Методичні рекомендації ліцензійні договори міністерство юстиції України Пирятинське районне управління юстиції ліцензійні договори



Скачати 163.26 Kb.
Дата конвертації22.12.2017
Розмір163.26 Kb.
ТипМетодичні рекомендації

Міністерство юстиції України

Пирятинське районне управління юстиції

Методичні рекомендації

ЛІЦЕНЗІЙНІ ДОГОВОРИ



Міністерство юстиції України

Пирятинське районне управління юстиції

ЛІЦЕНЗІЙНІ ДОГОВОРИ

Пирятин

2013

Методичні матеріали підготовлені Пирятинським районним управлінням юстиції.






Ліцензійні договори: методичні рекомендації. – Пирятин, 2013. – 18 с.

ЗМІСТ


Вступ……………………………………………………………………………...4
1. Поняття і види ліцензійного договору………………………………………4
2. Особливості ліцензійного договору…………………………………………7
3. Укладання ліцензійного договору…………………………………………..10
4. Реєстрація ліцензійного договору …………………………………………..13
5. Припинення дії ліцензійного договору та визнання його недійсним……. 14
Висновок………………………………………………………………………….15
Використана література……………………………... ……………...................16

-3-


ВСТУП

Особливою правовою формою використання творів науки, літератури, мистецтва і об'єктів промислової власності є цивільно-правові договори, які дістали назву договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Важлива особливість цих договорів — це те, що об'єктами (предметами) їх є нематеріальні блага — твори науки, літератури, мистецтва чи винаходи. Вони стають об'єктом договору за однієї умови — якщо виражені в такій об'єктивній формі, яка дає можливість відтворювати і розмножувати їх.


Цивільний кодекс України визначає, що розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може здійснюватися на підставі таких договорів:
• ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
• ліцензійний договір;
• договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
• договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
• інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
За зазначеними договорами ми й розглянемо особливості ліцензійного договору.

1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ЛІЦЕНЗІЙНОГО ДОГОВОРУ

Ліцензійний договір – це цивільно-правовий договір, згідно з яким одна сторона – ліцензіар – на оплатній основі надає іншій стороні договору – ліцензіату – право на використання об’єктів промислової власності. Результатом укладання та реєстрації ліцензійного договору в Державному департаменті інтелектуальної власності (далі – Департамент), який функціонує при Міністерстві освіти і науки України (МОН), є видача ліцензії. Ліцензія – це дозвіл на використання винаходу або іншого технічного досягнення, який надається на основі ліцензійного договору або

-4-

судового чи адміністративного рішення компетентного державного органу. Виділяють такі види ліцензій:


- проста ліцензія – ліцензіар надає ліцензіату право використовувати об’єкт ліцензії в установлених договорами рамках, але залишає за собою право використовувати його на тій же території, надавати ліцензії на таких же умовах необмеженому колу осіб (ліцензіат не має права видавати субліцензії). Цей вид ліцензії закріплений в законодавстві України під назвою “невиключна ліцензія”;
- виключна ліцензія – ліцензіар надає ліцензіату виключне право на використання об’єкта ліцензії у встановлених договором рамках, власник свідоцтва (патенту) відмовляється від самостійного використання та надання ліцензій іншим особам;
- повна ліцензія – надає ліцензіату весь спектр прав, які витікають зі свідоцтва (патенту). Ліцензіат користується правами протягом строку дії такого свідоцтва (патенту). Цей вид ліцензії не знайшов свого відображення та закріплення в законодавстві України, оскільки, його охоплює поняттям “виключна ліцензія”.
Особливістю об’єктів, права на використання яких передаються згідно з ліцензійними договорами, є:
- новизна, що означає їх первинне розроблення, винахід;
- офіційне визнання та закріплення, тобто їх власник (ліцензіар) повинен мати на них виключне право власності, а саме право володіння, користування та розпорядження.
Чинне законодавство України досить детально регламентує питання укладення та виконання ліцензійних договорів на такі об’єкти промислової власності:
- винаходи та корисні моделі – Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (п. 2, п. 7 ст. 28), Наказ МОН “Про затвердження Інструкції про надання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу прав власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі)” від 16 липня 2001 р. № 521;
- сорти рослин – Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” (ст. 4, п. 3 ст. 9), Наказ МОН “Про затвердження Інструкції про розгляд та реєстрацію договору про передачу права на патент на сорт та ліцензійного договору про використання сорту” від 16 січня 2002 р. № 24;

-5-


- знаки (міжнародні знаки) для товарів і послуг (далі – товарні знаки) – Закон

України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”від 15 грудня 1993 р. № 3689-12 (далі – Закон про товарні знаки), Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затверджена наказом МОН від 3 серпня 2001 р. № 576 (далі – Інструкція).


Окрім зазначених вище, до законодавчих актів з питань укладення ліцензійних договорів про передачу прав на використання товарних знаків, національне законодавство включає й міжнародні договори та конвенції.
Серед основних міжнародних правових актів, які регулюють відносини в даній сфері, можна назвати Договір про закони щодо товарних знаків від 27 жовтня 1994 р. (чинний на території України з 1 серпня 1996 р.); Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р. (Україна є учасницею з 25 грудня 1991 р.) та Протокол до неї від 28 червня 1989 р. (ратифікований 29 грудня 2000 р.); Паризьку конвенцію про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. (ратифікована 17 листопада 1999 р.).
Порядок передачі права на використання товарних знаків можна умовно розділити на такі етапи:
- укладення ліцензійного договору;

- реєстрація ліцензійного договору;


- припинення дії ліцензійного договору та визнання його недійсним.

-6-

2. ОСОБЛИВОСТІ ЛІЦЕНЗІЙНОГО ДОГОВОРУ

За ліцензійним договором сторона, що володіє виключним правом на об'єкт права інтелектуальної власності (ліцензіар), надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та іншого закону.


Як і будь-який цивільно-правовий договір, ліцензійний договір має відповідати вимогам закону і містити всі необхідні умови та реквізити, без яких договір недійсний. Ліцензійний договір має бути укладений у письмовій формі, якщо інше не передбачено погодженням сторін. Письмова форма не є обов'язковою для авторських ліцензійних договорів про опублікування твору в періодичних виданнях та енциклопедичних словниках. Ліцензійні договори на право використання об'єктів права промислової власності набирають чинності тільки після їх реєстрації в патентному відомстві України.
Ліцензійні договори про надання використання об'єктів права інтелектуальної власності можуть мати форму простої невиключної ліцензії або виключної ліцензії.
За простою невиключною ліцензією ліцензіар передає ліцензіатові право на використання об'єкта інтелектуальної власності й при цьому зберігає за собою право на використання цього самого об'єкта і видачі ліцензії на право використання цього самого об'єкта іншим особам.
За договором про виключну ліцензію ліцензіар передає право на використання об'єкта інтелектуальної власності іншій особі (ліцензіату) в певному обсязі, на визначеній території та на обумовлений строк. При цьому ліцензіар залишає за собою право використовувати цей самий об'єкт у частині, що не передана ліцензіату, а також має право видавати ліцензію іншим особам за межами виданих ліцензій.
Автор може за договором взяти на себе зобов'язання створити в майбутньому твір, винахід або інший результат інтелектуальної діяльності та передати замовникові, що не є його роботодавцем, виключні права на використання цього результату. Такий договір повинен визначати характер, призначення та інші вимоги до результату інтелектуальної діяльності, що має бути створений на замовлення, а також цілі або способи його використання.
Істотними умовами ліцензійного договору мають бути: способи використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що передаються за таким договором; строк дії і територія, на якій передається

-7-


право); розмір винагороди і (або) порядок визначення розміру винагороди за

кожний спосіб використання об'єкта права інтелектуальної власності, порядок і строки її виплати, а також інші умови, які сторони вважатимуть за доцільне включити до договору. Безстрокові договори не допускаються, але якщо в договорі немає умови про строк, на який видається право, договір може бути розірваний ліцензіаром із закінченням п'яти років від дати його укладення, якщо користувач буде письмово повідомлений про це за шість місяців до розірвання договору. У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку видається право, чинність його поширюється на територію України.


Якщо в договорі немає умови про спосіб використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що передаються за договором), договір вважається укладеним на способи використання об'єкта права інтелектуальної власності, які можуть вважатися необхідними для досягнення наміру сторін, викладені при укладенні договору.
Розмір винагороди за використання права інтелектуальної власності визначається погодженням сторін. Якщо в договорі про видання або інше відтворення твору (наприклад, сценарій чи драматичний твір може бути перероблений на розповідний) винагорода визначена у вигляді фіксованої суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.
Відмова суб'єктів права на використання об'єкта права інтелектуальної власності від права на одержання винагороди за використання зазначених об'єктів є нікчемною (недійсною). Умови ліцензійного договору, що обмежують авторів або винахідників у створенні в майбутньому нових об'єктів права інтелектуальної власності на певну тему або в певній галузі, також є недійсними.
Відповідними відомствами і творчими спілками можуть розроблятися і затверджуватися у встановленому порядку типові ліцензійні договори на використання об'єктів права інтелектуальної власності. Ліцензійні договори на використання об'єктів права інтелектуальної власності можуть містити умови, не передбачені типовими ліцензійними договорами.
Умови договору, які погіршують становище автора (або його правонаступників) порівняно зі становищем, визначеним чинним законодавством, визнаються недійсними. Договори, що зобов'язують автора надавати іншим особам виключні права на використання будь-яких результатів інтелектуальної діяльності, які автор створить у майбутньому, є нікчемними.

-8-


Сторона, що не виконала або неналежним чином виконала зобов'язання за ліцензійним договором, зобов'язана відшкодувати завдані іншій стороні збитки, включаючи втрачену вигоду. Якщо автор не передав замовлений результат інтелектуальної діяльності в обумовлений строк і відповідно до встановлених договором вимог, він повинен відшкодувати шкоду, завдану замовникові.
Уповноважені відомства або творчі спілки можуть затверджувати типові ліцензійні договори, але ліцензійний договір, укладений сторонами, може також містити умови, не передбачені цим типовим договором. Умови ліцензійного договору, укладеного з творцем об'єкта права інтелектуальної власності, що погіршують його становище порівняно зі становищем, передбаченим законом або типовим договором, є нікчемними і замінюються умовами, встановленими типовим договором чи законом.


-9-

3. УКЛАДАННЯ ЛІЦЕНЗІЙНОГО ДОГОВОРУ

Передача права використання товарного знака здійснюється шляхом видачі ліцензії на підставі ліцензійного договору про використання знака.


Об’єктом ліцензійного договору є об’єкти промислової власності, а саме товарні знаки. Предмет ліцензійного договору – дії сторін, спрямовані на виникнення, зміну та припинення прав та обов’язків сторін договору. Суб’єкти ліцензійного договору – юридичні та фізичні особи, в тому числі іноземці, особи без громадянства.
Ліцензійний договір вважається укладеним, якщо сторони дійшли згоди щодо істотних умов (тобто тих умов, які визнані істотними законом або необхідні для договорів даного виду). Але дійсним ліцензійний договір стає з дати публікації відомостей про видачу ліцензії в офіційному бюлетені “Промислова власність” та внесення їх до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. Дотримання письмової форми договору є необхідною умовою дійсності договору.
Згідно з п.2.3.2 Інструкції до істотних умов ліцензійного договору належать:
1. Сторони ліцензійного договору. Слід звернути увагу на те, що фізична особа, яка повинна мати необмежену законом чи рішенням суду дієздатність (глава 2 ЦК України), може діяти особисто або через свого представника, якому надано такі повноваження дорученням. Іноземці та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права (ст. 26 Конституції України). Іноземці та інші особи, які проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Департаментом реалізують свої права через своїх представників – патентних повірених, зареєстрованих згідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1994 р. № 545. Таке закріплення представництва інтересів іноземців може призвести до його неоднозначного трактування. Зокрема, можна дійти висновку, що іноземці не можуть самостійно представляти свої інтереси в Департаменті, а це певною мірою обмежує їх права.
Якщо власником товарного знака є декілька осіб (колективна власність), що на практиці трапляється не досить часто, вони можуть особисто брати участь у зазначених правовідносинах або надати таке право одному з співвласників. В останньому випадку обов’язковим є нотаріальне

-10-


оформлення доручення, в якому чітко визначаються права уповноваженого. Ліцензійний договір від імені юридичної особи підписує особа, яка має на це відповідні повноваження. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує договір, самого підпису, ініціалів, прізвища, дати. Зазначене скріплюється печаткою. Бажано відразу взяти належним чином завірену копію доручення, протоколу або виписки зі статуту, які засвідчують повноваження особи. Якщо стороною договору є іноземна юридична особа, необхідно враховувати вимоги, які передбачені Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 6 вересня 2001 р. № 201.
2. Предмет ліцензійного договору.
3. Номер свідоцтва (міжнародної реєстрації товарного знака), де вказується номер свідоцтва, дата його видачі, орган, який здійснив реєстрацію товарного знака та видав свідоцтво про реєстрацію товарного знака.
4. Перелік товарів і послуг із зазначенням класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП), для яких передається право на використання товарного знака (міжнародного товарного знака).
5. Обсяг прав, що передаються. В цьому розділі необхідно чітко визначити та описати права ліцензіата. Можна назвати права, реалізація яких потребує додаткового погодження з ліцензіаром. Також варто зазначити, що якість товарів, послуг, робіт, які виконуються (виготовляються) під даним товарним знаком, не буде гіршою, ніж у ліцензіара, і останній здійснюватиме контроль за дотриманням даної вимоги.
6. Вид ліцензії. У цьому розділі необхідно зазначити, виключність/невиключність ліцензії. Власник свідоцтва (міжнародної реєстрації товарного знака) може передати право на використання товарного знака (міжнародного товарного знака) за договором про виключну ліцензію, відомості про яку опубліковані в бюлетені та внесені до реєстру. Ліцензіат, який отримав таке право, може в межах строку дії виданої ліцензії та в обсязі переданих йому прав видавати ліцензію на використання товарного знака (міжнародного товарного знака).
7. Строк дії ліцензійного договору. Звертаємо увагу, що строк дії ліцензійного договору не має перевищувати терміну дії свідоцтва. Видача ліцензії на використання міжнародного товарного знака здійснюється в межах строку дії міжнародної реєстрації товарного знака. З огляду на можливість пролонгації дії свідоцтва за клопотанням власника (п. 3. ст. 5

-11-


Закону про товарні знаки) в Інструкції варто передбачити автоматичну пролонгацію ліцензійного договору. Такий порядок позбавить сторони зайвих витрат коштів та затрат часу.
8. Територія дії ліцензійного договору. Слід вказати чіткі межі географічного регіону, на який розповсюджується дія ліцензії. Територія дії може бути меншою за територію дії свідоцтва, але не навпаки.
9. Місцезнаходження (місце проживання) сторін. Перед укладенням договору необхідно з’ясувати фінансовий стан ліцензіата, отримати інформацію про його місцезнаходження (фактичне та юридичне), місце проживання та прописки, органи управління ліцензіата тощо. Такі заходи дозволять уникнути багатьох проблем, зокрема завдання шкоди товарному знаку та репутації ліцензіара.
Відповідно до ст. 48 ЦК України відсутність зазначених істотних умов є підставою визнання

-12-



4. РЕЄСТРАЦІЯ ЛІЦЕНЗІЙНОГО ДОГОВОРУ

Для реєстрації ліцензійного договору та внесення таких відомостей до реєстру про надання дозволу (видачу ліцензії) на використання товарного знака (міжнародного товарного знака) до Департаменту необхідно подати такі документи: заява встановленого зразка; ліцензійний договір або нотаріально засвідчений витяг з ліцензійного договору примірники; документ про сплату збору за внесення відомостей до реєстру примірник;
Довіреність (коли діє представник власника).
Заява має бути викладена українською мовою та стосуватися одного ліцензійного договору. Заяву можуть подати: - власник особисто; - власник виключної ліцензії; - патентний повірений; - інша довірена особа, яка діє за дорученням власника або ліцензіата виключної ліцензії.
Якщо однією зі сторін або сторонами ліцензійного договору є іноземна особа/особи, то в заяві необхідно передати транскрипційні знаки певної мови літерами української абетки повного імені фізичної особи або повного офіційного найменування юридичної особи/місце проживання з обов’язковим зазначенням цих даних мовою оригіналу.
За достовірність інформації, яка наведена у документах, що подаються до Департаменту, відповідальність несуть сторони ліцензійного договору. Сторінки документів мають бути обов’язково пронумеровані арабськими цифрами й не містити виправлень.
Заява та додані до неї документи Департамент приймає до розгляду з моменту публікації відомостей про видачу свідоцтва на товарний знак в бюлетені “Промислова власність” або з дати реєстрації міжнародного товарного знака, та вносяться до реєстру ліцензійних договорів протягом двох місяців від дати надходження документів.
Відомості не можуть бути внесені до реєстру ліцензійних договорів у таких випадках: свідоцтво (міжнародну реєстрацію товарного знака) визнане недійсним повністю; дія свідоцтва (міжнародної реєстрації товарного знака) припинена; подані документи не відповідають вимогам законодавства.
Потребують обов’язкової реєстрації в Департаменті нижчезазначені зміни в ліцензійному договорі: сторони ліцензійного договору; обсяг прав, які передаються згідно з ліцензійним договором; вид ліцензії; строк та територія дії ліцензійного договору.


-13-


5. ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ЛІЦЕНЗІЙНОГО ДОГОВОРУ ТА ВИЗНАННЯ ЙОГО НЕДІЙСНИМ

Ліцензійний договір може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін та за рішенням суду.


Сторони, які мають намір достроково припинити ліцензійний договір, укладають додаткову угоду про дострокове припинення ліцензійного договору, і на підставі цього подають до Департаменту підписану обома сторонами заяву про внесення змін до реєстру ліцензійних договорів у зв’язку з достроковим припиненням дії ліцензійного договору. Розгляд документів та внесення змін відбувається протягом двох місяців з дати надходження заяви.
Договір може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду, ініціаторами якого можуть виступити ті ж суб’єкти, що й в інших видах договорів (сторони договору, державні органи).
Відомості про внесення змін до ліцензійного договору, визнання його недійсним або дострокове припинення його дії, підлягають обов’язковій реєстрації в бюлетені “Промислова власність”.

-14-



ВИСНОВОК

Ліцензійні договори значно відрізняються від інших комерційних контрактів, зокрема від найбільш розповсюджених на міжнародному ринку експортно-імпортних угод, а на внутрішньому ринку — від договорів закупівлі-продажу і постачання товарів.


Ліцензійний договір — це угода, відповідно до якої власник науково-технічних досягнень, винаходів, ноу-хау, промислових зразків, товарних знаків і взаємозалежних з ними науково-технічних і інших знань — ліцензіар передає і дозволяє використовувати їх своєму контрагенту — ліцензіатові в обумовлених угодою межах і на певний строк, а останній зобов’язується вносити обумовлені платежі і виконувати інші зобов’язання, передбачені договором.
Закони України про захист об’єктів промислової власності передбачують обов’язкову реєстрацію ліцензійних договорів і договорів про передачу прав на патент у Укрпатенті. Без реєстрації такі договори вважаються недійсними, тобто не роблять юридичної дії у відношенні третіх осіб.
Порядок реєстрації ліцензійних договорів установлений Правилами розгляду і реєстрації договорів про передачу патенту і ліцензійних договорів про надання права на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, товарного знака.
Загальні вимоги до договорів про передачу прав на об’єкти промислової власності наступні. На реєстрацію представляється 2 екземпляри належним чином оформленого договору, що містить усі необхідні реквізити, справжні підписи і печатки.

-15-


ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Андрощук Г. А., Работягова Л. И. Патентное право: правовая охрана изобретений: Учеб. пособие — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: МАУП, 2001. — 231 c.: ил.


2. Дьордяй В.С. Патентознавство. Навчальний посібник рекомендовано МОН України. — К.: ЦУЛ, 2005. — 232 с.
3. Кузнєцов Ю. М. Патентознавство та авторське право: Підручник для внз / Нац. техн. ун-т України "КПІ". — К.: Кондор, 2007. — 428 c.: iл.
4. Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. посіб. — К.: Знання, 2005. — 583 с.
5. Сусліков Л.М., Дьордяй B.C.Патентознавство. Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 232 с.

-16-

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка