Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів, словник основних термінів і понять, список літератури



Сторінка1/4
Дата конвертації26.10.2017
Розмір0.71 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

СОЦІАЛЬНА РОБОТА

У ГРОМАДАХ




Методичні рекомендації

до самостійної роботи студентів

Київ 2013


УДК 316.356.2 (076.5)

ББК С 561.511

С 692

Укладач Т. В. Петренко


Рецензенти: І. М. Ковчина

В. М. Шевченко


Затверджено на засіданні методично-редакційної ради Національного авіаційного університету (протокол № від . .2013 р.).

Соціальна робота у громадах: методичні рекомендації до

С 692 самостійної роботи / уклад. Т. В. Петренко. – К. : НАУ, 2013. – 52 с.

Видання включає перелік лекційних тем до кожного модуля, матеріали для практичних занять, питання для контролю і самоконтролю, тематику рефератів, методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів, словник основних термінів і понять, список літератури.

Для студентів напряму підготовки 6.130102 «Соціальна робота».







ЗМІСТ



Вступ ...............................................................................................

4

Модуль I. Теоретичні основи соціальної роботи у громадах.......................................................................................

6

Тема 1. Уявлення про громаду та робота в ній ........................

6

Тема 2. Побудова та розвиток в громаді ..................................

11

Тема 3. Соціальні служби та форми роботи з населенням в громадах зарубіжних країн .........................................................

14

Тема 4. Моделі соціальної роботи в громаді ...........................

18







Модуль II. Правові та етичні засади роботи у громадах………........................................................................

24

Тема 1. Правові засади залучення громадян до участі в

житті громади ...............................................................................



Тема 2. Функції і стратегії діяльності соціальних працівників

у громаді ………..............................................................................



24
31

Тема 3. Планування та реалізація соціальних програм у громаді ..........................................................................................

Тема 4. Етика соціальної роботи в громаді ………………...

35

38


Тема 5. Розробка і впровадження соціальних проектів на локальному рівні ..........................................................................

Основні терміни і поняття ............................................................



42

47











ВСТУП

Становлення громадянського суспільства в Україні, поява різних соціальних служб, відродження волонтерства вимагають активного пошуку нових підходів, напрямів та технологій у вирішенні соціальних проблем різних груп населення. Реалізація численних соціальних проектів та громадських ініціатив на локальному рівні є свідченням того, що одним із головних напрямів соціальної діяльності стає соціальна робота у громаді – один із трьох основних методів соціальної діяльності, крім індивідуальної та групової.

Робота у громаді – це діяльність спільноти заради визначення і вирішення своїх проблем, покращення рівня свого життя. Для такої діяльності нам необхідні висококваліфіковані кадри, які б володіли необхідними уміннями і технологіями активізації і організаціїї громади.

Кредитно-модульна система організації навчання й забезпечення систематичного контролю якості та рівня знань студентів, упроваджена в Національному авіаційному університеті, передбачає послідовне та систематичне засвоєння студентом матеріалу навчальних модулів. Якість роботи, рівень отриманих знань та набутих навичок оцінюється безперервно протягом семестру.

Навчальна дисципліна «Соціальна робота у громадах» скла­дається з двох модулів:


  • модуль 1 – «Теоретичні основи соціальної роботи у громадах»;

  • модуль 2 – «Правові та етичні засади роботи у громадах».

Ці модулі пов’язані між собою завданнями вивчення запропонованого курсу.

У результаті опанування курсу студенти отримають знання про:

- сучасні підходи до трактування поняття «громада»;

- зарубіжний досвід соціальної роботи в громаді;

- правові засади соціальної роботи в громаді;

- концепції та моделі соціальної роботи в громаді;

- особливості її ресурсного забезпечення;

- організацію соціальної взаємодії в громаді;


та оволодіють уміннями:

- складати карту громади;

- добирати інструментарій для визначення проблемно-потребового поля членів громади;

- організовувати ініціативні групи в громаді;

- визначати необхідні соціальні послуги для членів громади;

- розробляти соціальні проекти та здійснювати їх моніторинг та оцінку;

- використовувати різні форми партнерства у межіх громади.

Запропоновані методичні рекомендації мають на меті допомогти студентам набути знання та сформувати уміння про соціальну роботу у громаді. Вони являють собою систе­матизований виклад лекційних тем до кожного модуля, матеріали для практичних занять, рекомендації щодо розкриття питань плану, питання для контролю і самоконтролю, тематику доповідей, рефератів, словник основних понять, а також список рекомендованої літератури до кожної теми.

Всі види навчальних робіт є обов'язковими для кожного студента. Їх виконання у повному обсязі допоможе засвоїти навчальний матеріал, оволодіти теоретичними знаннями та набути практичних навичок, які передбачені програмою навчальної дисципліни.

У цілому, сподіваємося, що пропоновані методичні рекомендації допоможуть студентам напряму підготовки 6.130102 «Соціальна робота» засвоїти теоретичний матеріал і дадуть можливість творчо підійти до розуміння і вирішення різноманітних соціальних проблем у громадах.



Модуль 1

Теоретичні основи соціальної роботи у громадах
Тема 1. Уявлення про громаду та робота в ній

  1.  Поняття громади (общини, спільноти).

2. Типи громад.

3. Межі та функції громади.

4. Структура громади: формальні та неформальні характеристики.

5. Робота в громаді: український контекст.

Розмірковуючи над поняттям «громада», слід звернутися до Оксфордського тлумачного словника А.С.Хорнбі, в якому громада (community) визначається як група людей, що об’єднана спільним походженням, расою, соціальним станом, релігійними переконаннями та місцем проживання – районом, населеним пунктом тощо, де розташована низка соціальних інститутів: сім’я, школа, церква, організації сфери дозвілля та медицини.

У соціології громада переважно розглядається як спільнота - об’єднання людей з метою соціальної взаємодії. В основі утворення й функціонування соціальних спільнот лежать різноманітні чинники, особливості, ознаки: суспільний поділ праці, сфера й характер діяльності, стабільність інтересів, потреб, цілей, завдань; походження, культури, менталітет.

Громада – це групова соціальна спільнота, члени котрої поділяють єдину територію, об’єднані повсякденними регулярними стосунками. Вона відрізняється від інших спільнот індивідуальністю та емоційністю внутрішніх зв’язків, що обумовлюється родовими, сусідськими та товариськими взаємостосунками, культурою, замкнутістю системи.

Зарубіжні вчені поділяють громади за такими рисами (типами):

1. Громада зі спільними рисами може базуватися на таких речах, як спільна етнічна група, спільна релігія, спільна культура або спільна мова.

2. Громада зі спільними інтересами базується на можливості поділяти інтереси у спільних предметах, ідеях та діяльності. Сюди відносяться приклади бізнесової громади, наукової громади та мистецької громади. 

3. Громада зі спільними потребами базується на необхідності поділяти спільні проблеми та потреби. Деякі приклади включають громаду людей з зоровими вадами (Софія у Львові), малозабезпечених людей, або інвалідів чи ветеранів війни.

4.  Географічна громада базується на певній географічній місцевості, в межах якої люди живуть і мають соціальну взаємодію та спільну психологічну тотожність.

У нашій країні офіційно вживають поняття «територіальна громада». Конституція України розглядає її як первинний суб’єкт місцевого самоврядування.

У ст. 1 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997) визначено, що територіальна громада - це жителі, об’єднані постійним проживан­ням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністратив­но-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жи­телів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Однак вітчизняними вченими це визначення вва­жається дещо формальним вже хоча б тому, що проста сукупність мешканців населеного пункту, не поєднаних жодними іншими інте­ресами, не може становити ефективну громаду. Мешканці населено­го пункту, формально отримавши визначення «територіальної гро­мади» за формою, навряд чи одразу ж можуть стати нею за суттю. Громада повинна мати, крім спільного простору проживання, ще й цілий ряд інших спільних інтересів: інфраструктуру, потребу в по­слугах певної якості та їх задоволення, відчувати свою визначальну роль у виробленні місцевої політики тощо.

При вивченні даної теми слід звернути увагу на такі підходи до розуміння громади як:


  • соціологічний;

  • політико-правовий;

  • соціально-педагогічний.

За свідчення­ми істориків, первісні громади утворилися на південно-українських землях Київської Русі. В українських письмових джерелах вони згадуються як верв, мир, село.

У 1530 - 1540-х роках українське міщанство, спираючись на досвід об'єднання зусиль для вирішення різних проблем, що існував у сільських громадах та цехових ремісничих групах, створює у Львові та Луцьку братства - національно-релігійні організації міщан, духовенства та селян. Організаційно вони, як і всі подібні ут­ворення, будувалися на основі волевиявлення окремих осіб, що, за свідченням С.Войтовича та Л.Гурської, дає підстави говорити про них, як своєрідні громади. Однією з провідних форм функціонуван­ня братств були зібрання. На них обиралася старшина – «старші бра­ти», які відповідали за організаційну та фінансову роботу братств, обговорювалися різноманітні питання просвітницької та філант­ропічної діяльності.

Свою головну мету братчики бачили у збереженні етнічної са­мобутності українського народу. Провідним засобом для її досягнен­ня вони вважали культурно-просвітницьку діяльність. Тому однією з найважливіших турбот українських братств була шкільна справа.

Педагогічні погляди діячів братських шкіл були проникнуті гу­маністичними ідеями, що відбилося в організації навчального та ви­ховного процесів. Ставлення вчителя до учня засновувалося на виз­нанні успіхів останнього. Велику увагу братства приділяли соціальній підтримці найменш захищених представників суспільства - старих, інвалідів, бездомних, сиріт.

Найбільш активно в українських письмових джерелах ХУ-ХІХ ст. згадується селянська громада з її звичаєвим правом та своєрідни­ми традиціями соціальної підтримки бідних і знедолених. Сільська громада, зберігаючи певну спадкоємність з давньоруською общиною, відігравала роль станової організації селянства, що регулювала усі аспекти його життєдіяльності. Її характерною рисою була взаємодо­помога, яка виявлялася у численних формах та обрядах життєвого циклу від народження людини до її поховання. Заснована на відповідальності членів громади «один за одного», взаємодопомога в громаді забезпечувала колективний захист честі й власності кожно­го члена громади.

З кінця 50-х років XIX століття в Україні набуває розвитку національно-визвольний рух у вигляді напівлегальних культурно-освітніх організацій (гуртків), які називалися «Громадами». Вони об’єднували прогресивних представників української інтелігенції. Діяльність громад проявилася найвиразніше через видавничу, просвітницьку роботу серед народу, зокрема в читанні лекцій, ор­ганізації курсів, гуртків.

Важливу роль у соціально-культурному розвитку сільських гро­мад відіграло також товариство «Просвіта». Засноване у 1868 році групою львівських студентів під проводом Анатолія Вахнянина та Омеляна Огоновського, воно ставило своєю метою підвищення культурного та освітнього рівня селянства.

У 60-80 роки XX ст. в Україні, як складовій СРСР, починається організація соціально-педагогічної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями за місцем проживання (у сімейно-сусідських спільнотах). Основними складовими системи соціально-педагогічної роботи за місцем проживання стають державні заклади ( школи, позашкільні, культурно-освітні, спортивні заклади тощо), сім’я та громадськість. Саме у 60-і роки з метою створення умов для організації змістовно­го дозвілля дітей та молоді починають працювати кімнати школярів при житлово-експлуатаційних конторах. Разом з цим, переважно у мікрорайонах великих міст, починають створюватися підліткові клу­би за місцем проживання як осередки соціально-педагогічної роботи з дітьми та сім’ями у межах територіальної громади.

Соціально-економічні зміни, які відбулися в Україні на початку 90-х років, курс держави на побудову громадянського суспільства, сприяли переосмисленню соціально-педагогічної роботи в країні. У 1993 році започатковано створення соціальних служб для молоді, які сьогодні є тими державними структурами, що реалізують соціальну політику шляхом надання різних видів допомоги та соціальних по­слуг дітям, молоді та сім’ям саме у межах територіальних громад. Для забезпечення різних напрямів соціальної роботи з населенням створено різноманітні спеціалізовані соціальні служби: кризові цен­три, центри соціальної реабілітації для дітей та молоді з обмеженими функціональними можливостями, центри сім’ї, клубні об’єднання за місцем проживання тощо.

Отже, в Україні ми маємо багатий історичний досвід соціальної роботи в громаді, який формувався протягом кількох століть. Більшість традицій та форм такої роботи в громаді збереглися й до­нині з окремими видозмінами та вдосконаленнями. Тому сьогодні діяльність фахівців соціальної сфери, які реалізують різноманітні соціальні програми у різних спільнотах, має, перш за все, базуватися на знанні історичних витоків доброчинної, соціально-просвітниць­кої та соціально-культурної роботи українських громад.


ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

  1. Як визначається громада у працях зарубіжних науковців?

  2. Проаналізуйте різні підходи до трактування громади.

  3. Охарактеризуйте територіальну громаду в Україні.

  4. Охарактеризуйте соціальну підтримку у перших українських громадах.


ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Складіть порівняльну таблицю визначень поняття «громада».

2. Охарактеризуйте громаду за такими базовими характеристиками:


  • спільні ознаки;

  • мережа взаємовідносин;

  • спільність дій.

3.  Охарактеризуйте сучасні підходи до розуміння громади, наведіть приклади.

4.  Охарактеризуйте взаємозв’язки у громаді за Джуді Боп.

5.  Розкажіть про діяльність громадських організацій, які діють на території громади, де ви проживаєте.
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1. Поняття та види громад.

2. Громади Лівобережної України.

3. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні.

4. Традиційні громадські спільності.

5. Виникнення громад та їх роль у відродженні України.


ЛІТЕРАТУРА

1. Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні. Монографія. – К., 2001. – 260 с.

2.  Безпалько О.В. Соціальна робота в громаді: Навчальний посібник. К., 2005. – 176 с.

3.  Громада як осередок соціальної роботи з дітьми та сім’ями: Метод. Матеріали для тренера / О.В. Безпалько та інші; Під заг. ред. І.Д. Звєрєвої. – К.: Наук. світ, 2004. – 69 с.

4.  Побірченко Н.С. Педагогічна і просвітницька діяльність українських громад у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Кн. 1.: Київська громада. –К.: Наук. світ, 2000. –307 с.

5.  Семигіна Т.В. Робота в громаді: практика й політика. – К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2004. – 180 с.



Тема 2. Побудова та розвиток в громаді

1. Розвиток соціальної роботи в громаді.

2. Фази розвитку соціальної роботи.

3. Тактики й техніки, які застосовують для втручання при роботі в громаді.

4. Теоретичні основи соціальної роботи в громаді.

Розвиток роботи в громаді як професійної діяльності знайшов відповідне відображення у соціальній політиці багатьох держав у другій половині ХХ століття. В Україні її частіше називають «соціальна робота з громадою», «соціальна робота в громаді».

Вивчивши і узагальнивши досвід зарубіжних країн, можна виділити цілу низку форм соціальної роботи в громаді, а саме: надання соціальних послуг за місцем проживання, вивчення проблем громади, підготовку експертних висновків, звернення щодо отримання субсидій для громади, робота із засобами масової інформації, переговори, угоди, проведення масових заходів, вжиття заходів через законодавчі чи виконавчі органи влади.

Зміст роботи громаді фахівці розглядають як процес допомоги у самовдосконаленні громад. Практична соціальна робота в громаді грунтується на кількох засадах. По-перше, громадяни мають право брати безпосередню участь у виробленні рішень, які впливають на їхнє життя. По-друге, якщо громадян забезпечити належною інформацією, вони візьмуть участь у процесі вироблення рішень. По-третє, якщо голосу громади не чути, це означає, що громадяни не обізнані з процесом вироблення рішень або цей процес несправедливий.

Процес розвитку роботи в громаді подібний до процесу індивідуальної соціальної роботи. Мова йде про контакти, аналіз, планування, роботу з групами в громаді, вихід за межі громади, залучення засобів масової інформації тощо. Хоча вчені виділяють такі три фази розвитку роботи в громаді:


  1. організація груп та служб у громаді;

  2. розвиток професіоналізму та компетентності у членів громади, як співробітників так і волонтерів;

  3. боротьба за зміни, зокрема зміни в соціальній політиці.

Вченими прийнято також розрізняти три рівні роботи в громаді:

  1. базова або робота за місцем проживання з окремими людьми, сім’ями та групами, а також самостійна діяльність місцевих мешканців;

  2. робота місцевих агенцій або між агенціями, тобто діяльність, очолювана органами влади та/або організована іншими структурами;

  3. регіональна та національна робота з планування громад.

Робота в громаді, хоча й має ті ж складові, що й індивідуальна соціальна робота — визначення проблеми, скла­дання плану втручання, втручання та його оцінювання, про­те грунтується на інших методах та підходах. Аби зрозуміти різницю, спробуємо уявити собі, яким чином реагуватимуть на виявлені проблеми насилля над дітьми соціальні працівни­ки, котрі займаються індивідуальними справами, й соціальні працівники, зайняті роботою в громаді. Якщо перші розв'я­зуватимуть проблему конкретної дитини чи групи дітей, то другі — можуть сприяти виникненню нових спеціалізованих служб, вдатися до роз’яснювальної роботи через засоби ма­сової інформації, влаштовувати бойкоти й протести тощо.

Проведення конкретних заходів залежить від обраної громадою разом з працівниками стратегії і тактики дій. Загалом, у літературі із соціальної роботи тактики роботи в громаді поділяють на три групи: співпраця, проведення кампаній, боротьба.

Власне, поняття тактик характеризують зв’язки між тими, хто прагне діяти задля змін у громаді (одна система), й тими, на кого спрямовані такі дії, на кого чинять тиск (інша система). Вибір тактики втручання залежить від ситуації у громаді.

Співпраця передбачає робочі стосунки, коли дві системи домовляються про те, що зміна мусить відбутися. Тоді як протистояння означає незгоду між двома системами. Тактику кампанії використовують у разі, коли тих, на кого спрямовані дії, потрібно переконати у важливості змін, і між двома систе­мами збережено можливість для комунікацій. Ефективність проведеної кампанії може визначати, якою буде подальша тактика - обопільною або ж змагальною. Тактику протистояння залишають на той випадок, коли не можна вдатися до інших двох.

Тактика співпраці спирається на використання таких ме­тодів чи напрямів діяльності, як упровадження змін та роз­виток потенціалу (участь у процесі змін, наснаження). Так­тика кампанії включає в себе навчання; переконання та лобіювання; звернення до ЗМІ. До арсеналу тактики протисто­яння належать: проведення переговорів; організація масових акцій як законних (наприклад, демонстрацій), так і незакон­них (наприклад, акцій громадської непокори); показові су­дові процеси. Фактично у рамках трьох доволі широких різ­новидів тактик виділяють більш вузькі види діяльності, які вимагають від працівників у громаді відповід­них знань, навичок та поведінки.

При виборі тактики діяльності необхідно взяти до уваги відповіді на такі запитання:


  • Якими є поточні завдання діяльності, спрямованої на зміни?

  • Як сприймають ініціатори змін контролюючу та владну систему в громаді?

  • Як сприймають ініціатори змін систему клієнтів?

  • Які ресурси потрібні і які доступні для кожного мож­ливого варіанта тактик?

- Виникнення яких етичних дилем можливе при виборі того чи іншого різновиду тактики?

Поширеним методом обрання тактики й стратегії діяль­ності є метод п’яти стовпчиків, тобто визначення мети, можли­вих союзників та опонентів/противників змін, наявних ресур­сів (матеріальні, людські, система зв’язків), пріоритетів та об’єктів впливу (первинні та вторинні), а також тактик діяль­ності.

Для розуміння ресурсів громади важливо пам’ятати про таке поняття, як «соціальний капітал», яке за своєю суттю охоплює сукупність недержавних та некомерційних суб’єктів соціального життя, мережу їхніх взаємозв’язків, цінності і норми, яких вони дотримуються, а також різні види діяльності, здійснювані ними з власної ініціативи в рамках сформованої мережі зв’язків та з дотриманням усталеної системи цінностей і норм.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка