Метод проектів на уроках природознавства в сучасних умовах. Теоретичні засади методу проектів



Скачати 310.58 Kb.
Дата конвертації14.08.2018
Розмір310.58 Kb.
ТипРеферат

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5


Реферат на тему «Метод проектів на уроках природознавства в сучасних умовах. Теоретичні засади методу проектів»

Виконала: учитель початкових класів,

старший вчитель Казакова С.І.

Бердянськ 201

Зміст

Розділ І. Загальні відомості про метод проектів



п1.1 Історичний аспект впровадження методу проектів

1.2 Способи класифікації методу проектів

1.3 Проектна технологія у початкових класах

Розділ ІІ. Аналіз стану проблеми практичного застосування методу проектів на уроках природознавства школі

2.1 Особливості втілення проектної технології у початкових класах

Висновок

Розділ І. Загальні відомості про метод проектів


п1.1 Історичний аспект впровадження методу проектів

В умовах модернізації освіти, зміни освітньої парадигми традиційна система професійної підготовки є недостатньою і не може задовольнити сучасні вимоги суспільства. У просторі, який постійно змінюється, є потреба у навчанні конкурентоздатних професіоналів, готових до використання нових інтерактивних методів і технологій навчання. Важливе місце серед них посідає метод проектів.

Однак слід зауважити, що не існує однозначного трактування поняття «метод проектів» у психолого-педагогічній літературі.

У педагогічній літературі термін «метод проектів» уперше з'явився в 1908-1910 pp. у звітах массачусетської шкільної влади. Американське бюро освіти в 1911р. затвердило термін «метод проектів» на офіційному рівні. Однак багато вчених критично ставилися до цього терміна, вважаючи його не зовсім удалим, тому з цього приводу в США тривалий час точилась полеміка. У радянській педагогічній літературі 20-х років XX ст., крім назви «метод проектів», використовувалися терміни «метод цільових завдань», «метод цільових актів», «проектні завдання». У цей час метод проектів розглядався як система педагогічної роботи.

Першим увів поняття проекту, науково описав його та спробував класифікувати американський професор В. Кілпатрик. Він дав таке визначення: « метод проектів - це метод планування доцільної (цілеспрямованої) діяльності зв’язку з вирішенням певного навчально-виховного завдання в реальній життєвій обстановці». Професор дав власну класифікацію проектів.


  1. Створюваний (продуктивний) проект, пов'язаний з трудовою діяльністю – доглядом за рослинами чи тваринами, підготовка макета чи конструкторська діяльність тощо.

  2. Споживчий. Його метою є споживання у найширшому розумінні, включаючи розваги – підготовка екскурсій, розробка і надання різних послуг(ремонт одягу, взуття, інформаційні послуги тощо), проекти розв’язання проблем життєзабезпечення табору тощо.

  3. Проект розв’язання проблеми (науково – дослідницький проект).

  4. Фізико-математичні проекти, проекти розв’язання літературних та історичних проблем (поєднуються з дискусійними формами роботи).

  5. Проекти-вправи ( проекти тренування та навчання з метою оволодіння певними навичками).

Вчений проголосив основним завданням школи «виховання вільних громадян», яке має складатися з «системи цільових проектів». Він виокремив чотири типи шкільних проектів:

  1. втілення ідеї або плану в зовнішню форму;

  2. подолання інтелектуальної перепони;

  3. здобуття нових знань та досвіду;

  4. отримання естетичної насолоди.

Проектна технологія відноситься до групи технологій розвивального навчання. Поняття «розвивальне навчання» ввели психологи. Засновниками його були Л. Виготський, А. Леонтьєв, Д.Ельконін, Л. Занков, В.Занков, В. Давидов та їх послідовники. Кожен з цих учених працював над проблемою удосконалення навчального процесу.

Проблемою розвивального навчання і проектної технології займалися не лише вчені – психологи. По праву одним із засновників проектної технології називають Джона Д’юї. Це американський філософ і педагог, представник філософського напряму прагматизму. Дж. Д’юї розробив теорію наукового методу як інструменту успішної людської діяльності, досягнення цілей. Джон Д’юї на початку ХХ століття використовував проектну технологію в прагматичній педагогіці для організації цілеспрямованої діяльності дітей з урахуванням їх особистих інтересів. У 60 – 70 роках у США розгорнулася критика цієї технології, оскільки її масштабне застосування призвело до зниження рівня теоретичних знань учнів загальноосвітніх шкіл.

Але, незважаючи на це, вже понад 80 років за проектною технологією працюють педагоги багатьох західноєвропейських країн та США. У 1987 р. виник новий напрям в освіті – продуктивне навчання, що базується на проектній технології. У своїх працях Дж. Д’юї розвивав наступні ідеї:


  1. Навчання на активній основі, через діяльність учня;

  2. Особистий інтерес учня;

  3. Проблема, що розглядається, повинна бути значуща для дитини;

  4. Для вирішення поставленої проблеми дитина застосовує здобуті знання або ті, що їй належить здобути .

У школах США, Великої Британії, Бельгії, Ізраїлю, Фінляндії, Німеччини, Італії, Нідерландів ідеї «методу проблем» Дж. Д’юї набули більшого поширення і популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань з їх практичним застосуванням для розв’язання конкретних проблем довкілля у спільній діяльності школярів.

Проектна технологія, на яку покладались великі надії в модернізації української освіти, схвилювала українське педагогічне співтовариство на початку минулого століття. Ідеї школи майбутнього Джона Д’юї, реалізовані Вільямом Кілпатриком, були реконструйовані радянськими педагогами – новаторами у вигляді трудового методу навчання. У 1905 році під керівництвом російського педагога С.Т. Шацького було організовано невелику групу працівників, які намагалися активно запроваджувати проективні методи у практику викладання. Станіслав Теофілович створив дитячий клуб, в якому працювали за проектною технологією. Вченим – педагогом було розроблено принципи роботи в цьому клубі: робота повинна бути поступовою, відповідати віку, не повинна бути надмірною (а відповідати силам), повинна відповідати дитячій природі, ніколи не повинна переходити в механічну роботу.

Проектна технологія поширилася у педагогіці та практиці української школи у 20-х роках, за часів масштабного реформування шкільної освіти. Подальший розвиток цієї технології у вітчизняних школах пов'язаний з іменами вітчизняних педагогів В. Шульгіна, А. Петровича, Л. Миловидова, М. Крупеніна, В. Ігнатієва та ін. Прихильники проектної технології оголосили її єдиним засобом перетворення школи навчання в школу життя. У 20-ті роки в радянській школі активно використовується проектна технологія. Проте у 1931 році проектну технологію в Україні було засуджено й заборонено, закрито та відкинуто. В 30 - ті роки школа була повністю переведена на традиційне навчання . З того часу в нашій країні не робили серйозних спроб відродити проектну технологію в освітянській практиці. Набутий за цей час вітчизняний досвід проектної форми організації освітнього середовища не став предметом вивчення та узагальнення на науково-теоретичному рівні та не отримав поширення на практиці.

Проте проектна технологія або метод цільових завдань, тобто, такої організації навчання, за якою учні набувають знання і навички у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів, все ж впроваджувалася в українській освітній системі. Вона була запозичена з американської практики навчання. На думку Л. Левіна та Е. Коллінгса, її відмінності полягали у цілеспрямованості на життєвий підряд (завдання), невід’ємному зв’язку з практикою і колективним виконанням. Проектна технологія спочатку застосовувалася у дослідних, а потім і в десятках масових шкіл, поєднуючись з лабораторною системою. Пік застосування цієї технології припадає на час дії колективних програм. Передусім, проблеми проектної технології розглядаються в літературі, перекладеній з англійської, та в загальних працях М. Крупеніної та В. Шульгіна, які були палкими прихильниками цієї технології та вважали її універсальною, такою, що з часом призведе до відмирання школи.

Проте далекоглядні педагоги ще початку XX століття передбачали необхідність створення подібної технології в традиційній педагогіці і працювали над цією проблемою. Одним з реформаторів вітчизняної педагогіки був Василь Олександрович Сухомлинський, великий педагог-гуманіст, який наголошував на необхідності практичного навчання, що не було б відірваним від життя та результат якого міг бути застосований у подальшій роботі дитини над власною самореалізацією. В своїх наукових працях Василь Олександрович підкреслює: "Дуже важливо, щоб мислення учнів ґрунтувалося на дослідженні, пошуках, щоб усвідомленню наукової істини передувало нагромадження, аналіз, зіставлення і порівняння фактів. Спостерігаючи явища і картини природи, дитина оволодіває формами й процесами мислення, збагачується поняттями, кожне з яких сповнюється реальним змістом причинно-наслідкових зв'язків, помічених гострим зором допитливого спостерігача" .

Що стосується сучасного стану проектної технології у вітчизняній педагогіці, то в українській педагогічній практиці явище проекту почало активно з’являтись та впроваджуватись в останнє десятиліття в результаті діяльності міжнародних організацій, які розробляли та поширювали освітні проекти. На жаль, в Україні сьогодні ще досить мало досвіду використання проектної технології у навчально-виховному процесі сучасної школи. До кінця 80-х років ХХ століття проектування, яке можна розглядати як зв’язуючу ланку між педагогічною теорією та педагогічною практикою, в діяльності вчителів було практично відсутнім. Під час організації навчально-виховного процесу вчителі проминали етап проектування, обмежуючись плануванням своєї роботи. Але очевидним стало те, що планування без попереднього проектування є малоефективним.

В.Кілпатрик дав таке визначення: «метод проектів - це метод планування доцільної (цілеспрямованої) діяльності в зв'язку з вирішенням певного навчально-виховного завдання в реальній життєвій обстановці».

Сучасні науковці в основу тлумачення терміна «метод проектів» кладуть такі поняття: спосіб організації, особистісно-орієнтований метод навчання, самостійна творча праця, сукупність навчально-пізнавальних прийомів, комплексний узагальнюючий процес, система навчання, гнучка модель організації навчального процесу, форма організації навчання, спеціально організований вчителем комплекс дій, організований вчителем підхід навчання у співробітництві, педагогічна технологія, сукупність педагогічних прийомів та операцій, спільна діяльність учителя й учнів, комплексний метод навчання, цілеспрямована самостійна діяльність учнів, спосіб досягнення дидактичної мети, комплексний навчальний процес.

Наведенні визначення показують багатогранність поняття «метод проектів», яке не можна розглядати тільки як метод навчання. Насамперед, це інноваційний підхід до навчання, педагогічна технологія, комплексний процес навчання. Проведений аналіз дає змогу розглядати "метод проектів" як модель навчання, якій притаманні такі характеристики: залучення учнів до процесу вирішення проблем, самостійна діяльність учнів, наявність у них пізнавального інтересу. Важлива особливість методу проектів - це зміна ролі вчителя порівняно з традиційним навчанням.

У зв’язку з реформуванням національної шкільної освіти на сучасному етапі почалося відродження й упровадження методу проектів в українській педагогіці. Теоретичне обґрунтування проектної технології здійснили відомі науковці В. Зверєва, А. Моісеєв, М. Поташник, В. Лазарєв, Г. Селевко, І. Сисоєва та ін. Зокрема, проблема організації навчальної проектної діяльності в початковій школі висвітлюється в роботах Т. Башинської, Л. Коваль, О. Онопрієнко, В. Тименко та ін.

Варто окреслити основні поняття, ознаки даної технології. Слово «проект» запозичено з латинської й буквально означає «кинутий вперед». У сучасному розумінні проект – це намір, який буде здійснено в майбутньому.

Проект – сукупність певних дій, документів, текстів для створення реального роду теоретичного і практичного продукту.

Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів, яка реалізується як в індивідуальній, так і в парній, груповій діяльності, що завжди передбачає розв'язання проблеми: з одного боку – використання сукупності різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого – необхідність інтегрування знань, уміння використовувати знання з різних галузей науки, техніки тощо. Результати виконання проектів мають бути, що називається, «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її розв'язання (якщо практична – конкретний результат) готове до використання (на уроці, в школі, у реальному житті). Метод проектів передбачає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих по своїй суті.

Таким чином, основними вимогами до використання методу проектів є: наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання), розв'язання якої потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку; практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів; самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів; структурування змістової частини проекту (із зазначенням поетапних результатів); використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунення гіпотези їх розв'язання, обговорення методів дослідження; обговорення способів оформлення кінцевих результатів (презентації, захисту, творчих звітів); збір, систематизація та аналіз отриманих даних; підбиття підсумків, оформлення результатів, їх презентація; висновки, висунення нових проблем дослідження.

1.2 Способи класифікації методу проектів
Метод проектів орієнтований на самостійну діяльність учнів – парну, індивідуальну, групову, – яку вони здійснюють упродовж певного часу. Можливо, уперше більшість школярів при проектуванні повинні вийти зі звичного дидактичного середовища, у якому, звичайно, мають бути пояснення-інструкції, показ зразка дії, дія за зразком на рівні простого відтворення. Разом з тим, школярі вперше стикаються з завданнями, у яких відсутнє єдине правильне рішення. Проектний метод навчання містить у собі величезний потенціал для реалізації міжпредметних зв’язків: природознавство, українська мова, читання, математика, образотворче мистецтво та ін. Результати виконаних проектів мають бути «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема, то має бути запропоноване конкретне її розв’язання, а якщо практична – конкретний результат, готовий до впровадження.

До безперечних переваг методу проектів належить формування навичок безконфліктного спілкування учнів; високий рівень організації, який має забезпечити здатність самостійно здійснювати різні види діяльності.

У 1910–ті роки американський професор Коллінгс першим у світі запропонував класифікацію навчальних проектів:

«Проекти ігор» – дитячі заняття (різноманітні ігри, народні танці, драматичні постановки і т. ін.), які мали на меті участь у груповій діяльності.

«Екскурсійні проекти», спрямовані на вивчення дітьми проблем, пов’язаних з природою і суспільним життям.

«Оповідні проекти», участь у яких давала можливість учням отримувати задоволення від розповіді різноманітної форми – усної, письмової, вокальної (пісня), художньої (картина), музичної (гра на піаніно) і т. ін.

«Конструктивні проекти» – які передбачали виготовлення конкретного, корисного продукту, наприклад, виготовлення клітки для кролів, годівниці для пташок.

У науковій літературі виокремлюють кілька типів.

За кількістю учасників проекти поділяються на:


  • особистісні

  • парні

  • групові.

За тривалістю проведення проекти розрізняють:

  • короткодіючі (кілька уроків з програми одного предмета),

  • середньої тривалості (від тижня до місяця),

  • довготривалі (кілька місяців).

Е.С. Полат пропонує таку класифікацію:

Дослідницькі – вимагають добре продуманої структури, визначених цілей, обґрунтування актуальності предмету дослідження для всіх учасників, визначення джерел інформації, продуманих методів, результатів.

Найскладнішим для впровадження у навчальний процес дослідницьких проектів є організація цієї діяльності, а особливо підготовчий етап.

Учитель при плануванні на навчальний рік має виділити провідну тему чи декілька тем, які будуть винесені на проектування. Далі необхідно сформулювати відповідну кількість як індивідуальних, так і групових тем, робота над якими потребує засвоєння учнями необхідних знань і формування необхідного досвіду. Але вчителю слід мати на увазі, що проект учня може перетворитися в реферат, а реферат просто "витягується" із Інтернету.

Проектна діяльність передбачає роботу в колективі. Великий інформаційний і технологічний обсяг багатьох проектів примушує учнів об'єднуватися у групи. Така ситуація сприяє становленню, формує соціалізовану особистість, працюючи у команді діти вчаться взаємодіяти один з одним, вирішувати можливі конфлікти, набувати навичок етичного міжособистісного спілкування, брати відповідальність за вибір рішення, аналізувати результати діяльності.

Творчі – передбачають відповідне творче оформлення, не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись остаточному результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту.

Рольово-ігрові – учасники розподіляють між собою ролі, обумовлені характером і змістом проекту, а також особливістю вирішення проблеми. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості. Учасники імітують їхні соціальні та ділові стосунки, які ускладнюють вигаданими ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є гра.

Інформаційні – вимагають від учасників первинного напрямку на збір інформації про певний об’єкт, явище; ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів, що призначені для широкого загалу. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції під час роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, зокрема й електронні, інтерв’ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); презентація (публікація, зокрема в електронній мережі, обговорення в телеконференції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

Практично-зорієнтовані - результат діяльності учасників чітко визначено із самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є хороша організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень і презентація одержаних результатів і можливих засобів їх упровадження у практику.

Усі етапи проектної діяльності учнів початкових класів повинні ретельно контролюватися вчителем, бо і теоретичних, і практичних знань та вмінь у молодших школярів ще мало. Основною метою вчителя є не передача знань, а організація пошукової діяльності учнів.

Сьогодні метод проектів вважається одним із перспективних видів навчання, тому що він створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, які проектують у навчанні.

Впровадження методу проектів - це важка, але цікава робота. Для досягнення результатів потрібна значна кількість часу, а також серйозна самостійна робота кожного члена колективу.

Необхідність застосування цього методу зумовлена тим, що сьогоднішня освіта є сучасником процесу зародження нового світового простору. Ті, хто розпочав застосування цього методу, вважають його однією із складових освітньої політики майбутнього, тому що передбачає глобальну освіту особистості й глибоке педагогічне оновлення.

Кожен тип проекту характеризується тим чи іншим видом координації, термінами виконання, етапами, кількістю учасників. Тому розробляючи той чи інший проект, треба мати на увазі ознаки і характерні риси кожного з них.

Під час використання методу проектів, крім оцінки продуктів проектної діяльності, необхідно відслідковувати такий результат, як психолого-педагогічний ефект: формування особистісних якостей, рефлексії, самооцінки, уміння робити усвідомлений вибір і усвідомлювати та передбачати його наслідки.

1.3 Проектна технологія у початкових класах

Все частіше впроваджуються в Україні інноваційні методи, нові освітні проекти, навчальні курси і навіть освітні програми, засновані на передовому досвіді західної освіти.

Метод проектів є однією з інноваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам Національної доктрини розвитку освіти щодо переходу до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, коли увага переноситься на набуття учнями знань, умінь і навичок, життєвого досвіду, як засобу формування життєвої компетенції.

Проектна діяльність «змушує» дітей по-новому подивитися на свої можливості, осмислити характер взаємодії з навколишнім середовищем, дає відповіді на запитання А навіщо мені це треба?

Вона сприяє вирішенню цілої низки завдань:



  • підвищується мотивація до навчальної діяльності;

  • формується вміння самостійно здобувати знання, працювати у групі, аналізувати результати діяльності;

  • відшліфовується техніка аргументованого вибору дій, щодо розв’язку проблеми;

  • розвиває критичне мислення, пізнавальну активність;

  • виховує почуття відповідальності за результати спільної роботи;

  • поглиблюються знання з оволодіння інформаційно-комунікативними технологіями .

Проектування в початковій школі має свою специфіку. Слід враховувати вікові та психологічні особливості учнів, бо зрозуміло, що бачити, як роблять інші і робити самому – речі абсолютно різні. Всі етапи проектної діяльності учнів початкових класів ретельно контролюються вчителем, бо теоретичних і практичних знань і вмінь в учнів молодших класів ще мало.

Участь у роботі над проектами сприяє формуванню у молодших школярів вибирати і аналізувати інформацію, працювати з енциклопедіями, словниками, спеціальною літературою. Учні вчаться проводити спостереження, брати інтерв’ю, систематизувати, узагальнювати отриману інформацію, висувати гіпотези, робити висновки.

Метод проектів стимулює учнів до розв’язання проблеми. Учні набувають навички роботи з інформацією (вибирають потрібну інформацію, аналізують і систематизують її), вчаться вирішувати пізнавальні, творчі завдання у співробітництві, при цьому виконують різні соціальні ролі.

Підвищити рівень ефективності навчально-виховного процесу можна за умови, якщо підійти до вирішення проблем педагогічної практики з допомогою методу проектів. Метод проектів можна використовувати у звичайному класі у вигляді самостійної, індивідуальної або групової роботи учнів.

Робота над проектом у початкових класах не повинна бути вимушеною, бо результат може бути негативним. В цьому віці діти потребують особливої мотивації. Тому їм потрібно пропонувати прості завдання, давати чіткі інструкції. Теми учнівських проектів дуже різноманітні. Вони можуть бути запропоновані вчителем або ж самими учнями, а частіше за все тема проекту – колективний вибір вчителя і учнів.

Кожен учитель має організувати такий процес навчання, при якому учні активно приймали б участь у проведенні занять, отримували знання, моделюючи ситуації та вирішуючи певні задачі, вміли самостійно і критично мислити, здійснювати вибір, відповідати за нього, вміли позитивно і гуманно вирішувати конфліктні ситуації, поважати думку іншого.

Особливостями втілення проектної технології у початкових класах є:

- Проектування в початковій школі має свою специфіку: слід враховувати вікові та психологічні особливості учнів, бо зрозуміло, що бачити, як роблять інші і робити самому – речі абсолютно різні.

- Всі етапи проектної діяльності учнів початкових класів повинні ретельно контролюватися вчителями, бо і теоретичних, і практичних знань та вмінь в учнів - молодших школярів ще мало. Проекти для початкової школи у більшості випадків мають бути короткотривалі. Але все ж таки вчителі мають чудову можливість залучити до пошукової, творчої діяльності практично всіх учнів і в першу чергу – дітей з підвищеною навчальною мотивацією.

- Участь у роботі над колективними або індивідуальними проектами сприяє формуванню у молодших школярів вміння відбирати і аналізувати інформацію, працювати з енциклопедіями, довідниками, спеціальною літературою, присвяченою різним формам життя і діяльності людини, галузям техніки, науковим відкриттям, використовувати можливості інформаційних технологій.

- Учні молодшої школи вчаться проводити спостереження, брати інтерв’ю, систематизувати і узагальнювати отриману інформацію, висувати гіпотези, робити аргументовані висновки.

- Результати пошуків широко використовуються у процесі навчальної та позаурочної діяльності, що приносить ще більше задоволення молодшим школярам.

- Теми учнівських проектів дуже різноманітні і у початкових класах їх не слід регламентувати, визначати та виділяти більше значимі.

- У одних випадках вчитель може підвести дітей до вибору теми, яка пов’язана з навчальним змістом предмету, який вивчається. У інших – теми можуть бути запропоновані самими учнями. А частіше за все тема проекту – колективний вибір вчителя і учнів.

- Робота над проектом у початкових класах не повинна бути вимушеною або надто зарегламентованою. Адже результат може бути негативним: і до того перевантажена дитина, яка має багато обов’язків, може цю діяльність зненавидіти, цього не може допускати вчитель.

Переваги технології «метод проектів»: розвиваються пізнавальні інтереси; використовуються різні форми роботи: дискусії, робота з літературою, збір емпіричної інформації і т. ін.; відбувається мотивування, з'являється задоволення від діяльності, діти бачать результат своєї праці; відсутній формалізм знань; у випадку використання групових проектів розвивається уміння співробітничати; встановлюється зв’язок з життєвим досвідом; розвивається уміння ставити мету і саморегуляція в діяльності.

Під час роботи над проектом учитель має: допомогти розробити програму дослідження; знайти необхідні джерела інформації; сам стати джерелом інформації; заохочувати і підтримувати ентузіазм; допомагати, якщо виникають труднощі; підтримувати зворотний зв’язок.

Працюючи над проектом, потрібно враховувати такі вимоги: використання загадок, головоломок та ігор, що демонструють поняття, яким навчають; привабливо оформлені класне приміщення і парти; урок забезпечується музичним супроводом, використовуються плакати, що стосуються досліджуваного матеріалу; на уроки запрошуються гості; навчальну інформацію пов'язують із життєвим досвідом школярів.

Отже, можна відзначити відсутність у вчених єдиної думки про метод проектів в умовах сучасної освіти. Проте всі дослідники згодні з тим, що в основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок тих, хто навчається, умінь самостійно конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення. Це спосіб досягнення дидактичної мети через детальні розробку проблеми, яка має завершитись реальним практичним результатом, оформленим тим або іншим чином. Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність суб’єктів (учитель, учень, керівник), яка реалізується на підставі використання сукупності різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого – необхідність інтегрування знань, уміння використовувати знання з різних галузей науки, техніки. Це інструмент, який створює унікальні передумови для розвитку самостійності учня в осягненні нового, стимулюючи його природну допитливість та творчий потенціал.

В основу методу проектів покладено ідею, що виявляє сутність поняття «проект», його прагматичну спрямованість на результат, який можна отримати за умови розв'язання тієї чи іншої практично або теоретично значущої проблеми. Результат можна побачити, продумати, використати в реальній практичній діяльності. Тому необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити та розв'язувати проблеми, використовуючи знання з різних галузей, уміння прогнозувати результати та можливі наслідки різних варіантів розв'язку, уміння встановлювати причиново - наслідкові зв'язки.

Незважаючи на різні підходи до класифікації проектів, можна відзначити, що дидактичною метою будь-якого проекту є набуття учнями знань з певної теми, педагогічною метою – розвиток необхідних життєвих компетенцій (вміти самостійно мислити, спілкуватися, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, працювати в команді, планувати свою діяльність та час, відповідати на запитання). На сучасному етапі розвитку суспільства проектування є найпоширенішим видом інтелектуальної діяльності. Сучасний проект учня – це дидактичний засіб активізації пізнавальної активності, розвитку креативності, формування певних особистісних якостей і одночасно набуття знань.

Метод проектів відносять до технологій ХХІ ст., які ставлять за мету навчити учня адаптуватися до умов життя людини постіндустріального суспільства, що стрімко змінюються. Уміння використовувати метод проектів у своїй професійний діяльності є показником високої кваліфікації майбутнього фахівця, його прогресивної методики навчання та розвитку учнів.

Розділ ІІ. Аналіз стану проблеми практичного застосування методу проектів на уроках природознавства школі
2.1 Особливості втілення проектної технології у початкових класах
Вихід української системи на міжнародні стандарти у зв’язку із входженням в Європейський освітній та науковий простір зумовлює необхідність поєднання науково-дослідної та навчальної діяльності школярів, що вимагає від школи оновлення змісту освіти та форм організації навчально-виховного процесу, впровадження інноваційних методів та засобів навчання школярів при підготовці їх до самостійної діяльності.

Одним із методів, який суттєво збагачує навчальний процес школи, є метод навчальних проектів. Використання цього методу змінює традиційний підхід учнів до навчання.

Проектні технології спрямовані на стимулювання інтересу учнів до нових знань, розвиток дитини через розв’язання проблем. Спрямування сучасної освіти на профільне навчання робить знання і застосування методу проектів надзвичайно актуальним.

Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. Слово «проект» походить від латинського «кинутий вперед», тобто це задум, план для досягнення поставленої мети.

Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою. Проектування в початковій школі має свою специфіку: слід враховувати вікові та психологічні особливості учнів бо зрозуміло, що бачити, як роблять інші і робити самому – речі абсолютно різні.

Всі етапи проектної діяльності учнів початкових класів повинні ретельно контролюватися вчителями, бо і теоретичних, і практичних знань та вмінь в учнів - молодших школярів ще мало. Проекти для початкової школи у більшості випадків мають бути короткотривалі. Але все ж таки вчителі мають чудову можливість залучити до пошукової, творчої діяльності практично всіх учнів і в першу чергу – дітей з підвищеною навчальною мотивацією.

Участь у роботі над колективними або індивідуальними проектами сприяє формуванню у молодших школярів вміння відбирати і аналізувати інформацію, працювати з енциклопедіями, довідниками, спеціальною літературою, присвяченою різним формам життя і діяльності людини, галузям техніки, науковим відкриттям, використовувати можливості інформаційних технологій.

Учні молодшої школи вчаться проводити спостереження, брати інтерв’ю, систематизувати і узагальнювати отриману інформацію, висувати гіпотези, робити аргументовані висновки.

Метод проектів дозволяє працювати з учнями молодшої школи з різним рівнем підготовленості. Обдаровані учні, які випереджають у своєму розвитку однолітків, можуть з успіхом розробляти довготривалі проекти. Захист проекту – кульмінація всієї дослідницької роботи. Проводиться він за участю всіх співавторів проектів. Запрошуються гості: учні інших класів, батьки, вчителі. У ході захисту проектів учні вчаться чітко і переконливо викладати інформацію, захищати свою точку зору, ставити питання, слухати один одного.

Вчитель сам повинен володіти методами досліджень, вміти висувати гіпотези, шукати розв’язання проблем, він повинен бути зацікавлений у інтелектуальній діяльності, мати високу культуру мислення, бути терплячим.

Проектний підхід можна застосувати у початкових класах для вивчення будь - якої складної дисципліни. Він дозволяє наблизити навчальний процес до життя, до потреб дітей, навчальний матеріал адаптувати до реальних життєвих ситуацій, а головне – робить навчання молодших школярів цікавим і змістовним, а процес набуття знань простим і доступним. Отже початкова освіта дає не тільки знання, що знадобляться в майбутньому дорослому житті, а й знання, уміння й навички, що допомагають вже сьогодні дитині розв’язати її нагальні життєві проблеми. А початкова школа – це не місце підготовки майбутніх дорослих, а місце, де дитина живе і вчиться жити в складному навколишньому світі, працювати і спілкуватися з іншими людьми, і в тому числі, здобувати необхідні знання. Вчителі і учні йдуть цим шляхом разом, від проекту до проекту.

Таким чином, використання проектних технологій у навчально – виховній роботі початкової школи створює умови для всебічного розвитку особистості у процесі організації творчої діяльності.

Проектний підхід можна застосувати у початкових класах для вивчення будь - якої складної дисципліни. Він дозволяє наблизити навчальний процес до життя, до потреб дітей, навчальний матеріал адаптувати до реальних життєвих ситуацій, а головне – робить навчання молодших школярів цікавим і змістовним, а процес набуття знань простим і доступним. Отже початкова освіта дає не тільки знання, що знадобляться в майбутньому дорослому житті, а й знання, уміння й навички, що допомагають вже сьогодні дитині розв’язати її нагальні життєві проблеми. А початкова школа – це не місце підготовки майбутніх дорослих, а місце, де дитина живе і вчиться жити в складному навколишньому світі, працювати і спілкуватися з іншими людьми, і в тому числі, здобувати необхідні знання.

Механізм реалізації проектної технології в школі складається з п'яти основних компонентів:



  1. Перша складова - організація стимулюючого енерго-інформаційного простору (предметного, соціокультурного, освітнього), для розвитку потенціальних можливостей дитини, його внутрішнього світу.

  2. Друга складова - організація різноманітних видів діяльності як умова самореалізації кожного учня: соціально-комунікативної, суспільно-корисної, ігрової, фізично-оздоровчої, навчально-пізнавальної, науково-дослідницької, художньо-естетичної, туристсько-краєзнавчої, науково-технічної, декоративно-прикладної, еколого-натуралістичної.

  3. Третя складова - організація продуктивного спілкування як умови соціального розвитку учнів, формування позитивної «Я-концепції». Навчити учнів спілкуватись, культурі діалогу - копітка та трудомістка діяльність, успіху якої сприяють перш за все інтерактивні форми роботи, тобто ті форми та методи, які забезпечують продуктивну реалізацію проектної технології.

  4. Четверта складова - психолого-педагогічна підтримка вирішення учнями своїх проблем, допомога їм у самопізнанні, самооцінці, самовизначенні та самоактуалізації. Ця складова потребує системного підходу. У нашій школі працює постійно діючий психологічний семінар для вчителів, система моніторингу результативності втілення проектної технології в навчально-виховний процес.

  5. Остання (п'ята) складова - підвищення професійної майстерності, проективної культури педагогічних кадрів. Основною рушійною силою в реалізації кожного проекту є вчитель, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, постійно турбується за своє особистісне та професіональне зростання.

На нашу думку, під час роботи учнів над проектом учитель виконує такі функції:

  • допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм для роботи над проектом;

  • сам є джерелом інформації;

  • координує весь процес;

  • підтримує і заохочує учнів;

  • підтримує безупинний зворотній зв’язок, щоб допомагати учням просуватися в роботі над проектом.

Вважаємо, що у процесі спільної діяльності під час роботи над проектом в учнів формуються такі якості, як уміння працювати в колективі, брати відповідальність за вибір, рішення, розділяти відповідальність, аналізувати результати діяльності, підкоряти свій темперамент, характер, час інтересам спільної справи.

Для молодшого шкільного віку характерні ще невисокий загальний навчальний рівень, низька сформованість наукового світогляду, слабкий розвиток здібності до самоаналізу, недостатня концентрація уваги. Надмірний об'єм інформації, необхідність концентруватися на послідовності дій та «тримати в полі зору» розрізнені об’єкти можуть завдати шкоди загальній меті (формування навиків навчальної діяльності та загальний розвиток), які є, безумовно, головним завданням в цьому віці. Перехід від ігрової діяльності, яка переважає в учнів в даному віці, до навчальної повинен відбуватись поступово.

У початковій школі формування дослідницької поведінки учнів - це засіб розвитку та становлення пізнавальних потреб, формування зростаючої мотивації до навчальної діяльності; створення умов для розкриття та розвитку здібностей і обдарувань.

Участь дітей у проектах розвиває у них дослідницькі та творчі здібності, здатність до самовизначення, вміння самостійно конструювати свої знання, здатність орієнтуватися в інформаційному просторі. Роль учителя на таких уроках дуже важлива та відповідальна. Його завдання полягає в тому, щоб поступово підвести дитину до усвідомлення необхідності певного виду діяльності, навчити мислити творчо, нестандартно. Для цього треба дуже обережно, знаючи особливості і можливості кожної дитини, здійснювати індивідуальний підхід, диференціацію навчальної діяльності.

Отже, у процесі спільної діяльності під час роботи над проектом в учнів формуються такі якості, як уміння працювати в колективі, брати відповідальність за вибір, рішення, розділяти відповідальність, аналізувати результати діяльності, підкоряти свій темперамент, характер, час інтересам спільної справи.

Висновок


В даний час приділяється особлива увага проблемам екологічної освіти дітей молодшого шкільного віку. Це можна пояснити двома основними причинами - необхідністю розглядати екологічне виховання як безперервний і систематичний процес протягом усього періоду шкільного навчання та актуальністю формування елементарної екологічної культури в найбільш сприятливий період емоційного взаємодії дитини з природою.

В основі формування екологічної культури лежить розуміння значущих залежностей і зв'язків, що у світі природи, взаємодія живої і неживої природи.

Особливу увагу в системі освіти приділяється визначенню найбільш доцільних форм, методів і засобів екологічного виховання в умовах навчання в початковій школі, серед яких важливе місце відводиться ролі дидактичних і рольових ігор, проблемному навчання, методу проектів .

Під методом проектів розуміється виконання учнями під керівництвом вчителя навчального проекту, результатом якого буде вирішення проблеми. Цей метод є одним з видів педагогічних технологій . Як і будь-який інший метод, метод проектів може бути реалізований за допомогою різних засобів навчання, в тому числі і з використанням інформаційних і комунікаційних технологій.

- історичний аспект впровадження методу проектів - першим увів поняття проекту, науково описав його та класифікував американський учений В. Кілпатрик ;

- обґрунтовано, що під «метод проектів» слід розуміти систему навчання, за якої учні отримують знання в процесі планування і виконання практичних завдань – проектів, що поступово ускладнюються. Метод проектування забезпечує загальну ігрову основу навчання, сприяє формуванню творчо спрямованої особистості в умовах збереження емоційного і фізичного благополуччя, є одним з інноваційних методів навчання.

- визначено, що виокремлюється кілька типів проектів: дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, практично – орієнтовані.

- розкрито, що проектна діяльність сприяє розвитку творчих рис особистості. Якщо з раннього віку включати дітей у творчу діяльність, то в них розвиваються допитливість розуму, гнучкість мислення, пам’ять, здібність до оцінки, бачення проблеми, здатність до передбачення, до глибокого розуміння причинно-наслідкових зв’язків та інші якості, характерні для людини з розвиненим інтелектом.

- встановлено, що використання проектних технологій у навчально-виховній роботі початкової школи створює умови для всебічного розвитку особистості у процесі організації творчої діяльності. Розвиток пізнавальних інтересів, творчих навичок, уміння самостійно здобувати знання є метою застосування проектних технологій.

Отже, використання методу проектів є ефективним засобом оптимального усвідомлення навчального матеріалу на уроках природознавства.



Список викорастаної літератури

  1. Базарницька І. Проектний день у початковій школі // Початкова школа. – 2008. - № 2. – С. 7.

  2. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі: Монографія / К.О. Баханов. - Запоріжжя: Просвіта, 2004. - 328 с.

  3. Башинська Т. Проектувальна діяльність - основа взаємодії вчителя та учнів / Т. Башинська // Дайджест педагогічних ідей та технологій - 2003. - №3. - С 49-52.

  4. Васин Е.К. Подготовка учащихся к выполнению проекта / Е.К. Васин//Школа и производство -2003. - №7. -С. 68-71.

  5. Галустов Р.А., Зубов Н.И. Творческие проекты студентов ТЭФ. / под ред. Р.А.Галустова. - Брянск: Издательство БГПУ, НМЦ "Технология", 1999. - 152 с.

  6. Голубенко М. Проектна діяльність у школі / Упоряд. М.Голубенко. – К.: Шкільний світ, 2007. – 128 с.

  7. Єжак Є. Основи проектної діяльності учнів // Школа. – 2007. - № 11. – С. 33.

  8. Єрмаков І.Т. на шляху до школи життєвої компетентності: проектний підхід // Метод проектів: традиції, перспективи, життєві результати; Практико зорієнтований збірник. К.: Департамент, 2003. – 500 с.

  9. Довбенко Т. Метод проектів в історії шкільництва / Т. Довбенко // Шлях освіти. - 2005. - №2. - С. 47-52.

  10. Кілпатрик В.Х. Метод проектов. Применение целевой установки в педагогическом процессе / В.Х. Кілпатрик. - П.: Блокгауз -Ефрон, 1925. - с.43.

  11. Коберник О.М., Сидоренко В.К. Методика трудового навчання: проектно-технологічний підхід. Навчальний посібник / За заг. ред. О.М. Коберника, В.К. Сидоренко. - Умань: СПД Жовтий, 2008. - 216 с.

  12. Котелянець Н. Проектний метод навчання молодших школярів // Рідна школа. – 2001.- № 10. – С. 47-48.

  13. Лебедева Л.И., Иванова Е.В. Метод проектов в продуктивном обучении// Школьные технологи. – 2002. - № 5 – С.116-120.

  14. Леонтьева М.Р. Об использовании метода проектов в образовательной области "Технология" / М.Р. Леонтьева // Школа и производство. - 2000. - №6. - С. 6-8.

  15. Мацкевич Т.А., Лукоянова Л.Г. Педагогические технологии в развитии детей / Т.А. Мацкевич, Л.Г. Лукоянова // Негосударственное образовательное учреждение школа "Творчество": опыт становления и тенденции развития / Сост. Т.А. Мацкевич, А.П. Шевченко. - Самара, 2001.-С. 61-69.

  16. Мелашенко К.М. Технологія проектного навчання / К.М. Мелашенко//Завуч. -№13(271). -Травень, 2006. - С. 12-14.

  17. Онопрієнко О. Метод проектів у початковій школі // Упор. О. Онопрієнко, О. Кондратюк.- Шкільний світ, 2007.- с.127.

  18. Онопрієнко О. Проекти в початковій школі. Тематика та розробка знань// Упор. О. Онопрієнко, О. Кондратюк 2008.- с.128.

  19. Онопрієнко О.В. Використання змісту підручників для 4 класу під час розробки навчальних проектів / О.В.Онопрієнко // Проблеми сучасного підручника. – К.: Педагогічна думка, 2006. – Вип. 6. – С. 305-309.

  20. Пєхота О.М. Освітні технології: навчально-методичний посібник/ О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін. За ред. О.М. Пєхоти. – К.: АСК, 2009. – 255с.

  21. Полат Е.С. Метод проектов: история и теория вопроса / Е.С. Полат // Школьные технологии. - 2006. - №6. - С. 43-47.

  22. Полат Е.С. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: [Е. Полат, М. Бухаркина, М. Моисеева, А. Петров]; Под ред. Е. Полат. - М.: Академия -2000. -271 с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка