Методичні вказівки для самостійної роботи студентів з курсу «Медична географія»



Скачати 319.14 Kb.
Дата конвертації08.07.2018
Розмір319.14 Kb.
ТипМетодичні вказівки

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Геолого-географічний факультет

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для самостійної роботи студентів

спеціальності „Економічна та соціальна географія”

з курсу

"МЕДИЧНА ГЕОГРАФІЯ"


Харків 2008


Методичні вказівки для самостійної роботи студентів з курсу «Медична географія». – Харків‚ 2008. – 16 с.

Автор: Ключко Л.В.



Рекомендовано до друку Вченою радою

геолого-географічного факультету

Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

(протокол № 9 від 23 травня 2008 р.)

Методичні вказівки розроблені до програми курсу «Медична географія» як одного з необхідних у циклі вибіркових дисциплін самостійного вибору ВНЗ підготовки бакалаврів географії.



Мета – надати студентам методичну допомогу в більш ефективному оволодінні системою теоретичних та фактичних знань‚ розвивати навички самостійної роботи при вивченні курсу «Медична географія».

Методичні вказівки призначені для використання студентами денного та заочного відділень геолого–географічного факультету за спеціальністю «Економічна і соціальна географія».

Методичні вказівки містять загальні відомості про курс, тематичний план (структуру) курсу, навчальну програму з вимогами до знань та умінь студентів, рекомендовану літературу, теми і плани практичних та семінарських занять, контрольні запитання для самостійної роботи, теми рефератів, питання до модульного контролю, систему оцінювання навчальних досягнень студентів.

ЗМІСТ


Загальні положення ………………………………………………….......................

5

Структура курсу …………………………………………………………………………

7

Зміст програми …………………………………………………………………………..

7

Література …………………………………………………………………...................

10

Основні поняття і терміни, що вивчаються у курсі «Медична географія»………………………………………………………………………………..




Характеристика токсичних і напівтоксичних речовин

та їх вплив на організм людини……………………………………………………..






Теми практичних і семінарських занять ………………………………………….

12

Теми рефератів …………………………………………………………………………..




Питання до модульного контролю …………………………………………...........

13

Оцінювання результатів навчальних досягнень студентів

на основі модульного контролю ……………………………………………………..



16








ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Дисципліна «Медична географія» викладається студентам другого курсу денного і заочного відділень, є спеціальним у підготовці фахівців з економічної та соціальної географії на рівні бакалавра.

Значне погіршення стану довкілля та поява різних кризових явищ на різних рівнях від локального та регіонального до глобального загострили проблему збереження суспільного здоров’я окремих регіонів. Зокрема в Україні, соціально-економічні та політичні трансформації, зубожіння населення, порушення у функціонуванні системи охорони здоров’я, недієздатність системи соціального захисту ставлять на межу виживання всю націю. Зміна медико-демографічних показників засвідчує про зменшення тривалості життя, народжуваності, природного приросту, підвищення смертності, зростання інвалідності населення країни.

Наряду з кількісними оцінками населення, в останній час набуває популярності серед демографів та географів якісний аналіз населення. Деякі вчені вважають якість населення вузловою категорією теорії народонаселення, що відображає інтегральну сукупність його властивостей. Саме до якісних характеристик населення можна віднести стан здоров’я населення, що є основою повноцінної життєдіяльності кожної людини та суспільства в цілому.

Також вважається, що стан здоров’я є індикатором навколишнього середовища. В курсі «Медична географія» розглядаються питання просторової диференціації показників здоров’я населення з урахуванням впливу сукупності природних, економічних і соціальних факторів, характерних для території дослідження. Медико-географічні знання формують і значно розширюють сучасний світогляд, мають практичне застосування. Тому вивчення курсу «Медична географія» має важливе значення у підготовці соціо-економіко-географа.

Курс «Медична географія» має тісний зв’язок із дисциплінами циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки, зокрема, «Основи екології», «Основи раціонального природокористування та охорони природи»,» та дисциплінами циклу професійної та практичної підготовки – «Основи суспільної географії», «Основи соціальної географії», «Ландшафтознавство» тощо.



Мета курсу – сформувати знання про особливості медико-географічної ситуації окремих регіонів світу, вливу природних, соціально-економічних та інших факторів на здоров'я людини тощо.

Завдання курсу:

  • вивчення теоретичних та методологічних засад медичної географії;

  • дослідження історико-географічних особливостей розвитку медичної географії як в світі, так і в Україні;

  • пізнання закономірностей позитивного і негативного впливу природного, штучного і соціального середовища та соціально-економічних умов конкретної території на стан здоров’я населення (в тому числі і дітей);

  • визначення ролі різних факторів у поширенні хвороб людини та закономірностей географії цих захворювань;

  • пошуки оптимальної територіальної організації системи охорони здоров’я та обґрунтування заходів для нейтралізації впливу негативних факторів з метою оптимізації здоров’я населення.

СТРУКТУРА КУРСУ

(для денного відділення




Модуль

Тема

Години

Лекції

Практичні заняття і семінари

Всього годин

1. Медична географія як суспільно-географічна наука.

1. Теоретико-методологічні засади медичної географії.

2. Історичні особливості розвитку медичної географії.



2
1

1


4

2. Стан здоров’я населення як індикатор якості навколишнього середовища.

  1. Медико-географічні аспекти вивчення населення.

  2. Умови та фактори, що впливають на стан здоров’я населення. Їх територіальна диференціація.

  3. Вивчення простору в медичній географії.

2

2


2

2

5


1

14

3. Географічні особливості захворюваності населення.

1. Географічні особливості захворюваності населення окремих регіонів світу за класами хвороб.

2. Географічні особливості захворюваності населення України за класами хвороб.



2

2


2

2


8

Всього




13

13

26


ЗМІСТ ПРОГРАМИ
МОДУЛЬ 1. Медична географія як суспільно-

географічна наука
ТЕМА 1. Теоретико-методологічні засади медичної географії

Вступ. Об'єкт, предмет та задачі медичної географії. Основні принципи та методи медичної географії. Місце медичної географії в системі наук та її зв'язок з іншими науками. Поняття про індивідуальне та суспільне здоров’я. Здоров’я нації, взаємодія в системі «людина-середовище». Складові здоров’я – фізіологічне, психічне, соціальне здоров’я. Поняття «територіальні системи захворюваності». Прикладні розділи медичної географії.


ТЕМА 2. Історичні особливості розвитку медичної географії

Зародки медико-географічних знань. Історико-географічні аспекти розвитку медико-географічних спостережень та описів. Накопичення медико-географічних знань у цехах цирульників (ХІІ-ХVст.), в парафіяльних братствах (XVI-XVII ст.), в медичних школах (XVIIІ ст.). Роль діяльності військового відомства у розвитку медико-географічних спостереженнях (ХІХ ст.), земський етап розвитку медичної географії. Основні надбання та розвиток медичної географії у дореволюційний період. Особливості розвитку медико-географічних досліджень у 20 – 30 рр., воєнні та післявоєнні роки ХХ ст. Сучасний етап розвитку медичної географії – проблеми та перспективи.


МОДУЛЬ 2. Стан здоров’я населення як індикатор якості навколишнього середовища
ТЕМА 1. Медико-географічні аспекти вивчення населення

Медико-географічні аспекти заселення території України. Дослідження статево-вікової структури населення в медичній географії. Зміст понять «хвороба», «захворюваність» і «захворювання». Патогенез. Інфекційні та паразитарні хвороби. Неінфекційні хвороби. Соціальні хвороби.


ТЕМА 2. Умови та фактори, що впливають на стан здоров’я населення. Їх територіальна диференціація

Фізико-географічні умови. Біопатогенні зони. Екологічні фактори. Соціально-демографічні фактори. Соціально-економічні фактори. Медико-організаційні чинники. Соціально-психологічні фактори.


ТЕМА 3. Вивчення простору в медичній географії

Середовище існування людини та його компоненти. Проблеми взаємодії людини і природи. Класифікація поняття навколишнє середовище. Властивості навколишнього середовища (довкілля).


МОДУЛЬ 3. Географічні особливості

захворюваності населення
ТЕМА 1. Географічні особливості захворюваності населення окремих регіонів світу за класами хвороб

Медико-географічна характеристика окремих регіонів світу. Аналіз територіальної диференціації захворюваності населення за демографічними показниками і показниками захворюваності. Медико-географічне районування світу. Ареали природних вогнищ інфекційних хвороб. Поняття «епідемії». Адаптивні властивості організму людини.


ТЕМА 2. Географічні особливості захворюваності населення України за класами хвороб

Аналіз захворюваності населення України за класами хвороб. Динаміка захворюваності населення України. Особливості структури захворюваності населення. Характеристика природних вогнищ інфекційних хвороб в Україні.



Список рекомендованої літератури

Основна література:

  1. Бакалян П.А. Влияние факторов окружающей среды на здоровье человека: Сб. научн. труд. – Ереван, 1993 – 214 с.

  2. Буштуева К.А., Случанко Е.С. Методы и критерии оценки состояния здоровья населения в связи с загрязнением окружающей среды. – М.: Медицина, 1979 – 160 с.

  3. Гирусов Э. В. Основы социальной экологии. — М, 1998.

  4. Горелов А. А. Экология. —М: Центр, 2000. —240 с.

  5. Гуцулов В.М. Медична географія (екологічний аспект): наоч. Посібник – Чернівці: Рута, 1997 – 72 с.

  6. Келлер А. А. Влияние природы и социально-экономических условий на здоровье населения в странах Европы, Азии и Африки. Сборн. ст. Л.: 1973.

  7. Келлер А. А. Медицинская география и здоровье: Сб. научн. тр. / АН СССР геогр. о-во СССР: - Л.: Наука, 1989. – 218 с.

  8. Келлер А. А. Медицинская география: переходной период. Материалы IX конф. по мед. геогр. (август 1995 г.) – СПб.: Русск. геогр. о-во, 1995. – 143с.

  9. Келлер А. А., Щепин О. П., Чаклин А. В. Руководство по медицинской географии. \ СПб.: Гиппократ, 1993. – 352 с.

  10. Ковалева Е. П., Лысенко А. Я., Никитина Д. П. Урбанизация и проблемы эпидемиологии. – М.: Медицина, 1982. – 177 с.

  11. Конспект лекцій з курсу “Екологія та охорона природи”. Теоретичні основи загальної екології, охорона природи. Комплекс природоохоронних заходів. – К.: НМК ВО, 1990. – 216 с.

  12. Корабльова А.Е. Екологія і взаємовідносини людини і середовища – Дніпропетровськ: Поліграфія, 1999, с 253.

  13. Кормилицын В. И. Основы экологии: учебн. пособие. – Моск. пед. инст., 1997, 368 с.

  14. Медицинская география и здоровье: Сб. науч. тр. Л.: Наука, 1989. 218 с.

  15. Никитин Д.П., Новиков Ю.В. Окружающая среда и человек. – М,1993

  16. Потапов А. В., Потапова О. П. Оценка состояния среды обитания человека – Саратов: СГГУ, 1998 – 24 с.

  17. Протасов В. Ф,, Молчанов А. В. Экология, здоровье и природопользование в России. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 528с.

  18. Райх Е.Л. Моделирование в медицинской географии. М.: Наука, 1984. 157 с.

  19. Реймерс Н. Ф. Экология: теории, законы, правила, принципы и гипотезы. — М.: Мысль, 1994.

  20. Руководство по медицинской географии / Под ред. А.А. Келлера и др. СПб.: Гиппократ, 1993. 352 с.

  21. Шевченко В. О. Загальна медична географія. – К., 1998. – 178 с.

  22. Шевчук Л.Т. Медична географія: Навчальний посібник. – Львів: 1997. - 168 с.

  23. Шошин А. А. Основы медицинской географии. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1962

Додаткова література:

  1. К методике создания комплексной медико-экологической карты и компьютерной модели / Маликов Б. Н., Матерук А. Ю., Топчилов М. А. // Весн. сиб. гос. акад. – 1997. - №2. – с 127 – 130, 213.

  2. Карта «Состояние окружающей природной среды Российской Федерации» / Кочуров Б. И., Теребцова Н. А., Антипова А. В., Быкова О. Ю. // геодез. и картогр., 197, - №2 – с. 44 – 50.

  3. Карта «Состояние ОПС РОС. Ф» / Б. И. Кочунов, Н. А. Жеребцова, А. В. Антинова, О. Ю. Бычкова // геодезія і картографія – 1997 - №2 – с. 44 – 49.

  4. Карта Киевской губернии / Распределение заболеваний разными болезнями / По сведениям земских врачей за ноябрь 1906г.

  5. Картографическая оценка экологической ситуации Московской области / Колосова Н. Н., Чурилова Е. А. // геод. и картогр. 1998 - №6 – с. 35 – 42.

  6. Карты заболеваемости населения и оценки качества окружающей среды / Картограф. исслед. природопользования // Руденко Л. Г., Пархоменко Г. О., Молочко А. Н. / АН Украины. – К.: Наук. думка, 1991 – с. 166 – 176.

  7. Карты комплексной экологической оценки окружающей среды Картографические исследования природопользования // Руденко Л. Г., Пархоменко Г. О., Молочко А. Н. / АН Укр. – К.: Наук. думка, 1991. – с. 176

  8. Козюлин С.Ф. О картировании загрязненых территорий// Химия в с/х, 1998 – № 1 – с 30-32.

  9. Малхазова С.М., Тикунов В.С. Медико-географический подход к оценке кризисных экологических ситуаций // География: (Программа "Университеты России"): М.: Изд-во МГУ, 1993. С. 171-181.

  10. Можаев Е. А., Сидоренко Г. И. Гигиена окружающей среды. – АМН СССР. – М.: Медицина. – 1985 – 45с.

  11. Основні показники стану здоров’я населення та ресурсів охорони здоров’я України: стат. – аналіт. довід.-посібник. – К.: Здоров’я, 2000. – 144 с.

  12. Прибыткова И. Демографическая ситуация в Украине в зеркале Всеукраинской переписи населения 2001 года.// Социология: теория, методы, маргетинг.-2002.- №3. – с.133-142.

  13. Прохоров Б.Б. Медико-экологическое районирование и региональный прогноз здоровья населения России. М.: Изд-во МНЭПУ, 1996. 72 с.

  14. Ротшильд Е.В., Куролап С.А. Прогнозирование активности очагов зоонозов по факторам среды. М.: Наука, 1992. - 184 с.

Основні поняття і терміни, що вивчаються у курсі

«Медична географія»

Гранично допустима концентрація (ГДК) — це максимальна концентрація речовини в навколишньому середовищі, за якої не спостерігається прямого або опосередкованого шкідливого впливу цієї речовини на організм людини, ГДК поділяють на максимальні разові (для працюючих у забруднених приміщеннях) та середньодобові (для зон житлової забудови).

Еластичність середовища — властивість навколишнього середовища в певних межах змінювати свій стан під впливом зовнішніх чинників і повертатись у вихідний стан після припинення їхньої дії.

Ємність середовища— властивість навколишнього середовища сприймати без зміни свого стану впливи чинників, що негативно діють із боку суб'єкта навколишнього середовища (індивіда, популяції, людини, поселення тощо).

Забруднення – внесення в середовище або виникнення в ньому нових не властивих йому речовин, збільшення яких призводить до негативних наслідків.

Захворювання або загальна захворюваність (хворобливість, поширеність) враховує всіх хворих, виявлених на момент обліку.

Захворюванням або первинна захворюваність - процес перебігу певної хвороби, яка виражається у зміні функцій а також в порушенні будови органів та тканин, і виникає під впливом незвичних для даного організму подразників зовнішнього середовища. Захворюваність слід розглядати як кількість захворювань, зареєстрованих в даному календарному році серед населення яке проживає на певній території, тобто захворюваність розраховується на основі лише вперше виявлених випадків хвороби протягом року.

Здоров’я - це стан біогенетичного, психофізіологічного, фізичного і індивідуального благополуччя, при якому системи організму людини взаємно зрівноважені, а також адаптовані до соціального і природного середовища при відсутності хвороб і фізичних недуг.

Здоров’я дитячого населення визначається як стан фізіологічної, психологічної та соціальної гармонії дитини з середовищем проживання, в процесі взаємодії з яким не спостерігається значного напруження систем організму.

Інерція середовища — властивість довкілля в певних межах протидіяти впливу зовнішніх чинників без зміни свого стану.

Медична географія – це галузь науки, що сформувалася на межі медицини та географії і вивчає вплив природних умов та соціально-економічних факторів на здоров'я населення та умов географічного середовища, а також закономірності поширення хвороб людини (нозоареали) у зв'язку з природними умовами.

Оточуюче людину середовище - цілісна система взаємопов'язаних природних і антропогенних об'єктів і явищ, у яких проходять праця, побут і відпочинок людей. Воно включає різноманітні природні, соціальні та штучно створені (антропогенні) чинники фізичного, хімічного та біологічного походження, що прямо чи опосередковано впливають на життєдіяльність людини.

Патогенез (від грецького pathos- страждання, хвороба і генез) – механізми виникнення та розвитку хвороби та окремих її проявів на різних рівнях організму.

Практично здорова людина - коли деякі відхилення в організмі від норми, що спостерігаються, не впливають істотно на самопочуття і працездатність людини.

Природна компонента середовища людини складають чинники природного або природно-антропогенного походження, які прямо або опосередковано впливають на окрему людину або людські спільності (у тому числі людство в цілому). До їхнього числа відносять енергетичний стан середовища; хімічний і динамічний характер атмосфери; водний компонент (вологість повітря і земної поверхні, хімічний склад води, її фізичні властивості); фізичний і хімічний характер поверхні землі (включаючи геоморфологічні структури); структуру і склад біологічної частини екологічних систем (рослинності, тварин і мікроорганізмів), ландшафтних комплексів (у тому числі неорних сільськогосподарських і лісових угідь із природними екосистемами); ступінь збалансованості та стаціонарності компонент, які створюють кліматичні і пейзажні умови та природні явища, що забезпечують визначений ритм, у тому числі стихійно-руйнівного характеру (землетруси, повені, урагани, природно-осередкові захворювання тощо); щільність населення і взаємовплив самих людей як біологічний чинник; інформаційну складову усіх згаданих процесів і явищ.

Середовище - сукупність природних (фізичних, хімічних, біологічних), природно-антропогенних (культурних ландшафтів) і соціальних чинників життя людини.

Середовище «другої природи» (або квазіприроди) — це всі елементи природного середовища, штучно перетворені та модифіковані людьми, які, на відміну від власне природного середовища, неспроможні системно здійснювати самопідтримку (тобто вони руйнуються без постійного регулюючого впливу з боку людини). До них належать орні та інші перетворені людиною угіддя («культурні ландшафти»); ґрунтові дороги; зовнішній простір населених пунктів із його природними фізико-хімічними характеристиками і внутрішньою структурою.

Середовище «третьої природи» (або артеприродою) - весь штучно створений людиною світ, що не має аналогів у природі і без постійної підтримки та відновлення людиною неминуче руйнуватиметься. До нього можуть бути віднесені асфальтобетонні покриття, транспортні комунікації і підприємства сфери обслуговування, технологічне устаткування; транспортні об'єкти; меблі й інші речі («речове середовище»); усі предмети, що складаються зі штучно синтезованих речовин.

Соціальне середовище — це культурно-психологічний клімат, цілеспрямовано або ненавмисно створюваний самими людьми, здійснюваного безпосередньо, а також за допомогою засобів матеріального, енергетичного та інформаційного впливу. Такий вплив включає у себе економічну забезпеченість відповідно до виробленого суспільством або даною етнічною, соціальною групою еталоном (житлом, їжею, одягом, іншими споживчими товарами), цивільні свободи (совісті, волевиявлення, пересування, місця проживання, рівності перед законом тощо), ступінь впевненості в завтрашньому дні (відсутність або наявність страху перед військовими діями та іншими соціальними кризами, утратою роботи, голодом, позбавленням волі, бандитським нападом, злодійством, захворюванням, розпадом сім'ї, її незапланованим ростом або скороченням тощо); моральні норми спілкування і поведінки; свободу самовираження, у тому числі трудової діяльності (максимальної віддачі сил і спроможностей людям або суспільству в цілому).

Сприятливість довкілля - стан природного довкілля та місць перебування людини, які позитивно впливають на здоров'я людини та біологічні процеси розвитку і функціонування живих організмів.

Стійкість середовища — це властивість середовища до самозбереження та саморегулювання в межах, що не перевищують певних критичних величин допустимого екологічного навантаження.

Суспільне здоров’я - це характеристика індивідуальних рівнів здоров’я членів суспільства, яка відображає ймовірність досягнення кожним максимального здоров’я і творчого довголіття і несе інформацію про життєдіяльність усього суспільства як соціального організму, що прагне до гармонійного розвитку і підтримки екологічної та іншої рівноваги з природою та соціальним середовищем.

Туберкульоз — це інфекційне захворювання, що характеризується утворенням в уражених тканинах вогнищ специфічного запалення й вираженою загальною реакцією організму. Збудником туберкульозу є мікобактерії туберкульозу, головним чином людського, у виняткових випадках — пташиного. Джерелом зараження є хворі люди або свійські тварини, переважно корови.

Флюороз — ендемічна хвороба людини, яка пов'язана з геохімічними чинниками; вона виникає у разі тривалого надмірного надходження до організму фтору та його сполук.
Характеристика токсичних і напівтоксичних речовин та їх вплив на організм людини

Елемент забруднення

Основне джерело надходження до середовища

Основні шляхи надходження до організму


Вплив на здоров’я людини

Ферум


Промислове виробництво


З водою, їжею


Цироз печінки, захворювання кровоносної системи

Оксид карбону

Промисловість, автотранспорт, енергетика


З повітрям

Карбоксигемоглобінемія, ураження центральної нервової системи, порушення вуглеводного, жирового фосфоліпідного обміну, вітамінного балансу.

Кадмій

Виплавляння кольорових металів

З водою, їжею, повітрям

Хвороби нирок, остеопороз (ламкість кісток), канцерогенна дія, хвороба ітай-ітай.

Манган

Виплавляння металів, добрива, рідке паливо, лінолеум, сірники, піротехнічні вироби.

З повітрям

Прогресуюче ураження центральної нервової системи, летаргія. Синдром Паркінсона, пневмонія.

Купрум

Промислове виробництво, спалювання вугілля, добрива, барвники.

З водою, їжею


Пневмонія, гепатити

Арсен

Промислове виробництво, пестициди, пивоваріння

З водою, їжею, пивом


Рак легенів та шкіри, порушення функції шлунка, периферичні неврити, перфорація перегородки носа, ураження ШКТ.

Молібден

Ґрунти, природні води, виплавляння металів, барвники, сплави, скло, мастила

З повітрям, водою, їжею.

Порушення центральної нервової системи (ЦНС), подагра.

Нікель

Промислове виробництво, нікелювання виробів

З їжею, повітрям

Бронхіальний рак, дерматити, інтоксикація, алергія.

Нітрати, нітрити

Добрива, відходи тваринництва, стічні води

З водою, їжею

Порушення транспортування кров’ю кисню, органів травлення (метгемоглобінемія)

Нітрозо -

сполуки

Добрива, пестициди, харчові добавки

З водою, їжею

Рак, мутагенна та тератогенна (каліцтва) дії

Меркурій

Добування та виробництво, пестициди, спалювання

З повітрям, водою, їжею.

Інтоксикація, хвороба Манамата, паралічі та психічна неповноцінність новонароджених.

Хром

Промислове виробництво, сплави, барвники, дубильні речовини, вогнетривка цегла.

З повітрям, їжею

Бронхіальний рак

Плюмбум

Виплавка металу, пестициди, двигуни внутрішнього згорання, дорожній пил, ґрунт навколо підприємств

З водою, повітрям, їжею

Ураження ЦНС, печінки, нирок, мозку, статевих органів.

Флуор

Алюмінієва та силікатна промисловість, добрива

З водою, повітрям

Флюороз, зубні хвороби, пневмонія, рак, ураження кісток, сухожиль, специфічні ураження шкіри.

Алюміній

Алюмінієва промисловість, спалювання вугілля

З повітрям

Ураження кісток, флюороз зубів

Ванадій

Спалювання нафти, вугілля, промислове виробництво

З повітрям

Захворювання серцево-судинної системи

Селен

Збагачення руд, спалювання вугілля

З повітрям

Депресії, запаморочення, жовтуха, носові кровотечі


ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ І СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Семінарське заняття 1. Історичні особливості розвитку медичної географії.

Практично-семінарське заняття 2. Медико-географічні аспекти вивчення населення

Семінарське заняття 3 - 5. Умови та фактори, що впливають на стан здоров’я населення. Їх територіальна диференціація.

Семінарське заняття 6. Вивчення простору в медичній географії.

Практично-семінарське заняття 7. Географічні особливості захворюваності населення окремих регіонів світу за класами хвороб.

Практично-семінарське заняття 8. Географічні особливості захворюваності населення України за класами хвороб.

Семінарське заняття 1. Історичні особливості розвитку медичної географії

Питання для обговорення:

  1. Зародки медико-географічних знань як важливий етап розвитку медичної географі.

  2. Накопичення медико-географічних знань у цехах цирульників (ХІІ-ХVст.), в парафіяльних братствах (XVI-XVII ст.), в медичних школах (XVIIІ ст.).

  3. Військово-медична справа і медична географія (ХІХ ст.).

  4. Земський етап розвитку медичної географії.

  5. Основні надбання та розвиток медичної географії у дореволюційний період.

  6. Особливості розвитку медико-географічних досліджень у 20 – 30 рр., воєнні та післявоєнні роки ХХ ст.

  7. Сучасний етап розвитку медичної географії – проблеми та перспективи.



Практично-семінарське заняття 2. Оцінка основних демографічних показників населення України

та Харківської області

Мета: визначити основні тенденції та особливості демографічної ситуації за областями України та районами Харківської області, виявити найбільш депресивні області України та райони Харківської області, з’ясувати причина та запропонувати шляхи вирішення демографічних проблем, розвивати вміння аналізувати та синтезувати, робити висновки, пояснювати ситуацію.

Коротка інформація:

Одним з аспектів медико-географічного вивчення населення є аналіз демографічних даних з метою виявлення просторових та часових закономірностей формування здоров’я. На підставі показників кількості, складу і руху населення можна робити висновки про відповідний рівень суспільного здоров’я як населення в цілому, так і його окремих вікових, статевих, соціальних груп. Разом з тим, демографічна ситуація виступає потужним фактором здоров’я, оскільки воно залежить від загальної кількості населення та щільності заселення території, статево-вікової структури тощо. Саме тому розгляд здоров’я населення крізь призму дослідження загального стану населення території є надзвичайно важливим.



Завдання 1: Медико-географічне дослідження чисельності та щільності населення, природного приросту населення, смертності, народжуваності.

  1. Охарактеризувати динаміку чисельності населення України і Харківської області в цілому за останні 10 років (побудувати графік) та чисельність населення по районах області (побудувати картосхему).

  2. На підставі отриманих статистичних даних (площі території та чисельності населення) розрахувати щільність населення за областями України та районами Харківської області. Результати занести в таблицю.

  3. Згрупувати області України та райони Харківської області за щільністю населення Виконати картосхему на основі отриманих розрахунків.

  4. Зробити аналіз отриманих результатів. Пояснити причини, ситуації яка сталося, запропонувати тенденції подальшого розвитку.

  5. Побудувати стовпчасту діаграму "Динаміка народжуваності, смертності та природного приросту населення Харківської області».

  6. На підставі отриманих статистичних даних, а саме, народжуваності та смертності населення України за областями та Харківської області за районами, розрахувати природний приріст населення України та Харківської області, результати занести в таблицю.

  7. Побудувати картосхему на основі отриманих розрахунків.

  8. Зробити аналіз отриманих результатів. Пояснити причини, ситуації яка склалася.

9. На основі отриманих розрахунків виконати комплексну картосхему «Демографічна ситуація в Україні за областями» та «Демографічна ситуація в Харківській області за районами».

10. Результати роботи обговорити на семінарі.


Мета: дати характеристику статево-вікової структури населення України та Харківської області, розвивати вміння аналізувати та синтезувати, робити висновки, пояснювати ситуацію.

Коротка інформація:

Особливості природного руху населення визначають вікову та статеву структуру населення – важливі економіко-соціально-демографічні показники, що представляють вихідну базу для прогнозування ходу відтворення населення, його майбутньої чисельності і демографічної структури, контингентів школярів та пенсіонерів, обрахування трудових ресурсів та ін.

Найбільш важливим є поділ людей за віком на три категорії 1) виходячи з репродуктивних особливостей людей: до 15 років – покоління дітей, 15-49 років – покоління батьків, 50 років і старше – покоління прабатьків; 2) виходячи із здатності людей до праці – населення в працездатному та непрацездатному віці.

Вік – основний критерій здатності людини до праці. Трудові ресурси в різних країнах визначаються умовно по-різному, найчастіше в залежності від строків обов’язкової шкільної освіти та меж пенсійного віку. В нашій країні працеспроможний вік для чоловіків – 16-60 років, жінок – 16-55 років.

При вивченні вікових структур населення використовують різні спеціальні показники. Наприклад коефіцієнт старіння населення:

W60 = S60 / S ∙ 100‚

де S60 – кількість осіб у віці 60 років, а S – загальна кількість населення. Оцінюється також і “демографічна загрузка” – співвідношення кількості населення в робочому віці до решти населення.

Велике різностороннє значення має статевий склад населення. Знання співвідношення чоловіків і жінок в цілому і в різному віці важливе для аналізу процесу відтворення населення, для розрахунків чоловічих та жіночих трудових ресурсів. Зокрема, на рівень народжуваності впливає співвідношення чоловіків і жінок у віці 20-30 років, коли береться основна частина шлюбів і народжуваність максимальна. Аналізуючи народжуваність, важливо враховувати процент жінок у фертильному віці (15-49 років).

Для характеристики вікового складу населення використовують такі показники як відсоток чоловіків і жінок та їх співвідношення.

Графічно вікова та статева структура населення і її особливості добре зображаються на статево-вікових пірамідах (або лінійчатих діаграмах), аналіз яких дозволяє робити важливі висновки щодо сучасної демографічної ситуації та перспективах її еволюції.

Завдання 2: Медико-географічне вивчення статево-вікової структури населення.


  1. Побудувати статево-вікову піраміду України та Харківської області на основі роздаткового матеріалу.

  2. Розрахувати коефіцієнт старіння населення, результати занести в таблицю.

  3. Охарактеризувати тип відтворення населення України та Харківської області. Проаналізувати та пояснити ситуацію, що склалася.

  4. Результати обговорити на семінарі.


Питання для обговорення:

1. Особливості демографічної ситуації в Україні та Харківській області.

2. Особливості статево-вікової структури Україні та Харківській області.

3. Пояснити причини, що впливають на особливості демографічної ситуації, розглянути основні тенденції.



Семінарське заняття 3 - 5. Умови та фактори, що впливають на стан здоров’я населення. Їх територіальна диференціація

Питання для обговорення:

  1. Фізико-географічні умови (клімато-метеорологічні, орографічні, геофізичні, гідрографічні, геологічні, грунтові, геопатогенні зони).

  2. Біопатогенні умови (отруйні та небезпечні тварини і рослини), природні переносники хвороб, мікрофлора, природні вогнища хвороб).

  3. Екологічні чинники (санітарно-епідемічні, рівень забруднення довкілля, техногенні та природні екстремальні ситуації).

  4. Соціально-демографічні фактори (процеси відтворення населення, соціальна структура населення, розселення, урбанізація, міграція).

  5. Соціально-економічні фактори (рівень соціально-економічного розвитку території, рівень життя населення).

  6. Медико-організаційні чинники (діяльність служб охорони здоров’я).

  7. Соціально-психологічні фактори (рівень санітарно-гігієнічних знань, світоглядні позиції, самооцінка стану здоров’я, сучасна політична система, біоенергетичний фонд нації, звичаї, релігія).



Семінарське заняття 6. Вивчення простору

в медичній географії

Питання для обговорення:

  1. Середовище існування людини та його компоненти.

  2. Проблеми взаємодії людини і природи.

  3. Класифікація поняття навколишнє середовище.

  4. Властивості навколишнього середовища (довкілля).


Практично-семінарське заняття 7. Географічні особливості захворюваності населення окремих регіонів світу

за класами хвороб

Мета: дослідити географічні особливості поширення захворюваності за класами хвороб, виявити території з найбільш небезпечними та сприятливими умовами для проживання населення, його відпочинку.

Коротка інформація:

Уявлення про рівень здоров’я у більшості наукових досліджень на даному етапі формується на основі показників, що характеризують патологічні стани. Це захворюваність, поширення хвороб, інвалідність, смертність, травматизм тощо. Небезпечним для людини є стан хвороби. Між здоров'ям і хворобою відсутня чітка межа, існує лише серія перехідних станів, які відрізняються між собою вираженістю патологічних ознак. Можна вважати, що при переході від стану здоров'я до хвороби, умовна величина здоров'я зменшується, а величина ризику патологічного стану – нездоров'я (хвороби) – зростає. Саме тому існуючі практичні ознаки нездоров'я відображають лише умовну негативну характеристику, вона показує стан здоров'я "від зворотнього".

Фізичний стан окремих людей в межах будь-якої території визначає суспільне здоров'я населення. Існуючі статистичні показники при цьому відображають кількісні ознаки здоров'я, знову ж таки через "зворотні" величини: захворюваність, поширення хвороб, інвалідність, смертність, які розраховуються за певний період (частіше всього за рік) стосовно деякої кількості населення ( здебільшого на 100 000 осіб).

Захворюваність населення можна вважати найчутливішим показником, який характеризує вплив середовища на людину. Статистичні показники захворюваності не завжди достовірні і придатні для порівняння, і навпаки, показники смертності, які можна розглядати як результат впливу середовища, вважаються більш достовірними. Вони ґрунтуються на випадках смерті кожної окремої людини, які обов'язково реєструються, причому за єдиною міжнародною класифікацією.

Термін “хвороба” використовується в кількох аспектах: для позначення захворювання окремої людини, як нозологічна одиниця і як біологічне і соціальне явище.
Завдання:

1. Побудувати структурну діаграму захворюваності світу. Пояснити її особливості.

2. Використовуючи статистичні дані, відобразити на картосхемі ареали найбільш небезпечних інфекційних захворювань у світі.

3. Пояснити причини їх виникнення.

4. Виявити території найбільш сприятливі для відпочинку та найбільш небезпечні, пояснити це.

Практично-семінарське заняття 8. Географічні особливості захворюваності населення України за класами хвороб

Коротка інформація:

Після аварії на ЧАЕС активізувалось дослідження впливу негативних факторів довкілля на здоров’я людей. В останні роки погляди вчених привертають увагу непояснені прояви дитячих патологій. На даний час відомо багато спроб оцінити середовищну обумовленість суспільного здоров’я та окремих хвороб.



В цьому контексті актуальним є пошук просторових закономірностей здоров’я населення, що чітко узгоджується із сучасними завданнями медичної географії.

Завдання:

  1. Дослідити динаміку загальної захворюваності населення України та Харківської області за останні 10 років.

  2. Виконати картосхему «Загальна захворюваність населення та структура захворюваності населення України та Харківської області за окремими класами хвороб».

  3. Проаналізувати картосхему та зробити висновки.

Питання для обговорення:

  1. Особливості структури захворюваності населення України і Харківської області.

  2. Характеристика природних вогнищ інфекційних хвороб в Україні.

  3. Соціально-економічні наслідки та медико-географічна оцінка аварій і катастроф в Україні.


Теми рефератів

      1. Законодавча база щодо забезпечення здоров'я населення – нормативні акти, діючі закони, що присвячені санітарному та епідеміологічному благополуччю населення, донорству, трансплантації органів, лікарським засобам та захисту від окремих хвороб, використання, ввіз та реалізації ГМО (генно-модифікованої продукції).

      2. Вплив на здоров’я людини змін атмосферного тиску, погоди, клімату. Адаптивні можливості організму. Проблеми забруднення повітря.

      3. Вода як фактор довкілля. Фізіологічне та гігієнічне значення води для людини. Проблеми забруднення води.

      4. Ґрунт як фактор довкілля, що впливає на здоров’я людини. Забруднення ґрунтів. Їх медико-географічне значення.

      5. Природний радіаційний фон, радіаційне забруднення навколишнього середовища та їх вплив на здоров’я людини.

      6. Біопатогенні зони (Україна, світ).

      7. Природні вогнища інфекційних хвороб (Україна, окремі регіони світу).

      8. Вплив соціально-економічних факторів на стан здоров’я людини.

      9. Вплив соціально-психологчних факторів на стан здоров’я людини.

      10. Вплив режиму, раціону та якості харчування на здоров’я людини та населення. Вживання екологічно чистих продуктів харчування. Застосування харчових добавок, ГМО в продуктах харчування.

      11. Науково-технічний прогрес та здоров’я людини – переваги та недоліки (використання ПАР, побутової техніки з різночастотним випромінюванням, використання ПК, радіотелефонів, мобільних телефонів, СВ- печей тощо).


Оцінювання за Болонською шкалою


Оцінки

% засвоєного матеріалу

Бали

Відмінно А

90 – 100 %

91 – 100

Добре В

80 – 89 %

81 – 90

Добре С

70 – 79 %

61 – 80

Задовільно D

60 – 69 %

46 – 60

Задовільно E

50 – 59 %

33 – 45

Незадовільно F

< 32 %

< 32


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка