Методичні рекомендації з організації самостійної роботи студентів Адміністративне право європейських країн Шифр документа



Скачати 391.01 Kb.
Дата конвертації23.10.2017
Розмір391.01 Kb.
ТипМетодичні рекомендації




Система менеджменту якості.

Методичні рекомендації

з організації самостійної роботи студентів

Адміністративне право європейських країн



Шифр

документа



СМЯ НАУ

МР 03.02.03 (08) – 012016

Cтор. зі




Національний авіаційний університет

НАВЧАЛЬНО НАУКОВИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра конституційного та адміністративного права

 

  


Методичні рекомендації

з організації самостійної роботи студентів

з дисципліни «Адміністративне право європейських краї»н

для студентів 4 курсу

6.030401.01/12 «Правознавство»


 

 

 



 

  Укладач: к.ю.н., доц. Гусар О.А.


Розглянуто та схвалено

на засіданні кафедри конституційного та адміністративного права

Протокол № ____ від «___»_____20__р.

Завідувач кафедри______ Пивовар Ю.І.  

 

ЗМІСТ





стор.

ВСТУП

3

Тема 1. . Публічна адміністрація та адміністративне право у правових системах сучасності

6

Тема 2. Адміністративні структури

8

Тема 3. Публічна служба. Діяльність публічної адміністрації

11

Тема 4. Діяльність публічної адміністрації

12

Тема 5. Контроль за публічною адміністрацією

14

Тема 6. Адміністративне право Франції

17

Тема 7. Адміністративне право Німеччини

19

Тема 8. Адміністративне право Великобританії

21

Тема 9. Адміністративне право Італії

24

Список джерел

27


вступ

Дисципліна «Адміністративне право європейських країн» передбачена навчальним планом підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» за напрямом 6.030402 «Правознавство» НнЮІ НАУ. Предметом даної дисципліни є вивчення сучасних моделей організації та діяльності органів публічної адміністрації в європейських країнах та в Україні, їх взаємодії з громадянами, юридичними особами, правових форм діяльності органів публічної адміністрації, вимоги до форми та змісту актів публічної адміністрації, порядку їх оскарження до судових та квазісудових установах, основних етапів проходження державної служби. Оволодіння студентами основних знань з дисципліни «Адміністративне право європейських країн» формує юридичні знання фахівця в області вивчення зарубіжного досвіду та діяльності основних інститутів адміністративного права європейських країн та сприяє розширенню наукового світогляду розвитку науки адміністративного права та підвищенню правової культури студентів.

Згідно з Робочою навчальною програмою дисципліна «Адміністративне право європейських країн» Р9-6.030401/11-4.11.4 структурована за модульним принципом і складається з одного навчального модуля «Публічна адміністрація та адміністративне право європейських країн». Важливою складовою підготовки у вищих навчальних закладах висококваліфікованих фахівців є самостійна робота студентів. Загальна кількість годин складає 72 год. Зміст самостійної роботи див. таб.1

Формами самостійної роботи студентів при вивченні дисципліни «Адміністративне право європейських країн» є:



  • доопрацювання матеріалів лекцій та опрацювання літератури, опрацювання монографій, періодичної літератури, що пропонується до вивчення;

  • підготовка до практичних занять, вирішення ситуаційних завдань;

  • вивчення чинного законодавства, аналіз змін нормативної бази;

  • робота в інформаційних мережах;

  • складання конспектів, планів, тез по темах, що виносяться на са­мостійне вивчення;

  • підготовка рефератів, повідомлень, доповідей;

  • виконання індивідуальних завдань;

  • підготовка до диференційованого заліку.

таб.1



Пор.

Зміст самостійної роботи студента

Обсяг СРС

(годин)

1

2

3

8 семестр

1.

Опрацювання лекційного матеріалу

18

2.

Підготовка до практичних занять

18

3

Підготовка до модульної контрольної роботи

2

4.

Характерні риси адміністративного права європейських країн.

2

5.

Система адміністративного права.

2

6.

Класифікація центральних адміністративних структур. Міністерства та їх моделі.

2

7.

Регіональні та місцеві органи державної адміністрації

2

8.

Системи публічної служби.

2

9.

Права та обов'язки публічних службовців.

Відповідальність публічних службовців.



1

10.

Адміністративні акти та їх трактування в праві різних держав.

2

11.

Процедури прийняття, оскарження та виконання індивідуальних адміністративних актів.

1

12.

Форми парламентського контролю та контролю глав держав

2

13.

Судовий контроль за публічною адміністрацією та його моделі.

2

14.

Консультативні і контролюючі адміністративні органи влади Франції.

2

15.

Особливості судового контролю публічної адміністрацією Франції.

2

16.

Форми адміністративної діяльності Німеччини

2

17.

Поліцейське право і право охорони суспільного порядку Німеччини

2

18.

Джерела адміністративного права Великобританії

2

19.

Адміністративна юстиція Великобританії.

2

20.

Регіональне та місцеве самоврядування Італії.

2

21.

Адміністративні трибунали як спеціалізовані органи адміністративної юстиції Італії.

2

Усього за 8 семестр

72

Усього за навчальною дисципліною

72



    Пункти 4-21 в представленій талиці1 є теми рефератів, які студент повинен обов’язково опрацювати. Відповідно до робочої навчальної програми з дисципліни за власним бажанням три теми рефератів із представлених необхідно захистити на оцінку.

Методичні рекомендації для самостійної підготовки більше спрямовані на опрацювання лекційного матеріалу, оскільки до практичних занять окремо існує розроблений практикум, що включає перелік питань до практичних занять, основні теоретичні відомості та поняття, практичні завдання з дисципліни, джерела, запитання та завдання для самоперевірки до кожної теми.

    Результативність самостійної роботи виявляється під час поточного контролю знань та підсумкового оцінювання успішності студентів під час сесії. Підсумковою формою контролю знань є диференційований залік, який має на меті перевірити рівень засвоєння теоретичних знань, уміння їх застосовувати, а також самостійно працювати з науковою та навчальною літературою.

МОДУЛЬ 1. «Публічна адміністрація та адміністративне право європейських країн»

Тема 1. . Публічна адміністрація та адміністративне право у правових системах сучасності

Опрацювання лекційного матеріалу (2 год.)

План

  1. Предмет, метод, принципи адміністративного права: порівняльно-правова характеристика.

  2. Предмет адміністративного права України.

Підготовка до практичних занять (2 год.)

План
1. Поняття «публічна адміністрація»: основні підходи.

2. Вплив теорії публічної адміністрації на адміністративне право.

3. Предмет адміністративного права в країнах англо-американської і континентальної правових систем.

4.Джерела адміністративного права у зарубіжних країнах.

5.Реформування публічної адміністрації в Україні із урахуванням зарубіжного досвіду.
Методичні рекомендації
1. При опрацюванні лекційного матеріалу важливо усвідомити, шо теорія публічної адміністрації розкриває об'єктивно існуючі закономірності у сфері адміністративної діяльності та на підставі цього формулює відповідні рекомендації, а адміністративне право перетворює ці рекомендації в діючі юридичні нормативи. Отже, попри важкість визнання цього юристами, адміністративне право виконує стосовно науки публічної адміністрації обслуговуючу функцію. Завдання адміністративного права — виразити положення науки публічної адміністрації специфічною юридичною мовою у виг­ляді правових норм. Тобто, можна розглядати співвідношення цих дисциплін як питання змісту та форми.

2. Проаналізуйте становлення адміністративного права умовно поділяючи на три етапи:


    1. Зародження адміністративно-правового регулювання, обґрунтованого міждисциплінарною наукою «камералістикою» (16-19 століття).

    2. Формування окремої групи правових норм, що отримало назву «поліцейське право» (18 — початок 20 століття).

    3. Перетворення «поліцейського права» в «адміністративне право» (кінець 19—20 століття).

3.Поняття «публічна адміністрація» пропонується для повного розуміння розглянути у двох аспектах: структурному та процедурному.

4.Необхідно звернути увагу, що у правових системах європейських країн принципи, які встановлюють стандарти адміністративного права, об’єктивуються по-різному. Вони можуть міститися в розрізненому вигляді в різних нормативних актах (конституціях, парламентських актах, законах і підзаконних актах, судових актах тощо). Такий підхід характерний для таких держав, як Бельгія, Франція, Греція, Ірландія та Велика Британія. Є країни, де вони систематизовані в кодифікаціях адміністративних процедур. До таких належать Австрія (з 1925 року) Болгарія (1979), Данія (1985), Німеччина (1976), Угорщина (1957), Голландія (1994), Польща (1960), Португалія (1991) та Іспанія (1958).

До сучасних джерел нормативного закріплення європейських принципів адміністративного права відносять договори про заснування ЄС та європейських співтовариств; Хартію основних прав Європейського Союзу; рішення Європейського суду справедливості (м. Люксембург); законодавство ЄС; національне право, що застосовується до діяльності публічних адміністрацій; рішення ЄСПЛ (м. Страсбург); Європейський кодекс належної адміністративної поведінки. До основних нормативних джерел принципів ЄАП, окрім вищезазначених джерел принципів європейського адміністративного права, можна також віднести такі основні джерела: Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї; конвенції, резолюції та рекомендації РЄ; міжнародні договори та угоди, зокрема ті з них, які поширюються на інші держави, що не є членами ЄС, а також претенденти на вступ до ЄС; загальні принципи права; рішення Європейської Ради (Копенгагенські та Мадридські критерії); документи інших європейських регіональних організацій тощо.

Важливе значення принципу верховенства права щодо сукупності європейських принципів адміністративного права, який закріплено в договорах про створення ЄС, рекомендаціях і резолюціях РЄ, правозастосовній практиці ЄСПЛ тощо

До основних документів, у яких знайшли втілення універсальні міжнародні (зокрема європейські) стандарти щодо забезпечення прав людини, належать Загальна декларація прав людини 1948 р. і Міжнародний пакт про громадянські й політичні права 1966 р. (підписаний УРСР 20 березня 1968 р., ратифікований 19 жовтня 1973 р., набув чинності для України 23 березня 1976 р.).

Джерела: [11]; [14]; [28]; [30]; [32]; [45]; [47].

Запитання для самоперевірки


  1. Які основні принципи взаємостосунків органів публічної влади з громадянами Ви знаєте?

  2. Нормами якої галузі права регулюватиметься порядок звернення громадян до органів публічної влади (заяви, скарги, пропозиції)?

  3. Які нормативно-правові акти України регулюють взаємостосунки органів публічної адміністрації з громадянами?

  4. Запропонуйте рекомендації щодо удосконалення організації роботи за зверненнями громадян з урахуванням європейського досвіду (врахування принципів-вимог щодо діяльності органів публічної адміністрації). Чи вважаєте Ви необхідним проведення додаткової кодифікаційної роботи?

  5. Чи однакове смислове навантаження поняття «державне управління» і «публічна адміністрація»? Відповідь обґрунтуйте.

  6. Як розглядають публічну адміністрацію під своїм кутом зору науковці з різних сфер?

  7. Як вплинула теорія публічної адміністрації на розвиток науки адміністративного права?

  8. Назвіть та охарактеризуйте три етапи становлення адміністративного права.

  9. На кого покладений контроль за органами публічної адміністрації?

Тема 2. Адміністративні структури

Опрацювання лекційного матеріалу (2 год.)

  1. Поняття публічної адміністрації в актах законодавства європейських країн.

  2. Система органів виконавчої влади в європейських країнах.

  3. Органи самоврядної адміністрації.

Підготовка до практичних занять (2 год.)

План

1. Система органів публічної адміністрації.

2. Повноваження глав держав у сфері публічної адміністрації.

3. Структура та організація урядів у зарубіжних країнах.

4. Центральні адміністративні структури.

5. Адміністративні структури в регіонах та на місцях.


Методичні рекомендації

1. З огляду на запровадження європейських стандартів адміністративного права у практику діяльності публічної адміністрації запорукою розвитку правової держави і громадянського суспільства є утвердження верховенства права і закону, забезпечення ефективної охорони та захисту прав людини і громадянина.

Публічну адміністрацію можна розуміти у двох вимірах – інституціональному і функціональному. В інституціональному вимірі це система державних і недержавних (місцевого самоврядування) органів, які мають публічновладні повноваження, здійснюють управлінські функції, надають адміністративні послуги, забезпечують режим законності відповідно до своєї компетенції. Важливе місце в цій системі належить органам державної адміністрації. У функціональному вимірі це діяльність відповідних органів, конкретизована в діяльності їх службовців.

2. При опрацюванні питання система органів виконавчої влади зверніть увагу на різні суб'єкти права (із назвами, що застосовуються в українській юридичній доктрині), що виконують функції публічної адміністрації (державні установи та підприємства, органи місцевого самоврядування, комунальні установи та підприємства;приватні установи та підприємства;громадські організації, в тому числі у сфері професійного самоврядування). Проте до органів публічної адміністрації серед перелічених можна віднести лише дві групи: органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. Усіх же інших суб'єктів може бути уповноважено на виконання функцій публічного характеру.

Здійсніть аналіз правового статусу органів публічної адміністрації (за ознаками характеру наданої компетенції та території, на яку поширюються їх повноваження та залежно від існуючої в конкретній країні форми державного правління).

2. Важливо звернути увагу, що поділ на місцеві органи державної адміністрації та органи самоврядної адміністрації є доволі умовним, більше того, його значення часто перебільшується. Адже представницькі органи місцевого самоврядування (ради, сеймики тощо) за змістом своєї діяльності на загальнодержавному рівні швидше схожі до діяльності парламентів. Тому до органів самоврядної адміністрації відносимо:



  • виборних (у більшості випадків) перших посадових осіб місцевого самоврядування (мерів, бургомістрів, старост, голів тощо);

  • виконавчі органи місцевого самоврядування (правління, адміністрації, відділи тощо).

Проаналізуйте та визначте фактори, які органи самоврядної адміністрації дозволяють віднести до відокремленої підсистеми публічної адміністрації,

Крім факторів слід звернути увагу також на характер компетенції цих структур. Зокрема в країнах, що належать до континентальної правової системи повноваження органів самоврядної адміністрації поділяються на дві групи:



  • власні або самоврядні;

  • делеговані державою.

Ознайомтеся із статтєю 4 Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 року69, ратифікованою більшістю європейських держав, положення якої відображені також у нормах національних законодавчих актів

Джерела: [10]; [15]; [26]; [30]; [32].

Запитання для самоперевірки

  1. Назвіть моделі виконавчої влади.

  2. Які субʼєкти права виконують функції публічної адміністрації ?

  3. Поясніть значення кадрового повноваження глав держав у і зарубіжних країнах.

  4. Яку вагу для органів публічної адміністрації мають акти глав держав у президентських республіках?

  1. Хто належить до складу урядів?

  2. Чи існує в зарубіжних країнах загального стандарту щодо кількості членів уряду?

  3. Чи є органи самоврядної адміністрації складовою частиною публічної адміністрації?

Тема 3. Публічна служба.

Опрацювання лекційного матеріалу (2 год.)

План

1. Здійснення кар'єри на публічній службі


Підготовка до практичних занять (2 год.)
План

  1. Публічна адміністрація і адміністративна діяльність.

  2. Зміст та форми діяльності публічної адміністрації

  3. Поняття публічної служби: відмінності у підходах.

  4. Види публічних службовців у зарубіжних країнах.

  5. Системи набору публічних службовців.

  6. Просування по службі публічних службовців.

  7. Права та обов’язки публічних службовців.

  8. Юридична відповідальність публічних службовців.


Методичні рекомендації

1. При підготовці питання здійснення кар'єри на публічній службі необхідно розглянути такі аспекти:умови вступу на публічну службу, процедури набору на публічну службу просування по службі, припинення публічної служби.

У різних країнах, умови доступу до публічної служби є спільними для більшості країн., це зокрема, є: громадянство держави, на службу якої вступає особа, повна дієздатність особи, володіння державною мовою (мовами), наявність відповідної освіти, відсутність судимості у претендента і таке ін.

Найпоширенішою процедурою набору на публічну службу у зарубіжних країнах без сумніву є конкурс. тому слід розглянути наявні істотні відмінності залежно не лише від країни, але й характеру служби.

Правове регулювання просування по службі відрізняється залежно від належності відповідної країни до системи посади або кар'єри. У країнах, що належать до системи кар'єри, зайняття постій­ної посади означає фактично безстрокове (до виходу на пенсію) працевлаштування, звичайно ж, за умови успішного виконання своїх функціональних обов'язків. Просування по службі у межах системи кар'єри може відбуватись за двома напрямами — званням і посадою

У країнах, що належать до системи посади публічні службовці виконують свої обов'язки на умовах приватно-правового договору, що укладається на певний термін, після закінчення якого або укладається новий договір або припиняється служба. На відміну від вступу чи просування, припинення службової кар'єри завжди є невідворотним, відрізняються лише його підстави та час. Розгляньте підстави припинення публічної служби, які можна поділити на три групи:



Джерела: [12]; [15]; [27]; [29]; [30]; [37]; [41]; [45]; [48]

Запитання для самоперевірки

  1. У теорії адміністративно - державного управління якої країни було запропоновано термін «публічна адміністрація»? Які існують інтерпретації щодо його розуміння?

  2. Назвіть принципи діяльності публічної адміністрації.

3.Чи може публічна служба здійснюватися працівниками усіх організацій публічного сектора:

4.Визначте правовий статус публічних службовців.

5. Які ознаки є характерним для статусу функціонера?

6.На які групи (категорії) за характером виконуваних функцій поділяють публічних службовців?

7.Яка найпоширеніша процедура набору на публічну службу в європейських країнах

8. Визначте підстави припинення публічної служби.

9.Поясніть функціонування та значення «електронного уряду» європейських країн.

Тема 4. Діяльність публічної адміністрації

Опрацювання лекційного матеріалу (2 год.)
1.Адміністративні договори та адміністративний розсуд як форми діяльності публічної адміністрації
Підготовка до практичних занять (2 год.)
План
1. Загальна характеристика форм діяльності публічної адміністрації

2. Адміністративні акти та їх трактування в праві різних держав

3. Адміністративні договори

4. Адміністративний розсуд

5. Процедури діяльності публічної адміністрації

Методичні рекомендації

Важливо запам’ятати, що у державах, які належать до англо-американської правової системи на відміну від континентальної немає поділу договорів на публічні та приватні. Договори, що укладають органи публічної адміністрації, підлягають загальному правовому режиму і окремо не регулюються спеціальними юридичними нормами.

Проаналізуйте та наведіть характеристику відмінності адміністративних договорів від приватно-правових. Студенту необхідно звернути увагу на їх правове регулювання, яке є досить розрізненим і наявне на кількох рівнях (у загальних адміністративно-процедурних законах, в інших законодавчих актах, в нормативних актах публічної адміністрації, в актах судової влади).

Право органів публічної адміністрації діяти на власний роз­суд відзначається в законодавстві про адміністративні процеду­ри окремих європейських держав. Таке право є в усіх країнах: дискреційні дії адміністративних органів є щоденною та цілком природною практикою їх функціонування. Для кращого розуміння цього питання опрацюйте спеціальну Рекомендацію II (80) 2 «Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами» прийняту Комітетом Міністрів Ради Європи.



Джерела:[13]; [15]; [26]; [30]; [32].

Запитання для самоперевірки

1.Чому діяльність публічної адміністрації регулюється нормами, які в багатьох правових доктринах називають адміністративно - процедурними?

2. На яких рівнях здійснюється правове регулювання адміністра­тивних договорів?

3. Назвіть вимоги до форми адміністративних актів.

4. Визначте найістотніші ознаки адміністративних договорів як форми діяльності публічної адміністрації.

5. Прокоментуйте історичний розвиток правового регулювання адміністративних процедур.

6. Здійсніть класифікацію за різними критеріями адміністративних процедур.

7. Чим відрізняються процедури прийняття нормативних актів адміністрації від усіх інших адміністративних процедур?

8. Охарактеризуйте стадії адміністративної процедури щодо прийняття індивідуальних адміністративних актів.
Тема 5. Контроль за публічною адміністрацією

Опрацювання лекційного матеріалу (2 год.)

Класифікація контролю за діяльністю публічної адміністрації


Підготовка до практичних занять (2 год.)

1. Контроль адміністрацій як необхідна умова їх ефективного

функціонування в демократичних суспільствах. Види контролю.

2. Внутрішній адміністративний контроль: сутність, переваги та

недоліки.

3. Президентський та парламентський контроль.

4. Судовий контроль. Системи адміністративних юстицій.

5. Інститути громадського контролю.


Методичні рекомендації
1. Аналіз окремих видів контролю та класифікацію контролю за діяльністю публічної адміністрації необхідно проводити: 1) за суб'єктами, що його здійснюють: парламенти, глави держав, уповноважені органи публічної адміністрації, квазісудові органи та суди різних видів;

2) за часом проведення (попередній, поточний, послідуючий);

3) в залежності від мети (над законністю і доцільністю);

4) в залежності від статусу органу, що здійснює перевірку (зовнішній та внутрішній);

5) за формами (президентський, парламентський, судовий, юрисдикційний, суспільний, прокурорський).

2.Варто звернути увагу на проведення то особливості здійснення внутрішнього адміністративного контролю, оскільки це вид контролю, що здійснюється у порядку підлеглості в межах адміністра­тивної ієрархії. Тут вищий орган (його спеціалізовані структу­ри та посадові особи) перевіряє виконання покладених завдань та функцій нижчим адміністративним органом. Таким чином внутрішній адміністративний контроль істотно відрізняється від зовнішнього, який провадять незалежні від адміністрації структури, і характеризується при цьому певними недоліками та перевагами.

До недоліків внутрішнього адміністративного контролю тра­диційно відносять його "відомчість". Іншими словами, контроль в межах однієї системи адміністративних органів або вужче - одного відомства не завжди здійснюється об'єктивно.

3.Відзначимо, що парламенти на своїх пленарних засіданнях здійснюють контрольну функцію лише в справах особливої ваги і в обмежених випадках

Обсяг контролю за адміністрацією глав держав об'єктивно різниться залежно від форми державного правління тієї чи ін­шої держави. Зрозуміло, що у президентських та напівпрезидентських республіках він є ширшим.

4.Серед різновидів контролю рекомендовано розглянути особливість публічної адміністрації Великої Британії,де є наявність цілковито інших утворень, однією із основних функцій яких є здійснення контролю за органами публічної адміністрації.

По-перше, це так звані міністерські розслідування (інспекції). Контроль тут здійснюється непрямим чином при проведенні розслідування певної спірної ситуації інспектором, якого призначає міністр або керівник агенції. При цьому позиція інспектора має рекомендаційний характер для керівника відомс­тва, що приймає остаточне рішення по справі. Інспекції дуже поширені при вирішенні будівельних, транспортних та земель­них питань.

По-друге, це — адміністративні трибунали. Вони здійснюють контроль, розглядаючи скарги громадян або юридичних осіб на дії адміністрації.

5.В контексті розгляду питання судового контролю, розрізняють дві основні моделі адміністративної юстиції — континентальну та англо-американську. Основна їх відмінність полягає у різних суб'єктах, що здійснюють контроль за діяльністю адміністрації.

У багатьох країнах, що належать до континентальної правової системи, створена та функціонує система спеціалізованих адміністративних судів, які вирішують спори приватних осіб з публічною адміністрацією. Англо-американська модель характеризується тим, що публічно-правові спори громадян з адміністрацією розглядають суди загальної юрисдикції, а окрема система адміністративних судів.

6.Способи громадського контролю варто розглядати відповідно до таких напрямів:1) подання до адміністративних органів петицій, скарг та пропозицій. 2) вплив на адміністративні органи засобів масової інформа­ції. ЗМІ здійснюють контроль громадськості, виявляючи та критикуючи негативні явища в діяльності публічної адміністрації. 3)контроль з боку громадських організацій та інших неде­ржавних інституцій. На різних стадіях адміністративної проце­дури та процесу громадські організації певного напряму беруть активну участь у контролі за діяльністю публічної адміністрації. Ступінь використання контролю за публічною адміністрацією з боку громадськості характеризує рівень демократичності відповідної держави.

Джерела: [7]; [8]; [24]; [30]; [39]; [41]; [42]; [46].

Запитання для самоперевірки

1. Визначте і охарактеризуйте види контролю залежно від характеру взаємозв’язків контролюючого та підконтрольного суб’єктів.

2. Які види контролю існують залежно від часу проведення?

3. Назвіть суб’єктів, що здійснюють контроль?

4. У яких формах здійснюється парламентський контроль?

5. Визначте прийоми і засоби контролю, що здійснюється адмі-ністрацією з власної ініціативи.

6. Назвіть переваги та недоліки внутрішнього адміністративного контролю.

7. Охарактеризуйте дві основні моделі адміністративної юстиції – континентальну та англо – американську.

8. Поясніть особливість судового контролю за діяльністю публічної адміністрації в Німеччині.

9. У чому полягає відмінність між французькою та німецькою моделями судового контролю?



Тема 6. Адміністративне право Франції
Опрацювання лекційного матеріалу (2 год.)
1.Адміністративна роль Державної Ради Франції.

2. Надання публічних послуг.


Підготовка до практичних занять (2 год.)
План

1.Поділ влади відповідно з Конституцією Франції.

2.Місцеве самоврядування.

3. Державна служба.

4. Суди адміністративної юстиції.

5. Місцева адміністративна юстиція.

6. Апеляційні суди адміністративної юстиції і суди системи адміністративної юстиці.

7. Судовий процес.

Методичні рекомендації

1. Зверніть увагу на давню історію системи адміністративного права Франції вона є однією із найбільш високорозвинених на Європейському континенті. Складається вона з Державної Ради, Вищого адміністративного суду Франції, судів нижчих інстанцій і адміністративних трибуналів. Особливістю цієї системи можна вважати те, що загальні принципи адміністративного права були вироблені не адміністративним кодексом або іншим законодавством, а судами. У разі Франції це адміністративні суди, що різнить цю систему з англійською (там, правда, звичайні суди).

Державна Рада була модернізована імператором Наполеоном 1, який створив чітку систему адміністративного права, яка з року в рік тільки розвивалася і удосконалювалася, що призвело до створення в XX в. системи місцевих адміністративних судів та трибуналів. Що стосується безпосередньо адміністративного права Франції, то воно було створено Державною Радою. У ході перевірки адміністративних дій Рада виробив ряд правових принципів, застосовних до виконавчої та адміністративної влади. У Франції не суще-няє ні адміністративно-процесуального кодексу, ні за-законодавчо закріплених загальних принципів адміністративного права.

Державна Рада є адміністративним органом, яка має судову гілку. Ця судова гілка виконує функцію перевірки адміністративних дій на предмет відповідності окремих актів і рішень правовому принципу. За останні роки до Державної Ради додалися Адміністративні трибунали і Апеляційний суд. Державна Рада зберігає деякі повноваження в першій інстанції, але в основному вона займається апеляціями. Суди першої і другої інстанцій розташовані на місцях, тоді як Державна Рада знаходиться в Парижі. Крім звичайних адміністративних судів, існує кілька додаткових судів або трибуналів, в чиєму віданні перебувають спеціальні питання.

2. Публічні послуги - це всі послуги, що надаються публічним (державним та самоврядним) сектором або іншими суб'єктами за рахунок публічних коштів. Державні та муніципальні послуги, разом узяті, складають сферу публічних послуг. Необхідно звернути увагу, що сфера міського господарства у Франції в основному знаходиться у підпорядкуванні комуни - найменшої і найбільш стійкої адміністративно-територіальної одиниці країни. Серед усіх адміністративно-територіальних одиниць найбільшою популярністю у французів користується саме комуна, що наділена великою кількістю повноважень і обов'язків. Важливу роль у комунальних послугах Франції відіграють об'єднання співвласників житла (ОСЖ), які являються некомерційними споживчими організаціями, що об'єднують власників об'єктів нерухомого майна чи пайовиків

У Франції адміністративні суди (трибунали) абсолютно самостійні і не є залежними в системі загальних судів. Вони виступають також у ролі радників адміністрації. До адміністративних судів щорічно поступають десятки тисяч скарг. Ці суди розглядають як малозначні (про пенсії, відшкодування збитку і т. д.), так і великі політичні справи. Вони перевіряють законність адміністративних актів - від рядових муніципальних до ордонансів президента (ордонанси - укази Президента, що мають силу закону). 

Джерела: [1-3]; [6]; [9]; [17]; [18]; [22]; [30]; [46].

Запитання для самоперевірки

1. Що є характерним для сучасної французької адміністрації?

2. Які два важливих закони прийняв парламент для забезпечення «відкритості» державної адміністрації?

3. Скільки рівнів місцевого самоврядування існує у Франції і який порядок їх формування та компетенція?

4. Кому належить влада на рівні департаментів?

5. Які взаємовідносини між вищими рівнями бізнесу і державою? Розкрийте зміст поняття «французька державна служба є фактично єдиною рушійною силою у французькому житті».

6.Які зміни відбулися під час реформування системи адміністративної юстиції в 1953 р.?
Тема 7. Адміністративне право Німеччини

Опрацювання лекційного матеріалу (2 год.)

1. Особливе адміністративне право в Німеччині

2. Державних службовців в Німеччині.
Підготовка до практичних занять (2 год.)
План


  1. Засади організації державного управління Німеччини.

  2. Поняття, види і розвиток публічного управління.

  3. Конституційні принципи і їх значення для діяльності органів публічної влади Німеччини.

  4. Основні положення загального адміністративного права Німеччини.

  5. Загальний судовий нагляд у сфері державного управління Німеччини.

  6. Організація публічної (державної) влади Німеччини.

Методичні рекомендації

1.У той час коли загальне адміністративне право містить приписи, які мають значення для всіх галузей адміністративного права, особливе адміністративне право регулює окремі галузі діяльності адміністрації. Норми законів і постанов, які охоплюють матеріальні завдання адміністрації, в своїй сукупності утворюють особливе адміністративне право.

Загальне і особливе адміністративне право не функціонують окремо одне від одного, вони знаходяться у стані взаємовпливу і взаємопроникнення.

До особливого адміністративного права належать: комунальне право, поліцейське право і право охорони громадського порядку, право публічної служби (чиновницьке право), будівельне право, право вуличного і дорожнього руху, право регіонального і земельного планування, право господарського управління, екологічне право.

Так, наприклад, поліцейське право і право охорони громадського порядку об'єднуються поняттям захисту від небезпек. Небезпекою є стан, який згідно з розумним, основаним на загальному життєвому досвіді ставленням може в найближчий час спричинити збитки громадській безпеці і порядку.

До громадської небезпеки належить збереження недоторканності життя, здоров'я і свободи окремих осіб, а також порядку в установах держави. Під громадським порядком розуміють як сукупність, що базується на конституційному порядку, правил поведінки окремих осіб у суспільстві.

Існує розмежування поліцейського права і права охорони громадського порядку в різних визначеннях поняття "поліція". Тут варто розрізняти поліцію охорони громадського порядку, що здійснює попереджувальні заходи, від кримінальної поліції, що здійснює репресивні заходи.

Закони про поліцію визначають коло осіб, щодо яких можуть бути застосовані окремі поліцейські заходи. Проводиться розмежування між такими особами:1) відповідальними за неправомірну поведінку;2) відповідальними за фактичні обставини, що створили небезпеку порядку, без неправомірної поведінки; 3) не підлягають відповідальності.

2. Питання управління в Німеччині вирішуються державними службовцями. Відповідно до Основного закону Німеччини (Конституцією) Федерація визначає «рамкову» компетенцію для встановлення правовідносин на державній службі різних рівнів влади Німеччини (землі, міста та інших утворень). Відповідно з цим же Основним законом Німеччини Федерація має конкуруюче законодавство в області оплати службової діяльності і забезпечення державних службовців на державній службі. Федеральний закон про посадових окладах державних службовців оптимальним чином об'єднав федеральне і земельне законодавства у ДАНП сфері. Земельні закони про посадові оклади лише незначно відрізняються від федерального.

Правове становище державних службовців земель в Німеччині і підпорядкованих цим органам земель комунального самоврядування безпосередньо регулюється їх власними законодавчими актами, при цьому Федерація має право приймати нормативні акти, що встановлюють лише рамкові розпорядження і норми. Проте в даному випадку є два обмеження: а) у виданні федеральних нормативних актів має бути реальна потреба, тобто прийняття закону обумовлене необхідністю врегулювання виниклих проблем; б) встановлюються тільки ті рамкові нормативні акти та приписи, які не зачіпають прав і свобод громадян, а відносяться лише до визначення правового становища державних службовців. Законодавство Німеччини поділяє всіх осіб, які знаходяться на державній службі, на чиновників, службовців і робітників. До державної служби відносяться:а) професійні судді, які виконують функції правосуддя; б) професійні військові; в) міністри, члени дирекції федерального банку; г) чиновники, що здійснюють управлінські функції. 



Джерела: [2]; [4]; [21]; [23]; [25]; [30]; [35]; [40].

Запитання для самоперевірки

1.Визначте систематизовані джерела адміністративного права.

2.Що розуміють під формою публічного управління Німеччини?

3.Які адміністративно-правові можливості захисту своїх прав має особа, яка вважає, що її права були порушені?

4. У якому документі визначені основні принципи організації і функціонування адміністративного судочинства? Прокоментуйте їх.

5.Які види судового нагляду існують у Німеччині?


Тема 8. Адміністративне право Великобританії

Опрацювання лекційного матеріалу (2 год.)

1. Особливості адміністративного права Великобританії

2. Джерела адміністративного права Великобританії

Підготовка до практичних занять (2 год.)

План

  1. Центральні органи публічної адміністрації.

  2. Органи місцевого самоврядування.

  3. Цивільна служба.

  4. Поліція.

  5. Контроль за діяльністю публічної адміністрації.

Методичні рекомендації

1.При опрацюванні першого питання студентам необхідно звернутися до історичних подій розвитку адміністративного права Великобританії, адже довгий час воно не визнавалося як самостійної галузі права. Аж до кінця минулого століття втручання держави в суспільне життя було порівняно незначним, країна не мала постійної армії, апарат виконавчої влади був невеликим. Посилення активності держави у XX ст., збільшення числа органів управління, зростання кількості службовців привели в підсумку до формування комплексу правових норм, що регулюють організацію і діяльність адміністративних установ.

Для британського адміністративного права характерний ряд особливостей, ними є: верховенство парламенту, поділ повноважень між адміністрацією і судами, відповідальність міністрів, панування права.

Парламент -- вищий державний орган Великобританії. Приймаючи закони, він формує право країни, в тому числі й адміністративне. Суди не мають і не визнають за собою повноважень оголосити акт парламенту неконституційним, тим більше, що конституції як єдиного документа у Великобританії немає і новий закон може змінити або скасувати будь-який старий і стати складовою частиною британської конституції.

Англійці вважають, що головне завдання адміністративного права - це підтримка рівноваги між необхідністю мати ефективну адміністративну владу і захистом окремих осіб і суспільства в цілому від зловживання цією владою. Відповідно до цього правовими нормами повинні бути встановлені межі адміністративної влади, її суб'єкти і процедура їх діяльності.

Ще однією особливістю адміністративного права Великобританії є застосування в адміністративному процесі неформальних процедур і порівняно велика участь в ньому непрофесіоналів, зокрема не юристів, і звідси як би камерний, домашній характер цього процесу.

2. Характерним для джерел британського права, у тому числі й адміністративного, є відсутність конституції як єдиного документа і велика роль освячених століттями звичаїв - звичайного, або загального, права. З урахуванням цього джерелами адміністративного права Великобританії є закони (конституційні й звичайні), звичаї, рішення судів у конкретних справах і адміністративні нормативні акти.

Серед конституційних законів, які мають безпосереднє відношення до діяльності адміністрації, слід відзначити такі старовинні акти, як Закон (Акт) про Хабеас корпус 1679 і Закон (Білль) про права 1689 р. Ці закони накладають на виконавчу владу обов'язок поважати і дотримуватися прав громадян на життя, свободу і власність. До числа звичайних законів слід віднести перш усього наступні: 1) закони про місцеве управління 1972 і 1985 рр.., якими була оформлена остання реформа системи місцевого самоврядування, значно спростила та уніфікована її; 2) Закон про акти делегованого законодавства 1946 р., який встановив порядок прийняття та публікації адміністративних нормативних актів, що видаються за уповноваженням парламенту; 3) Закон про трибунали і розслідуваннях 1958 р., замінений потім в 1971 р. новим законом з такою ж назвою, який став першим загальним законом, який регулює організацію та діяльність британської адміністративної юстиції -- адміністративних трибуналів і міністерських розслідувань; 4) Закон про позови до короні 1947 р., який підсумував практику судів у справах про відповідальність адміністрації за шкоду, заподіяну її службовцями.

Як і раніше значне місце серед джерел займають звичаї. Так, ряд своїх повноважень виконавча влада черпає не в законах, а в прерогативи корони - влади, що належить їй за звичаєм. Серед них, наприклад, її право регулювати питання цивільної служби. Так само на звичаї ґрунтується що сягає корінням в раннє середньовіччя право судів вирішувати остаточно всі спірні питання права.

Безліч норм адміністративного права сформульовано судами під час розгляду і вирішення ними справ за скаргами приватних осіб на неправомірні дії адміністрації. Їх рішення по конкретних справах часто стають зразками (прецедентами) для розгляду в подальшому аналогічних справ. Нормами такого прецедентного права суди перш всього окреслили свої власні повноваження щодо контролю над адміністрацією: випадки звернення приватних осіб до судів, форми такого звернення, глибину перевірки судами адміністративних дій. Судова практика нерідко знаходить своє підтвердження в законах і підзаконних актах

Великим джерелом права є адміністративні нормативні акти: накази корони в Раді; циркуляри, інструкції, накази та інші розпорядження міністерств і відомств; акти органів місцевого самоврядування; рішення адміністрації з окремих справах, що стали адміністративними прецедентами.

Джерела: [5]; [19]; [21]; [22]; [30]; [34].

Запитання для самоперевірки


  1. З якого часу бере початок історичний розвиток адміністративного права у Великій Британії?

  2. Поясніть неоднозначність підходів до питанні щодо джерел англійського адміністративного права в англійській і радянській літературі.

  3. Хто відає розмежуванням повноважень між різними рівнями місцевого самоврядування?

  4. Муніципальна служба Великої Британії не має єдиної стандартної організації «управлінських служб» і тому чиновники можуть представлятися на власний розсуд. Що ж спільного між чиновником по питання освіти інспектором - спеціалістом у галузі стандартів та ваги?

  5. Охарактеризуйте поліцію Великобританії. Чи мають загони загальної поліції однакову структуру? Яку саме? Яка поліція належать до спеціалізованої?

  6. Хто здійснює парламентський контроль за неправомірними діями публічної адміністрації?

Тема 9. Адміністративне право Італії

Опрацювання лекційного матеріалу (2 год.)

1. Державний та територіальний устрій в Італії

2.Адміністративні реформи в Італії.
Підготовка до практичних занять (2 год.)

План

1.Публічне управління в Італії

2. Виконавча влада

3. Державна служба

4. Адміністративна юстиція.

Методичні рекомендації

1. Систему виконавчої влади в Італії очолює Рада Міністрів, статус якої визначається Законом № 400 від 23 серпня 1988 року «Про діяльність уряду і організацію Бюро Ради Міністрів», а внутрішня організація і діяльність – регламентом, затвердженим декретом Голови Ради Міністрів 10 листопада 1993 року. Італія є парламентською республікою, тому уряд країни формується на підставі результатів виборів в Палату депутатів. В Італії наступна система територіального устрою: муніципальний рівень – комуни і провінції, регіональний рівень – області. Ця країна є типовим представником французької моделі місцевого самоврядування. Разом з тим необхідно враховувати, що в Італії була розроблена оригінальна модель адміністративно-територіального устрою, в основі якої лежали два принципи – політичної децентралізації і автономії територіальних колективів у рамках єдиної держави (ст. 5 Конституції). Ця модель одержала найменування «обласна держава». Вона передбачає надання самостійності всім територіальним колективам, але в найбільшому обсязі нею наділялися області.

В Італії немає комплексних актів про адміністративно-територіальний устрій, регіональне і місцеве самоврядування. Статус провінцій та комун визначається в Законах «Про місцеві автономії» (№ 142 від 8 червня 1990 р.) і «Про прямі вибори Сіндіка, голови провінції, провінційних і комунальних рад» (№ 81 від 25 березня 1993 р.). П’ятнадцять італійських областей діють на підставі приписів Конституції (розділ V) та законів держави, з яких найбільш важливими є Закони «Про утворення і діяльності обласних органів» (№ 62 від 10 лютий 1953 р.) та «Про обрання обласних рад» (№ 108 від 17 лютого 1968 р.). П’ять областей, перелічених у ст. 116 Конституції, діють на базі власних статутів.

2. Починаючи з 80-х років XX ст. в Італії системні недоліки конституційної моделі влади приводили до частих урядових криз, відсутності чітко визначених меж відповідальності парламенту і уряду за політичні рішення, відсутність координації дій центральних та місцевих органів влади. Додатковим стимулом до реформи виступила проблема скорочення дефіциту бюджету і зменшення державного боргу.

Було намічено кілька напрямів реформи: подолання неналежного регулювання адміністративної сфери, реорганізація урядових органів, зміна принципів функціонування державної служби, широке впровадження інформаційних технологій в сферу державного управління, зміна порядку фінансування державного сектора.

Початок реформам в галузі державного управління поклав Закон 1988 р., який регламентував діяльність уряду і організацію президії Ради Міністрів, надав уряду низку нових повноважень. У 1990 р. був прийнятий Закон, що упорядковує законодавство з питань місцевого (провінційного і комунального) управління.

У 1993 р. була проведена реформа виборчої системи: пропорційна система, яка погано себе зарекомендувала в італійських умовах, була замінена змішаною

В даний час проводиться серйозне реформування інституту державної служби. В рамках даного процесу вдосконалення управлінської діяльності був обраний шлях, який об'єднав в собі три аспекти адміністративної реформи державної служби: реформу державних посад, реформу державних структур і реформу процедур.

Проведена реформа дозволила скоротити державні структури..

Найважливішим результатом адміністративної реформи в Італії стало значне спрощення різних адміністративних процедур. Так, до впровадження системи «єдиного вікна» потрібно було зібрати до 43 підписів на документах для того, щоб відкрити приватне підприємство.

Джерела: [9]; [16]; [26]; [30]; [31]; [34]; [46].

Запитання для самоперевірки

1 Які мегаполіси отрималии статус метропольних зон? Скільки їх і в якому році вони з’явилися?

2.Хто виконує допоміжну і підготовчу роботу для Президента ?

3.Визначте особливості виконавчої влади Італії.

4.Чому поліцейська система Італії відноситься до централізованого типу систем? Які види поліції до неї входять?

5.Поясніть сутність та призначення ексклюзивної (спеціальної) юрисдикції.



Підготовка до модульної контрольної роботи (2 год.)

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Конституция Французской Республики от 04.10.1958 р. // Конституции государств Європейского Союза. М.: Издадельская группа ИНФРА ·М-Норма. 1997. - С.655–682.

  2. Конституції нових держав Європи та Азії. Українська правнича фундація. К.: Право, 1996. – 529 с.

  3. Основной Закон Федеративной Республики Германии от 23 мая 1949 г. // Конституции государств Європейского Союза. М.: Издадельская группа ИНФРА ·М-Норма. 1997. - С.181–234.

  4. Конституции государств Центральной и Восточной Европы. М., 1997. – 575 с.

  5. Конституционные акты Великобритании // Конституции буржуазних государств: учеб. пособие / Сост. В. В.Маклаков. - М.: Юрид. лит., 1982.-С.57–70.

  6. Французская Республика: Конституция и законодательные акты. М.: Прогресс, 1989. – 445 с.

  7. Адміністративна процедура та контроль за діяльністю адміністративних органів в Угорщині, Польщі, Болгарії, Естонії та Албанії. - К.: УАДУ, 1999

  8. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003

  9. Ардан Ф. Франция: государственная система. Ф Арден - М., 1994. – с.

  10. Барабашев Г.В. Муниципальные органы современного капиталистического государства./ Г.В. Барабашев - М., 1971. – с.

  11. Беньо М. Вплив теорії публічної адміністрації на розвиток адміністративного права (приклад Польщі) /М. Беньо Адміністративне право в контексті Європейського вибору України. – К.: Міленіум, 2004. – С. 14–20.

  12. Бойцова В.. Политическая нейтральность государственных служащих в Англии /В.В Бойцова, Л.В.Бойцова // Государство и право. 1992. № 9. –

  13. Бостан С. Державне право зарубіжних країн: Навч.-метод. посіб. / С. К.Бостан, І. В.Сажнев; Запоріз. юрид. ін-т МВС України. - Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2001. - 254 с.

  14. Брэбан Г. Французское административное право. / Г.Брэбан - М., 1988. – с.

  15. Василенко И. Административное государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия./ И.А Василенко. -М.: Логос, 2000. – с.

  16. Васильева Т Правовое положение областей с обычным статутом в Итальянской Республике/ Т.А. Васильева // Советское государство и право. 1983. № 5. – с.

  17. Ведель Ж. Административное право Франции. / Ж.Ведель - М., 1973. – с.

  18. Вігьє Ж. Адміністративна юстиція. Пер з франц./ Ж. Вігьє – К. – Конус-Ю, 2008 – с.

  19. Георгіца А. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник./А.З. Георгіца – Тернопіль: Астон, 2003. – 432 с.

  20. Государственное право Германии / под ред. Топорнина Б. Н. В 2-х т., т. 1. - М.: Институт государства й права РАН, 1994.- 312 с.

  21. Гарнер Д. Великобритания: центральное и местное самоуправление./Д. Гарнер. - М., 1984.

  22. Григорьев С. Местное управление в Великобритании / С. Григорьев // Вопросы экономики 1991 № 5. – с

  23. Грима Ж. Организация административной власти во Франции. / Ж. Грима - М., 1993 – с.

  24. Дмитрієв А.І. Порівняльне правознавство: Навч. посібник/ А.І. Дмитрієв, А. О. Шепель; Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України. - К.: Юстініан, 2003. - 184 с.

  25. Зеленцов А. Контроль за деятельностью исполнительной власти в зарубежных странах./ А.Б.Зеленцов – М.: РУДН, 2002.

  26. Зоммерман К. Административное судопроизводство (юстиция) в Германии: история развития и основные черты/ К. П. Зоммерман, Ю.Н. Старилов // Государство и право . – 2000. - 11.6

  27. Кикоть В. Административное право зарубежных стран/ В.В. Кикоть, Г.А.Васильевич. – М..; ЮНИТИ – ДАНА: закон и право, 2012. – 413с.

  28. Моргунова А. Некоторые проблемы административного права Италии / А.И. Моргунова //

  29. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. 10-е изд. - М.: “Юстицинформ”, 2003. – 512 с.

  30. Порівняльне правознавство: Підруч./ За ред. В.Д. Ткаченка. - Х.: Право, 2003. - 274 с.

  31. Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник/ Под ред. А.Я. Сухарева. - 3-е изд., перераб.и доп. - М.: Норма, 2003. - 976 с.

  32. Публічна служба. Зарубіжний досвід та пропозиції для України / За заг. ред. Тимощука В.П., Школика А.М. – К.: Конус-Ю, 2007.

  33. Савицкий И.П. Правительственный аппарат Пятой республики во Франции. Свердловск. 1979. 51.Старилов Ю.Н. Административный договор: опыт законодательного регулирования в Германии // Государство и право. – 1996. - № 12.

52. Структура и функции местных коллективов во Франции. - М., 1993

53. Тимофеев Н.С. Коммунальное право ФРГ. - М., 1982

54. Тимощук В.П. Адміністративні акти: процедура прийняття та припинення дії: онографія. – К.: Конус-Ю, 2010.

55. Ткач Г.Й. Природа і види адміністративного розсуду // Право України. – 2002. - № 5.

56 Урьяс Ю.П. Механизм государственной власти ФРГ. - М., 1988.

57.Харлоф Э. Местные органы власти в Европе. - М., 1992.

58. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежньїх стран. Учебник. – 3-е изд.- М.: ЮРИСТЬ, 2003. - 622 с.

59.Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. Підручник. -К.: Артек, 2002.-264с

60. Школик А. Система адміністративного права України та проблеми її реформування / міністративне право в контексті Європейського вибору України. А.М.Школик А.М – К.: Міленіум, 2004. – С. 100-105.

61. Школик А. Порівняльно-правовий аналіз способів набору на державну службу в арубіжних країнах // Вісник Львівського університету. Серія Міжнародні відносини. – 2001. - № 4.



62. Юридические и материальные средства административной деятельности во Франции. - М., 1994.Школик А.М. Порівняльне адміністративне право: Навчальній посібник для юридичних факультетів та факультетів міжнародних відносин. - Львів: ЗУКЦ, 2007. - 308 с.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка