Методичні рекомендації щодо розрізнення видів помилок під час перевірки робіт з української мови та літератури



Скачати 99.96 Kb.
Дата конвертації06.01.2018
Розмір99.96 Kb.
ТипМетодичні рекомендації

Методичні рекомендації щодо розрізнення видів помилок під час перевірки робіт з української мови та літератури

Укладач Копія В.В.,

методист науково-методичного центру

управління освіти Хмельницької міської ради
Мовленнєва діяльність на уроках української мови та літератури, як правило, завершується створенням мовленнєвого висловлювання чи тексту. Переказ і твір – це практичні методи, провідним принципом реалізації яких є принцип розвитку чуття мови. Аналізуючи перекази і твори, учитель повинен правильно кваліфікувати кожне порушення мовної норми, кожен недолік у змісті. Це необхідно для подальшої правильної організації роботи над попередженням помилок з метою вдосконалення мовлення учнів. Правильна класифікація помилок, яку повинен осмислити вчитель, є запорукою професійної перевірки кожної учнівської творчої роботи. Робота над підвищенням рівня мовленнєвої культури учнів повинна забезпечувати правильність і комунікативну доцільність мовлення; остання досягається за умови таких властивостей мовлення, як багатство, точність і виразність, змістовність і логічність.

Щоб правильно оцінити твір  учня, учителеві необхідно проаналізувати його у двох напрямках: з погляду змісту й мовного оформлення. Аналізуючи зміст творів, учитель перевіряє, наскільки учень оволодів інформативно-змістовими та структурно-композиційними вміннями: орієнтується в ситуації спілкування, усвідомлює тему й основну думку висловлювання та добирає для нього необхідний матеріал; уміє добирати основний матеріал для розкриття задуму (розмежовувати основне і другорядне), зв’язувати між собою факти, думки в окремі частини (мікротеми) висловлювання, визначати, у  якій послідовності розташувати ці логічно завершені частини, продумувати смислові зв’язки між частинами тексту і сусідніми реченнями, виділяти слова, важливі для висловлення думки, використовувати мовні засоби відповідно до комунікативної мети.

До змістових помилок (З) відносяться такі:

І. Інформаційно-тематичні:

- невідповідність твору вибраній чи заданій темі; невідповідність змісту переказу первинного тексту;

- невідповідність стилю і типу мовлення; наявність зайвої (другорядної) інформації, не пов’язаної з темою чи основною думкою пере­казу або твору;

- відсутність важливої інформації (або її ча­стини), необхідної для розкриття теми та основ­ної думки; невдалі узагальнення, висновки;

- неправильно описані події, вчинки персо­нажів, явища, виклад фактів, які не відповідають дійсності;

- перекручення  первинного тексту;

- невідповідність комунікативному завданню — не враховано мовленнєву  ситуацію, адре­сата мовлення та мету спілкування;

- відсутність  доказовості думки, самостійних суджень, виразної особистісної  позиції.

II. Помилки, що порушують структуру тексту:

  • непропорційність   частин   тексту   (вступу, основної частини,  висновку) або відсутність якоїсь;

  • невідповідність  тексту  плану висловлювання  (не розкрито мікротеми, порушено поря­док їх викладу);

  • відсутність смислового зв'язку між части­ками    тексту    та    всередині    мікротем    (непослідовність викладу думок).

Твір повинен бути яскравим, оригінальним висловлюванням. У  ньому має бути аналіз різних поглядів на той самий предмет, дібрані переконливі аргументи на користь певної позиції, вдало використана та чи інша інформація для розв’язання певних життєвих проблем, докази для обґрунтування власної думки. Зміст власного висловлювання типу роздуму повинен складатися з таких частин:

  1.      Наявність чіткої тези (або кількох тез) перед аргументами, використання мовних конструкцій: «я  вважаю…», «на мою думку…».

2.      Арґументи передують прикладам. Учень наводить принаймні 2 доречні докази для підтвердження висловленої тези, використовує мовні конструкції на зразок «тому що», «це доводить», «підтвердженням цього є», «це засвідчує», «доказом цього є», «свідченням цього є».

3.      Приклади з художньої літератури або інших видів мистецтва (не менше двох). Указана проблема, порушена автором художнього твору, назва твору, художній образ, через який розкрита ця проблема, наведена цитата чи цитати  з твору. Учень може посилатися на факти з життя митців, якщо ці факти стосуються їхньої творчості. Використано мовні конструкції: «наприклад», «прикладом може слугувати…», «не можна не згадати…».

4.      У творі наведено принаймні один доречний приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя також з використанням указаних вище мовних конструкцій.

5.      Висловлення побудовано логічно й послідовно, використані слова, що поєднують частини тексту: «по-перше», «по-друге», «з цього випливає…», «як було зазначено…», «повертаючись до думки…», «як можна побачити…» тощо. У структурі роботи використано абзаци.

6.      Висновок обов’язковий і відповідає тезі, випливає з аргументів та прикладів. Доречно використати мовні конструкції на зразок «отже», «таким чином…», «можна зробити висновок…», «висновком може слугувати…».    

До лексичних помилок (Л)  відносяться недоліки, пов’язані з використанням лексичних засобів, які не відповідають основній думці висловлювання, обраному стилю та нормам літературної мови.

  Їх можна умовно поділити на дві групи:

І. До першої групи відносяться помилки, пов’язані  з порушенням лексичної та фразеологічної норми:

а) уживання слова в невластивому  йому значенні: обдати гарячим кропом (замість окро­пом), спуститися по екскаватору (ескалатором), добра страва (смачна страва);

б) порушення лексичної сполучуваності слів: малий шелест листя (тихий шелест), зробити героїчний вчинок (здійснити);

в) неточне вживання фразеологізмів: жити іншим розумом (жити чужим розумом), стати за спиною (жити за спиною).

ІІ. До другої групи відносять помилки, що є наслідком бідного словникового запасу, недосконалості стилю мовлення:

а) вживання зайвого слова (немотивоване багатослів’я): у квітні місяці;

б) вживання в одному словосполученні або реченні спільнокореневих слів (так звана тавтологія):  святкове свято, в образі відображено;

в) дослівний переклад російських слів або словосполучень (так звані «кальки») та вживання русизмів: приймати участь (замість брати участь),  ти мені мішаєш (заважаєш);

г) уживання слів, не властивих зображуваній епосі: Солдати князя Ігоря були відважними.

До граматичних помилок зараховують морфемні, словотвірні, морфологічні й синтаксичні порушення.



1) морфемні й словотвірні помилки:

а) уживання нетипових для української мови словотворчих засобів, найчастіше суфіксів: атомщики, непередбачувальні, поставщиків, датчанин;

б) порушення закономірностей поєднання твірної основи й словотворчого засобу в похідному слові: подмінять, двохтрубне.

2) морфологічні помилки (невідповідність формального вираження якогось із граматичних значень повнозначної (самостійної) частини мови - роду, числа, відмінка, ступеня порівняння, особи, часу, способу, стану, виду):

а) неправильне вживання відмінкових форм: у тих степах випасали конів татари, турки й волохи; на чолі з Віктором Петренко; заливають водой; по дорогам; Ігоре Костянтиновичу;

б) неправильне вживання числових форм: заслухано інформації, консерва «Шпроти»; жінка не знала радостів у житті;.

в) неправильна родова кваліфікація форм: головна біль, найефективніша шампунь, НАТО висадив війська; близько двадцяти гривнів;

г) неправильне утворення форм ступенів порівняння якісних прикметників: найбільш спритніший, один з найпередовіших районів, самі справжні гоніння;

д) неправильне утворення відмінкових форм прикметників: на природніх угіддях,


на слабком вогні;

е) неправильне утворення форм числівників: від п'ятидесяти до шестидесяти відсотків, семистами, тисячу дев 'ятисотий.

є) неправильне утворення форм числівників у структурі складних слів інших частин мови: п'ятидесятиріччя бабусі;

ж) неправильне утворення відмінкових форм займенників (крім написання разом, через дефіс): зобов 'язаний усим, саме завдяки ньому, на їй була відповідальність;

з) неправильне вживання форм їх /їхній: це була їх помилка;

и) неправильне утворення форм ступенів порівняння прислівників: найбільш спритніше це зробив Сергій; більш вдаліше, найбільш зрозуміліше;

і) неправильне утворення станових форм: я вибачаюся; вони знемагалися від спеки й голоду;

ї) неправильне утворення особових форм дійсного способу: на заняттях ми розучуєм нові пісні; воду звільнюють; купляйте продукти; викличіть лікаря; хотять; їсиш; ходе, гноють. АЛЕ: пишИш - орфографічна помилка;

й) неправильне утворення форм умовного способу: якби б вони тільки говорили; вони думають би щось корисне зробити;

к) неправильне утворення форм дієприкметників: читаючий учень; робивший ці підлості;

л) неправильне утворення форм дієприслівників: читаючі ці рядки, я плакала від болю; думая, що йому все минеться, Чіпка знову йшов на злочини; придбаваючи необхідні матеріали.

м) неправильне утворення форм на -но, -то: зіпсувато; перегнено.

н) неправильне утворення видових форм: кожного разу вони розмсіювалися над нещасним однокласником.

Але порушення, пов'язані з уживанням службових частин мови, не належать до групи морфологічних, оскільки службовий статус переводить їх у розряд синтаксичних засобів.

Порушення, пов'язані з уживанням прийменників, часток, сполучників, варто кваліфікувати залежно від контексту або як синтаксичні, або як орфографічні (коли небудь, абож, всеж-таки), або як лексичні (так як = оскільки, тому що).

3) синтаксичні помилки (побудова конструкцій (словосполучень, речень, надфразних єдностей), що не відповідають граматичному ладу української мови):

а) неправильне узгодження: чудова шампунь;

б) неправильне безприйменникове керування: щиро дякую вас; навчання математиці;

в) неправильне керування, засноване на нетиповому поєднанні іменника з прикметником: сьогодні я написала двоє листів друзям.

г) неправильне прийменникове керування, засноване на: неправильному виборі прийменника: комітет по захисту прав споживачів; знущання над малим бізнесом; уживанні одного прийменника в значенні іншого: реконструкція коштувала біля двадцяти тисяч гривень;

д) неправильна координація підмета й присудка: ви правильно говорила про це у своєму виступі;

е) неправильна побудова однорідного ряду: прийшли діти до мене з відрами, лопатами й граблями, з учителькою та завучем школи; редакція відреагувала як на листи читачів, так і відповіла на телефонні дзвінки.

є) неправильна побудова речень із дієприслівниковим зворотом: ідучи до школи, почався дощ;

ж) неправильна побудова речень із дієприкметниковим зворотом (порушення цілісності дієприкметникового звороту): вражений Валентин словами вчителя, захопився історією своєї країни;

з) порушення необхідного порядку слів: колектив редакції «Шевченків край» щиро вітаємо з нагоди виходу в світ десятитисячного номера газети;

и) використання займенника, що нееквівалентний замінюваній формі або


неадекватний контексту: діти любили їхню маму;

і) відрив підрядного означального речення від пояснюваного слова: я порадив колегам бути уважнішими в доборі ілюстрацій, що працюють у другу зміну;

ї) немотивована парцеляція: він зрозумів свою помилку. Але коли це вже було запізно;

й) використання займенника, що нееквівалентний замінюваній формі, або неадекватний контексту: це слабке та беззахисне створіння, яке залежить від всіх та всього, що її оточує;



к) вживання однотипних конструкцій (такі помилки точніше назвати граматико-стилістичними).

До стилістичних помилок (С) належать випадки недоцільного вживання оцінно-емоційно-експресивно забарвлених мовних засобів різних рівнів мовної системи:

а) уживання слів, властивих одному стилю, у тексті іншого: професор далі балакав про фонетичні особливості староукраїнської мови.

б) уживання мовних штампів (кальок, кліше): червоною ниткою через усю поему проходить думка про об'єднання руських князів для захисту батьківщини.

в) нагромадження в одному реченні слів, що належать до тієї самої частини мови: у цій статті _розповідь про навчання учнів шкіл Львова в давнину.



Важливими критеріями грамотності є орфо­графічна та пунктуаційна правильність мовлен­ня. Порушення орфографічних  норм є орфографічною помилкою (І). Порушення  пунктуаційних норм — пунктуаційна по­милка (V).

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка