Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття



Сторінка3/3
Дата конвертації23.10.2017
Розмір0.54 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3

Трихомоноз

Збудник — представник джгутикових найпростіших trichomonas vaginalis

Вагінальні трихомонади — аеротолерантні анаероби, здатні повторювати рельєф епітеліальної клітини, на якій вони паразитують. Завдяки наявності на поверхні трихомонад великої кількості ферментів (гіалуронідази, амілази, каталази) вони можуть проходити в міжклітинні щілини, розповсюджуватися по урогенітальному тракту. Здатність трихомонад фіксувати на своїй поверхні велику кількість антитрипсину забезпечує їм захист від руйнівної дії імунокомпетентних клітин. Все це треба враховувати при діагностиці та лікуванні трихомонозу.



Класифікація. Згідно з МКХ-10, виділяють:

- урогенітальний трихомоноз;

- урогенітальний трихомоноз неускладнений;

- трихомоноз з ускладненнями.

Клінічно розрізняють наступні форми трихомонозу: свіжу (давністю до 2-х місяців) — гостру, підгостру, торпідну; хронічну (давністю більше 2-х місяців).

Жінки і чоловіки можуть бути трихомонадоносіями.



Клініка. Місцем первинної інфекції при трихомонозі є піхва, хоча ці мікроби можуть розповсюджуватися у верхні відділи жіночого статевого тракту та в органи сечовиділення. Клінічна картина гострого трихомонозу у жінок характеризується симптомами вагініту, до якого може приєднатися вестибуліт, уретрит, ендометрит. При гострій формі жінки скаржаться на значні пінисті піхвові виділення; свербіння, роздратування вульви; часто печіння, біль при сечовипусканні. При торпідній формі ці скарги відсутні.

Для хронічного трихомонозу характерні періодичні загострення, які можуть бути зумовлені статевим збудженням, вживанням алкоголю, зниженням імунітету, порушенням функції яєчників та ін.



Перелік уніфікованих методів діагностики, рекомендованих інструкціями МООЗ:

1. Клініко-діагностичні дослідження.

1.1. Виявлення піхвової трихомонади при вивченні нативного препарату.

1.2. Виявлення піхвової трихомонади в досліджуваному матеріалі, забарвленому метиленовим синім.

1.3. Виявлення піхвової трихомонади в досліджуваному матеріалі, забарвленому за модифікованим способом Грама.

1.4. Виявлення піхвової трихомонади в досліджуваному матеріалі, забарвленому за методом Романовського—Гімзи.

2. Культуральні дослідження.

2.1. Виділення та ідентифікація піхвової трихомонади в культурах (в живильному середовищі СКДС).

Для успішної діагностики трихомонозу доцільно використовувати різні методи діагностики, проводити неодноразові дослідження, матеріал брати з різних вогнищ (піхви, уретри, сечового міхура, протоків вестибулярних залоз).

Лікування. Лікуванню підлягають хворі на трихомоноз як із запальними явищами, так і за їх відсутності. Обов'язкове лікування носіїв збудника диктується тим, що вони можуть бути джерелами зараження. Ефективними засобами лікування трихомонозу є препарати групи нітроімідазолів.

Методики лікування, рекомендовані Інститутом дерматології та венерології АМН України:

Метронідазол (трихопол, флагіл):

- по 0,25 г 2 рази на день, 10 днів;

- перші 4 дні по 0,25 г 3 рази на день, інші 4 дні — по 0,25 г 2 рази на день;

- 1-й день по 0,5 г 2 рази, 2-й — по 0,25 г 3 рази, у наступні 3-й, 4-й, 5-й — по 0,25 г 2 рази на день;

- 1-й день по 0,75 г 4 рази, 2-й — по 0,5 г 4 рази, тривалість лікування — 2 дні (рекомендована при свіжому трихомонозі з невеликою тривалістю захворювання);

- по 0,5 г 4 рази на день протягом 5—7 днів (рекомендована при хронічному, ускладненому трихомонозі);

- 100 мл розчину, що містять 500 мг метронідазолу (метрагілу),

внутрішньовенне 3 рази на добу, 5—7 днів (при хронічному

трихомонозі, що не піддається лікуванню).

Тінідазол (фазижин):

- по 2 г одноразово;

- по 2 г усередину 1 раз на добу курсовою дозою 6 г (при хронічному,

ускладненому трихомонозі).



Орнідазол (тіберал):

- по 0,5 г 2 рази на добу, 5 днів (при неускладненому трихомонозі);

- по 0,5 г 2 рази на день, 10 днів (при хронічному, ускладненому

трихомонозі).



Нові препарати для лікування трихомонозу:

- атрикан 250 — по 1 капсулі усередину 2 рази на день, 4 дні

- наксоджин (ниморазол) — 4 таблетки усередину одноразово;

- ефлоран — курсова доза 2,0 г (таблетки по 0,4 г), одноразово 5 таблеток або 2 таблетки зранку і 3 таблетки ввечері;

- макмірор — по 1 таблетці усередину 3 рази на день, протягом 7 днів.

Місцева терапія при трихомонозі може бути додатковим, але не самостійним методом лікування (зважаючи на значне розповсюдження трихомонад в різні відділи уростатевого тракту). Для місцевого лікування і Застосовують: кліон Д — вагінальні таблетки (до піхви 1 раз на день, 10 днів);

флагіл (Метронідазол) — вагінальні кульки по 0,5 г (до піхви 1 раз на день, 6— Г 10 днів); макмірор — вагінальні свічки (до піхви 1 раз на день, 10 днів) та ін. ,

При хронічному трихомонозі рекомендована специфічна вакцина— солкотриховак R яку можна вводити одночасно з хіміотерапією; повторна І; вакцинація через рік.

Лікування вагітних рекомендується проводити після закінчення першого І триместру протитрихомонадними засобами (Метронідазол 2 г усередину г одноразово, тиберал, атрикан 250 за вказаною вище схемою та ін.). ;

Контроль лікування у жінок проводять через 7—10 днів після закінчення : курсу. В подальшому дослідження проводять 3 рази після кожної менструації ' з виконанням всіх вищенаведених вимог діагностики.



Генітальний кандидоз

Найбільш часто збудниками сечостатевих мікозів є дріжджеподібні гриби, За відсутності патогенних чинників, що сприяють інфекції, при нормальному І функціонуванні імунної, гормональної систем вони займають свою "екологічну нішу" серед нормальної флори статевих органів і не спричиняють патологічних змін. Пусковими моментами є порушення біоценозу через застосування антибіотиків, кортикостероїдів, ендокринні захворювання та ін.



Класифікація. Виділяють три клінічні форми сечостатевого кандидозу:

- неускладнений кандидоз без патологічного фону (виникає під впливом екзогенних факторів);

- неускладнений кандидоз, обумовлений ендогенними причинами;

- ускладнений висхідний урогенітальний кандидоз на тлі значного зниження захисних сил організму.

Клініка. Неускладнений кандидоз без патологічного фону характеризується м'яким перебігом з низькою інтенсивністю клінічних проявів (вульвовагініт), виникає у зв'язку з впливом екзогенних факторів. Може лікуватись препаратами місцевої дії. Бажане лікування статевого партнера.

Неускладнений кандидоз, обумовлений ендогенними причинами, часто супроводжується сечостатевою інфекцією (хламідіоз, гонорея), ендокринною патологією (цукровий діабет), імунодефіцитом. Може мати стійкий, хронічний перебіг з рецидивами, які супроводжуються вираженими клінічними проявами (вульвовагініт, уретрит). Місцеве лікування викликає тимчасове поліпшення, лікування без усунення патологічного тла неможливе. Обов'язкове лікування статевого партнера.

Ускладнений висхідний урогенітальний кандидоз на тлі значного імунодефіциту характеризується персистенцією і хронічним перебігом з тимчасовим поліпшенням. Вимагає обов'язкового застосування системних антимікотичних засобів та імуномодуляторів. Обов'язкове лікування статевого партнера.

Перелік уніфікованих методів діагностики (рекомендованих інструкціями МООЗ).

І. Клініко-діагностичні дослідження.

1.1. Виявлення дріжджеподібних грибів у досліджуваному матеріалі при вивченні нативного препарату.

1.2. Виявлення дріжджеподібних грибів у досліджуваному матеріалі, забарвленому 1% водним розчином метиленового синього, фуксину, генціанового фіолетового.

2. Культуральне дослідження.

2.1. Виділення та ідентифікація дріжджеподібних грибів у культурі.

2. Виявлення у культурі колоній грибів з метою отримання спор. Лікування. При виборі методу лікування треба враховувати клінічну

форму урогенітального кандидозу. Наводяться методики, рекомендовані

Інститутом дерматології та венерології АМН України.



Препарати системної дії:

- Кетоконазол (нізорал) — по 0,2 г 2 рази на добу під час їжі 2 тижні, потім 1 раз на добу до досягнення клінічного ефекту (не більше 6 місяців).

- Флуконазол (дифлюкан, дифлазон, медофлюкон) — одноразово в дозі 150—300 мг. Потім для запобігання рецидивів застосовують по 150 мг один раз на тиждень протягом тривалого часу (4—12 місяців). При стійких формах генітального кандидозу приймають препарат усередину по 150—300 мг на день протягом до 7 діб.

- Ітраконазол (орунгал) — при гострому сечостатевому кандидозі в дозі 200 мг 2 рази на добу протягом дня, потім 200 мг один раз на добу протягом 3-х днів. При хронічному урогенітальному кандидозі — по 200 мг 1 раз на добу протягом 6 днів, потім протягом 3 менструальних

циклів по 100 мг один раз на день у перший день циклу. При Хронічному, ускладненому, рецидивуючому перебігу — по 0,1 г 2 рази на добу протягом 6 днів, потім протягом 3—6 менструальних циклів по , 0,1 г у перший день циклу.

- Тербінафін (ламізил) — по 0,25—0,5 г 1 раз на добу, 7—21 день. ;



Місцеве лікування

Для місцевого лікування застосовують різні препарати у вигляді вагінальних таблеток, кульок, супозиторіїв, іноді кремів, які вводять до піхви на ніч. Антибіотики: ністатин, пімафуцин. Похідні імідазолу: клотримазол (канестен, кандибене, гінолотримін), дйдийсонозол (гіно-дактарин, гінозол), еконазол (декалін, гіно-певарил), ізогона зол (гіно-травоген), тіоконазол (гіно-трозид), омоміказол (мікогал).

Для місцевого лікування статевих партнерів (чоловіків) використовують препарати у вигляді кремів (екзодерил, ламізил, нізорал та ін.). Боротьба з мікотичною інфекцією включає дотримання правил особистої гігієни, ефективне лікування статевих партнерів, адекватну імунотерапію.

Контроль виліковування проводиться шляхом триразового обстеження хворих протягом 3 місяців.

При хронічному кандидозі показане обстеження з метою виявлення інших місць ураження грибами.

Бактеріальний вагіноз

Бактеріальний вагіноз характеризується змінами екосистеми піхви, які полягають у заміщенні домінуючих в мікрофлорі вагіни мікроорганізмів роду lactobacillus різних бактерій, в тому числі Gardnerеlla vaginalius анаеробів. Всі перераховані мікроби є представниками нормальної флори піхви, але при бактеріальному вагінозі різко підвищується їх кількість, порушується співвідношення аеробів та анаеробів (в нормі 1:5, при бактеріальному вагінозі 1:100). Наслідком різкого зменшення або відсутності лактобацил є підвищення рН вагінального середовища, що також сприяє розвитку різних умовно-патогенних мікробів.



Клініка. Клінічні прояви бактеріального вагінозу не мають характерних ознак, переважно жінки скаржаться на значні вагінальні виділення з неприємним запахом "гнилої риби". Ознаки запалення піхви відсутні, що дозволяє диференціювати бактеріальний вагіноз із вагінітом. Клінічне (я? Значення бактеріального вагінозу полягає в тому, що велика кількість умовно Патогенних мікробів в піхві є фактором ризику виникнення висхідної інфекції, а також розвитку запалення у статевого партнера. Наслідком бактеріального вагінозу може бути хронічне запалення верхніх відділів статевого тракту жінки; інфекційні ускладнення після гінекологічних операцій, абортів; акушерські ускладнення (мимовільні аборти, передчасні пологи, хоріонамніонит, післяпологовий ендометрит, внутрішньоутробне інфікування плода).

Перелік уніфікованих методів діагностики (рекомендованих інструкціями МООЗ).

1. Клініко-діагностичні дослідження.

1.1. Визначення рН у піхвовому секреті (> 4,5 ).

1.2. Виявлення амінного запаху в піхвовому секреті (1 краплю 10% розчину гідроксиду калію додають до виділень з піхви, нанесених на предметне скло).

2. Бактеріоскопічні методи.

2.1. Мікроскопічне дослідження препарату, забарвленого метиленовим синім.

2.2. Мікроскопічне дослідження препарату, забарвленого за модифікованим способом Грама (виявлення "ключових клітин", які є наслідком всідання на епітеліальні клітини стінки піхви великої кількості мікробів, кількість лейкоцитів не перевищує норму).

3. Бактеріологічний метод дослідження.

Лікування. Для досягнення успіху лікування бактеріального має відбуватися в 2 етапи: на першому проводиться антибактеріальне лікування статевих партнерів, на другому — необхідно сприяти відновленню вагінального біоценозу у жінок.



І етап — застосовують препарати імідазолів або антибіотики групи лінкозамідів.

- Метронідазол — по 0,5 г 2—3 рази на добу протягом 7 діб.

- Метронідазол-гель (0,75%) — інтравагінально по 5,0 г на добу, 7 днів.

- Далацин Ц (кліндаміцина гідрохлорид) — по 300 мг 2 рази на добу протягом 7 днів.

- Далацин, вагінальний крем (2%) — інтравагінально по 5,0 г на добу, З — 6 днів

- Далацин, піхвові супозиторії — до піхви 1 раз на добу, 3—6 днів. Статевим партнерам призначають Метронідазол або далацин усередину за наведеною схемою.



II етап — застосовують препарати, які містять лактобацили; еубіотики,

вакцини.


- Вагілак (леофілізовані лактобацили) — по І капсулі до піхви на ніч, 10 днів.

- Ацилак (піхвові свічки) — 1 — 2 рази на день, 10 днів.

- Солкотриховак — вакцина зі спеціальних штамів лактобацил, по 0,5 мл

З рази з інтервалом 3 тижні; повторна вакцинація через рік — 0,5 мл. Контроль лікування проводиться після закінчення другого етапу. Хвору можна вважати вилікуваною при відновленні вагінального біоценозу.



Генітальний герпес

Збудниками генітального герпесу є 2 типи вірусу простого герпесу). В 90% випадків захворювання викликає ВПГ-2, в той час як ВПГ-1 — лише 10%. Інфекція передається переважно при сексуальних контактах від хворого або носія ВПГ, який не має клінічних симптомів. Ризик неонатального інфікування залежить від форми захворювання у матері і складає від 0,01% до 75%, в 5% може виникати внутрішньоутробне інфікування ВПГ-2.

Виділяють три форми герпетичної інфекції:

- первинна інфекція, коли людина вперше зустрічається з ВПГ і у неї немає антитіл до нього;

- непервинна інфекція спостерігається у пацієнток, які вже мають антитіла до одного з типів ВПГ. При цьому найчастіше зустрічається варіант, коли людина вже має антитіла до ВПГ-1, а вперше інфікується ВПГ-2;

- рецедивуюча інфекція діагностується у пацієнток, які мають антитіла до реактивованого ВПГ. Факторами, які сприяють рецидивам є:

зниження імунологічної реактивності, переохолодження, інтеркурентні захворювання, інвазивні маніпуляції (аборт, введення ВМС, діагностичне вишкрібання) та ін.

Класифікація згідно з МКХ-10:

герпесвірусна інфекція генітальна та урогенітальна.

Залежно від локалізації та ступеня ураження виділяють три стадії:

1 стадія — ураження зовнішніх статевих органів;

2 стадія — ураження піхви, цервікального каналу, уретри;

3 стадія — ураження ендометрія, маткових труб, сечового міхура.

Клініка. Характерна локалізація генітального герпесу — малі та великі статеві губи, вульва, клітор, вагіна, шийка матки. При рецидивах інфекція може проникати висхідним шляхом в ендометрій, придатки матки, сечовий міхур і викликати їх специфічне ураження. Генітальний герпес характеризується періодичною появою на шкірі та слизових статевих органів вогнищ ураження з активним виділенням ВПГ. Розподіляють наступні клінічні форми:

- маніфестна — характеризується болем в зоні вульви, подразненням, свербінням. Потім з'являються везикульозні елементи, які можуть супроводжуватися болем, а також ознаками загального нездужання, високою або субфебрильною температурою. В подальшому на місці везикул утворюються ерозії, які поступово епітелізуються, потім спостерігається безсимптомне злущення епітелію, яке продовжується 2 тижні. Загальна тривалість клінічних проявів складає до 5—6 тижнів;

- атипова — характеризується тим, що вогнища ураження виглядають як тріщини слизової вульви, іноді як набряк вульви. Тріщини самостійно епітелізуються протягом 5—7 днів; - абортивна форма спостерігається у пацієнток, що раніше отримували противірусну терапію. Вогнище ураження минає Стадії, характерні для маніфестної форми, а виглядає як пляма чи папула, що свербить;

- субклінічна форма характеризується мікро симптоматикою: короткочасні прояви на зовнішніх геніталіях, які швидко проходять. Перелік уніфікованих методів діагностики (рекомендованих інструкціями МООЗ).

1. Цитологічні методи.

2. Виділення та ідентифікація вірусу герпесу.

3. Виявлення вірусного антигену імуноферментним методом.

4. Серологічні дослідження (виявлення антитіл).

5. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).

Лікування. Зважаючи на те, що герпетичні ураження мають тенденцію до рецидивів та хронічного перебігу, передбачається комплексний підхід до лікування з використанням етіотропних противірусних препаратів, імуностимуляторів, фізіотерапевтичних засобів.

Противірусні препарати, рекомендовані Інститутом дерматології і венерології АМН України.



Ацикловір (зовіракс) — може бути призначений усередину, внутрішньовенне, місцеве.

Оральні препарати показані при ураженнях шкіри і слизових оболонок — таблетки по 200, 400, 800 мг і суспензії по 200—400 мг ацикловіру на кожні 5 мл. Призначають одну з цих доз 5 разів на день, через кожні 4 години, виключаючи нічну дозу, протягом 5—1 —10 днів. Лікування потрібно починати якомога раніше після появи герпетичних уражень. У хворих з частими рецидивами проводять тривале лікування ацикловіром у дозі 400 мг 2 рази на день протягом 3—18 місяців.

Внутрішньовенні препарати показані при ускладнених формах герпес вірусної інфекції, а також пацієнтам з імунодефіцитом — ампули по 250 мг ацикловіру. Доза 5 — 10 мг/кг уводиться крапельне протягом однієї години кожні 8 годин. Тривалість курсу — 5—10 днів. Таке ж лікування застосовують у вагітних.

Ацикловір для місцевого застосування у вигляді 5% крему наносять 5 разів на добу на вогнища уражень відразу після перших симптомів протягом 5—10 днів. Крем не слід наносити на слизові оболонки піхви, рота.



Валацикловір (вальтрекс) — призначається по 500 мг 2 рази на день або по 250 мг 3 рази на день протягом 5—10 днів. Для профілактики рецидивів — по 125 мг 2 рази на день тривалий час.

Інші противірусні препарати.



Фамцикловір — таблетки по 0,25 г 2 рази на день протягом 5 днів.

Алпізарин — таблетки по 0,1 г 3 рази на день протягом 15—20 днів.

Рібаміділ (віразол, рібавірин) — таблетки по 0,2 г 3 рази на день протягом 7—14 днів.

Мегосин — мазь 3%, місцеві аплікації 4—6 разів на день протягом 5—7 днів.

Госипол — лінімент 3%, місцеві аплікації 4—6 разів на день протягом 5—7 днів.

Оксолінова мазь 0,25 — 3% , місцеві аплікації 4—6 разів на день протягом 5—7 днів.

Для імунотерапії застосовують переважно інтерферони або індуктори Інтерферонів.



Гропринозин — по 500 мг 4 рази на день після їжі протягом 7 днів, після Чого призначається ацикловір. Через 8 днів гропринозин повторюють за тією ж схемою.

Циклоферон — випускається в ампулах по 2 мл ( 250 мг 12,5% розчину), уводиться внутрішньо м’язово або внутрішньовенне 1 раз на добу на 1, 2, 4, 6, &, 10 та 12 день лікування.

Неовір — призначають по 250 мг, внутрішньо м'язово з інтервалом 18— 36 годин.

Патогенетична і симптоматична терапія герпетичних уражень включає Стимуляцію неспецифічної реактивності організму (алое, вітаміни), антигістамінні препарати (супрастин, тавегіл, ебастин, фексофенадин). У випадку тяжкого перебігу з інтоксикаційним синдромом проводиться внутрішньовенне дезінтоксикаційна терапія.



Змішані інфекції сечостатевих органів (мікст-інфекції)

Особливістю сучасного перебігу всіх урогенітальних інфекцій є часта дотація збудників, що передаються статевим шляхом, між собою, а також включення бактерій, які звичайно колонізують піхву та нижній відділ цервікального каналу (індигенну флору). Хламідії, віруси, уреаплазми, мікоплазми Практично не зустрічаються як монозбудники інфекції геніталій. , .Треба відзначити, що на сьогодні спостерігається неухильна тенденція до асоціації цих збудників, виникнення так званих мікстінфекцій. Це значно погіршує перебіг та прогноз захворювання. Згідно з даними різних авторів, асоціації хламідій з гонококами спостерігаються в ЗО—40 % випадків, з уреаплазмою — в 20—25 %; з трихомонадою — до ЗО %. Одночасно три різні Інфекції зустрічаються у 10—12 %, 4—5 збудників — у 5—6 % хворих. Як Правило, в цих асоціаціях знаходяться і умовно-патогенні представники мікроцинозу нижніх відділів статевих органів жінки, серед яких переважають факультативні анаероби (стафілококи, ентеробактерії — кишкові палички) та облігатні анаероби, що не утворюють спор (бактероїди).

Велика кількість запальних захворювань статевих органів (ЗЗСО) своїм первинним виникненням зобов'язана проникненню екзогенних мікробів.

Матеріали для самоконтролю

1.Запальні захворювання ст.органів класифікують:

А)рецидивуючі

Б)хронічні

В)гострі

Г)підгострі

Д)свіжі

2.Існують слідуючі ступені важкості:

А)легка

Б)середня

В)важка

Г)вкрай важка

3.До запалень органів нижнього відділу належать:

А)екзоцервіцит

Б)кольпіт

В)аднексит

Г)ендоцервіцит

4.До запалення статевих органів верхнього відділу відносять:

А)бартолініт

Б)вульвіт

В)периметрит

Г)оофорит

5.Аднексит –це запалення :

А)матки

Б)яєчника

В)обох труб

Г)яєчників та труб

6.Периметрит-це запалення:

А) серозного шару матки

Б)мязевого шару матки

В)звязкового апарату матки

Г)внутрішнього шару матки

Д)яєчників

7.Диф.діагностику запальних захворювань проводять з:

А)гострим циститом

Б)гострим пієлонефритом

В)розривом кісти

Г)позаматковою вагітністю

Д)гострим апендицитом

Е)ендометріозом

8.Протизапальну терапію проводять:

А)сульфаніламідами

Б)антибіотиками

В)вітамінами

Г)десенсибілізуючими

9.Ускладнення зап.зах.ст.органів-це:

А)непліддя

Б)пельвіоперитоніт

В)піосальпінгс

Г)злуки малого тазу

10.Ускладнення хронічних запальних процесів:

А)гідросальпінкс

Б)непліддя

В)піоовар

Г)гострий пельвіоперитоніт

11.Покази до термінового хірургічного втручання:

А)гострий ендометрит

Б)гострий аднексит

В)розрив піосальпінксу

атеріали для самоконтролю
Ситуаційні завдання

№ 1. Хвора А. звернулась до лікаря жіночої консультації зі скаргами на свербіж та печіння в ділянці зовнішніх статевих органів та у вагіні, біль при статевому акті, гноєподібні виділення. При огляді: шкіра та слизова оболонка в області зовнішніх статевих органів гіперемована, стінка вагіни гіперемована, болюча, виділення гноєподібні, шийка матки гіперемована, циліндричної форми, вічко закрите. Тіло матки та придатки без особливостей, склепіння глибокі.

Поставити попередній діагноз, скласти план дослідження хворої, призначити лікування.

№ 2. Хвора Б. звернулася до лікаря з приводу різкого болю в області зовнішніх статевих органів, набряку статевих труб, біль при ходінні, неможливість статевого життя. Температура 38,5 С, пульс — 100 уд. в 1 хв., задовільних властивостей. При огляді в ділянці великої статевої губи праворуч визначається пухлиноподібне утворення розміром 3х4 см, різко болюче, тверде. Шкіра в області зовнішніх статевих органів гіперемована. Вагінальне дослідження неможливе внаслідок різкої болючості.

Поставити попередній діагноз, скласти план дослідження, призначити лікування.

№ 3. Хвора В. скаржиться на біль внизу черева, сукровичні виділення, які з'явилися через 3 дні після проведення діагностичного вишкрібання матки. Температура 38,7 С, пульс — 100 уд. в 1 хв. задовільних властивостей. При огляді: живіт м'який, чутливий у нижніх відділах, симптомів подразнення очеревини немає. З боку зовнішніх статевих органів патології немає. Вагіна містка, шийка матки циліндрична, вічко закрите, виділення кров'янисті, з неприємним запахом. Тіло матки трохи збільшене, м'якої консистенції, болюче. Додатки не пальпуються, параметрії вільні.

Поставити попередній діагноз, скласти план дослідження, призначити лікування.

№ 4. Хвора Г. Доставлена в стаціонар каретою швидкої допомоги зі скаргами на різкі болі внизу живота, підвищення температури до 39,7 С. Протягом 0Єтанніх 2 років хворіє хронічним запаленням придатків матки. 2 дні тому з метою поновлення прохідності труб проведена гідротубація. При огляді: живіт м'який, різко болючий у нижніх відділах. Симптоми подразнення очеревини слабо позитивні в нижніх відділах живота. З боку зовнішніх статевих органів патології немає. Шийка матки циліндрична, чиста, вічко закрите. Тіло матки не збільшене, обмежено рухливе, неболюче. Праворуч від матки пальпується пухлиноподібне утворення розміром 3х7 см, різко болюче, обмежено рухливе. Ліві придатки оточені спайками, неболючі. Праве склепіння глибоке, болюче, ліве — без особливостей. Параметриї вільні. Виділення гноєподібні.

Поставити попередній діагноз, скласти план дослідження, призначити лікування.

№ 5. Хвора Д. Доставлена в стаціонар каретою швидкої допомоги зі скаргами на різкі болі внизу живота, підвищення температури до 39,8 С. Тиждень тому з метою переривання вагітності ввела в шийку матки катетер. При огляді: живіт напружений, різко болючий при пальпації. Симптом подразнення очеревини позитивний в нижніх відділах до рівня пупка. При вагінальному дослідженні: зовнішні статеві органи без особливостей, вагіна містка, шийка матки циліндрична, вічко пропускає кінчик пальця, виділення гнійні. Склепіння вкорочені, заднє випнуте, різко болюче. Тіло матки та додатки пальпувати неможливо внаслідок болючості та напруження живота.

Поставити попередній діагноз, скласти план дослідження, призначити лікування.

Контрольні питання
1. Класифікація запальних захворювань жіночих статевих органів.

2. Що розуміється під гострим, підгострим та хронічним перебігом запального процесу?

3. Що таке бартолініт? Опишіть його клініку, діагностику та лікування.

4. Що таке вульвовагініт? Опишіть його клініку, діагностику та лікування.

5. Особливості вульвовагініту у дівчат.

6. Що таке кольпіт? Яка його етіологія?

7. Опишіть методи діагностики кольпіту.

8. Методи діагностики та лікування запальних захворювань шийки матки. На чому базується диференційна діагностика з епітеліальними дисплазіями шийки матки? : 9. Клініка та діагностика гострого ендометриту.

10.Клініка та діагностика гострого аднекситу.

11. Клініка та діагностика гострого параметриту.

12. Клініка та діагностика гострого пельвіоперитоніту.

13. Основні принципи лікування гострих запальних захворювань верхніх відділів жіночих статевих органів.

14. Антибактеріальна терапія: показання, принципи добору антибіотиків, їх сумісність з іншими антибактеріальними засобами.

15. У чому полягає дезінтоксикаційна та десенсибілізуюча терапія при гострому запаленні верхніх відділів жіночих статевих органів?

16. В яких випадках при гострому запаленні геніталій показано хірургічне лікування?

17. Особливості клініки хронічного запалення жіночих статевих органів.

18. Методи діагностики хронічного запалення жіночих статевих органів.

19. З якими захворюваннями слід диференціювати запалення жіночих статевих органів.

20. Методи лікування запалення жіночих статевих органів у хронічній стадії.

21. У чому полягає реабілітація хворих, які перенесли запалення жіночих статевих органів?

22. Які фізіотерапевтичні процедури можна використовувати при запаленні жіночих статевих органів?

23. На які курорти слід направляти жінок, які перенесли запалення жіночих статевих органів?



Практичні завдання

1. Зберіть анамнез у хворої.

2. Відокремте з анамнезу дані, характерні для запалення жіночих статевих органів.

3. Проведіть дослідження хворої основними гінекологічними методами (огляд зовнішніх статевих органів, вагіни та шийки матки у дзеркалах, бімануальне дослідження).

4. Оцініть дані, отримані при дослідженні хворої лабораторними та іншими методами.

5. Поставте діагноз у обстежуваної.

6. Проведіть диференційний діагноз у обстежуваної.

7. Складіть план лікування обстежуваної.

8. Проведіть експертизу непрацездатності в обстежуваної.

9. Складіть план реабілітації обстежуваної.

10. Випишіть рецепти лікарських речовин, які використовуються для лікування запалення жіночих статевих органів

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Михайленко О.Т., Степанківська Г.К. —Гінекологія.—Київ, Здоров'я, 1999.

2. Абрамченко В.В., Башмакова М.А., Корхов В.В. Антибиотики в акушерство й гинекологии. — Санкт-Петербург, СпецЛит, 2000.

3. Сметник В.П., Тумилович Л.Г. Неоперативная гинекология. — Санкт-Петербург, 2001.

4. Краснопольский В.И., Буянова С.Н., Щукша Н.А. Гнойная гинекология. — Москва, Медпресс, 2001.

5. Венцковский Б.М., Гордеева Г.Д. Аназробная инфекция в акушерство й гинекологии //Вестнник ассоциации акуш. гинекол. Украйни, 2000.

6. Серов В.Н., Тихолшров А.Л., Лубнин Д.М. Современньїе принципи терапии воспалительньїх заболеваний женских полових органов: Методическое пособие. — М. Московский государственньїй медико-стоматологический университет, 2000.



7. Справочник по акушерству й гинекологии /Под редакцией чл. корр. НАН й АМН Украиньї Степанковской Г.К. — Київ, Здоров'я, 1997.
Методичну розробку склала:
_ас.каф.к.м.н.МасібродаН.Г

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка