Методичні рекомендації до виконання курсової роботи для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня магістр спеціальності «Менеджмент організацій І адміністрування»



Сторінка2/3
Дата конвертації23.10.2017
Розмір0.83 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3

Якість результату
Якість системи

Відображення якості


Наслідування якості

Якість процесу

Відображення якості


Наслідування якості

Рис. 1 Принцип відображення якості.


5. Впровадження принципів управління якістю на підприємства на підставі міжнародних стандартів ІСО серії 9000:2000.

Питання до розгляду:

  • управління якістю на підставі міжнародних стандартів;

  • ключові принципи міжнародних стандартів в управління якістю;

  • передумови впровадження міжнародних стандартів в діяльність підприємства;

  • процедура впровадження міжнародних стандартів якості;

  • організаційні аспекти міжнародної стандартизації;

  • стандарти обов’язкового і добровільного використання;

  • установка і декларація підвищених вимог у порівнянні з вимогами, прийнятими в конкурентів.;

  • регламентація внутрішніх вимог, раціоналізація процесів і операцій;

  • гарантії споживачам.


Методичні рекомендації:

Дослідження цієї тематики повинне спиратися на те, що Стандарт є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якості встановлюються, виходячи з новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів.



В основу міжнародних стандартів ІСО серії 9000:2000 покладені вісім принципів управління якістю.

Принцип 1. Орієнтація (або фокус) на споживача.

Принцип 2. Лідерство.

Принцип 3. Залучення персоналу.

Принцип 4. Процесний підхід.

Принцип 5. Системний підхід.

Принцип 6. Безперервне поліпшення.

Принцип 7. Підхід до прийняття рішень на основі фактів.

Принцип 8. Взаємовигідні відносини з постачальниками.

Сімейство стандартів ISO 9000 включає стандарти:

- ІСО 9000 - 2000 «Системи менеджменту якості. Основні положення та словник»;

- ІСО 9001 - 2000 «Системи менеджменту якості. Вимоги»;

- ІСО 9004 - 2000 «Системи менеджменту якості. Рекомендації по поліпшенню діяльності»;

- ISO 19011 - 2002 «Системи менеджменту якості настанови щодо аудиту систем менеджменту якості і/або систем екологічного менеджменту».



Система якості передбачає наявність:

  • інструкції з якості, яка включає методики системи якості компанії;

  • опис структури документації, що використовується в системі якості.

Сертифікація підприємства за стандартом ISO-9000 включає наступні три етапи:

1. Застосування стандартів на підприємстві, яке полягає в розробці і введення в дію низки заходів запропонованих стандартами;

2. Проведення власної сертифікації акредитованими ISO - органами;

3. Періодичні (два рази на рік) перевірки підприємства на наслідування (відповідність) стандартів.


6. Організація контролю якості на підприємстві.

Питання до розгляду:

  • організаційні засади впровадження системи контролю якості на підприємстві;

  • формування критеріїв та показників якості;

  • ступені та етапи контролю якості у відповідністю із міжнародною сертифікацією;

  • оцінка ефективності контролю якості на підприємстві;

  • кваліфікаційні вимоги до працівників у сфері контролю якості;

  • вплив ефективної системи мотивації на рівень якості управління;

  • державної політики (законодавчої бази, стандартів) в галузі якості;

  • загальні принципи організації технічного контролю на підприємстві;

  • умови підвищення контролю якості на підприємстві.


Методичні рекомендації:

При дослідженні цієї тематики необхідно звернути увагу на те, що:



Система контролю якості – це сукупність методів і засобів контролю й регулювання компонентів, що визначають рівень якості продукції на стадіях стратегічного маркетингу, наукових, дослідно-конструкторських робіт та виробництва, а також технічного контролю на всіх стадіях виробничого процесу.

На будь-якому підприємстві однією з основних функцій організації виробництва є технічний контроль якості продукції – перевірка дотримання технічних умов і вимог, що ставляться до якості продукції на всіх стадіях її виготовлення, а також виробничих умов і факторів, які забезпечують необхідну якість.

Технічний контроль є комплексом взаємопов'язаних контрольних операцій, що виконуються згідно з установленим порядком.

До загальних принципів раціональної організації технічного контролю відносяться наступні:


  • технічний контроль повинен охоплювати всі елементи і стадії виробничого процесу;

  • техніка, методи й організаційні форми контролю мають повністю відповідати особливостям техніки, технології та організації виробництва;

  • ефективність раціональної організації технічного контролю слід обґрунтовувати відповідним економічним розрахунком;

  • система контролю має чітко й виважено розподіляти обов'язки і відповідальність між окремими виконавцями та різними підрозділами підприємства;

  • система контролю має базуватися на ефективних методах статистичного контролю якості.

Завдання технічного контролю:

  • планування і практична реалізація всіх процедур та інструментів системи тотального управління якістю TQM на підприємстві, що безпосередньо стосуються виробництва продукції;

  • постійна реалізація циклу PDCA («планування-виконання-перевірка-реакція») на всіх рівнях виробництва;

  • установлення якості готової продукції;

  • попередження впливу імовірнісних і суб'єктивних факторів на якість продукції, що випускається;

  • забезпечення встановленого технічного режиму.


7. Відображення якості виробничої сфери на якість результату діяльності.

Питання до розгляду:

  • характеристика виробничих процесів підприємства та їх вплив на якість виробленої продукції;

  • стандартизація та сертифікація продукції та управлінських процесів;

  • показники оцінки якості продукції та ефективності системи управління якістю;

  • технічний контроль за якістю продукції, його організаційні аспекти;

  • вплив якості виробничих процесів на рівень конкурентоспроможності продукції;

  • дослідження якісних показників продукції конкурентів, як запорука успішності управління якістю на підприємстві;

  • вплив стану основних фондів на якість виробничих процесів.


Методичні рекомендації:

При розгляді даної теми необхідно описати ті процеси виробничої та управлінської діяльності підприємства, що безпосередньо впливають на якість виробленої продукції, при цьому слід спиратися на те, що якість системи відображається на якість процесів, і у свою чергу на якість результатів.

До процесів, якість яких відбивається на якості продукції, належать не тільки технологічні процеси, але й організаційні, управлінські й ін. процеси (рис. 2).

Стандартизація на рівні компаній, груп компаній поширюється тільки на продукцію, що випускається на конкретному підприємстві або групі підприємств. Стандарт розробляється підприємством із такими цілями:


  1. Установка і декларація підвищених вимог у порівнянні з вимогами, прийнятими в конкурентів.

  2. Регламентація внутрішніх вимог, раціоналізація процесів і операцій.

  3. Гарантії споживачам.


Сфера споживання

Продукція або послуга

Якість продукції

Формування якості продукції у сфері виробництва

Процеси

Фактори, що визначають якість процесів:


  • Кваліфікація персоналу;

  • Якість технологій;

  • Якість матеріалів;

  • Якість обладнання;

  • Величина відхилень від допустимих норм.

Підприємство

Фактори, що визначають якість роботи підприємства:

  • Якість процесів;

  • Якість організаційно – управлінської системи.

Якість процесу

Система якості

Рис. 2. Відображення якості виробничої сфери на якість результату діяльності.
8. Стандартизація в процесі організації управління якістю продукції.

Питання до розгляду:


  • рівні та види стандартизації;

  • ступінь застосування стандартів на сучасних підприємствах;

  • тенденції та фактори в застосуванні обов’язкових та добровільних стандартів;

  • доцільність та переваги застосування міжнародних стандартів та сертифікатів якості;

  • відповідальність за дотримання умов стандартів та сертифікації продукції;

  • вплив наявності стандартизації та сертифікації на підприємстві на конкурентоспроможність;

  • оцінка ефективності та доцільності застосування існуючих стандартів на підприємстві.


Методичні рекомендації:

При дослідженні цієї теми необхідно проаналізувати теоретичні та практичні аспекти застосування стандартизації та сертифікації (як обов’язкової, так і добровільної) на підприємстві, при цьому слід розуміти, що стандарт - це документ, виданий і затверджений офіційним органом для постійного використання, що містить керівництва, правила або характеристики, спрямовані на забезпечення оптимальних результатів.



Класифікація стандартів відповідно до рівнів стандартизації.

Стандартизація (розробка, затвердження, прийняття і видання стандартів) проводиться на наступних рівнях:



  • Компанії (стандарт підприємства).

  • Групи компаній (стандарт концерну).

  • Міністерства (галузевий стандарт).

  • Національному ( наприклад, національний стандарт України ДСТУ).

  • Регіональному, (наприклад, європейський стандарт EN).

  • Міждержавному (наприклад, у рамках СНД).

  • Міжнародному (міжнародний стандарт ISO).

Виділяють стандарти обов'язкового і добровільного використання.

Стандарти обов'язкового використання містять обов'язкові вимоги, регламентовані законом. Від дотримання підприємцями обов'язкових вимог стандартів залежить здоров'я і безпека споживачів, безпека праці в процесі виробництва, охорона навколишнього середовища, сумісність продукції.

Стандарти добровільного використання містять вимоги рекомендаційного характеру. Заява про дотримання виробником продукції стандартів добровільного використання застосовується для досягнення наступних цілей:

  • Посилення довіри до якості продукції і розширення ринку збуту.

  • Усунення конкуренції з боку виробників, що використовують стандарти з більш низькими вимогами.

  • Підтримки іміджу фірми, забезпечення реклами і збільшення обсягів продажу.

Залежно від специфіки об'єкта стандартизації і змісту встановлених до нього вимог розробляють стандарти таких видів:

- основоположні стандарти;

- стандарти на продукцію, послуги;

- стандарти на роботи (процеси);

- стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) і приймання продукції.
9. Процес впровадження міжнародної та європейської стандартизації якості в виробничій діяльності підприємств.

Питання до розгляду:


  • міжнародні організації з діяльності по стандартизації та сертифікації;

  • ключові вимоги до впровадження міжнародної та європейської стандартизації якості в виробничі процеси підприємства;

  • ключові проблеми в застосуванні українськими підприємствами міжнародних та європейських стандартів якості;

  • напрями удосконалення управління якістю на підприємстві при впровадження міжнародної стандартизації та сертифікації;

  • вплив впровадження міжнародної та європейської сертифікації та стандартизації на рівень довіри споживачів та рівень конкурентоспроможності підприємства на зовнішніх та внутрішніх ринках;

  • система контролю за якістю виробництва та управління в міжнародній системі стандартизації та сертифікації.


Методичні рекомендації:

При дослідженні цієї тематики слід проаналізувати існуючі в світи види та організації з міжнародної та європейської сертифікації та стандартизації, ключові проблеми та перспективи співпраці українських підприємств з ними та визначити перспективи інтегрування українських підприємств до міжнародної системи якості. При цьому слід виходити з того, що найбільш високі рівні стандартизації - міжнародний і європейський. Вони спрямовані на вирішення глобальних завдань: усунення технічних бар'єрів у торгівлі, полегшення взаємного обміну передовими технологіями, міждержавне економічне співробітництво. У цей же час завдання європейської стандартизації сфокусовані на досягнення конкретних цілей, пов'язаних з об'єднанням Європи.

Питаннями розробки, прийняття і видання міжнародних стандартів займаються міжнародні організації по стандартизації. Існують дві рівноправні міжнародні організації по стандартизації, що розрізняються по областях діяльності:


  • ISO - Міжнародна організація по стандартизації (International Standard Organization)

  • IEC - Міжнародна електротехнічна комісія (International Electrotechnical Commission).

Головна мета ISO полягає в розробці міжнародних стандартів і активному сприянні їхньому добровільному прийняттю і використанню для досягнення максимально можливого рівня ефективності промисловості і торгівлі в усьому світі.

Основні напрямки діяльності ISO.

  • Розробка і публікація міжнародних стандартів у всіх областях технічної й економічної діяльності (за винятком електротехніки й електроніки).

  • Сприяння прийняттю міжнародних стандартів національними системами стандартизації.

  • Міжнародне співробітництво.

Головна мета IEC полягає в розробці міжнародних стандартів у сфері електротехніки й електроніки й активного сприяння їхньому добровільному прийняттю і використанню.

Цілі європейської стандартизації:



  • Погодженість національних стандартів у країнах - учасницях Європейського Союзу

  • Єдине прийняття країнами - учасницями ЄС міжнародних стандартів

  • Розробка єдиних європейських стандартів у тих галузях, де не прийняті міжнародні стандарти.


10. Управління якістю проектів: витрати та контроль за якістю проектування на підприємстві.

Питання до розгляду:

  • організація управлінських процесів забезпечення якості проектів;

  • витрати на забезпечення якості проекту;

  • методи та засоби управління якістю проектів;

  • методи та засоби забезпечення контролю за якістю проектування;

  • процес контролю якості проектів;

  • формування критеріїв якості проектування на підприємстві;

  • визначення стратегічних цілей та мети проектування в загальній системі управління якістю;

  • призначення стандартів ISO при забезпечення якості проектування;

  • вимоги до програми контролю якості проектування на підприємстві;


Методичні рекомендації:

При дослідження цієї тематики необхідно виходити з того, що Управління якістю проекту - це дії, спрямовані на встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості проекту в процесі його розробки, обґрунтування та реалізації.

Ефективним засобом управління якістю є стандартизація, яка включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції.

Організація робіт по забезпеченню якості проекту включає:


  • визначення робіт, необхідних для досягнення потрібного рівня  якості;

  • визначення відповідальних за здійснення цих робіт;

  • розподіл робіт на функціональні частини;

  • визначення відповідальних та виконавців по кожній роботі;

  • створення зв’язків між різними роботами.

Система якості включає роботи в проекті, які впливають на якість продукту проекту. Вона може бути поділена на різні частини та підсистеми. Наприклад:

  • попередні роботи;

  • завдання специфікацій якості;

  • зв’язки з постачальниками;

  • виробництво;

  • інспекція;

  • відношення із споживачами;

  • аудит якості;

  • метрологія;

  • забезпечення зворотного зв’язку за даними, що відносяться до якості;

  • персонал;

  • безпека продукту.

Інформацію для порівняння потокового рівня якості із запланованим надає облік і аналіз витрат, пов’язаних із забезпеченням якості проекту.

Програма контролю якості повинна передбачати наступні заходи:



  • контроль розробки проектної документації;

  • контроль постачання обладнання, конструкцій і матеріалів;

  • першочергова інспекція;

  • перевірка готовності до випробувань;

  • метрологічний контроль, перевірка контрольно-вимірювальної апаратури;

  • перевірка складування і зберігання;

  • контроль процедур проведення інспекцій, випробувань і прийняття;

  • виявлення непридатного обладнання, конструкцій і матеріалів;

  • корегування впливів;

  • реєстрація заходів по забезпеченню якості;

  • проведення ревізій, бажано, силами сторонніх спеціалістів.


11. Побудови системи якості відповідно до вимог стандарту ISO серії 9001 та концепції «Загальне управління якістю».

Питання до розгляду:

  • вимоги стандарту ISO серії 9001;

  • вимоги до організаційних і управлінських процедур;

  • методики аналізу контракту;

  • управління документацією і даними, структура документації системи якості на підприємстві;

  • коригуючі і попереджуючі дії;

  • управління протоколами якості;

  • внутрішні перевірки якості;

  • процеси і методи управління продукцією;

  • методи, процеси і прилади контролю;

  • процеси, що формують якість на стадіях життєвого циклу продукції;

  • концепція «Загальне управління якістю»;

  • основна різниця між традиційними формами управління і TQM;

  • цикл управління в системі TQM;

  • основні стратегії TQM;

  • побудова концепції системи якості на підприємстві відповідно до вимог стандарту ISO серії 9001 та концепції «Загальне управління якістю».


Методичні рекомендації:

При дослідженні цієї тематики магістрант повинен керуватися основними положеннями вимог стандарту ISO серії 9001 та концепції «Загальне управління якістю», а саме:

Елементи системи якості відповідно до вимог стандарту ISO 9001 можна класифікувати по 4-м групах, за цільовим призначенням.

Група I. Вимоги до організаційних і управлінських процедур.

Група II. Процеси і методи управління продукцією.

Група III. Методи, процеси і прилади контролю.

Група IV. Процеси, що формують якість на стадіях життєвого циклу продукції.


  • Керівництво підприємства відповідно до вимог стандарту відповідає за виконання таких завдань:

  • Визначення і документальне оформлення політики в галузі якості.

  • Визначення і документальне оформлення відповідальності, повноважень і взаємодії співробітників, праця яких має вплив на якість, їхні завдання, сферу їхньої діяльності.

  • Визначення і документальне оформлення вимог до ресурсів (фінансові та інші джерела, необхідні для здійснення поставлених завдань), забезпечення необхідними ресурсами, а також призначення кваліфікованих фахівців, що здатні здійснити поставлені завдання в області якості.

  • Призначення довіреної особи (представника керівництва), що повинна безпосередньо підпорядковуватися директору і координувати роботу по створенню, впровадженню і функціонуванню системи якості.

  • Періодичний аналіз системи якості на відповідність вимогам стандарту і прийнятої політики в області якості.

Загальне управління якістю - це підхід до управління організацією, що об'єднує основні існуючі методи управління і технічні засоби в науково обґрунтовану систему, метою якої є постійне поліпшення виробничої діяльності і результатів цієї діяльності.

Прийнята абревіатура концепції «загальне управління якістю» - TQM (Total Quality Management). Концепція TQM охоплює всі структури підприємства, усі види виробничої діяльності і спрямована на використання матеріальних (технічних) і людських ресурсів в інтересах найбільш ефективного досягнення повного задоволення потреб споживачів, суспільства і співробітників підприємства. Концепція TQM може бути використана в організації будь-якого профілю діяльності, і, як показує міжнародний досвід, це веде до поліпшення якості результатів трудової діяльності і поліпшенню фінансових показників. На підставі концепції TQM може бути побудована система якості.


12. Організація управління економікою якості на підприємстві.

Питання до розгляду:

  • економічні методи управління якістю;

  • основні принципи визначення ефективності управління якістю;

  • складові та підходи економіки якості;

  • форми фінансової звітності про діяльність в області якості;

  • основні підходи до управління фінансовою діяльністю в області якості;

  • цільова спрямованість основних підходів до управління фінансовою діяльністю в області якості;

  • структура витрат на якість;

  • мета управління витратами на якість;

  • рівень витрат на якість до і після побудови системи якості.


Методичні рекомендації:

При написання курсової роботи за цією тематикою, слід виходити з того, що, економічні методи управління якістю реалізуються шляхом створення економічних умов, що спонукають працівників і колективи підрозділів і організацій систематично підвищувати і забезпечувати необхідний рівень якості.

Визначення ефективності управління якістю повинно базуватися на принципах, враховуючих пріоритетні загальнолюдські цінності та адаптовані до умов ринкових відносин.

Управління економікою якості включає:


  • Управління фінансами (планування, реалізація і контроль фінансової діяльності), пов'язаними з діяльністю підприємства в області якості.

  • Управління фінансовою звітністю й обробку економічних показників.

Обробка економічних показників здійснюється з наступними цілями:

  • Оцінка ефективності системи якості і результатів діяльності в області якості

  • Визначення терміна окупності витрат на якість, зв'язку витрат на якість і прибутку (ринкової ролі якості) для подальшого планування діяльності в області якості;

  • Виявлення неефективних видів діяльності і ініціювання заходів щодо внутрішнього удосконалення системи;

Надання керівництву звітів, використовуваних при офіційній оцінці вищим керівництвом стану системи якості і її відповідності політиці і цілям в області якості.

Стандартом ISO 9004 рекомендуються три підходи:



  • управління витратами на якість ( у стандарті - підхід з погляду витрат на якість);

  • управління вартістю низької якості (у стандарті - підхід з погляду збитків внаслідок незадовільної якості);

  • управління витратами на процеси (у стандарті - підхід з погляду витрат на процеси).

Мета управління витратами на якість - мінімізація витрат на якість за рахунок зменшення витрат на компенсацію збитку, викликаного дефектами (утрат).

Побудова і сертифікація системи управління якістю відповідно до вимог стандартів ISO серії 9000 дозволяє зменшити витрати на якість приблизно на 25-30%. За рахунок цього провідні західні фірми з найвищим вихідним рівнем організації виробництва такі, як SCANIA, VOLVO, PRIPS (Швеція), змогли підвищити прибуток на 10-20 %.


13. Основні джерела ефектів і показники розрахунку ефективності управління якістю.

Питання до розгляду:

  • основні джерела ефектів і показники розрахунку ефективності управління якістю;

  • принципи визначення ефективності управління якістю на підприємстві;

  • фінансування діяльності в галузі управління якістю;

  • господарський розрахунок у підрозділах системи управління якістю;

  • економічне стимулювання виробництва, розподіл і надання споживачам продукції та послуг, відповідних їх вимогам;

  • бізнес-планування створення нових і модернізованих видів продукції та послуг, а також розробка відповідних для них вимог міжнародних стандартів СМК.


Методичні рекомендації:

При дослідженні цієї тематики магістрант повинен спиратись на те, що функціонування системи управління якістю може створити різноманітні джерела ефектів, що визначають ефективність цієї системи.

Кожен з ефектів може носити реальний або потенційний характер. Реальними, як правило, є економічні види ефектів. Інші ж види ефектів несуть, в основному, в собі тільки потенційний економічний ефект.

Серед усіх видів ефектів можна виділити декілька найбільш типових.

Так, джерелами соціальних ефектів при проведенні робіт з підвищення рівня та вдосконалення управління якістю можуть бути:



    • підвищення якості прийняття управлінських рішень та їх реалізації;

    • підвищення оперативності управлінського апарату;

    • підвищення кваліфікації управлінського і виробничого персоналу;

    • підвищення безпеки продукції , послуг і робіт;

    • поліпшення умов та організації праці (вплив на зміну умов праці працівників може бути оцінено, наприклад, окремими санітарно-гігієнічним та психофізіологічним показниками, але не виключається також оцінка, яка вимірюється в натуральному або у вартісному вираженні);

    • підвищення безпеки праці;

    • підвищення ступеня безпеки працівників;

    • приріст доходу працівників;

    • скорочення робочого часу персоналу;

    • підвищення ступеня задоволення фізіологічних потреб працівників (наприклад, у підвищенні надійності забезпечення теплом, електроенергією, продуктами харчування тощо);

    • підвищення ступеня задоволення соціальних і духовних потреб;

    • збільшення тривалості життя працівників та членів їх сімей;

    • зміна кількості робочих місць;

    • поліпшення житлових і культурно-побутових умов працівників, включаючи поліпшення умов і можливостей відпочинку;

    • поліпшення структури управлінського і виробничого персоналу (може оцінюватися показниками зміни чисельності працівників з важкою фізичною і шкідливим для здоров'я працею, збільшення частки працівників з вищою або середньою спеціальною освітою; співробітників, які підлягають навчанню, перепідготовці, що вимагають підвищення кваліфікації);

    • економія вільного часу працівників поза підприємства і споживачів .

14. Основні джерела отримання позитивних результатів управління якістю у сфері виробництва.

Питання до розгляду:

  • ціноутворення на продукцію та послуги з урахуванням їх рівня якості;

  • утворення фондів економічного стимулювання якості;

  • застосування системи оплати праці та матеріального заохочення з урахуванням якості праці на кожному робочому місці виробничої системи і системи управління в цілому;

  • використання економічних заходів впливу на постачальників залежно від якості поставляється ними продукції і надаваних послуг.

  • позитивні результати управління якістю у сфері виробництва;

  • потенціал підвищення прибутку за рахунок управління якістю у сфері виробництва;

  • моніторинг результатів управління якістю.


Методичні рекомендації:

Дослідження цієї проблематики передбачає усвідомлення того, що за оцінками західних експертів всі засоби, спрямовані на поліпшення управління якістю, дозволяють отримати ефект у співвідношенні (за різними оцінками) приблизно 1: (3,5 +20). У зв'язку з цим та з урахуванням принципів ефективності управління якістю, витрати на забезпечення системного управління якістю слід розглядати як інвестиції, що дозволяє використовувати, в основному, ті ж показники для (наприклад, використовуючи «Методичні рекомендації з оцінки ефективності інвестиційних проектів та їх відбору для інвестування».



Основні джерела отримання позитивних результатів управління якістю у сфері виробництва:

1) зниження виробничих витрат на виправлення дефектів виготовляється (аналогічно і в сфері розробки і проектування), : де 3 |, 32 - витрати на усунення дефектів до і після впровадження системи відповідно;

2) зменшення втрат від остаточного браку готової продукції, руб

3) зниження вартості контролю продукції,:

4) зниження трудомісткості виробничих процесів,

5)запобігання надходження у виробничий процес недоброякісної сировини і матеріалів;

6) зменшення витрат на усунення дефектів з рекламацій (претензіям) споживачів;

7) зменшення суми штрафів за поставку недоброякісної продукції і виплат з рекламацій;

8) зменшення витрат на гарантійне обслуговування і ремонт;

9) зменшення збитків за порушення контрактів;

10) підвищення прибутку за рахунок поліпшення асортименту виготовленої продукції ;

11) підвищення прибутку за рахунок продажу споживачам продукції підвищеної якості (при незмінності собівартості).



15. Організація та впровадження аудиту якості на підприємстві у відповідністю із міжнародними стандартами.

Питання до розгляду:
  • призначення, процес і види аудиту якості;

  • аудит якості системи та об'єкти аудиту якості;

  • аудит згідно стандартів ISO;


  • процес аудиту системи менеджменту на підприємстві;

  • відповідність документації системи якості конкретним, у тому числі специфічним вимогам замовника;

  • аудит готової продукції на підприємстві, готової до відправки споживачу;

  • аудит продукції в процесі виробництва;

  • інформаційне забезпечення керівництва всіх рівнів і персоналу, відповідального за забезпечення якості, про зміну якості продукції;

  • оперативна оцінка результатів діяльності підприємства в області якості;

  • оцінка впливу результатів змін у проектуванні, виробництві, контролі продукції на якість кінцевого результату;

  • кількісна оцінка співвідношення між витратами на забезпечення якості і витратами, викликаними невідповідностями, із метою визначення оптимального рівня витрат на забезпечення якості;


Методичні рекомендації:

Під час дослідження цієї тематики, необхідно керуватися наступним:



Аудит якості – це систематичний і незалежний аналіз, що дозволяє визначити відповідність діяльності і результатів в області якості запланованим заходам, а також ефективність впровадження заходів і їхню придатність для досягнення поставлених цілей.

В якості цілей можуть бути:

  • вимоги системи менеджменту;

  • вимоги контракту;

  • необхідність оцінки постачальників;

  • потенційні ризики;

  • пріоритети менеджменту.

На обсяг програми аудиту можуть впливати:

  • область поширення, цілі і тривалість кожного аудиту;

  • частота аудитів;

  • розмір, вид та складність організації;

  • кількість, важливість і комплексність підрозділів;

  • вимоги акредитації та сертифікації;

  • результати попередніх аудитів;

  • зовнішні зміни.

Мотивами внутрішнього аудиту системи якості можуть бути:

  • плановий аналіз ефективності системи якості.

  • потреба в удосконаленні системи якості, необхідність визначення найбільш ефективних заходів.

  • оцінка заходів, проведених із метою поліпшення якості.

  • виникнення проблем в області якості, необхідність визначення слабких місць системи.

  • мотивами зовнішнього аудиту якості можуть бути:

  • підтвердження відповідності вимогам, встановленим законодавством.

  • вимога замовника до підтвердження забезпечення якості.

  • потреби органу, що видав сертифікат на систему якості.

Аудит якості належить в основному до системи якості. У той же час об'єктами аудиту можуть бути елементи системи якості, такі як процеси або продукція.

Аудит продукції має дві основні форми: аудит продукції, готової до постачання споживачу, й аудит продукції в процесі виробництва. Розглянемо особливості кожної з цих форм.

Міжнародні стандарти ISO 10011:1990 містять керівні вказівки по аудиту систем якості. Серія складається з трьох частин:


  • ISO 10011-1:1990 Керівні вказівки по перевірці систем якості. Перевірка.

  • ISO 10011-2:1991 Керівні вказівки по перевірці систем якості. Кваліфікаційні вимоги до аудиторів по перевірці систем якості.

  • ISO 10011-3:1991 Керівні вказівки по перевірці систем якості. Управління програмами перевірок.

Окремі частини стандартів можуть однаковою мірою застосовуватися як для зовнішнього і внутрішнього аудиту, так і для аудиту постачальника й аудиту свідчення.
Методичні інструментарії практичної частини курсової роботи:
1. Використання методу FMEA для аналізу видів і наслідків відмов (дефектів) продукції на досліджуваному підприємстві.
Методичні рекомендації:

Метод FMEA. Метод аналізу видів і наслідків відмов (дефектів) - це систематизована сукупність заходів, метою яких є виявлення й оцінювання потенційних відмов продукції або процесу, визначення дій, які можуть усунути або зменшити ймовірність виникнення потенційних відмов, і документування цих заходів.

Застосування методу FMEA здійснюється у 10 етапів.

1. Аналіз процесу. Сформуйте аналітичну групу фахівців, з різним досвідом і рівнем відповідальності та надайте кожному члену групи можливість познайомитися з процесом або продукцією;

2. Мозковий штурм. Розгляньте всі компоненти виробу або частини процесу і визначте потенційно можливі відмови і збої в роботі;

3. Складіть список можливих наслідків по кожній відмові. Відмова може призвести до різних наслідків - слід розглянути кожний наслідок окремо;

4. Кожному наслідку встановіть рейтинг, відповідний його серйозності;

5. Для кожного наслідку оцінити рейтинг імовірності його виникнення (занесіть в таблицю);

6. Кожній відмови встановіть рейтинг імовірності виявлення (дані занесіть в таблицю);

7. Для кожного наслідку обчислити показник ризику. Для цього перемножуються рейтинги серйозності виникнення, ймовірності виникнення та можливості виявлення;

8. Виберіть відмови, над якими слід працювати в першу чергу (це ті відмови, показник ризику яких найбільш високий);

9. Прийміть заходи для усунення або скорочення вибраних відмов;

10. Розрахуйте новий показник ризику, щоб вирішити: чи достатньо здійснених заходів щодо усунення причин відмов.

Комплексний коефіцієнт ризику дефекту розраховується за формулою:

ЧР = S х O х P, (1)

де ПЧР - пріоритетне число ризику, є комплексною кількісною оцінкою ризику дефекту;

S - коефіцієнт, що враховує тяжкість для споживача від настання дефекту;

О - коефіцієнт, що враховує ймовірність появи дефекту;

Р - коефіцієнт, що враховує ймовірність виявлення дефекту.

Значення ПЧР дефекту коливається в межах від 1 до 1000. Прийнятним (малий ризик) вважається значення ПЧР<40, середнім - від 40 до 100, дефекти з ПЧР>100 вважаються небезпечними (критичними).

До основних напрямів проведення коригувальних заходів відносяться наступні:


  • усунення джерел дефекту (зниження);

  • встановлення перешкод до виникнення дефекту (зниження);

  • мінімізація впливу дефектів, що виявляються у споживача (скорочення S);

  • підвищення ефективності виявлення дефектів (зменшення Р).


2. Оцінка існуючих і потенційних потреб замовника в процесі вдосконалення продукції методом QFD.
Методичні рекомендації:

Метод QFD. Розгортання функції якості - це системний підхід до визначення потреб або вимог споживачів, який допомагає підприємствам швидко зрозуміти й інтегрувати ці потреби в конкретні плани виробництва продукції або послуг для задоволення цих вимог. Метод дозволяє розмістити великий обсяг інформації у стислому вигляді, зручному для проведення ефективного та чіткого аналізу, і забезпечує точне доведення думки споживача до проекту, розробки, виробництва та переведення його в технічні параметри, щоб гарантувати продукту відповідність потребам замовника.

Розгортання функції якості здійснюється за допомогою матричних діаграм, за формою нагадують будинок. Тому і всю методологію часто називають побудовою «будинку якості». Основу методології розгортання функції якості складають вісім базових етапів.

Етап 1. Виявлення побажань споживачів. Побажання споживачів з'ясовуються і заносяться в колонку 1а, ступінь важливості зазначається по кожному побажанню в колонці 1б (5 = дуже важливо, 1 = не важливо).

Етап 2. Визначення цінності продукту. Продукт порівнюється з продуктами конкурентів за п'ятибальною шкалою і фіксується в колонці 2.

Етап 3. Цілі проекту. На цьому етапі визначається, які характеристики ми хочемо поліпшити згідно з побажаннями споживачів, що зазначається в колонці 2 також за п'ятибальною шкалою. При цьому для характеристик, які покращувати не потрібно початкова оцінка та оцінка покращена будуть збігатися. При визначенні необхідного ступеня досконалості цільове значення показника ділиться на поточну бальну оцінку; при визначенні вагового коефіцієнта необхідна ступінь досконалості множиться на показник важливості.

Етап 4. Технічні характеристики/специфікація продукту. Прийняття рішення методом мозкового штурму про те, як поліпшити вибрані характеристики і заповнюється поле 4.

Етап 5. Матриця взаємодії. Досліджується вплив технічних характеристик на задоволеність потреб і заповнюється поле 5. При цьому числове значення клітинки , це ступінь взаємодії помножена на ваговий коефіцієнт.

Етап 6. Взаємодія між технічними характеристиками продукту. Заповнюється «дах» поле 5.

Етап 7. Технічний аналіз. Заповнюється поле 6.

Етап 8. Цільове значення показників. Цільові значення описують поліпшення тих технічних характеристик, яких домагається менеджмент (поле 8).

6

1



5

4

2



3

7

8


Рис. 3 Формат структурування функції якості
3. Функціонально-вартісний аналіз (ФВА).
Методичні рекомендації:

Сутність функціонально-вартісного аналізу полягає в комплексному техніко-економічному дослідженні функцій і параметрів об'єктів (продукції, матеріалів, технологічних процесів, виробничих і управлінських структур тощо) і вироблення рекомендацій щодо мінімізації витрат на стадіях проектування, створення та використання (експлуатації) цих об'єктів при збереженні або підвищенні якості виконання ними своїх функцій і збільшення їх корисності для споживачів.

Головна мета функціонально-вартісного аналізу полягає в досягненні оптимального співвідношення між споживчими властивостями досліджуваної технічної або організаційної системи і витратами на їх реалізацію. В якості приватних цілей ФВА можуть виступати:


  • зниження витрат на виробництво;

  • зменшення матеріало - та енергоємності, трудо - і фондомісткості продукції;

  • збільшення обсягу випуску продукції без додаткових інвестицій;

  • ліквідація «вузьких місць» у виробництві (наприклад, скорочення та усунення браку);

  • скорочення експлуатаційних і транспортних витрат;

  • поліпшення екологічних показників виробництва.


4. Оцінка контролю якості на підприємстві, шляхом використання наступних інструментів: контрольний листок; гістограми; графіки Парето; діаграма «причина – наслідок» (діаграми Ісікави,); графіки (діаграми розкиду; контрольні графіки (контрольні карти).
Методичні рекомендації:

На контрольному листі або карті для наочності відображення стану аналізованого процесу, відзначають значення регульованої характеристики в часі, застосовується для отримання картини змін ходу процесу.

Розрізняють і практично застосовують різноманітні типи контрольних листів. До найбільш поширеним в літературі відносять:

1) контрольні листи локалізації дефектів;

2) контрольні листи кількості випадків;

3) контрольні листи причин дефектів.



Процедура побудови контрольного листка:

1) встановлення конкретної мети збору даних;

2) ідентифікація даних, необхідних для досягнення цієї мети;

3) визначення, яким чином будуть аналізуватися отримані дані (за допомогою яких статистичних засобів);

4) складання форми для реєстрації даних.

Діаграма Парето являє собою спосіб ранжирування будь-якої проблеми або можливості з найкращим використанням наявної інформації.

Процедура побудови діаграми Парето:

1. Побудова таблиці вихідних даних:


  • аналізовані фактори; перша графа

  • абсолютні дані, що характеризують кількість випадків виявлення аналізованих факторів у даний період; друга графа

  • сумарне число факторів за видами;  третя графа

  • процентне співвідношення факторів;  четверта графа

  • кумулятивний (накопичений) відсоток випадків виявлення факторів. п'ята графа

2. Відкладання на осі абсцис даних графи 1 (аналізовані фактори), а на осі ординат - дані графи 2 (частота), що розташовуються в порядку убування частоти поєднання.

«Інші фактори» завжди розташовують на осі абсцис останніми; якщо частка цих факторів порівняно велика, то необхідно зробити їх розшифровку, виділивши при цьому найбільш значні.

3. Побудова стовпчикової діаграми (рис.4).

Кількість невідповідностей

Фактори
Рис. 4. Діаграма Парето.
4. Побудова кривої Лоренца з використанням даних графи 5 і додаткової ординати, що позначає кумулятивний відсоток.

Причинно-наслідкова діаграма («риб'яча кістка», «риб'ячий скелет») графічне упорядкування факторів, що впливають на об'єкт аналізу. Названа по імені її творця - японського вченого К. Ісікави. Діаграма показує співвідношення між причинами і розглянутими конкретними наслідками, які необхідно дослідити. При цьому головні категорії причин, що впливають на процес, будуються у вигляді основних гілок діаграми.

Діаграма є ефективним інструментом для організації та показу різних гіпотез, що об'єднують потенційні причини з виникаючими наслідками, оскільки базується на чіткому взаємозв'язку між показниками якості і факторами, що на них впливають.



Процедура побудови діаграми Ісікави:

1) опис обраної проблеми (особливості, місце виникнення, момент прояви, діапазон поширення);

2) визначення причин виникнення проблеми;

3) визначення головних факторів, що впливають на об'єкт аналізу.

Центральна горизонтальна стрілка діаграми зображує об'єкт аналізу (проблему). До неї підводять великі стрілки, що позначають основні (первинні) фактори. Первинні фактори можуть бути визначені шляхом групування причин, виявлених на другому етапі (рис.5).
Категорія причин

Ефект

Категорія причин

Категорія причин

Причини 1 рівня

Причини 2 рівня

Причини 3 рівня

Рис.5 Причинно-наслідкова діаграма
Для полегшення цієї процедури часто застосовують запропонований самим К. Исікавю метод 5М, в якому в якості головних, розглядаються фактори, що залежать від людей (man), машин (mashine), матеріалів (material), методів (method) і вимірювання (measurement).

5. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ТА ПРОЦЕДУРА ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Оцінка захисту курсової роботи є інтегральною складовою, що визначається змістом курсової роботи, якістю її оформлення і презентації та рівнем знань з досліджуваної тематики при захисті.

Завершальним етапом виконання курсової роботи є її захист студентом. За 1-2 дні до захисту студент повинен ознайомитися з рецензією кафедри на його роботу, підготуватися до захисту відповідно до зауважень, зроблених рецензентом.

Для захисту студент повинен мати при собі курсову роботу з позитивною рецензією на неї, а також залікову книжку.

Процедура захисту складається із короткої доповіді (до 5 хвилин), в якій він повідомляє назву, мету та завдання роботи, перелік питань, висвітлених в курсові роботі, на яких матеріалах вона ґрунтується, розкриває основний зміст роботи, аргументує свій погляд на дане питання; потім дає відповіді на зауваження рецензента і питання членів комісії. Під час захисту курсової роботи можуть задавати питання і виступати по змісту курсової робот також офіційні опоненти, призначені кафедрою з числа студентів (бажано іншої групи), та всі присутні. Рекомендується до захисту підготувати тези доповіді і необхідні наочні матеріали.

Курсові роботи оцінюються за інтегральною шкалою оцінювання, що встановлює взаємозв’язки між рейтинговим показником з захисту, національною шкалою оцінювання і шкалою оцінок ECTS ( табл. 2)

Таблиця 2

Шкала оцінювання: національна та ECTS


За шкалою ECTS

За шкалою університету

За національною шкалою


A

90 – 100

(відмінно)


5 (відмінно)


B

85 – 89

(дуже добре)



4 (добре)

C

75 – 84

(добре)


D

70 – 74

(задовільно)



3 (задовільно)

E

60 – 69

(достатньо)



FX

35 – 59

(незадовільно – з можливістю повторного складання)



2 (незадовільно)

F

1 – 34

(незадовільно – з обов’язковим повторним курсом)




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка