних, інсоляційних і протипожежних норм (рис. 8).

Рис. 8 - Розташування жилих будинків з приквартирними

ділянками за тупиковим і петельним проїздами


Вимоги інсоляції треба враховувати і при влаштуванні жилих дворів, куди повинно проникати сонячне світло. Для цього двір групи жилих будинків мусить розкриватися на південь або південно-схід.

Аерація (провітрювання) території залежить від прийнятого планувального вирішення та характеру організації будинків щодо домінуючих вітрів. Слід враховувати, що будинки подовженої форми, поставлені перпендикулярно до напряму вітру, створюють зону аераційної тіні, захищаючи простір від вітру. У середній смузі повинні бути відкриті жилі двори відносно південних, південно-східних, південно-західних вітрів та закриті з північного боку. У північних районах доцільна компактна забудова із замкненими дворами, що захищають від вітру, снігових заметів, пилових бур.


Заняття 8

ВНУТРІШНІЙ ПРОСТІР ЖИТЛОВОЇ ЗАБУДОВИ

Внутрішній простір житлової забудови є постійним місцем знаходження та відпочинку мешканців, гри дітей на повітрі. Це зобов'язує до відокремлення внутрішнього простору, призначеного для під'їзду автомобілів, від того, від відведеного для відпочинку. Останній бажано відкривати в бік саду.

У завдання студента входить виявлення співвідношення між забудованою площею та відкритим зеленим простором: дерева, кущі, квіти, газони оживляють жилий двір, створюють обрамлення для жилої та громадської забудови, дають нескінченні тіньові й світові ефекти.

В органічному зв'язку з зеленими насадженнями розміщують майданчики. У дворі групи жилих будинків розташовують майданчики для гри дітей, відпочинку дорослих, господарських та побутових потреб мешканців.

Розміри майданчиків і відстань від них до житла та громадських будівель слід брати не менше наведених у табл. 4.
Таблиця 4 - Нормативні розміри майданчиків


Майданчики

Розміри майданчиків,

м2 на 1 чол.



Мінімальна відстань від майданчиків до вікон житлових та громадських будинків, м

Для ігор дітей шкільного й молодшого шкільного віку

0,7

12


Для відпочинку дорослих мешканців

0,1

10

Для занять фізкультурою

2,0

10-40

Для господарських цілей

0,3

20

Для прогулянки собак

0,3

40

Для стоянки автомобілів

0,8

10-15

Заняття 9-10



ОБСЛУГОВУЮЧІ УСТАНОВИ
Будинки обслуговуючих установ проектують у межах території, передбаченої схемою функціонального зонування. Вирішуючи забудову шкільної ділянки, слід звертати увагу на орієнтацію помешкань: оптимальна орієнтація від 650 до 2000. Відстань між школою і жилими будинками повинна бути не менше 2,5 висот високого будинку. Крім того, ділянка школи не повинна підходити до фасаду жилого будинку ближче 20 м. На шкільній ділянці передбачаються навчально-дослідні, спортивні, господарські майданчики, а також майданчики для відпочинку та ін. (рис. 9). Приблизне відношення зон шкільної території, %:

Навчально-дослідні майданчики

- 7-9

Спортивні майданчики

- 37-34

Майданчики для відпочинку

- 6-7,5

Господарський двір

- 3 -1,5

Зелені насадження

- 30

Забудова й проїзди

- 15-18.

Навчально-дослідні майданчики призначені для практичних занять учнів. Ділянки польових та овочевих культур, фруктового саду, квітів та інші слід розташовувати на відкритих, добре інсольованих територіях.

Спортивні майданчики треба відокремлювати від навчально-дослідних. Їх розташовують з того боку будинку, де не має класних кімнат, на відстані не ближче 10 м від вікон інших кімнат школи. При школі обов'язково влаштовують плавальний басейн довжиною 12 або 25 м.
Поблизу входу до школи розміщують майданчик для відпочинку - рухливої гри дітей до занять і в перервах між уроками.

Рис. 9 - ділянка школи на 1200 місць:

1 - будівля школи; 2-6 - навчально-дослідна зона; 7 - спортивне ядро; 8-13 - спортивні майданчики; 14 - майданчик для вивчення правил руху; 15 - рекреаційний двір; 16-17 - майданчик відпочинку; 18 - метеорологічний майданчик; 19-20 - майданчик для занять на повітрі; 21 – зоомайданчик; 22 - господарський двір; 23 – автостоянка

Дитячі садки можна запроектувати в центрі ділянки (майданчики розташовують навколо будови) або з одного боку (комплексне розміщення майданчиків). При цьому необхідно забезпечити орієнтацію основних дитячих кімнат на південь або південно-схід (рис. 10). Для кожної дитячої групи передбачається окремий майданчик із розрахунку 5-7 м2 на кожну дитину.

Р
ис. 10 - Ділянка дитячого садка на 280 місць:

1 - будинок садка; 2 - груповий майданчик для дітей ясельного типу; 3 - груповий майданчик для дітей дошкільного віку; 4 - тіньовий навіс; 5-фізкультурний майданчик; 6- господарський двір; 7 - город-ягідник
Крім цього, проектується спільний спортивний майданчик, фруктовий садок, город-ягідник. на ділянці дитячого садка майданчики розташовують, враховуючи вік дітей. Зона зелених насаджень, що займає 60% території ділянки, спеціально не відокремлюється. Це зелена огорожа, що відокремлює майданчики, дерева за периметром ділянки, квітники. Озеленення слід вирішувати так, щоб майданчики добре освітлювались сонцем у ранково-вечірні часи і були захищені від пекучих променів сонця удень. Господарський двір максимально ізолюють від дитячих майданчиків і примикають до одного з проїздів кварталу.

Господарський двір ізолюють від інших майданчиків. до нього передбачається зручний під'їзд транспорту, який не повинен розділяти ділянку школи на частини. Площа зелених насаджень має бути не менше 50% території школи. Периметр шкільної ділянки бажано засаджувати деревами й кущами шириною не менше 1,5 м.

Торговельні заклади й установи побутового призначення повинні бути відокремлені від жилих дворів, від ділянок дитячих закладів, мати окремі під'їзди для підвезення товарів. Невеликі торговельні заклади та установи харчування доцільно блокувати в різноманітних комбінаціях.

До ділянки торговельного центру з боку жилої зони мають підходити пішохідні доріжки. Їх правильне трасування створює зручність для відвідувачів центру, охороняє газони від витоптування при використанні кварталу.

Споруди торгівлі, як правило, розташовують з відступом від червоної лінії (не менше 5 м). Оскільки вони розташовані поблизу вулиць, що відокремлюють квартал, до них неважко організувати зручний ізольований під'їзд. Якщо магазин приблокований або вбудований до жилого будинку, майданчики для розвантаження та розвороту машин повинні бути в торці будинку і відокремлюватися зеленим чагарником від інших територій.

Для зберігання легкових автомобілів мешканців кварталу, згідно з функціональним зонуванням території, слід передбачити гаражі висотою до 5 наземних поверхів, використовуючи для цього й підземний простір. Допускається влаштування споруд для зберігання індивідуальних автомобілів, вбудованих в перші цокольні й підземні поверхи багатоповерхових та індивідуальних жилих будинків. Відстань пішохідного підходу до гаражів, автостоянок постійного зберігання легкових автомобілів від місця мешкання власника - не більше 800 м.



найменшу відстань до в'їздів на ділянку гаражів та автостоянок слід приймати так, м:

від перехрестя магістральних вулиць районного призначення - 100,

від перехрестя вулиць і проїздів місцевого значення - 35.

відстань від наземних та наземно-підземних гаражів і автостоянок легкових автомобілів до жилих і громадських будівель треба брати не менше наведених у табл. 5.

Оскільки експлуатація гаражів пов'язана з постійним під'їздом до них машин, розташовувати їх у глибині кварталу не бажано. Їх краще проектувати біля червоних ліній, ізолюючи від вулиці зеленими насадженнями, господарським блоком тощо. з вулицею гаражі зв'язують самостійним під'їздом шириною 5,5 м або двома під'їздами шириною 3 м.

Т
Кількість ма-

шин, шт

Будова,

до якої визначається відстань



аблиця 5 - відстань від гаражів та автостоянок




відстань від гаражів та автостоянок, м



10

11-50

51-100

101-300

більше 300


Житлові будинки,

10

15

25

35

50

в тому числі торці житлових будинків без вікон

10

10

15

25

35


громадські будівлі

10

10

15

25

25

шкільні й дошкільні заклади

15

25

25

30




Заняття 11-12



ПРОЇЗДИ Й ПІШОХІДНІ АЛЕЇ
Проїзди й пішохідні алеї. Головне завдання - забезпечити зручний під'їзд до груп житлових будинків і установ повсякденного обслуговування, вилучити транзитний рух міського транспорту через квартал. Система проїздів складається з головних і другорядних: головні забезпечують під'їзд до груп житлових будинків та громадських будівель, другорядні - для під'їзду до окремих будинків.

З економічних та гігієнічних міркувань система квартальних проїздів має бути простою і мінімальної протяжності (рис. 11). За способом трасування проїзди поділяють на кільцеві, напівкільцеві й тупикові. При проектуванні проїздів треба дотримуватися таких вимог:

- проїзди до груп житлових будинків у зоні багатоповерхової забудови слід брати шириною 5,5;

- на проїздах шириною 3,5 м необхідно через кожні 75 м передбачити майданчики для роз'їзду шириною 6 і довжиною 15 м;

- кільцеві проїзди брати довжиною не більше 300 м;

- тупикові проїзди довжиною не більше 150 м повинні закінчуватися поворотними майданчиками з розміром у плані не менше 12х12 м або кільцем з радіусом по осі проїзду не менше 10 м (рис. 12);

- проїзди розміщують не ближче 5 м від будинків 4, 6 .


При проектуванні системи проїздів слід прагнути до того, щоб вони не перетинали основні пішохідні шляхи, не відокремлювали групу жилих будинків від дитячих закладів, забезпечували безпеку руху, мали найменшу загальну площу асфальтового покриття.

Р
ис. 11 - Схеми основних проїздів мікрорайону: а, б – кільцева, в – тупикова, г – змішана.

Рис. 12 - Улаштування роз'їзних, тупикових та площадок для розвороту

Для пішохідного руху в кварталі проектують пішохідні алеї, доріжки й стежки.

Пішохідні алеї (шириною не менше 1,5 м) зв'язують групи житлових будинків з торговельно-транспортним центром кварталу. Частіше вони проходять через сад. Іноді по квартальній алеї здійснюється транзитний рух (наприклад, зв'язок районного центру з кварталами). У такому разі ширина алеї дорівнює 3,0-3,75 м. Пішохідні доріжки зв'язують групи житлових будинків з школою й дитячими закладами. Ширину їх приймають 1,5 м.

При проектуванні мережі пішохідних алей і доріжок треба забезпечити чіткий зв'язок основних пунктів тяжіння мешканців до якомога коротшого шляху. Для зв'язку будинків з майданчиками (для відпочинку, гри дітей, господарськими) у межах житлового двору влаштовують пішохідні криволінійного обрису стежки (шириною 0,75-1,5 м), покриття їх гравійне або плиткове.


Заняття 13

Озеленення і спортивний сектор
Деревно-кущова рослинність, газони, квітники, розташовані в різних зонах, утворюють систему озеленення кварталу, що включає в себе зелені насадження житлової зони (прибудинкові садки й сквери), ділянки шкіл та дитячих закладів, сад кварталу, охоронні зони біля гаражів та уздовж магістралей з інтенсивним транспортним рухом. У цілому зелені насадження займають 40% для районів ІІ В, 45% - ІІІ В і 5-% - ІV В території кварталу 4. найкращою є ландшафтна система озеленення з використанням групових та одиничних насаджень дерев та кущів. Зелені насадження житлової зони доповнюють вертикальним озелененням - садіння квітів біля стін будівель, на балконах, лоджіях тощо. Сад є найбільшим зеленим масивом кварталу. Бажано його територію розподілити на мікрозони - тихого відпочинку, активного відпочинку, гри дітей та господарську. У вирішенні планування та озеленення саду кварталу бажане живописне й незалежне розміщення доріжок, майданчиків та деревно-кущової рослинності.

До саду кварталу може примикати спортивна зона. Частину майданчиків зони, призначених для різних видів спорту, можна розташовувати окремо на території в межах груп житлових будинків. Враховуючи великий гомін під час занять, спортивну зону віддаляють від дитячих іграшкових та майданчиків відпочинку. При розміщенні окремих майданчиків поблизу будинків треба стежити, щоб відстань між ними була не менше 20 м. Найкраща орієнтація спортивних майданчиків - меридіальна.

Заняття 14



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка