Методичні рекомендації для підготовки студента до практичних занять з дисципліни «Міжнародно-правові норми інформаційної діяльності в галузі авіації та космонавтики»



Скачати 294.06 Kb.
Дата конвертації23.10.2017
Розмір294.06 Kb.
ТипМетодичні рекомендації

Додаток Г

до п. 3.8.



(Ф __- ___)

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Навчально-науковий Юридичний інститут

Кафедра конституційного і адміністративного права



Методичні рекомендації

для підготовки студента

до практичних занять

з дисципліни «Міжнародно-правові норми інформаційної діяльності в галузі авіації та космонавтики»

для студентів 4 курсу

 

для галузі знань 0201 «Культура»



напряму підготовки 6.020105 «Документознавство та інформаційна діяльність»

 

  



Укладач: О.Радзівілл, к.ю.н., доцент, доцент кафедри конституційного і

адміністративного права

Розглянуто та схвалено

на засіданні кафедри конституційного і

адміністративного права

Протокол № ____ від «___»_____20__р.

Завідувач кафедри Пивовар Ю.І.

  Продовження Додатку Г





  1. Тема заняття «Міжнародно-правові основи регулювання інформаційної діяльності»




  1. Мета проведення заняття: ознайомлення студентів з поняттям, предметом та системою міжнародного права, усвідомлення тенденцій міжнародно-правового регулювання інформаційної діяльності

Після проведеної роботи студент повинен

знати:


предмет міжнародного публічного права.

основні напрямки міждержавного співробітництва в сфері інформаційної діяльності

Принципи побудови і дії глобального інформаційного суспільства

вміти:


застосовувати міжнародно-правові стандарти до сфер інформаційної діяльності

знаходити ці стандарти в міжнародних договорах,

посилатися на них при умові імплементації угод в національне правове поле

аналізувати і застосовувати їх як взірцеві але необов’язкові положення при їх відсутності в національному правовому полі


3. Перелік ключових термінів та понять

Публічне міжнародне право – система норм і принципів, що регулюють міждержавні відносини

Міждержавні відносини: відносини між державами, включаючи й ті, де стороною є міжурядові міжнародні установи.

Глобальне інформаційне суспільство – питомі характеристики міжнародного співтовариства, включаючи всі його горизонтальні зносини, визначені в Окінавській Хартії глобального інформаційного суспільства від 22 липня 2000 р. та в Декларації принципів «Побудова інформаційного суспільства – головна задача нового тисячоліття» від 12 грудня 2003

Інформаційні права людини – почали формуватися ще в перші роки діяльності ООН. Зафіксовані в загальній декларації прав людини та в двох Пактах з прав людини 1966 року

За результатами самостійної роботи проводиться опитування, заслуховування доповідей та їх обговорення.


4. Методичні рекомендації з виконання та оформлення

При підготовці до заняття слід з’ясувати специфіку сучасного міжнародно-правового регулювання інформаційної діяльності. Міжнародне право формується на основі добровільного волевиявлення держав взяти на себе ті чи інші міжнародні зобов’язання. Прийняття Статуту ООН сприяло кодифікації міжнародного права. Викладення основ побудови інформаційного громадянського суспільства є логічним продовженням результатів міждержавного співробітництва яке стало системним завдяки Статуту ООН і діяльності системи ООН.

За результатами самостійної роботи проводиться опитування, заслуховування доповідей і їх обговорення.

Оформлення рефератів здійснюється на чистих аркушах паперу формату А4 або А5 у рукописному вигляді (допускається з обох боків аркушу). При цьому обов’язково зазначається прізвища та ім’я студента, номер групи, тема практичного заняття. Студент зазначає номер завдання та перелік правильних відповідей.


5. Питання до обговорення, самостійного вивчення та осмислення навчального матеріалу.

  1. Міжнародні стандарти «інформаційних прав» людини, принципи інформаційного громадянського суспільства

  2. Міжнародні стандарти в регулюванні інформаційно-комунікаційних послуг.

  3. Міжнародне протистояння злочинному втручанню в автоматизовані системи управління транспортом і комунікаціями

  4. Дайте характеристику міжнародно-правових заходів в сфері боротьби з кіберзлочинністю на універсальному і регіональному рівнях.

  5. Дайте аналіз Декларації принципів «Побудова інформаційного суспільства – глобальна задачі в новому тисячолітті» (12 грудня 2003 року)



Література

  1. Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства від 22 липня 2000 р. // http://portal.rada.gov.ua

  2. Декларація принципів «Побудова інформаційного суспільства – головна задача нового тисячоліття» від 12 грудня 2003 р. // http://portal.rada.gov.ua

  3. Офіційний переклад нормативних актів Євросоюзу в сфері інформаційно-комунікаційних технологій. – К.: Міжнародний фонд відродження, 2002. – 219 с.

  4. Бабкин С.А. Право, применимое к отношениям, возникающим при использовании «Интернет»: основные проблемы. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003, - 69 с.

  5. Кормич Б.А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: Навчальний посібник. - К.: Кондар, 2004. – 383 с.

  6. Петрик В.М., Остроухов В.В. та ін. Сучасні технології та засоби маніпулювання свідомістю, ведення інформаційних війн і спеціальних інформаційних операцій: Навчальний посібник. - К.: Росава, 2006. – 208 с.

  7. Юдін О.К., Богуш В.М. Інформаційна безпека держави: Навчальний посібник. - Харків: Консул, 2005. – 576 с.

1.Тема заняття «Міжнародно-правові принципи захисту інформації в системі прав інтелектуальної власності».


2. Мета проведення заняття: ознайомлення студентів з особливостями захисту інформації як об’єкта прав інтелектуальної власності

Після проведеної роботи студент повинен

знати:

головні особливості прав інтелектуальної власності

критерії класифікації прав інтелектуальної власності, що підлягають захисту

джерела міжнародного права,що регулюють захист прав інтелектуальної власності

вміти

визначити основні категорії прав інтелектуальної власності



зв’язувати норми національного законодавства з імплементованими міжнародно-правовими актами

проаналізувати основні відмінності правової природи права інтелектуальної власності від речових прав





  1. Перелік ключових термінів та понять

Право інтелектуальної власності – захищені майнові і особисті немайнові прав винахідника автори, та їх правомірних правонаступників

Винахід – результат творчої діяльності людини в сфері технологій, об’єктами якого можуть бути продукт і спосіб.

товарний знак – засіб індивідуалізації товару, у вигляді певної емблеми

географічні позначення – засіб індивідуалізації товару через визначення території його походження


4. Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

Підготовка має на меті усвідомлення особливостей захисту прав інтелектуальної власнеості

Загальні умови захисту прав промислової власності регулює Паризька конвенція з охорони промислової власності від 20 березня 1983 р. (чинна редакція 1967 р.) (членство – більше ніж 160 држ.). На базі конвенції було засновано Міжнародне бюро промислової власності (нині діє в складі ВОІВ).

Угода TRIP’s в Додатку 1с до Маракеського пакету – є першим і єдиним договором, що охоплює всі аспекти інтелектуальної власності і надає цьому сектору правовий режими мінімального правового захисту, який включає засоби як національного, так і міжнародного рівня.

За результатами самостійної роботи проводиться заслуховування доповідей і їх обговорення.

Оформлення рефератів здійснюється на чистих аркушах паперу формату А4 або А5 у рукописному вигляді (допускається з обох боків аркушу). При цьому обов’язково зазначається прізвища та ім’я студента, номер групи, тема практичного заняття. Студент зазначає номер завдання та перелік правильних відповідей.

5. Питання до обговорення, самостійного вивчення та осмислення навчального матеріалу


  1. Відмінність прав інтелектуальної власності від права власності

  2. Особисті немайнові права авторів та винахідників

  3. Міжнародно-правове регулювання захисту ПІВ (по окремим напрямкам)

  4. Суть принципу надання національного режиму в сфері захисту ПІВ

  5. Визначення комерційної таємниці в законодавстві України

  6. Засоби правового захисту комерційної таємниці

  7. Зміст принципу добросовісної конкуренції

  8. Загальна характеристика Угоди TRIP’s

  9. Зв’язок TRIP’s з іншими міжнародними угодами в сфері ПІВ


Література

  1. Угода про торгові аспекти прав інтелектукальної власності // http://portal.rada.gov.ua

  2. Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства від 22 липня 2000 р. // http://portal.rada.gov.ua

  3. Декларація принципів «Побудова інформаційного суспільства – головна задача нового тисячоліття» від 12 грудня 2003 р. // http://portal.rada.gov.ua

  4. Офіційний переклад нормативних актів Євросоюзу в сфері інформаційно-комунікаційних технологій. – К.: Міжнародний фонд відродження, 2002. – 219 с.

  5. Бабкин С.А. Право, применимое к отношениям, возникающим при использовании «Интернет»: основные проблемы. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003, - 69 с.

  6. Гриняев С.Н. Поле битвы – киберпространство: Теория, приемы, средства, методы и системы ведения информационной войны. – Минск: Хорвест, 2004. – 448 с.

  7. Кормич Б.А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: Навчальний посібник. - К.: Кондар, 2004. – 383 с.



  1. Тема заняття «Міжнародно-правова основа інституційно-комунікаційного забезпечення діяльності цивільної авіації»

2. Мета проведення заняття – вивчити основні міжнародно-правові стандарти в регулюванні діяльності цивільної авіації

Після проведеної роботи студент повинен

знати:


історію формування міжнародного повітряного права

основні джерела кодифікації міжнародного повітряного права

структуру і значення Чиказької конвенції про цивільну авіацію 1944 р.

вміти


вказати, які питання міжнародного повітряного права регулюються в яких міжнародно-правових актах

пояснити різницю в предметі регулювання міжнародного повітряного публічного права і міжнародного повітряного приватного права


3. Перелік ключових термінів та понять

Суверенітет держави над її повітряним простором – повна юрисдикція держави над повітряним простором від поверхні її суходолу, внутрішніх і територіальних вод до висоти 100 – 110 км над р.м.

Міжнародне регулювання повітряних сполучень – міжнародне публічне право визначається Чиказькою конвенцією про цивільну авіацію, Договором з відкритого неба та двосторонніми й регіональними домовленостями між державами.

Міжнародне регулювання комерційних перевезень – міжнародне приватне (транснаціональне) право, визначається Варшавською і Монреальською системами уніфікованих правил перевезення.


4. Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

Рекомендується усвідомити динаміку розвитку міжнародного повітряного права. З прийняттям Статуту ООН і Статуту МС ООН було вказано

Головним актом розвитку міжнародного повітряного права після Другої світової війн стала Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944 р., яка заклала правові основи міжнародної діяльності цивільної авіації і заснувала Міжнародну організацію цивільної авіації (ІКАО). Конвенція складається з чотирьох частин. Частина І «Аеронавігація» має шість глав, у яких викладено основи організації міжнародних повітряних сполучень. Частина ІІ «Міжнародна організації цивільної авіації» – є, власне, статутом ІКАО. Частина ІІІ «Міжнародний повітряний транспорт» містить положення про співробітництво держав через Раду ІКАО в сприянні ІКАО координації діяльності держав з розвитку ефективності і безпеки експлуатації цивільної авіації.

За результатами самостійної роботи проводиться заслуховування доповідей і їх обговорення.

Оформлення рефератів здійснюється на чистих аркушах паперу формату А4 або А5 у рукописному вигляді (допускається з обох боків аркушу). При цьому обов’язково зазначається прізвища та ім’я студента, номер групи, тема практичного заняття. Студент зазначає номер завдання та перелік правильних відповідей.
5. Питання до обговорення, самостійного вивчення та осмислення навчального матеріалу


  1. Що є предметом регулювання міжнародного повітряного права?

  2. Як розумівся принцип «свобода повітря» на початку ХХ століття?

  3. Договори і установи в МПП в період між двома світовими війнами

  4. Значення Чиказької конференції 1944 року.

  5. Значення і структура Чиказької конвенції 1944 року

  6. Що означає розмежування публічного і приватного МПП?

  7. Що означає національність повітряного судна?

  8. Документи на борту літака, які що вимагають норми конвенції

  9. Загальна характеристика міжнародних організацій в сфері цивільної авіації

  10. Яке значення для розвитку міжнародного повітряного права має Міжнародна організація цивільної авіації ІКАО?


Література

  1. Бордунов В.Д. Международное воздушное право. Учебное пособие. – М.: НОУ ВКШ Авиабизнес; изд-во «Научная книга», 2006.

  2. Грязнов В.С. Правовые основы воздушных сообщений. – М.: НОУ ВКШ Авиабизнес, 2001.

  3. Офіційний переклад нормативних актів Євросоюзу в сфері інформаційно-комунікаційних технологій. – К.: Міжнародний фонд відродження, 2002. – 219 с.

  4. Бабкин С.А. Право, применимое к отношениям, возникающим при использовании «Интернет»: основные проблемы. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003, - 69 с.

  5. Кормич Б.А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: Навчальний посібник. - К.: Кондар, 2004. – 383 с.

  6. Петрик В.М., Остроухов В.В. та ін. Сучасні технології та засоби маніпулювання свідомістю, ведення інформаційних війн і спеціальних інформаційних операцій: Навчальний посібник. - К.: Росава, 2006. – 208 с.

  7. Юдін О.К., Богуш В.М. Інформаційна безпека держави: Навчальний посібник. - Харків: Консул, 2005. – 576 с.

1. Тема заняття «Особливості правового регулювання інформаційно-комунікаційного обслуговування комерційних польотів»


2. Мета проведення заняття – отримання основоположних знань про міжнародно-правове регулювання забезпечення комерційних авіаперевезень

Після проведеної роботи студент повинен

знати:

основні положення щодо уніфікованих правил авіаперевезень

відмінності Варшавської і Монреальської систем уніфікованих правил

Статус функції і основні зв’язки Міжнародної асоціації авіаперевізників

вміти:

Аналізувати уніфіковані правила авіаперевезень

визначати «свободи повітря»

Аналізувати документи ІАТА

3. Перелік ключових термінів та понять

«Свободи повітря» – сім ступенів доступу іноземних літаків до тих чи інших видів діяльності, які дозволяє здійснювати в межах свого повітряного простору приймаюча держава.

Чартери – нерегулярні комерційні рейси

Міжнародна асоціація авіаперевізників – неурядова міжнародна організація, займається координацією правил і умов комерційних авіаперевезень, утворена в 1919 р., після другої світової війни трансформована, тісно співпрацює з ІКАО


4. Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

Рекомендується почати вивчення теми з усвідомлення принципу суверенної ревності держав – як юридичної основі сучасних міжнародних відносин. Суверенітет держав має зовнішній аспект, який повністю втілюється в категорії «міжнародна правосуб’єктність держав», яку слід характеризувати як суверенну, первинну і рівну для всіх держав як для суверенів, наділених вищою владою (для порівняння міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій, що засновуються державами є функціональною, похідною, і унікальною для кожної такої організації).

Юрисдикція держави є внутрішнім аспектом суверенітету: втілюється у повноваженні встановлювати закони, забезпечувати їх виконання і судити (зв’язок з трьома гілками влади): юрисдикція поширюється на осіб (населення), об’єкти (територія і інші і речові права) і юридичні акти, які не повинні суперечити її законам. Юрисдикція держави на її території є абсолютною (за винятком осіб, речей і юридичних актів, що офіційно представляють іншу державу, тобто наділені імунітетом). Юридичний зв’язок держави з особами речами чи юридичними актами зберігається в окремих випадках тоді коли вони опиняються за межами території держави (екстериторіальна юрисдикція): імунітет є найбільш повним втіленням екстериторіальної юрисдикції.

Декларативна теорія визнання виходить з того, що суверенітет держави не залежить від її визнання іншими державами. Відповідно до конститутивної теорії, міжнародна правосуб’єктність держави не може бути реалізована без її визнання іншими державами. Обидві теорії не суперечать а доповнюють одна одну. Їх суперечність знімається, якщо усвідомити, що необхідною і достатньою умовою визнання є встановлення дипломатичних зносин, а будь-які заяви інших держав про визнання не є необхідними, і можуть розглядатися як порушення міжнародної ввічливості.

Оформлення рефератів здійснюється на чистих аркушах паперу формату А4 або А5 у рукописному вигляді (допускається з обох боків аркушу). При цьому обов’язково зазначається прізвища та ім’я студента, номер групи, тема практичного заняття. Студент зазначає номер завдання та перелік правильних відповідей.
5. Питання до обговорення, самостійного вивчення та осмислення навчального матеріалу:


  1. Що є предметом регулювання міжнародного комерційного повітряного права, як підгалузі міжнародного повітряного права

  2. Що розуміється під терміном «свобода повітря»?

  3. Дайте характеристику основних свобод повітря

  4. В яких нормативно-правових документах закріплюються норми повітряного комерційного права?

  5. Дайте порівняльний аналіз Варшавської і Монреальської системи регулювання комерційних авіаперевезень

  6. Які зміни стосовно відшкодування збитків потерпілим здійснено Монреальською конвенцією?

  7. Які зміни стосовно подання позовів потерпілими впроваджено Монреальською конвенцією?

  8. Охарактеризуйте цілі і функції Міжнародної асоціації авіаперевізників

  9. Які міжнародні неурядові установи в сфері обслуговування комерційних польотів Ви знаєте

  10. Дайте загальну характеристику структури й міжнародних зв’язків ІАТА.


Література

  1. Варшавська конвенція щодо уніфікації деяких правил з комерційних авіаперевезень від 12 жовтня 1929 р. // http://portal.rada.gov.ua

  2. Монреальська а конвенція щодо уніфікації деяких правил з комерційних авіаперевезень від 28 травня 1999 р. // http://portal.rada.gov.ua

  3. Бордунов В.Д. Международное воздушное право. Учебное пособие. – М.: НОУ ВКШ Авиабизнес; изд-во «Научная книга», 2006.

  4. Грязнов В.С. Правовые основы воздушных сообщений. – М.: НОУ ВКШ Авиабизнес, 2001.

  5. Кормич Б.А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: Навчальний посібник. - К.: Кондар, 2004. – 383 с.

  6. Петрик В.М., Остроухов В.В. та ін. Сучасні технології та засоби маніпулювання свідомістю, ведення інформаційних війн і спеціальних інформаційних операцій: Навчальний посібник. - К.: Росава, 2006. – 208 с.

  7. Юдін О.К., Богуш В.М. Інформаційна безпека держави: Навчальний посібник. - Харків: Консул, 2005. – 576 с.

1.Тема заняття Організаційно-правові основи безпеки цивільної авіації


2. Мета заняття – усвідомити основні проблемні питання в забезпеченні безпеки в діяльності цивільної авіації

Після проведеної роботи студент повинен

знати:

зміст понять «безпека діяльності цивільної авіації» і «безпека польотів»

зміст поняття «незаконне втручання в діяльність цивільної авіації»

основні міжнародно-правові і нормативні акти ІКАО в сфері забезпечення безпеки повітряних сполучень

вміти:

аналізувати зміст Додатків 17, 18 і 19 до чиказької конвенції

пояснити значення нормативних положень
3. Перелік ключових термінів та понять

«Безпека польотів» – безперешкодне і безпечне здійснення літаком польоту – від моменту відходження трапу від нього і до моменту приземлення і прийняття трапу

«Безпека діяльності цивільної авіації» – предмет комплексних програм, спрямованих на стратегічне зниження всіх можливих небезпек в діяльності цивільної авіації.
4. Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

Один з трьох основних принципів міжнародного повітряного права – принцип забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації має два аспекти. По-перше, безпека досягається завдяки здійсненню заходів щодо гарантування технічної безпеки літальних апаратів, аеропортів, допоміжних служб та повітряних трас. По-друге, безпеці цивільної авіації може загрожувати незаконне втручання в її діяльність. тому питання безпеки в цивільній авіації, зазвичай, поділяють на два основних напрямки: 1) управління безпекою польотів (організація безпеки польотів) і 2) захист міжнародної цивільної авіації від незаконного втручання. Іноді як третій напрям виділяється правове забезпечення повітряних перевезень небезпечних вантажів. два останні напрями можна вважати спеціальними по відношенню загального питання управління безпекою польотів.

У зв’язку з випадками захватів та викрадень цивільних повітряних суден, а також інших актів, які погрожують безпеці повітряних сполучень, в ІКАО був розроблений спеціальний Додаток 17 до Чиказької конвенції – «Безпека. Захист цивільної авіації від актів незаконного втручання».

Оформлення рефератів здійснюється на чистих аркушах паперу формату А4 або А5 у рукописному вигляді (допускається з обох боків аркушу). При цьому обов’язково зазначається прізвища та ім’я студента, номер групи, тема практичного заняття. Студент зазначає номер завдання та перелік правильних відповідей.


5. Питання до обговорення, самостійного вивчення та осмислення навчального матеріалу

  1. Міжнародно-правове забезпечення безпеки польотів на рівні ІКАО.

  2. Спеціальний комітет з аеронавігаційних систем при Раді ІКАО.

  3. Інституційне забезпечення обслуговування безпеки польотів, сектори диспетчерського відповідальності за безпеку міжнародних польотів.

  4. Регіональні міжурядові установи із забезпечення безпеки аеронавігації

  5. Система протидії злочинним актам на повітряному транспорті.

  6. Токійська конвенція про злочини та деякі інші дії на борту повітряного судна 1963 р.

  7. Гаазька конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден 1970 р.

  8. Монреальська конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації 1971 р. тощо


Література

  1. Угода про сертифікацію льотної придатності імпортованих повітряних суден 1960 р. // http://portal.rada.gov.ua

  2. Токійська конвенція про злочини та деякі інші дії на борту повітряного судна 1963 р.

  3. Додаток 17 до Чиказької конвенції 1944 р. // http://portal.rada.gov.ua

  4. Додаток 19 до Чиказької конвенції 1944 р. // http://portal.rada.gov.ua

  5. Гаазька конвенція про боротьбу з е незаконним захопленням повітряних суден 1970 р. // http://portal.rada.gov.ua

  6. Монреальська конвенція про боротьбу з незаконними актами проти безпеки цивільної авіації 1971 р. // http://portal.rada.gov.ua

  7. Конвенція про маркування пластикової вибухівки з метою її виявлення 1991р. // http://portal.rada.gov.ua

  8. Бордунов В.Д. Международное воздушное право. Учебное пособие. – М.: НОУ ВКШ Авиабизнес; изд-во «Научная книга», 2006. – 644 с.

  9. Гриняев С.Н. Поле битвы – киберпространство: Теория, приемы, средства, методы и системы ведения информационной войны. – Минск: Хорвест, 2004. – 448 с.

  10. Грязнов В.С. Правовые основы воздушных сообщений. – М.: НОУ ВКШ Авиабизнес, 2001– 248 с.

1.Тема заняття Загальні засади міжнародно-правового регулювання космічної діяльності


2. Мета проведення заняття – отримати необхідний обсяг знань про міжнародно-правові основи регулювання космічної діяльності держав і приватних осіб

Після проведеної роботи студент повинен

знати:

предмет і основні напрямки міжнародного космічного права

міжнародні джерела права регулювання діяльності в космосі

основні принципи, які склалися в міжнародному співробітництві у зв’язку з космічною діяльністю

вміти

охарактеризувати правовий статус космічних об’єктів та космонавтів



пояснити природу і зміст абсолютної відповідальності за падінні космічних об’єктів

визначити взаємні обов’язки держав щодо космічних досліджень

користуватися нормативними актами національного та міжнародного права, що регулюють сферу зовнішніх зносин
3. Перелік ключових термінів та понять

Відкритий космос – міжнародна територія за межами національної юрисдикції, в широкому сенсі включає Місяць та інші небесні тіл.а

Геостаціонарна орбіта – траєкторія руху супутників у відкритому космосі над екватором Землі на відстані 36 000 км від її поверхні, найбільш вигідна для розташування супутників орбіта.

Спільна спадщина людства – Місяць та інші небесні тіла: якщо відкритий космос є простором міжнародного користування, то Місяць та інші небесні тіла, на яких потенційно можна здійснювати видобуток ресурсів відносять до категорії «спільної спадщини людства»


4. Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

Міжнародне публічне право визначає статус космічного простору як території з режимом міжнародного користування. Це означає, що на космічний простір (в широкому тлумаченні він включає також Місць та інші небесні тіла) не може поширюватися ні суверенітет жодної держави ні права власності жодного суб’єкта. Як і відкрите море та міжнародний повітряний простір, космічний простір – це простір, де всі держави на взаємоузгоджених договірних умовах використовують його, передовсім, на благо всього людства, враховуючи інтереси його прийдешніх поколінь.

Особливий статус в межах відкритого космосу має геостаціонарна орбіта – траєкторія руху штучних супутників землі (далі ШСЗ) у навколоземному просторі в площині екватора на відстані приблизно 36 тис. км над поверхнею Світового океану.

Першим міжнародним договором щодо космосу був «Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі та під водою» (Московський договір, 1963 р.), який мав спеціальний предмет регулювання. Проект Договору про космос був схвалений на ГА ООН (резолюція 2222 (ХХІ) 19 грудня 1966 року, а 27 січня 1967 року він був відкритий для підписання у Вашингтоні, Лондоні та Москві. Договір про космос набув чинності досить швидко (10 жовтня 1967 року). Оформлення рефератів здійснюється на чистих аркушах паперу формату А4 або А5 у рукописному вигляді (допускається з обох боків аркушу). При цьому обов’язково зазначається прізвища та ім’я студента, номер групи, тема практичного заняття. Студент зазначає номер завдання та перелік правильних відповідей.


5. Питання до обговорення, самостійного вивчення та осмислення навчального матеріалу

  1. Систематизуйте основні та додаткові джерела міжнародного космічного права

  2. Охарактеризуйте основні функції Комітету ООН з космосу та його Юридичного підкомітету в розвитку МКП.

  3. Визначте роль міжнародних спеціалізованих організацій у побудові космічного правопорядку.

  4. Охарактеризуйте фізичні особливості ГСО та визначте основні положення щодо її особливого правового статусу.

  5. Сформулюйте поняття «космічний об’єкт» і порівняйте з визначенням «об’єкт космічної діяльності» із Закону України «Про космічну діяльність».

  6. Охарактеризуйте основні правові наслідки акту реєстрації космічного об’єкта.

  7. Дайте характеристику ролі Міжнародного союзу електрозв’язку у міжнародно-правовому регулювання міжнародної космічної діяльності.

  8. Сформулюйте суть міжнародної відповідальності держави за національну космічну діяльність.

  9. Яким чином визначається порядок відшкодування матеріальної шкоди за космічним правом?

  10. Яким чином відбувається врегулювання спорів щодо претензій за шкоду, спричинену космічним об’єктом.


Література

  1. Договір про космос 1967 року. // http://portal.rada.gov.ua

  2. Конвенція про міжнародну відповідальність держав за падіння космічних об’єктів . // http://portal.rada.gov.ua

  3. Космічне право України. /Упоряд І.П, Андрушко, О.В.Бєглий. – К.: Юрінком ІНТЕР, 2001. – 220 с.

  4. Космическое законодательство стран мира: Тематическое собрание / Отв ред. Н. Р. Малышева. – К: Аттика, 2002 – 432 с.

  5. Бабкин С.А. Право, применимое к отношениям, возникающим при использовании «Интернет»: основные проблемы. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003, - 69 с.

  6. Бордунов В.Д. Международное воздушное право. Учебное пособие. – М.: НОУ ВКШ Авиабизнес; изд-во «Научная книга», 2006.

  7. Гриняев С.Н. Поле битвы – киберпространство: Теория, приемы, средства, методы и системы ведения информационной войны. – Минск: Хорвест, 2004. – 448 с.

  8. Грязнов В.С. Правовые основы воздушных сообщений. – М.: НОУ ВКШ Авиабизнес, 2001.

  9. Кормич Б.А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: Навчальний посібник. - К.: Кондар, 2004. – 383 с.

1.Тема заняття Міжнародно-правове регулювання послуг в сфері телекомунікацій та супутникової навігації


2. Мета проведення заняття: усвідомити основні джерела що регулюють діяльність в космічному просторі з комерційною метою

Після проведеної роботи студент повинен

знати:

основні напрямки надання телекомунікаційних послуг через космічний простір і геостаціонарну орбіту предмет і джерела права міжнародних договорів

основні джерела міжнародного права і принципи які в них кодифіковані в сфері регулювання космічних послуг

вміти:


визначати основні напрямки міжнародно-правового регулювання космічної діяльності з комерційною метою

кваліфікувати, відповідно до регулятивних джерел, статус супуників задіяних для тих чи інших комерційних потреб

3.Перелік ключових термінів та понять

Безпосереднє телевізійне мовлення (БТМ) – передача або ретрансляція космічними станціями (приймально-передавальними пристроями на борту об’єктів, які знаходяться за межами основної частини атмосфери Землі) сигналів, призначених для безпосереднього прийому населенням зображень і звуку.

Космічний радіозв’язок – передача інформації за допомогою радіохвиль, за якої використовуються один чи кілька космічних апаратів.

Супутниковий зв’язок – різновид електрозв’язку, за якого одна з функцій системи прийому-передачі інформації (найчастіше ретрансляції сигналів) здійснюється технічними засобами, встановленими на борту ШСЗ.


4. Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

Перед підготовкою до теми слід усвідомити значення ГСО для забезпечення роботи телекомунікаційних систем. Окрім того, що ця орбіта найбільш ефективна для організації електрозв’язку взагалі (забезпечення дистанційного доступу та надання послуг в сфері ІНТЕРНЕТ, ГМПСЗ, Глобальної навігаційної супутникової системи (ГНСС) тощо, ГСО особливо зручна при організації глобального супутникового теле- та радіомовлення.

Основні напрямки використання ГСО в цій сфері включають: безпосереднє телевізійне мовлення, що являє собою передачу або ретрансляцію космічними станціями (приймально-передавальними пристроями на борту об’єктів, які знаходяться за межами основної частини атмосфери Землі) сигналів, призначених для безпосереднього прийому населенням зображень і звуку; космічний радіозв’язок – передача різноманітної інформації за допомогою радіохвиль, за якої використовуються один чи кілька КА. Охоплює різні галузі мовлення, радіолокації, навігації та місцевизначення, спостереження Землі та метеорології, а також запуску та експлуатації космічних об’єктів. Одним з основних його видів є супутниковий зв’язок; супутниковий зв’язок – різновид електрозв’язку, за якого одна з функцій системи прийому-передачі інформації (найчастіше ретрансляції сигналів) здійснюється технічними засобами, встановленими на борту ШСЗ.

Останні технічні досягнення дозволили створити новий вид супутникового зв’язку, що використовує компактні наземні комп’ютерні термінали, виготовлення яких не пов’язане зі значними витратами. Найбільш відомі три організації в сфері міжнародної координації послуг в сфері супутникового електрозв’язку це (ІНТЕЛСАТ, утворена 1971 р.); Міжнародна система організації супутникового зв’язку (ІНТЕРСУПУТНИК, 1974 р.); Міжнародна організація морського супутникового зв’язку /міжнародного мобільного зв’язку (ІНМАРСАТ, 1974 р.), Європейське космічне агентство (ЄКА, 1975 р.).


5. Питання до обговорення, самостійного вивчення та осмислення навчального матеріалу


  1. Охарактеризуйте галузеві принципи МКП

  2. Систематизуйте правові основи створення та експлуатації міжнародних космічний станцій.

  3. Охарактеризуйте квоти, що видає державам Міжнародний союз електрозв’язку на розміщення їх супутників на ГСО.

  4. Конвенція про розповсюдження сигналів, які несуть програми і передаються за допомогою супутників (Брюссельська конвенція, 1974 р.),

  5. Європейська конвенція з трансграничного телебачення, 1993 р.) як договірна основа їх використання.

  6. Міжнародна організація супутникового електрозв’язку (ІНТЕЛСАТ);

  7. Міжнародна система організації супутникового зв’язку (ІНТЕРСУПУТНИК)

  8. Міжнародна організація морського супутникового зв’язку (ІНМАРСАТ, 1974 р.) Європейське космічне агентство (ЄКА, 1975 р.).

  9. Розвиток Глобальної навігаційної супутникової системи (ГНСС)

  10. Міжнародний комітет з глобальних навігаційних супутникових систем (2004 р.).

  11. Пошуково-рятувальна система КОСПАС-САРСАТ.



Література


  1. Принципи використання державами штучних супутників Землі для міжнародних безпосередніх телевізійних трансляцій від 10 грудня 1982 року // http://portal.rada.gov.ua

  2. Принципи, що стосуються використання джерел ядерної енергії в космічному просторі від 23.06.1992 року // http://portal.rada.gov.ua

  3. Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства від 22 липня 2000 р. // http://portal.rada.gov.ua

  4. Декларація принципів «Побудова інформаційного суспільства – головна задача нового тисячоліття» від 12 грудня 2003 р. // http://portal.rada.gov.ua

  5. Космічне право України. /Упоряд І.П, Андрушко, О.В.Бєглий. – К.: Юрінком ІНТЕР, 2001. – 220 с.

  6. Космическое законодательство стран мира: Тематическое собрание / Отв ред. Н. Р. Малышева. – К: Аттика, 2002 – 432 с.

  7. Петрик В.М., Остроухов В.В. та ін. Сучасні технології та засоби маніпулювання свідомістю, ведення інформаційних війн і спеціальних інформаційних операцій: Навчальний посібник. - К.: Росава, 2006. – 208 

1.Тема заняття Міжнародно-правові основи дистанційного зондування землі


2. Мета проведення заняття: розібратися в основах міжнародно-правового регулювання дистанційного зондування Землі

Після проведеної роботи студент повинен

знати:

загальну характеристика дистанційного зондування землі з супутників

основні напрями збору інформації на основі ДЗЗ

міжнародно-правові принципи які визначають міждержавні відносини з проводу отримання інформації про ДЗЗ

вміти

вірно визначити і застосовувати належним чином міжнародні принципи, що регулюють ДЗЗ



визначати статус суб’єктів і права на отримання послуг в сфері ДЗЗ

працювати з офіційними сайтами ООН та його окремих органів і спеціалізованих установ для отримання інформації про застосування результатів ДЗЗ

3.Перелік ключових термінів та понять

Дистанційне зондування землі – вид діяльності спрямованої на отримання інформації про стан поверхневих шарів планети з допомогою літальних і космічних апаратів.

Геостаціоранні космічні апарати – супутники зафіксовані на одному місці для здійсненні послідовності подій

Полярно-орбітальні космічні апарати – супутники, які в русі сканують при поверхневі шари землі для подальшої інтегрованої обробки


4. Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

Рекомендується почати з усвідомлення призначення дистанційного дослідження землі. Дистанційне зондування землі з космосу дає все більше інформації. Це система отримання інформації через супутники про поверхневі та приповерхневі планетарні явища, яка продовжує швидко розвиватися, широко застосовуючись в геології, у сільському й лісовому господарстві, розвідці морських біоресурсів, прогнозуванні екологічної ситуації та погодних умов, попередженні та ліквідації наслідків стихійних лих і техногенних катастроф, здійсненні контролю за виконанням угод про скорочення озброєнь тощо.

П’ять основних принципів дистанційного зондування землі були прийняті ГА ООН 3 грудня 1986 року – як основа міжнародно-правового регулювання в цій сфері.

Оформлення рефератів здійснюється на чистих аркушах паперу формату А4 або А5 у рукописному вигляді (допускається з обох боків аркушу). При цьому обов’язково зазначається прізвища та ім’я студента, номер групи, тема практичного заняття. Студент зазначає номер завдання та перелік правильних відповідей.


5. Питання до обговорення, самостійного вивчення та осмислення навчального матеріалу

  1. Дайте загальну характеристику дистанційного зондування Землі

  2. Основні напрямки використання даних дистанційного зондування

  3. Принципи, що стосуються дистанційного зондування Землі

  4. Провідні міжнародні установи що регулюються питання дистанційного зондування

  5. Які інституціолізовані форми міждержавного співробітництва в цій сфері Ви знаєте?

  6. Охарактеризуйте діяльність Комітету супутникового спостереження Землі

  7. Якими послугами ДЗЗ користується Всесвітня сільськогосподарська організація (ФАО)

  8. Охарактеризуйте діяльність Глобальної системи інформації та раннього попередження

  9. Послуги ДЗЗ для інших міжнародних установ (МАФ, МАА, МІКП, КОСПАР, АМП).


Література

  1. Принципи дистанційного зондування землі /Прийнято Генеральною Асамблеєю ООН 3 грудня 1986 року// http://portal.rada.gov.ua

  2. Космічне право України. /Упоряд І.П, Андрушко, О.В.Бєглий. – К.: Юрінком ІНТЕР, 2001. – 220 с.

  3. Космическое законодательство стран мира: Тематическое собрание / Отв ред. Н. Р. Малышева. – К: Аттика, 2002 – 432 с.

  4. Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства від 22 липня 2000 р. // http://portal.rada.gov.ua

  5. Декларація принципів «Побудова інформаційного суспільства – головна задача нового тисячоліття» від 12 грудня 2003 р. // http://portal.rada.gov.ua

  6. Офіційний переклад нормативних актів Євросоюзу в сфері інформаційно-комунікаційних технологій. – К.: Міжнародний фонд відродження, 2002. – 219 с.

  7. Бабкин С.А. Право, применимое к отношениям, возникающим при использовании «Интернет»: основные проблемы. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003, - 69 с.

  8. Кормич Б.А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: Навчальний посібник. - К.: Кондар, 2004. – 383 с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка